Козацько-селянські повстання 20–30-х років XVII ст.

1.  Повстання – це збройний виступ різних верств населення проти існуючих порядків

1. Основні передумови повстань. Після Хотинської війни (1620-1621 pp.), яка принесла славу українським козакам, польський уряд не виконав даних козакам обіцянок, не виплатив їм належну платню, зменшив реєстр. Польський уряд прагнув перетворити козаків, яких не було в реєстрі, у залежних селян. Польська шляхта за підтримки уряду порушувала майнові права українських феодалів, у тому числі гетьманів, незаконно захоплювала їхні володіння.

Причини К.П. : Посилення польською шляхтою національного гніту; зростання соціальних суперечностей утисків козацтва і селян з боку польських панів; Релігійний наступ католицизму в Україні, обмеження та утиску православної віри.

Наслідки

Польські магнати та уряд Речі Посполитої жорстоко помстилися українському народові:

ліквідуючи повстання, каральні загони безжально винищували не тільки безпосередньо його учасників, але й мирне населення — жінок, дітей, старих. Козаки, міщани та селяни масово тікали на територію Росії, головним чином на Дон і Слобожанщину, де їх не могла дістати шляхта

козаки мусили передати полякам артилерію, корогви, булави, усі військові відзнаки

козацтво було позбавлене самоврядування. На чолі його відтепер стояв не виборний гетьман, а спеціальний комісар, призначений королем; полковниками могли бути лише польські офіцери

суворо обмежувалася територія розселення козацтва: той, хто спробував би без дозволу піти на Запорізьку Січ, мав бути скараним на смерть

козаки, не внесені до реєстру, оголошувалися кріпаками

посилилися феодальна експлуатація та національний гніт в Україні

зросли панщина, побори з городян, утиски православних

на Дніпрі була відбудована фортеця Кодак

в Україні тепер постійно перебувало велике польське військо

Особливості Наслідки Значення

Участь селян і міщан у повстаннях, масове покозачення населення. Боротьба за соціальне визволення.

2. Повстання 1625 та 1630 років

3. Козацьке повстання 1637-1638 pp. Прийняття «Ординації Війська Запорозького»

Новим великим виступом стало повстання 1637-1638 pp., очолюване Павлом Бутом (Навлюком), Яковом Остряпином (Остряницею) і Дмитром Гунею. Поштовхом до повстання стала чергова «чистка» козацтва, здійснена польним гетьманомМиколою Потоцьким, унаслідок якої в реєстрі залишалися лише ті, за кого ручалися старости. У битвах підКумсйками (біля Черкас) і Боровицею (біля Чигирина) козаки зазнали поразки. Почалися переговори, у яких посередником виступив польський комісар Адам Кисіль. Він переконав реєстровців погодитися па умови поляків, запевняючи, що Павлюк не буде покараний. Проте його було страчено. Дмитру Гуні вдалося пробитися на Запоріжжя. Козаки змушені були дати розписку про свою покору.

Було складено «Ординацію Війська Запорозького», за яким:

• реєстр обмежили до 6 000;

• козакам заборонялося оселятися в містах, окрім прикордонних — Черкасах, Чигирині, Корсуні;

• козаків позбавили права обирати старшину.

Десятирічний період після придушення козацько-селянських повстань (1638-1648) поляки назвали добою «золотого спокою» на українських землях. Щоправда, спокій був примарним і нетривалим, бо насувалася грізна хмара Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького.