Кращі казки та оповідання моїх вихованців

Твори-описи, написані учнями в 3-4 класах

Тихо в осінньому лісі. Дерева вбрались в різнобарвне вбрання: золоте,
багряне, коричневе, руде. Який чудовий одяг для осіннього карнавалу!

Над лісовим струмком запишалась червона калина. Вона одягла червоне
намисто. Сумно роняє листочки зажурена верба.

Як чудово в лісі восени!

Дубова Ірина

Осіннє небо вкрилось сірими хмарами. По долині котиться білий туман.
Дерева вкутуються вологим простирадлом мжички. Здалеку долітає тужливе
курликання журавлів.

Морозюк Леонід

Ось і прокинувся ліс від зимового сну. Дерева пробудились і розпускають
перші маленькі листочки. Галявина вкрилась яскравою зеленню і першими
духмяними квітами. Весело дзюрчить лісовий струмок, несучи свою розмову прорідний ліс десь вдаль.

Барса Зоя

Прийшла зима. Білою ковдрою вкрита земля. Різнобарвними вогниками
виблискує на сонці сніг. Цікаві малюнки намалював мороз.

Ткачук Микола

Безшумно ходить осінь. Жовтіє і опадає листя з дерев. Зачервонілися ягодикалини, горобини, глоду, мов чарівні намистинки. Летять у вирій журавлі.Чується їх сумне курликання.

Та осінь звеселяє своїми жовто-багряними барвами, щедрим урожаєм і
осінніми прохолодними туманами.

Соколовська Аліна

Настала осінь. Повіяло холодом, пішли дощі. Перелітні птахи відлітають у
вирій. Високо в небі сумно курличуть журавлі. Це вони прощаються з рідною
землею до весни.

Забур'яна Олександра
Вечоріло. Небо над селом вкрилося таємничим синім килимом. На ньому
хтось порозвішував золоті ліхтарики. Влігся спати вітерець. Дерева перестали
шепотіти свої захоплюючі історії. Наступала ніч.

Костик Катерина

Ось і жоржина. Вона киває пухнастою голівкою. Пелюстки у неї рожеві з
білими цяточками. Вони ніжні, видовжені, почепили на своїх кінчиках крапелькироси. Серединка у квітки золотиста, мов малесеньке сонечко. На стебліпишаються темно-зелені листки.

Гусар Владислав

Прийшла осінь. Пожовкли берези і клени, почервоніла калина, поруділи
осички. Стала сухою трава. Похолодніло. Лягають тумани, сіє дощ.

Аврамчук Мар'яна

Яка чарівна осіння ніч! Над землею лягла прохолода. Заясніли на небі зорі.
Від легенького вітру ледь похитуються жовті гілки на деревах. Незабаром на небіз'явився блискучий місяць.Смаль Юлія

Прийшла весна. Прокидається природа. Все оживає. Дерева вкриваються
зеленими листочками. Зацвітають перші весняні квіти. Вони дарують нам легкісолодкі пахощі.

Москаленко Олександр

Прилетіли снігурі.  Вони одягли червоні сорочки і сірі  кептарики. На
крильцях і хвостику - чорненькі із сірими рисочками пір'їнки. Видніються на
дереві їх чепурні фігурки. Які вони гарні товстуни-снігурі!

Черниш Тетяна

Із сухої осоки визирає невеличкий вербовий кущик. На ньому розпустилисякотики. Вони маленькі, пухнасті, вкриті жовтаво-зелененьким пилком.Мовмалюсінькі гусеняточка притулились до гілочки. Які вони лагідні й зачаровані!

Барса Зоя

У моєї бабусі є собачка Пушок. Він дуже гарненький. Очі, мов маленькі
вуглики, весело сяють. Шерсть у нього сіра, пухнаста. Вушка у песика звисають,ахвостик весь час жваво крутиться. Лапки у нього маленькі з білими цяточками.

Єзерський Володимир

Серед зеленої трави розквітла яскраво-жовта кульбаба. Стебельце у неї
високе, а на верхівці пухнаста жовта квіточка. Ця квітка схожа на маленьке
сонечко. Кожна пелюстка кульбаби схожа на промінчик сонечка, який дарує
тепло. Дуже гарна квітка!

Кучмай Леся

Швидко настає вечір у лісі. Темні тіні лягають під деревами. Кущі ліщини
стелять сутінки. Чорніють розлогі ялини і високі сосни. За деревами ховаєтьсявечірнє сонце. Воно посилає свої останні рожеві промені верхівкам дерев і хмарці.

Поліщук Ярослав

Додаток2

Учнівські твори на тему: «Я люблю свою рідну землю»

Всім серцем своїм Україну люблю
Україна для мене - найрідніша, наймиліша, найкраща у світі рідна земля.
Тут я народився і живу, тут зміцніли мої батьки, тут проживають мої дідусь і
бабуся.

Рідна моя земля - це чарівний куточок мальовничої природи, це цікавий світмого дитинства, це невичерпне джерело мого життя.

Україна має багату історію, мелодійну мову, працьовитий український
народ, частинкою якого - я.

Мене захоплюють своєю красою і величчю Карпатські гори, глибінь озер і
річок, зелені простори лісів і гаїв, багаті пшеничні поля і золотистий простір
соняшникової ниви, різнобарв'я квітучих лугів.

Я люблю тебе, моя Україно!

Федоріненко Василь

Моя рідна сторона

Я живу на Тетіївщині. Я люблю свій рідний край, село, в якому я
народився. Кашперівка захоплює своєю красою, давньою історією. Через усе селопротікає мальовнича річка Роська. Прикрашають село охайні будинки,
буйна зелень вулиць, чарівні куточки околиць села.

В центрі села є чудовий парк, де відпочивають малята і дорослі.
Справжньою окрасою мого села є церква.

Найкраще моє село навесні, коли зацвітають садки. Здається, ніби рожево -
білим вбранням прикрасилась Кашперівка.

Барса Зоя

Мій рідний край

Рідна моя земля! Вона єдина, чарівна і любима для мого серця. Краса рідноїземлі передалась мені від маминої пісні, від перших кроків по знайомій стежині,від кування зозулі, від тужливого курликання журавлиного ключа.

Я живу на цій землі - землі батьків і дідів, прадідів моїх. І все, що оточує
мене - зорі, ниви, гаї, знайома стежка, якою я йду до школи, - все мені рідне і
близько, бо це мій рідний край, земля де я народилась і живу.

Яременко Ірина

Рідна земля

Я люблю свою рідну землю!

Мій рідний край - це зелена трава в лузі, це щебетання птахів, це веселе
сонечко над моєю головою. Як не любити зеленого споришу у моєму дворі, деможна погуляти, побігати по росі, посидіти в тіні, подивитись ввечері на зоряненебо.

Не можу я ніколи забути найтеплішого батьківського двору з тендітною
білокорою березою і розлогою червоною калиною. Я люблю наш ліс, де ми всієюсім'єю збираємо ягоди, відпочиваємо, збираємо опеньки, катаємось взимку налижах.Гончар Євгеній

Я люблю свою рідну землю
Яка чудова і мальовнича земля, на якій я живу! Навесні, коли вся природапробуджується від зимового сну, земля вкривається зеленим килимом і
різноколірними квіточками. Птахи у своїх піснях теж прославляють мою ріднуземлю, на якій я живу. В такі хвилини мені теж хочеться співати разом із птахами,прославляючи рідну Тетіївщину.

Люблю я рідний край і влітку, коли вона дарує смачні ягоди, на полях
колоситься пшениця, цвітуть соняшники, гречка, теплий літній дощ вмиває
землю.І осінь радує мене, бо багата і щедра своїми дарунками.

Гулей Вікторія

Рідний край - Тетіївщина

Рідна хата, моя домівка. Вона для мене найкраща, найдорожча, найтепліша,бо тут живуть мої тато і мама. Як би нам не було важко, сумно, чи хтось насскривдить, ми йдемо до рідного дому, де все нас зігріває своїм теплом і ласкою.
Коли я приходжу додому, мені зразу ж стає затишно на душі. Правду люди
кажуть: «В гостях добре, а вдома – найкраще».

Тетіївщина - це розлогі верби над водою, розкішні ниви, це червона калина
над річкою, це мальви біля воріт, це добра вода з бабусиної криниці, це ніжна
мамина пісня... Тут я народився, роблю свої кроки у життя, тут мої друзі і першавчителька. Все це і є моя рідна земля.

Єзерський Володимир

Моя Тетіївщина

Край, в якому я народилась – Тетіївщина. Це мальовничий куточок Київщини - село Кашперівка. Мені подобаються її вулички зчепурними хатами і квітучими садами. Я люблю ліси на околицях села , де багато
суниць, а восени - грибів, де співають птахи, де восени можна побачити дерева врізноколірному вбранні.

А яка в нас гарна річка Роська! На її берегах ростуть верби, жовті півники,
очерет, кущі верболозу.

Навесні наше село ніби потопає в білому цвітінні вишень, яблунь, слив,
пахучої черемхи, абрикос.

Цей маленький куточок України - моя рідна земля - Тетіївщина.

Соколовська Аліна

Рідна пісня

Я народилась в мальовничому куточку Тетіївщини, де люблять українську
пісню.

Часто згадую: літніми вечорами до бабусі приходили сусідки і тихо звучаланародна пісня і весела, і сумна. Моя мама любить співати
пісні. Навіть, коли ми з мамою йдемо в поле, луг, щоб назбирати лікарських трав,ми всю дорогу співаємо пісні.

Хто не був зачарований українською піснею! Це чисте джерело мого
народу. А хто не згадує колискової пісні! Це прозоре коріння мого дитинства. І умоїй пісні - бажання бути красивою, ніжною, здоровою, розумною.

Горлаківська Діна

Додаток З

Казки, складені учнями 4-В класу

ЧарівнаказкаЛисточка

Серед осіннього парку стояв золотистий клен. Раптом від легкого подиху
вітерцю закружляв найкрасивіший Листочок. Він був весь жовтий, а всерединівиділялось оранжеве сердечко. У чарівному вальсі довго кружляв Листочок. Таось він тихо приземлився до своїх друзів, які лежали під кленом.

Всі стали його питати, чи сподобалось йому танцювати, чи цікаво було
йому там, вгорі.

Та Листок сумно сказав:

- Добре танцювати, та затишно і чудово було лише на дереві.
Раптом серед інших листочків він побачив красуню і закохався в неї.

Листок, ніяковіючи, признався їй:

- Ти - найкраща, найчарівніша...-і почервонів.

Подув сильний вітер, який розкидав листочки в різні сторони. їх прикрив сніг.
Та, відпочиваючи, Листочок, згадував чарівну дівчину і мріяв, що прийде
весна і він знову буде поряд із красунею.

Костенко Юлія

КазкапроЛисточок

Маленький Листочок народився навесні, на великому могутньому кленові.
Зустрів він з теплих країв птахів, що звили своє гніздечко прямісінько під
листочком.

Потоваришував Листочок з своїми новими сусідами. Під час негоди він
захищав їх від дощу, а птахи в подяку за це розповідали Листочкові всі новини. Аяк він забавлявся з маленькими пташенятами!

Аж ось минуло літо, прийшла золота осінь. Вона вбрала Листочок у багряневбрання. Виросли пташенята і полетіли зі своїми батьками у вирій.

Засумував Листочок. А тут вітер підхопив його і закружляв у осінньому
вальсі. Впав листочок на землю. І вже засинаючи в м'якому килимі він думав проте, що настане весна і він знову зустрінеться зі своїми друзями.

Москаленко Олег

Двіжабки

Жили-були дві жабки. Вони були гарними подругами і навіть їхні
будиночки були поряд. Одна з них була з лісу - лісова жаба. Вона була хоробра,сильна, мала веселу вдачу. Друга жабка - річкова. Вона була боязлива, слабка, завсе вона дуже хвилювалась.

Але все ж таки вони жили разом.

Одного разу вийшли вони на прогулянку. Скачуть собі дві жабки по стежині.Раптом вони побачили чаплю, яка стояла біля річки. Чапля помітила – двохжаб-мандрівниць і вже хотіла їх схопити, щоб поласувати ними.

Та тут лісова жаба крикнула своїй подрузі: „ Стрибаєм в різні сторони і
ховаємось в кущах верболозу!" Вона стрибнула і сховалась від чаплі, а річкова жабастрибала-стрибала, а втекти ніяк не може. Схопила її чапля. Побачила це хоробралісова жаба. Підскочила до чаплі і вкусила її за ногу.

Чапля, крикнувши від здивування, випустила із дзьоба слабку жабу. Та покичапля подивилась на свою ногу, де її вкусити, то жабки вже далеко відстрибаливід цього місця.

От так і врятувала лісова жабка свою подругу.

Яременко Ірина

Казкапромаму-Олениху

Жила-була в нашому лісі Олениха. Вона була красива, струнка, розумна.
Ранньою весною у неї народилось маленьке Оленятко, яке вона дуже любила,
голубила його. Багато казок вона йому розповідала, навчала його своїм
таємницям.

Мати-Олениха сторожко поглядала навкруги облизуючи своє маля. Раптомїї очі побачили пухнастий хвіст хитрої Лисиці, яка жила неподалік. ЗрозумілаОлениха задум хитрюги. Вмить вона схопилася, перестрибнула через кущі ожиниі підлетіла до Лисиці.

Лисиця не могла збагнути, що сталося. Завиляла хвостом, лагідно
промовляючи:

- Доброго ранку, красуне. Я милувалась твоїм малятком. Воно таке гарне,
ніжне, вродливе.

Та побачила Лисиця злий погляд матері-Оленихи і зрозуміла, що треба
тікати, бо не поласує вона Оленятком.

Раптом Олениха розвернулася і як вдарить Лисицю заднім копитом, аж
зірочки забігали перед очима у лиски. А Олениха й питає її:

- Ну що? Будеш іще підглядати на моє малятко?

- Та ні! Ні! - крикнула Лисиця і вже далеко побігла від неї. - Я й Вовчикові-
братикові скажу, що тут «нещасливе» місце!

А Оленятко припало до землі, злякавшись. Та коли побачило усміхнену
маму-Олениху, зрозуміло, що воно в безпеці.

Так щасливо вони жили в нашому лісі і не знали більше ніяких
неприємностей.

Грибан Юлія

ЯкСобакипокаралиЛисичку

Неподалік одного села у лісі жила Лисичка. Щодня любила Лисичка
смачненько поїсти: то пташенятком поласує, то мишку необережну зловить, тожабку впіймає.

Але найбільше полюбляла Лисичка курятиною поласувати. Часто вона
ходила в село курчаток красти. Набридло це сільським Собакам і вирішили вони їїпровчити.

Одного разу підстерегли Собаки її, коли вона до курей підкрадалася.
Кинулися до Лисички, схопили злодійку за хвіст. Лисичка виривалась,
виривалась, аж поки хвіст не відірвався. Хвіст у собак зостався, а сама ледве
врятувалась.

Стидно Лисичці без хвоста ходити. Тепер вона мало виходить з нори та
більше не йде в село курей красти.Гулей Вікторія

КазкапроКраплинку

Йшов рясний літній дощ. Виглядало сонечко. Краплинки кружляли у таночку.Вони раділи літечку і співали дощову пісеньку. Сіла одна Крапелька на листочоклипи. Заіскрилася, замріялася, почувши духмяний запах липового цвіту.

Та раптом Крапелька побачила, що листочки в липи прив'ялі, опущені вниз.«Що з тобою трапилось?» - спитала Крапелька Липку. Липка розповіла їй, щовона вмирає від спраги, засихає її коріння.

Краплинка позвала всіх своїх друзів-краплинок, щоб вдосталь напоїти
Липку. Крапелинки напоїли Липку, врятували її від спраги. Коли пройшов дощ, їїлисточки розправились, засяяли на сонечку діамантами.

Липка затріпотіла своїм листям, дякуючи Краплинці.

Кваша Олена

ЯкВеснаМорозпереборола

Прийшла Весна в наш край. Та не хотів Мороз віддавати свої володіння.
Нахвалявся всіх у лісі заморозити. Весну-чарівницю прогнати. Холодних вітрів іхурделиць покликав на допомогу. Наказав їм заморозити всіх пташок і звірят улісі.

Подули холодні вітри. На зелененьку травичку сипнув сніг. Всі птахи і звірізасумували. «Невже Мороз прожене від нас чарівницю Весну?» - думали вони.

Та Весна лише засміялась, дивлячись на ці витівки Мороза. Вона покликалана допомогу Сонячних Зайчиків. Ті швидко підстрибнули до Мороза і розігрілийого своїми променями.

Злякався Мороз і втік із снігом, що перетворився на струмочки.
А Весна від радості ще більше стала прикрашати наш край своїми
прикрасами: буйною зеленню, різнобарвними квітами, пташиними піснями.

Маківська Тетяна

Сонечкодопомогло

В одному березовому гаю жила плиска. Щоранку вона вмивалась біля
дзюркотливого струмочка, що протікав через гай. Потім пташка розпочинала своєприбирання, адже кожну пір’їнку треба було пригладити. А згодом вона починаласвій сніданок.

Та ось одного ранку Плиска підлетіла до струмка, але воду покрив тонкий
льодок.

Побачивши Плиску, струмок застогнав під льодком. Пташка полетіла в гай іпокликала на допомогу інших пташок. Вони всі дружно стали бити льодок своїмидзьобиками.

Тут виглянуло сонечко і побачило, як пташки дружно розбивають льодок,
пригріло своїми променями. І звільнився струмок, весело задзюрчав, дякуючивсім пташкам за допомогу.

А Плиска низько вклонилась друзям, підлетіла до води і розпочала своє
щоденне вмивання.

Гончар Євген

Їжачок-хитрячок

    Жили в одному лісі хитра Лисичка і їжачок. Не любив їжачок зустрічатися зЛисичкою, і навіть приятелювати з нею, остерігався хитрої плутівниці.

    Одного разу на лісовій стежці, що вела до лісового струмка, зустрілася
Лисичка з їжачком. Лисичка стала лагідно говорити з ним, осипаючи його
пестливими словами, а сама винюхувала, як його з’їсти.

    Та їжачок зрозумів задум Лисички. Він скрутився у клубочок і швидко
скотився до струмка. Тут він стрибнув на колоду, що лежала посеред струмка.

    Лисичка підбігла до струмка. Перебирала ніжками, думала: як же його
дістати, щоб шубу свою не замочити. Та так нічого і не придумала. Побігла у ліс.
А їжачок вибрався із струмка і побіг до своєї хатки.

Чалюк Світлана

  Казка про осінній листочок

    Одного осіннього дня вітер здув з дуба жовто-червоного листочка. Він
довго-довго летів, весело кружляючи в осінньому танці. І ось нарешті впав листоку струмочок, який протікав біля лісу. Побачивши дубового листочка на воді, іншілисточки, що висіли на деревах запитали його: «Брате, чи не сумно та одинокотобі без нас?» А листочок відповідає: «Мені дуже подобається лежати на воді, алея хочу дізнатися, куди я попливу, хочу все побачити». Вітер почув ці слова,зашумів, завертів і поніс листочок в подорож.

Москаленко Олег

 Казка про Листочка-мандрівника

    В одному прекрасному лісі жив на березі листочок. Дуже добре було
листочку на дереві. Зверху він бачив весь ліс, джерельце. У нього було багато
друзів. Він розмовляв з росою, до нього прилітали горобчики, метелики, жучки.
Але листочок дуже хотів мандрувати, хотів побачити, що там далі за лісом.

    Наступила осінь. Листочок змінив свій зелений колір на золотисто-жовтий.
Повіяв осінній вітерець і листочок відірвався від гілки. Він упав на землю. Впавідумає: «Так хороше було на гіллі, а тепер я на землі. Звідси не видно ні лісу, нірічки». Засумував листочок.

    Аж ось іде їжачок. «Чому ти такий сумний, листочку?» - питає він.
Листочок розповів, що дуже мріяв мандрувати, а тепер він упав і йому дуже
сумно. Тоді їжачок узяв листочка, поніс до джерельця і пустив на воду.

    Як золотий кораблик, поплив листочок мандрувати по світу, шукати собі
нових друзів.

                                                                      Костенко Юлія