Криза православної церкви. Реформаційний та контрреформаційний рухи. Берестейська церковна унія та полемічна література. Православна церква в першій половині XVII ст

Криза православної церкви. Реформаційний та контрреформаційний рухи. Берестейська церковна унія та полемічна література. Православна церква в першій половині XVII ст

Причини кризи православної церкви України

21 лютого 1582 р. – календарна реформа Папи Григорія XIII. – впровадження григоріанського календаря. Папа Григорій ХІІІ{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Реформа мала на меті подолати відставання календарного часу від астрономічного – 10 днів (у 16 ст., у 21 ст. – 13 дній.)Новий календар не сприйняли в новому християнському світіПравославні єпископи не отримували посад в сенаті, сплачували податки частина представників вищого православного духовенства вирішила об’єднатися з римо-католицькою церквою, де відбувалася Реформація

Реформація на українських землях{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Реформація – суспільно-політичний та ідеологічний рух ХVI – XVII ст., спрямований на оновлення католицької церкви. Суспільне життя на українських землях знаходилося під впливом реформації. Покладений початок християнського вчення – протестантизму{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Протестантизм – напрям християнства, який висував три основних принципи: Спасіння через особисту віру. Загальне священство (усі віряни мають проповідувати Біблію)Абсолютний авторитет Біблії

Нове віровчення привертало увагу шляхти і магнатів польських і литовських родів – Потоцьких Радзівілів. Українська шляхта і містяни прагнули прийняти католицизм. Простолюдини не розуміли протестантства, тому вони вважали її «панською церквою». Проте в містах все-таки відкривались протестантські осередки. Протестантизм не набув поширення та не знайшов підтримки

Однак Святе Письмо було перекладене національними мовами. Найвідоміший переклад староукраїнською мовою – Пересопницьке Євангеліє (1556-1651)

Поширенням реформаційних ідей займалися православні братства{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Братство – національно-релігійні громадські організації українських і білоруських православних міщан. Найавторитетнішим було Львівське Успенське братство. 1586 р. Патріарх Антіохійський Йоаким затвердив їхній Статут. Патріарх Антіохійський Йоаким. За цим Статутом. Львівське Успенське братство мало право зверхності над іншими православними братствами. Львівське Успенське братство могло здійснювати контроль над духовенством, зокрема за єпископами. Львівське Успенське братство отримало ставропігію – право підпорядковуватися безпосередньо патріарху

Діяльність Львівського Успенського братства. Привілей Львівському братству Патріарха Антіохійський Йоаким

Наслідки діяльності братств

Становище греко-католицької церкви

Контреформація на українських землях. Як реакція на реформацію, виник ще один рух – контрреформація. Вона також не обійшла стороною українські землі. Цей рух очолював Папа Римський. Основна мета контрреформації – заперечення віровчень, народжених реформацією, аж до оголошення їм війни та фізичного винищення їхніх прихильників. Прихильники контрреформації{21 E4 AEA4-8 DFA-4 A89-87 EB-49 C32662 AFE0}Запроваджували власне шкільництво. Розвивали книговидання. Надавали особливого значення проповіді

1534 р. – Папа Римський створив Орден Єзуїтів (беззастережне підкорення Папі Римському)Орден Єзуїтів. Тут використовували педагогічні сили та дипломатію як основні засоби діяльності60-ті роки XVI ст. – єзуїти з’явилися в Польщі Середина XVIІ ст. – єзуїти з’явилися в Речі Посполитій. Тут відкрилося 32 єзуїтських школи, з яких 13 діяло на українських землях. 80-ті роки XVI ст – у Львові вже діяв єзуїтський костьол

1610-1630 – єзуїти збудували у Львові великий кам’яний костьол – храм святих апостолів Петра і Павла. Храм святих апостолів Петра і Павла у Львові

Для пришвидшення об’єднання православної і католицької церкви Іпатій Потій та Кирило Терлецький наприкінці 1595 р. вирушили до Риму на зустріч з Папою Римським Климентом VIIIІпатій Потій Кирило Терлецький{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}На цій зустрічі сторони між собою домовилися про об’єднання. Проте це об’єднання мав ухвалити церковний собор. Папа Римський Климент VIII

Очікування сторін від уніїПравославні українці прагнули єдності свого народу. Зберегти традиційний грецький обряд та мову богослужінь. Розв’язання проблеми підпорядкування Української православної церкви: після її переходу під зверхність Папи Римського відпала б потреба боротьби із зазіханням Московського патріархату. Подолати вплив братств та попередити подальше розповсюдження протестантизмуІєрархи розраховували отримати обіцяні міста в сенаті Речі ПосполитоїКороль Речі Посполитої вбачав в унії засіб об’єднання всіх прошарків суспільства і духовенства, зміцнення своєї влади. Польські можновладці вбачали в унії можливість поступово встановити контроль над українськими землями

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Заперечували унію братства та монастирі, шляхтичі та містяни, селяни. Головний супротивник Берестейської унії – К. Острозький. Жовтень 1595 р. – відбулися Собори в Бресті{8 A107856-5554-42 FB-B03 E-39 F5 DBC370 BA}Перший. Прихильники уній на чолі з королем, митрополитом Київським та Галицьким Михайлом Рогозою та православними єпископами. У міській церкві Св. Миколая – утворено греко-католицьку церкву - уніатську. Другий. Противники унії на чолі з Острозьким, архімандритом Києво-Печерського монастиря, представником Патріарха Константинопольського Михайло Рогоза

Наслідки прийняття Берестейської уніїОб’єднання церков не відбулося: на українських землях створено третю церкву – уніатську. Втрата православною церквою ієрархів, утиски і вірян. Уніатську церкву не було визнано католиками-поляками як рівноправну. Прихильники православ’я гуртувалися в боротьбі з уніатами. Уніати розпочали боротьбу з окатоличенням і ополяченням, ставши оплотом українства проти полонізації населення

Наслідки прийняття Берестейської унії

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Іпатія Потія називають батьком Берестейської унії. Він вважав, що українська церква завжди була католицькою

Це не сприймали українці, тому вони не пускали І. Потія в Київ, він завжди перебував у м. Вільно. Після І. Потія поборником за уніатську церкву став Йосиф Велямин Рутський. Йосиф Велямин Рутський. Він намагався порозумітися з православними українцями, адже вбачав, що саме в цьому і полягає об’єднання. Він розгорнув діяльність, спрямовану на оновлення церковного життя. Здійснив реформу чернецтва – об’єднав їх в Василіанський орден{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Василіани – члени ордену Василія Великого Української греко-католицької церкви.

Між різними релігійними течіями розпочалася політична боротьба, яка особливо відобразилася в полемічній літературі{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Полемічна література – писемні пам’ятки, що відображають політичну боротьбу між православ’ям, з одного боку, та іншими релігійними напрямами і течіями. Герасим Смотрицький – видатний православний письменник-полеміст. Один з найвідоміших творів Герасима Смотрицького – «Ключ царства небесного…» (1587 р.), в якій обстоюється православна українська церква. Петро Скарга – полеміст, який в літературі обстоював об’єднання католицької і православної церков. Його видатний твір на цю тему «На захист Берестейської унії» (1597 р)

Мелетій Смотрицький – полеміст, який захищав українських та білоруських православних. Йому належить авторство твору «Тренос». Він написаний польською мовою. До числа українських полемістів відноситься Іван Вишенський. Він писав українською мовою. Твір – «Послання до єпископів», в якому критикується суспільний лад Речі Посполитої, а також ополячення та окатоличення українців

Становище православної церкви після церковних соборів у Бересті

Більшість єпископів після унії стали уніатами. Православними залишилось лише двоє{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Гедеон Балабан зі Льовова. Михайло Копистенський з Перемишля. Після їх смерті православним єпископом залишився лише Єремія Тисаровський, який зумів запевнити короля, що уніат, аби очолити Львівську кафедру

Єремія Тисаровський. Після його смерті польський уряд міг оголосити православну церкву неіснуючою, тому що єпископів більше не залишалось{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}З уніатами боролися братські школи. Вони залучалися підтримкою козаків та меценатів, які зводили нові православні монастирі.1615 р. – Єлизавета (Галшка) Гулевечівна в Києві заснувала Богоявленський монастир

Єлизавета (Галшка) Гулевечівна. Богоявленський монастир, м. Київ

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}1620 р. – поновлено вищу православну церковну ієрархію Патріархом Феофаном ІІІФеофан ІІІФеофан ІІІ таємно висвятив на Київську митрополію Йова Борецького, а на Полоцьку архієпископію – Мелетія Смотрицького. Йов Борецький. Мелетій Смотрицький

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Польська влада була незадоволена такими діями, тому почала переслідування всіх православних{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Йов Борецький великі надії у справі відродження православної церкви покладав на освіту і книговидання. Він згуртував навколо себе найталановитіших людей того часу: Петра Могилу, Лаврентія Зизанія, Єлисея Плетенецького,

Легалізація православної церкви1632 р. – польський король Владислав IV підписав «Пункти для заспокоєння руського народу», за якими українцям та білорусам повертали втрачені після унії права. Православні могли обирати свого митрополита. Православні могли обрати 4-х православних єпископів – львівського, перемишльського, луцького і мстиславьского. Наступником Й. Борецького став Петро Могила. Владислав IV

Петро Могила. Петро Могила розпочав оновлювати церковне життя

Петро Могила. Петро Могила розпочав оновлювати церковне життя{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Діяльність П. Могили називається в історії «Могилянською добою»