Корекційно-розвивальна робота з дітьми із затримкою психічного розвитку

Корекційно-розвивальна робота з дітьми із затримкою психічного розвитку

Реалії  життя ставлять систему освіти в такі умови, коли вона має бути готовою до адекватної відповіді усім викликам сьогодення. А воно таке, що випробовує нас на міцність, витривалість і винахідливість.

Одним з таких викликів сучасності є тенденція зростання кількості дітей з психофізичними вадами та відхиленнями у розвитку.

Курс на формування  справді європейського, толерантного за своїми цінностями суспільства  вимагає від нас цінувати  кожну особистість з усіма її особливостями,  дбати про її розвиток і можливість самореалізації.

З огляду на написане вище  введення у практику роботи загальноосвітнього закладу інклюзивної форми навчання є цілком виправданим і  своєчасним. Проте  сам процес введення цієї форми навчання, запущений у сьогоднішніх умовах, є недостатньо продуманим  і не підтвердженим документально. Окремі аспекти організації інклюзивного навчання у загальноосвітній школі є досить суперечливими і незрозумілими для більшості педагогічних працівників та й інших учасників навчально  – виховного процесу. Зокрема, часткове й обмежене фінансування роботи асистентів вчителя, проблемою є  й  адекватне оцінювання досягнень дітей з особливими освітніми  потребами.

Навчання в одному класі дітей різної категорії розвитку  та з різними нозологіями становить значну проблему, в першу чергу, для вчителя. Така ситуація вимагає високої  педагогічної майстерності, наявності знань з суміжних для педагога галузей знань – зокрема психології особистості дитини та дефектології.  Вимагає безупинної роботи над собою, постійного оновлення власних знань, збагачення арсеналу методів та прийомів навчання.

Окремої уваги заслуговує організація психологічного супроводу навчання дітей з особливими освітніми потребами, бо успішне навчання даної категорії  вимагає постійного тісного контакту  педагогічних працівників, батьків та психолога. Взагалі, весь процес навчання таких дітей має  носити корекційний характер, бути спрямованим на усунення  перешкод для успішної інтеграції дитини у соціальне середовище, а не просто на  оволодіння дитиною певної суми знань.

Корекційно – розвивальна робота практичного психолога  в першу чергу має бути спрямована на  формування та розвиток мотивації навчання, створення спільно з вчителем   навчальних ситуацій, які будуть сприяти  виробленню інтересу до процесу навчання, оволодіння прийомами здобування знань.  Сприятимуть цьому також і заняття, спрямовані на розвиток збережених у дитини психічних процесів.

Таким чином загальна мета корекційно-розвивальної роботи — сприяння розвиткові дитини, створення умов для реалізації її  внут­рішнього потенціалу, допомога в подолан­ні і компенсації відхилень, що заважають  розвиткові. Досягти цієї мети можливо лише в тому випадку, коли корекційно-розвивальна робота відповідає певним умовам:

по-перше, корекція має бути спрямована на виправлення і  розвиток, а також компенсацію тих психічних процесів і новоутворень, що почали формува­тися в попередньому віковому періоді, та, які є основою для розвитку в наступному періоді.

 по-друге, корекційно-розвивальна робота має створювати умови для ефективного формування тих психічних функцій, що особ­ливо інтенсивно розвиваються в поточний період дитинства.

по-третє, корекційно-роз­вивальна робота має сприяти формуванню передумов для благополучного розвитку на наступному віковому етапі.

 по-четверте, корекційно-розвивальна робота має бути спрямована на гармонізацію особистісного розвитку дитини на конкретному віковому етапі.

Таким чином, основні вимоги до проведення  занять:

- використовувати ігрові способи організації виконання навчальних завдань, а також оцінювання навчальної діяльності учнів;

- формувати розумові дії школярів на усіх етапах навчального процесу, такі як: орієнтувально-дослідницькі дії, оцінювання, аналіз, узагальнення, порівняння, планування;

- спонукати до мовної активності, здійснювати контроль за мовою дітей;

- встановлювати більш повільний темп навчання;

- використовувати багатократні модифікаційні повторення матеріалу;

- максимально використовувати збережені психічні функції дитини;

- розчленовувати цільну діяльність на окремі складові частини, елементи, операції, допомагати дітям осмислювати їх у внутрішньому співвідношенні один до одного;

- використовувати вправи, націлені на розвиток уваги, пам’яті, уяви, будуючи їх на програмовому  матеріалі.

Для дітей із ЗПР  характерним є те, що в більшості з них може спостерігатися розгальмованість процесів нервової системи   і ,  як наслідок того, виникає  надмірна рухливість, часте переключення уваги з одного виду діяльності на інший. Такі діти перебувають у постійному русі. Вони поверхово сприйма­ють навколишній світ, не слухають пояснень, а одразу переходять до дій. Може спостерігатися й інша картина, коли діти повільні, не сприймають пояснень чи навіть демонстрування їх. Окрім того, діти з ЗПР потребують розрядки і зміни видів діяльності значно частіше за інших. В умовах класно – урочної системи навчання зробити це для них досить складно.Для таких дітей корекційні заняття є важ­ливим фактором розрядки і вираження емо­цій.

На початку заняття добре давати ігри на розвиток памяті, потім ігри з перебуванням у грі та вибуванням із неї, естафети з найпростішими навичками во­лодіння м'ячем чи палицями тощо, а напри­кінці — обов'язково ігри на увагу чи такі, що можуть емоційно врівноважити дітей.

Для дітей із ЗПР важливо створювати позитивну та радісну атмосферу на занятті, не бавитися в ігри довше 5 хвилин, не вико­ристовувати довгих пояснень, краще показа­ти — це швидше і зрозуміліше. Не треба доз­воляти брати інвентар без дозволу, важливо привчити їх дотримуватися порядку, що водночас привчатиме  їх до організованості.

Загальновідомо , що рух сприяє загальному посиленню акти­вації, а отже, й емоцій, готовності до контак­тів.  У багатьох випадках після рухового «розігрі­вання» дитина готова до зосередження на «розумових завданнях».  Велике значення для розвитку дитини мають вправи на корекцію загальної моторики та розвиток тонких рухів кистю руки.

Найкращим методом допомоги дітям з ЗПР, на мою думку,  є використання  розвивальних ігор.

Ігротерапія застосовується не тільки з корекційною метою, а й із профілактичною та психогігієнічною. Розрізняють дві форми ігротерапїі: індивідуальну і групову. Якщо у дитини проблеми зі спілкуванням, тоді гру­пова терапія більш корисна, ніж індивідуаль­на.

Особливу увагу слід звернути на покращення уваги та сприймання у цієї категорії дітей, позаяк довільна увага у них як правило розвинута слабо, знижена здатність до її розподілу, звужений обсяг уваги.

Для корекції можна застосовувати  такі ігри та вправи, спрямовані на розвиток уваги

Хто більше побачить?

Запропонувати дітям уважно розгляну­ти картинку і перелічити, що вони бачать на ній.

Знайдіть помилку

У цієї гри багато варіантів, які пропону­ються відповідно до класу:

знайти фігуру, яку поклали не на своє місце. Викладається декілька видів карток, підібраних за певними геометричними фігу­рами, проте серед трикутників лежить квад­рат, між ромбами — прямокутник тощо;

сказати, що неправильно. Пропонують кілька думок, частина з яких — алогічні.

Прочитати пропозиції і знайти помилкові думки. (Наприклад: заєць уміє літати; взимку холодно; на сосні виросли червоні яб­лука; у собаки народилися телята тощо.)

Фігури

Зображені фігури 3—4 видів (трикутник, коло, квадрат, ромб). Усього 5—10 рядів по 10 фігур у кожному ряді. Фігури в ряду розташовані довільно. Потрібно:

розкласти фігури, як показано на зразку;

розставити значки тільки у квадратах і трикутниках;

поставити значки в ромбах і підкресли­ти всі квадрати.

Предмети

Дається таблиця з предметами 5—10 рядів по 8 у кожному.

Предмети розташовані довільно. Пот­рібно:

викреслити всі гриби;

викреслити всі м'ячики;

викреслити всі ялинки червоним олів­цем, а м'ячики — синім

 викреслити всі м'ячики і підкреслити ялинки.

Для корекції  просторового сприймання застосовувати такі ігрові вправи:

Відгадай і намалюй

На дотик відгадати фігури, що знахо­дяться в мішечку (пласкі, з картону або фа­нери), назвати їх, а потім намалювати.

Розкладають геометричні фігурки, од­накові з тими, що лежать у мішечку. Ви показуєте будь-яку фігуру і просите дістати з мішечка таку ж.

З яких фігур?

Пригадати і назвати предмети, схожі на коло, квадрат, прямокутник трикутник.

Закінчити малюнок із заданих фігур.

Виклади фігури з паличок

Спочатку дають дітям зразок, а потім за­бирають, щоб відтворити фігури по пам'яті.

Яка рука?

Потрібно:

визначити, якою рукою дівчинка три­ває прапорець;

в якій руці хлопчик тримає кулю;

на якій нозі стоїть дівчинка;

якою рукою хлопчик тримає ручку.

Що де знаходиться?

Потрібно назвати, що зображено в сере­дині, що в лівому верхньому кутку тощо.

Твій шлях

Потрібно розказати, як ти йдеш до крам­ниці і що де знаходиться (праворуч, ліворуч, позаду, попереду тощо).

Уважно слухай і намалюй

Психолог називає геометричні фігури із вказівкою їхнього місця на аркуші. Діти ма­ють замалювати їх на вказаному місці згід­но з інструкцією (вгорі ліворуч трикутник, праворуч від нього квадрат, у центрі коло тощо).

Лабіринт

Допомогти зайчику знайти дорогу.

Якою дорогою діти йдуть до школи?

Домалюй предмети

Попросити дітей назвати, а потім дома­лювати предмети, зображені на малюнках. Можна заштрихувати або розфарбувати їх.

Упізнай, що зображено

Перед дитиною лежать картинки, на яких знайомі зображення дано не повністю. По­просити дітей подумати і сказати, що вони впізнали, кому належать ті чи інші елементи зображення.

Для  вдосконалення сприйняття часу можна застосовувати такі ігри:

Розклади по порядку

Покласти таблички з відповідними слова­ми і попросити дітей розташувати їх у поряд­ку зростання часу.

Розв'яжи задачу

Василько гостював у селі тиждень і п'ять днів. Скільки всього днів він був у селі?

Котра година?

Використовуючи іграшковий годинник, попросити дітей визначити час на годинни­ку, а потім поставити стрілки за вказівками психолога.

До чого відноситься?

Узяти картинки із зображенням пори року і картинки із зображенням таких предметів: саней, лиж, човна тощо. Дитина має назвати предмет і підкласти до картинок із відповід­ною порою року.

Визначити час

На табличках написано: ніч, ранок, день, вечір; на картках зображені ситуації, що від­повідають певній частині доби. Пропонується дитині визначити, коли відбувається дія, зображена на картках, і підкласти їх до від­повідної таблиці

Особливу увагу про роботі з дітьми з ЗПР слід приділяти розвитку словесно-логічих  операцій, виконання яких протікає тільки в розумовій площині. Пропоновані нижче ігри і вправи сприя­ють не тільки активізації розумової та мов­ної діяльності, а й розвивають такі психічні процеси, як уявлення, пам'ять, уява, емоції, воля.

Виконуючи ці завдання, дитина має знай­ти схожість і відмінності у предметах і яви­щах, порівняти їх на основі виділених ознак, зробити узагальнення, висновок.

Ігри та вправи на розиток мислитель них операцій

Завдання-головоломки

Склади 2 квадрати із 7 паличок, 2 рівні трикутники із 9 паличок тощо.

Візьми 9 паличок і склади квадрат і 4 трикутники.

Дитина має уявити фігуру і здогадатися, як її складати.

Прибери 2 палички, щоб залишився один прямокутник.

Склади будиночок із 6 паличок, а потім переклади 2 палички, щоб вийшов прапо­рець.

Прибери 3 палички, щоб залишилося З таких самих квадрата. Прибери 4 палич­ки, щоб залишилося 3 квадрата. Переклади 1 паличку і щоб будиночок був перевернутий в інший бік.

Намалюй фігурку, яку потрібно. (Увагу дітей слід привертати до відмінних ознак зображених предметів, до їхньої по­слідовності.)

Продовж числовий і літерний ряд. Викресли зайву фігурку, цифру.

Гра «Розклади Фігури». Гра складаєть­ся із 24 карток (8x6 см) із зображенням геометричних фігур чотирьох видів, трьох кольорів (сині, червоні, зелені), великого і маленького розміру.

1-й варіант. Мовчки розкласти фігу­ри в купки: спочатку в 3 купки відповідно до форми, потім у 3 купки відповідно до ко­льору.

2-й варіант. Покласти на стіл будь-яку картку з фігурою, дитину попросити виклас­ти картку з фігурою, відмінною тільки од­нією ознакою. Наприклад: якщо маленьке червоне коло, то дитина має покласти велике червоне коло або маленький червоний квад­рат тощо.

Ігри

Зоологічне лото (настільна гра на за­кріплення знань про тварин).

Покажи, що не підходить (соснові ме­тодика «Четвертий зайвий»).

На закріплення уміння узагальнювати (фрукти, овочі, посуд, меблі геометричні фігури тощо), пояснюючи при цьому, чому не підходить.

Яке слово не підходить?

На таблицях написані слова. Прочитати слова і назвати те, яке не підходить, і чому.

Хто що любить?

Набір карток із тваринами. Дібрати кож­ній тварині з іншого набору карток те, що ця тварина їсть.

Кому що треба?

Попросити дитину дібрати до карток із зображеннями знайомих ситуацій картки, де намальовані предмети, яких бракує.

Відгадай загадку (знайти картинку- від гадку).

Наприклад: без рук, без ніг, а ходить. Або дати текст загадок і попросити намалювати відгадки.

Придумай загадку.

Показати дітям предмети: м'яч, жабу, книгу, олівець тощо, потім попросити їх, виділивши характерні ознаки, придумати загадки.

Склади з літер слова.

Доповни слово.

Встав у слова пропущені літери.

Назви слово, яке починається з остан­ньої літери.

Наприклад: сова — альбом — море — єнот... тощо. Для цієї мети дуже добре підій­де гра в міста, кольори тощо.

Назви протилежні слова: тонкий — ..гострий — ... чистий — ... гучний — ... низький —... здоровий — ...

Закінчи речення: Влітку тепло, а взимку... Птахи літають, а змії... Восени листя жовте, а влітку...

Хто більше складе.

Дати дитині наочні картинки, де потрібно підібрати риму до предметів: ліс — ніс; оку­ляри — товари; хустка — пелюстка тощо.

Розкласти по порядку і скласти роз­повідь (3—4 картинки за сюжетними кар­тинками).

Назвати, що неправильно (прості описові ситуації без складних смислових зв'язків).

Ігри та вправи на розвиток пам'яті

Ігри, спрямовані на розвиток пам'яті, сприяють розвитку цілеспрямованого про­цесу запам'ятовування, розширенню обсягу пам'яті. Діти пізнають раціональні прийоми осмисленого запам'ятовування і пригаду­вання, вчаться встановлювати зв'язки між предметами.

Подивися!

Роздають 10 пар картинок, пов'язаних одна з однією за значенням. Треба розклас­ти картинки у два ряди, уважно розглянути і запам'ятати їх. Через 1 хв картинки правого ряду прибрати, а лівий — залишити без змін. Попросити дітей, дивлячись на картинки, що залишилися, назвати ті, які прибрали.

Що змінилося?

Пропонують картинку із зображенням З—4 знайомих предметів і просять їх назва­ти. Потім — картинку із 7—8 предметами, і дитина ма$ сказати, чи є серед них ті, які були на першій картинці.

Знайти показану фігуру серед 15 інших. Варіантів цієї гри може бути багато: з предме­тами, іграшками, геометричними фігурами, з кольоровими смужками тощо.

Слухай і повторюй

Простукати по столу певну кількість разів і попросити дитину відтворити почуте.

Назви слова, які запам'ятав

Дитині дають 5—10 картинок. Завдання: прочитати слова, які треба запам'ятати, і до кожного слова підібрати відповідну картин­ку, щоб вона допомогла, і запам'ятати це сло­во. Картинки: лисиця, книга, сир, машина «швидкої допомоги», мітла, їжак. Слова для запам'ятовування: їжа, навчання, зоопарк, хвороба, робота. Через 20—30 хв після того, як дитина відібрала картинки, запитати, які слова вона запам'ятала.

Таким чином, психологічна корекція — це дія, спрямо­вана на певні психологічні структури з ме­тою забезпечення повноцінного розвитку і функціонування дитини. Це обґрунтована дія на внутрішній світ людини, за якої пси­холог має справу з конкретними проявами бажань, переживань, пізнавальних процесів і дій дитини. При визначенні основної мети і завдань психологічних корекцій важливо пам'ятати положення Л. Виготського про створення зони найближчого розвитку осо­бистості і діяльності дитини як основний зміст корекційної роботи.