Корекційне заняття з елементами тренінгу "Вчимось дружити"

Корекційне заняття з елементами тренінгу: «Вчимось дружити»
Мета: згуртувати класний колектив, виявити індивідуальні особливості кожної дитини, підвищити самооцінку замкнутих дітей, розширити знання дітей про своїх однокласників.

Обладнання:

Плакати «Правила роботи»;

•  «Стіна дружби класу»;
• квітка –семицвітна;
• малюнки з казки «Червона шапочка»;
•  плакати для запису якостей Вовка та Червоної шапочки;
• Папір;
• Фломастери;
• маркери .

     Вступне слово психолога(2 хв)
     Психолог представляється та розповідає дітям коротко про заняття: як воно проходитиме, що таке тренінг, скільки часу займе і для чого його проводять.

     Правила роботи.(3 хв)
     Психолог звертається до групи з питанням: “Для чого в нашому житті існують різні правила?”. Після відповідей учасників пропонує прийняти правила роботи групи під час заняття, які записуються на плакаті “Правила групи”.

•       приходити вчасно;
•       брати участь у виконанні вправ і завдань добровільно;
•       говорити від свого імені, про себе, висловлювати власні думки;
•       один говорить – усі слухають;
•       обговорити дію, а не особу.

     Знайомство (5 хв)

     Психолог пропонує учням пограти в цікаву гру. Кожен з учнів по колу буде називати своє ім’я та рису характеру на першу літері імені учасника(по колу передається іграшка і кожен коротко розповідає присутнім про себе).            Наприклад: Тимофій – товаристський, толерантний; Вікторія – весела, відважна
Таким чином і відбудеться знайомство.

Гра-розминка “М’ячик по колу”(3 хв)

     (активізувати учасників, підготувати їх до подальшої роботи)

      Усі часники разом з тренером стають у коло, тримаючи руки за спиною. У тренера в руках м’ячик, який треба передати по колу із рук в руки якомога швидше, таким чином, щоб м’ячик не впав на підлогу.

      Інформаційне повідомлення (10 хв)
     Дітям пропонується згадати казку «червона шапочка». Учням пропонують дати стислу характеристику Червоної шапочки та вовка.
Психолог на ватмані записує якості Червоної шапочки і якості вовка. Наприклад:  Червона шапочка – добра, смілива, чемна, чесна і тд. Вовк – злий, хитрий і тд.
      Потім учням пропонують послухати іншу казку, позицію вовка.
      Історія, розказана Вовком .
     Ліс був моєю домівкою. Я тут мешкав, тому я дбав про нього. Намагався тримати його в чистоті. І ось одного сонячного дня, коли я прибирав сміття після туристів, то почув за спиною чиїсь кроки. Я сховався за деревом і побачив маленьке дівчисько, що самовпевнено спускалося по стежці, тримаючи в руці кошик. Я зразу ж запідозрив щось недобре, тому що вона була вдягнута якось чудернацьки — вся в червоному, на голові щось незрозуміле, начебто вона не хотіла, щоб її впізнали. Звичайно я зупинив її, щоб поставити кілька запитань. Я запитав, хто вона така, звідки і куди прямує. Вона почала щось базікати про те, що йде до своєї бабусі та несе їй сніданок у кошику. Власне кажучи, вона здалася мені щирою дівчинкою, але вона була в моєму лісі, до того ж вона виглядала досить підозріло з тим дивним червоним клобуком на голові. Ось я й вирішив дати їй науку, наскільки це серйозна справа вештатись по моєму лісі без попереднього запрошення та ще й в такому кумедному вбранні.
     Я дозволив їй продовжувати свій шлях, а сам випередив її і дістався хатинки її бабці раніше. Мені відкрила порядна стара жіночка. Я розповів їй про свою проблему, і вона погодилася, що її онука заслуговує на добру прочуханку. Ми домовилися, що бабця сховається і не буде показуватися, доки я її не покличу. Як ви вже, мабуть, здогадуєтеся, вона сховалася під ліжком.
     Коли дівчисько дісталося до хатинки, я запросив її до спальні, де я лежав у ліжку, одягнутий як її бабуся. Дівчисько швиденько зайшла до спальні, така собі розрум’янена, і почала плести щось зовсім нечемне про мої великі вуха. Мені це дуже не сподобалося, але я стримався і сказав, що маю такі великі вуха, щоб краще її чути. Я просто мав на увазі, що хотів більш уважно почути, що вона верзе. Але вона знову почала нести образливу нісенітницю — на цей раз про мої банькуваті очі. Тепер ви маєте зрозуміти, як я ставився до цієї дівчинки, котра попри свою прителепкувату зовнішність, виявилася такою уїдливою. Але ж я свого часу поклявся завше підставляти щоку, тому нагадав їй, що маю такі великі очі, щоб краще її бачити.
     Те, що вона сказала після цього, мене дійсно дістало. Розумієте, я маю дуже проблемні великі зуби. І коли це дівчисько знову-таки нечемно про них відізвалася, я втратив контроль над собою. Я скочив з того ліжка і гримнув на неї, що, мовляв, маю такі великі зуби, щоб краще її було їсти.
     Тепер, давайте подивимося правді в очі: чи чули ви колись, щоб який-небудь вовк, що поважає себе, з’їв хоч одну маленьку дівчинку. Відповідь буде «ні» — це всім відомо! Але те дівчисько немов з глузду з’їхало: воно почало бігати по всій хатинці і репетувати немов її ріжуть! А я був змушений ганятися за нею, щоб якось її угамувати. Мені довелося скинути бабцін одяг, але це все тільки ускладнило. Раптом двері з тріском відчинилися — на порозі стояв дроворуб з великою сокирою в руці. Я подивився на нього і негайно зрозумів, що маю ВЕЛИКІ проблеми. Вікно за моєю спиною було відчинено, і я прожогом вискочив в нього.
     Цим все і закінчилося. Але, на жаль, бабця ніколи нікому не розповідала мою версію того, що сталося. Через це пішов поголос, що я дуже злий і страшний звір. Всі почали мене обминати десятою дорогою. Не знаю, що сталося з тим дівчиськом у прителепкуватому червоному капелюсі, але мені з тих пір живеться не дуже солодко.
     Потім знову записують якості Вовка і Червоної шапочки.
     Психолог підводить дітей до думки, що іноді ми теж думаємо на когось з однокласників чи просто учнів , що вони злі і нехороші, а насправді вони добрі, чуйні та просто самотні.

     Вправа «Стіна дружби»( 10 хв)
     Психолог повідомляє, що зараз створимо стіну дружби вашого класу. Учні діляться на групи по 5 осіб (яблуко,  груша, банан, слива, персик). Кожному учню дається аркуш паперу на якому він малює свою руку і на долоні пише своє ім’я та прізвище. На великому пальці пише свою рису характеру, і передає листочок наліво. Таким чином, листочок по колу рухається і всі учасники п’ятірки залишають на одному з пальців рису характеру того чи іншого учня. Потім тренер збирає всі долоньки, і зачитує якості , а учні відгадують чия це долоня. Усі долоньки треба прикріпити на видному місці в класі на ватмані під назвою «Стіна дружби».

 
     Гра-розминка “Австралійський дощ” (5 хв)

     Учасники стають у коло. Чи знаєте ви, що таке австралійський дощ? Ні? Тоді давайте разом послухаємо, який він. Зараз по колу ланцюжком ви будете передавати мої рухи. Як тільки вони повернуться до мене, я передам наступні. Стежте уважно!

•                   В Австралії піднявся вітер. (Ведучий тре долоні),
•                   Починає крапати дощ. (Клацання пальцями).
•                   Дощ посилюється. (Почергове плескання долонями по грудях).
•                   Починається справжня злива. (Плескання по стегнах).
•                   А ось град – справжня буря. (Тупіт ногами).
•                   Але що це? Буря стихає. (Плескання по стегнах).
•                   Дощ стихає. (Плескання долонями по грудях).
•                   Рідкі краплі падають на землю. (Клацання пальцями).
•                   Тихий шелест вітру. (потирання долонь).
•                   Сонце! (Руки догори).

     Заключна вправа «Чарівна квітка» (5 хв) 
     Психолог дякує за гарну роботу класу, запевняє їх, що вони справді можуть називатися класним класом, бо вони всі дуже дружні, веселі та добрі.
     Психолог повідомляє, що поки діти грали в ігри у класі виросла чарівна квітка. Демонструє квітку і пропонує кожному учню відірвати пелюсточку та подарувати комусь з однокласників. Завдання психолога – прослідкувати, щоб пелюстку отримав кожен учень.

     Заключне слово  психолога (2 хв)
     На цьому заняття закінчується. Психолог дарує кожному учню смайлик з посмішкою після того як учень розповідає свої враження від заняття.