Курсова робота з теми "Формування пізнавальних інтересів молодших школярів шляхом нетрадиційних форм навчання"

Міністерство освіти і науки України

Відокремлений структурний підрозділ

«Лисичанський  педагогічний фаховий коледж

ДЗ « Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка»

 

Циклова комісія загальної педагогіки і психології

 

 

ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ

 

 

 

 

Курсова робота з педагогіки

Студентки 4 курсу, групи БПО

ОКР «молодший фаховий бакалавр»

Розмислової Дар'ї Михайлівни

 

Керівник Ляшенко К.І

 

 

 

Лубни-2023 рік

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..…3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ……………………………………….5

1.                        Формування пізнавального інтересу учнів початкових класів та його характеристика…………………………………………………………..5

1.2 Ментальне здоров'я школярів та його значення у навчанні……………9

1.3 Нетрадиційні форми навчання та їх сутність……………..……….…..11

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ….17

2.1 Методичні рекомендації щодо організації роботи з нетрадиційними формами навчання……………………………………….…………………..17

2.2. Застосування методу проєктів у навчанні учнів початкових класі….19

2.3 Педагогічні умови ефективності використання нетрадиційних методів навчання в сучасній початковій школі……………………………….….....27

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….…..30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….31

ДОДАТКИ…………………………………………………………..……………32

 

 

 

 

 

ВСТУП

Демократизація освіти, перебудова освітнього процесу у початковій ланці освітнього закладу на основі його широкої та глибокої диференціації, неможливі без цілісного розуміння пізнавальної діяльності школярів. При організації та вдосконаленні системи початкової освіти, як показує передовий досвід, необхідно спиратися на знання індивідуальних особливостей молодших школярів, спрямовувати процес інтелектуального розвитку, який багато в чому зводиться до формування пізнавальних інтересів учнів.

Специфічними функціями пізнання в цій галузі дійсності є: формування різноманітних уявлень про об'єкти, явища природи, прийняття законів існування в природному середовищі, усвідомлене їх виконання, розвиток пізнавальної сфери, розумових здібностей та інтересів молодших школярів. Дуже складні взаємодії психофізіологічних, біологічних та соціальних умов розвитку. Цій розробці свої праці присвятило багато вчених, таких як Л. Божович, Л. Венгер, Є. Каба та інші.

В результаті їхньої плідної діяльності накопичено певний досвід як у розробці основних теоретичних передумов дослідження даної проблеми, так і в конкретно-педагогічному вивченні формування пізнавальних інтересів школярів в умовах взаємодії учасників процесу навчання. Вивчення пізнавального інтересу присвячені багато наукових досліджень, що в сукупності довели його різнобічну роль як складного і значущого освіти особистості. Пізнавальний інтерес сприяє більш вільному долученню особи до суспільних цінностей.

Тому ми обрали тему курсової роботи: «Формування пізнавальних інтересів молодших школярів шляхом використання нетрадиційних форм навчання».

Проблема дослідження визначається так: як впливає форма організації уроку на освітню мотивацію та формування пізнавальних інтересів молодших школярів?

Метою даної роботи є визначення значущості нестандартних уроків у підвищенні інтересу до досліджуваного матеріалу.

Об'єктом курсового дослідження є організація освітнього процесу, орієнтованого на формування пізнавальних інтересів молодших школярів.

Предметом дослідження є педагогічні умови формування пізнавальних інтересів в сучасній освітній діяльності.

Гіпотеза: ми припускаємо, що нестандартні форми уроків підвищують ефективність уроку та сприяють підтримці стабільного інтересу до навчальної роботи та кращому засвоєнню програмного матеріалу.

Відповідно до мети, об'єкта, предмета та гіпотези дослідження були поставлені наступні завдання:

1. Ознайомитися з літературою на цю тему.

2. Вивчити проблеми формування пізнавальних інтересів в освітньо-виховній діяльності школярів початкових класів.

3. Розробити критерії та обґрунтувати рівні сформованості пізнавальних інтересів молодших школярів.

4. Виявити ефективність експериментального розвитку пізнавальних інтересів учнів порівняно із традиційною системою шкільної освіти.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ

1.       Формування пізнавального інтересу учнів початкових класів та його характеристика.

Мотив – внутрішнє спонукання особистості тому чи іншого виду активності (діяльність, спілкування, поведінка), що з задоволенням певної потреби.

Мотиваційна сфера особистості – сукупність стійких мотивів, що мають певну ієрархію та виражають спрямованість особистості.

Навчальна діяльність завжди полімотивована. У системі навчальних мотивів переплітаються зовнішні та внутрішні мотиви. До внутрішніх мотивів належать такі, як власний розвиток у процесі навчання; дія разом з іншими та для інших; пізнання нового, невідомого. Такі мотиви, як розуміння необхідності навчання для подальшого життя, процес навчання як можливість спілкування, похвала від значних осіб, є цілком природними та корисними у навчальному процесі, хоча їх вже не можна віднести повністю до внутрішніх форм навчальної мотивації.

Ще більш насичені зовнішніми моментами такі мотиви, як навчання як вимушена поведінка; процес навчання як звичне функціонування; навчання заради лідерства та престижу; прагнення опинитися у центрі уваги. Ці мотиви можуть надавати і помітний негативний вплив на характер та результати навчального процесу.

Найбільш різко виражені зовнішні моменти в мотивах навчання заради матеріальної винагороди та уникнення невдач.

Однією з основних завдань вчителя є підвищення у структурі мотивації учня частки внутрішньої мотивації навчання

Класифікація мотивів навчання

Тут виділяють дві основні групи мотивів.

Мотиви, закладені у самій навчальній діяльності:

●       мотиви, пов'язані зі змістом вчення: учня спонукає вчитися прагнення дізнатися про нові факти, оволодіти знаннями, способами дій, проникнути в суть явищ тощо;

●       мотиви, пов'язані з процесом вчення: учня спонукає вчитися прагнення виявляти інтелектуальну активність, міркувати, долати перешкоди у процесі розв'язання завдань, тобто. дитину захоплює сам процес рішення, а не лише одержувані результати.

Мотиви, пов'язані з тим, що лежить поза самою навчальною діяльністю:

●       широкі соціальні мотиви:

а) мотиви обов'язку та відповідальності перед суспільством, класом, учителем, батьками тощо;

б) мотиви самовизначення (розуміння значення знань для майбутнього, бажання підготуватися до майбутньої роботи тощо) та самовдосконалення (отримати розвиток у результаті вчення);

●       вузьколичні мотиви:

а) прагнення отримати схвалення, добрі позначки (мотивація благополуччя);

б) бажання бути першим учнем, зайняти гідне місце серед товаришів (престижна мотивація);

●       негативні мотиви: прагнення уникнути неприємностей із боку вчителів, батьків, однокласників (мотивація уникнення неприємностей). [2, с. 70]

Однією з постійних сильнодіючих мотивів людської діяльності є інтерес (від латів. Interest- має значення, важливо), тобто. реальна причина дій, яка відчувається людиною як особливо важлива.

Інтерес– це тенденція особистості, яка полягає в спрямованості або зосередженості її помислів на певному предметі. Інтерес проявляється у спрямованості уваги, думок, помислів: потреба - у потягах, бажаннях, волі.

Потреба – вихідні спонукання до діяльності- означають потребу, що відчувається людиною, в чомусь поза ним. Вони висловлюють його залежність від світу та спрямованість на нього.

Потреба викликає бажання мати предмет, інтерес - ознайомитися з ним. Інтерес - мотив, який діє через свою усвідомлену значущість і емоційну привабливість. Коли інтереси отримують їжу чи їх немає, жити нудно

Щоб порушити інтерес, не потрібно вказувати мету, та був намагатися мотивовано виправдати дію у бік цієї мети, але потрібно, навпаки, створити мотив, та був відкрити можливість знаходження мети.

Першою загальною закономірністю, що діє у сфері інтересів, є їх залежність від рівня та якості знань учнів, сформованості способів розумової діяльності. Іншою не менш загальною та важливою закономірністю є залежність інтересів школярів від їхнього ставлення до вчителів. З цікавістю навчаються у тих освітян, яких люблять та поважають. Спочатку педагог, та був його предмет - непорушна залежність, визначила долю переважної кількості людей.

Педагоги зазвичай використовують відомі прийоми розвитку мотивації.

Вони виявляють особливу увагу до нових та невідомих обставин. Увага падає, коли учням подаються невідомі їм знання. Якщо навчальний матеріал містить мало або майже не містить нової інформації, то швидко досягається стан «насичення»: учні відволікаються від того, що відбувається на заняттях, виявляють так званий руховий неспокій. Тому педагогам слід постійно пам'ятати про «ефект цікавості».

Ось як пише про це Л. Виготський: «Загальним психологічним правилом вироблення інтересу буде таке: щоб предмет нас зацікавив, він має бути пов'язаний з чимось що цікавить нас, з чимось вже знайомим, і водночас він повинен завжди містити в собі деякі нові форми діяльності, інакше він залишиться безрезультатним. Абсолютно нове, як і зовсім старе, не здатне зацікавити нас, порушити інтерес до якогось предмета чи явища. Отже, щоб поставити цей предмет чи явище в особисті стосунки до учня, треба зробити його вивчення особистою справою учня, тоді ми можемо бути впевнені в успіху. Через дитячий інтерес до нового дитячого інтересу - таке правило». [7, с. 21 ]

Учні охоче займаються різними хитромудрими проблемами. Тому вони із задоволенням розгадують загадки, кросворди тощо. Якщо внести до уроку цей ефект, вважайте, що вам вже вдасться пробудити в учнів бажання вирішувати ті завдання, які ви поставили перед ними.

З цього випливає, серед різноманіття шляхів та засобів, вироблених практикою на формування стійких пізнавальних інтересів. Виділимо захоплене викладання, новизну навчального матеріалу, історизм, зв'язок знань з долями людей, що їх відкрилися, показ практичного застосування знань у зв'язку з життєвими планами та орієнтаціями школярів, використання нових та нетрадиційних форм навчання, чергування форм та методів навчання, проблемне навчання, евристичне, навчання з комп'ютерною підтримкою, використання інтерактивних комп'ютерних засобів, взаємонавчання (у парах, мікрогрупах), тестування знань, умінь, показ досягнень учнів, створення ситуацій успіху, змагання (з товаришами по класу, собою), створення позитивного мікроклімату в класі, довіра до учня, педагогічний такт та майстерність педагога, ставлення педагога до свого предмета, до учнів, гуманізація шкільних відносин тощо.

2.       Ментальне здоров'я школярів та його значення у навчанні.

Ментальне здоров'я — це відчуття спокою, щастя та рівноваги. Воно залежить від різних чинників: економічних, екологічних, соціальних. Соціальні — це родина, якщо в ній не все добре, батьки вживають алкоголь або є скрутні життєві обставини, через це дитина переживає, відчуває себе не такою як всі. Економічні — коли дитина відчуває, що в когось є гроші, в когось немає. Дитина прийшла до школи погано вдягнена, вона засмутилася, в неї знизилася самооцінка, підвищилася тривожність. Екологічний чинник — нині це військова агресія, діти тривожні, бояться вийти на вулицю, це впливає на дітей.

До цих чинників найбільш уразливі діти молодшого шкільного віку. Вони ще дуже близькі з родиною. Тому якщо батьки підтримують дитину, приділяють їй увагу, в неї не буде проблем з самооцінкою, мотивацією, тривожністю. Якщо батьки багато працюють, не спілкуються з дитиною, або вважають, що школа повинна нею займатися – такі діти найбільш вразливі.

Дитина замкнена, часто плаче, мовчить, не хоче ні з ким розмовляти, може гризти нігті або терти вушко. Якщо це підлітковий вік, дитина сидить вдома, не проводить час з однолітками, ні з ким не спілкується.

Якщо родина не справляється з цим, треба звернутися до психолога, потрібні корекційні заняття. Вони можуть тривати від двох тижнів до місяця.

Найчастіше до психолога звертаються з дітьми молодшого шкільного віку, які адаптуються до школи. Особливо це ті діти, які не були у дитячому садку або гіперактивні діти.

Що може зробити школа

Стати місцем, де про психічне здоров’я не бояться говорити. Вчать дітей дбати не тільки про своє тіло та довкілля, а і про добробут та психіку. Ментальне здоров'я має зайняти окрему позицію в системі шкільних цінностей.

Ментальне здоров'я важливіше навчання. Головне, щоб дитина була щаслива та здорова. Її не треба змушувати, потрібно домовлятися та пояснювати. Якщо дитина в пригніченому стані, треба спочатку розібратися в причині, зрозуміти чим вона засмучена, що її турбує. Подолавши цю проблему, дитина самостійно, без натиску, побіжить до школи.

 

3.       Нетрадиційні форми навчання та їх сутність

З середини 1970-х років. у Вітчизняній школі виявилася небезпечна тенденція зниження інтересу школярів до занять. Відчуження учнів від пізнавальної праці педагоги намагалися зупинити у різний спосіб. На загострення проблеми масова практика відреагувала так званими нестандартними уроками, які мають на меті збудження та утримання інтересу учнів до навчального предмета.

Нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, нетрадиційну (не встановлену) структуру.

Погляди педагогів на нестандартні уроки розходяться: одні бачать у них прогрес педагогічної думки, правильний крок у напрямі демократизації школи, інші навпаки, вважають такі уроки небезпечним порушенням педагогічних принципів, вимушеним відступом педагогів під натиском учнів, що не зле, не бажають і не вміють серйозно трудитися.

Отже, ефективність процесу багато в чому залежить від уміння вчителя правильно організувати урок і грамотно вибрати ту чи іншу форму проведення заняття.

Розвиток дитини під час уроків відбувається по-різному. Все залежить від того, що розуміється під розвитком.

Якщо мати на увазі, що розвиток – це нарощування знань, умінь та навичок виробляти певні дії (складати, віднімати, аналізувати, узагальнювати та розвивати пам'ять, уяву тощо) – такий розвиток забезпечується саме традиційними уроками. Воно може йти швидко чи повільно.

Якщо віддаєте перевагу швидкому варіанту - тоді необхідно звернутися до нетрадиційної організації уроку.

Нетрадиційні уроки у початковій школі, як і раніше, займають значне місце. Це з віковими особливостями молодших школярів, ігровий основою даних уроків, оригінальністю їх проведення.

Під час проведення відкритих уроків ця форма завжди виграшною, т.к. у ній представлені як ігрові моменти, оригінальна подача матеріалу, зайнятість учнів як під час підготовки уроків, а й у проведенні самих уроків через різноманітні форми колективної та групової роботи.

Завдання, які діти діють на нетрадиційних уроках, допомагають їм жити в атмосфері творчого пошуку.

Завдання можуть бути найрізноманітнішими. Наприклад, з української мови:

●                        заповнити анкету (текст);

●                        відповісти на листи читачів;

●                        підготувати підпис до фотографій;

●                        створити рекламу газети;

●                        скласти розповідь за опорними словами;

●                        вигадати приклад за аналогією і т.д.

Нетрадиційними можуть бути і організаційний момент, і перебіг уроку, і фізкультхвилинка. Це залежить від професіоналізму та творчого таланту вчителя.

Можна використовувати при цьому сучасну педагогічну літературу, де рекомендуються можливі теми нетрадиційних уроків з різних предметів, і навіть передбачається безліч готових уроків.

Ознаки нетрадиційного уроку:

●                        Несе елементи нового, змінюються зовнішні рамки, місця проведення.

●                        Використовується позапрограмний матеріал, організується колективна діяльність у поєднанні з індивідуальною.

●                        Залучаються до організації уроку люди різних професій.

●                        Емоційний підйом учнів через оформлення кабінету, дошки, музики, використання відео.

●                        Організація та виконання творчих завдань.

●                        Обов'язковий самоаналіз у період підготовки до уроку, на уроці та після його проведення.

●                        Обов'язково створюється тимчасова ініціативна група з учнів підготовки уроку.

●                        Обов'язкове планування заздалегідь.

●                        Чітко визначати 3 дидактичні завдання.

●                        Творчість учнів має бути спрямовано їх розвиток. [5, с. 40 ]

Кожен педагог має право вибирати ті педагогічні технології, які комфортні для нього та відповідають індивідуальним особливостям учнів:

а) авторські (людина, група людей)

б) авторизовані (Шаталов, Пастухів)

в) новаторські (дослідники, експериментатори)

г) традиційні (роби як я)

д) використовувати нетрадиційні уроки.

Аналіз педагогічної літератури дозволив виділити кілька десятків типів нестандартних уроків. Їх назви дають деяке уявлення про цілі, завдання, методику проведення таких занять. Перерахуємо найпоширеніші типи нестандартних уроків:

1.Уроки «занурення»

2.Уроки – ділові ігри

3.Уроки – прес-конференції

4.Уроки- змагання

5.Уроки типу КВК

6. Театралізовані уроки

7.Комп'ютерні уроки

8.Уроки з груповими формами роботи

9.Уроки взаємонавчання учнів

10. Уроки творчості

11. Уроки-аукціони

12. Уроки, які ведуть учні

13. Уроки-заліки

14.Уроки-сумніви

15. Уроки – творчі відліки

16. Уроки-формули

17. Уроки-конкурси

18. Бінарні уроки

19. Уроки-узагальнення

20. Уроки- фантазії

21. Уроки-ігри

22. Уроки-«суди»

23. Уроки пошуку істини

24. Уроки-лекції «Парадокси»

25. Уроки-концерти

26. Уроки-діалоги

27. Уроки «Слідство ведуть знавці»

28.Уроки - рольові ігри

29. Уроки-конференції

30.Інтегровані уроки

31.Уроки семінари

32. Уроки - «кругове тренування»

33. Міжпредметні уроки

34. Уроки-екскурсії

35. Уроки – ігри «Поле чудес». [3, с. 2 ]

Педагоги постійно шукають способи пожвавлення уроку, намагаються урізноманітнити форми пояснення та зворотний зв'язок.

Зрозуміло, ніхто не вимагає скасування традиційного уроку як основної форми навчання та виховання дітей. Йдеться про використання в різних видах навчальної діяльності нестандартних, оригінальних прийомів, що активізують усіх учнів, що підвищують інтерес до занять і водночас забезпечують швидкість запам'ятовування, розуміння та засвоєння навчального матеріалу з урахуванням, звичайно, віку та здібностей школярів.

Багато вчителів, що творчо працюють, стали використовувати незвичайні різновиди уроку, нові побудови навчальних занять, що в корені відрізняються від так званих нестандартних уроків класичного зразка.

Треба сказати, що це авторські уроки, що відбивають оригінальність мислення та творчі здібності окремих талановитих вчителів, їх форми, методи, прийоми можуть успішно застосовувати і викладачі інших шкільних дисциплін. Копіювати не можна, використати досвід можна і корисно.

До таких уроків потрібно ретельно готуватися: давати попередні завдання, пояснювати побудову уроку, роль та завдання кожного учня; готувати наочні посібники, карти, дидактичний матеріал. Передбачається хід занять з урахуванням рівня та особливостей як класу в цілому, так і окремих школярів, характеру та здібностей учнів, які отримали конкретне завдання, послідовність операцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ

2.1. Методичні рекомендації щодо організації роботи з нетрадиційними формами навчання Рекомендації щодо використання нетрадиційних уроків: 1. Нестандартні уроки слід використовувати як підсумкові при узагальненні та закріпленні знання, вмінні та навичок учнів; 2. Занадто часте звернення до подібних форм організації навчального процесу недоцільно, оскільки це може призвести до втрати стійкого інтересу до навчального предмета та процесу вчення; 3.Нетрадиційному уроку має передувати ретельна підготовка і насамперед розробка системи конкретних цілей навчання та виховання; 4. При виборі форм нетрадиційних уроків викладачеві необхідно враховувати особливості свого характеру та темпераменту, рівень підготовленості та специфічні особливості класу в цілому та окремих учнів; 5.Інтегрувати зусилля вчителів під час підготовки спільних уроків, доцільно у межах предметів природничо-математичного циклу, а й виходячи предмети гуманітарного циклу; 6. При проведенні нестандартних уроків керуватися принципом «з дітьми та для дітей», ставлячи однією з основних цілей виховання учнів в атмосфері добра, творчості, радості. [6, с. 35 ]  Рекомендації щодо проведення уроків-ігор. По-перше, перш за все треба привчити дітей до дисципліни гри, для цього ігрова діяльність запроваджується у кожний урок. По-друге, треба, щоб діти відчули задоволення від гри. І тільки коли ви переконаєтеся в тому, що діти беззаперечно приймають правила гри і не намагаються оскаржити справедливо поставлені ним командою оцінки, можна приступати до підготовки гри. Проведення гри. Вчитель організує проведення гри, фіксує ігрові дії, слідкує за підрахунком очок. Обговорення гри. Вчитель проводить обговорення, у ході якого дається характеристика «подій» гри та його сприйняття учасниками, коригуються критерії оцінок, висловлюються думки результативності гри, побажання - або повторити гру іншому матеріалі, або відмовитися від проведення гри у майбутньому. Рекомендації щодо проведення уроків екскурсій: Особливістю уроку-екскурсії є те, що процес навчання реалізується не в умовах класного приміщення, а на природі, під час безпосереднього сприйняття учнями її предметів та явищ. Уроки-екскурсії мають величезний виховний вплив на дітей. Сприйняття краси природи, з якою вони постійно стикаються, відчуття її гармонії, впливають в розвитку естетичних почуттів, позитивних емоцій, доброти, чуйного ставлення до всього живого. Під час виконання спільних завдань школярі навчаються співпрацювати між собою. Головним методом пізнання на уроці-екскурсії є спостереження за предметами і явищами природи і видимими взаємозв'язками та залежностями між ними. , уточнити знання з основних питань. Для заліку можна використовувати підсумкові уроки, уроки узагальнюючого повторення або уроки контролю та перевірки знань, умінь та навичок. У календарно-тематичному плані заздалегідь передбачити теми, за якими буде залік (3-4 на рік). Учитель повідомляє тему та дату проведення уроку-заліку, його місце та значення у вивченні нової теми; знайомить із вимогами, які будуть пред'явлені на заліку, з питаннями та завданнями різних рівнів; пропонує індивідуальні завдання з тих питань, у яких деякі учні раніше не розбиралися; знайомити з матеріалами стенду «Готуйся до заліку», який вивішується в кабінеті. Доцільно комплексний підхід розробки уроку, тобто. Необхідно реалізація мовних і мовних навичок і умінь учнів, між предметних зв'язків колективна підготовка до уроку згуртовує хлопців прагненням до перемоги, бажанням кожного зробити свій посильний внесок у спільну справу. У зв'язку з цим необхідно передбачити як завдання для індивідуальної підготовки, але загальне для всіх, так і завдання колективного виконання командами - учасницями. Зразкове формулювання мети уроку: Практична мета: вдосконалення мовних і мовних навичок та умінь уч-ся в процесі підготовки до конкурсу та в процесі виконання ними конкурсних завдань. Освітня мета: розширення кругозору учнів. , розвиток навичок і умінь під час пошуку конкретного практичного матеріалу до виконання завдання. Виховна мета: виховання дітей у дусі колективізму, підвищення відповідальності уч-ся якість виконання домашніх завдань у дусі підготовки до уроку-конкурсу і виконання завдань під час уроку. Під час підготовки та проведення уроку-конкурсу функції вчителя реалізуються так: конструктивно плануюча: при складанні сценарію, умови конкурсу, критеріїв оцінки результатів

2.2. Метод проектів у навчанні учнів початкових класів

У сучасній школі метод проєктів розглядають як систему навчання, за допомогою якої учні набувають знань і вмінь у процесі планування та виконання практичних завдань-проєктів, що поступово ускладнюються. Метод проєктів належить до педагогічних технологій XXI століття, які передбачають уміння адаптуватися у швидкоплинному світі.

Поняття «метод проєктів»  визначається науковцями по-різному: і як конкретна практика роботи вчителя, спрямована на формування в учнів певної системи інтелектуальних і практичних умінь; і як комплексний метод навчання;  і як педагогічна технологія; і як система навчання.

Так, Є. Полат розглядає метод проєктів, за умови, якщо він застосовується в межах певного предмета, як «сукупність прийомів, операцій оволодіння деякою галуззю практичного або теоретичного знання, тієї чи іншої діяльності; шлях пізнання, спосіб організації процесу пізнання».

М. Запрудський визначає метод проєктів  як «систему навчально-пізнавальних прийомів, які дозволяють розв'язати певну проблему в результаті самостійної і колективної діяльності учнів».

Метод проєктів - це система навчання, гнучка модель організації навчального процесу, орієнтована на творчу самореалізацію особистості, розвиток її можливостей у процесі створення нового продукту під контролем учителя, шляхом самостійних, колективних, інтерактивних дій учнів і обов’язкових презентацій результатів роботи.

В основі методу лежить розвиток пізнавальних інтересів учнів, умінь самостійно здобувати знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, виявляти компетенцію в питаннях, пов’язаних з темою проєкту, розвивати критичне мислення. Цей метод завжди орієнтований на самостійну діяльність - індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують протягом певного відрізку часу. Результати виконаних проєктів повинні бути наочними, тобто «відчутними».

Під проєктною діяльністю у більш широкому сенсі розуміється обґрунтована, спланована та усвідомлена діяльність, спрямована на формування у школярів певної системи інтелектуальних і практичних умінь. У вужчому розумінні - проєктна діяльність розглядається як спільна навчально-пізнавальна, творча або ігрова діяльність, що має спільну мету, узгоджені методи, способи діяльності, спрямовані на досягнення освітнього результату.

Навчальний проєкт   – це сукупність засобів, дій учнів в визначеній послідовності для досягнення поставленої задачі – розв’язання певної проблеми, значущої для учнів та оформленої в вигляді деякого кінцевого продукту. (Г. Селевко автор «Енциклопедії освітніх технологій»)

За М. Скаткіним, навчальний проєкт – це форма організації занять, яка передбачає комплексний характер діяльності всіх її учасників з метою отримання освітньої продукції за певний проміжок часу — від одного уроку до кількох місяців.

Кожне із наведених тлумачень понять «навчальний проєкт» і «метод проєктів» має певний сенс. Проте,  для початкової школи є прийнятним розуміння навчального проєкту,  як особливого виду навчально-пізнавальної діяльності учнів, спрямованої на формування системи знань і умінь, а також  створення  освітнього продукту, який має суб'єктивну чи об'єктивну цінність; а метод проєктів слід розглядати як спосіб організації такої діяльності.

Мета проєктного навчання:

1. Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проєкту.
2. Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.
3. Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.
4. Розвивати в учнів дослідницькі уміння, спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.
5. Залучення  учнів до творчого процесу,  створення власного продукту.

 

Характерні ознаки методу проєктів

1.               Наявність соціально значущого завдання (проблеми) - дослідницького, інформаційного, практичного - потребує вирішення за допомогою пошуку і застосування знання.
2.               Виконання проєкту починається з планування дій по вирішенню проблеми, іншими словами - з проектування самого проєкту, зокрема - з визначення виду продукту і форми презентації. Найбільш важливою частиною плану є покрокова (операційна) розробка проєкту, у якій зазначено перелік конкретних дій із зазначенням результатів, термінів і відповідальних.
3.               Кожний проєкт обов’язково вимагає дослідницької роботи учнів. Головна ознака проєктної діяльності - пошук інформації, яка потім буде оброблена, осмислена і представлена учасникам проєктної групи.
4.               Результатом роботи над проєктом має стати продукт.
5.               Підготовлений продукт повинен бути представлений досить переконливо, як найбільш прийнятний засіб вирішення проблеми. Далі на завершальному етапі проєкт вимагає презентації свого продукту.
6.               Усі матеріали проєкту бажано зібрати в папку.

Таким чином, проєкт – це „шість П”: проблема – планування – пошук інформації – продукт – презентація – портфоліо  (папка, у якій зібрані всі робочі матеріали). [4, с. 34 ]

Для молодшого школяра робота над проєктом, наповнена різними видами діяльності, має особливе значення, оскільки кожен із них активізує учнів, формує в них самостійність, розкриває природні здібності, збагачує життєвим досвідом, підвищує інтерес до пізнання.

 Класифікація проєктів

Під час визначення виду навчального проєкту рекомендуємо користуватися класифікацією, пропонованою Є. Полат.

7. За домінуючими видами діяльності
8. Творчі проєкти зазвичай не мають чітко продуманої структури, вона розвивається, підпорядковуючись інтересам учасників проєкту. Оформлені результати можуть бути у вигляді збірника, сценарію, програми свята тощо. Орієнтовні теми: «Здраствуй, школо!», «Авторські задачі з математики», виставка  «Фарби в нашому житті», конкурс «Пісня — душа народу»,  фотовиставка «Моє улюблене місце відпочинку» тощо.
9. Ігрові (рольові) проєкти мають  відкриту структуру. Учасники беруть на себе певні ролі. Результати можуть визначатися на початку проєкту, або до його завершення. Наявний високий ступінь творчості. Ведучий вид діяльності учнів в таких проєктах - рольова гра. Орієнтовні теми: «Чарівний світ казки» , «Весняні народні свята українців», «Святкуємо Калиту»,  «Раптом трапилась пожежа», «Дорога до школи» тощо.
10.                    Інформаційні проєкти спрямовані на збір інформації, її аналіз та узагальнення фактів. Потребують чіткої структури, можливостей систематичної корекції під час проєктної діяльності. Орієнтовні теми: «Пам’ятки мого міста», «Таємниці Сонячної системи» , «Ім’я в житті людини», «Історія одного винаходу» тощо.
11.                    Дослідницько-пошукові проєкти за своєю структурою максимально наближені до наукових досліджень (постановка проблеми; формулювання гіпотези; планування та розробка дослідницьких дій; збір інформації, її аналіз та узагальнення; підготовка та оформлення результату проекту; публічна презентація результату; рефлексія).  Такі проєкти потребують чітко продуманої структури, визначеної мети, актуальності проєкту для всіх учасників, соціальної значимості. Орієнтовні теми: «Як тебе не любити, Києве мій!»,  «Як з'явилися школи», «Як «розмовляють» тварини?», «Як писали наші предки?», «Якими були цифри в давнину?», «Як із рослин виготовляють тканини?» «Зроби ремонт квартири сам» (Додаток 1).
12.                    Практично орієнтовані відзначаються чітко визначеним із самого початку результатом діяльності учасників проєкту, який зорієнтований на соціальні інтереси самих учасників роботи (годівничка, портфоліо,  книга класу, газета, документ, відеофільм, спектакль, тощо). Кінцевий продукт доцільно використати у житті.  Потребують продуманої структури, навіть сценарію діяльності учасників із визначенням функції кожного.  [3, с. 23 ]

Тривалість виконання навчального проєкту або дослідження в 1-2 класах доцільно обмежити 1-2 тижнями в режимі урочно-позаурочних занять, одним або здвоєними уроками. Важливо, щоб проєкти не були тривалими, оскільки дітям складно довгий час утримувати інтерес до того самого проєкту. У 3-4 класах тривалість проєктів можна збільшити від 1 до 2 місяців. Також учителю слід пам’ятати, що діти не здатні до тривалої самостійної роботи. З боку дорослих вони потребують систематичної допомоги, аналізу та націлювання на наступний етап роботи.

Для молодших школярів домінуючими залишаються ігрові (рольові) проєкти, при залученні учнів до участі у творчих проєктах створює умови для реалізації креативного потенціалу молодших школярів. Інформаційні і дослідницькі проєкти формують  у школярів   вміння працювати з додатковою інформацією, комунікативні та комунікаційні уміння та навички. В практиці найчастіше доводиться мати справу зі змішаними проєктами, у яких є ознаки різних типів.

Зважаючи на інтегративний характер проєктної діяльності, в будь-якій із навчальних тем початкової школи можна виділити проблему, яку можна розв’язати в формі проєкту. Разом з тим, вчитель лише пропонує тему проєкту, а учні,  в залежності від потреб, мотивів, інтересів вибирають, ту що їм близька. У цьому зв’язку можливо поділитися лише ідеями щодо вибору тем навчальних проєктів для учнів початкової школи.

До проєктної діяльності учнів початкових класів доцільно залучати батьків. Попередньо на батьківських зборах треба  роз’яснити суть, значущість проєктної діяльності для розвитку особистості дітей, познайомити з етапами роботи над проєктом, ролі і формах участі батьків у міру дорослішання дітей. Спільна проєктна діяльність вчителя-учня-батьків  забезпечує співробітництво дорослих і дітей, сприяє розвитку самостійності, цілеспрямованості, відповідальності, ініціативності, адаптації до сучасних умов життя. Спільна проєктна діяльність допомагає уникнути негативних моментів, пов’язаних з віковими особливостями молодших школярів.

Під час публічного представлення проєкту його учасники ознайомлюють присутніх із поставленими завданнями; розповідають, що нового дізналися та чому навчилися; демонструють результат своєї діяльності; доводять його цінність; діляться власними враженнями; будують плани на майбутнє.

Важливо оформити виставку проєктних робіт, щоб діти відчули потребу у виготовлених виробах, відчули атмосферу свята, задоволення від доставленої людям радості.

Оцінка в проєктній діяльності – це процес зіставлення ходу діяльності та

 її результату з наміченим еталоном. Така оцінка для учня має стимулюючий характер, оскільки підсилює та конкретизує мотиви діяльності, сповнює його вірою в свої сили, сподіваннями на успіх.

Критерії оцінювання діяльності учасників визначаються на етапі планування проєкту. Критеріїв має бути всього кілька. Вони мають бути зрозумілими та реальними для молодших школярів (наприклад, інформація має бути цікавою, доступною  для розуміння молодших школярів, обзягом 10-15 речень,  містити 1-2 запитання за змістом викладеного, робота виконана охайно). У проєктній діяльності перевага надається самооцінці. Виконаний проєкт спочатку оцінює сам автор. Оцінка виконаних проєктів має носити стимулюючий характер!

У початковій школі має бути відзначений кожний учень, який брав участь у виконанні проєкту! Для цього найкраще визначити декілька номінацій і постаратися зробити так, щоб кожний проєкт став «переможцем». Орієнтовні номінації проєктів: Оригінальний проєкт, Незвичайний проєкт, Проєкт-сюрприз, Веселий проєкт, Проєкт-велетень  тощо.

У процесі проєктної діяльності створюються умови для розвитку пізнавальних інтересів. На цій основі й можуть сформуватися внутрішні  мотиви учіння, які впливатимуть на різноманітні сфери пізнавальної діяльності.

З погляду вчителя - навчальний проєкт - це дидактичний засіб, що вчить проєктуванню, тобто цілеспрямованій діяльності зі знаходження способу вирішення проблеми шляхом розв’язання завдань, що випливають з цієї проблеми.

З погляду учня проєкт - це можливість робити щось цікаве самостійно, в групі або самому, максимально використовуючи свої можливості; це діяльність, що дозволяє проявити себе, спробувати свої сили, докласти свої знання, принести користь і показати публічно досягнутий результат.

Варто зауважити, що метод проєктів нині не розглядається як альтернатива класно-урочній системі, натомість – як додатковий засіб, що підвищує якість навчання, розвиває пізнавальну сферу та особистісні якості молодшого школяра.

 

 

 

2.3 Педагогічні умови ефективності використання нетрадиційних методів навчання в сучасній початковій школі

Модернізація освіти передбачає формування в молодших школярів соціальних навичок і, насамперед, спільну працю в парах, у групах з різною кількістю дітей. Така навчальна співпраця виховує в школярів повагу до інших, уміння дати оцінку роботі інших або висловлювати з цього приводу критичні зауваження, змінювати свою думку у разі переконливих аргументів інших учасників спільної роботи і т. ін. Для цього треба перетворити кожен урок у школі на урок-мислення-спілкування, урок-діалог.

Практичний досвід переконує нас у недостатній ефективності традиційного уроку, тому науковці та педагоги-практики беруть за мету створення нових форм і методів навчання, які б дали змогу реалізувати завдання, що стоять перед сучасною школою:

- формувати в учнів розвинуте критичне мислення, здатність мати власну точку зору та поважати точку зору інших;

- виробляти навички ефективного спілкування, які дають змогу вступати в контакти з усіма людьми, уникати конфліктних ситуацій;

- навчати творчо працювати, вирішувати різноманітні проблеми;

- формувати бачення самого себе у взаємозалежності з іншими [5].

Очевидно, одним із можливих варіантів розв'язання проблеми може стати застосування нетрадиційних форм проведення уроків.

Формула ефективності уроку включає дві складові: ретельність підготовки та майстерність проведення. Погано спланований, недостатньо продуманий, поспіхом спроектований і не узгоджений з можливостями уроків учнів, якісним бути не може. Підготовка уроку - це розробка комплекту заходів, вибір такої організації навчально-виховного процесу, що у даних умовах забезпечує найвищий кінцевий результат.

У підготовці вчителя до уроку виділяються три етапи: діагностики, прогнозування, проектування (планування). При цьому передбачається, що вчитель добре знає фактичний матеріал, що вільно орієнтується у своєму навчальному предметі. Він веде і поповнює власні так звані тематичні папки або робочі книги, куди заносить нові відомості, що з'явилися в галузі предмета, що викладається ним, проблемні питання і завдання, тестові матеріали і т.д.

Щоб вибрати оптимальну схему проведення уроку необхідно пройти канонічний шлях розрахунку навчального заняття. У його основі- алгоритм підготовки уроку, послідовне виконання кроків якого гарантує врахування всіх важливих чинників та обставин, від них залежить ефективність майбутнього заняття.

Реалізація алгоритму починається з діагностування конкретних умов. Діагностика полягає у «проясненні» всіх обставин проведення уроку: можливостей учнів, мотивів їх діяльності та поведінки, запитів та нахилів, інтересів та здібностей, необхідного рівня навченості, характеру навчального матеріалу, його особливостей та практичної значущості, структури уроку – а також у уважному аналізі всіх витрат часу у навчальному процесі – на повторення (актуалізацію) опорних знань, засвоєння нової інформації, закріплення та систематизацію, контроль та корекцію знань, умінь. Завершується даний етап отриманням діагностичної карти уроку, де наочно надається дію визначальних ефективність заняття чинників. Найбільша якість очікується у тому випадку, коли фактори перебувають у зоні оптимальних умов.

Прогнозування спрямовано оцінку різних варіантів проведення майбутнього уроку і вибір їх оптимального за прийнятим критерієм. Сучасна технологія прогнозування дозволяє виводити кількісний показник ефективності уроку в такий спосіб. Обсяг знань (умінь), формування яких становить мету уроку, приймається за 100%.

Проектування (планування) - це завершальна стадія підготовки уроку, і закінчується створенням програми управління пізнавальної діяльністю учнів. Програма управління - це короткий і конкретний довільно складений документ, в якому педагог фіксує важливі для нього моменти управління процесом: кого і коли запитати, де вводити проблему, як перейти до наступного етапу заняття, за якою схемою перебудувати процес у разі заздалегідь передбачених труднощів і і т.д. Програма управління відрізняється від традиційного плану уроку чітким, конкретним визначенням впливів, що управляють.

Викладачам-початківцям слід писати докладні плани - конспекти уроку. Цю вимогу виведено з практики: ще нікому не вдавалося стати майстром, не осмисливши у всіх деталях організації майбутнього уроку. Тільки тоді, коли більшість структур стає звичними, можна переходити до скорочених записів, поступово знижуючи обсяг плану, перетворюючи його на конкретну програму дій.

У плані педагога повинні бути відображені наступні моменти:

●       дата проведення уроку та його номер за тематичним планом;

●       назва теми уроку та класу, в якому він проводиться;

●       цілі та завдання освіти, виховання, розвитку школярів;

●       структура уроку із зазначенням послідовності його етапів та приблизного розподілу часу за цими етапами;

●       зміст навчального матеріалу;

●       методи та прийоми роботи вчителя в кожній частині уроку;

●       навчальне обладнання, необхідне проведення уроку;

●       завдання додому.

 

 

 

ВИСНОВКИ

В останні роки інтерес до нетрадиційних уроків у початковій школі значно посилився. Це пов'язано з різними перетвореннями, що відбуваються в нашій країні, які створили певні умови для перебудовних процесів у сфері утворення нових типів уроків, активного впровадження в уроки різних педагогічних методів та способів розвитку інтересу у дітей молодшого шкільного віку, авторських програм та підручників.

Організація нетрадиційного уроку передбачає створення умов оволодіння школярами прийомами розумової діяльності. Опанування ними як забезпечує новий рівень засвоєння, а й дає істотні зрушення в розумовому розвитку.

Отже, ефективність процесу багато в чому залежить від уміння вчителя правильно організувати урок і грамотно вибрати ту чи іншу форму проведення заняття. Нетрадиційні форми проведення уроків дають можливість як підняти інтерес учнів до предмета, що вивчається, а й розвивати їх творчу самостійність, навчати роботі з різними джерелами знань.

Такі форми проведення занять «знімають» традиційність уроку, пожвавлюють думку. Проте слід зазначити, що надто часте звернення до подібних форм організації навчального процесу недоцільно, оскільки нетрадиційні уроки можуть швидко стати традиційними, що зрештою призведе до падіння в учнів інтересу до предмета.

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.           Афіцький С. І. Метод проектів у сучасних освітніх технологіях / С. І. Афіцький, 2012.  – 8–14 с. – (Інформатика в школі № 3 )
2.           Даниленко Л. І. Управління процесом здійснення інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти / Л. І. Даниленко, 2003. – 70 –74 с. – (Післядипломна освіта в Україні № 3)
3.           Думанський Г. О. Застосування комп’ютерних технологій у навчальному процесі / Г. О. Думанський,  2009. – 2– 8 с . – ( Інформатика в школах України № 4 )
4.           Лисенко Т. Роль інформаційних технологій у навчальному процесі / Т. Лисенко – 2010. – 93–100 с . – (Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах № 1)
5.           Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи/ [Електроний ресурс]. URL: https://cutt.ly/GbgyJY0
6.           Скиба К.Ф. Метод проектів: вивчаємо слово і світ / К.Ф. Скиба . –2004.   – 8 с. – (Вивчаємо українську мову та літературу №7)
7.           Тягло О. В., Цимбал П. В. Проектні технології : особливості впровадження у початковій школі  Х. : Вид. група «Основа», 2008. –21с . – (Початкове навчання та виховання № 19)

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК

Проєкт

«Зроби ремонт квартири сам»

Мета: в нетрадиційній формі удосконалити вміння учнів знаходити площу прямокутника, показати практичне застосування даних понять,  розвивати пам'ять , творче мислення, уяву, увагу, виховувати інтерес до математики, наполегливість, організаторські здібності , вміння працювати в групі, в колективі.

Учасники: учні 4 класу.

Організатори: вчитель математики, батьки

Етапи реалізації:

І.   Складання плану  власної квартири.

ІІ.   Оформлення малюнків кімнат із зазначенням розмірів вікон і дверей.

ІІІ. Складання кошторису на фарбу для підлоги.

IV. Складання кошторису на шпалери для стін.

Зміст проекту:

І. З допомогою батьків учні складають план своєї квартири із зазначенням розмірів: довжини, ширини, висоти кімнат.

ІІ. Учні оформлюють малюнки кімнат із зазначенням розмірів вікон та дверей.

ІІІ. Учні разом з вчителем математики  розраховують кількість фарби для підлоги.

Завдання. 

1.                            Підлогу кімнати,  що має форму прямокутника з розмірами 3,7 м  і 5,6 м , потрібно пофарбувати. Скільки необхідно фарби для підлоги , якщо на банці з фарбою зазначено, що на 1 кв.м витрачається 80 г фарби?
2.                            Розрахувати кількість фарби для спальної кімнати.
3.                            Обчислити кількість фарби для кухні.
4.                            Визначити кількість фарби для коридору.
5.                            Розрахувати , скільки всього необхідно фарби для квартири? Розрахуйте вартість даної фарби, якщо 1 кг її коштує 10 грн.

IV. Учні розраховують кількість шпалер для кімнат.

Завдання.

1) . Скільки  рулонів  шпалер необхідно для вітальні, якщо  одним  рулоном можна оклеїти    5 кв.м? Обчисліть вартість даної покупки, якщо один рулон таких шпалер коштує 12 грн.

2)  Розрахувати кількість шпалер для спальної кімнати.

3) Обчислити кількість шпалер для кухні.

4.                            Визначити кількість шпалер для коридору.
5.                            Розрахуйте вартість всієї покупки.