20 червня о 18:00Вебінар: Особливості організації навчальної діяльності учнів, що мають розлади аутистичного спектру

Курсова робота: "ЕТАПИ РОБОТИ НАД ТВОРАМИ РІЗНИХ ЖАНРІВ НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ"

Про матеріал

Курсова робота „ЕТАПИ РОБОТИ НАД ТВОРАМИ РІЗНИХ ЖАНРІВ НА УРОКАХ

ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ"

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

„ЕТАПИ РОБОТИ НАД ТВОРАМИ РІЗНИХ ЖАНРІВ НА УРОКАХ

ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Зміст

 

 

ВСТУП..................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО

ІНТЕРЕСУ  НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ В УЧНІВ

ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ .................................................................................6

1.1. Особливості розвитку пізнавального інтересу на уроках літературного читання у процесі  роботи над творами різних жанрів ...................................6

1.2. Специфіка опрацювання творів різних жанрів  на уроках літературного читання …………...............................................................................................13

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ В

УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ РОБОТИ НАД

ТВОРАМИ РІЗНИХ ЖАНРІВ........................................................................24

2.1. Аналіз чинної програми і підручника з літературного читання для 3

      класу………………………………………………………………………..24

2.2. Організація уроків літературного читання. З досвіду роботи вчителів 

       початкових класів.…………………………………………………….…..28

2.3. Особливості  вивчення віршів на уроках літературного читання.......... 32

ВИСНОВКИ..................................................................................................…41

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...............................................44

ДОДАТКИ ….....................................................................................................48

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                            ВСТУП

 

           У процесі опрацювання творів різних жанрів на уроках літературного

читання відповідно до Державних вимог рівня загальноосвітньої підготовки учнів створюються передумови формування в молодших школярів самостійної читацької діяльності, літературного розвитку, соціальних, морально-етичних цінностей  засобами художніх образів літературних текстів, відбувається стимулювання елементарної творчості молодших школярів на основі прочитаного відповідно до значущих одиниць творів художньої літератури і фольклору.[30,с.25]                                                           

На думку автора підручників і програми академіка Савченко Олександри Яківни “Художній твір є основою сучасного уроку літературного читання”. Це зумовлено тим, що в кожному класі протягом навчального року діти знайомляться з творами різними за жанрами. Від того, наскільки цілеспрямовано вчителеві вдається врахувати особливості сприймання учнями певного віку жанру, змісту, активізувати емоції ,мислення ,значною мірою залежить результат опрацювання твору”.                                                              Відповідно до вимог програми і змістової лінії  «Досвід читацької діяльності» Державного стандарту з читання, кожен учень початкової школи під час навчання ознайомлюється з творами художньої літератури і фольклору та набуває практичних умінь впізнавати, розрізнювати та називати  окремі  літературні жанри: казка (народна і літературна) ,оповідання, повість, повість-казка, байка, драматична п’єса, п’єса-казка) малі фольклорні форми (загадка ,прислів’я, приказка) ігровий фольклор (скоромовка, лічилка)  великі фольклорні  жанри (легенди, міфи) календарно обрядова-поезія.[9,с.39]

Засвоєння літературних форм, їх жанрових особливостей у 1-4 класах організовується з урахуванням пізнавальних можливостей дітей. Віра Орестівна Науменко, автор підручників з «Літературного читання»та програми з літературного читання, звертає увагу на те,що від цілеспрямованої роботи з урахуванням художнього жанру та вікових, індивідуальних особливостей сприймання його учнями, добору необхідних видів роботи над текстом, що допоможуть дитині зрозуміти прочитане, залежатиме рівень її уяви, засвоєння предмета й явищ, картини в тому порядку й послідовності, якої прагнув автор, дасть можливість подивитись на речі її очима, думками й тим самим  допоможе виявити власний емоційно-естетичний відгук на зображене, надасть можливість усвідомити свої почуття, опанувати вмінням висловлювати оцінні судження. Завданням сучасної початкової школи є виробити в учнів уміння працювати з текстами творів різних жанрів, творчо сприймати їх, виховувати на прикладах художніх образів морально-естетичні поняття.

         Тому тема нашої кваліфікаційної роботи “Етапи роботи над творами  різних жанрів на уроках літературного читання є актуальною на сучасному етапі реформування школи і вимагає подальшої розробки.

Мета  курсової роботи полягає у виявленні ефективності формування пізнавального інтересу до художньої літератури під час опрацювання різних жанрів на уроках літературного читання в учнів 3 класів.

Завдання дослідження:

  • вивчити психолого-педагогічну, методичну  літературу з обраної теми;                      
  • узагальнити передовий педагогічний досвід учителів з даної проблеми;
  • визначити завдання та зміст роботи з етапів роботи над творами

     різних жанрів на уроках літературного читання в учнів 3-іх класів.

Об’єктом дослідження є процес формування пізнавального інтересу в учнів до художньої  літератури  під час опрацювання творів різних жанрів.

 

 

 

 

Предметом дослідження є етапи роботи над творами різних жанрів на уроках літературного читання.

Структура курсового дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО

ІНТЕРЕСУ  НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ В УЧНІВ

ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

      1.1. Особливості розвитку пізнавального інтересу на уроках літературного читання у процесі  роботи над творами різних жанрів

Навчальний процес – це складна динамічна система, у якій в органічній єдності відбувається взаємопов’язана діяльність учителя й учня. Ця система стає ефективно, якщо вчитель знає індивідуальні відмінності в розвитку мислення школярів, враховує готовність дитини до опанування нового матеріалу, забезпечує для кожного учня оптимальний характер пізнавальної діяльності на всіх етапах навчальної роботи.

Інтерес у навчанні є своєрідним епіцентром активізації навчання, розвитку пізнавальної активності школярів, формування у них позитивного ставлення до процесу й  результатів своєї праці.

Формування пізнавального інтересу до уроків читання є і результатом, і необхідною умовою шкільного навчання. Проблема розвитку пізнавальної активності завжди цікавила вітчизняних педагогів і психологів. Їй присвячували свої праці В.О.Сухомлинський, Т.С.Костюк, А.М.Алексюк, Т.І.Щукіна, О.Я.Савченко [45, с. 3].

Однією з необхідних умов підвищення ефективності шкільного навчання є розвиток пізнавальних сил учнів, які стимулюють їх активність, спрямовану на оволодіння знаннями, безперервне збагачення і застосування. У цьому зв’язку, як підкреслює Т.І.Щукіна “стимулом пізнавальної діяльності є пізнавальний інтерес, який визначається як вибіркова спрямованість особистості, зведена до галузі пізнання” [19, с. 26].

Треба прагнути зробити навчання не простішим, а зрозумілим. “Важких наук немає. Є тільки важкий вклад… Завдання педагогіки – зробити науку настільки зрозумілою, щоб її можна було засвоїти, тобто примусити її говорити простою звичайною мовою” [35, с.17].

Система освіти повинна забезпечити якісно новий рівень загальноосвітньої, професійної, наукової підготовки, всебічний розвиток кожної людини як особистості і найвищої цінності суспільства. Вже в початкових класах міняються пріоритети цілей навчання: на перший план висувається його розвивальна функція, культ активності, самостійності, нестандартності думки, який забезпечує розвиток інтелекту дитини. Початкова школа має навчити дітей вчитися, прищеплювати  інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватися ними. А основне завдання вчителя – домогтися того, щоб кожен урок сприяв розвитку пізнавальних інтересів дітей.

Історія національної педагогіки зберегла імена видатних педагогів, які спираючись на свій багатовіковий досвід по-справжньому розуміли значення уроків читання, як джерело розвитку мови і мислення дітей. Вони доклали немало  зусиль для того, щоб розвиток мовлення став невід’ємною частиною шкільного навчання.

У процесі навчання діти мають засвоювати реальні знання, але водночас дбав і про те, щоб у процесі пізнання у дітей розвивалися пізнавальні можливості, розвиток мовлення. Свої засоби навчання і виховання він використовував під час роботи з учнями та, систематизувавши  наявні педагогічні знання, використавши власний досвід, подав їх у вигляді підручника для вчителів [44, с.32].

Ушинський К. Д. розглядав читання як засіб розвитку мови і мислення дітей. Через читання, на його думку, учні набувають уміння і навичок самостійно працювати з книгою, свідомо читати, висловлювати свої власні думки [47, с.75].

Мова не є щось відірване від думки, а навпаки – органічний її витвір, який у ній корениться й безперестанно з неї виростає; отже, той хто хоче розвивати в учнів здібність мови, повинен розвивати в них насамперед здібність мислити. Розвивати мову окремо від думки неможливо” [48,с. 135].

Школа і вчитель повинні керувати мисленням учня, давши йому найкращі звички та засоби навчання. Не можна думати, що діти вчаться лише переймань, вони постійно вживають засоби самостійного досвіду. Мета усіх уроків потребує розв’язання проблеми, і висновок – судження  виступає як відповідь на те питання, що сховалося в самій проблемі [19,с. 29].

Під час читання книг збагачується словник учнів, мова стає більш змістовною, логічно образною.

Внаслідок класного і позакласного читання розум дітей збагачується знаннями про навколишній світ, про природу і  закономірності її розвитку, про зміни, що відбуваються в природі, про досягнення науки, техніки, про життя людей в інших країнах.

Читання – головна зброя початкової школи, якою вона може діяти як на розумовий, так і на моральний розвиток своїх учнів і зміцнювати їх думку і допитливість [11, с.3].

Читання – один із провідних шляхів досконалого усного мовлення дітей. Діти, які добре читають, виразно говорять. Адже читання має виключне значення у навчальному процесі як для поглиблення розуміння, так і для розвитку емоцій, уяви і  виховання естетичних почуттів. Читання є ключ до розуміння тексту, особливо художнього твору, розвиває любов до поезії, літератури, мистецтва.

Вчений методист О.В.Джежелей наголошує на тому, щоб зорієнтувати вчителя початкової школи в організації роботи над розвиток мовлення дітей на уроках читання з іграми, загадками, скоромовками, лічилками, чистомовками, прислів’ями, казками які привертають увагу школярів цікавим змістом [7, с.17].

На думку В. О. Сухомлинського казка – невіддільна від краси, сприяє розвитку естетичних почуттів, без яких немислиме благородство душі, щира чуйність [44, с.282].

Завдяки казці дитина пізнає світ, не лише  розумом, а й серцем. І його треба одухотворити, дати натхнення для роботи думки. Маленька казка, створена дитиною, допомагає їй переступити поріг Палацу Творчості, в якому вона живе протягом усіх шкільних років.

Інтерес до навчання, бажання  пізнавати, вміння орієнтуватися, спілкуватися, приймати самостійні рішення, любов до Батьківщини, людини, праці, естетичні моральні почуття – все це проходить через художні твори [11, с.5].

Інтерес до уроків читання є могутнім засобом успішного навчання. Виховання в учнів інтересу до вивчення будь-якого предмету – одне з найважливіших питань, що стоять перед учителем. Інтерес до процесу читання  дарує радість пізнання і формує високодуховну особистість.

Розвиток пізнавальної діяльності учнів проходить ряд етапів.

Зацікавленість є засобом успішного навчання, необхідною умовою для досягнення позитивних результатів. В.О.Сухомлинський вважав, що навчальний процес у сучасній школі повинен розвивати всемогутню радість пізнання. Лише тоді, коли дитина зацікавиться матеріалом, у неї виникне бажання дізнатися більше [45, с.3].

Допитливість характеризується прагненням проникнути за межі побаченого, розширити свої знання, дістати відповіді на питання: чому? При цьому проявляючи здивування, почуття радості, відкриття.      

Ефективне навчання на уроках читання неможливе без пошуків шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Адже діти повинні не лише  прочитати твір чи засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, виявляти взаємозв’язок між поняттями, міркувати. Домогтися цього можна лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. до них належать дидактичні ігри, різні види позакласних занять, ігрові ситуації, цікавинки, нестандартні завдання [12, с.5].

Формуючи якості читання, не варто надавати перевагу якійсь одній з них. Високий рівень тут забезпечується тісним взаємозв’язком, взаємовпливом, взаємопроникненням. Усвідомленість залежить від правильності й виразності читання. Правильність – від темпу й усвідомленості прочитаного тексту [4, с.160].

Вимоги до якостей читання при опрацюванні різножанрових творів слід виконувати на кожному уроці. У зв’язку з цим особлива увага має відводитися роботі зі словом. Під час опрацювання змісту твору вчитель звертає увагу учнів на те як  цими словами автор описує той чи інший предмет, подію, вчинок персонажа тощо.

У цей період формуються основні уміння необхідні для виразного читання і роботи з різножанровими текстами: передавати думки, почуття героїв, зміст подій виражаючи при цьому своє ставлення за допомогою інтонації; дотримуватись пауз (віршованих, прозових) у середині та кінці речення, між абзацами; виділяти смисловим наголосом основні поняття, важливі за значенням слова, що допомагають розкрити зміст, знаходити тон читання залежно від емоційного стану героя; змінювати темп [14, с.35].

Кожний урок має бути цілеспрямованим. Мета – чітко відбивати навчальні конкретні вимоги, його розвивальну і виховну спрямованість.

Розповідь від імені персонажів, розігрування ролей, сцен сприятимуть розвиткові творчого мислення учнів, їхньої емоційної сфери. Співпереживаючи з героями, уявляючи себе поряд з ними, намагаючись подумки допомагати персонажам, діти прагнуть бути схожими на них.

Важливо, щоб учні, працюючи над змістом твору, навчилися знаходити в кожного письменника певні засоби виразності, які допомагають зрозуміти, уявити героя, картину, подію. Для цього необхідно знаходити в уривках текстів влучні слова, які характеризують героїв, природу, розкрити їх, уточнити, чому це слово передає суть, а не інше, ознайомити дітей з багатозначністю слів, емоційно оцінною лексикою. Давати змогу учням поступово опанувати той чи інший текст, його структуру. Спочатку треба прочитати чи прослухати твір і осягнути його загальний зміст, настрій. А щоб проникнути глибше в текст, слід його осмислити, перечитати і розібратися, які події відбувалися,                          які персонажі, з’ясувати причини чи мотиви поведінки кожного, дати їм свою оцінку [25, с.30].

Цілісність уроку читання, його навчальна, виховна і розвивальна мета часто залежать від правильної організації сприйняття тексту, його осмислення. Вчителю необхідно допомогти дітям на уроках читання відчути красу мовного твору, картини природи, дії і вчинки персонажів, розібратися у послідовності, встановити причинно-наслідкові, часові і просторові зв’язки. Осмислення передбачає кількаразове звертання школяра до тексту, але з  різними завданнями. Через це й наголошується у програмових вимогах, що читання і робота над текстом займає 85% уроку.

Прищепити любов до читання – це значить переконати дитину у необхідності дружити з книгою, відчувати її корисність у повсякденному житті. У процесі роботи над книгою учні повинні пройнятися розумінням книги як величезної сили, здатної впливати на розум і емоції людини.

Підручники з читання для всіх початкових класів будуються за тематичним принципом і враховують час вивчення матеріалу у певні пори року (сезони). Провідними темами програм і підручників з читання для всіх класів є: усна народна творчість, твори письменників-класиків та сучасних письменників, в яких зображено ставлення людини до Вітчизни, народу, праці, природи, рідної мови і літератури; картини природи і інші теми. Різноманітна тематика текстів для читання представлена художніми творами різних жанрів: оповіданнями, віршами, казками, байками і нарисами [27, с.42].

Завдяки цілеспрямованому ознайомленню дітей молодшого віку з різними сторонами життя людей вони одержують змогу відкрити для себе важливе й цікаве з історії нашого народу. Учні розширюють свої уявлення про навколишню дійсність, природу, тварин, опрацьовують твори, пов’язані з сезонною тематикою.

Разом з тим тематично об’єднані твори мають і виховну спрямованість: їх зміст дозволяє здійснювати систематичне моральне виховання учнів 1-4 класів. Так, на зразках художньої літератури й нарисів про нашу землю виховується любов до Батьківщини не як абстрактне поняття, а як конкретне, яке виявляється у прив’язаності до рідної оселі, вулиці, села чи міста, де народився і виріс.

Опрацювання оповідань і науково-пізнавальних статей (нарисів) про нашу багатонаціональну Україну збудить в учнів почуття патріотизму. 

Читання оповідань і віршів про духовний світ людини, її відданість Батьківщині покликане збудити у школярів гордість за людину. Кінцева мета роботи над такими творами – досягти того, щоб прочитане запалило дітей до активної участі у великих справах дорослих: у сумлінній праці, у дбайливому ставленні до природи, до державного й громадського майна [22, с.32].

Незаперечна роль уроків читання в естетичному вихованні. Вони розкривають учням можливості не тільки у передачі думок, а й у змалюванні картин дійсності. Читання художніх творів прилучає учнів до образної мови.

У процесі читання школярі знайомляться з різними літературними жанрами та притаманними їм художніми засобами які відбивають навколишній світ. Читання художніх творів покликане переконати учня в тому, що поетичне слово, як живописне полотно чи музика, покликане давати естетичне задоволення. Приклади переносного значення слова дають змогу показати властивість мови передавати художні образи. Художній образ створюється завдяки називанню якогось явища іншими словами з метою яскравішого його змалювання. Твори В.Сухомлинського, Є.Гуцало, А.Костецького, Т.Коломієць, А.Качана, Д.Павличко, С.Жупанина та ін. покликані прищеплювати в учнів  третіх класів любов до природи, рідного краю, шанувати старших, вчитися дбайливому ставленню до навколишнього середовища [45, с.6].

У художніх творах письменники змальовують картини життя. Але малюють вони не фарбами, а словами. У словесному змалюванні – особливість художніх творів.

Естетичний вплив на учня початкових класів справляють тільки твори високої художньої майстерності. Цілісність високохудожнього твору – у єдності форми і змісту. До усвідомлення цього повинен дійти учень початкової школи, аналізуючи художні особливості твору на основі розуміння його змісту.   

 

  1. Специфіка опрацювання творів різних жанрів  на уроках

літературного читання

На основі дидактичних принципів сучасної педагогіки визначаються методи і прийоми навчання дітей читати, працювати з книгою, розробляється методика побудови уроків читання залежно від дидактичної мети з урахуванням жанру аналізованого твору.

Методика читання спирається також на наукові основи психології. Одним з важливих критеріїв розподілу матеріалу по класах, вимог до методів і прийомів його опрацювання психологічна наука висуває необхідність ураховувати вікові особливості молодших школярів. Ця вимога набула особливої актуальності у зв’язку з переходом шкіл на навчання дітей з шести років ­[16, с.127].

З метою формування у школярів образних уявлень про довколишній світ, умінь переживати прочитане залишається пропоноване психологією цілісне прочитування художніх творів, яке застосовується при первісному знайомстві з текстом. Воно допомагає учням не лише зрозуміти зміст, а й відчути прочитане, адже від впливу на емоції дитини залежить і засвоєння змісту твору [35, с.15].

За переконанням педагогів, психологів, методистів, художнє виховання молодших школярів повинно йти від наївно-безпосереднього ігрового сприймання літератури до усвідомленого відчуття мистецтва. Його секрет – у відкритті учнями того, що кожен літературний твір має автора. Він створює вірш, казку або оповідання для того, щоб вплинути на читача, щоб змінити його ставлення до себе, до інших людей. Мета ця, яку письменник передає твором, становить собою авторський задум. Сприйняти його – це значить пережити почуття, які задумав і втілив у творі автор, усвідомити їх, а відтак оцінити й авторський задум, і його художнє втілення. Через твір дитина сприймає світ, описаний мудрим розумом художника. Твір розкриває перед нею і те, що малює автор, і те, як він це передає. У процесі читання дитина ставить себе на авторське місце. Читання твору викликає в учнів емоції і почуття: поваги чи ненависті, захоплення чи смутку. Звідси й ставлення їх до описуваних подій: вони схвалюються чи засуджуються. Тому, не боячись перебільшення, можна твердити, що на уроках читання розвивається уміння самостійно орієнтуватися в літературних творах. Природно, що все це здійснюється у початковій школі відповідно до вікових особливостей дітей і на літературних творах, доступних їх розумінню [10, с.247].  

Казка відома дітям з дошкільних років. Її привабливість – у сюжетності, таємничості, фантастичності. У початкових класах мова йде не лише про набуття загальних уявлень про казку і її відмінностей від інших творів.

Текст багатьох казок за рекомендацією методистів піддається прочитуванню в особах. Тому вчителеві слід скористатися цією можливістю і залучати учнів до діалогу.

У процесі роботи учнів початкових класів над казкою створюються сприятливі умови для розкриття перед ними особливостей цього виду народної творчості (розділ “Усна народна творчість”, “Чарівні казки”, “Літературні казки”, “Із скарбниці казкарів світу”). Вони ще раз переконують, що казка – це розповідь про якусь незвичну подію. В її основі – видумка, фантазія, адже насправді звірі не розмовляють, а в казках вони користуються людською мовою. Проте учнів це не бентежить, вони цікавляться казкою саме тому, що в ній звірі живуть і розмовляють зрозумілою мовою [51, с.31].

Казкову ситуацію вони сприймають як гру. Тому немає потреби повторювати відоме їм і підкреслювати, що казковий персонаж видуманий. У казці йдеться про добро і зло, про погане і гарне. Дитяча увага повинна бути зосереджена на цих моральних і людських категоріях, а не на розвінчанні незвичності казкових ситуацій.

Важливо звернути увагу учнів початкових класів на особливості чарівних або героїко-фантастичних казок, їх відмінності від “звіриного епосу”. Так, наприклад, чарівні казки мають складнішу будову, вони довші, складаються з багатьох епізодів, пригод, відзначаються особливою вигадливістю, мають потужний фантастичний елемент [38, с.72].

Головними позитивним персонажами цих казок часто виступають герої-богатирі, добротворці, подвиги яких мають визвольно-патріотичний характер; вони наділені незвичайними якостями: надприродною силою, кмітливим розумом, чуйною вдачею (“Кирило Кожум’яка”, “Кривенька качечка”, “Кобиляча голова”).

На відміну від казок про тварин, у чарівних казках наявні чудесні перетворення: вони наповнені дивовижними речами та істотами. Носії добра і справедливості в цих казках виходять переможцями над будь-якими (реальними чи міфічними) силами  (“Кирило Кожум’яка”). Уважне і доброзичливе ставлення людин до природи оплачується сторицею і навпаки (“Кривенька качечка”). Працюючи над змістом цих казок, учитель залучає цю привабливу казкову екологічну істину з метою виховання школярів у дусі бережливого ставлення до всього живого [35, с.15].

На третьому році навчання увагу учнів слід привернути до особливостей будови казки. Кожна казка побудована по-своєму. Однак у казках як своєрідному жанрі є й певні закономірності, за якими ведеться виклад. На них треба вказати.

Шкільна практика показує, що учні без труднощів усвідомлюють одну з важливих особливостей казок – повторення однотипних дій чи ситуацій. Повторюючи їх автор казки досягає послідовного розгортання подій.

Неодмінною частиною казки є її кінцівка. У ній – результат усього здійсненого героями казки. Кінцівка більшості народних казок, як і їх зачин, є своєрідна.

Таким чином, у процесі читання казок розкриваються їх  своєрідні риси: фантастичність, змалювання незвичайних подій з участю звірів, явищ природи і людей, специфічний зачин, типово казковий виклад з повтором однотипних дій, кінцівка. Під кінець третього року навчання в початковій школі учні вже можуть виділити казку як жанр з-поміж інших розглядуваних на уроці читання текстів [12, с.5].     

Вводячи в обіг термін “оповідання”, необхідно забезпечити його тлумачення. Зрозуміло, що його роз’яснення потрібно вести з урахуванням віку дітей. Оповідання – це невеликий художній твір. Художній тому, що в ньому дається словесний малюнок подій, пов’язаних з життям і діяльністю людей, або словесно малюється природа.

Словесне змалювання виявляться у тому, що в оповіданні читач знаходить опис зовнішності героя, його поведінки. Завдяки цьому створюється загальне уявлення про діючу особу. Так, в оповіданні “Кінь утік...” В.О.Сухомлинський описує двох хлопчаків: Віталика і Петрика. Автор своїм твором вчить школярів товаришувати. Дає можливість при аналізі твору зрозуміти, що “біда друзів випробовує” [45, с.6].

Оповідання, представлені в читанках для 3 класів, умовно поділяють на дві групи: оповідання, у яких діють люди, та оповідання про природу і діяльність у ній людей. Першу з них при початковому ознайомленні з твором варто читати самому вчителеві. Другу – можна доручати учням, але не раніше, як у 3 класі [33, с.4].

Цю диференціацію оповідань слід ураховувати і при введенні у навчальний процес мовчазного читання. Твори, насичені драматичними подіями (оповідання про людей), краще сприймаються в голосному прочитуванні. Оповідання про природу, які не мають виразного емоційного змісту, припустимо давати дітям для мовчазного первісного читання.

Аналіз частин оповідання доцільно вести так, щоб самі діти приходили до відповідних дій. Не відкидають можливості застосовувати  питання, що спонукають дітей до репродуктивної відповіді, слід ширше застосовувати запитання, які змушують учнів думати, порівнювати, зіставляти, оцінювати, робити висновки. Не треба боятися, коли школярі по-різному оцінюють дії героїв. Не рекомендується одразу ж виправляти неправильну характеристику персонажа. Дати йому належну оцінку вчитель ще встигне. Куди важливіше провести з класом розмову про те, як діти розуміють його дії, чому саме так, а не інакше уявляється поведінка героя.

Серед етнічних жанрів фольклору, в яких ідейно-художніми засобами особливо яскраво відображена історія народу, його світогляд і поетична культура, значне місце належить народним пісням, прислів’ям і приказкам. І тепер на Україні, мабуть, не знайти такого міста чи села, де б в людській пам’яті не зберігалися чудові фантастичні історії про конкретних героїчних осіб, які там діяли, або реалістичні художні оповідання про них, наприклад “Три товариші”. З покоління в покоління передаються міфологічні розповіді про певні місцини, ріки, озера, ліси, гори, долини та історичні згадки про визначні події, що тут відбувалися.

З драматичністю людської долі пов’язані у фольклорних оповіданнях поява багатьох тварин, птиць, рослин.

Структура уроків читання “Усної народної творчості” така, як і казок. Учитель близько до тексту розказує або читає народну пісню. Після ознайомлення з текстом і тлумаченням слів та висловів застосовується вибіркове читання, відповіді на запитання, складання плану, різноманітні форми переказування. Зміст, мета й завдання кожного з цих етапів залежить від тексту [1,с.52].

Головна увага має бути зосереджена на тому, щоб школярі свідомо розуміли текст народних витворів, чітко уявили послідовність розгортання подій і мотиви поведінки персонажів. Із відповідей на питання до змісту класовод визначає, чи опанували діти сюжетну канву твору і змальованих картин.

Методика початкового навчання не передбачає окремих уроків для опрацювання малих фольклорних жанрів, таких як загадки, прислів’я, скоромовки. Вони вводяться в тканину уроку як супровідний матеріал, хоч і важливий, необхідний для роботи з молодшими школярами.

Загадки, прислів’я, скоромовки урізноманітнюють прийоми навчальної роботи. Вони вносяться до навчального процесу як елементи гри [16, с.127].

Прислів’я, - за словами К. Д. Ушинського, - являє собою маленьку розумову задачу”. Зміст кожного прислів’я відображає погляди народу на природу, людей, значення всіх явищ життя. Учням 3 класу визначення прислів’я треба дати у загальних рисах, наголошуючи на тому, що прислів’я – це вислів, який у вигляді ритмічно побудованого і навіть заримованого речення передає багатовікові спостереження народу над поведінкою людей і навколишньою природою, виражаючи їх у вигляді мудрого узагальненого повчання, наприклад: “Друзі пізнаються в біді”, “Під лежачий камінь вона не тече” [47, с.110].

Учителю розкрити таку властивість прислів’я можна на багатьох прикладах.

Із скоромовками і загадками діти ознайомлюються ще в дошкільному віці. Скоромовки вводяться як елемент вироблення орфоепічних норм, як засіб розвитку дихання, від якого залежить виразність читання і декламування.

Враховуючи позитивну роль скоромовок у навчанні молодших школярів, слід розширювати застосування їх у навчальному процесі, не обмежуючись лише тими зразками скоромовок, що представлені у читанках [13, с.170].

Загадка – це мальовничий опис предметів, який треба впізнати, відгадати.

Над загадками і прислів’ями корисно працювати як на уроках пояснення нового матеріалу, так і на уроках узагальнення опрацьованого. Помилково вважати, що оскільки загадки і прислів’я у читанках розміщені після текстів художніх творів і нарисів, то й залучати їх до аналізу слід по завершенні роботи над ними.

Важливо проводити роботу так, щоб переконати і навчити учнів вводити прислів’я до свого мовлення. Заучуючи напам’ять, учні тим самим збагачують свій словник влучними висловами.               

Отримані відомості з розділу “Усна народна творчість” учні 3 класу зможуть використати на уроках довкілля, природознавства, народознавства та інших.

Учні початкових класів знайомляться з епічними (сюжетними) і ліричними віршами у розділах “Мова – дивний скарб”, “Цікава Книга Природи”, “Вірші про світ природи і дитинства”. Відмінність цих типів поетичних творів накладає відбиток на методику їх вивчення і якоюсь мірою на організацію уроків читання.

Так, епічним віршам властивий сюжет, розвиток подій. До сюжетних відносяться, зокрема, вірші “Хто сильніший?” Н.Забіли, “Птиця” Д.Павличко та інші. Не всі вони однакові за розміром і ступенем складності сюжету, у роботі з ними враховується техніка читання, здатність сприймати й аналізувати прочитане. Проте читання всіх їх будується за однотипною схемою.

Наявність розвитку подій, в центрі яких діють особи, епічні вірші подібні до інших художніх жанрів, таких як оповідання, казки. Тому організація уроків їх читання схожа на будову уроків вивчення оповідань і казок. Як і при розгляді прозових творів, в опрацюванні віршів після вступної бесіди і ознайомлення з текстом застосується кількаразове повторне читання, аналіз головної думки і художнього її втілення [6, с.129].

При роботі на віршем, не слід забувати, що об’єкт аналізу – поетичний твір. У нього особлива форма, що зумовлює використання специфічних прийомів роботи над ним. Йому притаманні більша, ніж в оповіданнях, образність, своєрідна синтаксична будова речень, лаконічне змалювання образів. Це змушує вчителя бути особливо пильним до пояснень окремих слів і виразів, тлумачення смислу речень. У вірші Т.Коломієць “Чоловічки” не можна залишати без роз’яснення словосполучення “химерний чоловік”, зміст речення “Такий химерний чоловік – нас залишив, а сам утік!”. А.Качана “Дівчинка і море” потребує пояснення, наприклад, поєднання лексем, як “ніч наспівує”, “махають веслами човни”, “черкає парус небокрай”.

Як і інші поетичні твори, сюжетні вірші не позбавлені емоційного авторського ставлення до героя поезії чи об’єкта зображення. Відношення автора до описуваних подій наявне  у кожному вірші. Вони виявляються в осуді чи схваленні дій героїв. На неї слід орієнтуватися у визначенні провідної думки твору. У віршах для учнів 3 класів ставлення автора до зображуваного часто висловлюється побажаннями, рекомендаціями, адресованими всім, хто читає. Показовим прикладом у цьому є вірш М.Підгірянки “Діти й ластівка”. Схарактеризувавши дії дітей як такі, що заслуговують наслідування, автор пише: “Надійна наша стріха захистить тебе від лиха” [51, с. 31].

Або інший приклад. Вірш С.Жупанина “Сім вітрів” про вітрів – трударів. Для їх змалювання поет використовує багато епітетів, порівнянь (зерна золотисті, сонячна пшениця), щоб читач уявив красу села.

На відміну від епічних віршів у ліричних поезіях немає сюжетного розвитку. У них відтворено переживання поета чи почуття, властиві не тільки авторові твору, а й усім людям [50, с.46].

Сучасний підхід до методики опрацювання ліричного вірша наголошує на умовах, за яких можливе повноцінне сприймання молодшими школярами пейзажної лірики:

а) активного збагачення тезауруса учнів (тезаурус від грецького запас – сукупність понять, словник), розвитку їхньої поетичної спостережливості;

б) наявності в них настроєності на сприймання;

в) формування поетичного слуху, асоціативної і творчої уяви;

г) уміння аналізувати образно-емоційний зміст твору;

ґ) давати естетичну оцінку поезії та відображеній у ній діяльності;

д) активізації творчої думки учнів.

Забезпечення цих умов та знання вчителем особливостей сприймання лірики молодшими школярами веде до формування в них повноцінного естетичного сприймання пейзажної лірики.

Жанр байки у читанках представлений чотирма зразками, а саме: Л.Глібов “Лебідь, Щука і Рак”, “Коник-стрибунець”, “Чиж та Голуб” і “Вовки” С.Руданського. Наймолодші школярі байок не читають. Цьому є пояснення: байці властива алегоричність (мистецький прийом втілення абстрактного поняття в художньому образі; наприклад безладдя в зображенні дій Лебедя, Щуки і Рака, що представлені в байці Л.Глібова “Лебідь, Щука і Рак”). Тому при опрацюванні байок у вчителя можуть виникнути складності. Їх подоланню сприятиме, по-перше, використання на уроці привабливих для дітей сторін байки у початковій школі [33, с.7].

Як і казка, байка захоплює мальовничим зображенням дійових осіб, зокрема тварин, птахів, риб. У дітей особливе ставлення до них: вони їх люблять у житті, а тому з цікавістю слухають розповіді про них. Цією закоханістю у птахів, звіряток учитель повинен скористатися: перед роботою над байкою розповісти про якусь тваринку, згадати, які повадки птахів і тварин відомі дітям. Мета таких бесід – відповідно настроїти дітей на слухання тексту з участю звірят, пташок, риб. Інтерес до теми може підвищуватися повідомленням про те, що крім казок про звірів і птахів, існують й інші твори, у яких діють явища природи, предмети. Це – байки (від слова “баяти”, що означає “розповідати”).

Від казок байки відрізняються тим, що вони переважно віршовані.

Успішній роботі над байкою допоможуть притаманні цьому жанру картинність описів, влучність виразів, образні характеристики персонажів.               У байці “Чиж та Голуб” чижик зображений привабливо: “молоденький, такий співучий, проворненький”. Виразно змальований пихатий Голуб, який дозволяє собі такі слова: “А що? Попавсь? От тобі й на! Вже, певно, голова дурна...” Діти позитивно реагують на влучну й емоційну лексику описуваних у байці епізодів. Завдання вчителя – донести їх до учнів і виразним читанням тексту, і зосередженням уваги на тих образних прийомах, які використовує байкар для змалювання своїх героїв [28, с. 80].

     У початковій школі немає можливості називати учням усі риси байки, але без пояснення окремих з них обійтись не можна.

Існують методичні поради щодо порядку роботи над частинами байки, а саме: зображенням подій і повчанням (мораллю). Один з них пропонує незалежно від розшарування повчання, ні під час розбору змісту подій. Мораль читається на завершення розмови про події і після характеристики персонажів. Інша думка зводиться до того, що треба читати увесь твір, адже без моралі важко збагнути його зміст. Слушність останнього твердження безперечна. Справді, прочитавши мораль, можна прослідкувати, як вона розкривається, на прикладі яких образів це робиться, на якому словесному матеріалі. Тому є всі підстави рекомендувати другий підхід до вивчення байки. Цей підхід тим більш логічний, оскільки в читанках представлені байки, у яких мораль вставлена в сюжет байки. Це – байка Л.Глібова “Коник-стрибунець”. 

Тексти байок “Чиж та Голуб”, “Вовк” дають змогу застосовувати читання в особах. Обидві байки дозволяють працювати над виразністю читання. Оскільки програма рекомендує заучувати напам’ять байки Л.Глібова, можна присвятити деякий час уроку вивченню байки напам’ять. У результаті – учні не забувають того, що стало надбанням їх пам’яті.           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ В

УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ РОБОТИ НАД

ТВОРАМИ РІЗНИХ ЖАНРІВ

2.1.   Аналіз чинної програми і підручника з літературного читання для 3 класу

Відповідно до програми в 3 класі удосконалюються всі характеристики читацької навички, продовжується мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток учнів, виховуються моральні, світоглядні, естетичні цінності, розвиваються уява, літературні здібності, розширюється соціальний і літературний кругозір. Особлива увага приділяється вихованню інтересу до самостійного читання, бажання й уміння спілкуватися з книгами. 

У 3 класі, як і в другому, програма побудована відповідно до вимог Державного стандарту з галузі “Мова і література”.

Сутність початкової літературної освіти полягає в розвитку повноцінних навичок читання, ознайомлення школярів з дитячою літературою в поєднанні жанрових форм, авторські і тематичні різноманітності, у художньо-естетичному освоєнні тексту і дитячої книжки, у формуванні творчих здібностей.

Відповідно до курсу “Читання” – органічної складової освітньої галузі “Мова і література” і він охоплює класне і позакласне читання.

Досягнення цілей курсу передбачає вирішення таких завдань:

  • формування й розвиток мовленнєвих умінь і навичок, провідною з яких є повноцінна навичка читання;
  • розвиток інтересу до читання, ознайомлення учнів з дитячою літературою в багатоманітності   її тематики, жанрово-родових форм;
  • формування повноцінного сприймання, розуміння, відтворення художнього, науково-пізнавального текстів шляхом засвоєння відповідних навчальних і читацьких умінь. 

Ці завдання реалізуються на різноманітному навчальному матеріалі підручника О.Я.Савченко (Читанка. Підручник для 3 кл. – К.: Освіта, 2003. – Ч.І. – 142 с. і Ч.ІІ – 143 с.) (через його зміст, структуру, методичний апарат та ілюстрації), який відповідає віковим особливостям та пізнавальним потребам молодших школярів і має високу художню цінність.

В умовах сьогодення розробники Державного стандарту і навчальної програми з читання виходять з того, що основна функція цього предмета передбачає поступове виховання читача, який сприймає зміст насамперед як художній твір, помічає його художні, образні особливості. Тому в підручнику немає жорсткої відповідності тематики дібраних текстів сезонним явищам. Хоча є твори різних жанрів, які відображають засобами художнього слова природу в різні пори року.

Ще одна особливість – це коло читання, що окреслене в програмі, яке охоплює більш широкий перелік жанрів, ніж це відображено в підручнику. Це природно, адже кількість та обсяг відібраних текстів підпорядковані функціям і структурі навчальної книги, яка за обсягом не повинна перевищувати санітарно-гігієнічних вимог до підручників початкової школи. До того ж, у процесі позакласного читання коло авторів розширюється.  

Реалізація завдання предмета передбачає систематичне формування в учнів навичок правильного, свідомого читання, умінь читати швидко, не змішуючи слова, схожі за буквеним складом, дотримуючись пауз між реченнями, інтонації кінця речення, пауз, підвищення і зниження тону голосу в середині речення.

На уроках читання вчитель приділяє постійну увагу виявленню в дітей рівня сформованості способів і навичок читання, їх якостей і відповідно застосовує методику диференційованого навчання.

Учителі мають право використовувати всі можливі резерви для формування в дітей на належному рівні способів та видів читання. Зокрема, проводити вправи з напівголосного читання певної частини тексту не лише на уроках читання, а й на інших уроках (мови, математики, природознавства), розвивати довільну пам’ять, читати щоденну кількість сторінок (залежно від можливостей учня), практикувати самоконтроль кожним учнем власних досягнень, перечитувати текст у різних темпах тощо.

Вимоги до навички читання у 3 класі:

  •      правильно, плавно, свідомо, виразно читати цілими словами у темпі 65-75 слів (вголос) і 85-90 (про себе) за хвилину наприкінці навчального року (допускається поскладове читання важких слів);
  •      формувати уміння розрізняти лексичне значення слів, контролюючи правильність, швидкість і виразність свого читання вголос;
  •      чітко вимовляти слова, дотримуючись наголосів, пауз, інтонацій кінця й середини речення;
  •      самостійно читати невеличке оповідання, казку, байку, вірш;
  •      використовувати елементи вибіркового читання;
  •      читати текст уголос і готуватись до читання мовчки;
  •      відпрацьовувати елементи виразного читання (на знайомих текстах).  

Приступаючи до опрацювання віршованих творів у 3 класах, слід з’ясувати:

  1.  Яких знань і умінь з виразного читання мали (за вимогами програми) набути учні в попередніх класах?
  2.  Що фактично ними засвоєно, яких навичок набуто?
  3.  Чи вільні діти від недоліків, що можуть стати на заваді у процесі занять з виразного читання?
  4.  Чого вимагає в галузі виразного читання програма для даного класу?
  5.  Які саме  тексти можуть бути опрацьовані методом виразного читання?
  6.  Яких навичок з виразного читання мають набути учні, опановуючи конкретно взятий текст?

У підручнику “Читанка” за ред. О.Я.Савченко Ч.І. – подано 8 розділів, до яких ввійшли 40 віршованих творів. Із них ліричними є вірші В.Гринько “Мова” С.10., В.Лучука “Найрідніші слова” С.11, Д.Білоуса “Кожну літеру ціни” С.14, “Дивне розмаїття” С.18, К.Перелісної “Золота осінь” С.41, Л.Костенко “Вже брами літа замирає осінь” С.42, “Осінні танці” С.45, “Соловейко застудився”, “Шипшина важко віддає плоди”, Н.Забіли “Журавлик” С.59, “Мамо, іде вже зима...” Лесі Українки  С.60, О.Олеся “Довго хмарами небо покрите було...” С.60, М.Рильського “Дівчина” С.61, А.Бабенко “Прийшла зима...” С.135, І.Жиленко “Здійсниться все...” С.138.

У Ч.ІІ. ліричних віршів – 24. (В.Лучук “Скільки рік в Україні?”, Т.Шевченка “Село”, “І досі сниться...”, “Тече вода із-за гаю...”, В.Скомаровського  “Над “Кобзарем”, Л.Забашти “Дивосвіт”, “Що я люблю”, “Співанка про місяці”, “Діти й ластівка”, Н.Забіли “Чотири пори року” тощо).

У завданнях з опрацювання віршованих творів переважають ті, що спрямовані на усвідомлення змісту прочитаного. 

Ми дослідили, що робота над формуванням навичок виразного читання, запропонована у підручниках, після роботи над віршованими творами несистематична, оскільки не є складовою частиною кожного навчального розділу. Саме тому ми спрямували власні зусилля для організації систематичної, планомірної та доцільної роботи над формуванням та розвитком навичок виразного читання.

На нашу думку, система таких вправ повинна бути у кожному розділі підручника, що дасть змогу краще розвинути якості читання.  

 

2.2. Організація уроків літературного читання в початкових класах

Завдання розвитку мовлення молодших школярів на уроках читання в наш час одне з актуальних.

Тому кожен учитель початкових класів дбає про збагачення словникового запасу дитини, закладає основи зв’язного мовлення.

Необхідною умовою для успішного вирішення цієї проблеми є системний підхід до мовного розвитку учнів на уроках читання при вивченні творів різних жанрів.

Досвідом роботи з молодшими школярами на уроках читання ділиться вчитель початкових класів СШ№70 м. Києва Пархоменко Н.Л. [15, с.45].

Вона вважає, що кожен учень при вивченні творів різних жанрів на уроках читання має чітко розуміти незрозуміле слово, словосполучення, смислову фразу, речення. Тому великого значення на уроці вона надає словниковій роботі, систематизує різні види роботи над видами текстів. Це вправи на визначення головної думки твору, вправи на формування суджень, на вироблення техніки читання, виразності читання, на формування узагальнень, висновків, на визначення образної та смислової ролі слова і словосполучень.

Вона підкреслює, що своєю природою діти – великі фантазери, люблять вигадувати, домислювати. Але їх треба вчити образно говорити. Тому чільне місце на уроках читання при вивченні творів різних жанрів мають вправи на розвиток мовлення.

  1. Це  переказ прочитаного близько до тексту, стисло, вибірково, із будовою тексту, з творчим доповненням.
  2. Словесне змалювання окремих епізодів, описів.
  3. Словесне змалювання опису, протилежного до прочитаного.
  4. Словесне змалювання двох картин (про одне й те ж, тільки в різні моменти) і порівняння малюнків.
  5. Доповнення тексту власними висновками.
  6. Прогнозування того, про що будуть читати:

а) на основі заголовка;

б) на основі прочитаного зачину (кінцівки).

  1. Складання продовження казки, оповідання, вірша.
  2. Словесне змалювання власних спостережень на тему твору.

Н.Пархоменко на кожний урок намагається підібрати такі види навчальної діяльності, які дають матеріал для роздумів, потребують розумового напруження, творчості.

Досвідом про роботу з різноманітними творами на уроках читання ділиться С.І.Яковенко, вчителька СШ№48 м. Миколаєва [52, с.31]. Яка наголошує на тому, що знайомить третьокласників при вивченні розділу “Чарівні казки” зі світом дивовижних перетворень. Із перших уроків учитель пояснює, що читати казки треба розповідним тоном, наспівно передаючи віршовані повтори. Із особливою, таємничою інтонацією потрібно читати зачин казки.

Вчитель-методист намагається дати відповіді на такі питання:

Чому діти охоче слухають казки?

Як вони розвивають мовлення і мислення?

Чому вплив казки у початковій школі сильніший за будь-який інший твір?

На її думку казкові образи яскраво, емоційно забарвлені. Слово казки живе у дитячій свідомості. Серце у дитини завмирає, коли вона слухає, чи  вимовляє слова, що створюють фантастичну картину.

Життя молодших школярів сповнене мрій і мандрівок по казковій країні. Стародавня мудрість говорить: “Учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, учень – це факел, який треба запалити!”

І молодші школярі пронесуть його із собою крізь роки цей вогник, що його запалив перший вчитель.

Багатий досвід роботи над творами з молодшими школярами на уроках читання пропонує Т.М.Квітко, вчитель-методист СШ№51 м. Києва [47, с.28].       

 На уроках читання вона застосовує  види робіт, які  передбачають  імпульсивну активність школярів.

Діти оцінюють те, що відбувається, претендують на активну роль у навколишніх подіях. Мовлення в цей час набуває особливого значення.  Джерелом його розвитку постає пізнавальна активність дитини – позитивний емоційний заряд, вольові зусилля. Вона пропонує різні види ігор які спонукають школярів слухати й сприймати мовлення героїв твору та реагувати на них висловлюванням (1-2 реченнями). 

Із досвіду роботи вчителя-методиста Запорізького січового колегіуму Людмили Чеховської.  На її думку, третьокласників цікавлять сюжетно-рольові ігри, ролі в яких суворо розподілені. Вони сприяють кращому засвоєнню змісту твору, розвитку розумових здібностей та організованості учнів. А також за правилами виховують у дитини самоконтроль та порядність. Ігри в команді – почуття відповідальності за інших. Незалежно від віку дітям подобаються ігри за змістом різножанрових творів, які потребують фантазії. Вони збагачують дитину емоційно, дарують насолоду спілкування з улюбленим героєм оповідання, казки, вірша [50, с.11].

Проаналізувавши дану класифікацію, доцільно зробити висновок, що, знаючи ці основи, вчитель краще зрозуміє користь сюжетних ігор у процесі роботи над творами різних жанрів на уроках читання.

Щоб навчити учнів 3 класів говорити зв’язно, емоційно, цікаво прищепити їм бажання поліпшувати своє мовлення вчитель початкових класів Херсонської ЗОШ№52 Наталя Кузьміна вводить учнів у роль захопленого оповідача, який уміє передавати зміст простими, але цікавими для слухачів словами. “Оповідач не може говорити в пустоту. Вміння побудувати розповідь залежить від оцінок слухачів, які слід нагромаджувати і враховувати” [19, с.26].

Цікава, змістовна сюжетно-рольова гра – неоціненний помічник у вихованні потягу до набуття знань у  розвитку допитливості, інтересу до пізнавального пошуку, у формуванні моральних, фізичних і духовних якостей. “Вона стимулює, тренує увагу, збагачує пам’ять”.

В.О.Сухомлинський справедливо зауважив: “Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості і любові до знань” [45, с.273]. Він назвав гру “... величезним світлим вікном, крізь яке в духовний світ дитини вмикається живильний потік уявлень, понять про навколишній світ. Найперша цінність гри в тому, що в ній дитина легко засвоює те, на що в інших умовах довелося б витратити значні зусилля, адже граючи на уроках дитина розуміє  навчальний матеріал краще, бо це закладено генетично – розуміння світу через гру” [46, с.2].

Вчителька-методист СЗШ№15 м. Дніпропетровська З.Зайцева [20, с.29] на прикладі уроків читання показує гру як засіб для формування взаємин у дитячому колективі, вміння спілкуватися в групі, в парі.

Вона пропонує творчо підходити до аналізу творів на роках читання, що сприятиме точнішому розумінню змісту прочитаного, його виховній функції.

Наприклад. Відшукати в тексті слова-синоніми, пояснити їх значення і з’ясувати відтінки.

Кожен місяць, кожну по́ру

на землі нове вбрання.

Й ми самі́ не ті, що вчора, -

ми зростаємо щодня.

Глянь навколо оком пильним

і побачиш зміни ці,

як повільно, неухильно

йдуть по черзі місяці.

                                                Наталя Забіла

Діти за допомогою питання: “що робить кожен місяць?” знаходять слова близькі за значенням, які позначають зміни вбрання: літо, осінь...

Дібрати близькі за значенням слова до даного: зростаємо, ... (дорослішаємо, ростемо).

Отже, збагачення мовлення синонімами при опрацюванні віршованих творів збільшує словниковий запас, не тільки кількісно, а й якісно, тобто робить словник дитини точним і виразним. А це впливає на розвиток мовлення третьокласника.

Досвід  роботи  згаданих  педагогів-новаторів  переконує  в  тому,  що при опрацюванні творів різних жанрів на уроках читання у 3 класах є необхідним урізноманітнення форм роботи у процесі навчання і виховання. Це змушує школярів думати, розуміти, спостерігати, порівнювати, бачити те, що заховалося від лінивого ока при роботі над змістом прочитаного.

Матеріал художніх творів дає можливість учням самостійно приходити до певних висновків, робити власні узагальнення, що сприяє набуттю їх життєвого досвіду.

Проаналізувавши досвід педагогів, науковців, методистів маємо доцільні поради, під час експерименту залучати до навчального процесу різноманітні форми і методи роботи при опрацюванні творів різних жанрів.

Тож, зазначені аспекти доводять, що дана проблема опрацювання творів різних жанрів на уроках читання в початковій школі існує і є актуальною.

 

2.3. Особливості  вивчення віршів на уроках літературного

читання

  Молодші школярі знайомляться з епічними (сюжетними) і ліричними віршами. Відмінність цих типів поетичних творів накладає відбиток на методику їх вивчення і якоюсь мірою на організацію уроків читання.

  Так, епічним віршам властивий сюжет, розвиток подій. До сюжетних відносяться, зокрема, вірші “Помагай” П.Воронька, “Товариші” М.Пригари та інші. Не всі вони однакові за розміром і ступенем складності сюжету, адже пропонуються учням різник класів, у роботі з якими враховується техніка читання, здатність сприймати й аналізувати прочитане. Проте читання всіх їх будується за однотипною схемою. Наявність розвитку подій, в центрі яких діють особи, епічні вірші подібні до інших художніх жанрів, таких як оповідання, казки. Тому організація уроків їх читання схожа на будову уроків вивчення оповідань і казок. Як і при розгляді прозових творів, в опрацюванні віршів після вступної бесіди і ознайомлення з текстом застосовується кількаразове повторне читання, аналіз головної думки і художнього її втілення [51, с.31].

  Працювати над віршем, не слід забувати, що об’єкт аналізу - поетичний твір. У нього особлива форма, що зумовлює використання специфічних прийомів роботи над ним. Йому притаманні більша, ніж в оповіданнях, образність, своєрідна синтаксична будова речень, лаконічне змалювання образів. Це змушує вчителя бути особливо пильним до пояснень окремих слів і виразів, тлумачення смислу речень [13, с.100].

   У вірші П.Амбросій “Мороз” не можна залишати без роз’яснення словосполучення “світанкової пори”, зміст речення “Хмура осінь наступила, лист зелений пожовтила”. А вірш П.Тичини “Вийшла мати з дітьми в поле” потребує часу для ознайомлення дітей з переносним значенням слів у таких, наприклад, поєднаннях лексем, як “легка хмарка”, “вітри проснулись”, “танцює дощик”, розкриття семантики слів “голубизна”, “прозелень”.

  Як і інші поетичні твори, сюжетні вірші не позбавлені емоційного авторського ставлення до героя поезії чи об’єкта зображення. Відношення автора до описуваних подій наявна в кожному епічному вірші. Вони виявляється в осуді чи схваленні дій героїв. На неї слід орієнтуватися у визначенні провідної думки твору. У віршах для учнів молодших класів ставлення автора до зображуваного часто висловлюється побажаннями, рекомендаціями, адресованими всім, хто читає. Показовим прикладом у цьому є вірш П.Воронька “Помагай”. Схарактеризувавши дії хлопчика як такі, що заслуговують наслідування, поет звертається до читача зі словами: “Ось і ти часу не гай – будь, як хлопчик Помагай!”   Або інший приклад. Вірш М.Пригари “Товариші” – сюжетна розповідь про хлопчика Андрія, який сміливо заступився за дівчинку, не побоявшись двох її кривдників. Для його змалювання поетеса використовує мало слів. Проте їх достатньо, щоб читач уявив характер героя. Що ж допомагає цьому?

  Прослідкуємо за фабулою.

  Із школи додому прямують Андрійко і Володимир. Розмовляють. Але як? У вірші сказано: один із них (товаришів) говорив, а другий більше слухав. Як оцінити говоріння і мовчання: що з них добре, а що погане? Мабуть, дати їм оцінку можна лише у випадку, якщо розглядати їх у певній ситуації. Для того ж слід подумати над тим, що говорить балакучий хлопчик. З вірша діти дізнаються, про що вів розмову Володя. Його розповідь приваблива. Йому хочеться знайти якусь нову планету. А кому не хочеться? Як кожен із нас, він мріє про таке, що багатьох захоплює. Наприклад, податися із Землі в путь, щоб дізнатися, які люди живуть на інших планетах. Цікаво ж! З ним погодиться кожен. А на завершення своїх мрій він запевняє, що, подаючись у путь, не злякається. Це похвально? Так. Значить, у тому, що Володя – говорун, нічого поганого немає. А що ж Андрійко? Він, як свідчить текст вірша, участі у цій розмові не брав. Може, він не мріє про таке? Можливо, він побоїться мандрувати на інші планети? Відповісти на ці запитання допомагає ситуація, у якій опинилися співбесідники. Потаємну Володину розповідь перервав крик із парку: “на стежці двоє хлопчаків дівча скубли за коси”. Розмова урвалася. Кожен діяв по-своєму. Андрійко зреагував першим, він “стиснув кулаки”. Володя ж вважає за краще тут не стояти, бо можна “встрянути у бійку”. Цими словами він розкрив себе повністю. Говорив одне, а діє не так, як запевняв (“не злякаюсь”). У Володі, хай скаже вчитель, слова розійшлися з ділом. Цей вираз має стати предметом обговорення так, щоб діти усвідомили критерій поведінки: словам має відповідати діло. А як же діяв неговіркий Андрійко? Учні читають: “Він просто кинувся у бій, не мовивши ні слова”. Образ сміливця окреслюється кількома словами. Але надто виразно. Істотну роль у цьому відіграє будова (композиція) твору. Вона розкрита у наведеному вище аналізі. Один хлопчик запевняв іншого у своїй сміливості, інший про це нічого не говорив. А хто з них справді сміливий, показали дії кожного з них, коли вони почули дзвінкоголосий крик дівчинки. При розборі цього вірша не слід ігнорувати можливості показати його поетичні особливості. Він починається образним малюнком зимової пори, коли сніжок лягає на землю білим мохом (цікаве порівняння), коли мете й мета завійка (не завірюха і не хурделиця). Ніщо не передвіщає ніякої біди. Хлопці ведуть розмову, хоч вітер б’є снігом в обличчя і сердито скубе за вуха. Аналіз образного апарата вірша допоможе учням прийняти текст як поетичний твір, якому притаманні художність, ритміка викладу подій.

  На відміну від епічних віршів у ліричних поезіях немає сюжетного розвитку. У них відтворено переживання поета чи почуття, властиві не тільки авторові твору, а й усім людям. Авторські переживання передаються або в змалюванні картин природи, або в розкритті політичних подій. У читаннях представлені віршовані твори громадянської і пейзажної лірики. [24, с.30].

  У роботі над творами громадянської лірики важливо якнайповніше показати головну думку поезії, виявити складові частини ідейного задуму, а також ті висновки, які витікають з описуваного. Як і при опрацюванні інших творів, аналіз поезій громадянського спрямування потребує заключного слова вчителя, яке повинно стати закликом чи порадою, виразом гордості за нашу Батьківщину, за свободолюбивий український народ.

  Твори пейзажної лірики потребують своєрідного підходу до їх вивчення. Зумовлено це тим, що вірші такого типу невеликі за розміром і передаються в них не події з життя людей, а почуття, пов’язані із змалюванням явищ природи, переживань. Така поезія сприяє емоційному пізнанню дійсності. Звідси стає зрозумілою вимога методики – читанням ліричних віршів вводити дітей у світ художніх образів через почуття, а далі вести від почуттів до думок, до висновків [35, с.17].

  Сучасний підхід до методики опрацювання ліричного вірша наголошує на умовах, за яких можливе повноцінне сприймання молодшими школярами пейзажної лірики:

   а) активного збагачення тезауруса учнів (тезаурус від грецького запас               б) сукупність понять, словник), розвитку їхньої поетичної спостережливості;

  в) наявності в них настроєності на сприймання;

  г) формування поетичного слуху, асоціативної і творчої уяви;

  д) уміння аналізувати образно-емоційний зміст твору;

  е) давати естетичну оцінку поезії та відображеній у ній дійсності;

  ж) активізації творчої думки учнів.

  Забезпечення цих умов та знання вчителем особливостей сприймання лірики молодшими школярами веде до формування в них неповноцінного естетичного сприймання пейзажної лірики.

  Розглянемо роботу над ліричним віршем, кінцевим результатом якої буде не лише виразне декламування вірша учнями, а й естетичне сприйняття.

  Спочатку вирішуємо конкретні навчальні завдання: настроїти дітей на сприймання тексту, викликати в їхній свідомості та уяві образи і картини, близькі до тих, які знаходяться в центрі уваги вірша; познайомити з автором, пояснити значення слів, без розуміння яких сприймання вірша буде важким. Щоб справитися з цими завданнями, використовуємо бесіду з опорою на власні спостереження і досвід дітей, елементи розповіді, а також музику і живопис [36, с.123].

   Після цього вперше читаємо ліричний вірш. Конкретизуємо завдання: донести до учнів зміст вірша і, головне, викликати емоційний відгук на прослухане. Слід читати так, щоб у дітей з’явився пізнавальний і емоційний інтерес до подальшої роботи з текстом.

  Наступна робота – розмова про враження, що виникли у дітей після ознайомлення з твором, виявити рівень їхнього сприймання. Використовуємо бесіду на основі вражень учнів. Наприклад: Діти, чи сподобався вам вірш? Чим? Що особливо сподобалось? Які картини уявили? Як ви думаєте, з яким почуттям поет малює ці картини?

  Самостійна робота учнів із текстом вірша. Вона потрібна для того, щоб школярі уважніше вчиталися у зміст, підготувалися до його аналізу.               Для цього пропонуємо прочитати твір ще раз про себе і позначити олівцем малозрозумілі слова і вислови.

  Мета аналізу ліричного вірша – поглибити і розширити образні уявлення, що склалися в учнів.

  Головне – не зруйнувати той емоційний стан класу, який виник після першого читання вірша. Проводимо аналіз так, щоб поступово зростало захоплення дітей майстерністю поета, щоб за кожним словом, кожним рядком вони бачили яскраву картину і раділи цьому відкриттю. Тому використовуємо вибіркове читання окремих рядків, строф, слів. Наприклад: Як автор описує...? З чим порівнює... ? Прочитайте. За допомогою яких слів автор малює ... ? Звертаємо увагу на образні засоби мови художнього твору: епітети, метафори, порівняння та інше.

  Вибіркове читання супроводжуємо бесідою-роздумом та елементами лінгвістичного аналізу тексту. Наприклад: Який настрій у вас виник під час читання цих рядків? Які слова допомагають автору створити такий настрій? Чому автор порівнює ...? Як ви думаєте, для чого автор використовує цей засіб...?

  Доцільним є використання методу стилістичного експерименту (штучна заміна авторського слова або словосполучення іншим, близьким за змістом), що вчить дітей розуміти мовні засоби вираження змісту, отримувати естетичну насолоду від вдало підібраного автором слова, сприйняти зображення як витвір мистецтва [39, с.5].

  Розвиваючи уяву дітей, учитель використовує прийом ілюстрування тексту (розглядання готових ілюстрацій, словесне та музичне ілюстрування). Наприклад: 1. Уявіть собі, що ви художники. Яку картину ви намалюєте до першої строфи? Які фарби використаєте? Чим цей малюнок відрізнятиметься від малюнка до другої строфи? Що домалюєте? та ін.

  Уявіть собі, що ви композитори. Яку музику ви написали б до цього вірша? Які музичні інструменти оберете для виконання?

  Виразне читання вірша – своєрідний підсумок роботи.  Покажемо, як практично використовувати ці рекомендації на прикладі читання вірша Т.Г.Шевченка “Садок вишневий коло хати”.

  Вчитель пропонує дітям прослухати платівку із записом пісні “Садок вишневий коло хати” (музика М.Лисенка), назвати автора слів. Музика допомагає збудити почуття дітей, збагачує їхні серця чарівними поетичними образами (можна використати грамзапис вірша у виконанні Ольги Кусенко).

  Вчитель наголошує, що грати каземату не потьмарили живого бачення поетом краси природи, не згасили його мрій про вільне, щасливе життя народу, про достаток у сім’ях і щасливий побут. І далеко від рідної землі Т.Шевченко думав про свій народ, про Україну.

  Починається опрацювання поезії з її виразного читання. Оскільки у вірші незрозумілих слів немає (може виникнути запитання щодо плугатар – той, хто оре землю плугом, орач), потреба у членуванні його на окремі логічно закінчені частини відпадає.

  Класовод щиро, задушевно читає вірш напам’ять. Запитує дітей, яку пору року зображено у ньому. (Весну, бо гудуть хрущі, співають солов’ї). Про який місяць йдеться? (Травень, коли цвітуть сади). У вірші немає слів “весна”, “травень”, але ми здогадуємося, що мова йде саме про цей період: сади найчастіше цвітуть у травні.

  Далі учні читають вірш, обдумують словесні малюнки до нього, виділяють у тексті зорові та слухові образи, виписують їх.

  Вчитель пропонує прочитати ще раз і осмислити те, що уявляв поет. (Вечір в українському селі: вишневий садок, плугатарі повертаються з поля, привітно світяться вогники в біленьких хатах, матері ждуть з вечерею своїх синів, дочок, чоловіків, сім’я вечеряє надворі, в небі сходить вечірня зоря. Тиша навколо. Тільки лине спів дівчат і невгамовного соловейка.).

  Учні підсумовують, що скромне і чесне трудове життя селян чарує поета, який бачить у ньому багато людяності та благородства.

  Аналізуючи мову твору, пропонуємо дітям знайти в ньому слова, які показують емоційне ставлення поета до зображуваного. Це пестливі форми, як-от: зіронька, соловейко, маленькі діточки. Привертаємо увагу і до звукової організації мови: асонанси звуків [а] та [і] в першій строфі надають звучанню плавності, протяжності; гармонія приголосних у другій і третій строфах передає враження від вечірньої тиші, а внутрішні рими (мати – научати, мати – коло хати) роблять текст ще милозвучнішим.

  Така робота сприяє розвиткові поетичного слуху дітей, збагачує мову.               Завершується робота складанням плану екранізації вірша.

  План екранізації вірша Т.Г.Шевченка “Садок вишневий коло хати”               Зміст кадрів Музичні ремарки

  Вечоріє. Українське село у вишневому цвіту.

  Поля. Дорогою йдуть хлопці з плугами, дівчата. Вітер куйовдить їхнє волосся.

  Затишна селянська хата. Мати порається біля печі, готуючи вечерю.

 Подвір’я, видно біленьку хату, сад увесь в цвіту. За столом зібралася сім’я вечеряти.

Навколо стемніло, ясно світить місяць на небі, видно зорі. Подекуди

блимають вогники у хатах.

  Все поринуло у сні. Спить мати біля своїх діток. На лавці сидять і стиха розмовляють дівчата, щебече соловейко. Плавна, легка музика (тихе звучання).

  Музика голоснішає, стає веселою, бадьорою.

  Мрійлива ніжна музика.

  Музика плавна, то голоснішає, то стихає.

  Спокійна музика, яка поступово затихає.

  Тиха музика, чути спів солов’я.

  Таким чином, діти вчаться образно сприймати світ, повніше і яскравіше зображати картини природи, естетично сприймати їх, відчувають потребу образно висловлювати свої враження і думки.

  Через естетичне сприймання художніх творів учимо школярів помічати прекрасне у навколишньому світі й розуміти красу в зображенні життя художніми засобами. Це одне з головних завдань уроку читання в початкових класах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Читання – один із провідних шляхів до виразності усного мовлення дітей. Діти, які люблять читати, виразно говорять. Адже читання має виключне значення в навчальному процесі як для поглиблення розуміння, так і для розвитку емоцій, уяви і виховання естетичних почуттів. Усвідомлення змісту прочитаного є ключем до розуміння задуму тексту, особливо художнього твору, розвиває любов до поезії, літератури, мистецтва в цілому.

У систематичній роботі над творами різних жанрів в учнів початкових класів на уроках читання поступово формується мовлення, яке служить засобом спілкування, показником їхнього загального розвитку.

Найважливіше завдання початкової школи – навчити дітей вчитися, а це неможливо без уміння читати і працювати з книжкою. Специфіка роботи на уроці читання потребує від дітей багаторазового перечитування слів, речень, текстів, яке швидко набридає, стомлює.

У світовій практиці читання вважається основною формою засвоєння здобутих людством знань та найрізноманітнішої змістової та емоційної інформації. Як такий універсальний засіб читання є дуже складним психічним процесом, який вимагає інтелектуальної діяльності людини. У цьому процесі, з одного боку, відбувається робота здорового механізму, підпорядкованого процесу розуміння, а з другого – проводяться відповідні операції над графічними звуками-буквами.

В основному ми розуміємо не просто текст, а світ, який стоїть за тим текстом, тобто сприйняття предметності – справжніх або уявних подій, ситуацій, ідей, почуттів, вчинків, спонукань, цінностей, відображених у змісті й ніби бачених нами, як через скло.

Інша справа, що це скло може бути не тільки чистим, а й брудним і навіть деформованим. А тому розкриття суті тексту, як зазначав Н.Д.Баженов: “...стає ніби відображенням правильного відображення. Текст у цьому разі – це засіб розуміння дійсності, світу цього тексту чи системи текстів, об’єднаних загальним змістом”.

В.О.Сухомлинський радив учителям початкових класів: “Навчіть усіх дітей читати так, щоб вони вміли читаючи думати і думаючи читати”. Щоб досягли такого рівня читання всі учні, треба їм навчитись аналізувати текст, тобто осмислювати його тему, ідею, ставлення автора до того, про що він пише, висловлювати свою оцінку щодо прочитаного, бачити в тексті художньо-виражальні засоби мови, запам’ятовувати їх з метою збагачення власної мовної культури. Крім цього, аналіз має сприяти і вдосконаленню навичок читання. Тому основним прийомом роботи над художнім твором на уроках читання є багаторазове звертання до тексту, перечитування його кожен раз з новим завданням. Вибіркове читання має місце на всіх етапах уроку: і під час бесіди за змістом, і в ході складання характеристики дійових осіб, складання словесних малюнків, порівняння фактів на початку твору і в кінці, під час обговорення ілюстрацій, прислів’їв до тексту, підготовки переказу, озвучування складеного за змістом прочитаного. Така організація роботи над текстом вчить дітей свідомо сприймати прочитане, вдосконалює навички швидкісного інтонаційного читання, розвиває мовлення учнів.

Аналіз художнього твору можливий після емоційного первинного сприйняття тексту. Спираючись на безпосереднє розуміння змісту, подальша робота має поглиблювати і коригувати думки дітей щодо прочитаного. Після першого читання залежно від літературного твору, його жанру, теми, складності завдання, які розкривають емоційний вплив твору на учнів (слід використовувати такі запитання: Які почуття виникли під час слухання оповідання? Що вас вразило? Що найбільше сподобалось (не сподобалось)?, До яких дій, вчинків спонукає це оповідання?), бачення дітьми основних сюжетних моментів, дійових осіб.

Відомо, що аналіз творів різних жанрів потребує багаторазового перечитування. Для цього перед кожним читанням треба ставити нове завдання, і, причому, таке, щоб, шукаючи відповідь на нього, дитина відкривала для себе щось нове, чого не помітила раніше. Питання слід підбирати такі, що, не звертаючись до тексту, відповісти на них неможливо. А отже, читає кожен учень, до того ж осмислено. У процесі аналізу діти проходять довгий шлях пошуку, сперечаються, відстоюють свою точку зору, вчаться розуміти інших людей.

Творчий підхід до кожного уроку, бачення учителем художнього твору, навчальних завдань, бачення конкретного класу, для якого готується урок, любов до дитини і віра в неї, любов до своєї справи дають змогу знаходити дедалі нові й нові завдання, що зацікавлюють дітей, викликають позитивні емоції, стимулюють діяльність, пошук, сприяють формуванню школяра як читача. Читання творів різних жанрів виявляє ступінь розуміння того, що учень читає чи розповідає. Компоненти навички гарного читання – швидкість, правильність, усвідомлення прочитаного, виразність – нероздільні. Отже, гарне читання – це шлях до гарного мовлення учнів.

Особливо важливе значення має читання художніх творів, які глибоко впливають на почуття дітей, цього віку, розвивають їхні естетичні смаки і образне мислення. Дійсність, зображена в художніх образах, усвідомлюється дітьми, вони краще її собі уявляють, вона сильніше впливає на них. Учні початкових класів захоплюються вчинками позитивних героїв, намагаються в усьому бути схожими на них.

На уроках читання учням необхідно виконувати цікаві завдання, дихальні вправи, завдання з інтонування тексту, вчитися виразно декламувати твори після зразкового читання вчителем.

Таким чином, проведене курсове дослідження підтвердило наше припущення, мета досягнута, завдання виконано.    

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

  1.   Бобчук О. Ознайомлення школярів зі стильовим забарвленням тексту /

     О. Бобчук // Початкова школа. – 2013. - №10. – С. 8-16.

  1.   Бойко Г. «У світі казки чарівної» / Г. Бойко // Початкова школа. – 2014. –

     №1.- С. 30-32.

  1.   Бойчук С. Літературні казки. Цикл уроків читання. 4 клас / С. Бойчук //

     Поч. освіта. – 2009. - №36. – С. 26-31.

  1.   Гаврилюк Ю. Урок-диспут за казкою А. Діамарова «Для чого людині

     серце» / Ю. Гаврилюк // Початкова школа. – 2013. - №2. – С. 4-6.

  1.   Гагарін М. Критерії добору української народної казки для виховання

     морально-естетичних почуттів / М.Гагарін // Поч. школа. – 2006. - №1. –

     С. 55-58.

  1.   Григірчик О.  Технології розвитку літературно-творчих здібностей дітей/

     О. Григірчик // Поч. освіта. – 2001. - №11. – С.3.

  1.   Григорчук А. Вивчення художнього твору / А. Григорчук, Л. Григорчук,

    Л. Чеховська //  Поч. школа. – 2005. - №11. – С.11-14.

  1.   Давиденко Г. Сторінками європейської казки / Г. Давиденко, В. Собко,

     Г. Бондарська, І. Грива, І. Шинкаренко // Поч. школа. – 2004. - №2. –

    С.22-24.

  1.   Державний стандарт початкової загальної освіти // Поч. освіта. – 2011. –

     № 18 (594). – С. 4-39.

  1. Дімаров А. «Для чого людині серце» Урок читання. 3-й клас /  А.Дімаров

      // Поч. освіта. – 2006. - №45 (381). – С. 5-6.

  1. Дюкова В. А. Використання усної народної творчості на уроках

     української мови та читання / В. А. Дюкова // Початкова школа. – 2013. –

     №6. – С. 27-31.

12. Ігнатенко Н.О. Основні етапи роботи над художнім твором на уроках

Читання // Педагогіка і психологія. - № 3. – 2000. – С.3-9.

13. Єгорова Л. Б. Лінгвістичне коментування художнього тексту /       

      Л. Б. Єгорова // Поч. школа. – 1992. - №2. – С.14-16.

 14. Кравцова І. А. Розвиток творчих здібностей молодших школярів

      засобами інтегрованих   уроків:   [методичний   посібник] І.А.Кравцова,

      А. С. Амброзяк. – Кривий Ріг: КДПУ, 2011. – C. 63.

 15. Кравцова І. А. Розвиток творчих здібностей молодших школярів

     засобом  використання системи творчих вправ на уроках читання:

     [методичний  посібник]   / І. А. Кравцова,  О. Г. Загороднюк //

     Кривий Ріг: ДВНЗ «КНУ», КПІ, 2014. – C. 71.

 16. Кравцова І. А. Формування інтересу в учнів третіх класів до уроків

      читання засобами нетрадиційних форм і методів навчання: [методичний

      посібник]  / І. А. Кравцова, Д. С. Горбатова // – Кривий Ріг: КПІ ДВНЗ

      «КНУ», 2014. – C. 88.

17. Кравцова І. А., Сосєдка В. Р. Особливості роботи на уроках читання при

     вивченні творів різних жанрів // Збірник наукових праць студентів

     КДПУ. – Кривий Ріг: 2006. -  №9. – С.125-129.

18. Кравцова І.А., Шпачук Л. Р. Дидактичні умови формування читацької

     самостійності в молодших  школярів // Педагогіка вищої та середньої

     школи: Збірник наукових праць / Гол. редактор – доктор пед. наук, проф.

     Буряк В.К. – Кривий Ріг: КДПУ, 2004. – Вип.7. - С. 149-156.

19. Кузьміна Н. Проблема підвищення рівня мотивації на уроках читання //

     Поч. школа. - №3. – 2007. – С. 26-30.

20. Кравцова І. А. Шляхи формування навички виразного читання в учнів 3

      класів у процесі роботи над віршованими творами: [методичний

      посібник]  / І. А. Кравцова, С. А. Заярнюк // – Кривий Ріг: КПІ, 2013. –

      C. 63.

21. Кравцова І. А. Шляхи формування читацької компетентності в учнів 2

     класів на уроках літературного читання: [методичний посібник]  /

      І. А. Кравцова, О. В. Галушка. – Кривий Ріг: КДПУ, 2013. – 71 C. 22. Кравцова І.А. Особливості роботи на уроках читання при вивченні

     творів різних жанрів / І. А. Кравцова // Збірник наукових праць. –

     Кривий Ріг:  КДПУ, 2006. - №9. – С. 125-128.

23. Мартиненко В. Особливості літературного розвитку молодших школярів

     // Укр. мова і літ. в школі. - №6. – 2000. – С. 31-35.

24. Науменко В. Емоційно-художнє читання текстів учнями початкових

      класів // Поч. освіта. - №10. – 1999. – С. 29-32.

25. Мовчун А. Борис Грінченко: з любов’ю до дитини та її світу / А.

    Мовчун// Початкова школа. – 2013.- №9. – С. 47-51.

26. Мовчун А. Борис Грінченко: з любов’ю до дитини та її світу / А.

     Мовчун // Початкова школа. – 2013. - №11. – С. 47-51.

27. Навчальні програми для загальноосвітніх навч.закл. із навчанням

      українською мовою. 1- 4 класи. К. : Видавничий дім «Освіта», – 2012. –

      С – 392.

28. Петровська Т. Система роботи над образними засобами художнього

     твору на уроках літературного читання / Т. Петровська // Початкова

     школа.– 2013. - №4. – С. 5-7.

29. Савченко О. Я. Літературне читання. Українська мова. 3 клас:

      підруч. для загально-освіт. навч. закл. / О .Я. Савченко. – К. :

      Видавничий дім «Освіта», 2014. – C. 192.

30. Савченко О. Я. Методика читання у початкових класах : посіб. для

      вчителя / О. Я. Савченко. — К. : Освіта, 2007. — C. 205.

31. Савченко О. Я. Я люблю читати: навч. посібн. з літературного

     читання для учнів 3 кл. / О. Я. Савченко. – К. : Видавничий дім

     «Освіта», 2014. – C. 160.

32. Савченко О.Я. Етапи опрацювання художніх творів на уроках

      читання /О.Я. Савченко // Поч. школа. – 2005. - №9. – C. 22-27.

33. Скіпакевич О. В. Легенди й перекази на уроках читання // Поч. школа.

      1992. - №1. – С. 36-40.

34. Скіпакевич О. В. Ознайомлення з ліричним віршем на уроках читання

      // Поч. школа. – 1996. - №4. – С. 11-16

35. Ушинський К. Д. Вибрані твори: В 5 т – К.: Рад. школа, 1977. – С.71-

      275.   

36. Фенцик О. Методика аналізу ліричного твору на уроках літературного

     читання / О. Фенцик // Початкова школа. – 2014- №4. – С. 19-23.

37. Чернігова О. Зима-чарівниця / О. Чернігова // Початкова школа. – 2014.

         №12. – С. 22-25.

38. Чеховська Л. Вивчення художнього твору в початковій школі /  

      Л.  Чеховська // Поч. школа. - №11. – 2005. – С. 11-14.

39. Чумарна М. Нев’янучі плоди: Казка-підказки про вміння

      господарювати.  / М. Чумарна // К. : Початкова школа, 2004. - 159 с.

40. Якименко С. І. Казка у навчально-виховному процесі // Поч. школа.

      №2. – 1988. – С. 31.

41. Яцента Л. Є. Ігрові форми навчання читання першокласників. –

     Тернопіль: Астон, 2002. – C. 160.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

Розділ «Байки».

Урок. Тема  «Леонід Глібов. Лебідь, Щука і Рак»

(за новим підручником. Літературне читання. Українська мова. 3 кл: підруч. для загально освіт.навч.закл./ О.Я. Савченко. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2014.- 192 с.)

Матеріал до уроку: Л.Глібов “Лебідь, Щука, Рак”.

Мета: ознайомити дітей із жанром байки, розвивати способи і види читання байки, вчити передавати інтонаційно особливості характерів дійових персонажів, оцінювати їхні вчинки, виявляти мотиви їхньої поведінки; виховувати в дітей товариськість.

Обладнання:  портрет Л.І.Глібова, предметні малюнки із зображенням Лебедя, Щуки, Рака, ілюстрації до байок, виставка книг поета.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку

  • Твори яких жанрів ми читали? (Вірші, казки, оповідання, п’єси, загадки, статті тощо)
  • Сьогодні ми ознайомимося з новим жанром. Прочитайте назву розділу (“Байки”)
  • Прочитайте на С.129 підручника тлумачення слова байка.
  • Яка головна особливість байки? Хто створює байки?

ІV. Підготовка до сприймання нового матеріалу

1. Розповідь про Л.Глібова.

  • Прочитайте з дошки вислів про байку.

 

Здається, байка просто бреше,

А справді ясну правду чеше,

Нікого в світі не мине,

Читайте, згадуйте мене.

  • А згадувати про неї просить видатний український байкар Леонід Іванович Глібов. (Учитель відкриває портрет поета і представляє виставку книг)
  • Народився Л.І.Глібов у с.Веселий Поділ на Полтавщині 5 березня 1827 р. Його батьки були добрими, освіченими, культурними людьми. Іван Назарович, батько письменника, працював управителем маєтку поміщиків Родзянків. Мати, Орина Гаврилівна, виховувалась у родині пана Трощанського.

У дитинстві  Льолин, як усі його називали, був веселим і жвавим.  Йому подобалось усе красиве, але найбільше він любив доглядати за квітами. “Здоров був, Льолину, квітчастий королику”. Любив слухати народні пісні, зачарувався звичаями й обрядами.  

Коли настав час здобувати освіту в гімназії, тринадцятирічний хлопець так засумував за рідною домівкою, що всю тугу вилив у своєму першому вірші “Сон”.

Л.Глібов любив дітей. Якийсь час працював учителем історії і географії. Але хвороба серця і легень підірвала здоров’я Леоніда Івановича. Втративши зір, він продовжував писати під лінійку з лупою. Залишив Л.Глібов великий доробок: байки, віршовані загадки, казки, акровірші, жарти. Вони принесли йому славу, його шанують, люблять і знають не тільки в Україні, а й в усьому світі.

2. Відгадування загадок.

  • А тепер давайте подивимось, з якими героями байки Л.Глібова ми зустрінемось зараз.

Відгадайте загадки.

  • Швець – не швець, кравець – не кравець, тримає в роті щетинку, в руках ножиці. (Рак)
  • Упіймав Івасик рибу,

Але витягати – мука,

Бо сердита і велика

На гачок зловилась... (щука).

  • Мов знак запитання став,

Повільно озером поплив,

Умить піднявся – летить у небі

Ширококрилий, білий... (лебідь).

IV. Опрацювання байки Л.Глібова “Лебідь, Рак і Щука”

  1. Робота над змістом ілюстрацій до байки.
  • Розгляньте ілюстрацію на С.120 (якщо є можливість, то прикріплюємо великий малюнок на дошку). Скільки героїв байки зображено? (3) Біля яких предметів вони трудяться?
  1. Словникова робота.

Хура – віз.

Поклажа – невеликий багаж.

  1. Бесіда про поведінки тварин, що є дійовими особами.
  • Роздивіться, кого і як зобразив тут художник. Почнемо з Лебедя. (Гарний білосніжний птах, який розпростер чудові крила, хоче злетіти вгору. Ремінна упряж стримує його, не дає злетіти.)
  • Що ви можете сказати про особливості життя і поведінки лебедя? (Цей красивий птах живе переважно на воді, може жити й на суші. Перелітний.)
  • Яким намальовано Рака? (Величезний, вирячивши очі, повзе, “рачкує” назад, ніби хоче виплутатись з упряжі.) Що ви знаєте про Рака? (Тварина, яка живе у річках, чи ставках, любить чисту й прозору воду, замулені глибини біля берегів, незвично пересувається з одного місця на друге – “задом наперед”.)
  • Як зображено Щуку? (Велика, темно-зелена, вся напружена, бо вона поспішає у воду, але її стримує упряж.)
  • Що ви знаєте про цю тварину? (Це хижа риба, живиться дрібною рибою, часто малими каченятами, гусенятами, живе у глибоких річках, озерах по кілька десятків років, велика за розміром і масою.)
  • Чи є щось спільне у всіх цих персонажів? (Усі вони різні за способом життя , зовнішніми й внутрішніми ознаками.)
  1. Слухання твору (виразне читання учителя).
  • Ми детально розібралися у змісту ілюстрації. А тепер послухайте байку, де діють ці персонажі.
  • Скажіть, що вам нагадує цей твір? (Віршову казку)
  1. Робота над ідейним спрямуванням тексту.
    1. Читання тексту самостійно.

- Що вирішили тварини?

  1. Аналіз змісту з елементами вибіркового читання.
  •    Прочитайте, що вирішили зробити тварини. Чому їм не вдалося зрушити хуру?

Можливо, багаж був великим? (Ні, на малюнку показано, що неповні мішки, а в тексті про це сказано, що “невелика, бачся, штука...”) То в чому ж тоді справа? Прочитайте про це.

  •    Якими словами передано дії кожного персонажа? (Лебідь рветься, Рак упирає, а Щука тягне.)
  •    Чи могли діяти персонажі в одному напрямку? (Ні) Чому?
  •    Що ж тоді хотів підкреслити автор такою домовленістю? (Причина невдачі криється у непогодженості дій. Тварини домовились “приставити хуру”, але діяти спільно не зуміли.)
  •    Як ви гадаєте, чи випадкові герої байки – птах, риба, рак? (Ні, автор підібрав таких персонажів, що не могли порозумітися, бо були дуже різні.)
  •    Який висновок робить автор? Прочитайте рядки про це.
  •    У чому ж причина того, що віз і досі там? (Нерозуміння одне одного, відсутність погодженості дій.) Як про це пише сам байкар? Прочитайте.
  •    Яке ставлення автора до такого підходу до справи? (Він висміює цей підхід, засуджує.) Прочитайте. (“І діло, як на гріх, не діло – тільки сміх”.)
  •    На що схожі ці слова? (На прислів’я) Чого вони нас вчать?
  •    Запам’ятайте цей вислів, користуйтесь ним при нагоді у своєму житті. Він допоможе вам влучно оцінити зміст роботи, її результати, коли немає погодженості між діями виконавців. Остерігайтесь бути учасниками таких дій.

6. Робота над вдосконаленням техніки читання.

  1. Гра “Продовж речення”.

Хтось із учнів зачитує перші слова речення, а інші продовжують.

  1.  Читання “Незнайком”.
  2. Виразне читання байки.

V. Підсумок уроку

  • З яким новим жанром познайомилися?
  • Чим байка відрізняється від вірша?
  • А казки?

VІ. Домашнє завдання. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток  Б

Урок позакласного літературного читання

Тема: Народні пісні “Два півники”, “Грицю, Грицю”

Мета: розширювати знання учнів про пісню як жанр усної народної творчості; вчити визначати тематику народних дитячих пісень; визначати дійових осіб; формувати вміння зіставляли зміст прочитаного та малюнки; розвивати навички виразного читання, пам’ять, увагу; виховувати любов до народної пісні.

Обладнання: таблиці складів, ілюстрації до творів, малюнок півника, вовка, цапа, скрипки, козенятка, кози, маски дійових осіб, пісні.

Тип уроку: інтегрований (читання, музика).

ХІД УРОКУ

І. Мовна розминка

  1. Читання складової таблиці.

 

а

о

у

и

кн

кна

кно

кну

кни

і

е

я

ю

є

кні

кне

кня

кню

кнє

 

- Назвіть слова, в яких є такі склади. (Книга, кнопки, князь, вікно, звикне, крикну).

  1. Гра “Розшифруйте слово”. Робота зі словами-анаграмами.

няспі (пісня)

васпіти (співати)

веласе (весела)

лосоковей (соловейко)

  • Яке речення можна скласти з цих слів? (Соловейко співає веселу пісню. Веселий соловейко співає пісню. Соловейко весело співає пісню).
  • Чи здогадались ви, про який жанр усної творчості буде йти мова на уроці? (Українські народні пісні).

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку

- Пісня – душа народу. Великі дороги, що ведуть у широкий світ, розпочинаються з маминої пісні. Найсвятіше для нас почуття до рідної землі вливається в серце разом із піснею. Якби не пісня, то убогим було б наше життя.

Українці – дуже співучий народ. Вони знають багато пісень і виконують їх на свята, на родинах, весіллі, проводах в армію. Працюючи, теж співають.

Ви хоч і маленькі, теж знаєте багато українських пісень. Я почну пісеньку, а ви продовжіть.

  •      Десь тут була Подоляночка, ... (десь тут була молоденька).
  •      Ой у лісі калина, ... (ой у лісі калина,

калина, калина,

комарики-дзюбрики, калина).

  • Вийди, вийди, сонечко, ... (на дідове полечко,

на бабине зіллячко,

на наше подвір’ячко). 

- Отже, народна пісня – це невеликий усний віршований твір, що співається. За змістом інколи вони нагадують казки, а природні явища та рослини можуть бути зображені, як живі істоти.

ІІІ. Опрацювання української народної пісні “Два півники”

  •      Діти, до нас на урок зараз завітають особливі гості. (Чути стукіт у двері.) Просимо, заходьте!

Заходить хлопчик-Господар. У нього в руках чарівна паличка.

Г о с п о д а р. Доброго дня усім! Чи впізнали ви мене? Я продекламую вірш, і ви одразу здогадаєтесь, хто я.

У мене щедра рука.

Заходьте! – Він з двору гука.

І чути стукіт копит,

І йде до хати коза,

А за нею цап і козеня, 

А за ними курка - чубатурка,

А за нею вовчок – сірячок

Несе торбу паличок. 

В е р е с е н ь. Згадали? Так, я ваш знайомий – місяць Вересень – садівник та городник. Я не сам до вас завітав, а привів ще й своїх друзів. Ось чарівною паличкою змахну – вони і з’являться. (Змахує паличкою. Виходять учні і загадують загадки про овочі. Відгадки записують у кросворд.)

  1. Робота з кросвордом.

                               1.

 

                                2.

                          3.

             

              4.

    

                       5.

6.

 

  1.                     Він довгенький, зелененький,

Соковитий і смачний,

Під листячком ховається,

З нами в жмурки грається. (Огірок)

  1.                     Маленький, гіркий,

Цибулин брат. (Часник)

  1.                     Товстий Гнат, при землі не взнать.

Сам червоний, а чуб зелений. (Буряк)

  1.                     Під землею птиця кубло звила

і яєць нанесла. (Бараболя)

  1.                     Сидить Марушка

Уся в кожушках.

Зайці прибігають,

Кожушки знімають. (Капуста)

  1.                     На городі молода

Пишні коси розплела,

У зеленії хустинки

Золоті хова зернинки. (Кукурудза)

- Знайдіть назву овоча, який сховався по вертикалі (гарбуз). Сьогодні на уроці ми будемо читати про нього українську народну пісню “Ходить гарбуз по городу”.

  1. Слухання пісні у виконанні вчителя.

- Назвіть дійових осіб пісні. (Малюнки овочів прикріпляються на дошці.)

  1. Словникова робота.

Перістий               піддержав

обізвались            бараболя

свояки                   пшона

  1. Робота в парах (читання словникових слів).

Читання пісні учнями мовчки.

  • Який настрій пісні?
  • Які інтонації переважають у розмові овочів?

Фізкультхвилинка

Встаньте, діти, посміхніться.

Землі нашій поклоніться

За щасливий день вчорашній.

І до сонця потягніться,

В різні боки нахиліться,

Веретеном покрутіться,

Різ – присядьте, два – присядьте

І за парти тихо сядьте. 

  1. Вправи для розвитку швидкості читання.

Учитель показує малюнок дійової особи пісні, а діти повинні знайти і прочитати строфу, де цей овоч згаданий.

  • Подивіться на малюнки. Про кого ми не читали? (Буряка і боба)
  • А хто зайвий з овочів? (Часник, капуста, кукурудза)
  1. Робота в групах. Хвилинка творчості.

За аналогією до пісні складіть куплет про капусту, використавши риму: капустинка – сестринка.

  1. Робота в парах.

Відшукування рими до слів, малюнки до яких прикріплені на дошці.

Диня – господиня;

буряки – свояки;

бараболя – квасоля;

огірочки – дочки.

  1. Виразне читання пісні за особами.

Діти одягають маски із зображенням овочів.

  1. Виконання пісні учнями під музичний супровід.
  2. Робота за рівнями (диференційовано).

І варіант – підготувати читання за особами української народної пісні “Три товариші”.

ІІ варіант – робота в зошитах (С.27, завдання 1,2).

IV. Опрацювання української народної пісні “Три товариші”

  1.     Читання за особами.
  • Про яких трьох товаришів розповідається у вірші?
  • Чому ці слова написані з великої букви?
  • Хто радіє Сонцю? Місяцю? Дощу?
  • Чи можна сказати, хто з них потрібний більше, а хто – менше?

2. Вибіркове читання.

  • Знайдіть рядки, де розповідається про Місяць, Сонце, Дощ.
  • Про які живі істоти пише автор?
  • Прочитайте питальні речення, окличні, розповідні.

V. Підсумок уроку

  • Про який жанр усної народної творчості йшла мова на уроці?
  • Яка пісня більше сподобалася? Чому?

VI. Домашнє завдання

Підготувати читання за особами пісні “Ходить гарбуз по городу”.

Диференційоване завдання:

І варіант – підібрати загадки про овочі.

ІІ варіант – записати уривок улюбленої української народної пісні своєї мами або бабусі.  

 

 

doc
Пов’язані теми
Педагогіка, Інші матеріали
Додано
22 травня
Переглядів
72
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку