Критичне мислення як основа інноваційних практик.

Критичне мислення як основа інноваційних практик.

Особливістю живого розуму є те, що йому потрібно небагато побачити й почути для того, щоб потім довго роздумувати й багато зрозуміти.

Дж. Бруно

 

У сучасному освітньому просторі дедалі більше уваги приділяється впровадженню інноваційних педагогічних технологій. Одне з чільних місць поміж них посідає технологія розвитку критичного мислення. Адже сьогодні суспільству необхідно мати випускника, який здатен до самоосвіти й саморозвитку, уміє використовувати набуті знання для творчого розв’язання проблем, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя та життя інших.

Отже, завданням учителя є розвиток в учня такого типу мислення, який забезпечить йому можливість адекватно оцінювати нові обставини, формувати стратегію подолання перешкод, уможливлюватиме пристосування випускника до нових, часом непередбачуваних ситуацій. І тому критичне мислення нині один із модних трендів в освіті. Про те, що його розвиток є одним із наскрізних завдань освітнього процесу, ідеться в Концепції Нової української школи. Ця технологія допомагає готувати дітей нового покоління, які вміють розмірковувати, спілкуватися, чути та слухати інших. В її основу покладено ідеї Ж.Піаже  та Л. Виготського щодо творчого співробітництва вчителя і учня. [8]

Технологія розвитку критичного мислення – це сучасна освітня технологія, яка розроблена американськими спеціалістами з педагогіки на основі узагальнення досвіду світової педагогіки та психології і виходячи із актуальних потреб системи освіти. Почала поширюватися з 1996 року і пройшла апробацію в школах Америки, Європи та країн СНД. Інтерес до технології критичного мислення як освітньої інновації з’явився в Україні близько десяти років тому. Натомість в освіті США та Канади цей напрям сучасної освіти розвивається вже майже пів століття [20].

Визначень критичного мислення є багато. Насамперед, це самостійність суджень, логічність висновків, чітка аргументованість міркувань, уміння зіставляти, порівнювати, аналізувати, дискутувати, повага до поглядів опонентів, відкритість до сприйняття альтернативних думок, здатність генерувати нові ідеї, аналізувати процес мислення з метою його вдосконалення. Відповідно до думки відомого фахівця з цієї проблеми М. Ліпмана, критичне мислення є «вміле відповідальне мислення, що дозволяє людині формулювати надійні вірогідні судження» [22].

Про потребу розвивати критичне мислення говорили в різні часи відомі педагоги та психологи. Американський мислитель Д.Дьюї стверджував, що фундаментальна мета сучасної освіти полягає не в тому, щоб просто давати учням інформацію, а в тому, щоб розвивати критичний спосіб мислення. [17]

В. Сухомлинський у своїх працях радив виробляти в учнів потребу пізнавати навколишній світ, залучати їх до здійснення складних розумових операцій: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення; вчити дітей спостерігати, досліджувати, робити власні висновки. Нині проблема розвитку самостійного, логічного, критичного мислення особливо актуальна.

Критичне мислення – складне й багаторівневе явище. Мислити критично означає вільно використовувати розумові стратегії та операції високого рівня для формулювання обґрунтованих висновків і оцінок, ухвалення рішень. З педагогічного погляду критичне мислення – це комплекс мисленнєвих операцій, що характеризується здатністю людини:

• аналізувати, порівнювати, синтезувати, оцінювати інформацію з будь-яких джерел;
• бачити проблеми, ставити запитання;
• висувати гіпотези та оцінювати альтернативи;
• робити свідомий вибір, ухвалювати рішення та обґрунтовувати його.

Цим мисленнєвим операціям можна й необхідно навчати, а далі –вдосконалювати їх, тренувати, як, наприклад, тренують м’язи спортсмени чи техніку гри – музиканти. І саме школа є ідеальним середовищем для цього.

Переважна більшість педагогів прагне змінити практику своєї роботи, щоб сприяти активному навчанню учнів і розвитку в них критичного мислення. Вони хочуть, щоб учні не просто запам’ятовували навчальний матеріал, а запитували, досліджували, творили, вирішували, інтерпретували та дебатували за його змістом. Таке навчання сьогодні вважається найкращою практикою. [20]

Дослідження показують, що саме на активних заняттях, якщо їх орієнтовано на досягнення конкретних цілей і добре організовано, учні засвоюють матеріал найбільш повно і з користю для себе. Вислів «найбільш повно і з користю для себе» означає, що учні думають про те, що вони вивчають, застосовують це в ситуаціях реального життя або для подальшого навчання та можуть продовжувати вчитися самостійно. Навчання, результати якого можна використовувати протягом значного часу, — це набагато ефективніший шлях використання часу, ресурсів педагога й суспільства, аніж навчання, що залишає учнів пасивними, стомлює вчителя одноманітністю й результати якого швидко забуваються, оскільки вони не розвиваються та не використовуються на практиці.

Ефективність сучасних методик чи технологій визначається здатністю їх вивищувати практичний складник над теоретичним і виводити практику на новий рівень, що дасть змогу забезпечити цілісне розв’язання багатьох освітніх і життєвих проблем. В особистісно орієнтованій методиці навчальний матеріал розглядають як своєрідний поштовх для ціннісно-смислових пошуків особистості, методи навчання перекваліфіковують у методи пошуку, дослідження, а все це загалом є елементами цілісної навчальної ситуації, що передбачає в процесі пошуку прояви особистісних функцій учня.

Критичне мислення застосовується для переходу від навчання, орієнтованого переважно на запам’ятовування, до навчання, спрямованого на розвиток самостійного свідомого мислення учнів. А чи не найважливішим аспектом критичного мислення є його відповідність вимогам демократизації освіти та суспільства. Воно є дієвим способом виховання демократичного менталітету громадян, як учнів, так і вчителів.

Розвиток критичного мислення можливий за виконання таких умов:

1) якщо педагог сприймає різні ідеї, думки; підтримує активність учнів у процесі навчання; підтримує в них упевненість у тому, що вони не ризикують бути незрозумілими; вірить у кожного учня;

2) якщо учні відкриті для педагога, для розвитку педагогом і саморозвитку впевненості в собі, здатні усвідомити й зрозуміти цінність своїх ідей і думок; беруть активну участь в освітньому процесі; поважають різні думки.

Критичне мислення вважається одним із складників життєвої компетентності; орієнтація на виховання здатності до критичного мислення є однією з домінант освіти життєвої компетентності на відміну від традиційної освіти. Розглянемо можливості уроку критичного мислення у формуванні кожної окремої групи компетентностей.

 

 3.1. Формування груп суміжних компетентностей на уроках критичного мислення.

Соціальна:

- уміння робити вибір;

- уміння ухвалювати рішення;

- уміння брати на себе відповідальність;

- уміння безконфліктно співіснувати.

Забезпечення активності учня:

- стимулювання пізнавальної активності;

- забезпечення співробітництва та мотивації діяльності;

- пошук шляхів розв’язання проблем;

- установлення причиново-наслідкових зв’язків;

- уміння використовувати власний досвід;

- розвиток розумових здібностей;

- формування адекватної оцінки та самооцінки.

Полікультурна:

- оволодіння досягненнями культури;

- розуміння інших людей, індивідуальності, їх відмінності за соціальними, національними, культурними та іншими ознаками.

Забезпечення розширення кругозору та підвищення культурного рівня учнів:

- забезпечення взаємодії учнів;

- усвідомлення ролі предмета в розвитку культури;

- визначення ставлення до особистої діяльності та діяльності інших людей;

- повага до чужої праці;

- вплив освітнього середовища на розвиток учнів;

- співвіднесення навчання з власним досвідом;

- формування загальнолюдських цінностей.

Комунікативна:

-         уміння спілкуватися усно, письмово, рідною мовою.

Обговорення проблем:

- формування особистої точки зору;

- уміння її доводити, аргументувати;

- розвиток культури мовлення;

- адекватне ставлення до критики;

- стимулювання критичного мислення до себе;

- уміння адаптуватися в мовному середовищі (діалектна мова).

Інформаційна:

-         уміння здобувати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел.

Використання різних джерел інформації:

- уміння опрацьовувати інформацію для отримання певного продукту;

- аналіз та критичне ставлення до інформації;

- самостійне опрацювання інформації;

- розуміння та усвідомлення інформації.

Саморозвитку та самоосвіти:

-         готовність і потреба навчатися протягом усього життя.

Узагальнення набутих знань:

- організація власних прийомів навчання та самоосвітньої діяльності;

- мотивація саморозвитку;

- залучення та збагачення власного досвіду;

- підтримка пізнавального інтересу;

- потреба в нових знаннях;

- співвіднесення теоретичних знань із практикою.

Продуктивної творчої діяльності:

- потреба у творчості й готовність до неї;

- уміння побачити та сформулювати проблему;

- знаходити нові розв’язання;

- діяти в нестандартних ситуаціях;

- активізація творчих здібностей учнів.

 

3.2. Основні етапи уроку критичного мислення.

Урок критичного мислення має певну структуру та складається з п'яти основних етапів:

1. Розминка (створення сприятливого психологічного клімату на уроці) замінює так звані організаційні моменти класичного уроку. Теплий психологічний клімат сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу; підвищенню авторитету вчителя; психологічному розвантаженню учнів.

2. Обґрунтування навчання (постановка мети уроку, розвиток внутрішньої мотивації до вивчення конкретної теми та предмета в цілому).

Актуальність етапу полягає в тому, що навчальний матеріал засвоюється краще, коли учні розуміють його конкретну практичну значущість для кожного з них; чітко знають, що вимагатиметься від них на уроці.

 3. Актуалізація (підготовка, заохочення до сприймання нового навчального матеріалу) – учні мають пригадати те, що вже знають із теми, поставити випереджувальні запитання та визначити мету навчальної роботи. Це етап, на якому слід мобілізувати знання, здобуті раніше. Актуалізувавши попередній досвід учнів на першому етапі уроку, словесник має логічно пов`язати його з новим матеріалом, викликати інтерес, зацікавити. Девіз етапу: «Пробудіть, викличте зацікавленість, схвилюйте, спровокуйте учнів пригадати те, що вони знають».

4.Усвідомлення змісту (опрацювання нового матеріалу) – це той етап, коли школярі оволодіють інформацією й усвідомлять її значення в процесі своєї діяльності під керівництвом учителя. Учням пропонують різні види роботи, які допоможуть ефективно засвоїти новий матеріал. Актуальність етапу в тому, що передбачає розвиток уміння працювати з інформацією, працювати самостійно, виділяти головне, суттєве, формування компетентності учнів із предмета.

У курсі «Основи критичного мислення», що його розробила О.Пометун, передбачено розширений другий етап, який містить стадію «активного експериментування»: учитель пропонує учням виконати завдання, пов`язане із застосуванням знань і вмінь, якими вони оволодіють на уроці. Мета цього фрагмента уроку – учні мають визначати власний рівень знань і вмінь до початку спеціального навчання. Потім вони засвоюють теоретичні знання й виконують відповідні вправи – цілеспрямовано, у правильній послідовності. [26]

На цьому етапі за допомогою вчителя учні:

- порівнюють свої очікування з тим, що реально пропонують вивчити;

- експериментують, пробують застосувати здобуті знання й набуті вміння на практиці;

- аналізують здобутий досвід;

- переглядають свої очікування та висловлюють нові;

- визначають основне, осмислюють теоретичні ідеї, концепції;

- простежують хід власних думок;

- роблять висновки й формулюють судження про вивчений матеріал;

- пов`язують зміст уроку з особистим досвідом;

- відпрацьовують уміння і стратегії мислення.

 5. Рефлексія (перевірка, закріплення вивченого) – це етап уроку, на якому учні закріплюють вивчений матеріал, узагальнюють, що вони усвідомили протягом уроку. На етапі рефлексії кожен учень повинен визначати, що нового він дізнався на уроці, самостійно оцінити свою роботу та вказати ті види роботи, які, на його думку, дали найкращий результат. Учні визначають, що вдалося виконати, які помилки було допущено, на якому етапі й чому. Отже, на цьому етапі вчитель має змогу:

- побачити, чи досягнуто мету уроку, з`ясувати, що допомогло чи завадило в її досягненні;

- визначити, які нові знання й уміння засвоїли учні;

- простежити, які завдання сприяли розвиткові тих чи інших компетентностей учнів;

- порівняти реальні результати з очікуваними;

- визначити, які труднощі виникали під час уроку й чому;

- спланувати наступні дії, за потреби скоригувати план.

Таким чином здійснюється самоаналіз уроку. Здійснюючи самоаналіз, можна використати різнокольорові картки емоційного настрою: «Мені радісно», «Я розмірковую», «Мені сумно».

На етапі уроку рефлексії доцільно використовувати технологію «Мікрофон».

- На уроці я дізнався…

- На уроці я навчився…

- На уроці мені сподобалися такі види роботи…

- Знання й уміння, здобуті на уроці, мені знадобляться для…

Така структура уроків допомагає вчителеві оптимізувати змістовий і мотиваційний компоненти навчальної діяльності. Дуже важливо обґрунтовувати кожен вид роботи. Школярі працюватимуть із більшим інтересом, якщо усвідомлюватимуть його практичне значення. Обираючи певний вид роботи, потрібно зважити, наскільки він сприятиме розвиткові самостійності учня, допоможе йому виявити себе, розвиватиме творчі здібності.

Можна зробити висновок, що здатність критично мислити є навичкою, яку треба формувати, розвивати в освітньому середовищі. Звісно, багато залежить від педагога, наскільки він забезпечив необхідні умови для розвитку критичного мислення, але відповідальність за власне навчання та застосування критичного мислення, врешті, лежить на учнях. Середовище, створене викладачем на уроці, має надавати необхідні умови для критичного мислення, але мислити мають самі учні.

Для стимулювання критичного мислення, викладачеві потрібно:

- виділити час та забезпечити можливості для застосування критичного мислення;

- дозволити учням вільно розмірковувати та приймати різноманітні ідеї й думки; цінувати критичні міркування учнів;

- сприяти активному залученню до процесу навчання;

- дбати про створення комфортних психологічних умов для навчання учнів;

- вселяти віру кожного учня в здатність висловлювати критичні судження.

У свою чергу, щоб почати ефективно практикувати критичне мислення, учні повинні розвивати упевненість у собі й розуміння цінності власних думок та ідей; брати активну участь в освітньому процесі; ставитися з повагою до різноманітних думок.

 

3.3 Методи розвитку критичного мислення.

Критичне мислення формується та розвивається під час опрацювання інформації, розв’язання задач, проблем, оцінки ситуації, вибору раціональних способів діяльності. Тому такі уроки, де це постійно відбувається, створюють плідні умови для формування та розвитку критичного мислення. Якщо ж планувати етапи уроку з використанням на них відповідних специфічних форм та методів технології формування й розвитку критичного мислення, то результат буде ще більш високим.

Використання цих та інших прийомів створює можливості для формування в учнів навичок критичного мислення, які пов’язані з умінням добувати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел, а також викладати результати її аналізу в стислій формі. Отже, учні на уроці охоплені активною творчою навчальною діяльністю, залучені до процесу самонавчання, самореалізації, вчаться спілкуватися, співпрацювати, критично мислити, обстоювати свою позицію.

Перелік методів розвитку критичного мислення достатньо великий. Добирати їх учителеві слід з огляду на мету, завдання, зміст уроку. Крім того, варто зважати на особливості цих методів, адже на певних етапах уроку вони є ефективнішими, а отже, доречнішими. Учитель має опанувати якомога більше методів розвитку критичного мислення й бути обізнаним з особливостями їх ефективного застосування. Найпоширеніші методи розвитку критичного мислення подано у Схемі 1.

 

 

Схема 1.

У науковій літературі розвиток критичного мислення традиційно пов’язується з проблемним навчанням, під яким слід розуміти таку організацію навчального процесу, яка передбачає створення у свідомості учнів під керівництвом учителя проблемних ситуацій та активної самостійної діяльності учнів з їх розв’язання, у результаті чого відбувається творче оволодіння знаннями, уміннями, навичками та розвиток розумових здібностей. Тож можна зробити висновок, що критичне мислення – це складний процес творчого переосмислення понять та інформації. Це активний процес пізнання, який відбувається одночасно на декількох рівнях, адже знання, що засвоює людина, яка критично мислить, постійно диференціюються й систематизуються з точки зору ступеня їх вірогідності та достовірності. Критичне мислення – це мислення вищого порядку, а це означає, що в процесі його розвитку особистість творчо оволодіває знаннями, уміннями та навичками. А це означає, що критичне мислення – це необхідна якість, яка допомагає знайти особистості своє місце в житті, є одним зі складників життєвої компетентності, адже воно спирається на отриману інформацію, усвідомлене сприйняття власної розумової діяльності в навколишньому інтелектуальному середовищі.