Харківська академія неперервної освіти

Факультет підвищення кваліфікації

Кафедра методики суспільно-гуманітарних дисциплін

(секція методики викладання мов і літератури)

Підсумкова робота

Розвиток комунікативної компетенції

при вивченні англійської мови

Виконав: слухач курсів підвищення кваліфікації вчителів

Дригайло Алла Олександрівна,

вчитель англійської мови

Красненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Кегичівського району

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….….3

РОЗДІЛ 1. Комунікативні мовленнєві види діяльності і стратегії……..…5

РОЗДІЛ 2. Розвиток комунікативної компетенції (принципи, завдання)...8

РОЗДІЛ 3. Основні види діяльності в розвитку комунікативної

                    компетенції……………………………………………………...13

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….19

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………20

ВСТУП

Сучасний стан міжнародних зв’язків України, вихід її у європейський та світовий простори, нові політичні, соціально-економічні та культурні реалії вимагають радикальних змін у галузі навчання іноземних мов, статус яких у нашій країні постійно зростає.

Іноземна мова є важливим засобом міжкультурного спілкування, вона сприяє вербальному порозумінню громадян різних країн, забезпечує такий рівень їхнього культурного розвитку, який дозволяє вільно орієнтуватися і комфортно почуватися у країні, мова якої вивчається. У зв’язку з цим стає актуальною позиція, за якої здатність зрозуміти представника іншої культури залежить не тільки від конкретного використання мовних одиниць, але й від особливих умінь розуміти норми його культури, у тому числі мовленнєвої поведінки у різноманітних ситуаціях спілкування. Це зобов’язує розглядати іноземну мову не лише як засіб міжкультурного спілкування, але як і своєрідний інструмент пізнання іншої культури та пропаганди власної, що сприяє духовному взаємозбагаченню, підвищує рівень гуманітарної освіти. Зазначене зумовлює необхідність уточнення функцій іноземної мови як шкільного предмета, визначення нових стратегічних напрямків процесу оволодіння нею, перегляду цілей, змісту, методів, прийомів і засобів навчання.

З метою реалізації освітніх завдань створено Концепцію навчання іноземних мов у середній загальноосвітній 12-річній школі. Концепція становить сукупність узагальнених методичних положень щодо раціональної організації навчально-виховного процесу з іноземної мови в умовах, заданих соціальним замовленням і затверджених відповідними державними органами освіти, у різних типах навчальних закладів, відповідно до кінцевих і проміжних цілей. Вона передбачає опору на фундаментальні досягнення сучасних дидактичної, психологічної та методичної наук, враховує те, що різні точки зору функціонують на основі взаємодоповнюваності та набувають максимальної ефективності за певних умов організації навчального процесу.

Одним із способів інтенсифікації навчання іноземної мови (насамперед мовлення іноземною мовою) і певним наближенням навчання до «природного» шляху оволодіння мовленням є, по-перше, застосування процесу спілкування іноземною мовою, тобто використання принципу комунікативності у навчанні. По-друге, для цілей навчання іноземного мовлення важливим є припущення, що природний шлях оволодіння іншомовним спілкуванням відповідає шляху навчання, в процесі відбувається перехід від рівня загальної діяльності до дій і операцій на рівні речення, що найбільш сприятливою для навчання є подача лінгвістичного матеріалу передусім у ті моменти виконання окремих дій – актів діяльності.

При вивченні іноземної мови у  проекті Державного стандарту було подано мету досягнення учнями такого рівня комунікативної компетенції, що дозволяє спілкуватись – розуміння (аудіювання, читання), говоріння, письмо.  Комунікативна компетенція складається з трьох основних видів – мовленнєвої, мовної та соціокультурної. Комунікативна, в свою чергу, складається з 4-х видів компетенцій – аудіювання, говоріння, читання, письмо; мовна містить лексичну, граматичну, фонологічну та орфографічну, а соціокультурна охоплює два види – країнознавчу та лінгвокраїнознавчу компетенції. Саме при визначенні компонентів іноземної мови стандарт з іноземних мов орієнтується на те, що може робити учень, а саме – спілкуватись, використовувати компенсаторні засоби тощо.  

РОЗДІЛ 1

КОМУНІКАТИВНІ МОВЛЕННЄВІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ І СТРАТЕГІЇ

Основною метою навчання іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетенції, що означає оволодіння мовою як засобом міжкультурного спілкування, розвиток умінь використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу.

Ця мета передбачає досягнення школярами такого рівня комунікативної компетенції, який був би достатнім для здійснення спілкування в усній та писемній формах у межах визначених комунікативних сфер, тематики ситуативного мовлення та на основі вивченого мовного і мовленнєвого матеріалу.

Комунікативна компетенція складається з кількох видів:

• мовної (лінгвістичної) компетенції, яка забезпечує оволодіння учнями мовним матеріалом з метою використання його в усному та писемному мовленні;
• мовленнєвої компетенції, яка пов’язана з формуванням в учнів умінь і навичок спілкуватися в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні (монолог, діалог), читанні, письмі;
• соціокультурної компетенції, яка забезпечує формування умінь користуватися в процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками), особливими правилами мовленнєвої поведінки., характерними для країни, мова якої вивчається;
• загальнонавчальних компетенцій, що сприяють оволодінню учнями стратегіями мовленнєвої діяльності, спрямованої на розв’язання навчальних завдань і життєвих проблем.

Отже, комунікативна компетенція формується на основі взаємопов’язаного мовленнєвого, соціокультурного і мовного розвитку учнів відповідно до їх вікових особистостей та інтересів на кожному етапі оволодіння іноземною мовою. Основою комунікативної компетенції є комунікативні вміння, розвиток яких неможливий без оволодіння мовними засобами реалізації усного або писемного висловлювання. Проте знання лексичного та граматичного матеріалів ще не забезпечує становлення комунікативних умінь. Необхідні навички оперування цим матеріалом, а також використання його для породження та розпізнавання інформації у визначених сферах спілкування. Неможливим також є розвиток комунікативної компетенції без відповідних соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації у новому для неї суспільстві.

Сучасний рівень розвитку міжнародних зв’язків слугує передумовою для активізації знань про культурні особливості країн і народів, мова яких вивчається. Цьому сприяє інтеркультурний підхід до вивчення іноземних мов. Його необхідність зумовлена сучасним станом міждержавних і міжнаціональних зв’язків.

Комунікативна мовленнєва компетенція складається з певних компонентів: лінгвістичного, соціолінгвістичного та прагматичного. До кожного з цих компонентів входять знання, вміння і навички. Сформовані компетенції використовуються в міру необхідності у різних контекстах залежно від різних умов та різних потреб для здійснення різних видів мовленнєвої діяльності. Комунікативна мовленнєва компетенція пов’язана не лише з рівнем або якістю знань (наприклад, рівень фонематичного слуху або розміри і точність словникового запасу), а й когнітивною організацією та способом, за яким знання зберігаються ( різні асоціативні ланцюжки, у які мовець пов’язує лексичні поняття). Вона пов’язана також з їх доступністю (активізацією, пригадуванням, наявністю у розпорядженні).

Соціолінгвістичні компетенції стосуються соціокультурних умов користування мовою. Через чутливість до соціальних конвенцій: правил ввічливості, норм, які регулюють стосунки між поколіннями, статями, класами та соціальними групами, лінгвістичних кодифікацій деяких основних ритуалів у житті суспільства, соціолінгвістичний компонент пронизує весь процес спілкування між представниками різних культур.

Прагматичні компетенції пов’язані з функціональним вживанням лінгвістичних засобів: продукуванням мовних функцій, актів мовлення тощо. Вони пропонують сценарії або програми інтерактивних обмінів. Вони також стосуються умінь дискурсу, злитості та зв’язності, ідентифікації типів і форм текстів. Для функціонування цього компонента вкрай необхідно наголосити на значенні інтеракцій та культурного бачення, у яких формуються дані здібності, навіть більше ніж на значенні лінгвістичного компонента.   

Щоб виконувати комунікативні завдання, користувачі повинні брати участь у комунікативних мовленнєвих видах діяльності та оперувати комунікативними стратегіями.

Стратегії – це мовленнєві засоби, які користувач мовою застосовує для мобілізації та балансу своїх ресурсів, активізації вмінь та навичок, для того, щоб задовольнити комунікативні потреби у певному контексті та успішно виконувати поставлене завдання у найбільш зрозумілий спосіб залежно від конкретної мети. Носії мови регулярно використовують комунікативні стратегії різних видів, коли стратегія відповідає мовним запитам. Застосування комунікативних стратегій може розглядатись як реалізація принципів планування, виконання, контролю та корекції у різних видах комунікативної діяльності: сприйняття, взаємодії, продукції та посередництва.

Прогрес у вивчені мови виявляється з більшою очевидністю у здатності учня виконувати безпосередньо мовленнєву діяльність та оперувати комунікативними стратегіями.

РОЗДІЛ 2

РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ (ПРИНЦИПИ, ЗАВДАННЯ)

Успішна реалізація комунікативних завдань при розвитку комунікативної компетенції в учнів базується на дотриманні певних принципів навчання і принципів підготовки до уроку.

З метою розвитку комунікативної компетенції слід дотримуватись трьох принципів при підготовці до уроку:

1. Формулювання завдань уроку має імпонувати учням, відкривати перед ними чітку мовленнєву перспективу. Учитель повинен вносити в урок живу конкретику, привабливу для учнів.

2. З метою якісного засвоєння матеріалу потрібно „проживати” навчання, щоб воно мало життєвий зміст для учнів, тобто було особистісно значущим. Учитель повинен добре уявляти собі, чим живуть його учні, які їхні хобі, смаки, ціннісні орієнтації.

3. На уроці повинна панувати атмосфера довіри і співпраці. Переступивши поріг класу, учитель перетворюється на партнера по спілкуванню, „першого серед рівних” і одночасно організатора, що перетворює живі враження дійсності у предмет спілкування на уроці.

Іншомовним спілкуванням на уроках оволодівають через взаємодію всіх видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письмо (схема 1). Для повної реалізації комунікативного методу вчитель ставить перед собою такі завдання:

• встановлювати зв’язки між школою та зовнішнім світом, частиною якого є учні і з приводу якого у них виникають різноманітні запитання. Вивчаючи цей зовнішній по відношенню до школи світ, учні отримують знання про нього на рівні почуттів, понять, прикладів соціальної важливості тих чи інших вчинків;
• викладати іноземну мову з опорою на світогляд дітей, їх культурний розвиток, інтереси; створювати можливості порівнювати прочитане з власним досвідом, уявленнями;
• постійно використовувати вміння учнів, обов’язково заохочувати досягнення, урізноманітнювати форми вивчення матеріалу (використання додаткового матеріалу у вигляді рекламних роликів, репортажів, інтерв’ю, відеокліпів, радіопередач, телепрограм)

У роботі особливу увагу при розвитку комунікативної компетенції слід приділяти такому видові діяльності, який забезпечує комунікативне і ситуативно-мотивоване оперування конкретним мовним матеріалом, тобто діалогу (схема 2). Основою діалогічної мови є мікродіалог, який імітує реальне спілкування. У плані комунікативної спрямованості мікродіалоги бувають найрізноманітніших видів і типів: діалог-розпитування, діалог-пояснення, діалог-обмін враженнями, думками, діалог-бесіда та інші. Кожний із мікродіалогів має своє конкретне комунікативне завдання, комунікативний ефект і містить у собі дві-три репліки.

Найчастіше мікродіалог переростає в макродіалог. Залежно від комунікативної характеристики, макродіалог може включати декілька різноманітних мікродіалогів. При цьому кожен із них має свої специфічні мовні і структурні особливості. Так, діалог-розпитування або діалог-пояснення можуть мати односторонній характер, коли ініціативу проявляє лише один учень, а інший – відповідає на запитання, і двосторонній, коли ініціативні обидва партнери. Для полегшення завдання можна використовувати діалоги-шаблони, діалоги-зразки.

Важливе місце в роботі з розвитку діалогічного мовлення займають вправи. Часто використовуються два основні види вправ: тренувальні і творчі, якими є непідготовлений діалог, інсценування прочитаного, рольова гра та інше. Тренувальні вправи, які є необхідною умовою для переходу до більш складних видів роботи, можна поділити на два типи: комунікативно-ситуативні вправи на базі мікродіалогів (в основному, це вправи типу „запитання-відповідь” та вправи на підстановку) і вправи на базі макродіалогу (заучування діалогу-зразка; доповнення відсутніх елементів діалогу: пропонується придумати початок або кінцівку діалогу; упорядкування діалогових варіацій з урахуванням змін деяких обставин; діалог „по ланцюжку”, коли в упорядкуванні діалогу беруть участь всі учні, переходячи від однієї репліки до іншої у логічній послідовності; відтворення діалогу в ролях) (схема 3).

Найчастіше учні відчувають мовні труднощі, коли їм потрібно вирішувати реальні завдання. Тут на допомогу приходить метод стратегічного впливу одне на одного, відомий у зарубіжній методиці під назвою „сценарій”. У цьому методі наголос робиться на активну мовну творчість залежно від нагальних потреб людини, яка вступає в бесіду. Необхідною умовою для проведення такого виду занять є: 1) наявність опозиції, тобто коли задіяні дві сторони з протилежними інтересами; 2) колективна робота при виробленні стратегії, спрямованої на досягнення цілі. Вчитель пропонує учням ситуацію для обговорення. Щоб задіяти в роботі всіх учнів, клас можна поділити на кілька груп по 3 – 5 осіб. Завдання дається не окремому учаснику, а всій групі. Обумовлюється час на підготовку. Протягом визначеного часу кожна група виробляє свою – найбільш оптимальну – стратегію для досягнення мети. Учні радяться, обговорюють можливі варіанти, проявляючи елементи винахідливості та кмітливості. Потім кожна група вибирає свого представника. Учасникам уявного діалогу повідомляють, інтереси якої сторони вони будуть відстоювати. У ході розмови учні можуть звертатися за допомогою до своєї команди і коригувати стратегію ведення діалогу. Після інсценування одного діалогу запрошуються два учасники з інших груп. Вчитель керує сценарієм і спрямовує стратегічну розмову в потрібне русло.

При виборі будь-яких завдань чи вправ слід керуватися принципом диференціації навчання, а також урахування вікових особливостей учнів, що забезпечить більш ефективну реалізацію мети навчання. (схема 4).

Схема 1.

Схема 2.

Схема 3.

Схема 4.

РОЗДІЛ 3

ОСНОВНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ В РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

Процес навчання іноземних мов передбачає здійснення визначених цілей. Провідною є практична мета, спрямована на формування в учнів комунікативної компетенції, яка визначає мову, як засіб спілкування. Окрім неї, у навчальному процесі реалізуються виховна, освітня і розвивальна цілі. Усі вони досягаються у комплексі, підпорядковуються основній меті та реалізуються у процесі її досягнення і сприяють таким чином різнобічному розвитку особистості учня. Формування і розвиток комунікативної компетенції на практиці, тобто на уроках, позакласних заходах здійснюється за допомогою різноманітних форм, методів роботи. Наприклад, уроки і завдання, наведені нижче.

Тема: Учень і його оточення. (3 клас)

Мета: Розвивати навички правильної артикуляції звуків, вивчених на попередніх   уроках. Ввести нову лексику: man, woman, father, mother, boy; вирази: Look at this picture. This is a…, текст фонетичної зарядки.

 Практикувати учнів у вживанні структур: What is your mother’s (father’s) name? My mother’s (father’s) name is… .

 Практикувати вживання неозначеного артикля.

Обладнання: підручник, картки з буквами та транскрипційними знаками, картинки з зображенням чоловіка, жінки, дівчини; на дошці: лексика, текст фонетичної вправи.

ХІД УРОКУ

1. ПІДГОТОВКА ДО СПРИЙНЯТТЯ ІНШОМОВНОГО МОВЛЕННЯ

Greeting Привітання.

  T: Stand up, please! Good morning, children!

  Учні відповідають віршем “Good morning!”

              T: Sit down! Get ready for the lesson.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА УРОКУ

Check on  1. Контроль домашнього завдання.

homework       Впр. 16 (стор. 10). Перевірити написані рядки слів.

          Впр. 18 (стор. 10). Учні читають переклад слів ланцюжком.

Pronunciation     2. Фонетична зарядка.

drill    1) Відпрацювати звук [æ]

                         A black cat sat on a mat

                         And ate a fat rat.

   2) Ввести нову скоромовку для закріплення правильної артикуляції звуку [æ].

     What a big black cat!

     What a cat! What a cat!

 Учні повторюють хором за учителем, а потім індивідуально.  Цьому звуку слів приділити особливу увагу, оскільки він є одним з найскладніших звуків у плані освоєння його артикуляції. Необхідно стежити, щоб він не замінявся звуком[е].

  3) Виконати впр. 21 (стор. 10). Попросити учнів прочитати букви та написати знаки транскрипції.

  4) Фонетична вправа. Прочитати, учні повторюють хором, а потім індивідуально.

 [ai] time – tie, pine – pie, life – lie, mine – my

 [i]   tin, din, pig, big, in, it, fit

 [æ]  am – Ann, man – flat, map – bag, bad – at

 [ei]  main, name, pain, day

 [g] bag, gap, gave, give, big

 [dʒ]  gin, age, cage, page

Physical         3. Фізкультхвилинка.

warm-up  T: Stand up, please. Listen, repeat and do the exercises. (Слухайте, повторюйте та   виконуйте зарядку.)

                        Hands up, hands down. Hands on hips, sit down.

Stand still, hands to the sides. Bend left, bend right.

One, two, three – hop. One, two, three – stop!

Presenting Vocabulary    4. Пред’явлення лексичного матеріалу.

1) Показати картинку з зображенням жінки, підпис: Ann

T: This is a woman. What is her name? (Her name is Ann)

Аналогічно вводиться поняття “a man”

Для початкового закріплення матеріалу учні складають міні-діалоги, вибираючи об’єкти описання – чоловіка чи жінку, наприклад:

•       This is a man.
•       What is his name?
•       His name is Bob.

2) Далі ввести слова: father, mother, boy. Показати зображення хлопчика.

T: A boy. This is a boy. What is his name?

(His name is Ben)

Показати картинку з зображенням чоловіка.

T: This is his father. What is his father’s name?

(His father’s name is Bob)

Аналогічно ввести поняття “a mother”. Для початкового закріплення матеріалу учні складають міні-діалоги, розповідаючи про своїх батьків.

•       What is your father’s (mother’s) name?
•       His (her) name is…

Reading 5.      Пред’явлення тексту для читання, впр. 23 (ст. 10)

Учні читають текст, відпрацьовуючи правильну вимову звуків.

Grammar 6.   Пред’явлення граматичного матеріалу.

1) Пояснити, що прикметники завжди стоять перед іменником. Артикль ставиться перед прикметником.

Впр. 24 (ст. 11) виконується для закріплення граматичного матеріалу.

2) Для відпрацювання вживання неозначеного артикля виконати впр. 26 (ст. 11)

Учні складають словосполучення, додаючи до іменників прикметники. Пояснюють вживання артикля.

3.          Заключна частина уроку

Homework 1.      Домашнє завдання

Скласти і написати якнайбільше слів з даних букв. Впр. 27 (ст. 11)

Summarizing 2.  Підбиття підсумків уроку.

Вивчили нові слова та вирази, попрактикували вимову та вживання артикля, слів і фраз, вивчених на минулому уроці.

5 кл. Аудіювання

SCHOOLS IN UKRAINE

My name is Maksym Kravchuk. I’m 11 and I go to a secondary school in Kharkiv. It is a large school with about 800 pupils. In Ukraine we start school at age of six.

We go to school from Monday to Friday. Our lessons start at half past eight in the morning. We study English, Math, French, Art and other subjects. There is a twenty minute break at 12.00, after the fourth lesson, and we have lunch in the school canteen. Some of my friends bring packed lunch from home, but I don’t. Afternoon lessons start at 12.20 and finish at 14.00. After school we can join the Drama Club or the Sport Club.

I like school but I don’t like the school uniform we have to wear.

1. The boy’s name is

1. Makar
2. Maksym
3. Mark
   2. The boy is

1. ten
2. eleven
3. twelve
   3. Maksym goes to the

1. kindergarten
2. institute
3. school
   4. His school is

1. big
2. little
3. old
   5. There are in the school

1. 800 pupils
2. about 800 children
3. 60 pupils
   6. Maksym goes to school

1. five days
2. six days
3. four days
   7. He studies 

1. Russian
2. Ukrainian
3. English
   8. In the school Maksym has

1. lunch
2. breakfast
3. supper

9. Lunch

1. have all children in the school
2. bring some of his friends to school
3. have all pupils in the school

10. After school pupils can go to the

a) clubs

b) disco

c) holiday

II. 1. The girl’s name is Maksym. –

          2. The boy is eleven. +

3. Maksym lives in Kharkiv. +

4. His school is very little. –

5. He goes to school on Sunday. –

6. He studies many subjects. +

7. Children have lunch in the school. +

8. The lessons finish at 14.00. +

9. After school pupils can go to the clubs. +

10. Maksym doesn’t like school uniform. +

А також:

• розучування ілюстрованих віршів;
• діалог-знайомство з різними персонажами казок чи героями творів;
• танцювальні, музичні елементи на уроці;
• діалог-обмін враженнями, діалог-бесіда чи діалог-розпитування у формі тематичних ігор;
• рольові ігри;
• урок-діалог двох предметів (з елементами географії, історії, літератури);
• використання комп’ютерних програм;
• індивідуальна робота з обдарованими дітьми.

ВИСНОВКИ

Головна мета при вивченні іноземних мов – оволодіти іншомовним міжкультурним спілкуванням через формування і розвиток міжкультурної комунікативної компетенції. Наблизити навчальну ситуацію на уроці до реального спілкування – таке завдання кожного вчителя іноземної мови. Викликати мотивацію до спілкування можна тільки зацікавленим навчанням, де вчитель і учень є партнерами в спілкуванні. Зацікавлене навчання має місце там, де враховуються вікові та психологічні особливості учнів, оскільки для кожної вікової групи характерний свій вид провідної діяльності. Тому при виборі завдань обов’язково враховується, що для учнів 2 – 6-х класів ведучою є ігрова діяльність, у 7 – 9-х – найважливішою є пізнавальна і цілісно орієнтаційна діяльність, у старших класах, крім цього, великого значення набуває комунікативна діяльність. Усі види діяльності тісно пов’язані з таким поняттям як „пізнавальний інтерес” – надійний і реальний чинник мотивації навчання.

Комунікативна спрямованість занять з іноземної мови сприяє зростанню зацікавленості до вивчення мови та підвищує практичну значимість дисципліни, її безпосередній внесок у підготовку учнів до реального „живого” спілкування іноземною мовою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти. Ч. 3. // Книга вчителя іноземної мови. – Х.: Торсінг, 2005.
2. Іноземні мови. // Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Перун, 2005.
3. Лобанова В. Розвиток комунікативних навичок на уроках англійської мови. // Рідна школа. – 2009. - №6.
4. Радченко Л. В. Доцільність використання комунікативно-конгітивних методик при вивченні іноземних мов. // Джерело педагогічної майстерності: Науково-методичний бюлетень. Випуск № 3(23). – 2008.
5. Семенчук Ю. Іноземна мова – для реального життя. // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2010. - №2
6. Столяренко О. Комунікативна активність і практика опанування іноземної мови старшокласниками. // Рідна школа. – 2007. - №4.
7. Шишкова Г. Як збудити цікавість? // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2011. - №1.