Курсова робота"Реалізація особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови й літератури"

Про матеріал

Мета дослідження – схарактеризувати ключові ознаки й особливості особистісно зорієнтованої технології сучасного уроку української мови й літератури, окреслити шляхи імплементації означеної технології у практику мовно-літературного навчання в школі.

Об'єкт дослідження: реалізація особистісно зорієнтованого підходу на уроках української мови й літератури.

Предмет дослідження: форми, методи, шляхи реалізації особистісно зорієнтованого підходу на уроках української мови й літератури
Перегляд файлу

ЗМІСТ

 

ВСТУП..............................................................................................................................3

 

Розділ І. ОРГАНІЗАЦІЯ ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Й ЛІТЕРАТУРИ.............................5

1.1. Дослідження проблеми особистісно зорієнтованого підходу в психолого-педагогічній літературі...................................................................................................5

1.2. Загальна характеристика технології особистісно зорієнтованого освітнього процесу навчання української мови й літератури........................................................7

Розділ ІІ. МЕТОДИКА ЗАСТОСУВАННЯ ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Й ЛІТЕРАТУРИ.....................10

2.1. Методика особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови й літератури.......................................................................................................................10

 

ВИСНОВКИ...................................................................................................................28

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...............................................................30


ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Тема «Реалізація особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови й літератури» є актуальною: одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні згідно з державною національною програмою «Освіта. Україна ХХІ століття» є формування освіченої, творчої особистості, громадянина України, забезпечення пріоритетного розвитку людини. Розв’язання цього завдання передбачає обґрунтування змісту й методів навчально-виховного процесу, спрямованого на розвиток особистості. Особистісний підхід дедалі настійливіше утверджується як ключовий принцип організації навчально-виховного процесу, від якого багато в чому залежить ефективність переорієнтації системи освіти на розвиток особистості дитини.

Особистісно зорієнтоване навчання – це таке навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність: суб'єктний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти. Технологія особистісно зорієнтованого навчання має не меті всебічний, вільний, творчий розвиток дитини, тому її доцільно застосовувати на уроках української мови та літератури. Вона дає можливість конструювати різні варіанти уроків iз літератури та мови, де кожен учень організує свою діяльність у залежності від індивідуальних особливостей, орієнтує її на вивчення майбутнього матеріалу, на виховання певних духовних цінностей. Велике надбання такої роботи в тому, що жоден учень не залишається осторонь, лише слухачем чи спостерігачем, а стає активним учасником навчального процесу, його робота на уроці має результат.

Новий Закон України «Про освіту» головним завданням загальної середньої освіти визначає формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань. У «Концепції загальноосвітньої середньої освіти (12-річна школа)» передбачено створення передумов для всебічного розвитку та саморозвитку особистості учня, індивідуалізації й диференціації навчання, переходу на інноваційні особистісно зорієнтовані педагогічні технології.

Основи особистісно зорієнтованої технології, що базуються на особистісно орієнтованому підході до навчання, були закладені в педагогіці, психології, лінгводидактиці дослідженнями Б. Ананьєва, Г. Балла, І. Беха, Н. Бібік,                          О. Біляєва, А. Богуш, Л. Варзацької, М. Вашуленка, Л. Виготського, Н. Голуб,                   О. Горошкіної, Т. Донченко, І. Зимньої, О.М. Леонтьєва, С. Карамана, А.Маслоу, Н. Остапенко, М. Пентилюк, С. Подмазіна, К. Роджерса, О. Савченко, О. Семеног, А. Хуторського, Г. Шелехової, І. Якиманської.

Висновки вчених становлять теоретико-методичне підґрунтя для розв’язання наукових завдань особистісно зорієнтованої рідномовної освіти, задекларованої як пріоритетного напряму освітньої системи й активно впроваджуються у сучасну практику навчання. Концептуальні ідеї вчених розглядаємо як ґрунтовні вихідні теоретико-методологічні положення, що сприяють науковому пошуку шляхів розроблення високо ефективної та дієвої особистісно зорієнтованої технології сучасного уроку української мови в основній школі.

Мета дослідження – схарактеризувати ключові ознаки й особливості особистісно зорієнтованої технології сучасного уроку української мови й літератури, окреслити шляхи імплементації означеної технології у практику мовно-літературного навчання в школі.

Об’єкт дослідження: реалізація особистісно зорієнтованого підходу на уроках української мови й літератури.

Предмет дослідження: форми, методи, шляхи реалізації особистісно зорієнтованого підходу на уроках української мови й літератури.

Завдання дослідження:

1. З’ясувати зміст особистісно зорієнтованого підходу на уроках української мови й літератури.

2. Проаналізувати методику вчителя стосовно реалізації особистісно зорієнтованого підходу на уроках української мови й літератури.

3. Надати методичні рекомендації відносно реалізації особистісно зорієнтованого підходу на уроках української мови й літератури.

Розділ І. ОРГАНІЗАЦІЯ ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЙЛІТЕРАТУРИ

 

1.1. Дослідження проблеми особистісно зорієнтованого підходу в психолого-педагогічній літературі

 

Проблему підходів до вивчення проблеми особистісно зорієнтованого підходу в психолого-педагогічній літературі не можна назвати малодослідженою. І. Д. Бех, О. О. Бистрова, О. М. Біляєв, М. С. Вашуленко, Є. П. Голобородько, Н. Б. Голуб, С. У. Гончаренко, О. М. Горошкіна, В. В. Давидов, Т. К. Донченко, С. О. Караман, І. М. Кучеренко, Т. О. Ладиженська, Л. І. Мацько, В. Я. Мельничай- ко, С. Л. Рубінштейн, О. Я. Савченко, О. В. Овчарук, С. А. Омельчук, Г. В. Онкович, М. І. Пентилюк, О. О. Пометун, Л. В. Скуратівський, М. Г. Стельмахович, М. І. Степаненко, С. Е. Трубачева, О. Н. Хорошковська, О. В. Хуторськой, Г. Т. Шелехова, І. С. Якиманська та інші розглядали сутнісні характеристики й технологічні аспекти особистісно зорієнтованого підходу.

Поняття «особистісно зорієнтоване навчання» увійшло в 90-і роки 20 ст. Вже в педагогічній системі педагога Я. А. Коменського позначені положення про те, що процес навчання й виховання необхідно будувати з урахуванням вікових й індивідуальних особливостей дітей, обов’язково  використовуючи систему педагогічних спостережень.

Розвиток даної проблематики з історичної точки зору у вітчизняній педагогіці можна відраховувати з часів діяльності К. Д. Ушинського, який розробив методику педагогічних прийомів індивідуального підходу до дітей, основу профілактичної роботи по вихованню корисних звичок та навиків («Людина як предмет виховання»), у якій явно йде мова про облік індивідуальних схильностей і вподобань у процесі сучасного виховання та навчання [21, с. 167].

Психолог й педагог П. Ф. Каптерев, наприкінці 19-го й початку 20 століть, розробив питання формування дитячого світогляду, зміст, методи навчання та виховання, розвиток волі, розуму, характеру, який спробував психолізувати процес навчання та виховання, один iз перших заснував вітчизняну педагогічну психологію.

Значний внесок у розробку теоретичних й методичних основ особистісно зорієнтованого навчання внесли вчені Бондаревська Є. В., Газман О. С., Гусинський Е. Н.,  Сєріков В. В.,  Турчанінова Ю. І.,  Якиманська І. С.

У Росії в середині 90-х років 20 ст. були зроблені зусилля для становлення теорії й практики особистісно зорієнтованої педагогічної діяльності (ідеї педагогічної й філософської антропології (Ушинський К. Д., Пирогов М. І., М. Шелер) й наукові праці вітчизняних та зарубіжних представників гуманістичного напряму в педагогіці й психології (А. Маслоу, К. Роджерс, Р. Бернс, Сухомлинський В. А., Амонашвілі Ш. А.).

Отже, аналіз питання особистісно зорієнтованого навчання у психолого-педагогічній літературі призводить до висновку, що:

1. Особистісно зорієнтоване навчання – це таке навчання, яке на перше місце ставить самобутність й самоцінність дитини, суб'єктивність процесу навчання й виховання. Особистісно зорієнтоване навчання – це не просто врахування особливостей суб'єкта учіння, це інша методологія організації умов навчання й виховання, що передбачає «включення» його власне-особистісних функцій чи вимога суб'єктивного досвіду.

2. Зміст особистісно зорієнтованої освіти покликаний допомогти дитині у вибудовуванні власної особистості, визначенні власної особистісної позиції в житті:

 – оволодіти певною системою знань;

– вибрати значимі для себе цінності;

– виявити коло цікавлять наукових й життєвих проблем;

 – освоїти способи їх вирішення;

 – відкрити рефлексивний світ власного «Я» й навчитися керувати ним [11, с. 81].

3. Мета особистісно зорієнтованої освіти полягає в тому, щоб закласти в дитині механізми саморозвитку, самореалізації, саморегуляції, адаптації, самозахисту, самовиховання, необхідні для становлення самобутнього особистісного образу.

1.2. Загальна характеристика технології особистісно орієнтованого освітнього процесу навчання української мови й літератури

 

Особистісно зорганізований підхід у навчанні дітей підкреслює значимість і необхідність розвитку пізнавальної сфери дитини: відчуттів, сприймань, пам’яті, усіх видів мислення та мовлення, необхідних для інтелектуального розвитку. Освіта учнів має бути націлена на розвиток здібностей до самоствердження – прагнення досягти високої оцінки й самооцінки своєї особистості у навчанні та діяльності, до самозміни, розкриття, реалізації й розвитку своїх особистісних якостей , природного дару, а в кінцевому результаті – до знаходження свого місця у цьому світі [18, с. 200].

Особистісно зорієнтована педагогіка – це визнання учня головною діючою фігурою всього освітнього процесу.

Особистісно зорієнтоване навчання є таким навчанням, де на чільне місце ставиться особистість учня, його самобутність, самоцінність, суб'єктний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти.

Завдання особистісно зорієнтованої освіти – це розвиток здібностей учнів  й «вектор» розвитку. який будується від учня до визначення педагогічних впливів, що сприяють його розвитку, на що має бути націлений весь сучасний освітній процес [10, с. 24].

Головні функції особистісно зорієнтованої освіти:

1. Культуропобудовча (культуроутворююча), що спрямована на передачу, збереження, відтворення й розвиток культури засобами сучасної освіти. Механізмами реалізації даної функції є культурна ідентифікація як встановлення духовного взаємозв'язку між людиною й її народом та прийняття його цінностей як своїх й побудова власного життя з урахуванням цих цінностей.

2. Гуманітарна, суть якої полягає у визнанні самоцінності людини й забезпечення її фізичного та морального здоров'я, усвідомлення сенсу життя й активної позиції в ній, особистісної свободи та можливості максимальної реалізації власного потенціалу. Механізмами реалізації даної функції є співробітництво, розуміння, спілкування.

3. Функція соціалізації, яка передбачає забезпечення засвоєння і відтворення індивідом соціального досвіду, необхідного для входження людини в життя сучасного суспільства [16, с. 99-100].

Механізмом реалізації даної функції є збереження індивідуальності, рефлексія, творчість як особистісна позиція в будь-якій діяльності та засіб самовизначення. Реалізація цих функцій не може здійснюватися в умовах авторитарного, командно-адміністративного стилю відносин учителя до учнів. У особистісно зорієнтованому навчанні передбачається інша позиція педагога:

 – опора на особистісний зміст та інтереси (пізнавальні та соціальні) кожної дитини в навчанні, сприяння їх набуття та розвитку;

 – оптимістичний підхід до дитини і його майбутньому як прагнення педагога бачити перспективи розвитку особистісного потенціалу дитини та вміння максимально стимулювати його розвиток;

 – ставлення до дитини як суб'єкту власної навчальної діяльності, як до особистості, здатної вчитися не з примусу, а добровільно, за власним бажанням і вибором, і проявляти власну активність.

Реалізація особистісно зорієнтованої системи навчання вимагає зміни «векторів» у педагогіці: від навчання, як нормативно побудованого процесу до навчання, як індивідуальної діяльності учня, корекції й педагогічної підтримки. Навчання створює для цього всі необхідні умови для розвитку вектору розвитку, істотно змінюючи функцію навчання, завдання якого допомагати кожному учневі з урахуванням наявного у нього досвіду пізнання вдосконалювати свої індивідуальні здібності, розвивати свою особистість. У цьому випадку вихідні моменти навчання:

– розкриття індивідуальних пізнавальних можливостей кожного учня;

– визначення педагогічних умов, необхідних для задоволення індивідуальних пізнавальних можливостей кожного учня [1, с. 154-155].

Реалізація особистісно зорієнтованого навчання вимагає розробки змісту освіти, куди включаються наукові знання прийомів і  методів пізнання. Важливим є розробка спеціальних форм взаємодії учасників освітнього процесу, а саме: учнів, учителів, батьків. Необхідні особливі процедури:

– зміна склалися в нашій культурі уявлень про норму психічного розвитку дитини (порівняння по вертикалі, визначення динаміки розвитку учня в порівнянні з самим собою, а не з іншим);

– відслідковування характеру й спрямованості розвитку учня;

  створення сприятливих умов для формування його індивідуальності.

Щоб реалізувати модель особистісно зорієнтованого навчання в школі необхідно: по-перше, прийняти концепцію освітнього процесу як розвиток індивідуальності, становлення здібностей, де навчання й виховання органічно зливаються; по-друге, виявити характер взаємовідносин основних учасників освітнього процесу: вчителів, учнів, управлінців, батьків; по-третє, визначити критерії ефективності інноваційності освітнього процесу [8, с. 37].

Критеріями ефективної організації особистісно зорієнтованого навчання виступають параметри особистісного розвитку. Розробляється підхід до розуміння й організації особистісно зорієнтованого навчання, в основі якого лежить визнання індивідуальності, самобутності, самооцінка кожної дитини, його розвитку як індивіда, наділеного своїм суб'єктним досвідом.

Проектування особистісно зорієнтованої системи навчання передбачає:

– визнання учнів основним суб'єктом процесу навчання;

 – визначення мети проектування – розвиток індивідуальних здібностей        учнів;

– визначення засобів, які забезпечують реалізацію поставленої мети за допомогою виявлення й структурування суб'єктного досвіду учнів, його спрямованого розвитку в процесі навчання й виховання.

Отже, особистісно зорієнтоване навчання – це такий тип навчання, в якому організація взаємодії суб'єктів навчання й виховання орієнтована на їх особистісні особливості й специфіку особистісно-предметного моделювання сучасного світу. Особистісно зорієнтоване навчання особливо важливе в школі, коли закладаються передумови подальшої навчальної й виховної діяльності учнів.


Розділ ІІ. МЕТОДИКА ЗАСТОСУВАННЯ ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Й ЛІТЕРАТУРИ

 

2.1. Методика особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови й літератури

 

Сутність методики особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови та літератури полягає у створенні оптимальних умов для розвитку особистісних структур учня, формування його життєвих компетентностей та вироблення власної освітньої продукції у виучуваному навчальному предметі. Для досягнення цієї мети користуюся таким методами:

 а) добираю запитання і завдання для актуалізації суб’єктного досвіду, вироблення особистісного ставлення до виучуваного;

б) намагаюся трансформувати зміст, типології, структуру уроку, що забезпечує засвоєння навчального матеріалу на діяльнісній основі: шляхом зіставлення, встановлення міжпонятійних зв’язків, формування пізнавальних і діяльнісних умінь та узагальнених способів сприймання, відтворення, побудови, оцінки тексту (контексту);

в) оптимальним поєднанням колективної, парно-групової та індивідуальної діяльності учня і зорієнтованості інтерактивних технологій на мету та структуру навчального процесу [2, с. 188].

Позитивний аспект особистісно зорієнтованої технології на уроках української мови та літератури в тому, що учень, вивчаючи навчальний матеріал через різні джерела, виконує свій індивідуальний план. Він не пасивний спостерігач, а активний учасник навчального процесу. Має можливість на уроці пояснити матеріал учням, учневі-партнеру, відповісти вчителю, активно співпрацювати в статистичних, динамічних та варіативних парах, стати консультантом для інших, керівником групи. У цій технології викладача приваблює те, що час на уроці максимально використовується для усної самостійної роботи, для кожного учня, що говорить, є партнер, який його слухає, для самостійної роботи створюються різнорівневі програми, розроблені для кожної теми відповідно до програми, а також списки рекомендованої літератури, якою мають користуватися учні. Безумовно, треба подбати про забезпечення нею учнів [20, с. 5].

Таким чином, під час викладання української мови та літератури не нагромаджую знання й уміння, а розробляю такі методичні технології, в основу яких закладено постійне збагачення учнів творчим досвідом, формування у них механізму самоорганізації, саморозвитку, вчу творчо мислити і творчо діяти. Для цього на уроках так організовую діяльність, у процесі якої учні заглиблюються в атмосферу творчого пошуку. Адже розвиток творчої особистості вимагає впровадження таких методичних засобів, прийомів, які допомагають моделювати навчальний процес на уроках відповідно до мети, яку поставив учитель. Кожний літературний твір розкриваю як своєрідну художню неповторність.

Аналітико-синтетична робота з творами, особливо письменників рідного краю та регіональними текстами, допомагає учневі повніше осягати їх зміст, виявляти конкретно – історичне та загальнолюдське значення зображеного письменником, формувати морально-естетичні ідеали. Наприклад, текст диктанту: «На Сумщині залишилося багато пам’яток другої половини ХІХ ст. – початку ХХ ст., пов’язаних з духовним життям та культурою краю. Добру пам’ять у розвитку культури залишили по собі щедрим благодійництвом і меценатством цукрозаводчики й землевласники Харитоненки і Терещенки, які відігравали провідну роль у рафінадному синдикаті, Всеросійському товаристві цукрозаводчиків. У Сумах зберігся будинок місцевої контори цього товариства. Харитоненки збудували й утримували в місті дитячий притулок, дитячу лікарню св. Зінаїди, кадетський корпус, Троїцьку церкву, а в Нижній Сироватці – церкву, богадільню. Вони щедро жертвували кошти на будівництво навчальних і благодійних закладів. Засновник династії І. Харитоненко був почесним громадянином Сум, де з ініціативи громадськості у 1899р. в центрі міста йому було встановлено пам’ятник роботи О. Опєкушина, знищений невдовзі після встановлення радянської влади і відновлений у 19996 р. На центральному міському кладовищі збереглися могили Харитоненків зі встановленими на них пам’ятниками роботи відомого французького скульптора А. Круазі [25, с. 45].

Благодійна діяльність братів М. та Ф.Терещенків у рідному Глухові виявилась у будівництві тут лікарні св. Єфросинії, дитячого притулку, жіночої і чоловічої гімназії, учительського інституту, ремісничого училища, банку, церкви Трьох Анастасій (1884 – 1893 рр., архітектор А.Гун) та ін. Споруджені на кошти родини Терещенків будинки й нині є окрасою міста».

Завдання 1: Випишіть речення, ускладнене відокремленим означенням, вираженим дієприкметниковим зворотом.

2. Випишіть речення, ускладнене однорідними членами.

3. Поясніть лексичне значення слова благодійність.

4. Доберіть синонім до слова династія. Запитання та завдання до поданих текстів сприятимуть розвитку мислення, мовлення, уяви учнів, спонукатимуть до роботи, розширюють читацькі інтереси.

 Графічний диктант (накреслити схеми речень): «Довгий час у приміщенні Воскресенської церкви містився відділ декоративно-прикладного мистецтва художнього музею. З 1996 року перший поверх повернуто віруючим Української православної церкви. Там зараз проходять служби Божі. У грудні 2002-го громадськість міста відзначила 300-річчя цієї визначної споруди. Мовний аналіз тексту. Підкреслити граматичну основу, вказати, яким частинами мови виражені підмет і присудок. У південній частині Сумської області, на березі річки Вільшанки, розташувалося місто Лебедин. На околиці міста розкинулося озеро Лебедин. Від цього озера й походить назва міста».

Мовний аналіз тексту передбачає виділення й характеристику мовних одиниць щодо їх ролі в структурно-семантичній організації тексту.

Схема аналізу тексту характеризується яскравим вираженням суб’єктивно-оцінного чинника, значною часткою питань евристичного характеру (а не репродуктивного).

Аналіз тексту має слугувати підґрунтям творчих робіт учнів, адже вміння створювати власні висловлювання залежить від умінь аналізувати чуже мовлення, сприймати й відтворювати його. Це реалізується при написанні творчих робіт або виконанні завдань творчого характеру, наприклад:

1. Ускладніть речення відокремленими членами речення (обставинами, означеннями). Ми пишаємося свої рідним містом.

2. Складіть три речення, різні за метою висловлювання, увівши в них поширені й непоширені звертання.

3. Опишіть улюблену вулицю рідного міста, увівши в текст різні види односкладних речень. Плануючи урок літератури, добираю відповідні форми подачі й опрацювання навчального матеріалу. Слід орієнтуватися на активні форми і методи роботи [3, с. 213].

Щодо вивчення теми «Олександр Олесь» це може бути:

1. Випереджувальні завдання (Чи знають у вашій родині твори О.Олеся? Які? Чи люблять їх? За що? Попросіть когось із близьких поділитися враженнями про твори поета і запишіть їх).

2. Колективний аналіз під керівництвом наставника поезії ”О слово рідне! Орле скутий!”

3. Самостійний аналіз вибраної поезії за інтерактивною технологією ”Мозаїка”. Порядок роботи:

1. Клас поділяється на три групи, кожна з яких удома досліджує свою проблему: група А – тему та ідею твору, Б – сюжет поезії, В – особливості віршованої форми.

2. На уроці домашні групи переформовуються так, щоб до кожної з трьох новостворених груп увійшли представники з усіх домашніх. Завдання учасникам класних груп:

а) обрати в групі ”спікера” (керує роботою), ”секретаря” (стежить за часом, а в разі потреби записує висловлене учасниками груп) і ”доповідача” (має доповідати про доробок всіх членів своєї групи);

б) ознайомити представників новоствореної групи із зробленим удома щодо визначення теми та ідеї (представники групи А), особливостей сюжету (Б), віршованої форми (В);

в) викласти почуте у формі цілісного виступу;

г) ”доповідачеві” – ознайомити присутніх iз цілісним варіантом ідейно-художнього аналізу. На виконання такого завдання відводиться 12-15 хвилин. Присутні оцінюють виступи за п’яти- (десяти- , дванадцяти-) бальною системою.

Представник від кожної групи має аргументувати оцінку. Перемагає група, чий сумарний бал буде найвищий [15, с. 23].

Серйозної професійної й методичної підготовки вимагає від учителя викладання літератури періоду 20 – х рр. ХХ ст. Творчість Миколи Хвильового хоч і вивчається вже досить давно, але й досі викликає труднощі у потрактуванні багатьох творів. Сучасні хрестоматії вміщують твори Хвильового, передбачені для вивчення програмою (”Кіт у чоботях”, ”Я (Романтика)”, ”Іван Іванович”). Та учителі знають, як важко читають учні ці невеличкі новели: імпресіоністичний стиль, романтично-орнаментальна манера, незвичайна тематика далекої для учнів громадянської війни ускладнюють сприйняття тексту.

Тож саме від того, наскільки вчителі самі орієнтуються у складних питаннях літературної дискусії 1925-1928 рр. та ідейно – тематичної і стильової своєрідності новелістики Хвильового, як він зуміє організувати роботу аудиторії, зацікавити, скерувати їхнє читання, й залежить рівень усвідомлення учнями місця Хвильового в літературному процесі XX століття.

На уроках особливу увагу варто зосередити на характеристиці складного історичного періоду, в який жив і творив митець, – кривавої доби фанатиків і мрійників, коли нівелювалися духовні цінності, торжествувала тиранія й водночас проголошувалися високі, але звичайно ж, лицемірні гасла.

Другим важливим моментом видається організація вдумливого читання та опрацювання учнями текстів. Скерувати цей процес можуть випереджуючі завдання і питання-парадокси, які активізуватимуть учнівську уяву, наприклад:

– Що робить кота чарівним і яке це має відношення до партпрацівника Гапки? (Перед читанням новели ”Кіт у чоботях”) .

– Чому судовий орган (трибунал) складається з непарної кількості осіб і чи зручно виносити вироки в чотирьох? Що за цим криється? (Новела ”Я (Романтика)”).

– Які риси характеру виявив Савко в останні хвилини свого життя?

– Що змусило млинчан піти на солончан?

 - Яку негативну рису в українському характері відобразив автор?

– Як автор ставиться до свого героя? Чи романтизує він його? (Новела ”Солонський Яр”) [4, с. 290].

 Відповіді на запитання – звична форма роботи. Особливістю їх проведення в умовах особистісно зорієнтованого навчання є розгляд насамперед тих запитань, які виникли в учнів, і побудова на їхній основі уроку. Аби заохотити старшокласників до уважного прочитання, можна запропонувати записувати запитання, що виникли у процесі читання, а потім озвучувати їх, давати відповіді – розповідати, коли і як ця відповідь ”знайшлася”, а якщо ні, ”просити допомоги” в класу.

Особливе місце в методиці особистісно зорієнтованого навчання займають рефлексивні запитання, метою яких є актуалізація суб’єктного досвіду:

– Висловіть свій погляд на літературну дискусію 1925- 1928 років? Чи потрібна, на вашу думку, подібна дискусія нині?

– Які принципи розвитку української літератури, проголошені Хвильовим, ви схвалюєте, а які – ні? Чому

– Яким видається вам літературне життя 20-30-х років XX ст.? Чи потрібні різні угруповання в літературі? А може, краще, щоб спілка письменників була єдиною?

– Дайте свою оцінку змісту й стилю літературних памфлетів Хвильового. У чому індивідуальність його почерку?

– Чому життя письменника можна назвати трагедією знівечених ідеалів?

Види завдань на заняттях за особистісно зорієнтованого навчання:

1. Завдання на створення можливостей самопізнання («Пізнай себе!»): за поданим вчителем планом, схемою, алгоритмом учень перевіряє виконану ним роботу, робить висновки про те, що вдалося, де були помилки; аналіз й оцінка характеру своєї участі в навчальному процесі; ступінь активності, ініціативності, позиція у взаємодії з іншими учнями; «дзеркальні завдання» – знаходження особистих якостей або навчальних характеристик у навчальному матеріалі.

2. Завдання на створення можливостей для самовизначення («Обирай себе!»): включають аргументований вибір різного навчального матеріалу, способу виконання завдань (з ким і як виконувати завдання), форми звітності про виконання завдання.

3. Завдання на «включення» самореалізації («Перевіряй себе!»): ці завдання вимагають творчості в змісті роботи, творчості в способі виконання роботи (перетворення змісту на схеми, опорні конспекти, постановка не за зразком дослідів, практичних робіт); вибір студентом різних видів завдань (науковий звіт, інсценування, газета).

4. Завдання, які орієнтовані на спільний розвиток учнів («Створюй разом!»): «мозковий штурм», театралізація, групові проекти, інтелектуальні командні ігри; творчі спільні завдання з (або без) розподілом викладачем організаційних ролей у групі (керівник, лаборант, експерт, перекладач); спільний аналіз процесу й результату роботи.

5. Завдання й група методів організації спільної роботи, які спрямовані на розвиток намірів змінити себе («Змінюй себе заради себе!»): завдання, які дозволяють добровільно обрати вид навчальної роботи, проаналізувати на добровільних засадах результати роботи самим учнем (добровільне самооцінювання); завдання на опрацювання своїх навчальних перспектив); завдання на вияв особистих якостей (ці завдання не оцінюються) [12, с. 9].

Ефективними формами роботи є:

1. Завдання-спостереження: порівняти авторське ставлення до героїв новел "Кіт у чоботях"! "Солонський Яр". Визначити, які твори згадуються в новелі "Мати".

2. Завдання-дослідження: виявити у стилі новел "Кіт у чоботях", "Солонський Яр" ознаки імпресіоністичної манери письма. Ці завдання можуть бути поставлені як до всього класу, так і перед певними дослідницькими групами чи окремими учнями (для індивідуального повідомлення) [19, с. 303].

Активно використовую можливості інформаційно-комунікативних технологій. Застосування сучасних інформаційних технологій в аспекті реалізації особистісно орієнтованого навчання на уроках української мови й літератури  може відбуватися різними способами, що залежить від низки факторів, найважливішими з яких такі: потреби конкретного уроку, рівня володіння різними програмами й наявністю сертифікованих програм у системі освіти. Серед зазначених технологій використовую наступні види:

1) розроблені авторські уроки, а саме: інтеграція різних об’єктів в один формат-презентації, web – сторінки;

2) інформаційні технології;

3) окремі типи файлів, а саме: зображення, відео-, аудіо-, анімації;

4) електронні підручники [5, с. 54].

Сучасні дидактичні можливості мультимедійних засобів навчання в аспекті реалізації особистісно орієнтованого навчання на уроках української мови й літератури, можна визначити так:

1) можливість відтворення фрагмента навчальної діяльності;

2) активізація навчальної діяльності учнів та посилення їх ролі як суб’єкта навчання, можливість обирати послідовність вивчення навчального матеріалу, визначення міри й характеру допомоги;

3) забезпечення негайного зворотного зв’язку, можливість швидкої рефлексії;

4) посилення мотивації навчання й виховання;

5) індивідуалізація процесу навчання й виховання, використання основних та допоміжних навчальних впливів, розширення меж самостійної навчальної діяльності учнів;

6) урізноманітнення форм подання інформації;

7) постійне застосування ігрових прийомів та засобів;

8) урізноманітнення типів навчальних завдань;

9) створення навчального середовища, що забезпечує занурення учнів у віртуальний світ, у певні соціальні й виробничі ситуації [23, с. 155].

Отже, застосування ІКТ в аспекті реалізації особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови й літератури сприяє тому, що за короткий час особистість учня спроможна засвоїти, переробити значний обсяг інформації. Наочне подання інформації має велике значення під час проведення уроків вивчення нового матеріалу, повторення та узагальнення вивченого, уроків розвитку зв’язного мовлення, нетрадиційних уроків.

Власний досвід створення й використання презентацій в аспекті реалізації особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови й літератури надає можливість визначити низку факторів, що впливають на ефективність сучасного навчально-виховного процесу:

1) скорочення часу на розкриття проблеми;

2) збільшення психологічної вірогідності прийняття правильних висновків, узагальнень, суджень;

3) зростання впливу виступу на навчальну аудиторію, бо значний обсяг інформації сприймається зоровими та слуховими рецепторами одночасно;

4) полегшення розуміння та сприйняття поданого навчального матеріалу;

5) запам’ятовування навчального матеріалу на значний період;

У практичній діяльності в аспекті реалізації особистісно орієнтованого навчання на уроках української мови й літератури найчастіше використовую презентації, створені за допомогою програми Power Point, зокрема:

– презентації для уроків тематичного оцінювання знань;

– презентації для лекційного викладу матеріалу;

– презентації для повторювально-узагальнювальних уроків [9, с. 42].

Учні під час підготовки домашнього завдання часто використовують презентацію, вважаючи, що вона більш зрозуміла й логічна: компонування матеріалу програми в цьому випадку слугує своєрідною формою опорного конспекту.

Мультимедійні уроки української мови й літератури будую за такою структурою:

1. Мотивація уроку: короткий вступний матеріал. Під час мотивації створюється проблемна ситуація за допомогою проблемного запитання.

2. Оголошення теми й очікуваних результатів уроку.

3. Основна частина уроку: опанування навчальним матеріалом уроку: робота з невеликими текстовими фрагментами, що містять навчальну інформацію, поняттями, відеосюжетами, аудіозаписами, фотодокументами, таблицями, схемами (виклад необхідної інформації з теми у вигляді слайдів) [14, с. 90].

Застосування мультимедійних технологій на уроках  української мови й літератури дозволяють подати набагато більше інформації, ніж на уроці без використання комп’ютера. Основна частина уроку в аспекті реалізації особистісно зорієнтованого навчання може включати проведення невеликої навчальної дискусії, роботу в групах, творчий звіт з виконання індивідуального завдання: використовуються традиційні форми роботи й методи та прийоми навчання.

4. Підбиття підсумків уроку включає рефлексію почуттів, наприклад: що сподобалося на уроці найбільше, способів діяльності учнів, наприклад: чи раціональними були види діяльності, завдання, які використовувалися під час уроку й відтворення учнями основних понять уроку з демонстрацією слайдів і текстовими фрагментами. Перший досвід використання мультимедійних технологій на уроках української мови й літератури засвідчив, що їх застосування підвищує ефективність засвоєння навчального матеріалу, інтенсифікує процес особистісно орієнтованого навчання, стимулює інтерес учнів до знань, до процесу їх отримання [22, с. 158].

Таким чином, систематичне використання комп’ютера в аспекті реалізації особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови й літератури, зокрема систем презентацій, сприяє зміні ставлення до комп’ютера: учні починають сприймати його як універсальний інструмент для роботи в будь-якій галузі людської діяльності; підвищенню якісного рівня використання наочності на уроці; реалізації міжпредметних зв’язків; зростанню продуктивності уроку; уможливленню організації проектної діяльності учнів зі створення навчальних програм під керуванням учителів інформатики і української мови й літератури; логічному викладу навчального матеріалу, який значно підвищує рівень знань учнів; покращенню взаємин «учень-вчитель, особливо з учнями [13, с. 266].

Уроки української мови й літератури з використанням мультимедійних технологій вимагають значної підготовчої діяльності вчителів, який повинен вміти користуватися різноманітними програмами: графічними, flesh – анімації, web – редактора, програмами для створення презентацій, програмами для роботи зі звуком та відео, що значно уможливлює подання інформації у формі відео, презентації, web – сторінки з різноманітними роликами.

У власній практиці для унаочнення навчального матеріалу часто використовую ресурси Інтернету: медіа-урок, блок-тема, самодиктант, тестові завдання, медіапроект, медіатвори, творчі презентації, віртуальні екскурсії, медіа- експресії, літературний портрет, динамічні таблиці, статичні таблиці. Найчастіше використовую літературний портрет, а також:

1. Тестові завдання надзвичайно вдало можна формувати на інтерактивній дошці. Є спеціальні програми, але це можна робити без них, розташувавши кожне запитання й варіанти відповідей на нього на  окремому слайді. Такі тестові завдання зручно використовувати під час тематичного оцінювання, аудіювання.

2. Мультимедійний проект, що містить документи, фотографії, таблиці, ілюстративний матеріал, аудіо- та відеофрагменти, скомпоновані у послідовному порядку, що дає змогу найбільш повно й яскраво розповісти  учням про життєвий й  творчий шлях письменника або поета.

3. Самодиктант «100 слів» – така форма організації роботи у кілька разів більш ефективна, ніж традиційний словниковий диктант: обсяг матеріалу зростає, а час виконання роботи зменшується, при цьому забезпечується якісний результат. «100 слів» можна скласти до кожного правила окремо, чи за всіма орфографічними правилами.

4. Медіа-урок – це сукупність різноманітних мультимедійних прийомів, які працюють впродовж 45 хвилин уроку, сприяють повному розкриттю та усвідомленню учнями теми уроку [7, с. 336].

До уроків української мови й літератури розроблено навчально-методичне забезпечення викладання предмета на основі застосування мультимедійних технологій в аспекті реалізації особистісно зорієнтованого навчання на уроках, а саме: низку авторських уроків, тестові матеріали з української мови й літератури, презентаційні матеріали за творчістю письменників й поетів М. Рильського, В. Сосюри, Ліни Костенко, О. Довженка І. Нечуя-Левицького, Лесі Українки, І. Франка, М. Коцюбинського.

На уроках української мови й літератури:

1. Використовую мультимедійні продукти, а саме: електронні підручники, словники, електронні таблиці, презентації до уроків різних видів).

2. Окремо створюю презентації до системи уроків iз вивчення творчості певного письменника й поета, презентації з теорії мови й літератури, поетичні презентації, відеопрезентації.

3. У практичній роботі застосовую матеріали, що розроблені методистами й вчителями-практиками, зокрема диски з української мови й літератури для 5-6 класів за новою програмою: в більшості випадків стараюся переробити, адаптувати матеріал під себе й своє бачення уроку [17, с. 6-7].

4. Практикую перегляди фільмів чи їх фрагментів за прочитаними програмовими текстами, наприклад:

 – «Украдене щастя», «Захар Беркут» за І. Я. Франком;

– «Гуси-лебеді летять» за М. Стельмахом;

– «Тіні забутих предків» за М. Коцюбинським;

 – «Україна в огні» за О. Довженком; «Наталка Полтавка» за І. Котляревським.

Використовую записи телепередач про письменників й поетів, що вивчаються у шкільному курсі української літератури, наприклад: про Олеся Гончара, Бориса Олійника, Івана Багряного, Олександра Довженка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Симоненка, Василя Стуса, Тараса Шевченка, Івана Нечуя-Левицького. Мультимедійний урок дає можливість комбінувати на одному занятті велику кількість креативних завдань, залучаючи більше учнів до активної роботи. Створюю презентації разом із учнями, пояснюючи, який результат є очікуваним, обов’язково враховуючи їхню думку [6, с. 40].

Таким чином, провідне завдання використання ІКТ у процесі вивчення української мови й літератури в аспекті реалізації особистісно зорієнтованого навчання на уроках – підвищити пізнавальний інтерес учнів до вивчення предмета. Учень, який зацікавлений, хоче пізнати матеріал, засвоює його краще.

Отже, мультимедіа, маючи особливий вплив на сфери навчання й виховання, дає змогу інтенсифікувати процес навчання української мови й літератури в аспекті реалізації особистісно зорієнтованого навчання на уроках, розвиває учнівський інтерес, підвищує ефективність процесу, сприяє формуванню світогляду, створює комфортні умови для проведення позакласних заходів, допомагає розвинути творчі і пізнавальні здібності.

Таким чином, особистісно зорієнтовне навчання дає змогу без зниження складності сприймати новий матеріал. Спеціально підібрана допомога – це не пряма підказка, яка гальмує мислення учня, а і інструмент, за допомогою якого учитель підводить учня до правильного розв’язку, тим самим здійснює навчальний процес. Щоб навчальний процес не стояв на місці, а розвивався, учителю необхідно знаходити суперечності в ньому та вміти їх розв’язувати.

 

 


2.2. Методичні рекомендації відносно реалізації особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови й літератури

 

Особистісно зорієнтований урок української мови й літератури ґрунтується на врахуванні психофізіологічних, вікових, інтелектуальних особливостей учня, його ціннісних орієнтацій, інтересів, здібностей. Особистість учня є метою сучасної освітньої системи України, він співтворець уроку, а учитель – є передумовою формування навчання й виховання, він спільник учня в навчально-пізнавальній меті [4, с. 193]. Реалізацію особистісно орієнтованого навчання на уроках української мови й літератури можна робити за такою схемою:

І. Підготовка вчителя до уроку (його задум). У бесіді з учителем з’ясовують:

– у чому вчитель вбачає завдання уроку;

– якого значення вчитель надає урокові в особистісному розвитку школярів;

– як вчитель сам оцінює результати роботи з окремими учнями.

ІІ. Організація уроку. У процесі спостереження процесом уроку визначають:

– як змінювалась діяльність учнiв на кожному етапі уроку, які пізнавальні та особистісні завдання вони вирішували;

– якою мірою вдалося залучити школярів до визначення завдань уроку й його організації;

– наскільки вдалою була мотивація навчальної діяльності, чи виникло в школярів бажання набути умінь й навичок, бажання здобути нові знання, просунутися в особистому розвиткові;

– якою була участь учнів у організації уроку, а саме: взаємоконтроль, взаємонавчання, взаємодопомога;

– як було організовано рефлексію  учнів відносео сприйнятого й зробленого на уроці.

ІІІ. Виявлення змістовної сутності уроку. Окреслююють:

– чи наявна була диференціація та інтеграція змісту навчання?;

– які цінності, глобальні й особистісні проблеми розвитку людини та людства було покладено в основу змісту навчання, чи стали вони предметом обговорення та аналізу учнів?;

– чи було створено ситуацію активного вибору щодо способу вирішення питання чи розв’язання завдання, як виявили себе учні за умови вибору; як співвідносилися практична й пізнавальна діяльність дітей?;

– якими способами практичної й пізнавальної діяльності оволоділи учні на уроці?;

– чи брали учні участь у творчому пошуку, чи досягли очікуваного результату?;

– якими способами особистісного розвитку оволодівали учні, а саме: визначення завдання й досягнення його виконання, умінням спілкування, співпраці, взаємодопомоги, самодисципліни, рефлексії?;

– чи було надано учням можливість порівняти та оцінити різні підходи до того, що вивчалося й досліджувалося на уроці? [5, с. 123].

VI. Інноваційна технології навчання. Аналізують:

– як випереджувалися утруднення в навчальній роботі школярів?;

– як було організовано самостійну творчу роботу учнів?;

– якими методами та прийомами вчитель активізував знання учнів?;

– які сучасні технології навчання застосовував вчитель, яким був подальший ефект?;

– чи мало навчання учнів діалогічний характер?;

– як учитель здійснював підтримку школярів у навчальній роботі?.

V. Психолого-педагогічна атмосфера уроку. Зосереджують увагу на:

– чи не виявлялося взаємного незадоволення, роздратування, агресивності на уроці?;

– настрій учнів на уроці?;

– чи не перевтомились учні, чи достатньо були завантажені навчальною роботою;

– чи пережили  радісне відчуття успіху?;

– чи виявлялися доброзичливість, взаєморозуміння, взаємопідтримка учнів між собою й учителя та учнів?;

VI. Педагогічна культура вчителя на уроці. До уваги:

– чи виявляє вчитель повагу до учнів незалежно від їхніх успіхів у навчанні?;

– чи достатньо вчитель знає свій предмет, вміє  захопити ним учнів?;

– наскільки вчитель винахідливий у формулюванні проблемних питань у процесі вивчення теми?;

– чи володіє вчитель  умінням вести евристичну бесіду?;

– чи не порушував учитель норм педагогічної етики, реагуючи на неправильні відповіді й помилки учнів?;

– чи виявив учитель  натхнення, фантазію, артистизм, індивідуальний педагогічний стиль?;

– наскільки обізнаний вчитель із віковою психологією? [8, с. 41-42].

VII. Загальна оцінка уроку. Підсумки:

– чи сприяв урок здійсненню у процесі оволодівання знаннями саморозвитку, самоосвіти, самовираженню кожного учня, розвиткові його мислення, емоційної сфери, збагаченню особистого досвіду дитини?;

– якою мірою сприяв урок особистісному розвиткові учнів, чи забезпечив їхній розвиток та  засвоєння знань?;

– чи почувалися учні співавторами уроку, чи висловлювали повагу до поглядів інших людей, чи виявляли взаєморозуміння й взаємо підтримку, чи були в навчанні активними та відповідальними, чи використовували можливість робити вибір й відстоювати власну позицію, чи складали власну оцінку виучуваним фактам та подіям, чи здійснювали пошукову діяльність;

– наскільки вміло та доцільно поєднував вчитель колективну роботу з самостійною, фронтальну роботу з індивідуальною, наскільки вправно заохочував індивідуальні здобутки в навчанні кожного учня;

Аспектний аналіз реалізації особистісно орієнтованого навчання на уроках української мови й літератури можна робити за а таким орієнтовним алгоритмом:

1) що дав урок для розвитку інтелекту, вольових якостей, емоційної сфери, пізнавальних інтересів, мовлення, уваги, самостійності мислення, пам’яті?;

2) які методи проблемного навчання застосовував вчитель на уроці, а саме: пошукові, дослідницькі, проблемний виклад?;

3) які проблемні питання ставив вчитель чи дотримувався правил створення проблемної ситуації, які створював проблемні ситуації?;

4) яким був ступінь відповідності використаної сучасної наочності до вимог проблемного навчання й виховання?;

5) чи правильно висувалася й обґрунтовувалася гіпотеза, формулювалася проблема, як учні знаходили шляхи її доведення, спростування гіпотези ?;

6) як долалися утруднення, які виникали в усіх учнів класу чи в окремих учнів?;

7) яким було співвідношення частково-пошукової та репродуктивної роботи з підручником?;

8) як співвідносилася діяльність учнів і вчителя?;

9) який характер, обсяг самостійної навчальної роботи учнів?;

10) чи здійснювалася диференціація відносно пропонованих учням завдань із урахуванням індивідуальних особливостей, здібностей й рівня підготовленості кожного учня?;

11) чи дотримано вимог проблемно-розвивального навчання відносно домашнього завдання?;

12. яке співвідношення продуктивних  й репродуктивних самостійних робіт?.

Наприкінці уроку української мови й літератури складаються загальні висновки й оцінка проблемно-розвивального уроку [19, с. 55].

Для аспектного аналізу інтегрованого уроку української мови й літератури відносно реалізації особистісно зорієнтованого навчання на уроках можна застосувати наступний алгоритм:

1. Які навчальні предмети у форматі уроку української мови й літератури інтегруються?.

2. Яка навчальна мета інтеграції та у чому полягає зміст інтеграції?.

3. Який тип інтегрованого уроку (урок засвоєння нового матеріалу, урок узагальнення тощо), його структура?.

4. Яким є обсяг інтеграції, а саме: одиничним є інтегрований урок чи входить до блоку (системи) інтегрованих уроків?.

5. Яким є рівень інтеграції змістовної сутності?.

6. Якою мірою забезпечено міжпредметні зв’язки на уроці, окрім предметів, що інтегруються?.

7. Якою є якість підготовки та професійна майстерність вчителів , які провели урок, міра їхньої взаємодії на уроці? [16, с. 51-52].

Насамкінець складається загальна оцінка інтегрованого уроку української мови й літератури відносно реалізації особистісно орієнтованого навчання на уроках.

Отже, технологія особистісно зорієнтованого уроку: орієнтація визначення навчальної мети проектування, організація, оцінка, корекція, контроль, реалізація.

Таким чином. показниками результативності реалізації особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови й літератури є:

– можливість застосування засобів контролю, які дають можливість виявити ефективність новітні педагогічної інновації;

– ступінь оригінальності та новизни методики, технології уроку;

– ступінь поєднання традиційних й інноваційних методик,  методів, форм навчання;

– можливість для відтворення інновації іншими вчителями-новаторами.

Отримані результати методики вчителя й надані методичні рекомендації підтверджують тезу, що провідним стратегічним напрямом подальшого розвитку системи освіти України 21 століття є особистісно зорієнтоване навчання, яке розуміється, як навчання української мови й літератури, яке виявляє особливості учня – суб'єкта, який визнає самобутність й самоцінність суб'єктного досвіду дитини, що зазнають педагогічні впливи на основі суб'єктного досвіду дитини.

 


ВИСНОВКИ

 

Отримані результати дослідження теми «Реалізація особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови й літератури» надали можливість зробити наступні висновки:

Освітня ситуація в Україні 21 століття характеризується становленням гуманістичної парадигми, що має інші, відмінні від традиційних, підходи до організації навчально-виховного процесу, які засновані на інноваційній концепції особистісно зорієнтованого навчання, основною метою якого є забезпечення розвитку й саморозвитку особистості учня на основі виявлення її індивідуальних особливостей як суб'єкта пізнання й результатів її ефективної предметної діяльності.

Аналіз методики вчителя й представлені методичні рекомендації підтверджують тезу про те, що особистісно зорієнтоване навчання є сучасною гуманітарною технологією відкритого типу: ця технологія проектується для роботи зі свідомістю учня й процесами його індивідуально-особистісного розвитку. Метою реалізації особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови й літератури є розвиток особистісних структур свідомості, суб'єктних якостей й індивідуальності учнів.

Результати методики вчителя вказують на те, що:

1. Зробити учнів освіченими означає допомогти їм стати суб'єктом української культури, історичного процесу, допомогти школярам мислити: очевидна необхідність побудови освітньої діяльності вчителя-новатора на основі особистісно зорієнтованого підходу до викладання української мови й літератури, бо особистісний розвиток дітей i молоді є однією із найвимогливіших проблем школи України 21 століття й тому потрібно поєднувати передачу знань, умінь, навичок із особистісним розвитком учнів.

2. Система діяльності вчителя не завжди сприяє створенню необхідних умов для подальшої реалізації особистісно зорієнтованого підходу в його сучасній освітній діяльності, що виражалось у протиріччях між об'єктивною потребою в розвитку особистісного потенціалу учня 21 століття й недостатнім розробленням теоретичних основ цього питання, відсутністю досвіду роботи в цьому напрямку в практиці вчителів та напрямами особистісно зорієнтованого навчання; традиційною навчальною діяльністю вчителя та цілями особистісно зорієнтованого навчання; між необхідністю в теоретичному обґрунтуванні, методичному забезпеченні процесу гуманізації навчальної діяльності вчителя й відсутністю реальної готовності вчителя впроваджувати особистісно зорієнтоване навчання в практику навчальної діяльності.

3. Здійснення особистісно зорієнтованого підходу до навчання вимагає звернення психолого-педагогічної науки й практики до відомої ідеї персоніфікованого і диференційованого навчання, до розробки нових методів їх організації. Визначаючи право кожної дитини бути індивідуальністю, реалізація особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови й літератури повинна забезпечити учню можливість рухатись своїм шляхом у процесі навчання, розв'язання проблеми якої залежить визначення пріоритетів у виборі форм та засобів здійснення особистісно  зорієнтованого навчання на уроках.

Методичні рекомендації вчителя відносно реалізація особистісно зорієн- тованого навчання на уроках української мови й літератури вказують на те, що:

1. Необхідно змінити цілі й зміст освіти, що вимагає перехід від традиційних до інноваційних форм навчання, зокрема до особистісно зорієнтованого навчання.

2.  Вдосконалення процесу формування й подальшого розвитку особистості учня можливо лише за умови здійснення особистісно зорієнтованого навчання, при якому освітній процес стає для дитини особистісно значущим.

3. Сучасні завдання особистісно зорієнтованого навчання учнів можуть бути ефективно розв'язані в системі неперервної освіти й в процесі навчання, стратегія якого спирається на цілісність особистості, інтегрованість її структури.

4. Дослідження особистісно зорієнтованого навчання необхідно здійснювати, виходячи з тісного взаємозв'язку теорії пізнання та особистісного розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Алексеев Н. А. Личностно-ориентированное обучение в школе [Текст] / Н. А. Алексеев. – 2-е изд. –  Ростов на Д. : Феникс, 2014. – 179 с.

2. Арапов А. І. Диференціація навчання в історії вітчизняної педагогіки і школи [Текст] / А. І. Арапов. –3-тє вид. – К. : МДПУ, 2013. – 251 с.

3. Бондаревська Є. В. Особистісно орієнтована освіта: досвід розробки парадигми [Текст] / Є. В. Бондаревська. – Ростов-на-Дону, 2012. – 325 с.

4. Бондаревская Е. В. Теория и практика личностно-ориентированного обученя [Текст] / Е. В. Бондаревская. – 2-е изд. – Ростов на Д. : Изд-во Ростов. пед. ун-та, 2011. – 311 с.

5. Виготський Л. С. Педагогічна психологія [Текст]. – Т. 5 / Л. С. Виготський. – М. : Просвещение, 1982. – 387 с.

6. Варзацька Л. Формування оргдіяльнісних умінь на уроках української мови в старшій школі на академічному рівні [Текст] : метод. посібник / Лариса Олександрівна Варзацька. – К. : Педагогічна думка, 2012. – 144 с.

7. Єлісєєв О. П. Практикум з психології особистості [Текст] / О. П. Єлісєєв. – 3-є вид. перероб. – СПб. : Пітер, 2012. – 517 с.

8. Єрмолаєва М. В. Психологія розвитку [Текст] / М. В. Єрмолаєва. – М. : Просвещение, 2003. – 246 с.

9. Інтерактивні технології в системі особистісно-зорієнтованої освіти [Текст] : збірник / за ред. В. І. Полторак. – К. : (Б.в.), 2006. – 64 с.

10. Кучерук О. Методологічні засади особистісно орієнтованої лінгво-дидактики / О. Кучерук // Українська мова і література в школі. – 2013. – № 6. – С. 20-24.

11. Лукьянова М. Личностно-ориентированный урок: конструирование и диагностика [Текст] / М. Лукьянова. – М. : Центр «Пед. поиск», 2006. – 176 с.

12. Макаров С. П. Технологія індивідуального навчання [Текст] / С. П. Макаров // Педагогічний вісник. – 2004. – № 1. – С. 2-10.

13. Мухіна В. С. Вікова психології [Текст] : підручник для студентів вузів / В. С. Мухіна. – 7-е вид. – М. : Академія, 2012. – 456 с.

14. Особистісно-орієнтований підхід у освіті [Текст] / упоряд. О. Кондратюк). – К. : Шк. Світ, 2008. – 126 с.

15. Орлов В. А. Особистісно-орієнтованого навчання [Текст] / В. А. Орлов // Адукація i вихавання. – 2012. – № 2. – С. 23.

16. Осмоловський І. М. Організація особистісно-орієнтованого навчання в сучасній загальноосвітній школі [Текст] / І. М. Осмоловський. – К. : Ін-тут практич. психології, 2014. – 141 с.

17. Пентилюк М. І. Концепція когнітивної методики навчання української мови / М. І. Пентилюк, О. М. Горошкіна, А. В. Нікітіна // Дивослово. – 2004. – № 8. – С. 5-9.

18. Перевозний А. В. Педагогічні основи диференціації сучасної освіти [Текст] / А. В. Перевозний. – Мн. : Академія післядипломної освіти, 2009. – 316 с.

19. Питюков В. Ю. Основи педагогічної технології [Текст] / В. Ю. Питюков. – М. : Просвещение, 2008. – 319 с.

20. Пентилюк М. Компетентнісний підхід до формування мовної особистості в євроінтеграційному контексті / М. Пентилюк // Українська мова і література в школі : науково-методичний журнал. – 2010. – № 2. – С. 2-5.

21. Селевко Г. К. Сучасні освітні технології [Текст] / Г. К. Селевко. – М. : Просвещение, 1998. – 312 с.

22. Скаткін М. Н. Проблеми сучасної дидактики [Текст] / М. Н. Скатін. – 2-е вид. – М. : Просвещение, 2012. – 302 с.

23. Степанов Е. Н. Педагогу про сучасні підходи і концепціях виховання [Текст] / О. М. Степанов, Л. М. Лузіна. – М. : Сфера, 2013. – 167 с.

24. Хуторской А. В. Методика личностно-ориентированного обучения. Как обучать всех по разному? [Текст] : пособие для учителей / А. В. Хуторской. – 2-е изд. – М. : Владос-пресс, 2013. – 383 с.

25. Якиманская И. С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе. – [Текст] / И. С. Якиманская. – 2-е изд. – М. : Сентябрь, 2012. – 98 с.

1

 

doc
Додано
25 липня 2018
Переглядів
2822
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку