Культура і вірування первісних людей

КУЛЬТУРА ТА ВІРУВАННЯ ПЕРВІСНИХ ЛЮДЕЙ

Первісна культура. Культура — це все те, що створене людиною завдяки її фізичній та розумовій праці. У «Тлумачному словнику» В. Даля поняття «культура» розуміється як «обробіток», «освіта».

Особливості та характерні риси первісної культури. Культура починається з появи людини і людського суспільства. Вона являє собою міру людського в людині, характеризує її розвиток як суспільної істоти. Тому розглядати етапи розвитку культури можна лише в єдності з розвитком людини, яка творить культуру, розкриваючи свою родову сутність, і в той же час засвоює все те, що було створене іншими людьми, розпредмечує її, роблячи передумовою своєї діяльності.

На сучасному етапі вивчення історії первісної культури викликає у дослідників значний інтерес. Це пов’язано з тим, що саме на ранніх стадіях розвитку суспільства здійснюється становлення людини як людини, складаються види її діяльності, формується спосіб світосприйняття, виникають перші форми культури. Деякі дослідники (О. Шпенглер, М. Данилевський) розглядали історію культури, починаючи з культури Стародавнього Сходу, вважаючи, що в первісному суспільстві ще не склався її організм. Однак виниклі в цю епоху форми культури (ранні форми релігії, міфологія, мистецтво) вплинули на розвиток культур класових суспільств і незнання цих форм ускладнює процес розуміння більш пізніх культур. Тому первісну культуру визначають як попередній етап розвитку культури, на якому тільки зароджуються цивілізаційні процеси і складаються власне форми культури. Проте дослідники, розглядаючи культуру як цінність, як спосіб існування і буття людини, виділяють загальні ознаки, властиві цьому попередньому етапу розвитку культури.

1. Універсальність, пов’язана з загальними процесами походження людини, її умовами життя, формами господарювання, віруваннями. До епохи неоліту культура різних первісних колективів, які проживали в різних регіонах світу, мала значно більше спільних рис, ніж відмінностей. Тільки в неоліті культура перестає бути єдиною й однорідною і розпадається на безліч локальних етнічних культур, кожна з яких набуває своїх неповторних рис і стає самобутньою.2. Самодетермінація, що свідчить про наявність зв’язку між розвитком культури і природними умовами, географічним середовищем і відсутність зовнішніх чинників впливу.3. Гомогенність (однорідність) первісної культури полягає у відсутності соціальних суперечностей, докорінних відмінностей в інтересах і потребах давніх людей.4. Синкретизм, що розкривається в сприйнятті світу давньою людиною, зокрема у зв’язку людини з природою, з якої вона не виділяла себе; в нерозчленованому мисленні давньої людини, що поєднує різнорідні форми вірування і под.5. Міфологічність, яка полягає в тому, що світогляд (світовідчуття, світосприйняття) первісних людей був за своєю сутністю міфологічним. Міф став способом світосприйняття в первісній культурі, способом, що формує своє особливе розуміння справжньої сутності буття, тобто міф був своєрідною філософією давньої людини.6. Первісна культура є культурою обрядів і табу, які виступають первинними регуляторами соціальних відносин (наприклад, існування статевовікових харчових табу, обрядів ініціації та ін.).

Духовне життя людини первісної доби. Духовний розвиток людини - невід´ємна складова її біологічного формування, виробничої діяльності та мистецтво, зародки яких відносяться до раннього палеоліту. За відсутністюсуспільної організації. Синкретизм духовного світу виявлявся в образотворчій, релігійній, технічній практиці первісної людини, виражаючи розумову, моральну, естетичну, психічну та суспільну сторону її буття. Одними з ранніх виявів духовного світу людини стали релігійні культи та археологічного матеріалу зараз важко стверджувати, які саме форми духовного життя найдавніші - релігійні чи мистецькі. Ще з часів раннього палеоліту людина почала виявляти ставлення до тваринного світу, створюючи перші релігійні культи звіра, насамперед ведмедя. Перемога над хижаком забезпечувала людину не лише продуктами харчування, а й розширювала ареал проживання. Свідченням тваринних культів є археологічні знахідки в печерах Північної Осетії, Азербайджану, Франції, Швейцарії, України.

Найзагадковішим видом духовного світу людини було мистецтво, що стало не лише способом самовираження, пізнання та окультурення навколишнього середовища, а й одним із засобів "олюднення" самої людини. Його особливість виявилась у відсутності самостійних форм існування та тісному зв´язку з господарською практикою і релігійними культами. Власне мистецтво слугувало духовною підтримкою досить напруженого буття. Особливістю мистецької творчості було те, що в ньому синкретично поєднувались музика, пантоміма, танець, вербальна та образотворча діяльність людини.

Умовно поділяється на мистецтво малих форм, представлене невеликими за розмірами виробами епохи пізнього палеоліту (скульптурою рідше -барельєфами, гравіруванням чи пофарбуванням на поверхні бивня, рога, кістки, каменю), та печерне мистецтво. Останнє своє вираження отримало в монументальному поліхромному живописі та петрогліфах - стародавніх написах та зображеннях на стінах печер, скелях чи камені, виконані фарбою, різьбленням або рельєфом. Основною зоною печерного мистецтва стала піренейська зона. Там відомо близько 120 "картинних галерей" льодовикових часів. Найбільшими "Сікстинськими капелами" первісності є розписи в печерах Ніо, Труа Фрер, Альтаміра, Ласко, Ла-Мадлен та ін. Це мистецтво тематично досить обмежене і спрощене, збіднене за формами художнього вираження, але воно проливає світло на духовний розвиток людства. Образотворче мистецтво

Раннім формам образотворчого мистецтва притаманні такі риси, як сюжетність, реалізм, натуралізм, але з повною відсутністю естетичного начала. Тематично в мистецтві домінував напрям анімалізму, тобто панування в художній творчості образу звіра, що зумовлювалось залежністю життєдіяльності людини від тваринного світу. Анімалістичне мистецтво яскраво зафіксувало пануюче значення мисливства та особливості синкретичного мислення людини, що виявилося в логіці мисливської магії, анімалістичному тотемізмі, фетишизації знарядь праці. Сюжетне домінування в мистецтві анімалізму тематично поєднувало печерне мистецтво і мистецтво малих форм, частково зафіксувавши льодовикову фауну. Одну сюжетну групу становили такі промислові тварини, як бізон, мамонт, бик, північний олень тощо, на яких полювали колективно. Другу - вимираючі наприкінці палеоліту печерні хижаки: лев, тигр і особливо ведмідь, яким протистояла первісна людина. В умовах холодного та вологого клімату людина шукала відносно суху печеру, боротьба за яку була основною історичною драмою епохи. Третя група, до якої відносяться птахи, рептилії (змії, черепахи) не піддається поясненню з погляду практики виживання первісної людини. Найчастіше людина вдавалася до таких зображень, намагаючись за допомогою фантастично-міфологічних образів пояснити світ.

Первіснілюди малювали на стінах печер природними фарбами цілі сцени з власного життя

Видряпували на кістці зображення

Монументальний. Живопис палеоліту

Люди зображали те, що для них було найважливішим, частіше за все тварин, на яких полювали.

У мистецтві пізнього палеоліту образ людини не отримав поширення. Він був вторинним щодо анімалістичного мистецтва. Загалом чисельно переважали зображення жінки. В основному - це стилізовані скульптури жінок - палеолітичні Венери, які мали невиразні риси обличчя, ледве позначені кінцівки, але значно перебільшені ознаки жінки-матері. З початком пізнього палеоліту образ жінки становив антропоморфну складову всієї концепції світу, про що свідчить подання її образу через систему знакових ознак (схематичне зображення безголового зображення тіла жінки, що було символом нескінченності життя). Розквіт жіночої скульптури прийшовся на останній період пізнього палеоліту. Тоді сюжетна, схематизована і знакова скульптура, а також орнаментальні та знакові композиції (основний елемент - гострий кут чи трикутник) означали "велике черево" праматері. Ідея "людини загалом" знайшла втілення в комплексних символах, що поєднували атрибути чоловіків і жінок. Це так звані гермафродити, або "пластичні каламбури" первісності.

«Людина розумна» робила з рогу фігурки

Рука людини пізнійпалеоліт

Скульптура палеоліту

Учені переконані, що уже за кам’яної доби найдавніші люди могли лікувати різні хвороби, вміли орієнтуватися в дорозі.

Людині вкрай необхідно було знати час початку тих чи інших землеробських робіт. Окрім цього, щодня виникала необхідність розраховувати на всіх кількість їжі, знарядь праці або зброї. Все це було дуже складно запам’ятати? І люди почали робити замітки на стінах печер, кістках тварин, дереві.

З часом виникає необхідність передавати повідомлення на великі відстані — з’являється письмо.

Стоунхендж — це місцевість, розташована на болотистій рівнині у південно-західній Англії. Це величезна споруда, яка є видимою лише з висоти пташиного польоту.

Релігія первісних людей

З доби первісності беруть початок релігійні вірування, основою яких був анімізм (від лат. anima - душа). Його початкова сутність полягала в намаганні наділити всі явища навколишнього світу, і насамперед людину, особливими душами - тваринними началами, які управляли кругообігом життя і смерті. З анімізмом пов´язане виникнення тотемізму - віри в існування засновника роду та його покровителя і захисника: тварини чи рослини. Однак тотемізм не був божеством, а лише "другом", "родичем", на якого намагалися вплинути засобами магії. Залишки тотемізму збереглися донині в прізвищах людей, що відповідають назвам тих чи інших тварин або рослин (Горобець, Заєць, Лисиця тощо).

Стародавні люди розігрували цілі мисливські сцени: одні представляли тварин, інші — мисливців. Удавані рухи тварин склали основу найдавніших танців

Дякую за увагу!