Культура України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст

Культура України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Українська культура другої половини XIX ст., незважаючи на всі перепони, продовжувала успішно розвиватися. Цьому сприяли: по-перше, реформи 1860–1870-х років (скасування кріпосного права, судова, земська, міська, освітня реформи); по-друге, бурхливий розвиток капіталістичних відносин.

ОСНОВНІ КУЛЬТУРНІ ЯВИЩА, ПРОЦЕСИ ДРУГОЇ ПОЛОНИНИ XIX — ПОЧАТКУ XX СТ. ПІДНЕСЕНННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. УМОВИ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ:буржуазні реформи в імперіях створили кращі умови для культурного розвитку;• завершення промислового перевороту зміцнило матеріальну базу, стимулювало розвиток освіти й науки;• значна роль підпрмемців-меценатів, що виділяли суттєві кошти на розвиток культури;• народницька ідеологія спрямувала увагу інтелігенції на селянство, сприяла вивченню проблем етнографії. мови, фольклору. Національний рух об’єднував культуру в обох імперіях.

ОСВІТАПісля реформи 1864 р. мережа закладів початкової освіти значно розширилася (початкові народні училища). Велику роль у поширенні освіти відіграли земства. І все ж на 1897 р. читати вміли лише 20 % населення України, які були старші за 10 років, серед власне українців таких було 13 %. Навчання відбувалося російською мовою, яку багато учнів не розуміло. Сільські громади на кінець XIX ст. ставили вимогу навчати дітей національною мовою. У системі позашкільної освіти певну роль відіграли недільні школи. У Західній Україні 1869 р. була проведена шкільна реформа, що встановлювала обов’язкове початкове навчання дітей віком від 6 до 14 років. Але на 1890 р. письменною була лише третина населення. Великим позитивом було те, що австро-угорський уряд дозволяв викладання українською мовою в школах. У 1881 р. було створене «Руське педагогічне товариство», яке перейняло від «Просвіти» піклування про шкільні справи.

ОСВІТАСередню освіту в Наддніпрянській Україні здобували в класичних гімназіях, (гуманітарний ухил і давали право вступу в університети), а також реальних училищах (більшої уваги приділяли природничо-математичним дисциплінам, після їх закінчення можна було вступати до політехнічних, технологічних інститутів).

ОСВІТАВищу освіту давали університети Києва, Харкова, Львова. У 1865 р. відкриття Новоросійського університету в Одесі, 1875 р. — у Чернівцях. З відкриттям у Києві 1878 р. жіночих курсів зароджується вища жіноча освіта. З’являються вищі спеціальні навчальні заклади для підготовки спеціалістів з різних галузей промисловості та духовної сфери (Львівський і Київський політехнічні інститути, Харківський технологічний, ветеринарний інститути тощо). Отже, стан справ з освітою на заході України, зокрема початковою, був помітно кращим. Особливо помітною стає різниця між Наддніпрянською та Західною Україною, коли порівнювати ситуацію з навчанням рідною мовою. Під владою Росії такі навчальні заклади взагалі були відсутні. Новоросійський університет в Одесі,наші часи

ОСВІТАБагато українських науковців відзначилися важливими науковими відкриттями. Зокрема, Ілля Мечников описав клітинний імунітет та фагоцитоз, за що отримав Нобелівську премію. Учнем Мечникова був мікробіолог та спеціаліст з епідемій Данило Заболотний. Ілля Мечников. Данило Заболотний.

сходознавець Агатангел Кримськийархеолог та етнограф Федір Вовк філолог Борис Грінченкоісторик Микола Костомаровісторик Володимир Антоновичісторик Дмитро Яворницький. ОСВІТАУ царині гуманітарних наук на особливу увагу заслуговують сходознавець Агатангел Кримський, археолог та етнограф Федір Вовк та філолог Борис Грінченко. Українські історики в цей час працюють над створенням наукових концепцій української історії. Зокрема, праці Миколи Костомарова, Володимира Антоновича та Дмитра Яворницького присвячені історії козацтва..

ОСВІТАПершою масштабною узагальнюючою працею з історії України можна назвати «Історію України-Руси» Михайла Грушевського, професора Львівського університету. До Львова він переїхав з Києва і там очолив Наукове товариство імені Тараса Шевченка, що стало в цей час серйозним науковим центром

Ілля Мечников. Умови для розвитку української літератури та мистецтва були вкрай несприятливі, особливо у Наддніпрянській Україні. Але українські письменники говорили зрозумілою народові мовою, оповідали про добре відоме йому, були порадниками. Творчість Т. Шевченка дала потужний поштовх розвиткові українського художнього слова. Видатним явищем була діяльність П. Куліша, зокрема його перший національний історичний роман «Чорна рада». РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ В 19 – ПОЧАТКУ 20 СТ. Роман вважається першим українським історіко-хронологічним росповіданням. В його основу покладені реальні історичні події. В цому романі є місце боротьбі за владу, зраді, огляду умов життя простих людей, і опис життя політичної верхівки козацтва. Т. Шевченко. П. Куліш

І. Нечуй-Левицький Реалізм у художній прозі був започаткований Марією Вілінською, яка писала під псевдонімом Марко Вовчок. Першою соціальною повістю вважається її «Інститутка». У «Народних оповіданнях» письменниця засуджувала кріпосницький лад. Соціально-психологічними мотивами позначена творчість І. Нечуй-Левицького («Кайдашева сім’я», «Микола Джеря») та Панаса Мирного («Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія»). Видатних здобутків у літературі досягла Леся Українка (поезія, драматичні поеми «Бояриня», «Лісова пісня», «У пущі», «Камінний господар»). Літературна і наукопа спадщина Івана Франка становить близько 5 тис. різноманітних праць. Він відзначився і в поезії («Каменярі», «Не пора», збірка «Зів’яле листя», поема «Мойсей»), і в прозі («Перехресні стежки»), і в драмі («Украдене щастя»), і в перекладах, і в наукових працях. РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ В 19 – ПОЧАТКУ 20 СТ. Іван Франко. Марія Вілінська. Леся Українка

Володимир Винниченко. Модернізм протиставив себе класичному мистецтву з його прагненням до відтворення відомих або забутих форм. Модерністи прагнули постійно шукати та творити нові форми, стверджувати їхню цінність навіть у відриві від реальності. РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ В 19 – ПОЧАТКУ 20 СТ. Михайло Коцюбинський. М. Вороний. Українські письменники сприймають нові мистецькі течії (модернізм, одним з перших почав писати твори цього напряму поет М. Вороний). Своєрідність українського варіанту модернізму полягає і в тому, що вій став спробою подолання провінційності, другорядності, вторинності української національної культури, формою залучення до надбань світової цивілізації. Пошуками нових шляхів виділявся Михайло Коцюбинський («Fаtа Могgапа», «Іntermezzo», «Тіні забутих предків»). Манеру Василя Стефаника характеризує психологізм, сувора простота викладу, стислість (новели «Новина», «Камінний хрест»). Одним з найпопулярніших письменників того часу був Володимир Винниченко, який обрав реалістичний напрям (оповідання «Краса і сила», «Солдатики», роман «Чесність з собою», п’єси «Базар», «Брехня», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Гріх»). У поезії значних висот досяг Олександр Олесь (Кандиба).

Друга половина ХІХ століття стала часом формування професійного українського театру та класичної музики. У 1864 році у Львові відкрився перший професійний театр. А у 1882 році у Єлисаветграді почала працювати перша на Наддніпрянщині професійна трупа акторів під керівництвом Марка Кропивницького. У цій трупі грало багато видатних акторів того часу: Марія Заньковецька, Микола Садовський та Панас Саксаганський, через що вона отримала назву «театр корифеїв». Серед іншого, там ставили і п'єси класиків української драматургії Михайла Старицького, якого ви можете знати завдяки твору «За двома зайцями», того ж Марка Кропивницького та Івана Карпенка-Карого, автора «Мартина Борулі», «Ста тисяч» та інших відомих творів. РОЗВИТОК ТЕАТРУ В 19 – ПОЧАТКУ 20 СТ.

МАРІЯ ЗАНЬКОВЕЦЬКАакторикерівник. МАРК КРОПИВНИЦЬКИЙМИКОЛА САДОВСЬКИЙМИКОЛА САДОВСЬКИЙ

МУЗИКА ЛІТЕРАТУРИ В 19 – ПОЧАТКУ 20 СТ. Семен Гулак-Артемовський. Микола Лисенко. У музичному мистецтві варто розпочати з Семена Гулака-Артемовського, якого вважають автором першої української опери «Запорожець за Дунаєм». Атлантом, що тримав світ української музики, в цей час був Микола Лисенко - автор таких опер як «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба» та інші. Опера — складний жанр для виконання. Особливої популярності в ньому здобула Соломія Крушельницька.

Павло Альошин. АРХІТЕКТУРА В 19 – ПОЧАТКУ 20 СТ. Юліан Захаревич будинок Львівського політехнічного інституту. Розмах будівництва внаслідок зростання чисельності населення міст, потреба в нових приміщеннях дала поштовх для розвитку архітектури. За участю Олександра Беретгі в Києві було збудовано Володимирський собор (1862-1896 рр.), спроектовано ряд будинків на Володимирській вулиці. Архітектор Павло Альошин спланував будинок Педагогічного музею, в якому згодом перебувала Українська Центральна Рада. Юліан Захаревич спроектував будинок Львівського політехнічного інституту. Поширюється український стиль, виразником якого був Василь Кричевський. Найвдаліше він втілився в будинкові Полтавського губернського земства. Видатними архітектурними пам’ятками є будинок з химерами в Києві (1902-1903 рр., архітектор В. Городецький), (будівля оперного театру в Одесі, 1883-1887 рр., архітектори Ф. Фельнер і Г. Гельмер), будинок резиденції митрополита Буковини в Чернівцях (1864-1873 рр., архітектор Й. Главка, нині — приміщення Чернівецького університету), будівля оперного театру в Києві (1901 р., архітектор В. Шретер, тепер — Національна опера України) та інші.будинок Педагогічного музею. Олександр Беретгі Володимирський собор

АРХІТЕКТУРА В 19 – ПОЧАТКУ 20 СТ. БУДИНОК РЕЗИДЕНЦІЇ МИТРОПОЛИТА БУКОВИНИ В ЧЕРНІВЦЯХБУДІВЛЯ ОПЕРНОГО ТЕАТРУ В ОДЕСІБУДІВЛЯ ОПЕРНОГО ТЕАТРУ В КИЄВІБУДИНОК З ХИМЕРАМИ В КИЄВІ

Киріяк КостандіРОЗВИТОК ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В 19 – ПОЧАТКУ 20 СТ. Леонід Позен Микола Пимоненко. Нові риси з’явилися у скульптурному мистецтві. Леонід Позен створив композиції «Переселенці», «Запорожець у розвідці», пам’ятник І. Котляревському в Полтаві. Високим мистецьким рівнем вирізняється пам’ятник Б. Хмельницькому в Києві Михайла Микешина (1888 р.). Визначне місце в українському мистецтві належить живописові. Одним з найяскравіших майстрів побутового жанру був Микола Пимоненко, який майже не відходив від тем сільського життя («Святочне ворожіння», «Сінокіс», «Весілля в Київській губернії»). Значний внесок у розвиток побутового жанру зробили Киріяк Костанді («Гуси», «В люди (На заробітки)», «Старенькі») і Корнило Устиянович («Бойківська пара», «Гуцулка біля джерела»). Знаменитою є картина Миколи Ярошенка «Всюди життя». Видатними представниками портретного живопису були Іван Труш і Олександр Мурашко. Майстром українського краєвиду називають Архипа Куївджі («Ранок на Дніпрі», «Українська ніч», «Вечір на Україні», «Місячна ніч на Дніпрі»). Вершиною пейзажного живопису стала творчість Сергія Васильківського («Ранок», «Отара в степу», «Степ на Україні», «На Харківщині»). Класичною є картина І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (1878-1891 рр.). Микола Ярошенко Корнило УстияновичІван Труш. Олександр Мурашко