Курсова робота "ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ І ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТА ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ"

 

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Запорізької ОДА

Відділ освіти, молоді та спорту Веселівської селищної ради

Комунальний заклад «Веселівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 »

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

Слухача курсів підвищення кваліфікації

з теми:

ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ І ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТА ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

 

                                         Виконала:

                                                   Волкова Любов Єгорівна                                                 

                                                      вчителів початкових класів

                                                                   КЗ «Веселівська ЗОШ І-ІІІ ст. №2»

                                                                      смт Веселе

                                  Запорізької обл.

                                         проходження курсів

                                                                     з «10» грудня по «22» грудня 2018 р.

                                                моб. тел.+380977183826

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

 

Розділ І.   ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНО КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

1.1.Сутність пізнавального інтересу школярів та методи їх розвитку …………………………………………………………………………………..5-11

1.2. Значення  ІКТ у освітньому процесі……………………………………11-14

 

Розділ ІІ. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЧЕРЕЗ ІНТЕРАКТИВНІСТЬ

2.1. Методичні рекомендації щодо організації роботи інтерактивними методами……………………………………………………………………...15-28

2.2. Диференціація – одна із форм інтерактивного навчання молодших школярів……………………………………………………………………….29-30

ВИСНОВКИ……………………………………..31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 32-33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

     Актуальність даної роботи. Процес модернізації сучасної навчальної діяльності зорієнтовано  на змінювання його цілей. Сьогодні на перший план висовується його розвивальна функція, становлення і розвиток особистості молодшого школяра. Сформованість у дітей потреби й здатності до самостійного здобуття знань та безперервного навчання, та саморозвитку – одна з стратегічних задач сучасної української школи. Його рішення неможливо без формування у кожного учня стійких пізнавальних мотивів навчання, пізнавального інтересу, постійного прагнення до пізнання. Від цього будуть залежити успіхи у навчанні.

     Мета даної роботи – проаналізувати і висвітлити теоретичні основи пізнавального інтересу, теоретичні основи використання ІКТ та інтерактивного навчання як педагогічних технологій, з’ясувати можливості їх застосування під час навчання.

     Завданнями роботи є аналіз висвітлення проблеми у науковій літературі; з’ясування потенціалу навчальних предметів у застосування ІКТ та інтерактивної методики; практична перевірка ефективності даних технологій.

     Об’єктом дослідження курсової роботи є організація навчання в початковій ланці відповідно до сучасних суспільних умов і вимог.

     Актуальність теми визначається державними актами про освіту (Закон України «Про освіту», Закон України про загальну середню освіту).

     Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили орієнтації в галузі освіти. Спрямування навчального процесу на формування духовності особистості, розкриття її потенціальних можливостей та здібностей, утвердження загальнолюдських цінностей стало головною стратегією педагогічної діяльності вчителя.

     Розв’язування цих актуальних проблем можливо лише на основі впровадження новітніх педагогічних технологій, які б давали можливість для розвитку творчих здібностей особистості.

     Сучасні технології повно забезпечують комфортні, безконфліктні і безпечні умови розвитку дитини, всебічно реалізують її природний потенціал, виховують особистість, здатну до самоосвіти, саморозвитку, самовдосконалення, яка вміє використовувати одержані знання для творчого розв’язання проблем, критично мислити.

       Під час підготовки до виконання курсової роботи було опрацьовано наукову та методичну літературу, Державні документи про освіту. Це допомогло у написанні теоретичної частини, а також дало наукове підґрунтя власним практичним наробкам.

Дана робота містить вступ, теоретичний розділ про висвітлення проблеми у науковій літературі. Другий розділ розкриває методику застосування ІКТ та інтерактивних технологій, а також методичні рекомендації для вчителів. У висновках оцінено ступінь досягнення мети та виконання завдань роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         "Скажи мені, і я забуду.

 Покажи мені, - я зможу запам'ятати. 

                                                        Дозволь мені це зробити самому,

                                              і це стане моїм назавжди". 

Давня мудрість

Розділ І

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНО КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

1.        Сутність пізнавального інтересу школярів та методи їх розвитку

   Одним із головних показників становлення особистості школяра є пізнавальний інтерес, рівень розвитку якого в значної мірі визначає продуктивність процесу навчання.

      Інтерес формується і розвивається в діяльності, на нього  впливають окремі компоненти, її об'єктивно-суб'єктивна сутність (характер, процес, результат). Інтерес – «сплав» психічних процесів, які створюють особливий тонус діяльності, стан особистості (радість від процесу навчання, прагнення заглибитися в пізнання цікавого предмету, в пізнавальну діяльність, переживання невдач та їх подолання).

      Пізнавальний інтерес на шляху свого розвитку характеризується підвищеною активністю, стійкою мотивацією, в якій головне місце займають пізнавальні мотиви.  

                        Теоретичний інтерес пов’язано із прагненням до впізнання      складних питань й проблем конкретної науки. Це ступінь активного впливу людини на світ, на його перебудову, що безпосередньо пов’язано с світоглядом людини, з його переконанням в силі та можливостей науки. Ця ступінь характеризує не тільки пізнавальний початок в структурі особистості, але і людини як діяча, суб’єкта, особистість.

            Отже, як стверджувала Щукіна Г.І.  сутність пізнавальних інтересів як педагогічної проблеми складається в тому, що інтерес виступає як аспект всіх сторін навчання, виховання та розвитку, підсилює ефективність педагогічного впливу на учнів, збільшує активність особистості школяра, сприяє розвитку пошукової творчої діяльності [8. С.360-368].  

         З одного боку, інтерес може виступати в якості значимого  мотиву діяльності; з другого боку в інтересах найбільш яскравого - проявляються потреби. Усвідомлення потреб може викликати інтерес до предмету, здатному її задовольнити. Зосередження школяра на об'єкті інтересу викликає побажання ближче познайомитись  із предметом, глибше в нього проникнути.

       Вольовий компонент пов’язаний, насамперед , в тому, що учень прагне самостійно планувати свою діяльність. Його інтерес до занять передбачає активне відношення до предмету діяльності. Поступово у нього формується уміння управляти своєю поведінкою свідомо ставити цілі, що також підтверджує в становленні інтересу.

         Емоційний компонент виявляється у задоволені, позитивних, емоційних переживань, що до процесу пізнавальної діяльності та результатами навчання. Кажучи про пізнавальний інтерес як направляючої сили навчання, інтерес характеризується трьома обов’язковими моментами:

1. Позитивною емоцією по відношенню до діяльності;
2. наявністю пізнавальної сторони цієї емоції;
3. наявністю безпосереднього мотиву, йде від самої діяльності, тобто діяльність сама по собі привертає й спонукає нею займатися незалежно від інших мотивів спонукання.

         Пізнавальний процес як засіб навчання стає наділеним тільки тоді, коли використовується як засіб розвивального навчання. Пізнавальний інтерес у якості засобів навчання піднімає проблему зацікавленості. Включає зацікавленість у русло формування пізнавальних інтересів, вчитель долучає її до тих сторін навчання, які сприяють загальному розвитку школярів. Ізолюючи зацікавленість від проблеми пізнавальних інтересів вчитель, ігнорує справжні цілі навчання, перетворює його в розважальний спосіб, коли учні починають навчатися лише тоді, коли це навчання цікаве. Вчитель, приділяючи необхідну увагу розвитку школярів, перетворює пізнавальний інтерес – стимул в цінніший мотив учбової діяльності школярів, і це найбільш суттєва проява. Тому пізнавальний інтерес виступає в педагогічної праці як ціль і як засіб.  

         Методи розвитку пізнавального інтересу:

1. Формування готовності сприйняття учбового матеріалу. Метод представляє собою  одне або декілька вправ (завдань) вчителя направлених на підготовку школярів до виконання основних завдань та вправ уроку.
2. Вибудовування біля учбового матеріалу пригодницького сюжету – це проведення в ході уроку гри, включає в себе виконання запланованих учбових дій. Дидактична гра на уроці – це не самоціль, а засіб навчання й виховання.

 

Гра на різних етапах навчання

 

Провожу гру  на різних етапах навчального процесу, зокрема під час:

• Пояснення нового навчального матеріалу (наприклад, щоб знайти ключ до правильного рішення про нове знання, додаю підготовлені підказки);
• засвоєння та закріплення навчального матеріалу (наприклад, гра «Граматичне лото» (додаток));
• повторення вивченого матеріалу (учень застосовує засвоєнні знання на практиці виявляє здатність їх застосовувати під час гри).

 

Вимоги до проведення на уроках дидактичних ігор:

 

• використовувати знайомі, улюблені ігри;
• містити елементи новизни;
• не нав'язувати дітям гру, гра- справа добровільна (доцільно обрати іншу гру);
• вводити у нову тему ігрові прийоми, елементи змагання, загадки, подорож та інше;
• вміти проводити гру, грати разом з дітьми;
• гра – засіб діагностики (спостереження за кращими і не кращими якостями )

 

Аспекти розвитку особистості дитини за допомогою гри:

 

• розвивається мотиваційна сфера;
• долається пізнавальний і емоційний егоцентризм;
• сприяє розвитку самосвідомості й самооцінювання;
• розвивається довільність поведінки (дитина прагне наблизитися до еталона);
• розвиваються розумові дії, здібності й творчі можливості дитини

Гра відіграє важливу роль для формування дружного колективу, самостійності позитивного ставлення до праці, поведінки.

За допомогою дидактичних ігор на уроках математики здійснюються такі навчальні завдання: закріплення знань про утворення чисел першого десятка, розвиток уміння вславлювати кількість відношення, визначати склад числа вправляння в додаванні та відніманні чисел та ін. 

   На уроках математики використовую ігри для лічби («Називай числа далі від будь-якого числа», «Яке число пропущене?», « Живі цифри») , розвивають уміння встановлювати співвідношення кількості з цифрою («У кого стільки ж ?»).

   Дидактичні ігри на засвоєння складу числа: «Знайди свою пару», «Засели своїх односельців в домівках» та ін.

     Ігри на розвиток та закріплення обчислювальних умінь  в межах першого десятка: «Мовчанка», «Кращий керівник», «Риболови».

      Розмаїття дидактичних ігор:

 

Умовно можна виокремити кілька типів дидактичних ігор згрупованих за видом діяльності учнів:

• ігри – подорожі;
• ігри – доручення;
• ігри – припущення;
• ігри – загадки;
• ігри – діалоги;
• ігри – КВК;
• ігра - казка

Ігри – подорожі подібні до казки, відтворює реальні факти чи події. Мета гри – подорожі- підсилити враження надати пізнавальному змісту казкової незвичайності, звернути увагу дітей на те, що є поруч але вони цього не помічають. Ігри- подорожі загострюють увагу, спостережливість, осмислення ігрових завдань, полегшують подолання труднощів і досягнення успіху. Роль учителя, граючи з ними, вести процес навчання непомітно.

     Ігри – доручення  мають ті самі структурні елементи, що ігри подорожі, але за змістом вони простіші й за тривалістю вони коротші. У їх основу покладено дії з предметами, іграшками, словесні доручення. Ігрові завдання й ігрові дії в них засновані на пропозиції щось зробити: «Допоможи Незнайкові розставити розділові знаки», «Перевір домашнє завдання в Незнайка».

      Ігри – припущення: «Що було б ?», «Що б я зробив?» , «Кого б обрав у друзі?» й інші.

      Дидактичний зміст гри ставить завдання і створює ситуацію, яка вимагає осмислення наступної дії. Ігрові дії обумовлено завданням, що потребує від дітей доцільних дій, відповідно до висунутих умов чи створених обставин. У них міститься елемент змагання: «Хто швидше поміркує?».

    Ігри – загадки. Їх використовують для перевірки знань, спритності. Основною ознакою загадки є мудрий опис , який потрібно розшифрувати (відгадати й довести). Головною особливістю загадок є логічна задача. Способи побудови логічних задач різні, але усі вони активізують розумову діяльність дитини. Розгадування загадок розвиває здатність до аналізування, узагальнення, формує уміння міркувати, робити висновки, умовиводи.

Ігри – діалоги. В основу гри покладено спілкування педагога з дітьми, дітей з педагогом і дітей одне з одним. Це спілкування має особливий характер ігрового навчання й ігрової діяльності дітей. У грі вчитель часто йде не від себе, а від близького дітям персонажа і тим самим зберігає ігрове  спілкування, підсилює радість від нього та бажання повторити гру.

 

Дидактичні ігри з використанням планшета:

«Буквограйка», «Жива абетка», «Весела математика», «Пишем 1,2,3…», «Вчимося рахувати», «Вчимося читати», «Читайлик», «Вчимося читати склади», «Віднімання та додавання», «Наголос» та інше.

 

Творчі ігри

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1

 

3. Методи стимулювання зацікавленим змістом (Введення в навчальний процес цікавих прикладів, фактів, пов’язаних з математичним матеріалом )
4. Метод створення ситуацій успіху .

На мою думку, головна мета діяльності вчителя – створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.

5. Учні мають постійно відчувати успішність своєї роботи. Якщо це є, то наші зауваження щодо недостатнього навчання учні сприйматимуть не як образи, а як поради і допомогу. Потрібно урізноманітнювати способи стимулювання успіхів дітей. Ними можуть бути увага, схвалення, визнання, нагорода, підвищення соціальної ролі, статусу, престижу.
6.  На своїх уроках для слабких учнів виготовляю картки-підказки. І головне – посміхнутися учням і сказати “Ви зможете!” Учні з гарним настроєм візьмуться до роботи. Яка радість світиться в їхніх очах, коли робота рухається вперед, перші завдання виконані! Під час навчальної самостійної роботи ходжу між рядами, щоб бути завжди поруч з учнями, мати можливість за потреби прийти на допомогу.
7. Учні, які навчаються на середньому чи достатньому рівнях потребують тільки поштовху. Наприклад говорю “перші три учні отримають 9-10 балів” – і робота закипіла. Або хто перший правильно виконає  завдання з кожного ряду отримає 10 балів.  Або задача високого рівня ,хто перший знайде правильний хід розв’язання, той отримає 12 балів. Ці учні відразу готові працювати самостійно.

Залежно від типу учнів, використовую різні прийоми створення "ситуації успіху" [за А.С. Бєлкіним].

В основі даної технології лежить особистісно – орієнтований підхід до процесу навчання. Ситуація успіху – це психічний стан задоволення наслідками фізичної або моральної напруги від виконання справи. Це цілеспрямоване організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності.

Базовими завданнями педагога при запровадженні даної технології є: співтворчість, визнання самоцінності особистості, створення педагогічних ситуацій, заохочення, пошук, саморегуляція.

Педагогічна технологія «Створення ситуації успіху» включає створення різноманітних видів радості, використання прийомів, за допомогою яких розгортають роботу з різними категоріями учнів. Цінність та ефективність даної технології полягає у застосуванні педагогічних прийомів, таких як:

• "Знайди помилку" — прийом, що найчастіше використовую при закріпленні матеріалу, при перевірці знань. Цей прийом, як показала практика, активізує увагу учнів на уроці.
• "Даю шанс" — прийом, коли учень працюючи над завданням, сам його розв'язавши, для себе зненацька розкриває нові можливості. Особливо ефективно його використовувати при створенні проблемних ситуацій на уроці.
• "Склади алгоритм" — прийом, що ефективно використовується на уроках вивчення нового матеріалу, коли поступово складається хід розв’язання різних типів рівнянь, складання алгоритму знаходження області визначення функції.   Тут головне із самого початку подолати стан психологічного напруження у дітей, визначити шлях-доріжку, яку повинен опанувати школяр для отримання міцних умінь та навичок.
• "Емоційний сплеск" — прийом, як показала практика, найбільш корисний для учнів, які мають інтелектуальні здібності, але вони "збилися з ритму", деякою мірою "втратили себе". І тут саме вчитель повинен знайти спосіб "запалити" бажання дитини працювати.
• "Обмін ролями" — прийом, що використовується під час закріплення вивченого матеріалу й під час узагальнення та систематизації знань школярів. Тут діти мають можливість виявити себе, показати свої здібності.

       Використання на уроках ігрових моментів, що робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий, творчий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу, створює ситуацію успіху.

       Саме на математичному матеріалі виховуються найкращі пізнавальні та пошукові цінності.

 

2.        Значення ІКТ у освітньому процесі.

    В століття нових технологій значно розширилася ступінь впливу навколишнього світу на молодь. Спілкування наших дітей з однолітками  частіше віртуальне: всілякі чати. Форуми обмін смс посланнями із використанням електронної пошти. Тому широкі можливості, які надає нам Інтернет, мі в свою чергу використовуємо для прилучення учнів до інформаційної культури.

     Важливо навчити учня за короткий час засвоїти, перетворювати й використовувати в житті велику кількість інформації. Допомагає вчителю в розв’язувані цієї задачі поєднання традиційних методів навчання й сучасних інформаційних технологій, а також і комп’ютерних.  Використання комп’ютера на уроці дозволяє процес навчання мобільним, диференційованим та індивідуальним.

 

 

 Вживання ІКТ на уроках підсилює:

 

• позитивну мотивацію навчання;

• активізує пізнавальну   діяльність тих, що навчаються.

 

Використання ІКТ дозволяє проводити уроки:

 

• На високому естетичному і емоційному рівні (музика, анімація).
• Забезпечує наочність.
• Залучає велику кількість дидактичного матеріалу.
• Підвищує об'єм виконуваної роботи на уроці в 1,5-2 рази.
• Забезпечує високу міру диференціації вчення (індивідуальний підхід до учня, застосовуючи різнорівневі завдання).

 

Вживання ІКТ сприяє  підвищенню якості освіти.

              Мета вживання ІКТ:

• Розвиток мислення.
• Формування прийомів розумової діяльності.

 

ІКТ виправдовує себе в усіх відношеннях:

• Підвищує якість знань.
• Просуває дитині в загальному розвитку.
• Допомагає здолати труднощі.
• Вносить радість до життя дитини.
• Дозволяє вести вчення в зоні найближчого розвитку.
• Створює сприятливі умови для кращого взаєморозуміння вчителя і учнів, їх співпраця в учбовому процесі.

 

       ІКТ допомагає здійснити самоконтроль знань учнів під час роботи з тестами, надає можливість їх систематизувати знання, повторювати, закріплювати вивчений матеріал, розв’язувати інтерактивні вправи, розвивати образне мислення, пам'ять.

     Отже, спираючись на дослідження Соколової Т. Є.  використання ІКТ  є  посилення наочності, що сприяє вихованню художнього смаку школярів [7.С. 21-26].

       Ефект уроків з медіопідтримкою посилений звуковою ілюстрацією, музикальним супроводженням.

     Уроки з використанням презентаційного матеріалу, мультимедійних посібників, набувають нового забарвлення, проходять емоційно, виразно, в ігровій формі, що сприяє підвищенню якості засвоєння учбового матеріалу.

    Спираючись на дослідження Садкіної В.І. можно довести 11 переваг мультимедійних ситуацій. Отже, про переваги цієї технології:

1.               Якість зображення, намальованого крейдою на дошці, не витримує порівняння з акуратним, яскравим, чітким і кольоровим зображення на екрані.
2.               За допомогою дошки і крейди важко й абсурдно пояснювати роботу з різними комп’ютерними програмами або додатками.
3.               У разі виявлення в слайдах недоліків або помилок можна порівняно легко усунути їх.
4.               Використовуючи у презентаціях гіперпосилання, один і той самий матеріал можна пояснювати і дуже докладно, і розглядаючи тільки базові питання теми, - залежно від підготовленості учнів. Темп і обсяг викладеного матеріалу вчитель визначає в ході уроку.
5.               Під час демонстрування презентацій, навіть із застосуванням проектора, робоче місце учнів досить добре освітлене.
6.               Урок, завдяки презентації, стає не тільки яскравим, але й ефективним, оскільки образність подачі матеріалу підвищує рівень розуміння і запам’ятовування.
7.               Адміністрація вас завжди похвалить за застосування сучасної наочності, а учні вас поважатимуть за те, що вільно володієте технологіями.
8.               Легко встановлюються міжпредметні зв’язки.  
9.               Презентації хороші як підсумок діяльності учнів над проектами. Діти можуть допомогти вчителеві створити базу навчальних презентацій, що трохи звільнить від рутинної роботи.
10.          Під час створення презентації вчителем або учнем під керівництвом вчителя значну увагу звертають на логіку подачі навчального матеріалу, що позитивно позначається на рівні знань у класі.
11.          Змінюється ставлення до ПК. Учні починають сприймати його як універсальний інструмент для роботи в будь-якій галузі людської діяльності [22.С.98-99].

    Така мультимедійна форма дозволяє представити матеріал як систему яскравих опорних обрізів, з інформацією, розташованою послідовно і логічно. Особливо цінним є те, що інформація добре структурована, це значно полегшує сприйняття. Мета такого подання матеріалу полягає насамперед у тому, щоб сформувати у школярів систему образного мислення, оскільки воно ефективне для запам’ятовування.

    Кожен учитель знає, як відбувається запам’ятовування інформації: якщо її сприймають тільки на слух, то засвоюють 20% її обсягу; якщо тільки за допомогою зору – запам’ятовують 30% матеріалу. У разі комбінованого поєднання – «залучення» слухового і зорового каналів інформації – учень здатний засвоїти близько 60% змісту навчального матеріалу. Застосування мультимедіа дозволяє об’єднати текст, звук, графічне зображення, відео, ще й улюблену дітьми анімацію (мультиплікацію).

     Таким чином, використання мультимедіа значно підвищує шанси на те, що ваші вихованці підуть з уроку не тільки з позитивним настроєм, але й із міцними знаннями [22. С. 93]

 Інформаційно - комунікаційні технології (ІКТ) - це узагальнююче поняття, що описує різні методи, способи і алгоритми збору, зберігання, обробки, подання та передачі інформації. За допомогою мережевих засобів ІКТ стає можливим широкий доступ до навчально - методичної та наукової інформації, організація оперативної консультативної допомоги, моделювання науково - дослідної діяльності, проведення віртуальних навчальних занять ( семінарів , лекцій ) у реальному режимі часу. Комп'ютеризація шкільної освіти відноситься до числа великомасштабних інновацій, що прийшли в школу в останні десятиріччя. В даний час прийнято виділяти такі основні напрями впровадження комп'ютерної техніки в освіті :

 • використання комп'ютерної техніки в якості засобу навчання, удосконалює процес викладання, підвищує його якість та ефективність;

• використання сучасних інформаційних технологій як інструментів навчання, пізнання себе і дійсності;

• розгляд комп'ютера та інших сучасних засобів інформаційних технологій в якості об'єктів вивчення;

 • використання засобів нових інформаційних технологій як засобу творчого розвитку учня;

 • використання комп'ютерної техніки в якості засобів автоматизації процесів контролю, корекції, тестування і психодіагностики ;

 • організація комунікацій на основі використання засобів інформаційних технологій з метою передачі та придбання педагогічного досвіду, методичної та навчальної літератури;

 • використання засобів сучасних інформаційних технологій як засіб інтелектуального розвитку учня;

 • інтенсифікація та вдосконалення управління навчальним закладом та навчальним процесом на основі використання системи сучасних інформаційних технологій .

     Спираючись на узагальнення досвіду соавторів журналу «Початкової школи», перераховані можливості комп'ютера можуть сприяти не тільки забезпеченню первісного становлення особистості дитини, а й виявлення, розвитку у нього здібностей, формуванню вмінь і бажання вчитися, створенню умов для засвоєння в повному обсязі знань і умінь [22.С. 3-9].

 

Розділ ІІ. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЧЕРЕЗ ІНТЕРАКТИВНІСТЬ

2.1. Методичні рекомендації щодо організації роботи інтерактивними методами

   Для успішного навчання дітей в школі вважаю необхідним не тільки певні знання (під час стандартних уроків), скільки уміння послідовно та логічно мислити, здогадуватись, розумово напружуватися. Воістину щасливими бувають моменти, коли вдається викликати подив, цікавість на обличчях дітей під час занять, коли спостерігаю радість в їх очах, коли діти з нетерпінням тягнуть вгору руки, бажаючи скоріше відповісти на «підступне» питання поставлене перед ними.

  Знання школярів знаходяться в прямій залежності від того, що наскільки вчитель вміє активувати розумову діяльність дітей, наскільки володіє створенням атмосфери творчого натхнення самостійної індивідуальної й колективно-практичної діяльності.

       Основним джерелом спонукання учня до розумової праці може послужити інтерес. Ось тут-то й починається творчість вчителя… Доводиться шукати і знаходити засоби  і способи пробудження інтересу к тим завданням, які доведеться запропонувати учням. Урок буде гарним тоді, коли створення ситуація для приємного здивування, яке може викликати стійку увагу, цікавість. Такими засобами можуть бути: яскраве оформлення класної кімнати, в якій поєднуються знайомий світ казок з таємним світом математики, а також незвичайні вступні слова пані «Математики», пані «Граматики» та ін.

   Подив та інтерес викликає у дітей цікаві питання, задачі, загадки, ребуси, нескладні розумові вправи.

   Щоб утримати інтерес і зробити його достатньо стійким, намагаюсь не заглушати зауваженнями прояв  почуттів у школярів. Кожний представляє себе активним учасником тої ситуації, яку організую на уроці.

  Матеріал, запропонований дітям, намагаюсь дати зрозумілий кожному учневі, інакше не викличе інтересу, так як буде позбавлений сенсу. 

     Для підтримки інтересу дотримуюсь принципа: у всякому новому- елементи старого, відомого дітям. При встановленні такого зв’язку (нове зі старим) з’являється кмітливість, здогадки.

      Щоб інтерес був стійкий на протязі усього уроку, потрібно уникати перевантаження, передбачати оптимальне відношення між новими і старими уміннями та знаннями.

    В роботі над підвищенням інтересу дітей до уроків , вважаю необхідним, щоб цей інтерес побачили і з мого боку, як приклад зацікавленості даної науки.

     Дітям подобається, коли вчитель побуджає до кмітливості, до елементів змагань, диспуту, коли можна самостійно порівнювати результати своєї праці, вони пробуджуються, коли їм доводиться осмислювати матеріал, робити узагальнення. Саме цікаве викладання для учнів є те , де  не все доведено, не все проаналізоване, тобто узагальнене.

       З закінченням початкової школи у дітей є певні навчальні навички; у них складається культура, спостереження; а для розуміння навчального матеріалу вони використовують прийоми порівняння систимизації.    

     Яким повинен бути урок , щоб учні розуміли свої учбові дії, розуміли їх послідовність, могли планувати й управляти ними, щоб увага була довготривалою, стійкою? Як домогтися загальної, широкої активності дітей, здатних включатись в різні учбові завдання?

              Причина криється в тому, що знижений інтерес до школи, до навчання, так як не завжди отримують тут можливість самовдосконалення.

                 Кожній людині властива потреба затвердитись у тій справі, якою він зайнятий, прагнення домогтися успіху – і в своїх очах і у думках оточуючих, всяка поразка породжує у нього не бажання вчитися.  Відношення дитини до школи, пробудження до навчання  тісно пов’язане з тим,  володіє чи ні він способами самостійної учбової праці (перетворення учбового матеріалу , запам’ятовування, увага).

       Коли так, то готовність учня до самоорганізації, інтересу в навчанні зміцнюється. Не оволодіння способами учбової праці робить нестійким інтерес до навчання, породжує небажання вчитися в школі.  

Знаючи, що діти розташовані до різних видів сумісної діяльності в грі ще з дошкільного періоду, потрібно не руйнувати цієї ігрової сфери діяльності. Спонукання до спільної діяльності може виникнути тільки під час проведення інтерактивних технологій на уроках. Між учителем і учнем складаються «суб’єкт - суб’єктивний»  відносини. Учитель часто виступає в ролі помічника, консультанта, підохочує оригінальні знахідки, стимулює активність, ініціативу і самостійність, створює умови для індивідуального розвитку учня, підвищення його пізнавальної активності через широке застосування сучасних технологічних технологій. Вони дозволяють дитині працювати в своєму особистому режимі, не створюючи дискомфорту: «не встиг», «не почув» і т. д.

Учня з високими учбовими можливостями, вони допомагають отримувати поглиблені й розширені знання. Дитина сама обирає рівень учбового матеріалу, який може (а головне хоче) засвоїти.

У роботі я спираюсь на наукові та практичні дослідження вчених України (Г.К. Селевко, Л. Лепіхов, Є. Ільїн та ін.). Особливу приділяю ігровій технології (Б. Нікітін), комп’ютерній (інформаційній) технології навчання (А. Єршов), технології колективно- групового навчання (Й. Постолоцці, Дж. Дьюї). Здійснюю змістове наповнення уроків відповідними матеріалами, добираю доцільні форми та методи роботи, застосовуючи сервіси Googl, зокрема електронну пошту, блог, відео-канал You Tube, тест-форми, хмарні сервіси.

Інтерактивні вправи на уроках мови та математики зорієнтовані на (досвід роботи Іванішена С.):

•                                       На розвиток мислення школярів, певні самостійності думок: спонукають учнів до висловлення своєї думки, стимулюють вироблення творчого ставлення до будь-яких висновків, правил тощо. Деякі з інтерактивних вправ (наприклад, «Робота в парах», «Робота в групах», «Карусель», «Пошук інформації» та інші) спрямовані на самостійне осмислення матеріалу, допомагають замислення («Чи справді це так?»), дослідити факти, проаналізувати алгоритм розв’язків, розуміти їхню суть, перевірити і себе і свого товариша.
•                                       Вироблення критичного ставлення до себе, уміння бачити свої помилки та адекватно ставитися до них; сприяють розвитку таки умінь, як бачити позитивне і негативне не тільки в діях товаришів, а й у власних; порівнювати себе з іншими й ретельно себе оцінювати. Ці вправи сприяють самопізнанню особистості.
•                                       У процесі інтерактивних вправ «Розумовий штурм», «Коло ідей», «Вирішення проблем», «Незакінчені речення» приймаються всі думки дітей як реальні, так і вигадані.
•                                       Інтерактивні вправи спрямовані і на розвиток уміння знаходити спільні рішення з однокласниками; на підвищення інтересу школярів до вивченого матеріалу [13.С. 9 - 21].

Залежно від мети та форми організації навчальної діяльності учнів, інтерактивні технології можна розподілити на чотири групи:

 • інтерактивні технології кооперативного навчання ;

 • інтерактивні технології колективно-групового навчання;

 • технології ситуативного моделювання;

 • технології опрацювання дискусійних питань.

 

 1.Технології кооперативного навчання

 

   Парну і групову роботу я організовую як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь і навичок. Це може відбуватися одразу ж після викладу нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.

 

 

Робота в парах

 Технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах. ЇЇ можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. Робота в парах дає учням час обдумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання, які за інших умов потребують великої затрати часу.

 Організація роботи

1. Пропоную учням завдання, ставлю запитання для невеликої дискусії чи аналізу ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у завданні, даю їм 1-2 хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально.

 2. Об'єдную учнів у пари, визначаю, хто з них буде висловлюватись першим, і даю можливість обговорити свої ідеї один з одним. Відразу визначаю час на виконання кожного в парі і спільне обговорення. Це допомагає звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди щодо відповіді або рішення.

3. По закінченні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюються своїми ідеями з усім класом. За потребою це може бути початком дискусії або іншої пізнавальної діяльності.

 

Робота в малих групах

Робота в групах – це спільна діяльність для досягнення загальних цілей. За такої діяльності учні прагнуть отримати результат, що буде найкращим для кожного і для всіх членів групи. Роботу в малих групах я використовую для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Робота в групах передбачає розподіл класу на мікроколективи з 3 – 5 учнів. Під час розв'язування задач «стихійно» виділяється лідер, який бере на себе інтелектуальне керівництво групою. Групові форми роботи сприяють формуванню в учня демократичного самоусвідомлення та почуття власної гідності. Він відчуває себе вільною діючою особистістю, яка має право на вибір і ініціативу, а разом з тим готова толерантно ставитися до свого оточення, погоджувати свої дії з діями та інтересами інших членів групи. Навчання в групах – створення різних груп, де учні допомагають один одному й навчають один одного. Це вміння ефективно працювати в команді допомагає їм у подальшому житті.

 

Організація роботи

1. Об'єдную учнів у групи. Починаю із груп, що складаються з трьох учнів. П'ять чоловік – це оптимальна верхня межа для проведення обговорення в рамках малої групи. 

3. Пропоную усім сісти по групах. Слідкую за тим, щоб учні сиділи по колу – «пліч-о-пліч, один проти одного». Усі учні групи повинні добре бачити один одного. Секретар: веде записи результатів роботи групи. Посередник: стежить за часом; заохочує групу до роботи. Доповідач: чітко висловлює думку групи; доповідає про результати роботи групи. Даю кожній групі конкретне завдання і чітку інструкцію щодо організації групової роботи.

 

2. Технології колективно-групового навчання

     На сьогоднішній день учні мають уміти формулювати, аналізувати й обстоювати власні ідеї. Досягненню цієї мети сприяє колективна діяльність у групах. Навчальне спілкування на рівні «учень - учень» допомагає формувати навички вирішення проблем та вищі функції мислення. Також, працюючи в групі, кожна дитина отримує можливість діяти, виконуючи поставлене навчальне завдання. Адже кожного разу, коли ми спонукаємо учня до певної дії (наприклад, узагальнити, проаналізувати, оцінити або зіставити інформацію), ми тим самим створюємо умови для активного навчання. В процесі такої роботи дитина опановує та навчається застосовувати цінні навички, які зберігає на все життя [Стівенс і Славін [Stevens & Slavin], 1991].

До цієї групи входять інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу.

 

Мікрофон

Такий вид діяльності надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Організація роботи 1. Формулюю запитання класу. 2. Даю класу якийсь предмет (ручку, олівець тощо), який виконуватиме роль уявного мікрофона. Учні передають його один одному, по черзі беручи слово. 3. Надаю слово тільки тому, хто отримує «уявний» мікрофон. Коли хтось висловлюється, інші не мають права перебивати, щось говорити, викрикувати з місця.

 

Незакінчені речення

Цей прийом дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

 

 

Організація роботи

Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватись в колі ідей , формулюю незакінчене речення і пропоную учням висловлюючись закінчити його. Кожний наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої формули.

 

Мозковий штурм

Це метод розв’язання проблеми, коли всі учасники розмірковують над однією проблемою і «йдуть на неї в атаку». Мозковий штурм застосовую тоді, коли треба мати кілька варіантів розв’язання конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки. Мета «мозкового штурму» чи «мозкової атаки» в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу. Організація роботи

Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного питання (його краще записати на дошці) пропоную всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов’язані з цією проблемою.  Записую усі пропозиції на дошці, на великому аркуші паперу або набираю на комп’ютері в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань.

1. Під час «висування ідей» не пропускаю жодної. Не потрібно судити про ідеї й оцінювати їх під час висловлювання, бо учні зосередять більше уваги на відстоюванні своїх ідей, ніж спробах запропонувати нові і більш досконалі.

2. Заохочую всіх до висування якомога більшої кількості ідей. Підтримую й фіксую навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час мозкового штурму не вдасться одержати багато ідей, це може пояснюватися тим, що учасники піддають свої ідеї цензурі – двічі подумають, перед тим як висловлять).

3. Кількість ідей заохочується. В остаточному підсумку кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники штурму мають можливість пофантазувати.

4. Спонукаю всіх учнів розвивати або змінювати ідеї інших. Об’єднання або зміна висунутих раніше ідей часто веде до висунення нових, що перевершують первинні.

 

5. Правила мозкового штурму:

* кожний може вільно висловлювати пропозиції;

* учасники висловлюються по черзі, точно і коротко;

* будь-які пропозиції приймаються і схвалюються учасниками;

* ведучий записує всі пропозиції;

* можна розвивати попередні ідеї.

 

3. Технології ситуативного моделювання

Модель навчання у грі – це побудова навчального процесу за допомогою включення учня в гру. Ігрова модель навчання покликана реалізувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення емоцій; надання дитині можливості самовизначення; надихання і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості висловлювати свої думки. Як правило, ігрова модель навчання має чотири етапи:

1) орієнтація (введення учня у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу);

2) підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм гри, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання проблеми);

3) основна частина – проведення гри;

4) обговорення. Рольова гра стимулює прояв самостійності учнів, їх творчі можливості, гра імітує реальність шляхом «проживання ситуації у ролі», яка учневі дісталась та надає можливості діяти ”як насправді”. Отже, спираючись на досвід Яроцької Г.Ф. учень може поводитись і розігрувати свою роль, моделюючи реальну поведінку [16. С.14-17].

4. Технології проведення рольової гри

* Мотивація (фокусування) (це може бути запитання, міні – демонстрування, приклад із практики).

* Узгодження очікуваних навчальних результатів (учасники обмінюються очікуваннями, наприклад, уточнюють формулювання очікуваних результатів, можливо, зменшують їх кількість).

* Домовленість про терміни (може, доведеться згадати значення якихось понять, зміст окремих елементів технологічного ланцюжка роботи фахівця тощо).

* Представлення плану гри (оптимально, якщо план, разом із зазначенням часу на виконання кожного кроку, розданий усім учасникам або вивішений на плакаті).

* Представлення правил гри (необхідно нагадати, що робитимуть активні учасники і спостерігачі на кожному етапі).

* Демонстрування (іноді, особливо на початку опрацювання нової навички, запрошених фахівець або краще підготовлений колега може сам показати кілька варіантів дій фахівця в ситуації, що розігрується).

* Розподіл ролей (оптимально заздалегідь запланувати розподіл за ролями, з огляду на досвід попередніх занять і необхідність надати усім рівні можливості для участі в різних ролях; учасники відповідно до їхніх ролей отримують заздалегідь підготовлені матеріали).

* Підготовка до рольової гри (якщо необхідно, учасники можуть домовитися про збільшення часу на підготовку, готуватися можна як індивідуально, так і з допомогою колег, що потім виступлятьяк спостерігачі).

* Рольова гра (активні учасники діють відповідно до своїх ролей і отриманої інформації. Під час рольової гри спостерігачі, запрошений фахівець або викладач ніяк не втручаються у дії учасників, але ведуть записи для наступного коментування).

* Рольовий зворотний зв'язок (учасники гри коментують те, що відбувається, не виходячи з ролей, вони можуть розкрити зміст конфіденційної інформації, оцінити дії один одного).

* Діловий зворотний зв'язок (учасники гри, вийшовши з ролі, і спостерігачі коментують дії консультанта; рекомендується починати з його власної самооцінки; слід дотримуватися правил коментування).

* Коментування фахівця (запрошений фахівець або викладач коментує дії консультанта і звертає увагу на плюси та мінуси коментарів, що пролунали раніше).

* Зв'язок з іншими заняттями, курсами, предметами (учасники можуть звернути увагу на можливості, що їх надає зміст попередніх і наступних курсів, занять для розвитку даної навички, на відомі їм джерела корисної інформації).

     Для спрощення процесу підготовки можна запропонувати наступне відсоткове співвідношення часу на проведення окремих елементів рольової гри .

     Досвід Вольфовської Т. показує, що найціннішим елементом є «діловий зворотний зв'язок», проведений відповідно до правил коментування. Необхідно ретельно планувати час, відведений на кожен крок рольової гри, і стежити за дотриманням плану, щоб встигнути плідно обговорити дії активних учасників. Тільки у цьому випадку гра матиме навчальний ефект. Планування часу – це не просто допоміжна дія, це також відпрацьовування навичок організації роботи, керування часом, планування бесіди, виступу в суді тощо [12.С. 141-148].

 

   Під час роботи з обдарованими дітьми використовую такі форми роботи:

• Розв’язування нестандартних завдань на уроках.
• Інтерактивні методи навчання.
• Індивідуальна й диференційована робота.
• Участь у конкурсах.
• Участь у предметних олімпіадах.

 

5. Метод проектів

 

  Українська дидактика в останні роки збагатилася напрацюваннями з організації проектної діяльності учнів, що сприяє впровадженню методу проектів у практику початкової школи. Навчальні проекти в початкових класах можуть бути моно- і міжпредметними за різної участі дітей. В проектній технології змінюються функції вчителя, головна з них – це співпраця з учнями.

Оскільки у проектній діяльності відтворюються основні етапи навчально-пізнавального процесу, то, відповідно, домінуючими будуть такі групи методів:

                        методи первинного засвоєння змісту діяльності;

                        методи стимулювання і мотивації навчання;                                                                                                                    

                        методи відтворення певного способу діяльності та застосування прийомів проектної діяльності в процесі розв’язання задач;

                        методи оцінювання діяльності.

Участь учнів у навчальному проекті буде усвідомленою та продуктивною, якщо в процесі роботи вони знайдуть відповіді на такі питання:

Планування навчального проекту здійснюється за такими етапами:

І етап. Організація проекту (визначається мета, конкретизуються завдання)

ІІ етап. Планування проекту (визначаються шляхи розв’язання проблеми, формуються творчі групи, визначається продукт діяльності і форма його презентації).

ІІІ етап. Реалізація проекту (узагальнюються одержані матеріали, виконується робота згідно складеного плану, оформлюється результат).

ІV етап. Підсумок проекту (презентація результатів роботи, рефлексія).

 

Спираючись на дослідження Куріциної М. метод проектів надає учням змогу навчатися весело та цікаво, створюються засоби для активізації особистості, індивідуалізації засвоєння знань, колективних форм та їх застосування. Під час проектної діяльності учні стають активними учасниками освітнього процесу, продукт їх творчої діяльності може мати наукову значимось.

Проектний підхід застосовується до вивчення будь-якої шкільної дисципліни й особливо ефективний на уроках: література, образотворче мистецтво, музика.

Отже, різні види засобів навчання є носіями специфічних властивостей й функцій, визначаючих їх дидактичні можливості. Таке представлення засобів навчання є теоретичним обґрунтуванням диференційного підходу до їх використання [14.С. 4-10].

6. Підвищення інтересу учнів до навчання за допомогою методів проектів

Проектна діяльність безпосередньо впливає на розвиток учня. Для кожного вчителя є незаперечним той факт, що навчальні досягнення молодшого школяра перебувають у тісному зв*язку з особливостями його пізнавальних процесів (сприймання, пам*яті, мислення, уваги, уяви, мовлення).

Велике значення для розвитку пізнавальних процесів мають зовнішні та внутрішні мотиви учня. Досвід роботи та педагогічні спостереження дають підставу стверджувати, що у переважної більшості молодших школярів яскраво виражені зовнішні мотиви, які виявляються в їхній допитливості, прагненні бути дорослими, активному сприйнятті всього нового й незвичного. Ці мотиви спонукають учнів також до розробки навчальних проектів. Однак майже не задіяними при цьому залишаються внутрішні мотиви. Це, зокрема, почуття обов*язку, бажання вчитися, любов до книги, пізнавальні інтереси, потяг до самоосвіти, прагнення до успіху тощо.

Таким чином, перед педагогом виникає проблема відшукати такий механізм, щоб друга група мотивів стала домінуючою у навчальній діяльності учнів.

Серед усіх мотивів навчальної діяльності центральним і найсильнішим є мотив, в основі якого – пізнавальний інтерес. Він виникає і зміцнюється лише в ситуації пошуку нових знань, інтелектуального напруження та самостійної діяльності.

Пізнавальні інтереси порівняно з іншими мотивами мають низку переваг, а саме: вони раніше й легше усвідомлюються дитиною; це конкретний і реальний імпульс до навчання; вони доступні для виявлення та спостереження; їх можна розвивати в будь-якому шкільному віці.

Навчання, підкріплене пізнавальними інтересами має активний, дієвий характер. Активізуються розумові процеси учнів. У нього з*являється прагнення до пошуку, до дослідження. Пізнавальні інтереси виявляються через певні емоції або емоційні стани: здивування відкриттям, очікування нового, піднесення у процесі навчання, інтелектуальна радість. Вольові прояви пізнавального інтересу пов*язані з ініціативою учня, самостійністю у здобутті знань, пошуком шляхів розв*язання навчальних завдань.

Ефективним засобом розвитку пізнавального інтересу молодших школярів є метод проектів. Розробка навчального проекту, як і будь-яка нова форма роботи, викликає в учнів певне здивування чи цікавість. Цікавість є початковою стадією пізнавальної спрямованості особистості учня.

На основі цікавості виникає допитливість – прагнення дитини проникнути за межі побаченого. На відміну від цікавості, допитливість пов*язана зі змістом проектної діяльності й виявляється у прагненні пізнати об*єкт своєї уваги. Для допитливості характерні прагнення до пізнання глибших зв*язків та відношень. Вона виявляється у формі загального інтересу до всього, з чим доводиться зустрічатися дитині. Безпосередній інтерес до нових фактів і явищ переростає в інтерес до пізнання істотних властивостей предметів і явищ, до встановлення причиново-наслідкових зв*язків і закономірностей.

Таким чином формуються зовнішні мотиви, які у подальшому породжують інтереси, що характеризуються прагненням можливі проблемні питання на практиці. Саме на цій стадії розвитку пізнавальних інтересів найповніше виявляється їх властивість – бути рушійною силою діяльності, і стає можливим залучення учнів до самостійної розробки навчальних проектів. Об*єктивно це виявляється у захопленні учня справою, в потребі творчого застосування знань, їх поповнення.

Для ефективності формування та розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів у навчальній діяльності необхідні відповідні умови, а саме:

- Різноманітність чуттєвого досвіду;

- Усвідомлення учнем особистої та суспільної значущості знань;

- Надання можливості переживати успіх у роботі, наявність позитивної, емоційної атмосфери;

- Помірна складність і посильність завдань;

- Опора на попередній досвід учнів;

- Активний, продуктивний і творчий характер діяльності;

- Сформованість провідних прийомів навчальної діяльності.

Визначені умови цілком можна забезпечити засобами проектної діяльності, оскільки вони тотожні ознакам навчального проекту. Отже у процесі цієї діяльності, де у єдності виступають внутрішні чинники особистості учня (свідомість, бажання, цілеспрямованість тощо) і зовнішні фактори можуть виникати та розвиватися пізнавальні інтереси.

У процесі проектної діяльності, як окремого виду навчання, що організовує та спрямовує пізнавальну активність учня, зосереджуються важливі умови і можливості прямого й опосередкованого впливу на пізнавальні інтереси. Так, у змістовому наповненні проекту можна виділити такі чинники, що стимулюють інтерес: новизна й оригінальність матеріалу, широкий спектр відомостей з різноманітних джерел інформації, сучасні досягнення науки, практична спрямованість матеріалу тощо.

Ознайомлюючись у процесі розробки проекту з новими фактами, подіями, отримуючи нову і цікаву інформацію, учні відчувають подив, переживають радість відкриття. Здатність бачити можливість для застосування знань у повсякденному житті також є актуальною для розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів, оскільки діти цього віку не мають достатнього досвіду, аби самостійно оцінити значущість навчального матеріалу. Така здатність власне і є показником розумового розвитку учня, вона свідчить про активність процесів спостереження, уяви, мислення.

Важливим стимулом розвитку пізнавальних інтересів є безпосередня активна діяльність. Характерні особливості проектної діяльності створюють широкі можливості для формування в учнів умінь, повʼязаних із самостійним освоєнням нових знань. Вони виявляються у розмаїтті форм самостійної роботи, оволодінні новими способами пізнавальної діяльності, проблемному підході, елементах пошуку або дослідження, творчому характері діяльності.

Логіка проектної діяльності виключає надання учням знань у готовому вигляді. Натомість створюються умови для самостійної пізнавальної ініціативи учня, що спричинює актуалізацію у свідомості, відчуттях і мотивах суперечностей між наявним та бажаним рівнем знань та вмінь.

Отже, у процесі проектної діяльності створюються умови для розвитку пізнавальних інтересів. На цій основі й можуть сформуватися внутрішні мотиви навчання, які впливатимуть на різноманітні сфери пізнавальної діяльності учнів.

7. Очікувані результати

Реформування вітчизняної освіти через орієнтацію на проектну технологію є одним зі шляхів входження України до світового освітнього простору. Проектна технологія дозволяє одночасно і більш ефективно формувати в учнів низку ключових компетентностей, перш за все — «уміння вчитись», тобто вміння самостійно здобувати знання у будь-якому вимірі «простору навчання». Вони вчаться організовувати свою роботу з розв’язання актуальних проблем і досягнення потрібного результату, набувають навичок самоконтролю, самооцінки, самовдосконалення. Співпраця учнів між собою та з учителем під час виконання проектів сприяє формуванню соціальної компетентності демократичної природи. Учні навчаються спільно визначати проблеми і мету діяльності, ефективно співпрацювати, бути ініціативними і відповідальними за прийняття рішень, обґрунтовано долати суперечки та ін.

Проектна технологія дає можливість широко використовувати комп’ютер та Інтернет для пошуку, обробки інформації та роботи з нею, для презентації матеріалів проекту і, таким чином, формувати компетентності з інформаційних і комунікативних технологій. У цьому найбільш плідними виявляються телекомунікаційні проекти.

Застосування проектної технології — один зі шляхів виховання активної особистості, що може взяти на себе ініціативу і діяти у межах правового поля. Учні вчаться самостійно розв’язувати проблеми, приймати й обґрунтовувати рішення, виконувати роботу за складеним проектом. Це дає їм упевненість у собі, тому що уможливлює для кожного демонстрацію своїх знань, умінь і досягнень. Також це засіб формування критичного мислення і водночас розвитку творчих здібностей дитини. Такий підхід дає можливість сприяти формуванню у дітей та підлітків уміння працювати у команді, а отже — розвивати здатність соціальної взаємодії.

Застосування проектної технології під час вивчення навчальних дисциплін, як на уроках, так і в позакласній роботі, створює додаткову мотивацію до навчання. Учні пропонують чи виконують проекти тому, що це їм цікаво. До переваг проектної діяльності також належить розвиток різноманітних здібностей учнів, у тому числі через навчання:

• вільно і точно володіти мовою;

• вибору засобів досягнення кінцевого результату са-

мими виконавцями;

• конструктивно спілкуватися, співпрацювати, взаємо-

діяти, надавати взаємодопомогу, долати суперечки;

• використовувати різні організаційні форми роботи;

• використовувати різноманітні засоби дизайну (плака-

тів, друкованих матеріалів, буклетів, колажів та ін.);

• добирати різноманітні наочні матеріали: фотографії,

малюнки, діаграми, графіки та ін.;

• використовувати сучасну оргтехніку та обладнання

(відеомагнітофон, камера, комп’ютер тощо).

Отже, застосування проектної технології є важливим засобом сучасної освіти і громадського виховання, розвитку критичного мислення і творчих здібностей дитини. Зазначена технологія стимулює загальну активність учнів, сприяє створенню плідного освітнього середовища й утвердження системного характеру навчання та самонавчання.

 

 

 

 

 

 

2.2. ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ - ОДНА ІЗ ФОРМ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

            Диференціація навчання розглядається як урахування особливостей, притаманних тій чи іншій (умовно виділеній) підгрупі дітей та добір відповідного до цих особливостей змісту, методів навчання. Диференційоване навчання як певна форма здійснення принципу індивідуалізації можливе за умови, коли е навчання стимулює психічний розвиток дитини. Такий розвивальний вплив воно може мати в тому разі, коли буде зорієнтоване на зону найближчого розвитку. З досліджень Балаюш О.В. диференційоване навчання спонукає до життя цілий ряд функцій, що знаходяться на стадії дозрівання, лежать у зоні найближчого розвитку [16.С.2].

Варто не забувати, що вчити всіх однаково не можна і тому диференціація теж належить до інтерактивного навчання (практика через дію, навчання інших, негайне творче застосування набутих знань...).

Багаторічний досвід роботи дозволяє зробити висновок, що диференційовані завдання передбачають індивідуальну роботу з усіма категоріями учнів, конкретну допомогу кожному для максимального розвитку його розумових здібностей, дають змогу одночасно працювати з учнями різного рівня готовності до навчальної діяльності.

Всі диференційовані завдання можна звести до таких: диференціація за ступенем самостійності та за ступенем складності завдань.

При диференціації за ступенем самостійності всім учням пропонуються завдання однакової складності, при цьому диференціюється міра допомоги різним групам школярів. Зокрема, кількість інформації про хід розв'язання допускається від найбільш повної до найстислішої.

Інформація також варіюється за характером:  конкретизація завдання; —розв'язання допоміжних завдань, що приводять до вирішення основного завдання; —вказівка на прийом розв'язання, навідні питання, наочне підкріплення тощо.

У завданнях першій групі учнів вказується лише мета, а шляхи її досягнення вони знаходять самі. Учням другої групи дається підказка, на що слід звернути увагу під час роботи над завданням. З учнями третьої групи детально розглядається послідовність мислительних операцій, необхідних для пошуку рішення.

Робота над таким завданням дає змогу учням оволодіти раціональними прийомами розумової діяльності. Поступово кількість необхідної інформації для уч­нів 2 і 3 груп зменшується. Але зменшення залежить від сформованості в учнів певних навичок розв'язування пізнавальних завдань. Тому значну увагу слід приділяти навчанню школярів прийомів аналізу і синтезу, порівнянь, абстрагування й узагальнення.

Отже, з досвіду практичної діяльності Аніщенко О.В., Яковець Н.І. слід зазначити, що епізодичне застосування диференційованих завдань не дає бажаного результату, тому що частина учнів, особливо з низьким рівнем розвитку, буде безнадійно відставати, не досягнувши основної мети — засвоєння хоча б мінімуму знань, а сильніші не матимуть можливості постійно розвивати свої здібності [20.С.20-27].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Комплексне рішення освітніх, виховних розвиваючих задач, можливе лише за умовами впливу не тільки на розвиток учнів але й на емоційну сферу та одним із найбільш ефективних засобів впливу на почуття й емоції дитини є використання інформаційно- комунікативних технологій.

Таким чином, можна зробити висновок, що однією із-за задач виховання молодших школярів є розвиток пізнавальних інтересів через використання ІКТ.

В процесі роботи над курсовою було вивчено і проаналізовано ряд наукових та методичних джерел, Державних актів, що безпосередньо чи опосередковано стосуються актуальної проблеми розвитку інтересів молодших школярів, інтерактивних способів організації навчальної діяльності. Опрацьовано методичні рекомендації щодо використання інтерактивних технологій.

Практика показує, що одні й ті ж методи і прийоми неоднаково спрацьовують  з різними контингентами учнів. Дослідження підтверджують, що не всі діти відразу розуміють і позитивно сприяють інтерактивні технології, а, особливо, інтерактивні уроки. В цьому випадку вчителю треба докласти зусиль, щоб: по-перше, змінити стиль спілкування дитини, який вона «принесла» з сім’ї; по-друге, мотивувати її на активність пізнання; по-третє, сформувати навики колективізму і толерантності, а також навики самоаналізу. Найуспішнішим для реалізації є метод роботи в парах змінного складу, в стаціонарних парах (учні опанують їх швидко, з ентузіазмом працюють, результативність є високою). Організація роботи в групах на уроках  навчання не викликає труднощів, бо доля участі кожного учасника вибирається без диктату, відповідно до здібностей і бажань. Методи «Мозкового штурму» та «Прес» є універсальним у застосуванні на будь-яких уроках і на багатьох етапах уроку.

Основною проблемою вважаю нестача часу, яку долаю шляхом інтенсифікації навчального процесу за допомогою технологій. Мій досвід роботи показує, що використання інтерактивних технологій в навчанні мови та математики дозволяє диференціювати навчальну діяльність на уроках, активізує пізнавальний процес.

Дуже складно передбачити, у якому світі житимуть наші діти – адже він швидко змінюється. Проте із впевненістю можна сказати, що їм потрібно буде вміти працювати в команді й співпрацювати. Саме тому значну частину навчального часу присвячено роботі в групі.

Практика переконує, що кожний новий набір учнів в початкових класах вимагає корекції набору методик, іноді кардинальної зміни відпрацьованої системи роботи педагога, щоб не порушувати принципу «дитиноценризму».

Список використаної літератури.

1. Волкова С.І., Столярова Н.Н. Розвиток пізнавальних здібностей учнів на уроках математики // Повчаткова школа. – 2006.
2.  Дворецька А.В. Основні типи компютерних засобів навчання / А. В. Дворецька.// народна освіта. – 2006. - №2. – С. 157 -159.
3. Дуров А.І. Сучасні технології у навчанні // Початкова школа. – 2005. – «12.- С. 49-51.
4. Зав'ялова О.А. Виховання основ інформаційної культури молодших школярів// Початкова школа.- 2007 - №11.
5. Узагальнення досвіду. Коли молодший школяр активний: методи активізації пізнавальної діяльності на уроках // Початкова школа.- 2007.- №21.- С. 3-9
6. Павлова, С.І. Інформаційно-технічні засоби навчання  в початковій школі// Початкова школа.- 2001.- №4. – С. 110-118
7. Соколова , Т.Є. Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів засобами нових інформаційних технологій// Початкова школа.- 2004.- №3.- С. 21-26
8. Щукіна Г.І. Проблема пізнавального інтересу в педагогіці. М.: «Просвіта», 1971.-368с.
9. Інтерактивні технології навчання: теорія, досвід: Методичний посібник./ Авт-уклад. О. Пометун, Л. Пироженко.- 2007.
10.  Варзацька Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади // Дивослово.- 2005.- №2.- С. 5-19
11.  Вольфовська Т. Визначення рівня сформованості інтерактивних умінь особистості на етапах соціалізації // Педагогіка і психологія.- 2003.- № 3-4.- С. 141-148
12. Вольфовська Т. Становлення інтерактивних умінь як психологічна проблема інтеграції особистості в суспільне життя// Педагогіка і психологія.- 2002.-№4
13. Іванішена С. Форми та методи інтерактивного навчання

// Початкова школа.- 2006.- №3.- С.9-21

14.  Куріцина М. «Відчуй себе інтелектуалом»: Інтерактивні технології в розвитку творчих здібностей учнів// Освіта.- 2005.- №9.- С. 4-10
15.  Побірченко Н. Інтерактивне навчання в системі нових освітніх технологій// Початкова школа.- 2004.- №10.- С. 8-20
16.  Яроцька Г.Ф. Інтерактивне навчання: його сутність та перші спроби// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.- 2005.- №9.- С. 14-17.
17.  Балаюш О.В.  Індивідуалізація та диференціація навчання першокласників //  – 2014 .- С.2
18.  Стівенс і Славін [Stevens & Slavin]. Корекційні технології, методики та методи у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами // - 1991
19.  А. С. Бєлкіним. Корекційні технології, методики та методи у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Створення ситуації успіху.
20.  Аніщенко О.В., Яковець Н.І. «Сучасні педагогічні технології» //

      Курс лекцій. – 2007. – С. 200.

21.  Рис. 1.1. «Класифікація творчих ігор»
22.  Садкіна В.І. «Навчаємо з радістю»// Маленькі секрети учительського успіху.- 2018. – С. 143