Культурний розвиток Слобожанщини

Культурний розвиток Слобожанщини

Мета:поглиблення знань учнів про відображення історичних подій, народного життя та побуту Слобожанщини в усній народній творчості; формування осмисленого ставлення учнів до філософської та літературної діяльності Г. С. Сковороди; особистого шанобливого ставлення до культурної спадщини Слобожанщини.

Очікувані результати: Після цього уроку учні зможуть:характеризувати духовний світ населення краю, усвідомити значення наукової та літературної діяльності Г. С. Сковороди;назвати імена діячів культурно-церковного життя, митців; найвизначніші твори літератури, архітектури, образотворчого мистецтва XVІІ-ХІХ ст.

План: Розвиток літератури. Видатні літератори Харківщини. Образотворче мистецтво: малярство та живопис. Організація художніх виставок. Театральне та музичне мистецтво.

Розвиток літератури. Видатні літератори Харківщини. Слобожанщина посідає одне з провідних місць в історії літератури України. У нашому благодатному краї, за дослідженнями істориків, відбувалися події, описані в «Слові о полку Ігоровім». Вулицями Харкова ходив філософ Г. С. Сковорода. Від другої половини XVII ст. у зв’язку із загальним національним пробудженням українського народу жвавіше розвивається й літературна праця. Школи й друкарні, які щораз густішою мережею вкривали українські землі, спричинилися до кращого розвитку літератури.

Першим літературним твором, пов’язаним із Харковом, був твір Яна Орнавського, який склав історію відомої харківської родини Донець-Захаржевських. Старший з них, Григорій Донець, полковник Сумського козацького полку, зробив внесок у розвиток духовної культури, побудувавши у 1695 р. Преображенський собор у місті Ізюмі. На сьогодні це найстаріша культова споруда в Харківській області. Преображенський собор

Г. С. Сковорода прославився як автор близько 20 філософських трактатів і діалогів, 30 прозових байок. Він висунув ідею філософії серця, яке вважав головним органом духовного життя людини. Від його учнів пішли також пожертви на Харківський університет – перший університет, що постав на українській території.

На Харківщині є багато пам’ятних місць, пов’язаних із життям і творчістю Сковороди. На території Золочівського району Харківської області, у селі Сковородинівці, у 1972 р. засновано літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди. Із 2008 р. музей має статус національного. У 1992р. в Харкові встановлено два пам’ятники Сковороді: перший – на подвір’ї педагогічного університету, названого на честь філософа, другий – у центрі міста, біля будинку колишнього колегіуму, який знаходився на території Покровського монастиря.літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди

Отже, літературна діяльність у XVIIІ ст. набуває філософського змісту, суть якої полягла в пропагуванні ідей соціальної справедливості та гідності людини. Значну роль у розвитку літератури відіграла творчість Миколи Івановича Гнєдича (1784-1883), Михайло Трохимовича Каченовського (1775-1842). Одним з визначних діячів того часу був Гнат Мартинович Хоткевич – письменник, літературознавець, мистецтвознавець, театральний діяч, композитор, історик, етнограф. Організував виступи театральних аматорів (любителів) по селах Харківщини. У 1902 р. організував у Харкові перший з’їзд кобзарів. Займався політичною діяльність. Автор збірок « Добром усе переможеш», «Поезія в праці»,низки оповідань, повістей і драматичних творів. Гнат Мартинович Хоткевич

З Харковом пов’язана доля видатного українського історика, громадсько-політичного та культурного діяча, письменника, публіциста, критика, етнографа та фольклориста Миколи Івановича Костомарова (псевдоніми: Ієремія Галка, Іван Богучаров та ін..). Співробітничав у журналах «Современник», «Весник Европи» (один із його засновників), «Киевськая старина» тощо. Слобожанщина – щедра на мистецькі таланти земля. Естафету співців рідного краю підхопили талановитий іконописець з Малинівки Василь Рудецький, пізніше Ілля Рєпін, Іван Рашевський, Сергій Васильківський. Слобожани по праву можуть пишатися своєю художньою школою, біля витоків якої стояли безіменні самородки.

Образотворче мистецтво: малярство та живопис. Організація художніх виставок. Однією з визначних сторінок мистецького життя Слобожанщини було малярство. Особливо популярним видом малярства у XVIIІ – ХІХ ст. був іконопис. Чи не найдавнішими пам’ятками живопису є образи Пресвятої Богородиці Озерянської, Покрова Пресвятої Богородиці тощо, що вважались чудотворними і мали велике шанування в народі.

Живописні роботи до кінця XVIIІ ст. виконувались за принципами провідного художнього напряму рококо, що був характерним для розпису багатьох слобожанських церков (Успенська церква біля міста Лебедин Сумської області, іконостас Покровської церкви на Полтавщині). Слобожанський іконопис протягом двох століть дотримувався давніх традицій, а потом вбирав у себе кращі традиції західного мистецтва. Успенська церква Іконостас Покровської церкви

Сергій Іванович Васильківський (1854-1917) – автор понад 3000 пейзажів, жанрових та історичних картин, але головною темою його творчості стало зображення української природи. Пензлю художника належать картини «Українська ідилія», «Сорочинський ярмарок», « Бій козаків з татарами» тощо. С.І. Васильківський

Всесвітньо відомих художник І. Ю. Рєпін широко визнаний як майстер портретного живопису. Найвідоміші його картини « Запоріжці пишуть листа турецькому султану» (1878-1891), його пензлю належать картини на релігійні сюжети «Іов і його друзі» (1869), які виявляли дар художника підкорювати всі компоненти образу картини. Пензель Рєпіна з безпрецедентною енергією втілює Людину в історії, реально показуючи, як ця історія робиться, складаючи із людських почуттів і думок. Запоріжці пишуть листа турецькому султану

Театральне та музичне мистецтво. Одним з визначних напрямів розвитку куль тури на Слобожанщині був театр. Його розвиток починався традиційним шляхом, від фольклорного театру – вертепу, який протягом кількох століть користувався великою популярністю в Україні. Перші вертепні дійства на Слобожанщині були присвячені Різдвяним та іншим релігійним святам. Припускають, що перші вертепні вистави з’явилися в Харкові в першій половині XVIIІ ст. Наприкінці століття церковний зміст містерій замінюється інтермедіями, що зображують сцени народного життя.

У 1791 р. в будівлі, спроектованій архітектором П. Ярославським відкрили перший харківський театр. Вистави користувались великою популярністю серед харків’ян. Згодом з’явилися перші справжні артисти. Ними стали Дмитро Москвичов зі своєю дружиною Лізою.

Робота театру пов’язана з грою славетних українських акторів Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Марії Заньковецької. Від кінця ХІХ ст. до початку ХХ ст. в театрі працював чудовий український драматург, режисер та актор Марк Кропівницький. У театрі ставили водевілі, драми, трагедії, рідше – опери та балет. У середині ХІХ ст. (1874р.) з виокремленням музичного жанру від драматичного з’являється оперний, так званий «ліричний» театр, з яким пов’язані витоки музичної слави Харкова.

Вагомий внесок в історію вітчизняного мистецтва зробила харківська музична школа. Ще наприкінці XVII ст. в першому навчальному закладі Слобожанщини – Харківському колегіуму – учні опанували вокальну та інструментальну музику, а згодом, 8 вересня 1883 р., у Харкові було створено одне з перших в Україні музичне училище, яке тепер носить ім’я славетного композитора Б. Лятошинського.

Таким чином, поряд із політичним, економічним та соціальним розвитком у Харкові протягом XVII –ХІХ ст. розвивалися наука та культура. Досягнення видатних земляків ставали доступними більш широкому колу харків’ян, виховуючи в них почуття гідності, цінності життя та вміння цінувати прекрасне.. У цей період активізувались літературний і театральний рухи, розвивались малярство та живопис, музичне мистецтво. У своїх творах славетні майстри Харківщини відображували різні сторони життя, відстоювали українську культуру.