Культура України кінця XVIII-першої половини XIX ст.

Урок узагальнення знань                                                            з теми « Культура України кінця XVIII-                                   першої половини XIX ст.»

Очікувані результати:

 - учні зможуть розвинути хронологічну компетентність шляхом повторення основних дат даної теми;                                                                                                             - працювати з картою України, показувати межі губерній, їх центри, міста з видатними пам’ятками архітектури  цього періоду (просторова компетентність);                                                                                                                    - за допомогою додаткової інформації впізнавати історичні особистості, розширювати про них свої знання (інформаційна компетентність);                              - пояснювати процес розвитку культури України, аналізувати сприятливі та гальмівні чинники, що впливали на розвиток української культури цього періоду, робити самостійні висновки (логічна компетентність).

Обладнання: підручники, настінна карта України  (сучасної), роздатковий матеріал ( 4 таблиці до «Історичного лото»; 24 карточки з відповідями до «Історичного лото»; картки з історичними прикладами;  картки з об’єктами художньої культури; портрети видатних діячів культури періоду).

Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань, умінь та навичок учнів.

Хід уроку:

І. Підготовчий період. Учні займають місця за 4 столами для роботи в групах.

А) повідомлення теми та мети уроку;

Б) розминка біля карти: показати на карті України межі губерній, їх центрів, генерал-губернаторств, міста, де в цей час діяли університети, паркові комплекси «Олександрія» та «Софіївка».

ІІ. Основний етап:

1. Завдання «Розв’яжіть історичний приклад»                                                         (після виконаних дій назвати подію, дата якої вийшла у підсумку).

(Рік першого видання «Кобзаря» - Рік заснування Харківського університету + Рік народження Т.Шевченка – Початок роботи    Київської  археографічної комісії) х  Кількість томів «Історії Малоросії» М. Маркевича + Рік видання «Енеїди» - Скільки  п’єс написав Іван Котляревський - 7 = ?

Відповідь: (1840 – 1805 + 1814 – 1843) х 5 + 1798 – 2  - 7= 1819 рік (прем’єра п’єси «Наталка Полтавка»).

2. Візуальна гра «Розпізнайте та розкажіть »:

Кожна група, яка отримує картку з двома об’єктами художньої культури, повинна впізнати твори мистецтва та розповісти про них.

1-а картка

Пам’ятник князеві Володимиру в Києві. 1853р. Скульптори Василь Демут-Малиновський і Петро Клодт. Арх. Олександр Тон. Учні пояснюють зображення і термін «монументальна скульптура».

Іван Сошенко. Продаж сіна на Дніпрі. 1857 р. Автор – друг Т.Шевченка, який одним з перших звернув увагу на художній хист Тараса.

2-а картка

Василь Тропінін. Українець.1820-іроки          

      Смерть Богдана Хмельницького —малюнок Т. Шевченка.1836-1837 роки, Петербург

3-я картка

В.Тропінін. Дівчина з Поділля. 1810-1820 рр. 

 Офорт на початку «Кобзаря» Т.Шевченка за малюнком Василя Штернберга: народний співак –  кобзар із хлопчиком-поводирем. Це не ілюстрація до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря, який і дав назву збірці.                

4-а картка

 Офорт Т.Шевченка «Дари в Чигирині 1649 року», що увійшов до альбома  «Живописна Україна» , 1844 р.

Кругла площа в Полтаві,      1805-1811 роки. Архітектор   М. Амвросимов.

3. «Видатні діячі культури». Перед  учнями 5 портретів видатних діячів культури кінця 18- першої половини 19 ст. За описом, який зачитує вчитель, школярі повинні впізнати діяча і дати оцінку його діяльності.

Остроградський Михайло Васильович (1801-1862) – видатний український математик. Нащадок старовинного козацького роду. Народився в селі Пашенна Полтавської губернії. Мріяв стати військовим, але навчання у Харківському університеті вирішило долю майбутнього вченого-математика. 1820 року Остроградський їде продовжувати навчання до Парижа, де на нього звертає увагу сам П’єр Симон Лаплас, творець «небесної механіки». Вже у 1825 році, не приховуючи свого захоплення, Лаплас писав: «Він наділений великою прозорливістю і є прекрасним знавцем аналізу нескінченно малих величин…». Остроградського  було обрано академіком Імператорської академії наук у Петербурзі і почесним доктором Віленського і Гельсінгфорського університетів, членом Американської, Туринської, Римської, членом-кореспондентом Паризької Академії наук.

Каразін Василь Назарович  (1773, Кручик, тепер Харківська область  1842,Миколаїв) –   український   вчений, винахідник, громадський діяч. Ініціатор створення одного з перших у Європі Міністерства народної освіти, автор ліберальних проектів реформування  державного  устрою і народного сільського господарства, праць з агрономії,   конструювання сільськогосподарських машин. Зробив численні відкриття в галузі органічної  та  неорганічної хімії, першим запропонував створення мережі  метеорологічних станцій по всій державі. Засновник Харківського університету (1805), на який місцеве дворянство під впливом Каразіна  пожертвувало 400 000 рублів. У 1820-1821 роках за критику існуючого суспільного ладу був кинутий до Шліссельбурзької фортеці. Після звільнення жив під наглядом поліції у своєму маєтку. Помер у Миколаєві, де й похований. 1905 року в Харкові відкрито пам’ятник  Каразіну. 

Максимович Михайло Олександрович     (1804, хутір Тимківщина, нині  Богуславець,  Черкаська область  — 1873, хутір  Михайлова Гора біля с. Прохорівки, нині Канівський район) — видатний український вчений-енциклопедист, фольклорист, історик, філолог, етнограф, ботанік, поет зі  старшинського козацького роду  Полтавщини, перший ректор університету Святого Володимира. Член Історичного товариства імені Нестора-Літописця. Максимович був справжнім ученим-енциклопедистом, і то дуже широкого діапазону — від ботаніки до історії. Як фольклорист 1827 року Максимович видав у Москві «Малороссийские песни», 1834 року — «Украинские народные песни» (третя збірка «Сборник украинских песен», ч. 1 вийшла вже в Києві 1849 року). Передмова Максимовича до видання 1827 року була «свого роду літературним маніфестом, повним ентузіазму до народної української поезії» (Д. Дорошенко). Фольклорні видання Максимовича мали величезний вплив на українську фольклористику. Вони викликали інтерес до українського фольклору не лише серед інших слов'янських народів (зокрема, росіян, поляків,чехів),а навіть в Англії й Америці. Максимович був першим істориком стародавнього Києва, присвятивши йому двадцять п'ять статей.       

    Куліш Пантелеймон Олександрович (1819 — містечко Вороніж, нині Сумської області — 1897, хутір Мотронівка, нині село Оленівка Чернігівської області) — український письменник,   фольклорист,  етнограф,  мовознавець,  перекладач, критик, редактор, видавець.

   Автор першої фонетичної абетки для української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису.

   Іван Франко називав Куліша «перворядною зіркою» в українському письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури». Відомий найбільше як автор першого україномовного історичного роману «Чорна рада». Писав українською та російською мовами. Петербурзька Академія наук за рекомендацією відрядила Куліша в Західну Європу вивчати слов'янські мови, історію, культуру та мистецтво, куди він вирушив зі своєю вісімнадцятирічною дружиною Олександрою Білозерською, з якою побралися 22 січня 1847. Боярином на весіллі був співучий, дотепний, веселий друг Пантелеймона — Тарас Шевченко.

Петро Петрович Гулак -  Артемовський                                ( 1790, Городище нині Черкаська область                —1865, Харків) — український письменник, вчений, перекладач,  поет, байкар.

  У 1817 році переїхав до Харкова і вступив до  університету  вільним слухачем словесного факультету, і тоді ж, завдяки заступництву попечителя Харківського навчального округу графа Потоцького, затверджений Радою університету лектором польської мови.                                                                                            Крім того, П. П. Гулак-Артемовський з 1818 р. викладав французьку мову в Харківському інституті благородних дівчат, а з 1827 р. також керував навчальною частиною Полтавського інституту шляхетних дівчат. Він належав до числа засновників «Українського журналу». У 1855 р. Гулак-Артемовський обраний почесним членом Харківського університету.     Літературознавець П. Федченко сказав: «Серед тих, хто слідом за Котляревським утверджував українську мову як мову самобутньої національної культури, хто закладав основи нової української літератури, почесне місце належить Петрові Петровичу Гулаку- Артемовському».

4. Підсумкове обговорення з теми: «Умови розвитку української культури кінця 18 – першої половини 19 ст.»

На дошці запис:

Українська культура кінця 18 –  першої половини 19 ст. розвивалася

  Завдяки                     чи                         всупереч                            (сприятливі умови)                                           (гальмівні  причини) 1. Національне відродження.          1. Відсутність української держави.                                                                                                              2. Утвердження української            2. Асиміляція українців під Росією.                     літературної мови.                      3. Ополячення, мадяризація та 3.Вплив «Весни народів».                румунізація західних українців.        4. Промисловий переворот.      

ІІІ. Завершальний етап уроку:

а) підсумки;                                                                                                              б)  оцінювання діяльності учнів на уроці;                                                                      в)  домашнє завдання.

Роздатковий матеріал