Критерії оцінювання навчальних досягнень з англійської мови, індивідуальна форма навчання (з інтелектуальними порушеннями помірного ступеня), сформовані вчителем англійської мови
Марченко А.В.
Навчальні досягнення оцінюються за сукупністю критеріїв, саме тому особливої уваги заслуговує диференціація та характеристика рівнів навчальних досягнень учнів зазначеної категорії, які представлено як інструментарій моніторингу, підтримки і заохочення позитивних змін у знаннях, уміннях, мотиваціях і реальних досягненнях учнів з інтелектуальними порушеннями.
Об’єктами контролю у процесі навчання є: знання, уміння та навички визначені навчальними програмами; навчально-пізнавальні знання та вміння; власне діяльність; емоційно-ціннісні риси особистості, значущі для життєдіяльності в суспільстві.
Науково-практичне значення розроблених Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з порушеннями інтелектуального розвитку полягає у визначенні психолого-педагогічних, методичних підходів до оцінювання набутих предметних компетентностей, зокрема, мовленнєвої, комунікативної, природознавчої, математичної, музичної, образотворчої, здоров’язбережувальної, предметно-практичної та соціально-побутової, необхідних для формування особистості школяра.
При розробленні Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів 5-10 класів важливими позиціями є:
- урахування нових освітніх тенденцій в закладах освіти відповідно нового Закону «Про освіту», Концепції «Нова українська школа»;
- урахування особистісно зорієнтованого та компетентнісного підходів у процесі вивчення досягнень учнів;
- використання критеріїв оцінювання як підґрунтя моніторингу динаміки розвитку навчальної діяльності здобувачів освіти;
- урахування критеріїв оцінювання для виявлення, вимірювання та оцінювання навчальних досягнень на основі опанування змісту
навчальних програм за предметами.
Оцінювання навчальних досягнень учнів з інтелектуальними порушеннями помірного ступеня здійснюється за допомогою різних методів, вибір яких зумовлюється особливостями змісту навчального матеріалу, індивідуальними особливостями розвитку учнів зазначеної категорії. При цьому додатковим засобом для оцінювання можуть бути технічні засоби навчання, засоби допоміжної та альтернативної комунікації.
Одним із засобів визначення стану психофізичного розвитку дитини є заповнення індивідуальної програми розвитку, що складається з діагностики емоційно-вольової, фізичної, когнітивної, мовленнєвої, соціальної сфери та відповідного визначення напрямів корекційно-розвиткової роботи, психологопедагогічного супроводу шляхом особистісно зорієнтованого та компетентнісного навчання з урахуванням особливостей пізнавальної діяльності дитини.
Навчальні досягнення учнів з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня оцінюються вербально. При вербальному оцінюванні використовуються як усні, так і письмові оцінні судження, які характеризують процес навчання і відображають кількісний і якісний його результати: ступінь засвоєння елементарних знань і вмінь з навчальних предметів та характеристику особистісного розвитку учнів.
Характеристика особистісного розвитку учня відображає рівень самостійності, комунікативності, уміння працювати в групі, ставлення до навчальної праці, рівень прикладених зусиль, сформованість навчально-пізнавальних інтересів, ціннісних орієнтирів та загальнонавчальних умінь, тощо та здійснюється вербально під час поточного контролю.
Об’єктами контролю у процесі навчання є складники предметних та життєвої компетентностей: знання про предмети і явища навколишнього світу, взаємозв’язки і відношення між ними; вміння та навички застосовувати засвоєні знання; досвід діяльності; ціннісні ставлення.
Основними функціями контролю навчальних досягнень учнів є:
мотиваційна, діагностико-коригуюча, контролююча, навчальна, розвиткововиховна, соціальна:
1. Мотиваційна, що визначає таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли його проведення стимулює бажання поліпшити свої результати, розвиває відповідальність, формує позитивні мотиви навчання;
2. Діагностико-коригуюча, що передбачає з’ясування сильних сторін навчально-пізнавальної діяльності, а також причин труднощів, які виникають в учнів під час навчання, виявлення прогалин в знаннях і вміннях та внесення коректив, спрямованих на усунення цих прогалин;
3. Контролююча, що передбачає визначення рівня досягнень окремого учня (класу, групи), виявлення рівня готовності до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний матеріал;
4. навчальна, що зумовлює таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли його проведення сприяє повторенню, уточненню, систематизації, застосуванню знань, навичок і вмінь;
5. розвитково-виховна, що полягає у формуванні вміння зосереджено й цілеспрямовано працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, сприяє розвитку відповідальності, працелюбності, активності, самостійності, акуратності та інших якостей особистості;
6. соціальна функція, що передбачає обʼєктивне оцінювання досягнень учнів, а не їх недоліків. Рівнева градація враховує індивідуальні психофізичні особливості, можливості кожного учня, водночас зміцнюючи його статус в освітньому середовищі, соціумі.
Оцінювання навчальних досягнень учнів з порушеннями інтелектуального розвитку за основними рівнями в руслі реформування загальної середньої освіти передбачає:
- оцінювання у межах навчального матеріалу, визначеного навчальними програмами для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку;
- оцінювання стану засвоєння учнями програмового матеріалу відповідно до пізнавальних можливостей, зумовлених особливостями їх психічного та фізичного розвитку;
- оцінювання відповідних розвитку учнів якісних характеристик навчальних досягнень, необхідних для формування їхньої життєвої компетентності;
- оцінювання на позитивному принципі, тобто врахування рівня досягнень учня, а не його невдач.
Об’єктами оцінювання учнів у процесі вивчення основних навчальних предметів є передусім структурні компоненти його навчальної діяльності, а саме: змістовий, операційно-організаційний, емоційно-мотиваційний.
Загальна характеристика рівнів навчальних досягненьучнів з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня
I – початковий.
Учень (учениця) за допомогою вчителя фрагментарно впізнає (показує або називає) предмет вивчення. За повної підтримки вчителя намагається виконати елементарні практичні дії, переважно пасивного характеру. Ставлення до навчання байдуже. Потребує значної постійної допомоги, повної підтримки та супроводу з боку вчителя.
II – середній.
Учень (учениця) за допомогою учителя частково розпізнає об’єкт вивчення. Виконує окремі дії предметно-практичного змісту на рівні копіювання способу виконання. Виявляє епізодичний інтерес до навчання, має байдуже або слабковиразне позитивне ставлення до навчально-практичної діяльності. Потребує схвалення, постійної допомоги, супроводу, контролю та стимулювання.
III – достатній.
Учень (учениця) має уявлення про об’єкт вивчення. З використанням наочності відтворює (не завжди точно) основні змістові елементи навчального матеріалу. Матеріал в основному розуміє, але пояснити, виокремити в ньому суттєве та другорядне не може. За наслідуванням і словесною інструкцією епізодично виконує прості завдання предметно-практичного змісту. Має слабковиразне позитивне ставлення до навчально-практичної діяльності. Потребує стимуляції та постійної значної допомоги щодо виконання предметно-практичних дій, завдання, організації робочого місця.
Основними видами оцінювання навчальних досягнень учнів з порушеннями інтелектуального розвитку є поточне, тематичне та підсумкове.
Враховуючи особливості навчальної діяльності учнів з порушеннями інтелектуального розвитку, тематична оцінка здійснюється за результатами поточного оцінювання. При цьому поточне оцінювання виконує діагностикокоригуючу, стимулюючу функції. Кожному рівню навчальних досягнень відповідає своя шкала диференційованих балів (див. таблиці)
Характеристика навчальних досягнень учнів з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня
Рівень |
Аудіювання: |
Говоріння: |
Читання: |
Письмо |
Учень (учениця) фрагментарно звертає увагу на повідомлення, запитання, спонукання співрозмовника, байдужий до їх змісту, які звучить в уповільненому темпі. |
Знає найбільш поширені вивчені слова, проте не завжди адекватно використовує їх у мовленні, допускає фонематичні помилки До розмови байдужий, в діалог не вступає. |
Учень (учениця) змісту прочитаного не розуміє. На запитання до змісту тексту не відповідає. Байдужий до читання. Потребує постійної допомоги і контролю вчителя. |
Учень (учениця) уміє писати вивчені слова, допускаючи при цьому велику кількість орфографічних помилок Потребує постійного контролю, посиленої допомоги. |
|
Учень (учениця) елементарно орієнтується у змісті , в якому використаний знайомий мовний матеріал. Реагує (звертає увагу) на репліки співрозмовника, відповідаючи на окремі запитання лише ― так чи ― ні. Потребує постійної підтримки та стимулювання діяльності. |
Учень (учениця) уміє в основному логічно реагує на мовленнєву ситуацію, при цьому використовуючи обмежений словниковий запас та та знайомі мовні структури. Потребує постійного стимулювання діяльності |
Учень (учениця) уміє читати вголос і про себе з розумінням основного змісту тексти, побудовані на вивченому матеріалі. Потребує постійної допомоги і контролю за діяльністю з боку вчителя |
Учень (учениця) уміє написати коротке повідомлення/лист за зразком у відповідності до поставленого комунікативного завдання, при цьому вжито недостатню кількість з'єднувальних кліше та посередня різноманітність ужитих структур, моделей тощо. |
|
Учень (учениця) будує 1-2 простих непоширених речення, зміст яких свідчить про елементарні уявлення про предмет мовлення. Відповідає, переважно повторюючи відповіді за співрозмовником. Допомогу у вигляді ілюстрацій, навідних запитань сприймає частково. Потребує постійного стимулювання діяльності. |
Учень (учениця)підтримує діалог лише зацікавленим ставленням до співрозмовника, реагуючи на репліки співрозмовника (повідомлення, запитання, спонукання), не ініціюючи розмови. Повторює відповіді за співрозмовником. Будує прості непоширені речення. Потребує постійного стимулювання діяльності. |
Учень (учениця) вміє читати вголос і про себе з розумінням основного змісту текстів, Припускається багатьох помилок у вимові звуків, складів, слів. Зміст прочитаного розуміє з допомогою потребує постійного контролю та активізації діяльності. |
Учень (учениця) уміє написати коротке повідомлення за вивченою темою за зразком у відповідності до заданої комунікативної ситуації, допускаючи при цьому ряд помилок при використанні вивчених граматичних структур. |
|
Сформованість життєвої компетентності уважно слухає, орієнтується у ситуації спілкування; – слухає і читає прості слова і речення (відповідно мовленнєвих можливостей); – розуміє основну ідею описану в прослуханому (прочитаному) творі; – взаємодіє з іншими особами усно (відповідно мовленнєвих можливостей); – сприймає і використовує інформацію для досягнення життєвих цілей у різних комунікативних ситуаціях; – використовує прості граматичні зразки та структури у коротких письмових повідомленнях (під контролем вчителя); – правильно списує речення і розділові знаки в кінці речення (під контролем вчителя); – переказує простий знайомий текст з допомогою вчителя або з опорою на картки чи схеми. |
Викорстана література:
«Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів 5-10 класів з порушеннями інтелектуального розвитку» /навчально-методичний посібник/ авт.: О.В. Чеботарьова, Г.О. Блеч, І.В. Гладченко, С.В. Трикоз, І.В. Бобренко, Н.А. Ярмола та ін. – К., ІСПП імені Миколи Ярмаченка НАПН України, 2019. –120 с.