Лекція для батьків "Формування самосвідомості у молодших підлітків"

Формування самосвідомості у молодших підлітків

Лекція для батьків

Мета: визначити роль і місце батьків у  процесі формування самосвідомості молодших підлітків й обговорити шляхи взаємодії в родині по формуванню і розвитку гармонійної особистості.

Обладнання: ПК, екран, проектор, слайди.

Епіграф:

Конкретними носіями всього того, чим   

має володіти  дитина впродовж свого життя,

є дорослі, які її виховують і навчають.

                                 /Д.Ельконін/

Зміст лекції

«Вони тепер здаються нам схильними до надмірного, вони мають погані манери і не поважають авторитети, не шанують дорослих і проводять свій вільний час, збираючись разом і базікаючи одне з одним. Вони завжди готові суперечити своїм батькам, прагнуть привернути увагу під час бесіди, ненажерливі й мучать своїх учителів» (Сократ, написано більше ніж за 400 років до нашої ери). (Перед прочитанням цієї цитати , батькам дається завдання, здогадатися, про який віковий період йдеться?)

Кожна людини у своєму житті пройшла через перехідний вік – критичний етап у процесі дорослішання, що іноді називають підлітковим періодом.

Перехідний вік – дуже бурхливий і повний несподіванок час. Саме на цьому етапі відбуваються емоційні, соціальні і фізичні зміни, що шокують і доводять до відчаю багатьох непідготовлених батьків. Схожі почуття відчувають навіть ті батьки, що невтомно навчали своїх дітей, намагаючись застосовувати гуманні методи, засновані на любові і підтримці.

Найяскравішою особливістю стану організму в цей період, тобто період статевого дозрівання, є зниження працездатності і підвищена стомлюваність. Це негативно позначається на навчальному процесі. У віці 10-13 років у школярів спостерігається найменший приріст якісних показників роботи. До того ж, у цьому періоді працездатність школярів нижча порівняно не тільки з наступним, а й навіть з попередніми класами. Лише після 13-14 років (у хлопчиків трохи пізніше) усі ці показники поліпшуються.

Необхідно також зазначити підвищену дратівливість молодших підлітків. У цей період активізується робота щитовидної залози, яка впливає на ріст тіла, обмін речовин і збудливо діє на  центральну нервову систему. Звідси й підвищена дратівливість.

Отже, підлітки молодшого віку мають потребу в правильній організації обсягу їхньої діяльності, у запобіганні різним перевантаженням. Порушення ними дисципліни пов’язане з високою стомлюваністю й дратівливістю.   

Рубіж 4-5 класів характеризується значним зниженням інтересу учнів до навчання в школі, до самого процесу навчання. За результатами дослідження, в якому брали участь 132 учні 5-х класів, основним є мотив зацікавленості в навчанні лише у 41% учнів; великою є залежність від батьків – вважають за потрібне виконувати вимоги батьків і вчителів, бажають принести радість батькам 21%, чекають винагороди від батьків 25% учнів.

Таким чином, перехід  від дитинства до отроцтва характеризується виявом своєрідної мотиваційної кризи через зміну соціальної ситуації розвитку і зміну змісту внутрішньої позиції учня. Переживання школярів, пов’язані з такими змінами, далеко не завжди усвідомлюються ними, часто вони навіть не можуть сформулювати труднощі, проблеми.

Вступ дитини у підлітковий вік супроводжується  також змінами у розвитку самосвідомості, оскільки у підлітка починає формуватися позиція дорослої людини. І хоча ця позиція ще не відповідає реальному становищу підлітка в житті, проте вже її поява означає, що дитина перебуває в нових взаєминах із дорослими, світом їх цінностей, активно завойовує їх, а ті утворюють новий зміст свідомості. Тому саме в цей період існує найбільша потреба дітей контактувати з батьками та знаходити в них підтримку.

 Батьки повинні допомогти дитині в  формуванні самосвідомості, самооцінки, в вихованні волі, тобто тієї психічної якості, яка допомагає дитині регулювати власну поведінку, долати перешкоди, бути сильною.

 Найчастіше воля виявляється в таких ситуаціях, як прояв відповідальності, потреба долати конфлікт мотивів або конфлікт бажання і відповідальності.

Воля – це свідома регуляція людиною поведінки. Це така форма активності, за якої людина виділяє певну спрямованість своєї поведінки і при цьому гальмує низку інших прагнень і спрямувань.

Воля бере участь у регуляції  не лише мислення або уваги, а й усіх інших психічних процесів: відчуття, сприймання, уваги, мови.

Особливо важливі такі якості людини, як витримка і саморегуляція. Треба дітей вчити володіти собою, своїми емоціями й почуттями.

Отже, потрібно тренувати волю. Головне правило тренування волі – потрібно вибирати справи, які потребують від дитини докладання певних зусиль для їх вирішення, і  спонукати дитину долати їх, тобто виявляти щоразу свою волю.

При цьому бажано дитину заохочувати за досягнуті успіхи, щоб було бажання продовжувати ці тренування.

В дитини виникає внутрішня боротьба між «я хочу» і «треба» - це боротьба мотивів. Мотив – те, що спонукає людину до діяльності, що є внутрішньою силою поведінки. Але мотивів може бути кілька, відбувається боротьба мотивів. І якщо в дитини є усвідомлена мета (наприклад, покращити знання з певного предмету, перемогти в змаганнях тощо), то завжди переможе мотив, який допоможе дитині в здійсненні її рішення.

Етап здійснення рішення довгий, не завжди проходить рівномірно, утім, завжди приносить задоволення, коли рішення виконано і мета досягнута. Треба наголосити, що вольові дії – єдині, що приносять людині моральне задоволення. Поставивши перед собою мету, навіть найпростішу, треба прагнути обов’язково її досягти.

 Отже, одним з найважливіших завдань є формування в учнів здатності усвідомлювати мотиви своїх вчинків, регулювати свою поведінку. Розв’язати це завдання можна лише за наявності в дитини прагнення самовиховання, розвитку своєї особистості.

Сімейні стосунки завжди були важливим чинником формування особистості дитини, найбільш значущими для її індивідуальності. У сім’ї формується ставлення дитини до самої себе і до оточуючих, у ній відбувається закладання сімейних цінностей. Відсутність сімейного виховання або його брак у дитинстві майже неможливо компенсувати в подальшому житті.

Найпоширенішими помилками батьків у взаєминах з дитиною є авторитетне нав’язування власної думки або способу дії, зневажливе ставлення до оточення дитини, ігнорування проблем статевого дозрівання. Часом батьки забувають своє дитинство й себе в отроцтві та юності, й тому не розуміють власних дітей, їх вчинків.

 А діти не розуміють батьків. Звичайно, батькам підлітків потрібно пам’ятати, що дітям важлива не стільки опіка, скільки дружня порада, розумне керівництво. Важливо бути цікавим і необхідним для дитини, особливо підліткового віку, допомога у взаєминах не повинна бути крикливою, а поради – нав’язливими.

Тому батькам доцільно прислухатись до порад.

Рекомендації батькам.

• Постійно зміцнюйте в дитини впевненість у собі, у власних силах.
• Заохочуйте в дитині ініціативу.
• Не перехвалюйте дитину, але і не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує. Пам’ятайте, що похвала так само, як і покарання, має бути співвіднесена з вчинком.
• Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тим, якою вона була вчора, і, можливо, буде завтра).
• Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не вирішуйте за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй не під силу. Нехай дитина виконує доступні їй завдання й одержує задоволення від зробленого.
• Уникайте крайнощів: не можна дозволяти дитині робити усе, що їй захочеться, але й не можна усе забороняти, чітко вирішіть для себе, що можна і що не можна, узгодьте це з усіма членами родини.
• Приділяйте дитині досить уваги, нехай вона ніколи не почувається забутою. Нехай ваша дитина в кожен момент часу відчує, що ви любите, цінуєте й приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити, пожаліти. Нехай вона бачить, що бажана і важлива для вас!

А ще, долучайте дітей до трудових сімейних заходів. Це допоможе дітям відчути, що їм довіряють і цінують їх як серйозних партнерів.

Виявляйте глибоку цікавість до навчання ваших дітей. Допоможіть їм підготувати виступ або разом здійсніть екскурсію складними математичними правилами. Успіх у навчанні  та інших справах підніме батьківський авторитет в очах дітей.

Намагайтеся помічати позитивні зміни в характері дитини, не забудьте висловити своє схвалення.

 Говоріть дітям, якими ви хочете їх бачити, і вони будуть такими. Заохочуйте дітей. Це зміцнює почуття власної гідності.

 І ще: не намагайтеся обдурити дитину! Можна обдурити шахрая, дурня, але дитину не обдуриш. Щоб  користуватися авторитетом у дитини, батькам не обов’язково бути ідеальними. Але від вас потрібне терпіння!

• Коли до дітей ставляться терпимо і справедливо, вони вчаться бути терпимими і справедливими до інших.
• Коли дітям навіюють впевненість у собі, вони вчаться бути спокійними і впевненими.
• Коли до дітей ставляться із замилуванням і похвалою, вони вчаться бачити хороше в інших.
• Коли дорослі схвалюють вчинки дітей, діти вчаться цінувати себе.

Практика сімейного виховання свідчить, що досить часто батьки застосовують покарання (за низькі оцінки, за неадекватну поведінку тощо), як спосіб контролю та корекції поведінки дитини, але при цьому забувають, що покарання не повинне завдавати дитині ні морального приниження, ні фізичного страждання.  Принижуючи почуття гідності, батьки виховують у дитини схильність до пристосування та  до поганих, негідних вчинків. Бездушні покарання породжують страх, а страх породжує хитрість та брехливість. Виникає замкнене коло.

Цікава думка психотерапевта, батька двох дітей Володимира Леві. Він пропонує свої правила покарання, які допомагають не зіпсувати стосунки з дітьми.

Правила покарання Володимира Леві

• Покарання не повинно шкодити здоров’ю дитини – ні фізичному, ні психічному. Більше того, покарання повинно бути корисним.
• Якщо є сумніви, покарати чи ні, не карайте. Навіть якщо вже зрозуміли, що надто м’які, довірливі і нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань  «про всяк випадок».
• За один раз – одне. Навіть якщо провин велика кількість, покарання може бути суворим, але тільки одне за все одразу, а не по одному за кожну провину. Салат із покарань – страва не для дитячої душі! Покарання -  не за рахунок  любові, щоб не трапилося, не обмежуйте дитину в схваленні й нагороді на які вона заслуговує.
• Строк давності. Краще не карати, ніж карати з запізненням. Покарання із запізненням навіюють дитині минуле, не дають стати іншою.
• Покараний – пробачений. Інцидент вичерпаний. Сторінка перегорнута. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
• Без приниження. Щоб не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною, як перемога нашої сили над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми не справедливі,    покарання подіє тільки в зворотній бік.
• Дитина не повинна боятися покарання. Не покарання вона має боятися, не нашого гніву, а нашого засмучення. Необхідно прийняти, як реальність, що дитина, не будучи досконалою, не може не засмучувати тих, хто її любить.

Підлітковий період – це лише перехід від дитинства до дорослого життя. Ви, як мудрі батьки, повинні не забувати сіяти в серцях ваших дітей відповідальність, самостійність і незалежність.

Пам’ятайте, що дитина – це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплі води відбивається сонце, так в дітях відображається духовне багатство матері і батька.

Робіть усе, щоб дитинство і майбутнє ваших дітей було прекрасним. Любові та взаєморозуміння, успіхів і щастя вам і вашим дітям!

Література

1. Кочурка Ж. Формування самосвідомості у підлітків, батьки яких перебувають за кордоном. Газета «Психолог», березень №11 (203), 2006 р.- с.23-24.
2. Краковский А.П. О подростках. – М. 1970.
3. Макдауел Д.,Дей Д. Как стать героем для своїх детей. – М.: Новая жизнь, 2000.
4. Пізнай себе: Уроки для підлітків/ Упорядник Т.Гончаренко – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – 128 с. – (Б-ка «Шк.. світу»).
5. Психология современного подростка /Под ред.. Д.И.Фельдштейна. – М., 1987.