Методичний посібник. Інтегроване навчання дієвий засіб формування мотивації учіння молодших школярів

Про матеріал
У навчально-методичному посібнику розкривається сутність поняття мотивація учіння, структура мотиваційної сфери та закономірності її формування, описується процес впровадження інтеграції в систему шкільного навчання, визначені принципи інтегрованого освітнього процесу, висвітлюються особливості проведення інтегрованих уроків у початковій школі, обґрунтовуються педагогічні умови та методика формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання. Навчально-методичний посібник розрахований на вчителів початкових класів.
Перегляд файлу

 

Департамент освіти і науки виконкому  Криворізької міської ради

КЗ «Інноваційно-методичний центр» КМР

Криворізька загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 94

Криворізької міської ради Дніпропетровської області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНТЕГРОВАНЕ НАВЧАННЯ

ДІЄВИЙ ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ

УЧІННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

 

 

 

 

 

 

Цвинда З.І.,

                      вчитель початкових класів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кривий Ріг – 2019 р.

 

 

 

Цвинда З.І.

Інтегроване навчання дієвий засіб формування мотивації учіння молодших школярів. – Кривий Ріг. – 2019. -  61 с.

 

 

У навчально-методичному посібнику розкривається сутність поняття мотивація учіння, структура мотиваційної сфери та закономірності її  формування, описується процес впровадження інтеграції в систему шкільного навчання, визначені принципи інтегрованого освітнього процесу, висвітлюються особливості проведення інтегрованих уроків у початковій школі, обґрунтовуються педагогічні умови та методика формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання.

        Навчально-методичний посібник розрахований на  вчителів початкових класів.

 

 

Рецензенти:

Кравцова І. А. – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри змісту і методики початкового навчання Криворізького педагогічного інституту ДВНЗ «Криворізький національний університет».

 Павлик О.А. – кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри початкової освіти Державного вищого навчального закладу «Криворізький державний педагогічний університет».

Шимко І. М. – кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри теорії і практики початкової освіти Криворізького педагогічного інституту ДВНЗ «Криворізький національний університет».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендовано до друку науково - методичною радою  КЗ  «ІМЦ» КМР    (протокол          від             2018 року)

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………3

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЯ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ІНТЕГРОВАНОГО НАВЧАННЯ…………………………………………………………………5

           1.1. Мотивація учіння як психологічний феномен…………………5

1.2. Мотиви учіння у структурі мотиваційної сфери

         молодшого школяра…………………………………………….9

1.3. Сутність інтегрованого навчання, його ознаки……………….15

          1.4. Особливості проведення інтегрованих уроків

         у початковій школі…………………………………………….19

 

РОЗДІЛ 2.ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПРОГРАМА ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ІНТЕГРОВАНИХ УРОКІВ……………….23

           2.1. Педагогічні умови формування мотивації учіння молодших      

                  школярів засобами інтегрованого навчання…………………...23

           2.2. Принципи інтегрованого освітнього процесу…………………27

2.3.  Методика формування мотивації учіння молодших

        школярів засобами інтегрованого навчання………………..30

 

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..33

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………….....35

ДОДАТКИ………………………………………………………………….48

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти одним із стратегічних завдань початкової школи є навчити дітей вчитися, прищепити інтерес до знань. Розв’язання цього завдання передбачає оновлення змісту, мети, шляхів та форм організації навчального процесу.

Молодший шкільний вік це важливий період дитинства, провідною в якому є навчальна діяльність. Для того щоб така діяльність була успішною сучасному вчителю необхідно не тільки вміло поєднувати різні методи і прийоми, навчання та способи навчальної роботи, а й домогтися того, щоб кожен урок сприяв мотиваційному розвитку учнів, формуванні мотивації учіння молодших школярів, ініціативності, інтересу до знань.

Мотивація як психологічний феномен була предметом досліджень таких відомих учених, як В. Асєєв [6], Л. Божович [10], Л. Занков [29], С. Занюк [30], Є. Ільїн [32; 33], В. Ковальов [42], Г. Костюк [47], О. Леонтьєв [51], А. Маркова [54; 55], B. Мерлін [58], Р. Нємов [73], Д. Узнадзе [91], Г. Щукіна [96; 97; 98] та ін.

  Значний вклад у розвиток теорії мотивації, розробку й вдосконалення її прикладних аспектів внесли такі українські вчені як: О. Амоша, Л. Балабанова, М. Белопольський, В. Гончар, В. Гриньова, В. Данюк, Г. Дмитренко, С. Ілляшенко, О. Єгоршін, А. Калина, А. Кібанов, О. Кендюхов, В. Колосок, А. Колот, Т. Логутова, Н. Огороднікова, І. Павленко, О. Павловська, О. Чернушкіна  та  ін.

Формуванню мотивації учіння молодших школярів сприяє втілення в освітню практику інтегрованого підходу. Навчально-виховна система початкової освіти поєднує процеси навчального пізнання й діяльності учня, а інтегрований підхід до навчання дає змогу враховувати цю особливість початкового етапу навчання за допомогою  вибору відповідної тематики, добору змісту нового матеріалу, способів і засобів оволодіння ним. Відповідно інтегровані уроки дають відчутні результати у розвитку пізнавальних здібностей молодших  школярів: вносять у звичайну систему уроків новизну, знімають суворі кордони предметного викладання, допомагають дітям сприймати важливі поняття, явища цілісно й водночас різнобічно.

Дидактичні можливості інтегрованих занять в початковій освіті досліджували такі вчені як Н. Бібік, М. Вашуленко, О. Савченко, В. Тименко, Р. Ільченко та ін. Особливості проведення інтегрованих уроків досліджували В.Андрущенко, О.Бабкіна, Н.Бібік, В.Бондар, М.Вашуленко, С.Гончаренко, М.Євтух, М.Закович, В.Ільченко, С.Клепко, О.Мащенко, В.Моргун, Н.Ничкало, Е.Носенко, І.Радіонова, В.Рижко, А.Сиротенко, Т.Яценко та ін.

 Незважаючи на велику кількість досліджень, педагогічні умови та засоби, які впливають на ефективність формування мотивації учіння засобами інтегрованого навчання, залишаються недостатньо теоретично та практично розробленими.

У навчально-методичному посібнику «Інтегроване навчання дієвий засіб формування мотивації учіння молодших школярів»  розкривається сутність поняття мотивація учіння, структура мотиваційної сфери та закономірності її  формування, висвітлюються особливості проведення інтегрованих уроків у початковій школі, обґрунтовуються педагогічні умови та методика формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ІНТЕГРОВАНОГО НАВЧАННЯ

 

1.1. Мотивація учіння як психологічний феномен

 

Широкий інтерес із боку психології до вивчення мотиваційно-потребової сфери особистості призвів до створення численних теорій мотивації: психодинамічних теорій (З. Фрейд), теорія системи базових потреб особистості (А. Маслоу) та інші змістовні теорії мотивації (Д. Мак-Клелланд, Ф. Герцберг, К. Алдерфер), самодетермінаційна теорія (Е. Дісі, Р. Раян). Серед відносно нових теорій мотивації особливий інтерес являє собою теорія мотиваційного потенціалу діяльності (Дж.Р. Хекман і Р.Г. Олдхем), адже ця теорія пов'язує особистісний потенціал, особистісне зростання та мотивацію до діяльності.

Відомі психологи та педагоги-дидакти М. Данилов, В. Ільїн, С. Максименко,  О. Савченко,  Ю. Шаров  та  інші,  розглядаючи  мотивацію  як  психологічну категорію, здебільшого досліджували мотивацію загалом, а  також і окремі її елементи. Вивчалися такі мотиваційні компоненти, як  пізнавальний інтерес (В. Башарін, В. Лозова, Г. Щукіна), пізнавальна потреба (В. Ільїн, Г. Кирилова, Ю. Шаров), мотивація навчання (О. Гребенюк), мотивація  навчальної  діяльності (О. Глазунов, О. Цвєткова).

У психології відсутня єдина точка зору на сутність поняття «мотивація», що свідчить про багатозначність даного поняття. Розглянемо сутність даного поняття.

П. Якобсон використовує термін «мотивація» у вузькому та широкому значеннях. В першому випадку це мотивація конкретних форм поведінки людини, в другому – сукупність тих психологічних моментів, якими визначається поведінка людини в цілому [100, с. 214].

Д. Макклелланд розглядає мотивацію як актуалізований у конкретний момент часу (“тут і зараз”) мотив (мотиваційна диспозиція). Учений вважає за доцільне відмовитися від розуміння мотивації як сукупності всіх суспільних чинників, що змушують людину діяти, і водночас час багато з цих чинників називає або мотивами, або детермінантами поведінки людини [53, с. 16].

В. Асєєв зазначає, що мотивація включає в себе всі види спонукань: мотиви, потреби, інтереси, прагнення, цілі, ідеали тощо, де в найширшому розумінні мотивація іноді визначається як детермінація поведінки загалом [6, с. 7].

І. Підласий поняття «мотивація» трактує як «процеси, методи, засоби спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності, активного засвоєння змісту освіти» [92, с. 47].

На думку С. Занюк, існує позитивна та негативна мотивації. Під негативною мотивацією він розуміє “спонукання, яке може бути викликано розумінням деяких незручностей, покарань, що можуть трапитись у випадку невиконання діяльності. Передчуття неприємностей та покарань – ось що стимулює до активності при дії негативної мотивації” [30, с. 132].

В. Ковальов поняття «мотивація» розглядає як систему мотивів в її певній побудові, ієрархії [44, с. 122]. Учений підкреслює, що мотивація не може бути позитивною чи негативною. На його думку, негативною чи позитивною може бути поведінка чи діяльність, тому вчений розглядає мотивацію як “сукупність мотивів поведінки та діяльності” [42, с. 43].

Є. Ільїн всі визначення поняття «мотивація» розглядає в межах двох напрямів. Відповідно першого напряму, мотивація розглядається із структурних позицій, як сукупність чинників або мотивів. Відповідно другого напряму, мотивація – це не як статичне, а як динамічне утворення, як процес, механізм. Більш за те, в другому випадку мотивація виступає як засіб або механізм реалізації вже наявних мотивів: виникла ситуація, що дозволяє реалізувати наявний мотив, з’являється і мотивація, тобто процес регуляції діяльності за допомогою мотиву [32, с.65].

У психологічному словнику поняття «мотивація» розглядається як «спонука, що викликає активність організму та визначає її спрямованість» [48, с. 190].

У педагогічній енциклопедії поняття «мотивація» трактується як система мотивів або стимулів, спонук людської поведінки та діяльності [67, с. 411].

Таким чином, аналіз психолого-педагогічної літератури показав, мотивацію трактують з двох позицій: 1) як щось таке, що пов’язане із потребами, особистими цілями, мотивами та цінностями людини  і мотивує її до діяльності; 2) з позиції впливу на людину шляхом використання різноманітних рушійних сил з метою спонукання до дій.

Розглянемо зміст поняття «мотивація учіння».

Л. Занков поняття «мотивація учіння» розглядає як загальну назву для процесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності, активного засвоєння змісту освіти, що залежить від рівня сформованості мотивації учіння школярів [29].

П. Якобсон розглядає мотивацію учіння, з одного боку, як результат переробки тих впливів, які учень отримує із сімейної та соціальної сфери, а з іншого – відношення до цих впливів, які пов’язані з особливостями життєвих настанов, бажань та інтересів людини [100].

П. Якобсон мотивацію учіння класифікує на три типи:

  •     негативна (виникає в учнів, які розуміють, що можуть виникнути деякі неприємності, якщо вони не будуть вчитися: нагадування, догани та погрози батьків);
  •     мотивація, яка знаходиться ззовні самої навчальної діяльності (моральні та суспільні мотиви учня, бажання створити особисте благополуччя);
  •     мотивація, закладена у навчальній діяльності (прагнення пізнавати все нове і нове, переборювати труднощі інтелектуального характеру) [100].

О. Киричук у праці «Навчальні інтереси молодших школярів» мотивацію учіння трактує як систему природних, соціальних і особистісних чинників, що спонукають до відвідування навчального закладу, виконання вимог учителів, включення у процес навчання, до зусиль, необхідних до подолання труднощів, до розвитку здібностей, до навчальної взаємодії тощо [41, с.67].

А. Нестеров зазначає, що мотивація учіння визначається такими специфічними для цієї діяльності факторами: самою освітньою системою; освітнім закладом, де здійснюється навчальна діяльність; організацією освітнього процесу; суб’єктними особливостями школяра (вік, стать, інтелектуальний розвиток, здібності, самооцінка, взаємодія з іншими учнями); суб’єктними особливостями педагога, насамперед, системою його ставлення до учня; специфікою його навчального предмета [62, c. 103].

На думку А. Маркової, мотивація навчання є спрямованістю активності на предмет, і вона тісно пов'язана з об'єктивними характеристиками предмета, що її викликає [54].

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що мотивацією учіння є система стійких мотивів, що визначає активну навчально-пізнавальну діяльність учня. Під впливом учіння відбуваються суттєві зміни у спрямованості особистості, її інтелектуальній та емоційно-вольовій сферах, її характері і здібностях.

Складність дослідження мотивації зумовлена тим, що учень спонукається до учіння комплексом мотивів, які не лише збагачуються взаємно, але й протистоять один одному. Мотивація формується, змінюється і перебудовується в процесі діяльності. Тому перед педагогами сучасної школи стоїть досить важливе завдання знайти нові шляхи формування позитивної мотивації школярів до здійснення учбової діяльності.

Формування мотивації учіння неможливо здійснити без урахування вікових особливостей молодших школярів та їхніх індивідуальних психологічних характеристик. Це означає, що педагог повинен організувати навчально-виховний процес таким чином, щоб вирішувалися завдання розвитку мотиваційної сфери на певному віковому етапі та підготовки учнів до наступного етапу розвитку особистості. У зв’язку з розкриттям резервів вікового розвитку мотивації важливо здійснювати особистісно орієнтований підхід до навчання.

Мотивація учіння як психологічний феномен є надзвичайно складною. Кожен учитель ставить собі за мету дати дитині глибокі та міцні знання, його головним завданням має бути не просто викладення матеріалу, а й залучення учнів до активної участі в опрацюванні теми, що вивчається, через застосування сучасних інноваційних методик навчання молодших школярів.

Необхідною умовою ефективного учіння молодших школярів є організація цілеспрямованого навчання, у якому вона знайомляться з різними видами діяльності і оволодівають способами їх виконання. В учнів з'явиться внутрішня потреба до учіння, позитивне ставлення до навчального процесу за умови, якщо вони мають можливість зайняти активну позицію у навчально-пізнавальній діяльності. Для цього потрібно зрозуміло викладати матеріал, вміло організовувати самостійну роботу для оволодіння знаннями, уміннями й навичками, показувати практичну значимість навчального матеріалу, вміло поєднувати різні методи і прийоми, навчання та способи навчальної роботи, використовувати елементи зацікавленості, викликати емоції, переживання подій тощо.

Враховуючи тенденції розвитку особистості та організації навчально-виховного процесу, доцільно запропонувати певні шляхи формування мотивації учіння молодших школярів та підвищення їх навчальних досягнень:

1. Щоденна увага до кожного учня, визнання його особистості.

2. Своєчасна ліквідація прогалин у знаннях і організація оперативної допомоги кожному учневі, що відстає у навчанні.

3. Формування мотивації учіння як необхідного стимулу бажання учня до навчання.

4. Перехід до інноваційних методів навчання, що дають можливість розкрити потенційні можливості кожного учня, повірити у власні сили.

5. Організація навчального процесу з визначенням трьох головних видів складності під час пояснення матеріалу, його закріплення і оцінювання.

6. У підготовці будь-якої теми уроку навчальний матеріал поділяти на кілька блоків.

7. Вивчення умов, в яких виховується кожна дитина, врахування їх у навчальній діяльності

На основі вище зазначеного виокремлюємо чинники, що сприяють формуванню мотивації учіння молодших школярів: позитивний емоційний настрій; вивчення мотиваційної сфери учнів; ситуація успіху; наявність свободи вибору; сформованість загально-навчальних умінь і навичок; диференціація та індивідуалізація опора на типологічні особливостей учнів; використання різноманітних прийомів і методів інноваційних технологій; організація ігрової діяльності та колективної діяльності на уроках; формування мотивації на кожному етапі уроку.

Мотивація учіння відіграє важливу роль у становленні особистості, адже без неї неможлива ефективна учбова діяльність та розвиток здатності і потреби до самовдосконалення, саморозвитку, самоосвіти. Саме у молодшому шкільному віці закладається основа для подальшого учіння школяра і часто від бажання вчитися у початковій школі залежить і прагнення до учіння у середніх та старших класах.

Таким чином, аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що у науковій літературі мотивацію трактують з двох позицій: 1) як щось таке, що пов’язане із потребами, особистими цілями, мотивами  та цінностями людини  і мотивує її до діяльності; 2) з позиції впливу на людину  шляхом використання різноманітних рушійних сил з метою спонукання до дій. В межах нашого дослідження мотивація учіння розглядається як динамічний процес формування мотивів учіння, що включає створення готовності, прийняття навчального завдання, орієнтування в навчальному матеріалі, навчальні дії, спрямовані на перетворення  навчального матеріалу і контроль своєї роботи. З’ясовано, що мотивація учіння – це полімотивована діяльність, сукупність спонукань, що викликають активність особистості та визначають її спрямованість в учінні. Під впливом учіння відбуваються суттєві зміни у спрямованості особистості, її інтелектуальній та емоційно-вольовій сферах, її характері і здібностях.

 

1.2. Мотиви учіння у структурі мотиваційної сфери

молодшого школяра

 

На основі аналізу психологічної та педагогічної літератури нами визначено, що формування мотивів учіння в дітей молодшого шкільного віку представляється одним з найбільш важливих завдань освіти. З одного боку, для молодших школярів характерний низький рівень пізнавальної мотивації, з другого боку – цей вік є сенситивним для формування її, оскільки тільки в цей період відбувається перебудова та ускладнення емоційно-мотиваційної сфери, зрушення в ієрархії мотивів.

У структурі учіння виділяють різну кількість складових її елементів, серед яких береться до уваги й мотиваційний аспект. Учені аналізують компонентний склад і рівні становлення мотивації учіння (В. Давидов, А. Дусавицький, Н. Костюков, А. Маркова,  Н. Морозова, В. Рєпкін, П. Сірбіладзе, Г. Щукіна та ін.), умови і чинники,  що впливають на формування і розвиток мотивації учіння (А. Абдуллаєв, А. Алфьоров, Ю. Бабанський, О. Бодальов,  Т. Кулікова та ін.), методичні аспекти формування мотивації як компонента навчальної діяльності (І. Абрамова, Л. Божович, О. Леонтьєв, Т. Лях, А. Маркова та ін..

Складність, багатоаспектність, актуальність і важливість проблеми формування мотивів учіння молодших школярів обумовлює множинність підходів до розуміння їх сутності, походження, структури, різновидів.

Розглянемо сутність понять «мотив», «мотиваційна сфера особистості», «мотив учіння». Зауважимо, що єдиної точки зору на сутність цих понять немає, що свідчить про неоднозначність та багатозначність даних понять.

У психологічній теорії існують ґрунтовні напрацювання щодо трактування сутності мотиву. Вивченням природи, структури, різновидів мотивів займалися М. Алексєєва, Л. Анциферова, В. Асєєв, Л. Божович, Б. Додонов, В. Ковальов, С. Занюк, Є. Ільїн, А. Маркова, Н. Морозова, С. Москвичов, Л. Славіної, І. Смолин, Х. Хекхаузен та ін.

В. Ковальов поняття «мотив» трактує як « внутрішні спонукання до дій  людини, котра переслідує певні цілі, що формуються на основі потреб» [43, с.  36].

Р. Немов під мотивом розуміє «те, що належить самому суб’єкту поведінки, є його сталою  особистісною властивістю, що зсередини спонукає до вчинення певних дій» [61, с. 89].

Є. Ільїн поняття «мотив» трактує як «внутрішнє усвідомлення спонукання» [32, с. 51]. Учений зазначає, що те, що, відображаючись у голові людини, спонукає діяльність, спрямовує її на задоволення певної потреби, називається мотивом цієї діяльності [32, с. 45].

Г. Костюк мотив розглядає як те, що зумовлює прагнення людини до даної, а не якої-небудь іншої мети. Мотивами називають потреби, почуття, інтереси, переконання та інші спонукання людини до діяльності, зумовлені вимогами її життя» [47, с. 52].

У праці М. Гамезо та І. Домашенко «Атлас з психології» поняття «мотив» трактується як «те, що спонукає людину до діяльності  та надає  її  діяльності осмисленості» [19,  с. 108].

В. Селіванов поняття «мотив» розглядає як свідому спонуку. На думку вченого, мотивами діяльності можуть бути бажання, почуття, інтереси й інші явища свідомості [83, с. 107].

На думку Ю. Вінтюка, мотив  – це «внутрішня, усвідомлена спонука до активності» [16, с. 281].

Г. Дмитренко, Е. Шарапатова, Т. Максименко зазначають, що мотив – це «предмет, засіб задоволення  потреби» [27, с. 39].

Д. Узнадзе розглядає мотив як складне психологічне утворення, яке виникає в результаті багатоступеневого процесу мотивації [91, с. 512].

У  психологічному  словнику   мотив  розглядається як: «1) спонукання до діяльності, пов’язаної із задоволенням потреб  суб’єкта;  2)  предметно  спрямована  активність  певної  сили;  3)  усвідомлена  причина, яка лежить в осно ві вибору дій та вчинків особистості» [72,  с.  219].

В Академічному тлумачному словнику української мови поняття «мотив» трактується як «підстава, привід для якої-небудь дії, вчинку» [1, с. 810]. Аналогічне визначення наведене у Публічному електронному словнику української мови  [74].

Слід звернути увагу і на те, що поняття мотиву пов’язане із поняттям  потреби.  Відтак,  слушно  зауважує  С.Б. Каверін, що «одна і та ж потреба може бути реалізована шляхом  сукупності зовсім різних мотивів; у той же час декілька різних потреб можуть  бути задоволені одним мотивом» [38, с. 94].

В. Мерлін указує на зв'язок мотиву і потреби. Ним висловлено думку про те, що потреба, яка не тільки переживається емоційно, але й усвідомлюється як недолік у чомусь об'єктивному, є справжнім мотивом цілеспрямованих дій. Таку необхідність, що переживається і усвідомлюється, він називає потребою. «В цьому і лише в цьому значенні будь-який мотив є потребою» [58, с. 199].

Таким чином,  під поняттям «мотив» розуміють все те, що внутрішньо спонукає людину до дій та вчинків, або  іншими  словами  – внутрішньо усвідомлене спонукання, яке лежить в основі вибору дій  та вчинків особистості.

У літературі разом із поняттям «мотив» також розглядається поняття «стимул».

У психологічному словнику стимул трактується спонукання, ефект якого залежить від психіки людини, її  поглядів, почуттів, настрою, інтересів [72, с. 385].

В Академічному тлумачному словнику української мови поняття «стимул» розглядається як те, що викликає зацікавленість у здійсненні чого - небудь; спонукальна причина до  здійснення чогось» [1, с. 698].

Є. Ільїн поняття «стимул» розуміє як спонукач мотиву [33, с. 51].

Як свідчить огляд й узагальнення літературних джерел, є група  авторів, що розглядають  стимул не тільки як зовнішнє спонукання до дій, але і  як внутрішнє спонукання також [13, с. 151].  Наприклад, у роботі А. Єгоршина [28, с. 211] зазначено, що стимул – це, насамперед, «примус  чи  причина  поведінки  людини».

Педагоги М. Алексєєва, В. Асєєв, К. Гунько, В. Кириленко, Г Костюк, А. Макарова та ін. наголошують, що у молодшому шкільному віці формуються основи мотивації учіння і саме тому цей вік має важливі резерви розвитку мотиваційної сфери учнів.

Отже, важливим є з’ясування поняття «мотиваційна сфера особистості». Сутність, зміст, закономірності формування мотиваційної сфери особистості висвітлювалися в працях М. Алексєєвої, Л. Анциферової, В. Асєєва, А. Асмолова, М. Батуріна, Л. Божович, Л. Бороздіної, О. Брушлинського, Л. Бурлачука, Б. Вайнера, В. Вілюнаса, О. Леонтьєва, А. Маркової, М. Матюхіної, Ю. Орлова, Д. Рассела, С. Рубінштейна, Б. Такмана, Х. Хекхаузена та ін.

Підкреслимо, що основним методологічним принципом, що визначає  дослідження мотиваційної сфери у вітчизняній психології, є положення  про єдність динамічної і змістовно-смислової сторін мотивації. Активна розробка цього питання пов’язана з дослідженням таких проблем, як система  відносини людини (В. М’ясищев), співвідношення сенсу і значення (О. Леонтьєв), інтеграція спонук і їх смисловий контекст (С. Рубінштейн), спрямованість особи і динаміка поведінки (Л. Божович, В. Чудновський), орієнтування в діяльності (П. Гальперін).

Під мотиваційною сферою особистості розуміють сукупність стійких мотивів, що знаходяться в певній ієрархії і виражають спрямованість особистості, зокрема, її систему цінностей, установки, соціальні очікування, емоції, вольові якості та інші соціальні і психолого-педагогічні характеристики [59, с. 5-7].

Р. Немов підкреслює, що рівень розвитку мотиваційної сфери людини можна оцінити за такими параметрами:

широта (якісна розмаїтість мотиваційних факторів - диспозицій (мотивів), потреб і цілей, представлених на кожному з рівнів; чим більше в людини різноманітних мотивів, потреб і цілей, тим більше розвиненою є його мотиваційна сфера);

гнучкість (більш гнучкою вважається така мотиваційна сфера, у якій для задоволення мотиваційного спонукання більш загального характеру (вищого рівня) може бути використане більше різноманітних мотиваційних спонукань нижчого рівня; тобто гнучкість передбачає рухливість зв’язків, що існують між різними рівнями ієрархічної організованості мотиваційної сфери: між мотивами й потребами, мотивами й цілями, потребами й цілями;

ієрархованість (характеристика будови кожного з рівнів організації мотиваційної сфери, узятого окремо) [61, с.466].

Отже, мотиваційна сфера є джерелом найрізноманітніших виявів активності учнів, їх самостійності та ініціативи в процесі пізнання.

Учіння – це провідна діяльність молодших школярів, що виявляється в цілеспрямованому засвоєнні ними суспільного досвіду, і, відповідно, формуванні соціальної компетентності. Ефективнiсть учіння безпосередньо залежить вiд мотивiв, якi спонукають учня до активностi i визначають її спрямованiсть. Поняття «мотив учіння» є одним із провідних понять в психологічній науці. Мотиваційному аспекту учіння приділяється достатньо уваги в психологічній і педагогічній літературі (В.Вілюнас, Г. Костюк, О. Леонтьєв, А. Маркова, М. Матюхіна, С. Рубінштейн та ін.).

Розглянемо сутність поняття «мотив учіння».

Комплексність, теоретична і практична значущість проблеми мотивів учіння визначили широту та інтенсивність її дослідження у психології  та  педагогіці,  необхідність винесення на передній план різних аспектів даного феномену. Так, значна увага приділялася вивченню зв'язку мотивів з  психічними процесами, емоціями та почуттями, індивідуальними особливостями суб'єктів учіння (В.Мерлін, Н.Рейнвальд, К. Альбуханова-Славська, І. Джидар'ян, М. Алексєєва та ін.), закономірностей  формування  мотиваційної  сфери особистості (Г. Костюк, С. Рубінштейн, О. Леонтьев, Л. Божович та ін.). Обґрунтовувалася необхідність та робилися спроби дослідити шляхи і методи формування  мотивів учіння (В. Асєєв, М. Гамезо, Л. Непомняща,  Г. Щукіна,  С. Григор'ян, А. Маркова та ін.).

Л. Божович поняття «мотиви учіння» трактує як спонуки, що характеризують особистiсть школяра, її основну спрямованiсть, яка виховується упродовж його життя як сiм’єю, так i самою школою. Вони залежать вiд тих конкретних суспiльних умов, в яких розвивається дитина, вiд того виховання, яке вона отримує [10].

Відомий педагог  Ю. Бабанський відзначав, що мотиви учіння треба виховувати, розвивати, стимулювати і, що особливо  важливе, треба  учити  школярів «самостимулювати» свої  мотиви.

О. Савченко виділяє такі мотиви учіння молодших школярів:

  •     почуття обов’язку;
  •     бажання заслужити похвалу вчителя;
  •     страх перед покаранням;
  •     звичка виконувати вимоги дорослих;
  •     честолюбство;
  •     прагнення утвердитися в класі;
  •     бажання порадувати батьків;
  •     бажання одержувати відмінні оцінки;
  •     прагнення заробити винагороду [75, с. 153].

На думку М. Алексєєвої, мотиви учбової активності школярів як свiдомо здiйснюваної дiяльностi є надзвичайно рiзноманiтними. Вони є наслiдком психологiчної переробки дитиною тих впливiв, якi надходять вiд сiм’ї, школи, громадських установ i зумовлюються усвiдомлюваним чи недостатньо усвiдомлюваним ставленням до них залежно вiд вiкових та iндивiдуальних особливостей дитини. Тому класифiкацiя мотивiв є одним iз найскладнiших i, в той же час, дискусiйних питань педагогiчної психологiї [2].

Мотиви учiння, як i мотиви взагалi, класифiкують за рiзними пiдставами:

  •           за ступенем значимостi для особистостi – провiднi (домiнуючi), смислоутворюючi та мотиви-стимули (О. Леонтьєв);
  •           залежно вiд спонукальної сили – “мотиви, що розумiються” (“знанi”) та “реально дiючi” (О. Леонтьєв);
  •           за рiвнем усвiдомлення – адекватно чи неадекватно усвiдомленi, свiдомо замаскованi, неусвiдомленi (А. Маркова);
  •           за емоцiйним забарвленням модальностi – позитивнi та негативнi (П. Якобсон) та iн.

Вибираючи рiзнi ознаки для класифiкацiї, психологи (О. Леонтьєв, Л. Божович, А. Маркова та iн.) виокремлюють рiзнi мотиви, якi лежать в основi учбової дiяльностi.

Так, О. Леонтьєв мотиви учбової дiяльностi за рiвнем їх усвiдомлення учнями подiляє на:

  •                                          «знані» (усвiдомлюванi) мотиви – виявляються у здатностi учня розповiсти, що спонукає його до учiння, а також здiйснити iєрархiю своїх мотивiв учiння;
  •                                          реально діючі – виявляються в успiшності учня, його ставлення до виконання домашнiх завдань та намагання розв’язувати задачi пiдвищеної складності [51].

На думку О. Леонтьєва, учень знає, чому треба вчитися, але це ще може не спонукати його до учiння. Лише при певних умовах “знанi” мотиви можуть стати реально дiючими. Наприклад, першокласник не спiшить виконувати уроки, хоча знає, що це його обов’язок. Вiн розумiє, що коли не виконає домашнiх завдань, то може на уроцi отримати незадовiльну оцiнку, викликати осуд учителя i засмутити батькiв. Але всього цього часто буває недостатньо, щоб змусити себе готувати уроки. Такий “знаний” мотив є психологiчно недiєвим. Якщо ж батько заявляє учневi, що той не пiде гуляти до тих пiр, доки не вивчить уроки, то така вимога подiє зразу, i учень приступить до роботи. Мотив “одержати можливiсть погуляти” стає реально дiючим [51].

Аналiзуючи данi про розвиток учбової мотивацiї у рiзних вiкових групах, О. Леонтьєв видiлив три етапи еволюцiї учбових мотивів:

І. На першому етапi (у початкових класах) у свiдомостi учнiв переважають мотиви, що лежать у самому учiннi, яке стало для них об’єктивно значущою i суспiльно цiнною дiяльнiстю.

ІІ. На другому етапi (у середнiх класах) вiдбувається змiна домiнуючої мотивацiї i провiдними стають мотиви, пов’язанi з шкiльним життям та взаєминами з ровесниками у класному колективi.

ІІІ. На третьому етапi (у старших класах) найважливiшими стають мотиви, пов’язанi з майбутнiм вибором професiї i подальшими життєвими перспективами [51].

Розрiзняючи мотиви учiння за спрямованiстю та генезисом, Л. Божович видiляє двi категорiї мотивiв, якi мають рiзне походження i рiзну психологiчну характеристику:

1. Пiзнавальнi мотиви – це мотиви, що проявляються у спрямованостi школяра на оволодiння змiстом навчального предмету. Вони тiсно пов’язанi з потребою пiзнання, iнтелектуальним пошуком i задоволенням допитливостi. Дiтей приваблює сам процес учiння, в результатi якого поглиблюються знання, розвивається кмiтливiсть та винахiдливiсть. Вони одержують задоволення вiд появу iнтелектуальних зусиль пiд час виконання учбових завдань. До них вiдносять:

  •           iнтерес до знань;
  •           потребу у розширеннi знань;
  •           допитливість;
  •           потребу у розумовiй дiяльностi та iн.

2. Соцiальнi мотиви – це мотиви, що зумовлюються особливостями соцiальних вiдносин, якi встановлюються мiж учнями в процесi учiння. У них розкриваються важливi для особистостi прагнення, запити, соцiальнi установки тощо. Вони не завжди достатньо усвiдомлюються учнями. Це особливо помiтно у групах початкових, i, навiть середнiх класiв.

Велике значення має й усвiдомлення учнем важливостi пiзнавальних мотивiв, перетворення їх на провiднi. А. Марковою встановлено закономiрний зв’язок рiзних сторiн навчально-виховного процесу з характером та особливостями навчально-пiзнавальних мотивiв, що формуються у школярiв у цьому процесi [55].

Залежно від ставлення до змісту та навчальної діяльності, мотиви учіння поділяють на два види:

  •                                          внутрішні мотиви – мотиви, що пов’язані зі змістом навчальної діяльності та її процесом (пізнавальний інтерес, потреба в інтелектуальній активності, прагнення досягти кращого результату тощо)..
  •                                          зовнішні. У разі зовнішньої мотивації чинники, що регулюють поведінку, не залежать від внутрішнього «Я». Внутрішня мотивація сприяє одержанню задоволення від роботи, викликає інтерес, радісне збудження, підвищує самоповагу [94].

На жаль, сьогодні пересічний педагог орієнтований переважно на «підтримування» зовнішньої мотивації у вигляді контролю, наказів і вимог. Така практика негативно впливає на бажання вчитися і веде до поступового зниження навчального інтересу учнів загалом. Для того, щоб зацікавити учнів роботою на уроці, варто дбати про гармонійне поєднання мотиваційного, змістового, процесуального та розвивального компонентів навчальної діяльності. Зміст має привабити дітей чимось незвіданим, сприяти розвивальним дидактичним цілям. Важливо, щоб дитина зрозуміла значущість навчального матеріалу та його зв’язок із життям. Кожна сторінка уроку має захоплювати, зацікавлювати, інтригувати. Тому оволодіти увагою дітей необхідно не на етапі мотивації чи організації, а тільки переступивши поріг класу. Для цього кожен урок повинен починатися не лише з позитивного настрою, але із загадковості. Учні мають думати про те, що ж буде на уроці, про що вони дізнаються і яким способом. Для цього учителеві, перш за все, необхідна непередбачуваність. Такий вчитель без остраху може підвести учнів з-за парт і піти у подорож садом, чи провести урок читання надворі, або ж прийти на перший урок й оголосити про екскурсію містом. Важливо, щоб учні усвідомлювали: кожен наступний день він інший, і такого вже не буде.

В. Давидов, В. Рєпкін, Н. Бібік вказують, що у молодшому шкільному віці можна сформувати новий тип ставлення до учіння, наприклад, інтерес до способу набуття знань, зорієнтувати учнів на спосіб пізнання, що має безпосереднє відношення до оволодіння навичками XXI століття, зокрема до готовності навчатися впродовж життя.

Як зазначає М. Алексєєва, в учнiв iнтерес до процесу навчання поєднується з почуттям задоволення вiд успiшно виконаного завдання, з прагненням бути освiченою й корисною для суспiльства людиною. Психолог вважає, що в процесi розв’язання рiзних мислених задач у дiтей виникають i розвиваються рiзноманiтнi iнтелектуальнi почуття, якi, узагальнюючись, стають мотивами учбової дiяльностi [2].

Окрiм мотивiв у мотивацiйнiй сферi особистостi важливе мiсце займають цiлi, якi забезпечують реалiзацiю мотивiв. Мотиви стосуються учбової дiяльностi в цiлому, а цiлi забезпечують виконання окремих учбових дiй. По тому, якi цiлi (близькi чи вiддаленi) ставить перед собою школяр i якi особливостi прояву кожного з видiв мотивацiї, учитель, спостерiгаючи за дiяльнiстю учня, може скласти уявлення про домiнуючi мотиви його учбової дiяльностi i правильно органiзувати роботу, спрямовану на пiдвищення її ефективностi i якостi.

Таким чином, учіння – це самостійна пізнавальна діяльність школяра по засвоєнню суспільно-історичного досвіду людства у вигляді певних знань, умінь та навичок. Ефективнiсть учіння безпосередньо залежить вiд мотивiв, якi спонукають учня до активностi i визначають її спрямованiсть. У нашому дослідженні мотиви учіння розглядаються як спонуки, що характеризують особистiсть школяра, її основну спрямованiсть, яка виховується упродовж його життя як сiм’єю, так i самою школою.

 

1.3. Сутність інтегрованого навчання, його ознаки

 

Ідея інтегрованого навчання актуальна, оскільки з її успішною методичною реалізацією передбачається досягнення мети якісної освіти, тобто освіти конкурентоздатної, спроможної забезпечити кожній людині самостійно досягти тієї чи іншої життєвої цілі, творчо самостверджуватися в різних соціальних сферах. Інтеграція покликана сприяти подоланню фрагментарності та мозаїчності знань учнів, забезпечує оволодіння ними комплексними знаннями, системою універсальних людських  цінностей, слугує формуванню системно-цілісного світогляду.

Аналіз науково-педагогічної літератури переконує в тому, що дослідженню проблем інтеграції знань на міжнауковому, філософському, педагогічному рівнях вивчали С. Гончаренко, Б. Кедров, Б. Новик, О. Спіркін, В. Тюхтін та ін. Основні положення теорії міжпредметних зв’язків у цілісному процесі навчання були об’єктом дослідження І. Волощука, Н. Лошкарьової, В. Максимової, В. Федорової та ін.

Психологічні основи процесу інтеграції в системі шкільного навчання розкриті в дослідженнях Л. Виготського, В. Давидова, В. Зінченка, Е. Носенко та ін. Сутність інтеграції як цілісного впливу на становлення особистості, її форми і види розкриті в працях С. Гончаренка, С. Вашуленка, С. Загв’язінського, В. Тименка, С. Якименка та ін.

У загальнонауковому аспекті інтеграція (від лат. integеr – цілий) – це «процес пристосування і об’єднання розрізнених елементів в єдине ціле при умові їх цільової та функціональної однотипності» [39, с. 28].

Доведено, що інтеграція виникла як явище фундаментальних наук на фоні своєї протилежності – диференціації, а сам процес і нтеграції близький до систематизації. Підтвердженням цьому є погляди Н. Антонова та І. Козловської.

Н. Антонов вважає, що інтеграція – це процес взаємопроникнення, ущільнення, уніфікації знання, який проявляється через єдність з протилежним йому процесом розчленування, розмежування, диференціації  [4, с.7].

І. Козловська визначає цей  термін «інтеграція» як  процес  зближення й зв’язку наук, який діє поряд з процесом диференціації, що являє собою вищу форму втілення між предметних зв'язків на якісно новому рівні навчання [46, с. 32].

Інтеграція є одним із провідних напрямів перетворень в сучасній школі і усунення протиріч між невпинно зростаючим обсягом знань та здатністю їх засвоєння. Практична реалізація ідеї інтегрованого навчання матиме й додатковий ефект, що сприяє розвитку емоційно ціннісного ставлення дітей до навчання, оскільки діти краще розумітимуть навчальний матеріал саме на міжпредметній основі, на взаємозв’язках з повсякденною діяльністю людини, що є запорукою успішного формування не тільки предметних компетентностей учнів, але й ключових, зокрема, вміння вчитися та  застосовувати набуті знання.

Поява інтеграції є результатом високого рівня реалізації міжпредметних зв’язків, що передбачає не тільки комунікацію між предметними галузями знань, а й встановлення глибинного зв’язку між ними. Інтеграція ґрунтується на загальних для кількох предметних галузей знань  наукових ідеях, концепціях, що дають цілісне уявлення про людину, світ, культуру.

Поява інтегрованого навчання як інноваційного явища та впровадження його в педагогічну практику викликано нагальною потребою у  формуванні інтегративного типу мислення у сьогоднішніх школярів для їх подальшої успішної адаптації і конкурентоздатності в сучасних умовах.

Інтегроване навчання є діючою моделлю активізації інтелектуальної діяльності та розвиваючих прийомів навчання. Воно зобов’язує до використання різноманітних форм викладання, що має великий вплив на ефективність сприйняття учнями навчального матеріалу. Через інтеграцію здійснюється особистісно - зорієнтований підхід до навчання, тому що учень сам може обирати «опорні» знання з різних предметів з максимальною орієнтацією на суб’єктивний досвід, що склався в нього під впливом як попереднього навчання, так і більш широкої взаємодії з навколишньою дійсністю.

Метою інтегрованого навчання є:

  •           формування в учнів цілісного уявлення про навколишній світ, системи  знань і вмінь;
  •           досягнення якісної, конкурентоздатної освіти;
  •           створення  оптимальних  умов  для  розвитку  мислення  учнів  у процесі  вивчення різноманітних предметів;
  •           активізація пізнавальної діяльності учнів на  уроці ;
  •           ефективна реалізація розвивально-виховних функцій навчання [69].

Можливості впровадження інтеграції в навчальний процес:

  •           поєднання спорідненого матеріалу кількох предметів навколо однієї теми, усунення дублювання у вивченні ряду питань;
  •           ущільнення знань, тобто сконструювати фрагмент знань таким чином, засвоєння якого вимагає менше часу, проте підвищує якість навчального уміння;
  •           опанування з учнями значного за обсягом навчального матеріалу, досягнення цілісності знань;
  •           залучення учнів до процесу здобуття знань;
  •           формування творчої особистості учня, його здібності;
  •           дати можливість учням застосовувати набуті знання з різних навчальних предметів у професійній діяльності.

Переваги інтегрованого навчання розміщені в таблиці 1.1

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1

Переваги інтегрованого навчання

 

Для учнів

Для вчителів

  1. Створюються умови для формування цілісного образу світу і розгляду явищ з декількох сторін.
  2. Створюються умови для самореалізації, самовираження, прояву творчості, розкриття здібностей.
  3. Навколишній світ дітей пізнається ними у різноманітті та єдності.
  4. Розвивається потенціал, активізується пізнавальна активність.
  1. Налагоджуються міжпредметні зв'язки, передбачені навчальними програмами.
  2. Надається свобода вибору теми, змісту, засобів навчання.
  3. Передбачається можливість нестандартних уроків, форм і прийомів навчальної діяльності.

 

Інтегроване навчання сприяє розширенню соціально-пізнавального досвіду учнів у руслі поставлених учителем конкретних навчально-виховних завдань, інтенсивному розвитку школярів в аспекті вибраної тематики; формуванню інтересу до подій і явищ дійсності, вихованню особистості, розвиває загальнонавчальні навички дітей [80, с. 36 - 37].

Важливим принципом інтегрованого навчання є міжпредметні зв’язки. Вони впливають на відбір і структуру навчального матеріалу цілого ряду предметів. Ідея міжпредметних зв’язків виконує свою організуючу роль: впливає на побудову програм, структуру навчального матеріалу, підручників, на відбір методів і форм навчання. Систематичне їх застосування, створює можливості широко користуватися дидактичними матеріалами та засобами наочності (підручниками, таблицями, приладами, картами, презентаціями, відеороликами), які належать до одного навчального предмета, при вивченні інших дисциплін. В організації навчання виникає потреба в комплексних формах, що мають міжпредметні зміст. Такі форми вимагають координації діяльності вчителів, вивчення навчальних програм, взаємовідвідування уроків.

Міжпредметні зв’язки та інтеграція змісту навчального матеріалу – це різні дидактичні поняття. Міжпредметні зв’язки передбачають короткочасне та  фрагментарне перенесення інформації з одного предмета на інший. Як правило, вони є короткотривалими в часі. Інтеграція  змісту навчального матеріалу під час уроку забезпечує більш високий рівень узагальнення і систематизації інформації, що  сприяє кращому розумінню того матеріалу, що вивчається.

Сьогодні навчальний процес потрібно побудувати так, щоб максимально залучити учнів до процесу пізнання. Цього можна досягти через  цілісну, логічно обґрунтовану систему інтегрованих завдань [34, с. 39]. Інтегрованими можна назвати  такі завдання, які мають за мету „синтез змісту (способів пізнання) з декількох тем, розділів програми  або видів діяльності навколо однієї теми” [85, с. 46]. Іншими словами, інтегровані завдання це серія  (цикл, система) завдань, проведення яких зумовлено пошуками шляхів формування у дитини  цілісного світогляду, які важко розвивати в умовах предметної системи навчання.

У загальноосвітніх закладах переважно використовується система інтегрованих завдань, як засіб  збудження інтересу до навчання. Основними умовами ефективності інтегрованих завдань при цьому  є врахування обсягу, складності і кількості інформації, яка сприймається, навчальних можливостей учнів, психологічної готовності працювати та професійної підготовки  вчителя.  Аналізуючи  шляхи  побудови системи інтегрованих завдань, Н. Світловська зазначає , що „ключовим моментом є вибір  критеріїв змісту  завдання,  оскільки  навчальний  матеріал,  який  входить  до  змісту  інтегрованих  завдань, здебільшого належать до різних предметів і об`єднання його навколо однієї ідеї  – питання  надзвичайно важливе” [82, 58].

Інтегроване навчання дає свободу вибору теми, змісту, засобів, які використовуються в організації навчання молодших школярів. Цей вибір зумовлений перспективними й поточними дидактичними, виховними та розвивальними завданнями навчально-виховного процесу початкової школи.

Таким чином, інтеграція – це створення нового цілого на основі виявлення однотипних елементів і частин із кількох раніше розрізнених одиниць (навчальних предметів, видів діяльності тощо). Проблема інтегрованого навчання в школах різних типів є предметом наукового інтересу багатьох дослідників. Інтегроване навчання допомагає вчителю по-новому бачити свій предмет, більш чітко усвідомлювати його співвідношення з іншими науками; допомагає поєднувати можливості різних навчальних дисциплін у створенні цілісних уявлень учнів про світ, суспільство,  науку, мистецтво, літературу.

 

 

1.4. Особливості проведення інтегрованих уроків

 у початковій школі

 

Завдання вчителя початкових класів полягає передусім у тому, щоб максимально активізувати внутрішні ресурси учнів. Для цього педагогу потрібно знайти такі підходи, форми й способи організації навчання, які б апелювали до власного досвіду молодшого школяра, активізували б його емоційну, інтелектуально-вольову, моральну сфери, підключали б до процесу пізнання. Саме тоді учень відчуватиме власну причетність до всього, що відбувається на уроці. Ідея інтегрованого навчання завжди актуальна, адже сприяє формуванню цілісної системи знань і вмінь учнів, розвитку їхніх креативних здібностей та потенційних можливостей.

Дидактичні можливості інтегрованих занять в початковій освіті досліджували такі вчені як Н. Бібік, М. Вашуленко, О. Савченко, В. Тименко, Р. Ільченко та ін. Особливості проведення інтегрованих уроків досліджували В.Андрущенко, О.Бабкіна, Н.Бібік, В.Бондар, М.Вашуленко, С.Гончаренко, М.Євтух, М.Закович, В.Ільченко, С.Клепко, О.Мащенко, В.Моргун, Н.Ничкало, Е.Носенко, І.Радіонова, В.Рижко, А.Сиротенко, Т.Яценко та ін.

На думку Л. Куліченко, інтегрований урок – це урок, який проводиться з метою розкриття загальних закономірностей, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках і відповідних їм навчальних предметах [49, с. 250].

Інтегровані уроки – це уроки, які об’єднують блоки знань із різних навчальних предметів, що за навчальним планом викладаються як окремі навколо однієї  теми з  метою  інформаційного  та  емоційного  збагачення,  сприймання, мислення, почуттів учня, що дає змогу пізнавати нове з різних  сторін, досягати цілісності знань.

Як зауважують П. Самойленко, А. Сергєєв, методичними принципами інтеграції навчальних предметів в сучасній школі є:

  •           опора на знання з багатьох предметів;
  •           взаємозв'язок у змісті окремих дисциплін;
  •           зближення однорідних предметів тощо [80, с.36-37].

Інтегровані уроки доцільно проводити тоді, якщо зміст навчального матеріалу містить міжпредметні зв’язки, а головною метою такого уроку є опанування системою знань і цінностей, осягнення картини світу і людини в  поняттях, символах, образах, моделях буття.

Елементами  змісту  інтегрованих  уроків  є:

  •           знання, уміння, навички;
  •           досвід творчої діяльності;
  •           досвід емоційно-ціннісного ставлення до дійсності – світу, суспільства, людини.

Інтегровані  уроки,  подібно  до  традиційних,  можна  класифікувати  за  такими ознаками [12, с.152 - 153].

І. За дидактичною метою:

  1. інтегровані уроки засвоєння нових знань;
  2. інтегровані уроки формування практичних умінь і навичок;
  3. інтегровані уроки узагальнення і систематизації знань;
  4. інтегровані контрольні уроки;

ІІ. За етапами навчальної діяльності:

  1. вступні інтегровані уроки;
  2. інтегровані уроки первинного ознайомлення з матеріалом;
  3. інтегровані уроки формування понять, вивчення законів і правил;
  4. інтегровані уроки застосування знань на практиці;
  5. інтегровані уроки формування практичних умінь і навичок.

ІІІ. Залежно від мети уроку:

  1. урок з автономними цілями;
  2. урок з домінуючими та супровідними цілями;

ІV. Залежно від місця проведення уроку:

  1. уроки, що проводяться у класній кімнаті;
  2. поза класом:
    • урок у залі, музеї, на виставці;
    • урок творчості серед  природи;
  3. комплексна форма (класна у поєднанні з  позакласною).

V. Залежно від тривалості уроку:

  1. академічний урок;
  2. спарений (два - три 45 - чи 30 - хвилинних уроки);

VІ. Залежно від кількості інтегрованих уроків:

  1. подвоєні (інтегрування змісту двох навчальних  предметів);
  2. потроєні (інтегрування змісту трьох навчальних  предметів).

Кожен тип уроку має внутрішній зміст  – методику вирішення окремих  дидактичних задач на кожному етапі уроку. Методика – це найбільш мобільна частина кожного уроку, тому  що методи, прийоми і засоби навчання використовуються на уроці в різних співвідношеннях, послідовності  і  взаємозв’язку. Інтегровані уроки в початковій школі дають можливість підводити учнів до усвідомленої і емоційно пережитої потреби міркувати і висловлювати свої думки на запропоновану тему. Діти мають можливість застосовувати при цьому  арсенал своїх знань, життєвий досвід, зробити власні, нехай незначні, але дуже  необхідні кожній дитині, висновки та пошукові відкриття [90, с.49].

Г. Пінчук вважає, що для ефективного проведення інтегрованих уроків необхідні такі умови:

  •           правильне визначення об’єкту вивчення, ретельний відбір змісту уроку;
  •           високі  професійні  якості  викладачів,  що  забезпечать  творчу  співпрацю  викладачів  і  учнів  при  підготовці уроку; 
  •           включення самоосвіти учнів в навчальний процес; 
  •           використання методів проблемного навчання, активізація розумової  діяльності на всіх етапах уроку;
  •           продумане  поєднання  індивідуальних і групових форм роботи;
  •           врахування вікових, психологічних особливостей учнів [69]. 

Готуючись до проведення інтегрованого уроку, вчителями спільно визначається тема, мета, задачі уроку, спільні для обох предметів та специфічні для кожного. Проведення уроку доцільне лише за умови наявності спільної мети. Залежно від теми, мети та завдань уроку визначається  його тип. У відповідності до теми, задач, типу уроку добирається фактичний і дидактичний матеріал. Обирається найбільш ефективне поєднання методів і прийомів - відповідно до поставленої мети, змісту навчального матеріалу. Обмірковується  структура уроку. Акцент робиться  на самостійній пізнавальній діяльності учнів (а не заучуванні готових висновків), створенні проблемних ситуацій з урахуванням логіки навчальних дисциплін. Визначається  ступінь участі кожного з вчителів: або обидва працюють на рівних (відбувається діалог), або хтось із них "включається" в урок епізодично. Особливість інтегрованих уроків і в тому, що учні на таких уроках не гублять з поля зору вихідну проблему, а розширюють і поглиблюють коло пов’язаних з нею знань.

Дотримання цих умов під час проведення інтегрованих уроків в початковій школі, як зауважує М. Сердюкова,  дає можливість підводити учнів до усвідомленої і емоційно пережитої потреби міркувати і висловлювати свої думки  на  запропоновану  тему. Діти  мають  можливість  застосовувати  при  цьому  арсенал  своїх  знань,  життєвий  досвід,  зробити  власні,  нехай  незначні,  але  дуже  необхідні  кожній  дитині,  умовиводи  і  пошукові відкриття [85, с. 49].

Урок в сучасних умовах повинен носити творчий характер. Потрібно  запозичувати все найкраще в досвіді вчителів, самому шукати можливі, більш  ефективні  підходи  пояснення  нового  матеріалу  і  повторення  вивченого  матеріалу. Засвоєння знань, формування умінь і навичок на уроці  – це нелегкий  процес. Виникають різні задачі, шляхи, способи і форми вивчення навчального матеріалу, що призводить до багатогранності видів уроку, до різних його варіантів [20, с.16]. Інтегрований урок поряд з поєднанням методів і засобів навчання передбачає поєднання форм організації навчальної діяльності школярів на уроці, а саме: індивідуальної, групової, фронтальної.

Отже, інтегрований урок об'єднує блоки знань із різних навчальних предметів, тем навколо однієї проблеми з метою інформаційного та емоційного збагачення  сприймання, мислення, почуттів учня, що дає змогу пізнавати певне явище  різнобічно, досягати цілісності знань. Такий урок потрібно спрямовувати на  розкриття загальних закономірностей, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках і  відповідних  їм  навчальних  предметах. Метою навчальних занять, побудованих на  інтегрованому змісті, є створення передумов для різнобічного розгляду певного  об’єкта, поняття, явища, формування системного виникнення уяви, позитивно - емоційного ставлення до пізнання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПРОГРАМА ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ІНТЕГРОВАНИХ УРОКІВ

 

2.1. Педагогічні умови формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання

 

Успішне формування мотивації учня початкової школи вимагає забезпечення певних педагогічних умов. Особливості, умови та шляхи формування позитивної мотивації учіння в молодших школярів були предметом досліджень Г. Балла, В. Бондаpовської, Ю. Гiльбуха, О. Голомштока, I. Зязюна, Ф. Iващенка, Є. Климова, Г. Костюка, В. Козакова, Т. Кудpявцева, В. Лозової, Ю. Машбиця, Є. Мiлеpяна, В. Моляко, Н. Ничкало, О. Пєхоти, В. Семиченко, С. Сисоєвої, В. Тихонович, Ю. Тpофiмова, В. Чебишевої, Н. Чепелєвої, М. Шкіля, М. Ярмаченка, Т. Яценко та  ін.

Ми вважаємо, що формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання буде ефективним за таких умов:

  1.   органічного включення елементів інтеграції у навчальний процес початкової школи;
  2.   раціонального поєднання різних навчальних предметів в умовах інтегрованого навчання;
  3.   формування в учнів уміння усвідомлювати свої мотиви в учбовій діяльності;
  4.   активізації пізнавальної діяльності молодших школярів, формування в них позитивного ставлення до учіння, інтересу до знань.

Розкриємо сутність та зміст цих педагогічних умов.

Перша умоваорганічне включення елементів інтеграції у навчальний процес початкової школи.

Необхідність дотримання даної педагогічної умови зумовлена тим, що інтеграція в сучасному суспільстві пояснює необхідність інтеграції в освіті. Сучасному суспільству необхідні висококласні, добре підготовлені фахівці. Для задоволення цієї потреби підготовку освічених, добре підготовлених фахівців, необхідно починати з молодших класів, чому і сприяє інтеграція в початковій школі.

Навчально-виховна система початкової освіти поєднує процеси навчального пізнання й діяльності учня, а інтегрований підхід до навчання дає змогу враховувати цю особливість початкового етапу навчання за допомогою  вибору відповідної тематики, добору змісту нового матеріалу, способів і засобів оволодіння ним. Відповідно інтегровані уроки дають відчутні результати у розвитку пізнавальних здібностей молодших  школярів: вносять у звичайну систему уроків новизну, знімають суворі кордони предметного викладання, допомагають дітям сприймати важливі поняття, явища цілісно й водночас різнобічно.

Впровадження елементів інтеграції у навчальний процес початкової школи вимагає ґрунтовної підготовки – підбору матеріалів, складання плану, ретельного вивчення індивідуальних особливостей учнів класу та ін.

Інтегроване навчання має розглядатися не як самоціль, а як засіб підвищення ефективності навчального процесу, формуванню у молодших школярів мотивації учіння.

Друга умова – раціональне поєднання різних навчальних предметів в умовах інтегрованого навчання.

Інтегрований урок повинен об’єднувати блоки знань із різних навчальних предметів, тем навколо однієї проблеми з метою інформаційного та емоційного збагачення сприймання, мислення, почуттів учня, що дає змогу пізнавати певне явище різнобічно, досягати цілісності знань. Уміло спланований інтегрований урок містить в собі чіткі, реалістичні, досяжні цілі та завдання, цікавий для дітей матеріал, відповідає всебічним здібностям, інтересам, досвіду дітей.

Інтегроване навчання дає свободу вибору теми, змісту, засобів, які використовуються в організації навчання молодших школярів. Цей вибір зумовлений перспективними й поточними дидактичними, виховними та розвивальними завданнями навчально-виховного процесу початкової школи. Учитель повинен дотримуватися таких етапів планування інтегрованого уроку:

  •           вибір теми;
  •           визначення змісту навчального процесу;
  •           постановка комплексної мети уроку;
  •           підбір матеріалу для розкриття теми;
  •           застосування різних форм співпраці на уроці;
  •           способи перевірки розуміння дітьми теми.

При відборі матеріалу для інтегрованого уроку вчителю слід керуватися тим, що зміст різних предметів, об'єднаних в одній темі, – не проста сума знань. Необхідно пам'ятати, що входять до неї компоненти функціонують як підсистеми, що забезпечують єдине ціле в даній системі. У місцях взаємодії змісту навчальних предметів (на їх перетині) виникає поле взаємодії і активні точки, які можуть забезпечити перехід на якісно новий рівень функціонування інтегрованого уроку як системи.

Третя умова – формування в учнів уміння усвідомлювати свої мотиви в учбовій діяльності.

Результативність учбової діяльності залежить від тих мотивів, які спонукають учня до активності, спрямованої на засвоєння знань, формування навичок і вмінь. Домінуючими мотивами учбової діяльності учнів повинні стати мотиви  пізнання навколишнього світу. Пізнавальні мотиви спонукають до пізнавальної діяльності, вони пов'язані із задоволенням пізнавальних потреб (інтересів) суб'єкта; пізнавальні мотиви виступають як сукупність внутрішніх умов, що викликають активність суб'єкта, визначають її спрямованість та полягають в основі вибору дій. При цьому важливо, щоб учні оволодівали діями й засобами цього пізнання, щоб на першому місці були мотиви їх реалізації себе як особистості.

Будучи обов’язковим компонентом учбової діяльності, мотивація виконує в ній спонукальну, організаційну і смислоутворюючу функції, які в єдності утворюють мотиваційну сферу особистості. Мотивація визначає потребу в пізнанні, прагнення до отримання нової інформації, готовність до подолання суперечностей, що виникають під час пізнання.

Мотиваційний аспект учбової діяльності визначає прагнення особистості до процесу пізнання та задоволеність отриманням його результату. О. Савченко мотиваційний компонент розглядає як потребу в постановці та розв’язанні пізнавального завдання, що виявляється в активному сприйнятті, пізнавальних інтересах, необхідності до самоконтролю [77, с. 28].

Сформувати позитивну мотивацію учіння – значить не закласти готові мотиви і цілі в голову молодшого школяра, а поставити учня в такі умови та ситуації розгортання активності, де б бажані мотиви і цілі складалися і розвивалися б з урахуванням минулого досвіду, індивідуальності, внутрішніх прагнень самого учня. В учнів з'явиться внутрішня потреба до учіння, позитивне ставлення до навчального процесу.

Реалізація цієї мети вимагає зрозуміло викладати матеріал, вміло організовувати самостійну роботу для оволодіння знаннями, уміннями й навичками, показувати практичну значимість навчального матеріалу, вміло поєднувати різні методи і прийоми, навчання та способи навчальної роботи, використовувати елементи зацікавленості, викликати емоції, переживання подій тощо.

Четверта умова – активізація пізнавальної діяльності молодших школярів, формування в них позитивного ставлення до учіння, інтересу до знань.

Успішне формування мотивації учіння молодших школярів вимагає активізації пізнавальної діяльності. Активізація пізнавальної діяльності розуміється як спонукання до максимальної активності, спрямованої на свідоме засвоєння знань, розвиток навчальних інтересів та самостійності у процесі навчання. Суть активізації пізнавальної діяльності вбачаємо в тому, щоб учні активно опановували навчальний матеріал, уміли самостійно застосовувати набуті знання на практиці.

Активізація пізнавальної діяльності передбачає тісний звязок засвоєння знань із застосуванням їх під час вирішення завдань, які потребують від учнів пошуку нового, відбору даних, видозмінення звичних дій (ініціативу, наполегливість, розвязування завдань проблемного характеру).

Важливим завданням вчителя початкової школи є формування в молодших школярів позитивного ставлення до учіння. За позитивного ставлення школяра до навчання мотивація характеризується стійкістю і неповторністю мотиваційної сфери; уміннями ставити перспективні, нестандартні цілі та реалізовувати їх; умінням долати перешкоди задля досягнення мети.

Формуванню в молодших школярів позитивного ставлення до учіння сприяють такі фактори: використання різноманітних форм й методів організації навчальної роботи, що враховують суб'єктивний досвід учнів щодо теми, яка розглядається; створення атмосфери зацікавленості кожного учня як у власній роботі, так і в роботі всього класного колективу; стимулювання учнів до використання різноманітних способів виконання завдань на уроці без побоювання помилитися, одержати неправильну відповідь; заохочення прагнення учнів до самостійної роботи; створення педагогічних ситуацій спілкування, що дозволяють кожному учневі, незалежно від ступеня його готовності до уроку, виявляти ініціативу, самостійність і винахідливість у способах роботи; аналіз не лише правильних (неправильних) відповідей, але і її самостійності, оригінальності, бажання шукати та знаходити різноманітні способи виконання завдань.

Важливим є формування пізнавального інтересу в особистості молодшого школяра. Інтерес являє собою ланку системи диспозиції особистості, її потреб та основу соціальних установок, ціннісних орієнтацій і мотивів; інтерес матеріалізується у вибірковому ставленні  особистості до навколишнього світу і до самої себе. Пізнавальний  інтерес – це самоцінна сутність людини,  без якої вона перестає бути особистістю.

Основним джерелом інтересу до пізнавальної діяльності є насамперед її зміст. Щоб підсилити стимулювальний вплив змісту, необхідно чітко дотримуватися вимог принципів науковості, систематичності і послідовності, зв’язку навчання з життям і практикою. Для цього можна використовувати прийоми створення ситуації новизни, актуальності, наближення змісту до важливих наукових відкриттів тощо. Цікаво робити те, що вимагає напруження, але труднощі мають бути посильними. Неправомірне спрощення навчального матеріалу, невиправдано повільний темп його вивчення, багаторазові повтори не можуть сприяти розвитку пізнавального інтересу. Окрім цього, завжди можна запросити казкового героя, в якого трапилась біда, або ж він приніс цікавинки для дітей і спостерігатиме за їх роботою та активністю. Підвищують інтерес до навчання цікаві аналогії, зокрема зіставлення наукових і життєвих тлумачень окремих природних і суспільних явищ (не намагайтесь активно оперувати науковими термінами, дитина це не запам’ятає, краще використати ті знання, які у неї вже сформовані, та поєднати з ними новий матеріал).

Щоб сформувати зацікавлене ставлення учнів до пізнання, треба спиратися на природну допитливість, емоційність, інтелектуальність, почуття дитини, її самооцінку, роль у колективі. Пізнавальний інтерес найбільш ефективно активізується в навчальній діяльності, засобами якої можна керувати процесом розвитку інтересів особистості.

Таким чином, нами описано психолого-педагогічні умови, за яких процес формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання буде ефективним. Це такі: органічне включення елементів інтеграції у навчальний процес початкової школи; раціональне поєднання різних навчальних предметів в умовах інтегрованого навчання; формування в учнів уміння усвідомлювати свої мотиви в учбовій діяльності; активізація пізнавальної діяльності молодших школярів, формування в них позитивного ставлення до учіння, інтересу до знань.

 

2.2. Принципи інтегрованого освітнього процесу

 

      Особливістю сучасних знань є їх інтеграція. У дітей досить рано з’являється свій “образ світу". При всій недосконалості він має суттєву характеристику - цілісність сприймання довкілля. Та знання, які одержують діти у сучасній школі, мало пов’язані між собою. Якісно новий рівень синтезу знань дітей - це інтегровані заняття, інтегровані курси, які об’єднують навколо певного заняття чи теми різнорідні знання. Синтез цих знань дозволяє досягти різнобічного розгляду об’єкта, показати взаємозв’язок явищ, інтенсивно формувати у дитини розумові операції аналізу, порівняння, узагальнення тощо. Особливо це важливо для розвитку світоглядних, людинознавчих, екологічних, комунікативних умінь, понять.

     Термін інтеграція" в первісному значенні був пов’язаний із відновленням повноти, з об’єднанням у цілісність розрізнених елементів.
Під інтеграцією ми розуміємо процес та результат поєднання окремих елементів навчання та виховання в єдину цілісну систему з метою одержання якісно нового результату шкільної освіти.

      Інтегрований освітній процес повинен конструюватися за принципами:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо за одиницю процесу навчання береться не саме “ інтегроване ”  заняття, а навчальна тема, цикл, розділ, блок  освітньої програми, тоді головним буде ідея навчального компонента, тобто такі положення, які відбивають сутність запропонованого матеріалу, формують у дитини розуміння внутрішньої єдності та органічної цілісності довкілля .
Інтегрованим є таке заняття, яке має за мету сукупність способів пізнання з декількох тем, розділів програми або видів діяльності навколо однієї теми, тобто правильніше визначити, що це серія (цикл, система) занять, проведення яких зумовлено пошуками шляхів формування у дитини цілісного світогляду, який важко розвивати в умовах сучасної предметної системи навчання.
Отже, інтегроване навчання - це навчання, яке цілісно забезпечує пізнавальну спрямованість особистості школяра, створюючи умови для самореалізації особистісного потенціалу та саморозвитку.

Інтегровані уроки ставлять за мету:

1.«Спресувати» споріднений матеріал  кількох навчальних дисциплін навколо однієї теми;

2.Розкрити загальні закономірності предметів, явищ, що відображаються у відповідних навчальних дисциплінах;

3.навчити дітей бачити світ цілісним та вільно орієнтуватися в ньому.

Такі уроки ґрунтуються на міцних міжпредметних зв’язках, що дає можливість продемонструвати цілісність освіти, розвивати на новому якісному рівні творче мислення, інтелект та емоційні образні почуття дітей молодшого шкільного віку. В результаті інтегративних зв’язків у дитини створюється певний багаж знань, який збільшує свою вагу не в наслідок надмірного накопичення інформації, а шляхом синтезу поглядів, позицій, навіть почуттів.

    Візьмемо на себе сміливість перелічити ознаки інтегрованого уроку. Насамперед, це урок, який розв’язує конкретні перспективні завдання інтегрованого конкурсу, бо є його складовою частиною. Якщо інтегрований урок один із певної теми, він розв’язує коло завдань, які можна виконувати тільки завдяки інтегруванню. Але в будь-якому випадку інтегрований урок не може бути ізольованим, «випадати з теми». Він органічно поєднаний із попереднім та наступним уроками, є складовою всього навчально-виховного процесу.  Зважаючи на це, виділяють фактори, що сприяють активній розумовій діяльності в процесі інтегрування навчальних предметів:

• прийняття сполучення предметів для інтеграції;

 • ретельний відбір змісту, методів, прийомів, враховуючи вікові особливості дітей;

 • адекватність дій учителя та його вихованців.

    Інтегрований урок вимагає від педагога ретельної підготовки, професійної майстерності та натхнення особистісного спілкування. Уроки, побудовані на інтегрованому змісті, створюють передумови для різнобічного розгляду певного об’єкта, поняття, явища, формування систематичного мислення, збудження уяви, позитивного емоційного ставлення до пізнання. Але інтегровані уроки не повинні перевантажувати дітей враженнями, вони не повинні бути множиною окремих картин, а повинні існувати для однієї мети. Для цього необхідно завчасно проаналізувати календарне планування і відібрати ті питання з програми, які близькі за змістом або метою використання. Адже до проведення інтегрованих уроків потрібно готуватися не лише вчителеві, а й учням. Інтегрований урок має свою особливу структуру. Щоб успішно підготуватися до проведення інтегрованого планування, вчитель повинен зробити:

• аналіз річного календарного планування;

• зіставлення матеріалу навчальних програм з предметів для виявлення можливих варіантів побудови інтегрованих уроків;

• обдумування та формулювання загальних понять, узгодження часу їх вивчення;

• вибір форм та методів реалізації навчального матеріалу, планування тематики, «конструювання» заняття;

 • визначення завдань уроку;

• ретельний вибір оптимального навантаження учнів різноманітними видами діяльності під час уроку;

• добір дидактичного матеріалу.

       Інтегрований урок розв’язує не велику кількість окремих завдань, а їх сукупність. Тому найбільш відповідальним етапом підготовки до інтегрованого уроку є визначення його завдань. З огляду на це, справедливим буде виділення навчальної, розвивальної та виховної мети окремо до кожного з інтегрованих предметів. Структура інтегрованого уроку зумовлюється поставленою метою і завданнями, детермінується змістом навчання, особливостями діяльності вчителів та учнів. Оскільки інтегрований урок — це здебільшого урок повторення та узагальнення. 

      Його структура має такі етапи.

I. Організація класу.

1. Привітання.

 2. Перевірка готовності учнів до уроку. Учитель під час уроку забезпечує високу організацію та дисципліну дітей («Школа без дисципліни — млин без води», Я. А. Коменський), підтримує їх активність, ініціативність, стежить за етикою спілкування молодших школярів. Новизна і послідовність повідомлень, своєчасне коригування навчально-пізнавальної діяльності сприяють реалізації поставлених мети та завдань інтегрованого уроку.

 II. Повідомлення теми, мети та завдання уроку.

 III. Мотивація навчальної діяльності учнів.

 IV. Актуалізація та коригування опорних знань з усіх інтегрованих предметів.

 Цей етап доцільно провести у формі змістовної, лаконічної, чіткої бесіди (8–10 хв.), підготовка якої потребує особливої уваги вчителя, Під час розподільного проведення однотемних уроків вступна бесіда займає вдвічі (втричі) більше часу. Саме тому об’єднання змісту навчальних дисциплін значно скорочує час і забезпечує емоційність, різносторонність. системність сприймання молодшими школярами предметів чи явищ що є безперечною перевагою інтеграції.

V. Повторення та аналіз основних фактів, подій, явищ.

VI. Творче перенесення знань і навичок учнів у нові ситуації.

VII. Узагальнення та систематизація навчальних досягнень дітей.

VIII. Підбиття підсумків інтегрованого уроку. Учитель разом зі своїми вихованцями співвідносять досягнуті результати з поставленими метою та завданнями уроку, аналізують недоліки у діяльності учнів (якщо такі є) і виявляють резерви підвищення ефективності даного уроку. Учитель також повідомляє про рівень навчальних досягнень молодших школярів.

IX. Домашнє завдання. Дається окремо для кожного із предметів, що зінтегровані в даному уроці. Слід зазначити, що дана структура є типовою, учитель може внести у неї свої корективи залежно від особливостей навчальних предметів, що інтегруються, та конкретних завдань даного уроку.

 

2.3.  Методика формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання

 

Формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання буде ефективним за таких умов:

1. органічного включення елементів інтеграції у навчальний процес початкової школи;

2.раціонального поєднання різних навчальних предметів в умовах інтегрованого навчання;

3.формування в учнів уміння усвідомлювати свої мотиви в учбовій діяльності;

4.активізації пізнавальної діяльності молодших школярів, формування в них позитивного ставлення до учіння, інтересу до знань.

Ці умови ми враховували при побудові експериментальної методики формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання, яка являє собою єдність педагогічних умов, етапів, змісту, моніторингу та результатів навчальної діяльності учнів.

У процесі формувального етапу експерименту нами була розроблена й  реалізована експериментальна методика формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання (табл. 2.6).

 

Експериментальна методика формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання

 

Назва етапу

Завдання етапу

Види

спонукань

Види інтегрованих

уроків

Форми проведення

інтегрованих уроків

1.

Підготовчо-мотиваційний

Формування внутрішньої мотивації змістово спроектованої навчально-розвивальної діяльності вчителя й учня.

 

  1.      актуалізація мотивів попередніх досягнень;
  2.      пробуджен-ня інтересу до теми уроку;
  3.      підсилення мотивів орієнтації на майбутню діяльність.

Вступні уроки  з використан-ням між-предметних зв’язків та інтегрованих видів діяльності

  1. урок-подорож;
  2. урок-телепередача;
  3. урок-екскурсія;
  4. урок-літературна вітальня;
  5. урок-змагання.

2.

Інтегрувальний

Розвиток пошукової пізнавальної активності й самостійності учнів, формування вмінь, навичок, застосування знань у нестандартних ситуаціях

  1.      викликання інтересу до декількох способів розв'язання задач і їх співставлення (пізнавальні мотиви),
  2.      викликання інтересу до різних способів співробітництва з іншою люди-ною (соціальні мотиви).

Діяльнісно-технологічні (проміжні) уроки, які готують до наступних узагальнюю-чих занять

  1. урок-пошук;
  2. урок-дослідження;
  3. урок-спостереження;
  4. урок-гра;
  5. урок-КВК;
  6. урок-змагання;
  7. урок винаходу;
  8. урок-взаємонавчання.

3.

Креативний

Розвиток творчої рефлексії, збагачення ціннісно-естетичної сфери особистості, спрямованої на  розвиток позитивної Я-концепції особистості

  1.      актуалізація сформованих позитивних мотиваційних установок;
  2.      створення умов для появи нових мотивів;
  3.      корекція дефектних мотиваційних установок.

Узагальнюю-чі з широким застосуван-ням інтегрованих видів діяльності, притаманним тим дисциплінам, які вивчаються як окремі предмети

  1. урок-інсценізація;
  2. урок-казка;
  3. урок-проект;
  4. урок-свято;
  5. урок-творчий звіт;
  6. урок творчості;
  7. урок-телепередача;
  8. урок рефлексії.

 

Експериментальна методика формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання включає три етапи:

  1.   Константувальний.
  2.   Формувальний.
  3.   Контрольний.

Ці етапи забезпечували поступове формування мотивації учіння молодших школярів. На початку експериментальної роботи ми поєднали по два предмети, такі, як українська мова – літературне читання, українська мова – образотворче мистецтво, літературне читання – образотворче мистецтво, літературне читання – природознавство та ін. Пізніше до цих поєднань ми додали інші предмети.

Нами було проведено декілька інтегрованих уроків. Це:

  • уроки-подорожі;
  • уроки-екскурсії;
  • уроки-змагання;
  • уроки-інсценізації;
  • уроки-казки та інші.

Інтегровані уроки допомагали нам різнобічно і системно формувати необхідні уявлення і поняття, підвищували пізнавальний інтерес, мотивацію до навчання, розвивали мислення, спонукали до активного пізнання навколишньої дійсності, знаходження причинно-наслідкових зв'язків.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Вивчаючи можливості інтегрованого навчання, можна зробити висновок, що за цією методикою — майбутнє. Змістовні та цілеспрямовані інтегровані уроки вносять у звичайну структуру шкільної освіти новизну, оригінальність, сприяють формуванню цілісної картини світу, розгляду предмета з кількох сторін, дозволяють систематизувати знання, створюють сприятливі умови для реалізації особисто орієнтованого, розвивального навчання молодших школярів. Методично правильні побудова і проведення інтегрованих уроків сприяють підвищенню зростання професійної майстерності вчителя, тому що вимагають від нього володіння методикою сучасних технологій навчально-виховного процесу. Подальший розвиток даної проблеми — у детальному аналізі позитивних та негативних результатів використання інтегрованого навчання в початкових класах минулого та сучасного.

Дослідження психолого-педагогічних аспектів формування мотивації учіння є актуальною проблемою в галузі сучасної освіти. Аналіз психологічної та педагогічної літератури дає підстави стверджувати про наявність різних підходів до трактування поняття «мотивація учіння». Встановлено, що мотивація є одним з базових понять, що використовується для пояснення рушійних сил поведінки, діяльності людини.

         Ми розуміємо мотивацію учіння як динамічний процес формування мотивів учіння, що включає створення готовності, прийняття навчального завдання, орієнтування в навчальному матеріалі, навчальні дії, спрямовані на перетворення  навчального матеріалу і контроль своєї роботи.

Мотивація учіння – це полімотивована діяльність, сукупність спонукань, що викликають активність особистості та визначають її спрямованість в учінні. Під впливом учіння відбуваються суттєві зміни у спрямованості особистості, її інтелектуальній та емоційно-вольовій сферах, її характері і здібностях.

 Нами визначено, що формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання буде ефективним за таких умов: органічне включення елементів інтеграції у навчальний процес початкової школи; раціональне поєднання різних навчальних предметів в умовах інтегрованого навчання; формування в учнів уміння усвідомлювати свої мотиви в учбовій діяльності; активізація пізнавальної діяльності молодших школярів, формування в них позитивного ставлення до учіння, інтересу до знань.

Нами виявлено, що застосування інтеграційних форм навчання сприяє налагоджуванню взаєморозуміння і поліпшенню співпраці педагогів та учнів у процесі навчання, дає можливість ширше використати потенційні можливості змісту навчального матеріалу, формувати мотивацію учіння учнів, розвивати їхні творчі здібності.

  Інтегровані уроки забезпечують формування в учнів цілісної системи уявлень про навколишній світ, в їх взаємозв'язку та взаємозумовленості; сприяють поглибленню та розширенню знань учнів. Інтегровані уроки підвищують пізнавальний інтерес, розвивають уяву, увагу, мислення, мовлення й пам'ять, спонукають до активного пізнання навколишньої дійсності, до осмислення і знаходження причинно-наслідкових зв'язків, до розвитку логіки, мислення, комунікативних здібностей.

Ми переконалися, що використання інтегрованих уроків при створенні відповідних педагогічних умов забезпечує підвищення мотивації учіння, пізнавальної активності, інтелектуально-творчої ініціативності учнів, інтересу до здобуття нових знань, умінь та навичок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

  1. Академічний тлумачний словник  української мови: в 11 т. / АН УРСР.  Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. – Київ: Наукова думка, 1970-1980. – Т. 9. – 916 с.
  2. Алексєєва М.І. Мотиви навчання учнів: посіб. для вчителів / М.І. Алексєєва. – Київ : Рад. шк., 1974. – 120 с.
  3. Амерханян С. Інтегрований урок як сучасний / С. Амерханян // Відкритий урок. – 2012. – № 7-8. – С. 60-64.
  4. Антонов Н. С. Інтеграційна функція навчання / Н. С. Антонов.  – Київ: Освіта, 1989.  – 304 с.
  5. Архипова Т. Межпредметные связи: в чём их актуальность / Т. Архипова // Учитель. – 2001. – №4. – С.34-36.
  6. Асеев В. Г. Мотивация поведения и формирование личности / В.Г. Асеев. – Москва : Мысль, 1976. – 158 с.
  7. Бахарєва Л.М. Інтеграція навчальних занять у початковій школі на краєзнавчої основі / Л.М. Бахарєва // Початкова школа. – 2006. – № 8. – С. 48-51.
  8. Бех І. Інтеграція як освітня перспектива / І. Бех // Початкова школа. – 2002. – №5. – С.5-6.
  9. Бицюра Ю. Інтегрована система навчання / Ю. Бицюра // Завуч (Перше вересня). – 2002. – №16. – С.10-11.
  10. Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка / Л.И. Божович // Изучение мотивации детей и подростков. – Москва: Педагогика, 1972. – 352 с.
  11. Борковський В. Розвиток пізнавальних процесів / В. Борковський // Початкова школа. – 1997. – №12. – С. 23-24.
  12. Браже Т.Г. Інтеграція предметів у сучасній школі / Т.Г. Браже // Література в школі. – 2004. – № 5. – С. 150-154.
  13. Булкина Н.В. Сущность стимулирования трудовой деятельности персонала / Н.В. Булкина // Вестник Университета (Государственный университет управления). – 2012. – №7. – С. 151-154.
  14. Варзацька Л. Типи інтегрованих уроків у системі компетентнісної мовної освіти / Л. Варзацька // Дивослово. – 2013. – № 11. – С 2-7.
  15. Винокурова Н.К. Один из подходов к реализации принципа интегративности в обучении / Н.К.Винокурова, О.В.Еписеева // Дидакт. – 1999. – №4. – С.36-40.
  16. Вінтюк Ю. Обґрунтована класифікація мотивів: труднощі створення та шляхи їхнього подолання / Ю. Вінтюк // Вісник Львівського університету.  Серія: Філософські науки.  – 2008.  – Вип. 11.  – С. 278 - 287.
  17. Воробйова С. Формування пізнавальної активності учнів у процесі спільної ігрової діяльності / С. Воробйова // Рідна школа. – 2000. – № 3. – С.37-39.
  18. Гавриш Р. Розвиток пізнавального інтересу / Р. Гавриш // Відкритий урок. – 2011. – 3. – С.40-42.
  19. Гамезо М.В. Атлас по психологии: [информ.-метод. пособие к курсу «Психология человека»] / М.В. Гамезо, И.А. Домашенко.  – 2.изд., доп. и  испр.  – Москва: Изд - во Рос. пед. агентства, 1998.  – 272 с.
  20. Гончаренко С.У. Теоретичні основи дидактичної інтеграції / С.У. Гончаренко, І.М. Козловська // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 2. – С. 9-18.
  21. Грабовська Т. Формування позитивної мотивації діяльності особистості / Т. Грабовська, О. Киричук // Рідна школа. – 2002. – № 4(867). – С. 12-14.
  22. Грищенко Н.В. Інтегровані уроки – один із засобів прищеплення інтересу до навчальних предметів / Н.В. Грищенко // Початкова школа. – 1995. – № 11. – С. 21-28.
  23. Гунько К. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності як педагогічна проблема / К. Гунько // Початкова освіта. Шкільний світ. – 2009. – №43. – С. 6-8.
  24. Данилова Л. Розвивати пізнавальну активність учнів / Л.Данилова // Рідна школа. – 2002. – № 6. – С.18-19.
  25. Данілова Н. Формування мотивації навчальної діяльності / Н. Данілова// Психолог. – 2013. – № 10. – С. 15-21.
  26. Джуряк Г. Самостійна пізнавальна діяльність учнів: формування мотивації / Г. Джуряк // Психолог. – 2011. – 21. – С.12-15.
  27. Дмитренко Г.А. Мотивация и оценка персонала: учебн. пособ. / Г.А. Дмитренко, Е.А.  Шарапатова,  Т.М.  Максименко. – Київ: МАУП,  2002.  – 248 с.
  28. Егоршин А.П. Управление персоналом: учебн. для вузов / А.П. Егоршин. – Нижний Новгород: НИМБ, 2001. –720 с.
  29. Занков Л. В. Обучение и развитие: Экспериментально-педагогические исследования. Избранные педагогические труды/ Л.В. Занков. – Москва : Мысль, 1990. – 326 с.
  30. Занюк С. С. Психология мотивации / С. С. Занюк. – Киев: Эльга-Н; Ника-Центр, 2002. – 352 с.
  31. Зозуля М. Спрямованість особистості учня на навчально-пізнавальну діяльність / М.Зозуля // Рідна школа. – 2000. – № 9. – С.59 -60.
  32. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Е. П. Ильин. – Санк-Петербург: Питер, 2006. – 508 с.
  33. Ильин Е.П. Мотивы человека: теория и  методы изучения / Е.П.  Ильин.  – Киев: Выща школа, 1998.  – 292 с.
  34. Іванчук М. Г.  Основи  технології  інтегрованого  навчання  в  початковій  школі:  навч. - метод. посіб. / М. Г. Іванчук.  – Чернівці: Рута, 2001.  – 97 с.
  35. Іванчук М.Г. Інтегроване навчання: сутність та виховний потенціал. (Виховання особистості молодшого школяра в умовах інтегрованого підходу до навчання) / М.Г. Іванчук. – Чернівці: Рута, 2004. – 359 с.
  36. Іванчук М.Г. Інтегрований урок як специфічна форма організації навчання / М.Г. Іванчук// Початкова школа. – 2004. – № 5. – С.10-13.
  37. Інтеграція навчального процесу в системі креативної освіти / Упор. Кузнєцова О.Г. – Кривий Ріг, 2014. – 63 с.
  38. Каверин С.Б. Мотивация труда: монография / С.Б. Каверин.  – М.: Изд - во «Институт психологии РАН», 1998.  – 224 с.
  39. Калягин Ю. М. Интеграция школьного обучения / Ю. М. Калягин, О. Л. Алексенко // Начальная школа. – 1990. – № 9. – С. 28-29.
  40. Кириленко В. Використання методик для діагностики мотивації учіння молодих школярів (досвід використання діагностичних методів дослідження) / В.Кириленко // Початкова школа. – 2007. – №11 – С. 40-44.
  41. Киричук О.І. Навчальні інтереси молодших школярів / О.І. Киричук. – Київ: Рад. школа, 1982. – 128 с.
  42. Ковалев В. И. Мотивы поведения и деятельности / В. И. Ковалев; [отв . ред. А. А. Бодалев]. – Москва: Наука, 1988. – 191 с.
  43. Ковалев В.И. К проблеме мотивов / В.И. Ковалев // Психологический  журнал.  – 1981.  – Т.2, №1.  – С. 29-44.
  44. Ковалёв В.И. Мотивационная сфера личности и ее динамика в процессе профессиональной подготовки / В. И. Ковалёв, В. Н. Дружинин // Психологический журнал. – 1982. – № 6. – Т. 3. – С. 109-113.
  45. Ковальова В. І. Інтеграція навчального процесу як чинник розвитку пізнавальної активності учнів / В. І. Ковальова // Початкове навчання та виховання. – 2012. – № 16-18. – С. 27-34.
  46. Козловська І. М. Теоретико-методологічні аспекти інтеграції знань учнів професійно-технічної  школи: дидактичні основи : монографія / За ред. С. У. Гончаренка. – Львів: Світ, 1999.  – 302 с.
  47. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості /Г.С. Костюк; за ред. Л.М. Проколієнко. – Київ: Рад. шк., 1989. – 608 с.
  48. Краткий психологический словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – Москва : Мысль, 1985. – 430 с.
  49. Куліченко Л.А. Інтегровані уроки як один із засобів підвищення активності учнів на уроках / Л.А. Куліченко // Таврійський вісник освіти. – 2012. – №1 (37). – С. 250-254.
  50. Лапіна Г.О. Формування мотивації навчання молодших школярів / Г.О. Лапіна // Початкове навчання та виховання. – 2011. – № 25. – С.2-25.
  51. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции. Конспект лекций. – Москва, 1971. – 180 с.
  52. Лук'янова М. Навчальна мотивація учнів: психолого-дидактичний аспект / М. Лук’янова // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2008. – № 7-8. – С. 27-31.
  53. Макклелланд Д. Мотивация человека / Д. Макклелланд. – Санкт-Петербург : Питер, 2007. – 672 с.
  54. Маркова А. К. Мотивация учебной деятельности в младшом школьном возрасте: пособ. для учит. / А.К. Маркова, Т.А. Матис, А.Б. Орлов. – Москва: Просвещение, 1990. – 211 с.
  55. Маркова А.К. Формированне мотивации учения: пособие для учителя / А.К. Маркова.  – Москва: Просвещение, 1990. – 212 с.
  56. Мартиновець Л. М. Підвищення ефективності уроку за рахунок інтеграції навчального матеріалу / Л. М. Мартиновець. – Новоалександрівка, 2012. – 97 с.
  57. Мельник Е.Л. Інтегроване навчання в початковій школі: Теорія і практика / Е.Л. Мельник. – Санкт-Петербург: КАРО, 2003. – 192 с.
  58. Мерлин В.С. Лекции по психологии мотивов человека / В.С. Мерлин. – Пермь, 1972. – 236 с.
  59. Міхеєва Л.В. Формування мотивації вивчення педагогічних дисциплін майбутніми вчителями праці і професійного навчання: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Л.В. Міхеєва; Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М.Коцюбинського. – Вінниця, 2005. – 20 с.
  60. Нарижних Л. А. Інтегрованне навчання на уроках читання в молодшій школі: [Елекронний ресурс] / Л. А. Нарижних. – Режим доступу: https://www.slideshare.net/efelenas/ss-29174087.
  61. Немов Р.С. Психология: учебн . для студ . высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. / Р.С. Немов.  – 4 - е изд.  – М.: Владос: ИМПЭ, 2001. – 288 с.
  62. Нестеров А.И. О трудовом воспитании в младшем школьном возрасте // Оценка эффективности образовательных технологий: Тез. докл. 2-й Всероссийской науч.-прак. конф. Ч. II. – Славянск, 2000. – С. 102-104.
  63. Нікітіна Н.М. Активізація пізнавальної активності учнів шляхом використання ігрових моментів і цікавих завдань / Н.М. Нікітіна // Початкове навчання та виховання. – 2011. – № 31. – С.21-31.
  64. Овдій В. Активізація розумової діяльності учнів / В. Овдій // Відкритий урок. Розробки, технології, досвід. – 2006. – №1-2. – С.23-26.
  65. Овчарова О. Розвиток розумових здібностей учнів як необхідна складова формування інноваційної творчої особистості / О. Овчарова // Початкова школа. – 2014. – № 1. – С. 5-7.
  66. Павлів М. В. Інтегровані уроки як засіб стимулювання творчих здібностей учнів: [Елекронний ресурс] / М. В. Павлів. – Режим доступу: https://www.slideshare.net/pronyukv/ss-30376789.
  67. Педагогическая энциклопедия: в 4- х томах / [гл. ред И. А. Каиров]. – Москва: Советская энциклопедия, 1965. – Т. 2. – 912 с.
  68. Петрикова Н. Пізнавальна активність учнів / Н. Петрикова // Відкритий урок. – 2012. – № 9. – С. 45-50.
  69. Петрушина Л. Дидактична гра як засіб пізнавальної діяльності дітей / Л.Петрушина // Така проста гра. – 2005. – № 2. – С.28-30.
  70. Пінчук Г.Г. Інтеграція навчального процесу як чинник розвитку пізнавальної активності учнів: [Елекронний ресурс] / Г. Г. Пінчук, О. В. Титар.  – Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons.
  71. Полякова М. А. Інтегровані уроки як засіб стимулювання творчих здібностей: [Елекронний ресурс] / М. А. Полякова. – Режим доступу: www.authorstream.com/presentation/birykova-2004825.
  72. Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – Москва: Политиздат, 1990.  – 494 с.
  73. Психология / Под общ. ред. Р.С. Немова. – Москва: Владос: ИМПЭ, 2007.  – 316 с.
  74. Публічний електронний словник української мови: [Елекронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrlit.org/slovnyk/%D0% BC%D0% BE%D1%82%D0%B8%D0%B2.
  75. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: підр. для студ. пед. ф-тів / О.Я. Савченко. – Київ: Абрис, 1997. – 416 с.
  76. Савченко О.Я. Виховний потенціал початкової освіти: посіб. / О.Я.Савченко. – Київ: Богданова А.М., 2009. – 226 с.
  77. Савченко О.Я. Сучасний урок в початкових класах / О.Я.Савченко. – Київ: Магістр – S, 1997. – 256 с.
  78. Садова В. В. Історико-педагогічні аспекти проблеми гармонізації інтелектуальних та емоційних складових у структурі особистості / В.В. Садова // Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. праць. – 2011. – Вип. 32. – С. 313-322.
  79. Сазонова Л. О. Інтегрований урок у початковій школі / Л. О. Сазонова // Таврійський вісник освіти. – 2008. – № 4. – С. 40-48.
  80. Самойленко П. І. Інтеграційна функція навчання основам наук / П. І. Самойленко, А. В. Сергєєв // Фахівець.  – 1995.  – № 5-6.  – С. 36-37.
  81. Саунова Ю.О. Інтелект як психолого-педагогічна проблема: сутність поняття та змістовні характеристики / Ю.О. Саунова // Педагогіка вищої та середньої школи : зб. наук. праць. – 2011. – Вип. 31. – С.328-332.
  82. Светловская Н. Н. Об интеграции как методическом явлении и ее возможностях в начальном  обучении / Н. Н. Светловская // Начальная школа.  – 1990.  – No 5.  – С. 57-58.
  83. Селиванов В. И. О побудительных силах поведения личности / В. И. Селиванов // Вопросы психологии. – 1957. – № 3. – С. 106-113.
  84. Сергєєва Н. Мотивація навчальної діяльності учнів на уроках української мови / Н. Сергєєва // Початкова школа. – 2013. – № 1. – С. 10-13.
  85. Сердюкова М. С.  Интеграция  учебных  занятий  в  начальной  школе  /  М. С. Сердюкова // Начальная школа.  – 1994.  – № 11.  – С. 45-49.
  86. Сидан М.О. Інтегроване навчання / М. О. Сидан. – Київ: КНПУ, 2009. – 106 с.
  87. Сидоренко О. М. Використання інтерактивних методів навчання учнів на основі інтеграції навчального матеріалу: [Елекронний ресурс] / О. М. Сидоренко. – Режим доступу: krasnyiluch-school6.edukit.lg.ua.
  88. Сіукаєва О. Впровадження інтегрованих днів і уроків. Формування компетентної особистості / О. Сіукаєва // Початкова освіта. – 2013. – № 6. – С. 4-8.
  89. Соколова Н. Ю. Как активизировать познавательную деятельность учащихся / Н. Ю. Соколова // Педагогика. – 2001. – № 7. – С. 32-36.
  90. Ступарик Б. М. Національна школа: витоки, становлення / Б.М.Ступарик. – Київ : ІЗМН, 1998.  – 336 с.
  91. Узнадзе Д.Н. Общая психология / Д.Н. Узнадзе. – Тбилиси, 1984. – 612 с.
  92. Усе про мотивацію / уклад. А. Г. Дербеньова. – Харків : Основа, 2012. – 207 с.
  93. Федорець Г.Ф. Проблема інтеграції в теорії та практиці навчання / Г.Ф. Федорець. – Луцьк: РГПУ, 1989 . – 94 с.
  94. Чайка В. М. Педагогіка: [Елекронний ресурс] / В. М. Чайка. – Режим доступу: http://pidruchniki.com/10611207/pedagogika/metodi_stimulyuvan nya_motivatsiyi_navchalno-piznavalnoyi_diyalnosti_uchniv
  95. Шамова Т. И. Активизация учения школьников / Т. И. Шамова. − Москва: Педагогика, 1982. − 208 с.
  96. Шушора Л. Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів як вимога сьогодення / Л.Шушора // Рідна школа. – 2003. – № 2. – С. 11-13.
  97. Щукина Г. И. Педагогические проблемы формирования познавательного интереса учащихся / Г. И. Щукина. – Москва: Просвещение, 1995. – 160 с.
  98. Щукина Г. И. Проблема познавательного интереса в педагогике / Г. И. Щукина. – Москва: Педагогика, 1971. – 352 с.
  99. Щукина Г.И. Роль деятельности в учебном процессе / Г.И. Щукина. – Москва: Просвещение, 1986. – 144 с.
  100. Якобсон П. М. Психологические проблемы мотивации поведения человека. – Москва: Знание, 1969. – 317с.
  101. Якубова Т. Розвиток пізнавальної активності учнів під час навчання / Т. Якубова // Початкова школа. – 2012. – № 6. – С. 52-54.
  102. Яновська Т.А. Інтегроване навчання та його взаємозв’язок з розвитком мислення школярів початкової школи / Т.А. Яновська // Психологія: зб. наук. праць НПУ імені М.П.Драгоманова. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2000. – Випуск 3 (10). – С.166-175.
  103. Atkinson J.W. An Introduction to Motivation / J.W. Atkinson. – Princeton, N.Y.: Van Nostrand, 1978. – 405 p.
  104. Deci E. L. Intrinsic Motivation / E.L. Deci. – N.Y. : Plenum,1975. – 342 p.
  105. Deci E. L. Self-determination and intrinsic motivation in human behavior / E. L. Deci, R. M. Ryan. – N.Y. : Plenum, 2005. –121 р.
  106. Maslow A. H. Motivation and personality / A.H. Maslow. - New York, N.Y.: Harper & Row, 1954. - 411 р

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Конспект інтегрованого уроку з літературного читання та образотворчого мистецтва (2 клас)

 

Тема. В свято Різдва стаються дива.

Літературне читання. Поезія Мар’яни Савки  «Біла пані», «Різдвяний горішок»

Образотворче мистецтво. Виготовлення ялинкових прикрас об’ємної форми «Різдвяне ангелятко»

Мета: ознайомити з літературною творчістю сучасних авторів (поетеси Мар’яни Савки); сприяти розширенню кола читацьких інтересів учнів, удосконалювати навички виразного читання поетичних творів; формувати уміння аналізувати, узагальнювати, робити висновки з прочитаного; ознайомитись з традиційною символікою Різдвяних свят; розширювати знання учнів про звичаї українського народу, про традиції святкування Різдва; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати  мислення, пам’ять, увагу, уміння виділяти у тексті головне, граматично правильно висловлювати свої думки; виховувати  любов до рідного краю, свого народу, повагу до його традицій, минулого і сучасного, працьовитість,бажання пізнавати свята, звичаї святкування, охайність, естетичний смак.

Обладнання: збірки поезій Мар’яни Савки, картки для роботи в парах, аудіо записи колядки «Тиха ніч», хороводу «Підемо у двір гуляти», букви алфавіту, ілюстрації природи взимку.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Чарівниця-зима

Дітей на вулицю викликає,

Щоб вони на уроках не бували,

А витівницю снігову розвеселяли.

Ой ти, зимо - зимонько, постривай!

Наших учнів з уроку не викликай.

Вони ще хочуть почитати,

І в цікаві ігри пограти.

II. Вправи для розвитку артикуляційного апарату.

1. Артикуляційна зарядка.

Скрипу-скрипу-скрип!- сани скриплять.

Цоку – цоку - цок! - коні біжать.

 Трісь – трісь - трісь! - вітер гуляє і верхів’я дерев ламає.

2. Розучування скоромовки:

А тепер дружно починаймо

Скоромовку повторяймо.

Йде зима в поля, гаї.

Ми вже бачили її.

В неї сніг та хуртовина,

Довга ніч, коротка днина.

3. Робота в парах (спільне обговорення).

Роз’єднати слова та прочитати прислів’я та приказки, прикмети про зиму.

Багатоснігубагатохліба.

Дозавірюхитребакожуха.

Зимабезснігулітобезхліба.

Зимоюденьок,яккомарівносок.

Синицяпищитьзимувіщить.

ТріщинетріщиминулоВодохреща.

Яклютийнелютуй,анавеснубрівнехмур.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Інтерактивний метод «Асоціативний кущ» (вчитель визначає одним словом тему, над якою буде проводитись робота –  «Зима», учні згадують все, що виникає в пам’яті стосовно слова. Вчитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща» на дошці).

Мета: активізувати знання учнів про пору року зиму, її ознаки, народні свята зимового циклу.

ІV. Мотивація навчальної діяльності.

Демонстрування книжок для дітей – «Чи є в бабуїна бабуся?», книжка-картонка «Лапи і хвости», «Казка про Старого Лева» , «Босоніжки для стоніжки», книжка-картонка «На болоті», «Тихі віршики на зиму».

- Чи знаєте автора цих збірок?

- Яка збірка підходить до пори року зими?

V. Повідомлення теми та мети уроку.

– Діти, сьогодні на уроці читання  ми ознайомимось з творчістю ще однієї сучасної поетеси України - Мар’яною Савкою. Саме вона і є автором цих збірок. Прочитаємо вірші Мар’яни Савки «Біла пані», «Різдвяний горішок», виготовимо ялинкові прикраси «Різдвяне ангелятко».

VІ. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу.

1. Ознайомлення з життям і творчістю Мар’яни Савки. Розгляд портрету поетеси. Розповідь учителя.

Мар'яна Орестівна Савка народилася 21лютого 1973, місті Копичинці,  Тернопільської області (акцентувати увагу учнів на те, що це область, в якій ми живемо) в сім'ї театрального режисера, актора, громадського й культурного діяча Ореста Савки та вчителя музичного мистецтва Ірини Савки. Українська поетеса, дитяча письменниця, літературознавець,  головний редактор і співзасновник «Видавництва Старого Лева», перекладач, громадський діяч, член Асоціації українських письменників та Національної спілки письменників України. У юності займалася співом і театром. Закінчила Львівський державний університет ім. Івана Франка, факультет української філології. Закінчила театральну студію при Львівському театрі ім. Леся Курбаса. Живе у Львові. Одружена, має сина. У творчому доробку письменниці є поетичні збірки  для дорослих і дітей.

2. Робота над віршем М.Савки «Біла пані»

а) виразне читання вірша вчителем

- Яка пора року описується в вірші?

- Який настрій він у вас викликав?

б) словникова робота

Посох – палиця особливого виду і призначення

Мережана – оздоблена

в) читання стовпчиків слів . Вправа «Скачай кулю»

жупан   срібний

білосніжний  каблучки

завії  зустріли

застеляє   хустина

г) гра «Бджілки».

Самостійне напівголосне читання вірша учнями

д) вправляння у виразному читанні вірша учнями вголос

е) гра  «Відшукай риму»

Жупані – (пані)

Чобітках – (руках)

Яри – (вітри) …

Фізкультхвилинка

Зимовий хоровод  «Підемо у двір гуляти»

3. Робота над віршем Мар’яни Савки «Різдвяний горішок»

а) читання назви вірша

- про що може йтися у вірші?

б) розповідь  учителя з елементами бесіди  про Різдво

Різдво – свято традиційно родинне. Ніч напередодні  Різдва вважається чарівною. Ми загадуємо бажання і просимо у Бога, щоб Він допоміг нам їх здійснити. Увечері перед Різдвом в кожній оселі готували пісні страви. Кутя, узвар мусили бути на столі, а ще вареники, горох, квасоля, смажена капуста, риба,гриби, коржі з маком…А коли на небосхилі з'являлася перша надвечірня зірка, уся родина сідала за багатий стіл. Він і справді був багатим – аж 12 різних страв! Тому в народі цей вечір називали Свят-вечором або Багатим вечором. Славили народження Бога і колядники, що ходили від хати до хати. Кожен гурт обирав собі Звіздаря (той, хто носить Зірку) і Міхоношу (той, хто збирав дарунки до торби). Здавна на Різдво було прийнято не лише дарувати подарунки, але і творити милосердя. Ви думаєте, воно доступне лише дорослим, а діти здатні лише приймати дарунки? Насправді, дитина теж може готувати подарунки, і не тільки для рідних і близьких, але і, наприклад, для пташок.

в) читання вірша  «Різдвяний горішок» підготовленим учнем;

г) аналіз змісту вірша:

- про кого вірш? (про сім’ю мишенят)

- як жила сім’я мишенят? (в добрі, достатку)

- яке лихо сталось? (одне маля захворіло)

- як до цього віднеслись члени родини ( переживали)

- яке свято надходило? (свято Різдва)

- яке сталось диво? ( мишеня видужало)

- чи потрібно турбуватись один про одного в родині?

д) читання вірша ланцюжком;

е) вправляння у виразному читанні вірша учнями вголос.

Музична пауза.  Слухання колядки «Тиха ніч»

VІІ. Практична діяльність учнів.

Виготовлення ялинкових прикрас об’ємної форми «Різдвяне ангелятко».

текст при наведении

Виставка робіт учнів.

VІІІ. Підсумок уроку.

Вправа Незакінчене речення

Дізнались про творчість поетеси…

Народилась в області…

На  сьогоднішньому уроці для мене найбільш важливим відкриттям було…

Сьогоднішній урок навчив мене…

Свято Різдва це…

Вправа «Абетковий суп»

Кожен учень витягує з кошика по літері та придумує підсумкове речення на тему, яке починається з цієї літери.

ІХ. Оцінювання.

Х. Домашнє завдання.

Виразно читати вірші Мар’яни Савки «Різдвяний горішок», «Біла пані».

 

Конспект інтегрованого уроку з української мови, літературного читання, математики та природознавства(2 клас)

 

Тема. Калина – символ рідної землі.

       Українська мова. Зв'язок слів у реченні.

       Літературне читання. В. Скуратівський «Калина», С. Жупанин «Буду я природі другом».

       Математика.  Вправи та задачі на засвоєння таблиці множення числа 3.

      Природознавство. Рослини взимку. Дерева, кущі, трав’янисті рослини взимку.

Мета: формувати компетентності: ключові (вміння вчитися –самоорганізовуватися до навчальної діяльності у взаємодії, прагнення здобувати нові знання; соціальні-продуктивно співпрацювати з різними партнерами в групі, використовувати різні ролі й функції в колективі, проявляти ініціативу, підтримувати та керувати власними взаєминами з іншими; загальнокультурні – дотримуватися норм мовленнєвої культури, зв'язно висловлюватися в контексті змісту самостійно опрацьованого матеріалу підручника; здоров'язбережувальні (життєві навички, що сприяють соціальному  здоров'ю) – слухати пояснення вчителя, а у разі необхідності звертатися з проханням про індивідуальне  консультування) та предметні: ознайомити зі змістом оповідання В. Скуратівського, вірша С. Жупанина, з життям рослин взимку, вміти визначати настрій твору, вчити учнів встановлювати зв'язок між членами речення за допомогою питань, формувати навички табличного множення числа 3, вправляти у розв’язуванні прикладів і задач, розширити знання про калину як символ України, активізувати словниковий запас учнів; розвивати вміння заповнювати пропущені рими шляхом добору слів, поданих для римування, мовне чуття, логічне мислення, пам'ять, увагу; виховувати любов до рідного краю, бережливе ставлення до природи, народних символів.

Обладнання: макет куща калини, паперові ягоди калини, таблиця «Дерева, кущі, трав’янисті рослини», портрет В. Скуратівського, відео-презентація, ІКТ.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організація класу.

Слово вчителя.

Щоб день хороший розпочати,

Треба друзів привітати.

  •       Добрий день!

Вліво, вправо поверніться,

Одне одному всміхніться:

  •       Добрий день!

Наш девіз:

На уроках ми працюємо,

Математично поміркуємо,

Чітко розповідаємо,

Мовлення розвиваємо,

Про природу згадаємо.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Створення ситуації успіху.

- Що ви чекаєте від сьогоднішнього навчального дня? (Діти озвучують : хорошого настрою, нових знань, несподіванок, дізнатись про щось цікаве, високих балів, творчих завдань, цікавої гри, що похвалить вчителька). 

Вчитель очікування записує на дошці.

2. Вправа «Погода»

-Яка зараз пора року?

-Який місяць?

-Яке число?

-Який стан неба?

-Яка температура повітря?

-Чи є опади?

3. Відгадування загадки.

За хатою у садочку, у зеленому віночку,

У червоному намисті дівчинонька чепуриться.

І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти.

За намисто кожен смик та й укине на язик. (Калина)

4. Гра «Мікрофон»

-А які загадки про калину  ви ще знаєте? (Діти відповідають:

1.Стоїть півень над водою з червоною бородою.

Хто не йде, за борідку ущипне.

2.  І не дівка, а червоні стрічки носить.

3.У вінку зеленолистім, у червоному намисті

Видивляється у воду, на свою хорошу вроду.)

  •       Пригадайте, які види рослин знаєте? (Дерева, кущі, трав’янисті рослини.)
  •       Що відбувається з кущами взимку?
  •       Зверніть увагу, наразі наш кущик перебуває у глибокому спокої.

Отож, давайте «розбудимо» його. Всі плідно попрацюємо, щоб з’явились  на ньому червоні соковиті плоди. Після кожного виду роботи на кущику будуть з’являтись ягоди калини.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

  •       Наш урок присвячується цій неперевершеній рослині – дівчині-красуні, символу України, надзвичайно чарівному кущику – калині. На уроці ми повинні чітко, виразно і правильно читати, розвивати мовлення, пошити свої знання про калину як рослину і символ; навчитись встановлювати зв'язок слів у складених нами реченнях; пригадати таблицю множення числа 3 та вправлятися у складанні та розв’язуванні задач та виразів на засвоєння таблиці множення числа 3.

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Підготовчі вправи для читання.

-Щоб почати нам читати, треба вправи нам згадати:

а) Скоромовка.

Вже жахав мороз калину:

- Побілієш ти, як сніг,

Заморожу до загину.

Заморозити не зміг.

-Ось і виконали завдання і з’являється наша ягідка.

б) Гра «Незвичайні перетворення». 

Че  + рве – е + о + над –д      (червона)

Кра – р + гли – г + на   (калина)

в) Чистомовка. 

Ок – ок – ок – тихо падає сніжок.

Ло – ло – ло – все подвір’я замело.

Ам – ам – ам – їсти нічого пташкам.

Мо – мо – мо – ми їм ягідок дамо.

Ки – ки – ки – будуть раді всі пташки.

2. Робота над текстом В. Скуратівського «Калина» за підручником О. Я. Савченко «Літературне читання».

- Порахуйте скільки абзаців має текст. (3)

- Пригадаємо таблицю множення числа 3.

3. Динамічна пауза. (Музична таблиця множення числа 3).

4. Робота в зошиті з математики. Каліграфічна хвилинка.

3   33    333   3333 (Використання методу УДО)

5.Усна лічба.

Усне розв’язування  задач.

  1.   Щоб полити одну грядку, потрібно 3 відра води. Скільки потрібно води, щоб полити 7 таких грядок?  (3 * 7)
  2.   У три ряди намалювали 12 кружечків, у кожному ряду порівну. Скільки   кружечків вийшло в ряду?
  3.   У бібліотеці було видано 16 книг,  по 2 книги кожному відвідувачу. Скільки було відвідувачів?
  4.   Двоє друзів в садок йдуть,

По три саджанці несуть.

Скільки ямок треба, діти,

Щоб саджанці посадити?  (2•3)

Логічні задачі.

1) П`ять берізок, дві смерічки

Зеленіють біля річки.

Поряд з ними є калина...

Скільки всіх дерев, скажи-но? (7)

2) В клас зайшов Мишко, а за ним — Петько, А за тим Маринка, за нею Яринка, а за нею Ганна. Скільки всіх хлоп`ят?    (2)

6. Робота з підручником М.В.Богданович, Г.П. Лишенко «Математика» 2 клас, с.83.

а) порівняння виразів (диференційовано)  №525;

7. Хвилинка-цікавинка. (Доповідь підготовлених учнів)

Біля кожної садиби росла ця красуня. За старих часів плоди калини були харчовим продуктом. Запах її свіжих плодів нагадує запах валеріани і яблук водночас, тому вони не кожному до смаку. Але у приморожених ягодах гіркота зменшується. Тушкована в духовці калинова каша чи ягоди, запечені в тісті, були сільськими ласощами.

Плоди багаті на цукри та пектини. З них виготовляли чудовий мармелад та желе, вони — гарна приправа до м'ясних страв і добра начинка до пирогів. З ягід калини можна дістати харчовий барвник, а з кори — фарбу, що забарвлює вовну в темно-зелений колір.

б) робота над задачею №526 (усно)

в) творча робота над задачею (колективно)  №527.

- Про що розповідається в задачі?

- Скільки купили лимонів?

- Скільки коштує один лимон?

- Скільки заплатили за виноград?

- Яке запитання у задачі?

- На скільки дій задача?

- Що потрібно знайти першою дією?  Що другою?

8. Фізкультхвилинка.

           Гарно вбралася калина

           У червоні намистини. (показують рухами рук вздовж свого тіла)

          Стиглих ягід на обід

          Принесе онукам дід. (крокують)

          Ласуватимуть малята,

          Наче в лісі пташенята. (імітують, як будуть їсти ягоди)

          Бабця випече пиріг – (руками роблять пиріг)

          Раптом гості на поріг? (показують рукою на двері)

          Чай заварить на калині. (імітують, як наливатимуть чай)

          Завітайте до нас нині!

9. Робота за підручником О.Я.Савченко «Літературне читання» с.69.

а)  Знайомство з біографією В.Скуратівського. (Доповідь підготовленого учня.) 

Оповідання «Калина» написав Василь Скуратівський. Народився він у глухому поліському селі Великий Ліс на Житомирщині. З  дитинства любив читати. У 13 років вирішив стати письменником, написав перші вірші і надіслав до районної газети. З часом їх почали друкувати. Всього за життя письменника було видано 20 книг. У своїх творах Скуратівський знайомить нас із традиційною культурою, обрядами. Він був ініціатором започаткування уроків народознавства у школах, одним із організаторів фестивалів: «Котилася торба» (дитячі ігри), «Коляда» (новорічні та різдвяні традиції), «Берегиня» (міжнародний фестиваль фольклору).

б)  Словникова робота. 

- Перед тим, як почнемо читати, ознайомимось із словами, які можуть бути для вас незрозумілими.

Символ – умовне позначення якогось предмета або явища.

Наруга – образа, знущання, зневажливе ставлення.

Ганьба – вигук, що виражає осуд кого-небудь, недобра слава.

Насамкінець – під кінець.

Дбайливо – старанно, пильно.

- Давайте з вами разом прочитаємо ці слова.

в) Читання тексту мовчки.

г) Фронтальна бесіда за прочитаним.

- Що нового ви дізнались?

- Про які дерева говориться в тексті?

- Символами яких країн вони є?

10. Гра «Відгадай слова»

ЛНКЕ  (клен)

ЗЕБРЕА  (береза)

ЕБВРА  (верба)

ЛАИНКА  (калина)

- Калина є символом України.

11. Робота в зошиті з української мови. Каліграфічна хвилинка.

- Який перший звук у слові калина? (Характеристика звуку).

- Якою буквою позначається на письмі?

Кк   ка   ок  вк

Калина

Зацвіла в долині червона калина.

- Підкресліть головні слова у реченні.

- Встановимо зв'язок слів уреченні.

Калина (що зробила?) зацвіла;

калина (яка?) червона;

зацвіла ( де?) в долині.

12. Робота з підручником М.С. Вашуленко, Ф.Г.Дубовик «Українська мова»  2 клас, с.102, вправа 266 (усно).

13.Фізкультхвилинка.   «Ой є в лісі калина».

14. Робота з підручником «Літературне читання».

Вибіркове читання:

- Знайдіть і прочитайте прислів’я.

- Як ви його розумієте?

- Про калину народ склав багато прислів’їв, приказок.   (Слайд 13 )

15. Робота в групах. Гра «Мозаїка».

- Слова, наче кольорові олівці. І мало їх назбирати в купу. Треба ще й уміти викладати узори з них. Вміти складати речення й читати їх.

- Давайте об’єднаємось в групи і пограємо у гру «Мозаїка».

1 група.

у лузі цвітом калина білим Зацвіла

2 група.

посадили калини Школярі кущ

3 група.

зацвів криниці калини кущ Біля

16. Презентація речень на дошці та встановлення зв’язку слів у реченні.

17. Фізкультхвилинка.

           Гарно вбралася калина

           У червоні намистини. (показують рухами рук вздовж свого тіла)

          Стиглих ягід на обід

          Принесе онукам дід. (крокують)

          Ласуватимуть малята,

          Наче в лісі пташенята. (імітують, як будуть їсти ягоди)

          Бабця випече пиріг – (руками роблять пиріг)

          Раптом гості на поріг? (показують рукою на двері)

          Чай заварить на калині. (імітують, як наливатимуть чай)

          Завітайте до нас нині!

18. Робота за підручником Т.Г.Гільберг, Т.В.Сак «Природознавство» 2 клас, с.69 – 71.

-А вам цікаво дізнатись як живуть рослини взимку. Давайте опрацюємо текст з підручника «Природознавство» с.69 – 71.

(Читання тексту вголос кращими учнями.)

19. Тести «Перевір себе».

1. Де знаходиться насіння трав’янистих рослин взимку?

а) у ґрунті;

б) у повітрі;

в) на дереві.

2. Чи залишаються зеленими під снігом рослини всю  зиму?

а) так;

б) ні;

в) деякі.

3. Що зберігає життя рослинам взимку?

а) сонце;

б) сніжна ковдра;

в) вітер.

4. Що знаходиться всередині бруньки?

а) квіточка;

б) дрібні зелені листочки;

в) корінчики.

20. Фізкультхвилинка.

21. Робота за підручником «Літературне читання», с.69.

а) Читання вголос  2 абзацу.

б) Бесіда за прочитаним.

- Хто такий Б.Хмельницький?  (Слайд 14 )

- Чому народ оспівує калину?

22. Самостійна робота з математики.

Гра «Шифрувальник».

- Обчислити вирази за варіантами і розшифрувати назву пісні.

1 варіант.                                         2 варіант.

50 – 24                                             35 – 7

3 * 4                                                 3 * 9

18 : 2 + 16                                       3 * 5 + 15

24 – 9                                              72 - 48  

14 : 2                                               87 – 31

36 + 20                                            16 +11

30 – 3

7 – о. 12 – е, 15 – в, 24 – и, 25 – р, 26 – ч, 27 – а, 28 – к, 30 – л, 56 – н.

  •       Яке слово утворилось у 1 варіанті?
  •       Яке у 2 варіанті?
  •       Ви вже здогадались, як називається козацька пісня часів Б. Хмельницького? (Зелена калина)

23. Слухання української козацької пісні «Червона калина».

- Наш народ оспівував калину не тільки в піснях, а й у віршах.

24. Робота в групах. Гра «Недописаний вірш».

1 група.

Під вікном моїм __________

І розкішна, й пишна ________

Ніби юная _________

_______  _______  одягла.

(Білу сукню, калина, дівчина, запашну.)

2 група.

Я люблю свою ________

Цю красуню _________

Коли  ________ дозріли,

Я  _________ не віджену.

(Чепурну, пташок, ягоди, калину.)

3 група.

Бо калина – то є ________

Життя роду і краси.

І калину ту, як _______,

Любий друже,  _______!

25. Гра «Роз’єднай слова і склади прислів’я».

Посадітькалинубіляхати, будутьдовголюдипамятати.

- Як ви розумієте це прислів’я?

26. Інтонаційне читання 3 абзацу.

- Прочитайте питальне, розповідне, спонукальне речення з відповідною інтонацією.

- Визначте головну думку спонукального речення. (Берегти рідну природу, бути природі другом.)

27. Ознайомлення з віршем С.Жупанина «Буду я природі вірним другом» с.70

а) читання мовчки;

б) інтонаційне читання з дотримуванням позначених пауз;

в) визначення головної думки вірша.

- Про що хотів сказати автор? (Треба бути природі вірним другом.)

- Ось краса природи. Калина в різні пори року. (Слайд  16)

V. Рефлексивно-оцінюючий етап.

1. Рефлексія.

- Про який народний символ йшла мова на уроці?

(Складання сенкану.)

(Що?)  Калина.

(Яка?)  Розкішна, чепурна.

(Що робить?)  Біліє, червоніє, горить.

Калина – символ України

- Що нового дізналися з уроку?

-У кого з’явилося бажання посадити коло двору калину?

- Які завдання вам найбільше сподобалися?

- Що сьогодні було робити найважче?

- Давайте подивимось, чи справдились ваші очікування. Так.

- Ви гарно працювали, завдяки вашій праці на нашому кущі калини з’явилися грона. Недарма в народі кажуть: Без труда - нема плода.

- Дякую всім, хто старанно працював,

  В зошиті гарно писав,

  На всі запитання відповідав,

  Знання нові придбав.

2. Оцінювання.

3. Повідомлення домашнього завдання.

 

Конспект інтегрованого уроку з української мови, читання та природознавства (2 клас)

 

Тема: Велика буква в назвах міст, сіл, морів, річок і гір.

Мета: Розширити і поглибити  знання учнів про вживання великої літери. Формувати уміння правильно писати назви міст, сіл, морів і річок. Сприяти збагаченню й активізації словникового запасу учнів. Розвивати вміння спостерігати. Виховувати любов до своєї Батьківщини та культуру спілкування.

Обладнання: Карта України, ілюстрації, м’які іграшки, фотовиставка «Мальовнича Україна», комп’ютер.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Хід уроку

І. Організаційний момент. Емоційна хвилинка.

Ось дзвінок нам дав сигнал -

Працювати час настав.

Тож і ми часу не гаймо -

Наш урок розпочинаймо.

Повернімось обличчям до гостей

І лагідно промовим: «Добрий день»

Сядем всі рівненько, будем працювати.

Роботи в нас багато,а щоб усю її подолати

Ми повинні бути :

Уважні

Розумні

Організовані

Кмітливі,

бо почався… (прочитайте перші літери слів) – урок.

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчання.

1. Перевірка домашнього завдання.

Послухайте уривок з казки «Ріпка».

Посадив дід ріпку. Виросла ріпка велика-превелика. Настав час вирвати ріпку. Пішов дід в огород,тягне ріпку, а вирвати не зміг. Покликав дід Андрушка на допомогу бабу Марушку,а баба Марушка –внучку Мінку, а внучка – собачку Фінку, а собачка –кицю Варварку, а киця –мишку Сіроманку. Як потягли всі гуртом, так і вирвали ріпку.

– Які імена ви почули?

– Які запам’ятали клички тварин?

– Як пишуться імена людей і клички тварин?

Висновок: імена, по-батькові, прізвища людей та клички тварин пишуться з великої літери.

2. Робота в групах.

Інтелектуальна гра «Розкажи про іграшку».

Клас ділиться на 3 групи. Кожна група  одержує іграшку і складає невеличку розповідь.

Наприклад:

– Зайчик Вухань.

Одного разу в лісі ми побачили зайчика. Він був сіренький, з довгими вухами. Назвали його Вуханцем. Хотіли підійти ближче до Вуханця,але він злякався і втік.

– Песик Тимко.

У нашому дворі є будка,в якій живе песик Тимко. Він маленький, волохатий і веселий. Найбільше він полюбляє бігати за дітками, бо хоче щоб з ним гралися. Ми частенько пригощаємо Тимка смачненьким.

– Дівчинка Надійка.

Сусідську дівчинку звати Надя Пономаренко. Вона ще маленька,тому завжди з мамою Поліною Іванівною. Найбільше Надійка любить бігати та гойдатися на гойдалці.

– Які клички тварин ви почули?

– Як вони пишуться ?

– Які імена, по батькові та прізвища почули?

– Як їх напишемо?

Висновок: імена, по-батькові, прізвища людей та клички тварин пишуться з великої букви.

III. Повідомлення теми та мети уроку.

1. Робота з фізичною картою України.

– Дитино, глянь, це все твоя земля:

Красива, дивовижна і єдина.

Усе тут є: міста і села,ріки і моря,

Бо це Вітчизна наша – Україна.

– Чи здогадались ви, про що йтиме мова на сьогоднішньому уроці?

Отже тема уроку: Велика буква у назвах міст, сіл, морів, річок і гір.

Чого ви очікуєте від уроку?

Розповіді учнів:навчимося писати велику букву у географічних назвах.

– А для чого  це вам потрібно?

– Щоб грамотно писати,розмовляти, краще знати рідну мову.

IV. Робота над вивченням нового матеріалу.

1. Хвилинка каліграфії.

Написання великих та малих літер «бе» і «ве» та слів Батьківщина, Вітчизна.

(Бб Ввв Батьківщина Вітчизна)

2. Словникова робота

Робота з словниками.

Діти відшукують слова:Батьківщина та Вітчизна, читають визначення та вірші з цими словами (ст.18 «Тематичний словник школяра» автори: К.Прищепа, В.Лук’яненко)

3. Робота над віршем «Наша мандрівка»  за Михайлом Машорським (Вправа1. сторінка 83)

Ми зі Львова у Карпати

починаєм мандрувати.

Помандруєм в Буковину

в старе місто Чернівці.

А на півдні Кримські гори,

зашумує Чорне море,

і з Одеси в світ широкий

злинуть судна білобокі.

З Києва дорога в Канів,

покладемо у пошані

пишних квітів в’язку білу

на Тарасову могилу.

Учитель читає вірш та демонструє за допомогою комп’ютера згадувані у тексті міста,гори і моря.

- Які міста ви побачили та почули? Як пишуться назви міст?

- Які гори є в Україні?

- Як пишуться назви гір?

Як ми напишемо назви морів?

Висновок:назви міст,сіл,морів,гір – пишемо з великої літери.

4. Робота в зошитах.

Учні пишуть:

Міста України : Львів, Чернівці, Одеса, Київ, Канів, Ватутіне, Черкаси.

Гори: Карпати, Кримські.

Моря: Чорне, Азовське.

5. Вивчення правила (підручник, сторінка 84)

6. Фізкультхвилинка

Раз! Два! Всі присіли.

Потім вгору підлетіли,

Три! Чотири! Нахилились

У річечці гарно вмились.

П’ять! Шість! Всі веселі -

Крутимось на каруселі.

Сім! Вісім! Діти милі -

Ніжками затупотіли.

Дев’ять! Десять! Відпочили -

І за парти дружно сіли.

V. Закріплення та систематизація знань.

1. Письмове виконання вправи 2 стор.84

Діти записують у зошитах:

Покладемо у пошані пишних квітів в’язку білу на Тарасову могилу.

(Пояснити написання і значення словосполучення  « квітів в’язка»)

– У якому місті знаходиться могила Т.Г.Шевченка?

(Відповіді учнів. Показ  слайда з комп’ютера.)

2. Гра «Мікрофон»

Учні дають інтерв’ю кореспонденту газети «Місто робітниче» на тему: «Що вам відомо про Т.Шевченка та його твори.

Наприклад: Т.Г.Шевченко – наш земляк. Народився він у бідній  селянській сім’ї  в селі Моринці. Потім переселилися в село Кирилівку,  зараз це село Шевченкове Звенигородського району. Тут він самостійно навчився  читати, писати і малювати.

2-й учень: Тарас Григорович –великий український поет. Всі знають , читають  і люблять його книгу «Кобзар».

3-й учень: Хочу розказати віршик Т.Шевченка

                  Зацвіла в долині червона калина,

                  Ніби засміялась дівчина-дитина.

                  Любо, любо стало

                  Пташечка зраділа і защебетала.

4-й учень:  Тече вода з-під явора

                    Яром на долину.

                    Пишається над водою

                    Червона калина

                    Пишається калинонька,

                    Явір молодіє,

                    А кругом їх верболози

                    Й лози зеленіють.

3. Робота над вправою 3, ст.84

– Прочитайте лист хлопчика. Пояснить написання підкреслених слів.

Які села згадуються у листі?Які вулиці почули? Показ слайдів із зображенням сіл, використовуючи комп’ютер.

Запишіть у зошитах:

Села: Грушівка, Житнівка, Іванківці.

Вулиці: Берегова, Горіхова.

Річки: Буг, Дніпро, Шполка.

- Що ми пишемо з великої літери?

- Назви сіл, вулиць, річок-пишуться з великої букви.

VI. Підсумок уроку.

1. Домашнє завдання.

Розігрування діалогу.

Стоїть маленький хлопчик і плаче. Другокласники, що проходили мимо запитують:

- Чого ти плачеш хлопчику?

-Я загубився.

-А як тебе звати?

- Максим

- А на якій вулиці ти живеш?

- На нашій.

-А як називається твоя вулиця?

- Не знаю.

-А що є на вашій вулиці? Можливо магазини,школа,дитсадок?

- Ні. Лише потяги гуркочуть.

- О! Так це ж вулиця Залізнична. Пішли з нами. Ми допоможемо відшукати твій будинок і батьків.

- Дякую вам школярочки.

- Діти, а чи знаєте ви свою домашню адресу. Це і буде вашим домашнім завданням.Впр.3 ст.84

2. Бесіда

- Діти,чи справдились ваші очікування від уроку?

- Чого ви навчилися на уроці?

- Яким на вашу думку був урок?

- Що найбільше сподобалось?

-А щоб дізнатися,яку оцінку ви отримали за урок, доведеться розв’язати ще й приклади.

Таблиця: мло-л+ло+дб-б+ці

                  В+ідо-о+мі+нан-а+о

Відповідь:Молодці! Відмінно!

- Я хочу подякувати за співпрацю, побажати всім успіхів.

 

Конспект інтегрованого уроку

з літературного читання та природознавства (2 клас)

 

Тема: Природа скрізь одна.

Мета: удосконалювати вміння творчо працювати над текстом; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати смислову та образну пам’ять, уміння узагальнювати, кмітливість, швидкість мислення, творчі можливості учнів; прищеплювати вміння культурно поводитися на природі; виховувати любов до природи, турботливе ставлення до неї; вчити помічати красу навколо і вміти її описувати.

Обладнання: презентація; легенда та текст, малюнки із зображенням рослин, тварин, пташок, тести.

Тип уроку: комбінований.

Вид уроку:  інтегрований.

Хід уроку

І. Організація  класу

Учитель. Діти, сьогодні до нас завітали гості.

А коли в домі гості – це свято.

Тож проведемо урок так, щоб нашим гостям було цікаво.

Учні. Доброго дня – птахам голосистим!

Доброго дня – травам росистим!

Доброго дня – сонечку ясному,

Гостям дорогим і усьому прекрасному!

Учитель. Наш дивний світ, такий, як казка,

Он в небі хмаронька пливе.

Тож бережи його, будь ласка,

Все в ньому гарне і живе.

Он квітка полум’ям палає,

І ясне сонечко блищить.

Чарівна пташечка співає:

– Все в дивосвіт прийшло, щоб жить.

Учитель. Ось почули ми дзвінок, він покликав на урок.

Кожен з вас вже постарався – до уроку готувався.

Тож девіз тепер згадаймо і урок розпочинаймо!

Учні. (Девіз) Ми всі господарі природи, тож збережемо її.

ІІ. Хвилинка спостережень

Аналіз показників погоди (стану неба, опадів, температури повітря, вітру).

Снігом все позамітала,

Ріки в кригу закувала.

Холоднішої нема,

Аніж тітонька…( зима).

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Усе, що нас оточує і не зроблене руками людей, – це природа. Спілкування з природою дає найбільшу насолоду та радість, викликає найпалкішу любов до рідного краю, до життя. Природа є джерелом натхнення для художників, письменників, композиторів. Шепіт води, зелених дібров, спів пташок, запах квітів – усе це природа рідного краю. Недарма природу називають ненькою. Усі ми – діти природи, та не всі однаково добре ставимося до неї. Природа потребує постійної уваги, турботи. Ми повинні берегти природу, охороняти її багатства.

А хто мені скаже чому ми не чуємо веселих співів пташок? Що ж трапилось з пташками? А які види пташок ви знаєте?

 

ІV. Вивчення нового матеріалу

  • Сьогодні ми звертаємось  до нашої скриньки жанрів і ось новий жанр – Легенда.

Легенда – народне сказання або оповідання про якісь події чи життя людей, оповите казковістю, фантастикою.

  • Давайте прочитаємо легенду про вирій.

1. Читання легенди

 

Легенда про вирій

Колись давно, коли птахи ще вміли говорити, трапилася ця історія.

Одного разу  коли в ліс прийшов Холод і став лякати мешканців, що заморозить їх, зібрались птахи на раду. Сіли вони на кремезному дубі, що ріс над берегом, і заговорили. В озері плавали Лебеді. А вода була така холодна, що вони аж похворіли. Стали птахи скаржитись на Холод, що весь час дошкуляє їм, і на Голод, який сказав, що поморить їх незабаром.

  •         Що його робити? – запитав Соловейко. – Я боюся, що помру.
  •         Я вже хриплю. горло в мене болить, – підтримав його жайворонок, – а без пісні я жити не можу.

Сумно стало птахам,  страшно. Лебідь аж заплакав:

  •         Ой, мені теж страшно!
  •         Треба вміти жити. Вчіться в мене. Я за себе не боюсь, – мовили Сорока. – Головне - ближче до людей перебратися. А там уже не пропаду: десь вкраду кусок хліба. Десь біля курей пшеницею поласую. Не біда!

Подивились на Сороку здивовані пташки.

  •         Як це «вкрасти»? Як це «ближче до людей»? Ми любимо ліс і житимемо тільки тут.

Та ось підлетіла до них Зозуля і сміливо заявила:

  •         Я чула, що є така країна пташина-Вирій. Там тепло. Тож,  хто хоче, летимо! Ми. Зозулі, летимо першими.

Страшно пташкам залишати рідні місця, та робити нічого. Стали вони збиратись зграйками і готуватись до подорожі. Але не всі птахи повірили Зозулі. Вони придбали собі теплі шубки і полетіли за Сорокою.

Відтоді кожної осені птахи відлітають у Вирій. А найсміливіші залишаються зимувати в наших краях.

 

2. Робота над текстом:

  •      Про що йдеться мова?
  •      Що заставило пташок зібратися у вирій?
  •      Прочитайте, як пташки говорили про Холод, про Голод.
  •      Що запропонувала Сорока? Прочитайте.
  •      Що не сподобалося пташкам у пропозиції  Сороки?
  •      Хто розказав про країну пташину-Вирій? Прочитайте.
  •      Що відбувається кожної осені? Прочитайте.

3. Читання за особами.

Молодці! Ви дуже гарно впорались з цим завданням.

4. Фізкультхвилинка

- Так, як пташки бувають перелітні, осілі ми з вами пограємо в гру. Розпізнайте перелітних та осілих птахів у довкіллі тварин. Я називатиму тварин, якщо це перелітний птах, ви встаєте і махаєте руками. Якщо осілий – сідаєте за парти. А якщо це не птах – присідаєте.

Зозуля, горобець, муха, жайворонок, бджола, снігур, ворона, лелека, дятел, шпак, метелик, синиця, соловей, сорока.

5. Читання оповідання вчителем

Дім для Рябка

У Михайлика був вірний друг Рябко. Одного разу побачив Михайлик, що Рябко біг вулицею. За ним гнався хтось із палицею – якийсь чоловік у сірому халаті. Це дуже стурбувало Михайлика. Кілька днів він працював у повітці – ладнав дерев’яну будку. «Дім для Рябка» – так назвав хлопець споруду. Будка була справді схожою на маленький будиночок. Михайлик поставив будку під хатою. Рябко заліз усередину, ліг і висунув голову. «Сподобалося житло», – подумав Михайлик. А щоб Рябко нікуди не бігав, прив’язав його міцним ланцюгом. Рябко відчув, що він прив’язаний, ліг біля будки, поклав голову на лапи й тихо заскавулів. Михайлик приніс Рябкові їсти. Але собака відвернувся від миски з їжею. Так лежав Рябко до вечора, так пролежав цілу ніч. Уранці пішов холодний дощ зі снігом. Михайлик думав: «Тепер Рябко заховається від негоди». Але собака не зрушив з місця. Він лежав біля будки й тихо скавулів. Михайлик відв’язав Рябка й одніс ланцюг у повітку. Рябко радісно замахав хвостом і поліз у свій дім.

6. Перевірка розуміння почутого

  •     Як звали собаку? (Собаку звали Рябко.)
  •     Що стурбувало Михайлика? (Що собака не хотів їсти.)
  •     Що робив хлопчик у повітці? (Ладнав дерев’яну будку.)
  •     На що була схожа будка? (Будка була схожа на маленький будиночок.)
  •     Чим прив’язав Михайлик Рябка? (Рябко був прив’язаний залізним ланцюгом.)
  •     Чому собака не їв їжі? (Тому що був прив’язаний.)
  •     Чи заховався собака у будку, коли пішов мокрий дощ? (Коли пішов дощ, мокрий собака не заховався у будку.)
  •     Що зробив Михайлик? (Михайлик відв’язав собаку.)
  •     Чому зрадів Рябко? (Тому що з нього скинули ланцюг.)

V.  Закріплення вивченого матеріалу

1. Конкурс «Знавці природи» (робота в групах)

– А тепер перевірмо, хто з вас є кращим знавцем світу природи. Перевіримо це за допомогою конкурсу. Учнів класу об’єднаємо у 3 групи. Кожна група учнів підготувала свої загадки.

Перша група підготувала 5 загадок про тварин та птахів.

1) В полі, в лісі, навкруги –

Скрізь у нього вороги.

Часом лізе він у шкоду –

їсть капусту на городах,

Моркву, ріпу, буряки.

Відгадайте, хто такий? (Заєць)

2) Прийшла кума із довгим вінком

На бесіду із іншим півником.

Схопила півня на обід

Та й замела мітлою слід. (Лисиця)

3) Хвіст трубою, спритні ніжки –

Приг із гілки на сучок!

В неї очі мов горішки,

Кожушина хутряна,

Гострі вушка, наче ріжки.

Носить все горішки

В золотий свій сундучок. (Білочка)

4) Сірий, моторний,

На соняшник сів,

Надзьобався добре,

І далі полетів. (Горобчик)

5) Вірно людям я служу, їм дерева сторожу.

Дзьоб міцний і гострий маю,

Шкідників ним здобуваю. (Дятел)

– Друга група підготувала загадки про дерева та рослини. Відгадаймо!

1) Хто на зиму роздягається,

А на літо одягається? (Дерева)

2) Стоять в лузі сестрички,

Золотенькі очі, білі вії. (Ромашки)

3) І червона, й соковита,

Та гірка вона все літо.

Припече мороз – вона

Стала добра й смачна. (Калина)

4) У лісі буває і капелюх має,

На одній нозі стоїть, чекає,

Поки не візьмуть на обід. (Гриб)

5) В чистім полі він росте,

На високих ніжках,

В зелених панчішках,

Квіточки блакитні,

Оченьки привітні. (Льон)

– А тепер відгадаємо загадки третьої групи про неживу природу.

1) Що сходить без насіння? (Сонце)

2) На небі біліє,

Світить та не гріє. (Місяць)

3) Без рук, без ніг.

А двері і вікна відчиняє. (Вітер)

4) Голуба хустина,

Червоний клубок

По хустині качається,

Людям усміхається. (Небо і Сонце)

5) Без рук, без фарб,

А вікна розмальовує. (Мороз)

За роки життя люди так «догосподарювалися», знищили багато видів рослин і тварин. Тепер у природі їх залишилося дуже мало, вони потребують охорони, тому занесені до Червоної книги. (Учні по черзі називають рослину або тварину, які занесені до Червоної книги.)

V. Підведення підсумків

1. Тестування

1.Що належить до живої природи?

а) Вітер; б) вода; в) комахи.

2. Які птахи відлітають у вирій?

а) Ворони; б) горобці; в) ластівки.

3. Скільки пір року має рік?

а) 2;  б) 3; в) 4.

4. Які рослини належать до лікарських?

а) Мати-й-мачуха; б) осока; в) лобода.

5. Які рослини належить до кущів?

а) Кульбаба; б) груша; в) смородина.

2. Гра «Продовжить речення»

Сьогодні на уроці я …

Мені сподобалося …

Хотів би ще дізнатися про …

Учитель:

Пам’ятайте, любі діти,

Щоб сади у нас цвіли.

Щоб літали в чистім небі

І лелеки, й журавлі,

Щоб пташки у нас співали,

І дерева підростали,

Щоб земля була у квітах, -

Бережіть природу, діти!

VІ. Домашнє завдання

Тема наступного уроку «Книга – вікно у світ».

1-ша група. Дібрати загадки про книгу.

2-га група. Дібрати прислів’я про книгу.

 

 

 

1

 

docx
Додано
20 лютого
Переглядів
396
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку