УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ТЕМА УРОКУ: КУЛЬТ РОМАНТИЗОВАНИХ ПОЧУТТІВ, ТРАДИЦІЙНА СИМВОЛІКА.

«ЦВІТЕ ТЕРЕН, ЦВІТЕ ТЕРЕН…», «СОНЦЕ НИЗЕНЬКО…»

САВЧЕНКО СОФІЯ ІГОРІВНА

Дійсно, тема кохання була, є і буде завжди актуальною. Тому що є одним із найкращих почуттів, які може відчути людина.

Люди закохувались у минулому, закохуються зараз і будуть закохуватися ще багато-багато років. Кохання може бути

різним, одним воно приносить радість, коли воно взаємне, іншим – муки, якщо взаємності немає. Це один зі сценаріїв

життя, за яким «грає» не одне покоління людей. Саме тому

ця тема не оминула й фольклорні твори, а якщо говорити про українські пісні, то, мабуть, найбільшу кількість родиннопобутових пісень складають саме пісні про кохання.

Пісні про кохання відбили високі моральні якості молоді.

Щирість, довіра, взаємоповага, радість кохання, гіркота вимушеної розлуки, туга за коханою людиною, зрада — ось основні мотиви, що проймають ці пісні.

Їх головними персонажами є, звичайно, хлопець і дівчина, а характер стосунків між ними, їхні почуття і переживання визначили зміст творів. Від імені цих

героїв і складались пісні. Тому найчастіше такі пісні мають форму монологу, рідше – діалогу. Для таких пісень також характерні певний драматизм,

особливо, коли мова йде про розлуку або неможливість бути з коханою

людиною. А також використання сталих епітетів, порівнянь, пестливих форм, образів-символів та художнього паралелізму.

ЦВІТЕ ТЕРЕН, ЦВІТЕ ТЕРЕН, А ЦВІТ ОПАДАЄ.

ХТО В ЛЮБОВІ НЕ ЗНАЄТЬСЯ,

                                                                           ЦВІТЕ ТЕРЕН,                   ТОЙ ГОРЯ НЕ ЗНАЄ.

А Я, МОЛОДА ДІВЧИНА, ТА Й ГОРЯ ЗАЗНАЛА,

ВЕЧЕРОНЬКИ НЕ ДОЇЛА,

                                                ЦВІТЕ ТЕРЕН...”                   НІЧКИ НЕ ДОСПАЛА.

ОЙ ВІЗЬМУ Я КРІСЕЛЕЧКО,

СЯДУ КРАЙ ВІКОНЦЯ,

ІЩЕ ОЧІ НЕ ДРІМАЛИ, А ВЖЕ СХОДИТЬ СОНЦЕ.

ХОЧ ДРІМАЙТЕ, НЕ ДРІМАЙТЕ – НЕ БУДЕТЕ СПАТИ,

ДЕСЬ ПОЇХАВ МІЙ МИЛЕНЬКИЙ ІНШОЇ ШУКАТИ.

НЕХАЙ ІДЕ, НЕХАЙ ІДЕ,

НЕХАЙ НЕ ВЕРНЕТЬСЯ,

НЕХАЙ ЙОМУ МОЛОДОМУ ЩАСТЯ УСМІХНЕТЬСЯ.

А Я МОЛОДА ДІВЧИНА,

НЕ БУДУ Я СПАТИ,

БУДУ ЙОГО ВИГЛЯДАТИ, ДЕНЬ І НІЧ ЧЕКАТИ.

“СОНЦЕ НИЗЕНЬКО, ВЕЧІР БЛИЗЕНЬКО...”

Сонце низенько, вечір близенько, Вийди до мене, моє серденько!

Ой вийди, вийди, та не барися – Моє серденько розвеселиться.

Ой вийди, вийди, серденько Галю, Серденько, рибонько, дорогий кришталю!

Ой вийди, вийди, не бійсь морозу – Я твої ніженьки в шапочку вложу.

Через річеньку, через болото Подай рученьку, моє золото!

Через річеньку, через биструю Подай рученьку, подай другую!

Ой біда, біда, який я вдався,– Брів через річеньку, та не вмивався.

Ой завернуся та умиюся, На свою милую хоч подивлюся.

"Ой не вертайся та не вмивайся,

Ти ж мені, серденько, й так сподобався

Ой там криниця під перелазом – Вмиємось, серденько, обоє разом.

Моя хустина шовками шита,

Утремось, серденько, хоч буду бита.

Битиме мати – знатиму за що:

За тебе, серденько, не за ледащо!"

Паспорт твору:

Тема: присягання у вірній любові одне до одного двох закоханих.

Ідея: уславлення почуття кохання та вірності

Рід: лірика

Жанр: родинно-побутова пісня про кохання Художні засоби:

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: ВИПИСАТИ ХУДОЖНІ

ЗАСОБИ, ЯКІ Є В ПІСНЯХ “ЦВІТЕ ТЕРЕН, ЦВІТЕ

ТЕРЕН...”, “СОНЦЕ НИЗЕНЬКО, ВЕЧІР

БЛИЗЕНЬКО...”

ПРОЧИТАТИ ТЕОРІЮ У ПІДРУЧНИКУ, СТ.14-15