Номер слайду 15
Останній дюйм, останній дюйм, останній… Коли акули шматували тіло, Від смерті до життя один лиш крок Одна лиш думка, мов вогонь, горіла, Пульсує невгамовно рана давня – Повинен жити – як без нього син? Самотність, що сягає до зірок. І виплив із безодні моря він… Хоч батько був героєм, він не вірив, Малий… Він подорослішав за днину, Що син його стежиною піде. Він діяв як уславлений герой! У 10 років Деві – ще дитина За ці години вмерла в нім дитина – Так думав донедавна мужній Бен. І народився лицар, мужній воїн. Так, Деві бачив батькову байдужість, Через «не можу» тіло він тягнув, Зневагу, неприховану печаль… Через «не можу» кермував літак, Коли злітав літак, – боявся дуже. Через «не можу» силу він відчув, Та батько показав, як кличе даль! Бо мусив подорослішати так. У Бена – все життя – це виклик смерті! Останній дюйм, останній дюйм, останній… У серці полягти – перемогти! Хай батько втратив руку, зрозумів, Бо справжній чоловік – міцний і впертий! Що син – його підтримка й сподівання, Герой, і цим героєм будеш ти! Любові не шкодуйте для синів! Автор Кадура Людмила