Корекційна робота для дітей з ТПМ з використанням іграшки-песика Бімки.

Тема.  Комплекс корекційно-розвивальної логопедичної роботи для дітей з ТПМ з використанням іграшки-песика Бімки.

        Мета: розкрити особливості формування у дітей з ТПМ мовленнєвої компетенції  шляхом використання терапевтичної іграшки – песика Бімки як засобу комунікації в процесі розвивально-корекційної роботи.

        Завдання:

• створення комфортного, адаптивного освітнього середовища, яке задовольнить освітні потреби дитини з ТПМ;
• удосконалення наявних та розвиток нових знань, умінь, навичок, рухових функцій;
•  готовність до варіативного застосування набутих знань, умінь, навичок;
• мотивація дитини до самостійної активної навчальної;
• формування позитивного ставлення до дітей з ООП, створення психологічно-комфортного середовища в освітній установі;
• попередження виникнення та подолання (за наявності) вторинних, третинних порушень психічного розвитку у дітей з особливими потребами;
• надання консультативної допомоги батькам, які виховують дітей з ООП, залучення їх до освітнього процесу.

      У віці трьох років для дітей мовлення є повноцінним засобом спілкування. Вони розуміють звернене до них мовлення й спроможні виразити свої  бажання побудованими реченнями, але останнім часом унаслiдок багатьох шкiдливих факторів, і зараз внаслідок воєнних дій цих факторів збільшилось, то і збільшилась кількість дітей раннього віку, які мають проблеми в мовленнєвому та пізнавальному розвитку, які не вкладаються в межі природного розвитку дитини. Цих дітей відносять до категорії тих, хто не розмовляє, та поділяють на дві групи: діти із затримкою мовленнєвого розвитку та діти, які мають важкі порушеннями мовлення. Усі вони потребують комплексної допомоги з боку різних фахівців, таких як: учитель-логопед, дефектолог, практичний психолог, а також дитячих лікарів невролога або психіатра [9, с. 134]. Зараз доведено, що, чим раніше почнеться цілеспрямована корекційно-розвивальна робота з дітьми, які мають певні мовленнєві порушення, тим більш ефективною буде вся допомога. Це пов’язано з тим, що нервова система дитини інтенсивно реагує на зовнішні фактори [7, с. 33]. Мовлення – це результат діяльності мовленнєвих та немовленнєвих зон головного мозку, яке формується сумісно з розвитком вищих психічних функцій (увага, пам’ять, мислення) і рівно пропорційно залежать від рівня їхнього розвитку [9, с. 215].

   У дітей з ТПМ без спеціального навчання не виникає мовленнєва активність, не утворюються і до мовленнєві види спілкування з оточуючими, не розвивається предметна діяльність. Діти з тяжкими порушеннями мовлення мають низький рівень розуміння їх оточуючими, що спричиняє перепону для  використання  мовлення як засобу комунікації. Такі порушення можуть бути наслідком порушення інтелектуального розвитку. Комунікативні компетенції таких дітей знаходяться на різних рівнях сформованості. Немовленнєвим дітям досить важко привернути відповідну увагу оточуючих до своїх нагальних потреб і бажань. Отже, з метою розвитку комунікативних навичок, активізації та розвитку мовленнєвої компетенції у дітей із ТПМ окрім звичних методів і прийомів слід застосовувати додаткові – нетрадиційні форми та методи, завдяки яким реалізується потреба у соціальному розвитку.

 Одним з сучасних напрямів корекційного спрямування з такими дітьми є корекційно-розвивальна робота, направлена на виправлення або послаблення порушення мовлення із застосуванням терапевтичної іграшки. Іграшки широко використовують у корекційно-розвивальній роботі з дітьми як учителі-логопеди, так і практичні психологи. Перш ніж почати роботу з дитиною, що не розмовляє, треба визначитись із завданнями, які випливають (виникають) одне з одного та поступово ускладнюються [10, с. 18], тому першою чергою треба починати роботу з дітьми, які не розмовляють, відпрацьовуючи на голосних звуках відповідну голосову реакцію. Далі необхідно навчити дитину повторювати за дорослим слова в доступній для неї формі. На цьому етапі не важлива якість звуковимови слів, важлива мотивація. І в цьому допоможе терапевтична іграшка. Головне – це накопичення, розширення та збагачення словникового запасу, тому слова можуть бути у форматі звукових комплексів, звуконаслідувань, фрагментів слів, звукосполучень і як відомо, дитина може наслідувати звуковимогу як за дорослим так і за лялькою, яку використовують задля створення більш комфортного для дитини освітнього середовища.

     Тож, на  корекційних заняттях песик Бімка не є лялькою для гри. Він є провідником для створення умов формування навичок вільної комунікації,  що сприяє включенню дітей з тяжкими порушеннями мовлення до суспільного життя. Метою корекційно-розвиткових занять для дітей з тяжкими порушеннями мовлення  використання терапевтичної іграшки  Бимки є: безпечний та налагоджений контакт, який сприяє розвитку пізнавальних здібностей, формування досвіду активної взаємодії та співробітництва.

   Песик Бімка є індивідуальністю, він має свою історію, свої уподобання (Додаток 1). Він приходить разом з педагогом,  ділиться своїми почуттями, враженнями, контактує через педагога. А педагог передає це дітям. Такі заняття з використанням песика підвищують рівень участі дітей, спонукають їх до активної взаємодії, а педагогів − приймати відповіді кожної дитини і надавати позитивний зворотний зв’язок. Під час зустрічей із песиком діти набувають навичок самостійно та зрозуміло доносити до слухача нову для нього інформацію, яка може підкріплюватись картинками. Це значно підвищує рівень їх соціалізації, покращує якість життя, розвиває самоповагу й надає можливість відчути себе повноцінною особистістю. Бімка виступає в ролі активного співрозмовника, який допомагає дітям збагатити і узагальнити свої знання про цей світ, про відносини між людьми, розвинути навички комунікації та взаємодії, зростити в собі кращі людські якості.

Песик Бімка – м’яка іграшка, у якої відкритий рот,  який утворений за допомогою верхньої та нижньої щелепи, є зуби, і додатково – рухомий твердий язик, який управляється за допомогою палки за головою. Управляє щелепою дорослий, імітуючи вимову. Бімка має  верхні і нижні лапи з кігтями міцними. На голові має довгі вуха, які можна поставити та опустити завдяки дротовій основі, показуючи дитині, що він чує та прислухається.  Він сприяє легшому встановленню з дитиною довірливих відносин. Вправи артикуляційної гімнастики можуть супроводжуватись відповідним як песиковим показом, так і показом самого вчителя-логопеда, проведенням ігрових вправ типу «Зроби так» або «Допоможи» песику, «Порівняйко» - вправи, які виконують учитель-логопед і песик, що ще більше стимулює дітей до виконання завдань. Бімка може показувати не тільки вправи для язика, але й артикуляційні уклади промовляння того чи іншого звука, що дозволить співвіднести засвоєний звук із певними рухами язика і зафіксувати образ звука як у зоровій, так і у моторній ланці, що, в свою чергу, є доступним і таким, що доцільно демонструвати для дітей з ТПМ. Діти можуть також управляти щелепою Бімки і виконувати разом вправи, щоб показати песику, як вони виконують ту чи іншу вправу. Учитель-логопед прокоментує правильність і надасть допомогу і дитині і песику. Також треба пам’ятати, що дитина з важким порушенням мовлення половину з того, що говорить дорослий, не розуміє, тому мовлення дорослого має бути мінімальним, конкретизованим, доступним та емоційним. Дитина орієнтується не на те, що говорить дорослий, а на те, як він говорить, тому треба максимально використовувати міміку та жести і специфіку побудови терапевтичної іграшки. Все це підкаже дитині, чи все вона робить добре, надасть оцінку її діяльності, а також суттєво сприятимуть полегшенню самого процесу занять. ƒ Необхідне багаторазове повторення слів, що вивчаються. Це буде вдосконалювати словник та поступово покращувати якість складової структури. ƒ Одночасно необхідно розвивати вищі психічні функції (увагу, пам’ять, мислення), які своєю чергою впливатимуть на формування мовлення. ƒ Під час вивчення слів треба використовувати не велику кількість картинок, що обумовлено зоровим сприйняттям дитини. Щоб не було можливості запам’ятовувати порядок слів механiчно, навчальний матеріал треба надавати так, щоб дитина співвідносила картинки зі словом, які промовляє песик і педагог, тому треба змінювати порядок називання картинок.

    На основному етапі корекційних занять, використовуючи зустрічі з песиком необхідно звертати увагу на візуальну інформацію, допомагаючи дитині запам’ятовувати її і поступово переходити на сприйняття вербальної комунікації, тобто спонукати дитину переходити у класичне мовленнєве середовище. Вивчення особливостей розвитку мовлення молодших школярів з ТПМ дозволяє намітити в педагогічній практиці основні шляхи їхнього розвитку: продовження знайомство з світом речей, явищ, людей, їх відчуттів, думок, взаємостосунків; наслідування мовлення оточуючих; знайомство з літературою, образотворчим мистецтвом; оволодіння різними начальними уміннями і навичками. Так під час обведення літери під картинкою олівцем, ми не тільки розвиваємо дрібну моторику (формуємо захоплення ручки або олівця трьома пальцями, що вкрай  потрібно для правильного тримання ручки під час письма), але й розвиваємо мовлення за рахунок запам’ятовування картинки з написом, місце знаходження потрібного зорового образу серед інших, його послідовності (початок, середина, кінець слова) – дитина стає повноцінним учасником профілактики дисграфії та дислексії. Такий вид діяльності дуже корисний для розвитку навичок спілкування дитини з дорослим (логопедом, батьками) [3, с. 14]. І на цьому етапі також допомагає песик. Постійна співпраця з Бімкою, в ході якого у дітей виникає потреба в словесному спілкуванні і закріплюються мовленнєві навики мотивує дитину до подальшого навчання та розвитку. Педагог  свідомо готує продовження бесіди, активізує увагу дитини до розмови, повторення, вимови слів і, таким чином, це слугує прекрасним засобом вдосконалення її мовлення. Завдяки комунікації діти, легко і швидко, часто непомітно для себе, засвоюють правильну вимову звуків. Але для того, щоб розмова стала умовою їх розумового, етичного і фізичного розвитку, дієвим засобом виховання, треба заздалегідь будувати послідовність майбутньої бесіди. При цьому важливо, що всі розповіді з песиком  сприяють подоланню мовленнєвого недоліку і особливостей поведінки дітей.

В корекційній роботі особливо велике значення має ставлення до занять над виправленням недоліків мови. Зважаючи на це, необхідно зацікавити дітей і весь час підтримувати в них інтерес до роботи. В процесі постановки і закріплення правильної вимови звуків, дитині доводиться виконувати дуже багато тренувальних вправ, які досить одноманітні за своїм характером, але без яких неможливо обійтися на певному етапі. Спонукати до виконання одноманітних вправ може Бімка, розповідаючи про навколишній світ із своїх спостережень, або порівнюючи виконання одноманітних фізичних дій для отримання результату.

Саме використання песика Бімки як терапевтичної іграшки:

• прискорює темпи підготовки мовнорухового апарату дитини до постановки звуків, полегшує сам процес постановки і автоматизації звуків;
•  сприяє виробленню у дітей правильного положення язика в ротовій порожнині через зоровий образ рухомого язика песика, що сприймається дитиною, покращенню функціонування м’язів мовнорухового апарату через зоровий динамічний образ артикуляційних вправ;
•  допомагає дітям через побачений зоровий образ вправи, що виконується, у повільному темпі відтворити чіткість чи плавність рухів;
• дозволяє удосконалити лексико-граматичну складову та зв’язне мовлення шляхом ознайомлення дітей з органами мовнорухового апарату, частинами тіла, формування уявлень про сезонні зміни в природі;
•  стимулює встановлення контакту дітей із педагогом, полегшує процес адаптації молодших школярів до комфортних освітніх умов, процесу переживання кризи «Я сам» шляхом введення в нове, незнайоме для дітей середовище не одного, а двох: самої дитини і його друга – песика Бімки;
• сприяє активізації пізнавальної та мовленнєвої активності дітей;
• знімає напруження, пов’язане з комплексами з приводу не сформованої комунікації.

ƒ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Баханов К. Шляхи інноваційного навчання // Історія в школах України. 1999. № 4. С. 19–25.

2. Блакитна Т. Технологія розвитку : Школа життєтворчості в дії // Завуч. 2000. № 3. С. 14.

3. Безлюдна Н. Про методику розвивального навчання // Початкова школа. 1998. № 9. С. 21–22.

 4. Даниленко Л. Інноваційна освітня діяльність // Освіта. 1998. 12 серпня. Інноваційна педагогіка : до практики через теорію // Директор школи, ліцею, гімназії. 2001. № 1. С. 36–38.

5. Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю, зі змінами № 2249-19 від 19.12.2017. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/875-12 (дата звернення: 28.10.2018).

6. Крамаренко С. Тут на уроках немає нудьгуючих дітей / Дніпропетровська школа вільного розвитку : з досвіду роботи // Освіта України. 2001. № 6. С. 20–21.

7. Нагорна О. Б. Особливості корекційно-виховної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами: навчально-методичний посібник. Рівне, 2012. 100 с.

8. Проект «Разом» ГС «Освіторія» – підготовка студентів педагогічних вишів, учителів початкових класів, психологів, соціальних педагогів у сфері інклюзивної освіти. Київ. 2017р. URL: https://osvitoria.media/news/gsosvitoriya-rozpochala-pidgotovku-spetsialistiv-z-inklyuziyi. (дата звернення: 20.10.2018).

9. Ревуцька О. В. Інноваційні технології в навчанні осіб з особливими потребами // Управління в освіті : збірник матеріалів V Міжнародної науково-практичної конференції, 14–16 квітня 2011 року / Інститут інноваційних технологій і змісту освіти [та інші]. Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2011. 300 с.

10. Федорович Л. О. Формування правильної вимови молодшого шкільного віку. Кременчук : Християнська Зоря, 2007. 346 с.

Додатки

Додаток 1

ІСТОРІЯ  ПЕСИКА БІМКИ

Песик Бімка – 5-ти річна дворняга, який жив у господарі та слугував охороні будинку. Із початком війни господарі виїхали і залишили песика. Доглядати дозволили сусідам, яких знав Бімка. Але Бімка почав сумувати за своїми господарями  і одного разу зірвав ланцюг, тим самим пошкодив свою щелепу, і побіг на розшуки господарів. Перехожих він не чіпав, а навпаки, оминав. На вечір голодним прибіг додому, де не знайшов їжі, бо сусіди зрозуміли, що він покинув будинок. На ранок він знову рушив на пошуки, і ввечері вже не повертався. Ночував в під’їздах, якщо були відкритими, їв, що знаходив на ринку, але місцеві безхатченкові собаки, які годувались на ринку,  не дуже підпускали його. Так через деякий час, після ночівлі в під’їзді він не зміг рушити, коли йшли люди. Його підідгодував педагог, і Бімка погодився на лікування. Педагог постійно справлявся про здоров’я Бімки і спросив дозволу забрати його до себе додому. І почав педагог навчати Бімку  правилам та нормам проживання в його будівлі. Так з Бімкою і потоваришувались. І Бімка почав поступово, з дозволу педагога долучатись до зустрічей з дітьми. А діти, в свою чергу, віддавали йому солодощі, які він не їв. А потім після розповідей педагога почали приносити корм для собак. Так Бімка став приходити на зустрічі з дітьми, не тільки заради годування, а ще й заради допомоги дітям.