УПРАВЛІНСЬКІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПЕДАГОГІВ

Н. М. Шидлаускас, 

директор Жовнинського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад –загальноосвітня

школа І-ІІІ ступенів

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ КЕРІВНИХ КАДРІВ

                                                            Дякуючи моїй професії, я маю можливість

                                                            допомогти людям і собі. Це робить моє

                                                            життя багатим і наповнює його змістом

                                                                                                      Уільям Хезлітт

       На якому етапі свого життя ми хотіли б уже стати «великими людьми» і зайнятися тією чи іншою діяльністю? Ми мріємо, ідеалізуємо і ми праві. Ми на правильному шляху. Але наша діяльність має приносити нам радість. Справжню радість. А коли твій ентузіазм передається іншим, коли ти здатен повести за собою других, передати їм свою радість – це успіх, в якому основну роль грає твоя особистість.

Це стосується викладача і його слухачів, художника і його прихильників політика і його однодумців, людини, яка укладає договір і її клієнтів, журналіста і його читачів, керівника і його підлеглих…

У початкуючих керівників шкіл багато турбот і запитань. Як керувати навчанням і вихованням? Як організувати, спланувати, розподілити свою роботу, щоб доходили руки до всіх деталей того складного механізму, яким є шкільне життя? Як навчити батьків виховувати своїх дітей? Як уникнути формалізму і адміністрування в керівництві? Чи обов’язково треба знати директорові всі предмети навчального плану? Як безпосередньо  брати участь у житті й праці дітей? Як подолати інертність, якусь байдужість, навіть індивідуалізм окремих учителів? З чого починати?

У спогадах В. О. Сухомлинського є важлива порада, – «Учителем учителів,

 справжнім керівником, якому вірять і якого поважають, - можна стати лише тоді, коли з кожним днем усе більше заглиблюєшся в деталі, в тонкощі педагогічного процесу, коли перед тобою відкриваються все нові й нові грані того, що можна назвати мистецтвом впливу на душу людини.»

Сьогодні я, напевно більше відчуваю, ніж розумію, що пробудити прагнення до творчої роботи в учителів можна не загальними закликами, а чимось іншим. В першу чергу – це особистий приклад поєднання управлінської культури з плануванням і організацією діяльності на рівні  сучасних вимог, прийняттям правильних нестандартних рішень, з ефективним спілкуванням, з об’єктивністю, незалежно від своїх симпатій, з умінням дотримуватись субординації, з визнанням та оцінюванням кожного досягнення працівника. Це переконання кожного вчителя в тому, що «найважливішим явищем у школі, найповчальнішим предметом, найживішим прикладом для учня є сам учитель» (А. Дістервег)

Давайте почнемо з термінології.

Культура – це набір ключових цінностей, очікувань і норм, які приймаються і розділяються членами організації. Це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством у процесі суспільно-історичної практики.

Культура – поняття досить складне. Воно має всі ознаки цілісної динамічної системи, що складається з багатьох структурних частин, які знаходяться в певних зв’язках і взаємозалежності.

«Культура і управління школою, - зазначив професор Ю. Конаржевський, - це виконання адміністрацією сукупності вимог, які висуваються до процесу управління, зумовлених нормами моралі, етики, естетики, права, принципами організації і технології управління.»

Управлінська культура розглядається як специфічна форма існування взаємозалежної системи, що включає в себе:

• ієрархію цінностей, що домінує серед співробітників;
• сукупність способів їхньої реалізації, що переважають в організації

на певному етапі її розвитку

Організаційна, корпоративна культура закладу має відповідати зовнішній обстановці і стратегії, тобто розвитку навчального закладу.

До сукупності вимог до процесу управління відносяться складові управлінської культури:

• Політична культура керівника – знання ним основ політики в галузі освіти і культури, уміння керуватися ними у своїй діяльності, організувати діяльність педагогічного та учнівського колективів у цьому напрямі, допомогти розібратися в складних і суперечливих фактах сьогодення.
• Культура спілкування -  досконале знання рідної мови, доброзичливе ставлення до підлеглих, привітність, життєрадісність, стриманість, толерантність, знання з галузі психології людини – ось основний перелік підвищення продуктивності праці підлеглих.
• Естетичну (художню культуру) не слід ототожнювати з одержаною освітою: можна бути освіченою, але не вихованою людиною – це абсолютно різні поняття. Вихованість проявляється в діях і вчинках людини, вона свідчить про її моральність, про те, що знання не тільки засвоєні, а й стали внутрішнім переконанням, увійшли в звичку. Отже естетична культура керівника – вираження його інтелекту, освіченості й вихованості.
• Правова культура -  важливий аспект професійної придатності керівника. Знання ним юридичних основ управління, трудового законодавства, відповідних нормативних документів, вміння користуватися ними для вибору найбільш ефективного впливу на підлеглих.
• Культура ведення документації – запорука високої виконавської дисципліни як керівника, так і підлеглих.
• Культура умов праці – створення оптимальних безпечних умов для роботи всього колективу.

За характером впливу управлінської культури на загальну результативність діяльності закладу освіти можна виділити  «позитивну» і «негативну».

Негативна – перешкоджає ефективному функціонуванню навчального закладу і його розвитку, відображає ситуацію коли діяльність працівників в різному ступені вигідна, однак не цінна з погляду їх саморозвитку і

самореалізації.

Позитивна – стимулює результативність діяльності школи, характеризується усвідомленим прийняттям особистої відповідальності за кінцевий результат кожним учасником навчально-виховного процесу. Орієнтує колег на пошук, розробку, вибір і втілення найбільш оптимальних способів здійснення своєї діяльності. Це в сукупності породжує сумлінне відношення до своїх виробничих обов’язків, як норму поведінки кожного суб’єкта, регульовану суспільною думкою. Професійно-трудова діяльність набуває творчого характеру, що стимулює загальну атмосферу захопленості своєю працею. Успішність педагогічних працівників в результаті стає підставою й для самоповаги, й для поваги з боку колег. Підвищується ефективність ділової взаємодії, що є об’єктивною умовою встановлення доброзичливих міжособистісних відносин у колективі.

Організаційна, управлінська, корпоративна культура, цікаво, що зовсім недавно мало хто приділяв  цим словосполученням велику увагу. Але насправді, природно, вона існувала завжди. Класичні атрибути корпоративної культури багатьох західних компаній з давньою і славною історією відображались в наших «дошках пошани», почесних грамотах, значках відмінників, формі одягу, галстуках та інших символах. Можна багато говорити про цікаві традиції  щодо  культур різних організацій. Але мені більш цікаво (тому що менш відомо), як формується управлінська культура навчальних закладів, зокрема в чому особливість такої культури керівних кадрів.

Якщо порівняти ситуацію, що мала місце ще декілька років назад, коли керівник, заявляючи про потреби в кадрах, обмежувався необхідною кваліфікацією і анкетними даними, то зараз усе по-іншому. Змінюється час, висуваючи нові вимоги і пріоритети. І керівники повинні розуміти, що корпоративна культура закладу і його співробітники визначають рейтинг, позицію, зокрема навчального закладу, на освітньому ринку, рівень роботи з учасниками навчально-виховного процесу, імідж. А психологічний клімат і доброзичливі відносини дозволяють людям більш згуртовано домагатися поставлених цілей в першу чергу – для себе.

Які ж шляхи формування управлінської культури?

В чому відмінність загальнолюдської культури від управлінської культури керівника закладу? Під загальною культурою ми розуміємо найпростішу форму – коли людина одержала певну освіту, засвоїла деякі правила етикету і досягла відповідного рівня в користування ними. Але для керівника сучасного навчального закладу цього замало. Він має бути носієм високої загальнолюдської культури, для якої характерний високий інтелект і духовність. Він має мати широкий світогляд, глибоку ерудицію, справжні поняття про честь, совість, громадянську мужність. Повинен вміти володіти собою в будь-якій ситуації.

   Загальновизнано, що рівень управлінської культури є важливим показником рівеня професіоналізму. Визначальними характеристиками рівня управлінської культури, а значить і рівня внутрішкільного управління у діяльності керівника школи виступають ціннісні основи управління, моделі поведінки керівника, стилі управління. При цьому важливу роль мають відігравати управлінські здатності, які визначають міру реалізації управлінських компетентностей. Серед таких здатностей: здатність до постійного оновлення знань. Загальновизнано, що сьогодні — це одна з ключових компетентностей керівника. І це цілком закономірно, адже для того, щоб провести якісь певні зміни в загальноосвітньому навчальному закладі, необхідно самому добре уяснити, що несуть із собою ці зміни, як вони будуть впливати на якість освітнього процесу. Всеохоплююча освіта визнана однією із важливих стратегій нового менеджменту. Здатність перемагати труднощі представляє суттєву ознаку лідера та якість культури управління, здатність до самоактуалізації як естетичне, інтелектуальне, духовне та особистісне зростання набуває ознак нової управлінської філософії і представляє важливу сферу самовдосконалення менеджера освіти. Здатності до комунікацій, творчості, уміння працювати у командах, гармонізувати оточуюче середовище – становлять ядро нової управлінської культури керівника школи.

   Аналіз теорії і практики управління школою свідчить, що ціннісні орієнтири в управлінні навчальним закладом виступають сьогодні важливим показником рівня шкільної організаційної культури, рівня мотивації до інноваційних змін у школі, рівня згуртованості шкільної організації, рівнем розвитку навчального закладу.

Таким чином, можна зробити висновок, що розвиток культури управління сучасною школою - важлива умова ефективного менеджменту у сфері шкільної освіти, умова інноваційного розвитку навчального закладу, умова якісних змін у системі загальної середньої освіти.

Список використаної літератури:

1.Шепель В.М. Управленческая психология. - М.: Экономика, 1984.

2.Коломінський Н.Л. Психологія педагогічного менеджменту: навчальний посібник. -К.: МАУП.

3. Коломийський Н.Л. Психологічна культура менеджменту та проблеми добору та навчання керівних кадрів освіти // Потенціал управлінських систем: питання формування і розвитку. - 4.1.-К., 1993.

4. Ложкин Г.В «Психологический климат трудового колектива», К; 1988г

5. Обозов. Н.Н., Щекин. Г.В, « Психология работы с людьми» (совети руководителю) - Киев, 1990г.