Презентація ПРАВОСЛАВНІ БРАТСТВА В УКРАЇНІ

ПРАВОСЛАВНІ БРАТСТВА В УКРАЇНІЯк братський рух врятував Україну

Зміна релігійної ситуаціїЗ другої чверті 16 ст. в більшості країн Західної та Центральної Європи набув поширення соціально - політичний та ідеологічний рух спрямований на реформування основних доктрин організації Римо-Католицької церкви, - так звана Реформація. Утворюється нова течія в християнстві, така як протестантизм. Проникнення і поширення ідей протестантизму на територію Речі Посполитої особливо активно проходить із середини століття. Не менше поширення реформаційні ідеї мали і на Українських землях.

Реформаційне вільнодумство справляло потужний вплив і на життя православних громад, які не мали намірів поривати з релігією своїх батьків. Зокрема виразний вплив протестантських ідей простежується в спробі перекладу Святого Письма на народну мову та організації протидії наступу католицизму. Переклади Святого Письма староукраїнською літературною мовою стали з’являтися від середини 16 ст. Найвідомішим є Пересопницьке євангеліє. Своєрідним уособленням реформаційних ідей у православ’ї стали православні братства.

Поява братств. Братства були національно-релігійними громадськими організаціями міщан різних національностей та релігій: українські (руські) та білоруські (литовські) проповідували православ’я, а польські – греко-католицтво. Спочатку вони були переважно організаціями міщан, але поступово набули всестанового значення.

Братства існували на членські внески братчиків і добровільні пожертви православних шляхтичів, церковників і міщан. Створювалися братства навколо церков, про які дбали його члени. Вони матеріально підтримували своїх членів, захищали інтереси ремісників та торговців, виступали проти національного гноблення, використовуючи організаційні форми, властиві середньовічним цехам, гільдіям та іншим міським корпораціям, як світським, так і релігійним. Вони мали свої статути, щорічні вибори службовців, обов'язкові щомісячні збори, общинні суди.

Для вступу до братства слід було особисто з’явитися на його засідання та оголосити про своє бажання. Братчики обговорювали моральні якості кандидата, а знайомі останнього давали рекомендацію. Кандидату зачитували статут, і він мав перед хрестом і двома запаленими свічками проголосити присягу про пожиттєвий вступ до братства, підкорення його статуту, безвідмовне виконання доручень, боротьбу з ворогами братства. В разі зради інтересів братства братчик накликав на себе і родину прокляття, яке можна було зняти лише через покаяння. Жінки присяги не давали і на збори братства не приходили, хоч і входили до братства.

Роль братств у суспільно-політичному та культурному життіДіяльність братств можна назвати громадсько-політичним рухом, тому що братчики вели активну боротьбу проти польського гніту, релігійних та національних утисків в Україні, Білорусі та Польщі. Релігійна роль братств була в перетворенні православної церкви на знаряддя для зміцнення своїх позицій. Але в той самий час члени братств виступали проти необмеженої влади православних єпископів. Культурна діяльність братств мала прояв у створенні братських шкіл і друкарень.

З часом братства здобули собі провідне місце в релігійному житті, ставши ініціаторами церковних реформ, усуваючи негідних священників, залучаючи до роботи у своїх парафіях талановитих проповідників, поширюючи духовну літературу. В 16 ст., із посиленням національного гніту на українських землях, братства набули значного громадсько-політичного і національно-культурного значення. Вони активніше виступають на захист прав українського населення — звертаються зі скаргами на дії польської адміністрації до судів, посилають посольства до короля тощо.

Перші братства. Найдавнішим і найвідомішим було Львівське братство при Успенському соборі, засноване близько 1453 р. У 1586 р. антіохійський патріарх Йоаким затвердив статут Львівського братства. Статут надав йому права зверхності над іншими братствами та контролю за духівництвом, у тому числі єпископами. Незабаром Львівське братство домоглося ставропігії - права підпорядковуватися не своїм єпископам, а безпосередньо патріархові. Відтоді братство стало називатися ставропігійним.

Львівське братство протягом тривалого часу очолювало боротьбу українського населення Галичини проти насильного запровадження Берестейської церковної унії 1596 року, виступало проти соціально-політичного гноблення та національно-релігійних утисків з боку польсько-шляхетської влади. Тут була заснована братська школа та друкарня. Львівська братська школа за своєю програмою відповідала рівню освіти, що на той час існував у передових єзуїтських і протестантських гімназіях. Найбільшим здобутком Львівського братства стала друкарня.

Наприкінці 16 — на початку 17 ст. братства діяли в Києві, Луцьку, Острозі, Перемишлі, Тернополі Рогатині, Красноставі, Городку,Галичі, Перемишлі, Любачеві, Дрогобичі, Буську та інших містах України. Вони підтримували між собою тісний зв'язок і намагалися поширити ідеї на інші регіони, для чого обмінювалися статутами й виряджали до інших міст кращих проповідників. Братські школи почали з’являтися в Стриї, Миколаєві, Бресті, Любліні, Києві, Галичі, Кам’янці-Подільському, Вінниці, Луцьку та інших містах.

У 17 ст. велику роль у національно-культурному житті України відіграло Київське братство, засноване в 1615 р. при Богоявленському монастирі. Воно одразу стало головним консолідуючим центром для всієї України. До Київського братства крім київських міщан і української шляхти, вступило також і Запорізьке Військо на чолі з Петром Сагайдачним. На базі Київської братської школи в 1632 році було створено Києво-Могилянську колегію, яка згодом перетворилася на академію – перший вищий навчальний заклад в Україні.

Висновки. Своєю подвижницькою діяльністю братства спричинилися до національно-культурного відродження України наприкінці 16 ст. Вони зміцнили українське суспільство, яке тепер могло спертися на мережу шкіл, друкарень, кадри освічених людей. Водночас братський рух мав і ряд вад: відсутність стабільних організаційних форм та узгоджених дій між окремими братствами, фінансові проблеми, постійне втручання у внутрішні справи церкви, чому різко противилися православні ієрархи.

Братські школи зробили великий внесок в культуру українського народу через ідеї національної та релігійної свідомості, вивчення іноземних мов та друг підручників. Випускниками братських шкіл стали відомі діячі освіти, політики, культури та мистецтва. Першими українськими друкарнями стали Львівська братська (заснована 1573), Острозька (1560), Києво-Печерська (1606), Почаївська (1618) та інші. На початку 18 ст. братства занепали й перетворилися на виключно церковні організації, які дбали про збереження церков і відправу богослужінь.

Дякую за увагу! Світлана МАЄВСЬКА