Курсова робота з теми Узагальнення та систематизація знань на уроках інформатики

Комунальний заклад вищої установи “Одеська академія неперервної освіти”

Кафедра природничо-математичних дисциплін та інформаційних технологій

Науково-методична лабораторія інформатики, дистанційної та STEM-освіти

 

 

Вихідна робота

 

Узагальнення і систематизація знань учнів з інформатики.

 

 

 

 

 

 

Слухача курсів

підвищення кваліфікації

очно-дистанційної форми навчання,

термін  18.02 – 17.05. 2019 р.

вчителя інформатики

категорії  І 

ЗОШ  І – ІІІ ступенів

 м. Теплодар

Шабатіни Олени Олегівни

Науковий керівник, рецензент

Чебаненко Н.О., методист НМЛ інформатики, дистанційної та STEM-освіти

 

 

 

 

 

м. Одеса, 2019 р.

 

Опис випускної роботи

 

1. Назва проекту: Узагальнення і систематизація знань учнів з інформатики.

2. Учасники проекту:  учні 2-11 класів

3. База реалізації проекту:  ЗОШ І-ІІІ ст. м. Теплодар

4. Обґрунтування вибору проблеми: все більший розвиток інформаційних технологій потребує ефективного розвитку учнів з інформатики, більш кращі навички роботи з ПК. Крім того сучасне суспільство потребує все більш креативних та творчих фахівців, а саме цьому сприяють багото методів узагальнення та систематизації знань.

5. Мета та завдання проекту:  Метою мого проекту є висвітлення широкого спектру методів та прийомів узагальнення та систематизації знань учнів з інформатики з урахуванням тенденцій сучасної освіти.

 

• Систематизувати знання щодо: про різноманітні методи та прийоми узагальнення та систематизації знань учнів на уроках інформатики.

 

• Сформувати вміння (навички): повишати ефективність уроків інформатики, отримувати вищі, кращі результати учнів, покращувати моніторинг знань з інформатики.

 

6. Характеристика проекту:

за кінцевим результатом – прош

за змістом –

за кількістю учасників –

за тривалістю –

за ступенем самостійності –

за характером контактів –

7. Термін реалізації проекту: лютий-травень 2019 року

 

8. Прогнозований результат:

 

10. Потреби:

 

11. Ресурси: обладненний кабінет інформатики з мультимедійною дошкою.

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………..…4

Розділ 1 Особливості викладання інформатики

1.1 Методи навчання інформатики………………………………………….…5

1.2 Дидактичні особливості уроку інформатики……………………….….….8

1.3 Структура уроків інформатики………………………………………….…10

1.4 Уроки систематизації й узагальнення знань……………………………....14

Розділ 2   Метод проектів.

  2.1 Метод проектів на уроках інформатики……………………………….…15

Розділ 3. З ДОСВІДУ РОБОТИ.

  3.1 Метод проЕКТІВ НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ……………………....21

  3.2 Метод проектів в початкових класах……………………………………..25

 

Висновки………………………………………………………………………..28

 

Список використаних джерел………………………………………………...29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Розвиток системи освіти в Україні передбачає відтворення інтелектуального потенціалу народу, підвищення соціальної ролі особистості. З огляду на це перед школою постало завдання забезпечити якість освіти учнів, зокрема, навчити самостійно здобувати знання і творчо їх застосовувати у розв’язання практичних завдань. На разі у деяких випадках якість знань ще залишається на недостатньому рівні. Нерідко школярі лише запам’ятовують окремі блоки інформації без установлення між ними відповідних міжрівневих мовних взаємозв’язків. У ході нагромадження навчального матеріалу окремі його частини забуваються, що призводить не лише до зменшення загального обсягу сприйнятої і засвоєної інформації, а й до недостатнього розуміння нового матеріалу, усвідомлення якого тісно пов’язане з попереднім. Тому, як зазначається у Національній доктрині розвитку освіти, актуальною є проблема інтенсивного навчання учнів, розвитку в них пізнавальної активності, уміння мислити і самостійно оволодівати новими знаннями. Метою мого проекту є висвітлення широкого спектру методів та прийомів узагальнення та систематизації знань учнів з інформатики з урахуванням тенденцій сучасної освіти.

Проблема удосконалення вмінь узагальнювати і систематизувати знання школярів в методиці не нова, проте ця проблема ще не знайшла своєї комплексної теоретико-практичної реалізації. Узагальнення і систематизація знань впливає на інтелектуальний рівень школярів, розвиток їхнього мислення і мовлення, уваги, пам’яті, допомагає виробляти свідомі й міцні знання та вміння користуватися ними на практиці.

Підсумкові уроки передбачають повторення найважливіших відомостей, засвоєних учнями під час вивчення певних розділів. Ефективність їх проведення залежить від того, наскільки вчитель ураховуватиме особливості пізнавальної діяльності школярів різного віку, що в свою чергу зумовлюватиме застосування певних методів і прийомів узагальнення і систематизації знань.  Метою узагальнення є повноцінне засвоєння і застосування знань на другому і третьому – конструктивному і творчому рівнях. На першому, репродуктивному, рівні знань відтворюються тільки готові узагальнення. Уміння узагальнювати матеріал формується з початкових класів: учні навчаються вмінню аналізувати, виділяти головне, класифікувати, порівнювати, робити нескладні висновки. Дидактичне правило про повторення вимагає від учителя не запізнюватися з повторенням, не повторювати тоді, коли внаслідок процесу забування не залишилося будь-яких слідів здобутих знань та навичок. У дидактиці встановлено, що засвоєння навчального матеріалу має концентрований характер, за якого знання переходять у короткотривалу (оперативну) пам'ять, де інформація зберігається протягом обмеженого інтервалу часу і лише частково переходить у довготривалу пам'ять. Отже, більшість засвоєного навчального матеріалу та навичок  поступово забувається. Тому, щоб запобігти забуванню, необхідно перевести знання у довготривалу пам'ять, тобто здійснити запам’ятовування, що вимагає організації різних видів повторень. У зв’язку з тим, що забування йде особливо інтенсивно в перші дні після вивчення, повторювати пройдене необхідно своєчасно, починаючи з наступного уроку, і не від випадку до випадку, а систематично, з уроку в урок.

Формуванню вмінь узагальнювати і систематизувати матеріал сприятиме реалізація інноваційних підходів до навчання. Серед методичних прийомів розвивального навчання є перевірені практикою проблемні та творчі уроки, опорні конспекти, узагальнюючи схеми, таблиці, як одиниця навчання, ігри, вправи з використанням алгоритмів та елементів програмування, Нові форми проведення уроків є своєрідною модифікацією традиційних їх типів, і найбільша варіантність представлена повторювально-узагальнюючим уроком. Але потрібно пам’ятати, що в основу проведення мають бути покладені неординарний підхід, незвичайний ракурс, самостійний вибір, ігрова ситуація. На завершальному етапі навчання важливу роль можуть відігравати використання тестових завдань, які виконують різні функції – діагностичну, навчальну, розвивальну, рефлексивну та ін. Найважливішою ознакою їх є те, що вони можуть бути використані для самоконтролю. Якщо тестові завдання виконуються систематично, учні вчаться контролювати власну діяльність, адекватно оцінювати її, самостійно шукати, знаходити і пояснювати правильну відповідь. Усе це сприяє формуванню їхньої пізнавальної самостійності, а також творчих здібностей. Тестові завдання можуть і повинні використовуватися з метою повторення, систематизації і поглиблення знань, подальшого формування практичних умінь і навичок, а також для становлення і розвитку умінь самоконтролю, самооцінки, пізнавальної і творчої самостійності. Формуванню мислительних операцій узагальнення та систематизації знань, умінь і навичок сприятиме використання вправ та завдань проблемно-ситуативного характеру, узагальнювальних схем і таблиць. Таким чином, можна констатувати, що прийомам узагальнення та систематизації відводиться вагома роль у процесі навчання інформатики. Уміння узагальнювати знання, та удосконалювати уміння роботи з ПК загалом, та с конкретними програмами є дуже важливим для засвоєння матеріалу уроків з інформатики, а також для формування учнів, як особистостей, розвитку їх мислення, навичок праці, та їх творчого потенціалу.

 

 

Розділ 1. Особливості викладання уроку інформатики.

1.1 Методи навчання інформатики.

Методи навчання дають відповідь на запитання «Як навчати?» Метод у перекладі з грецької означає шлях, спосіб. Методом навчання називають систему послідовних взаємозв'язаних дій вчителя і учнів, які забезпечують засвоєння змісту освіти і спрямовані на досягнення ними освітніх цілей.

Від методів навчання, які застосовуються, залежить успіх всього освітнього процесу. Цим обумовлена особлива увага до методів навчання.

Спосіб — складова частина методу, належить до розв'язування невеликого класу задач.

Від методів навчання відрізняють прийоми навчання. Прийом — це деталь методу. Наприклад, розповідь вчителя — це метод навчання, а попереднє повідомлення учням плану розповіді — це прийом, який мобілізує учнів на активне сприйняття того, що викладає вчитель. Окремі прийоми навчання можуть входити до складу різних методів навчання.

Методи навчання поділяються на: 1) наукові методи навчання (загально дидактичні методи), тобто методи наукової діяльності, адекватні відомим розумовим операціям (спостереження і дослід, порівняння, аналіз і синтез тощо), а також методи наукового дослідження (індуктивний, дедуктивний га ін.); 2) навчальні методи (частково-дидактичні),тобто методи, які були спеціально створені з метою здійснення ефективного вивчення навчального предмета. Наприклад, сюди належать евристичний метод, навчання на моделях, метод доцільних завдань, метод телекомунікаційних проектів.

Можна стверджувати: незважаючи на те, що існує багато означень і тлумачень поняття «метод навчання», всі вони певною мірою доповнюють один одного.

Спільним для всіх підходів є те, що в кожному з них відображається три групи ознак, які характеризують:

•    навчально-пізнавальну діяльність;

•    педагогічну діяльність;

•    предмет спільної діяльності учасників педагогічного процесу.

Тому для того щоб задати, дібрати або описати практично реалізований за тих або інших умов метод навчання, потрібно вказати ознаки, що належать усім трьом групам. Різноманіття можливих методів навчання — це різноманіття варіантів добору ознак, що належать цим групам.

Було зроблено чимало спроб класифікувати основні загально дидактичні методи навчання, взявши за основу певну класифікацію різних ознак (наприклад: за джерелом одержання знань; за характером спільної діяльності вчи теля і учнів; за характером дидактичних завдань та ін.).

До найпоширеніших можна віднести дві класифікації: 1. Класифікація методів навчання за джерелом одержуваних учнями знань (іншими словами за способом передавання інформації від вчителя до учнів). За даною ознакою методи навчання поділяють на:

• вербальні (словесні) методи, які включають в себе як подання матеріалу вчителем (лекція, розповідь, пояснення, бесіда), так і роботу учнів з книжкою (підручником, довідковою, науково-популярною і навчальною літературою) та комп'ютерними програмами чи глобальною мережею Інтернет;

наочні методи (демонстраційний експеримент), у яких головну роль відіграє демонстрація вчителем явищ і предметів, а слово набуває скеровуючого значення (ним вчитель спрямовує хід спостережень і логіку міркування учнів);

• практичні методи (виконання лабораторних робіт, практикумів, робота з роздатковим матеріалом, розв'язування задач та ін.). 
         Класифікація методів за рівнем пізнавальної активності і самостійності учнів (за характером розумової активності) або за характером пізнавальної діяльності, яку організовує вчитель і здійснюють учні в навчальному процесі.

М.Н. Скаткін і І.Я. Лернер поділяють ці методи навчання на:

1) пояснювально-ілюстративний, або інформаційно-рецептивний (розповідь, шкільна лекція, пояснення, робота з підручником, демонстрація га ін.) — вчитель повідомляє матеріал, учні його сприймають;

2)репродуктивний (відтворення знань і способів дій, діяльність за алгоритмом, програмою  що) — учень виконує дії за зразком, наданим учителем;

3)  проблемне навчання — вчитель ставить перед учнями проблему і демонструє шляхи її розв'язання; учні стежать за логікою розв'язування проблеми, одержують зразок розгортання пізнання;

4)  частково-пошуковий або евристичний — учитель розділяє проблему на частини, учні здійснюють окремі кроки щодо розв'язування підпроблем;

5)  дослідницький, метод проектів — пошукова творча діяльність учнів стосовно розв'язування нових для них проблем.

Зазначені методи можуть бути поділені на дві групи:

1)репродуктивні (1-й і 2-й метод), при використанні яких учень засвоює готові знання і репродукує (відтворює) вже відомі йому способи діяльності;

2)продуктивні (4-й і 5-й), які відрізняються тим, що учень здобуває суб’єктивно нові знання внаслідок творчої діяльності.

Проблемне навчання належить до проміжної групи, оскільки воно рівною мірою передбачає як засвоєння готових знань, так і елементи творчої діяльності.

Пояснювально-ілюстративний метод використовується при введенні понять, вивченні базових структур алгоритмів, правил конструювання алгоритмів, мов програмування, принципів будови комп'ютера, основних функцій текстових і графічних редакторів, електронних таблиць, баз даних, експертних систем, основних послуг Інтернету, методів і способів розв'язування різних класів задач тощо.

При цьому методі навчання діяльність вчителя зводиться до подання нового навчального матеріалу, а діяльність учнів — до сприймання, усвідомлення, запам'ятовування матеріалу. Навчальний матеріал при цьому по-різному може співвідноситися з досвідом учнів:

•    вперше повідомляється і засвоюється індуктивним способом —без опори на попередні знання учнів;

•    повідомляється градуктивно — з опорою на раніше засвоєне учнями на основі актуалізації вихідних ознак, властивостей, функцій;

•    удосконалюється дедуктивним способом — шляхом застосування нових знань.

Аналогічно можна застосовувати практичний і наочний методи. При такій організації навчання в учнів формуються знання і способи діяльності: прийоми аналізу, узагальнення, методи індукції, дедукції й аналогії.

Репродуктивний метод застосовується під час повторення вивченого на уроці, виконання домашнього завдання. Діяльність вчителя при цьому — аналізувати відповідь учня, виправляти його помилки; діяльність учнів — відтворювати те, що було зроблено в класі.

 Репродуктивний метод використовується для формування в учнів уміння застосовувати знання.

Учитель дає завдання, а учні їх виконують: розв'язують задачі — за зразком, шляхом застосування теоретичних знань, за допомогою вже відомого способу. Будь-які вправи можуть бути індуктивними дедуктивними або такими, які виконуються за аналогією. Але в усіх випадках маються на увазі дії, які вже неодноразово виконувались.

Система репродуктивних методів сприяє збагаченню учнів знаннями і вміннями, формуванню в них навичок здійснення основних розумових операцій. Для розвитку творчих здібностей учнів потрібні репродуктивні знання.

Недоліком двох названих методів є те, що вони мало сприяють розвитку продуктивною мислення, пізнавальної активності й самостійності учнів. Разом з тим недооцінка репродуктивної діяльності учнів призводить до тою, що не забезпечується фонд дійових знань учнів, володіння яким є необхідною умовою для самостійної пізнавальної діяльності, розвитку творчого мислення і продуктивної діяльності.

Проблені методи характеризуються тим, що вчитель, використовуючи слово і наочність, ставить проблему, а потім у формі пояснення чи лекції сам й розв'язує, показуючи тим самим процес пізнання При цьому можуть певною мірою залучатися учні. Однак постановка проблем посилює увагу учнів, активізує процес сприймання і усвідомлення того, що пояснює вчитель.

Частково-пошуковшй метод (його інколи називають евристичною бесідою). Готуючись до уроку в частині засвоєння учнями нового матеріалу, вчитель заздалегідь складає систему запитань дія учнів, відповідаючи на які, учні відкривають для себе нове в навчальному матеріалі. Такий метод доцільно використовувати при формуванні нових понять з інформатики.

При застосуванні частково-пошукових методів в одних випадках учні беруть активну участь у пошуку який збуджується і спрямовується словом учителя, в інших — після ознайомлення з певними правилами чи законами (теоретичним твердженням) учні під керівництвом учителя доводять їх істинність пошук нових знань здійснюється на основі аналоги

Пошуковий метод При використанні комп'ютера разом з програмним забезпеченням та комп'ютерних мереж виникають питання не стільки про засвоєння або запам'ятовування конкретних відомостей, скільки про уміння орієнтуватися у величезній масі доступної інформації добувати з неї конкретні знання правильно будувати запити до інформаційно-пошукових систем уміти швидко і гнучко коригувати свій запит при невдалому пошукові.

Досліднииький метод використовується в тому випадку, коли проблему перед учнями ставить або вчитель, або й формулюють самі учні і самостійно розв'язують цю проблему. Використання дослідницьких методів дозволяє забезпечити учнів глибоко усвідомленими знаннями і формувати в них досвід творчої, самостійної дослідницької проблему ставить сам учень, сам її розв'язує і сам перевіряє правильність розв'язку.

До дослідницьких можна віднести метод проектів, основною тезою якого є: «Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені потрібно, де і як я можу ці знання застосувати».

В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення.

 

1.2 Дидактичні особливості уроку інформатики

Уроки інформатики мають свої особливості.

1. Найважливіша особливість постановки курсу інформатики на базі комп'ютерного класу — це систематична робота учнів з комп'ютером на кожному уроці інформатики.

2.  З поширенням ідеології комп'ютерно-орієнтованого навчання, що передбачає використання педагогічних програмних засобів, стає актуальним питання про зміну ролі і обов'язків учителя за умов роботи в комп'ютерному класі. Практика свідчить, що провідна роль учителя зберігається і навіть посилюється і за умов комп'готерно-орієнтованого навчання, а комп'ютер у всіх випадках залишається надійним і ефективним засобом діяльності вчителя і учня. Використання комп'ютера разом з методично доцільними педагогічними програмними засобами дозволяє вдосконалити стиль та прийоми роботи вчителя за рахунок перекладання на комп'ютер рутинних операцій і забезпечення вчите­леві творчого підходу до розв'язування завдань навчання і виховання. Такі важливі компоненти навчально-виховного процесу, як з'ясування можливих навчальних проблем і питань, які виникають у ході навчан­ня, ведення дискусій, заохочення міркувань, підтримка дисципліни, вибір необхідного рівня деталізації при поясненні матеріалу для різних учнів та інші моменти міжособистісного спілкування учнів і вчителя та учнів між собою найефективніше організовувати і проводити може лише вчитель, можливо і використовуючи комп'ютер для підтримки тих чи інших дій. Оскільки при використанні комп'ютерно-орієнто­ваних систем навчання навчально-пізнавальна діяльність значно ін­тенсифікується, учні встигають розв'язати значно більше різних задач, то, природно, при цьому виникає значно більше проблемних ситуацій і запитань, у з'ясуванні яких повинен брати участь учитель. Тому при використанні комп'ютерів в навчально-виховному процесі роль учи­теля не лише не зменшується, а значно зростає. Крім того, комп’ютер ніколи не замінить особистісного спілкування вчителя з учнем і батьками.

3. Розвиток комп'ютерної техніки, засобів телекомунікацій та від­повідного програмного забезпечення дає можливість учителю вико­ристовувати нові форми навчання учнів: телекомунікаційні проекти, практикуми, бінарні уроки.

4. Міжпредметний характер змісту навчання інформатики дозволяє розглядати цю навчальну дисципліну не лише як ще один новий шкіль­ний предмет у навчальному плані, а й як інтеграцію та узагальнення вже вивчених учнями основ наук.

5. Навчання учнів за умов систематичного доступу до комп'ютера, як правило, проходить при підвищеному емоційному стані учнів. Пояснюється це, зокрема, тим, що при правильному формулюванні завдання для виконання з використанням комп'ютера учні одержують наочні результати своєї роботи, що додає їм впевненості в своїх силах. У школяра виникає природне прагнення поділитися своїми знаннями та результатами роботи зі своїми товаришами.

Заняттям характерна більша, ніж на інших звичайних уроках, свобода спілкування учнів на уроці. Така система стосунків згуртовує колектив у досягненні спільної навчальної мети.

6. На уроках інформатики створюється благодатний грунт для відтворення такої організації навчання і контролю знань, при якій заздалегідь найбільш успішно працюючі учні, що визначаються вчителем, виконують роль помічників учителя. За рахунок цього на уроках інформатики впроваджується система взаємної допомоги учнів.

Чинник обміну знаннями, передавання знань від більш компетент­них менш компетентним починає виступати як дієвий засіб підвищен­ня ефективності навчально-виховного процесу. При цьому враховування особливостей змісту навчання дозволяє широко використовувати колективну та групову навчальну діяльність учнів, що має вагоме соціальне значення за умов створення та розвитку інформаційного суспільства.

7. Систематичне використання комп'ютера для розв'язування на­вчальних задач створює передумови для копіювання учнями дій педа­гога. Принцип «виконуй як я» при збільшенні масштабів підготовки не втратив свого значення. Можливості використання локальної мережі дозволяють у багатьох випадках ефективно застосовувати ідею «копі­ювання» в навчанні, причому вчитель одержує можливість одночасної роботи із всіма учнями при збереженні принципу індивідуальності.

8. Різна базова підготовка учнів до сприймання матеріалу та різна освіченість учнів з предметної галузі призводить до того, що на уроках інформатики дидактичне завдання реалізації принципу диференціації та індивідуалізації навчання стає першочерговим.

9. Необхідність ефективного використання сучасних комп'ютерно-орієнтованих систем навчання для забезпечення гармонійного розвит­ку, навчання і виховання дітей, потребують від вчителя високої профе­сійної компетентності.

10. Динамічність змісту навчання, програмного забезпечення, яке використовується та вивчається на уроках інформатики, потребує від вчителя постійної роботи над собою, підвищення професійного рівня за Рахунок самоосвіти і самовдосконалення.

 

1.3  Структура уроків інформатики.

Як відомо основною формою організації навчально-виховного процесу є урок. Однією з важливих умов проведення уроку є раціональний вибір його типу й дотримання основних елементів його структури.

Досить часто спостерігається невідповідність між типом уроку та його основними структурними елементами (наприклад, в уроці систематизації й узагальнення взагалі відсутня систематизація в певній системі взаємозв'язків, а є лише повторенням окремих фактів або дій у вигляді переліку). Особливо це стосується уроків у вигляді ігор, змагань тощо. Типовою помилкою є й те, що іноді підмінюються поняття «визначення теми, мети й завдань уроку» з «мотивацією» навчальної діяльності.

Кожен проведений учителем урок є унікальним і відрізняється від інших метою, змістом, методами, структурою тощо. Необхідність об'єднати уроки в певні групи виникла в педагогіці досить давно. На сьогодні проблема типології уроків ні у світовій, ні у вітчизняній науці остаточно не розв'язана. Як відмічає В.М.Андрєєва, існує більше десяти типологій, що пояснюється різноманітністю ознак, за якими дослідники класифікують уроки. Тому єдиної загальноприйнятої класифікації не існує.

Урок здавна був об'єктом класифікації, але остаточно ця проблема не вирішена, і в педагогіці єдина типологія уроків відсутня.

Класифікацію типів уроків (або фрагментів уроків) можна здійснити, використовуючи різні критерії. Головна ознака уроку — його дидактична мета, що визначає, до чого повинен прагнути вчитель. Класифікація за метою уроку розроблена ще К.Д. Ушинським, і в ній, виходячи з цієї ознаки, виділяються такі типи уроків:

1)   урок подання нових знань;

2)   урок розвитку і закріплення навичок і умінь (тренувальний урок);

3)   урок повторення, систематизації й узагальнення вивченого;

4)   урок перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок.

Наприклад, С. В. Іванов, взявши за основу головні етапи навчального процесу й характер діяльності, виділяє уроки:

• вступні (увідні);

• первинного ознайомлення з матеріалом;

• формування понять, установлення закономірностей і правил;

• повторення та узагальнення;

• застосування здобутих знань на практиці;

• формування навичок (тренувальні);

• контрольні;

• комбіновані.

І. Н. Казанцев класифікує уроки за основним способом їх проведення й виділяє такі типи:

• урок-лекція;

• урок-бесіда;

• урок-екскурсія;

• кіноурок;

• урок із різними видами занять;

• урок самостійної роботи учнів;

• лабораторні та практичні.

Найважливішою складовою навчально-виховного процесу, його відправною точкою є дидактична мета. Тому, на думку В.М.Андрєєвої, найбільш реальними й наближеними до практики є типології, в основу яких покладено саме цей критерій, що розроблявся Б. А. Онищуком, Г.Т. Щукіною, Н. А. Сорокіним, М. І. Махмутовим, І. Ф. Харламовим та ін. Узагальнена класифікація має такий вигляд:

• урок формування (засвоєння) знань;

• урок формування (засвоєння) й удосконалення навичок та вмінь;

• урок застосування (закріплення) знань, умінь та навичок;

• урок узагальнення та систематизації знань;

• урок контролю та коригування знань, умінь, навичок;

• комбінований урок.

Кожен із цих уроків може бути проведений у різних формах (лекції, гри, уявної подорожі, практичної роботи тощо), тому доречно в поурочних планах окремо записувати тип уроку й форму його проведення та обов'язково чітко формулювати мету.

Тип уроку вчитель обирає залежно від місця цього уроку в межах теми, його змісту й завдань, віку учнів, власного досвіду та ін. Кожному з типів уроку відповідає певна структурна послідовність, хоча сьогодні вона вже не регламентується настільки жорстко (наприклад, може бути змінена їх послідовність, один із етапів — стати частиною іншого або взагалі бути виключеним).

У більшості випадків учитель має справу не з однією з названих дидактичних цілей, а з кількома (і навіть з усіма відразу), тому на практиці широко розповсюджений так званий комбінований урок, на якому ставляться різні цілі, поєднуються різні види навчальної роботи (робота щодо закріплення вивченого раніше, засвоєння нового навчального матеріалу, вироблення практичних навичок та ін.). Комбінований урок може мати різну структуру, а тому низку переваг: забезпечувати багаторазову зміну видів діяльності, що створює умови для швидкого застосування нових знань, забезпечує зворотний зв'язок і управління педагогічним процесом, можливість реалізації індивідуального підходу в навчанні.

В основу іншої поширеної класифікації типів уроків покладено способи їх проведення. При цьому виділяють: уроки повторення, уроки-бесіди, контрольні роботи, лабораторні роботи, комбіновані уроки.

У методиці навчання інформатики використовують обидві класифікації уроків, до кожної з яких додають ще й уроки за способами використання комп'ютера:

1)   демонстрація;

2)   фронтальна практична робота;

3)   лабораторна робота;

4)   практикум;

5)   навчально-дослідницька робота (робота над проектом);

6)   коні рольна або самостійна робота;

7)   екскурсія.

Ці види робіт з використанням комп'ютерної техніки розрізняються за тривалістю і за співвідношенням ролей викладача та учнів.

До уроків узагальнення та систематизації знань знань можно віднести:

Фронтальна практична робота — порівняно короткий час самостійної, але синхронної роботи учнів з навчальним програмним засобом, яка спрямована або на його засвоєння, або на закріплення матеріалу, який пояснює вчитель, або на перевірку засвоєння набутих знань або операційних навичок.

В одних випадках дії учнів можуть бути синхронними (наприклад, при роботі з однаковими педагогічними програмними засобами), але не виключаються і ситуації, коли різні учні за допомогою комп'ютера розв'язують задачі в різному темпі або навіть з різними програмними продуктами.

Роль учителя під час фронтальної практичної роботи полягає у забезпеченні синхронності дій учнів і надання оперативної допомоги з ініціативи учнів.

Учні можуть працювати парами або по одному за комп'ютерами, залежно від мети проведення, складності роботи і оснащеності комп'ютерного класу. При тривалій роботі вдвох можливий стійкий розподіл ролей «виконавець-спостерігач» з різними результатами навчання. В міру зростання впевненості і компетентності учнів потрібно перейти до індивідуальної роботи за комп'ютером.

Помічено, що учні при проведенні фронтальних практичних робіт спочатку групуються і лише поступово розходяться по окремих робочих місцях. Останніми відділяються найслабкіші й ті, хто пропустив заняття. Але якщо з'являється досить складна проблема, знов виникають пари, угрупування, що взагалі є природним типом поведінки людей.

При проведенні практичних робіт оцінювання роботи кожного учня не обов'язкове для вчителя, але бажане для учнів.

На лабораторних роботах передбачається самостійне виконання кожним учнем індивідуального завдання. Мета їх проведення — перевірка і оцінювання навичок та вмінь учнів, що передбачає оцінювання роботи кожного. Бажано, щоб для проведення лабораторних робіт учителем були розроблені спеціальні інструкції, в яких були б викладені: мета роботи, перелік необхідних знань та вмінь, стислий теоретичний матеріал, приклад виконання завдання з поясненням виконання кожного окремого кроку, індивідуальні завдання, запитання для самоконтролю та вимоги щодо звітності виконання лабораторної роботи.

Практикум — виконання тривалої самостійної роботи з комп'ютером у межах одного-двох уроків за індивідуальними завданнями, орієнтованими на використання комп'ютера для виконання окремих громіздких операцій стосовно пошуку погрібних даних, графічних побудов, обчислень. Робота потребує синтезу знань і вмінь з цілого розділу або теми курсу. В цьому випадку вчитель головним чином здійснює індивідуальний контроль за роботою учнів.

Практикум проводиться два-чотири тижні. Вчитель ділить учнів класу на невеликі групи по два-три учні. Кожна група учнів виконує відмінну від інших лабораторну або практичну роботу. Для створення відповідних умов внутрігрупової диференціації діяльності учнів важливо уважно віднестися до складу груп і розподілу обов'язків всередині них.

Проведенню практикуму передують вступні лекції й інструктивні заняття. В процесі проведення практикуму застосовуються прийоми актуалізації опорних знань учнів.

Засобом управління діяльністю учнів під час практикуму служать інструкції, які містять правила і послідовність дій школярів, інформацію про повторення необхідного матеріалу, опис і зображення лабораторного обладнання, принципів його дії та способів використання, порядок виконання завдань, контрольні запитання з теми і список додаткової літератури. В ході практикумів учні розв'язують задачі творчого характеру.

Учні самі вирішують, коли їм скористатися комп'ютером, а коли попрацювати з підручником або зробити необхідні записи в зошиті. В ході практикуму вчитель спостерігає за успіхами учнів, надає їм допомогу. При необхідності запрошує всіх до обговорення загальних питань, які виникають у учнів, звертає увагу на характерні моменти чи помилки.

При проведенні практикумів, лабораторних та практичних робіт за комп'ютером учителю необхідно з'ясувати причини помилок учнів, що виникають при розв'язуванні практичних завдань, і знайти правильний шлях виправлення кожної з них, спробувати самому внести відповідні зміни у програмі, що складається учнем мовою програмування або при роботі в середовищі прикладного програмного забезпечення загального чи спеціального призначення. Враховуючи, що пошук помилок — це як правило, серйозна головоломка, і що без допомоги вчителя більшість учнів не може знайти помилку і тим більше відшукати спосіб виправлення, завершення самостійного налагодження програм та виправлення помилок у відведений час стає серйозною проблемою.

Навчально-дослідницька робота або робота над проектом — виконання тривалої самостійної роботи з комп'ютером у межах кількох уроків за індивідуальними завданнями чи завданнями для груп, орієнтованими на використання комп'ютера для виконання окремих громіздких операцій стосовно пошуку потрібних даних, графічних побудов, обчислень; робота потребує синтезу знань і умінь з усього курсу інформатики чи її окремого розділу. Вчитель, головним чином, здійснює індивідуальний контроль за роботою учнів, але при цьому особливої уваги потребує постановка завдання, методичне його пояснення та чіткі вимоги до виконання й одержання остаточних результатів.

Контрольні і самостійні роботи — проведення контролю знань, умінь і навичок в процесі самостійного розв'язування задач різного характеру і рівня складності. До форм проміжного контролю доцільно віднести роботу з тестами, основною метою застосування яких є перевірка та оцінювання репродуктивних знань з курсу.

 

1.4 Уроки систематизації й узагальнення знань.

До основних етапів уроку інформатики, як правило, належать такі:

I.    Постановка мети уроку.

II.    Ознайомлення з новим матеріалом.

III.    Закріплення нового матеріалу: а) на рівні відтворення інформації і способів діяльності; б) на рівні творчого застосування і відкриття нового.

IV.    Перевірка та оцінювання знань, навичок і вмінь.

Залежно від мети уроку послідовність цих етапів може бути різною або деякі можуть бути відсутніми. Проте для кожного уроку обов'язковий перший етап — постановка мети, зокрема і перед учнями.

Мета уроку систематизації й узагальнення знань: встановлення рівня оволодіння учнями основними теоретичними знаннями, повторення, більш глибоке осмислення навчального матеріалу, приведення його до певної системи.

Для систематизації та узагальнення виділяються ключові питання відповідного курсу. Увага звертається на знаходження та розкриття в уже вивченому матеріалі закономірностей, логічно-наслідкових зв'язків, глибокої сутності процесів та явищ; на перехід від окремих до більш широких узагальнень. Слід звернути увагу на те, що систематизація передбачає певну форму відображення окремих фактів у певній системі взаємозв'язків — схему, узагальнюючу таблицю тощо. У жодному разі не можна вважати систематизацією просте відтворення окремих фактів або дій наприкінці вивчення теми. Це буде просте повторення.

Урок такого типу може проходити у формі оглядової лекції, бесіди, опитування й виконання системи завдань та ін.

Ефективність уроку визначається мірою адекватності остаточних результатів і мети. Важливо оцінити не тільки знання, вміння і навички як такі, а й шляхи їх здобуття: шляхом передавання навчальної інформації з подальшим закріпленням учителем або навчання дітей власної діяльності щодо оволодіння змістом навчального предмета на основі їхньої самостійної діяльності.

Задача узагальнення і систематизація знань, як етапу уроку:

 - приведення в єдину систему засвоєні на уроці поняття з вивченими раніше знаннями.

Прийоми узагальнення і систематизації:

- Порівняння;

- Зіставлення;

- Укладання таблиць, що систематизують знання;

Для цього етапу виділяють 3-7 хв.

Підведення підсумків уроку:

1. Вчитель стисло повідомляє, що нового дізналися учні на уроці;

2. Як працював весь клас і окремі учні;

3. Оцінює роботу учнів на уроці;

4. Повідомляє домашнє завдання, пояснює зміст домашньої роботи, прийоми і послідовність її виконання і оформлення.

На своїх уроках мені дуже подобається проводити різноманітні проекти. Я вважаю, що вони найкраще допомагають учням узагальнити всі свої знання з конкретної теми, на ще раз допомагають закріпити навички роботи з конкретними програмами. Крім того, метод проектів розвиває творчість, а якщо працюємо в групах то і навичкі спілкування в соціумі. Демонстрація проекту дозволяє розввивати в учнях креативність та дає можливість навчитися виступати перед публікою, розвиває впевненість. Проекти ми виконуємо у вигляді презентацій, плакатів, або лепбуків. 

Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують протягом певного проміжку часу. Цей підхід органічно поєднується з груповим підходом до навчання. Метод проектів завжди припускає розв'язування деякої проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншої, інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих галузей. Результати виконаних проектів повинні бути «відчутними», тобто, якщо це теоретична проблема, то конкретне її розв'язання; якщо практична, конкретний результат, готовий до впровадження. Основною цінністю проектної системи навчання є те, що вона орієнтує учнів на створення освітнього проекту, а не на просте вивчення певної теми. Освітній проект — це форма організації занять, яка передбачає комплексний характер діяльності учнів на одержання освітньої продукції за певний проміжок часу — від окремого уроку до кількох місяців.

 

 

Розділ 2 Метод проектів.

2.1 Метод проектів на уроках інформатики.

Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів, розроблені на основі Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого 2011 р., передбачають, що навчально-пізнавальний процес рекомендується базувати на компетентнісно-орієнтованих завданнях із використанням сучасних освітніх технологій.

  Сучасні педагогічні технології передбачають новий підхід до навчання, виховання та формування особистості учня. Традиційна система освіти недостатньо орієнтована на індивідуальність учня, тому необхідний пошук нових форм та методів.

  Метод проектів у наш час уважається технологією ХХІ століття, адже дає змогу ефективно формувати в учнів ключові компетентності: вміння вчитися, інформаційно-комунікативну, загальнокультурну, здоров’язбережувальну, громадянську, соціальну; дає можливість залучати до науково-дослідної та пошукової діяльності, створювати додаткову мотивацію до навчання, а також вже у ранньому віці найбільш повно визначати та розвивати інтелектуальні та творчі здібності дитини.

  Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня. Робота над проектом — це практика особистісно орієнтованого навчання в процесі праці учня на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів.

  Слово «проект» європейськими мовами було запозичене з латини й означає «викинутий уперед», «той, що висувається», «той, хто впадає в очі». Згодом проект починають розглядати як ідею, за якою суб’єкт може і має право розпоряджатися власними думками.

 Метод проектів (від грецької — шлях дослідження) — це система навчання, у процесі якої учні здобувають знання шляхом планування і виконання практичних завдань (проектів), які поступово ускладнюються.

 Метод проектів — спосіб, що дає змогу ефективно спланувати дослідження, конструкторську розробку, управління і т. ін. для того, щоб досягти результату в оптимальний спосіб. Для успішної реалізації здійснюється практична діяльність, що припускає досягнення поставленої мети. Проект реалізації дослідження не є проектом, а залишається дослідженням, зокрема організованим проектним методом.

 Метод проектів відомий у світовій педагогіці з кінця ХІХ — початку ХХ століття як метод проблем. Він пов’язувався з ідеями гуманістичного спрямування у філософії і освіті, розробленими американським філософом і педагогом Дж. Дьюї, а також його учнем В. Х. Кілпатріком.

  У 1910-ті роки американський професор Коллінгс першим у світі запропонував класифікацію навчальних проектів:

1. «Проекти ігор» — дитячі заняття (різноманітні ігри, народні танці, драматичні постановки і т. ін.), що мали на меті участь у груповій діяльності.

2. «Екскурсійні проекти» — спрямовані на вивчення дітьми проблем, пов’язаних з природою і суспільним життям.

3. «Оповідні проекти» — участь у яких давала можливість учням отримувати задоволення від розповіді різноманітної форми — усної, письмової, вокальної (пісня), художньої (картина), музичної (гра на піаніно) і т. ін.

4. «Конструктивні проекти» — передбачали виготовлення конкретного, корисного продукту (наприклад, виготовлення клітки для кролів, годівниці для пташок).

 Метод проектів заснований на:

1) розвитку пізнавальних умінь і навичок учнів;

2) умінні орієнтуватися в інформаційному просторі;

3) умінні самостійно конструювати свої знання;

4) умінні критично мислити.

 Типологічні ознаки типу проекту

1. Вид діяльності, що домінує у проекті: дослідницька, пошукова, творча, рольова, прикладна (практично-орієнтована) і т. ін.

2. Предметно-змістовий напрям: монопроект (у межах однієї галузі знань); міжпредметний або надпредметний проект.

3. Характер координування проекту: безпосередній (жорсткий, гнучкий), прихований.

4. Характер взаємозв’язків (поміж учнів одного класу, школи, району, міста, регіону, країни, різних країн світу).

5. Кількість учасників проекту.

6. Тривалість проекту: короткотривалі, середньої тривалості, довготривалі.

 Дослідницькі проекти

1. Ретельно обміркована структура.

2. Визначеність мети.

3. Актуальність предмета дослідження для всіх учасників.

4. Соціальна значущість.

5. Продуманість методів дослідження та експериментальної обробки результатів.

 

 Творчі проекти

1. Відсутня детально опрацьована структура спільної діяльності учасників.

2. Спільна діяльність перебуває в розвитку.

3. Завчасна домовленість учнів про результати і форму їх представлення (рукописний журнал, свято тощо).

4. Необхідність мати сценарій свята, макет журналу.

 Ігрові проекти

1. Учасники беруть на себе певні ролі.

2. Вигадують, імітують соціальні й ділові стосунки своїх персонажів.

3. Домінуючий вид діяльності — гра.

 Інформаційні проекти

1. Збирання інформації про певний об’єкт, явище.

2. Ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів.

3. Потреба ретельно продуманої структури.

4. Систематичне коригування під час роботи над проектом.

5. Структура містить: мету, актуальність, методи отримання та обробки інформації, результат (замітка, стаття, реферат, доповідь, відеофільм), презентацію.

 Практично-орієнтовані проекти

1. Результат діяльності чітко визначено з самого початку.

2. Орієнтація результату на соціальні інтереси учасників (проект шкільного саду).

3. Складання сценарію всієї діяльності його учасників.

4. Визначення функцій кожного з них.

5. Наявність чіткої координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень.

6. Презентація отриманих результатів і можливих засобів їх упровадження в практику.

 Навчально-телекомунікаційні проекти

1. Спільна навчально-пізнавальна, творча або ігрова діяльність учнів-партнерів.

2. Підґрунтям є комп’ютерна телекомунікація, що має спільну мету дослідження певної проблеми.

3. Узгоджені методи, способи діяльності, спрямовані на досягнення спільного результату діяльності.

4. Проекти такого виду завжди мають міжпредметні зв’язки та глибшу інтеграцію знань.

 Основні джерела інформації під час обирання тематики проекту

1. Програмовий матеріал.

2. Події у світі.

3. Місцеві події.

4. Історія регіону, в якому живуть діти.

 Етапи роботи над проектом

1. Визначення теми, мети і завдань проекту.

2. Розробка плану діяльності для досягнення поставленої мети.

3. Виконання проекту.

4. Презентація робіт.

  Основні вимоги до використання методу проектів:

•     Наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми чи задачі, яка вимагає інтегрованого знання, дослідницького пошуку для її розв'язування, наприклад, проблема використання існуючого програмного забезпечення для розв'язування різних задач та ін.

•     Проект розробляється за ініціативою учнів. Тема проекту для всього класу може бути однією, а шляхи його реалізації в кожній групі різні.

•     Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів (наприклад, доповідь у відповідні служби, спільний випуск газети, альманаху, план заходів, рекомендації щодо впровадження та використання педагогічних програмних продуктів, створення веб-сторінки тощо).

•     Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів.

•     Визначення кінцевої мети спільних/індивідуальних проектів.

•     Визначення базових знань з різних галузей, необхідних для роботи над проектом.

•     Структурування змістової частини проекту (з вказуванням поетапних результатів). Проект заздалегідь спланований, сконструйований, але разом з тим допускає гнучкість і зміни в ході виконання.

•     Використання дослідницьких методів: визначення проблеми, задач дослідження, які випливають із проблем, висунення гіпотез щодо способів їх розв'язування, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз даних, підведення підсумків, коригування, висновки (використання в ході спільного дослідження методу «мозкової атаки», «круглою столу», статистичних методів опрацювання результатів експериментів, творчих звітів, перегляду та ін.).

•     Результати виконаних проектів повинні бути матеріальними, тобто оформлені певним чином (відеофільм, альбом, бортжурнал«подорожей», комп'ютерна газета, альманах,веб-сторінка).

•     Проект реалістичний, орієнтований на ресурси школи.

Освітній проект має структурну основу, яка відображається в його положенні чи програмі:

-    назва проекту;

-    цитата, лозунг або інша форма представлення проекту;

-    ідея проекту;

-    цілі і задачі проекту;

-    учасники проекту;

-    умови реєстрації в проекті;

-    терміни реалізації проекту;

-    етапи проведення проекту;

-    умови участі в проекті (організаційні, технічні, інші);

-    особливості проведення проекту, види діяльності учасників;

-    форми взаємодії організаторів проекту з його учасниками і іншими суб'єктами;

-    критерії оцінки робіт окремих учасників, всього проекту;

-    діагностична і оцінкова група;

-    результати проекту, їх оцінка; призи і нагороди;

-    можливе продовження і розвиток проекту;

-    автори, координатори, адміністратори, організатори проекту.

Етапи розробки і проведення проекту:

1. Цілі проекту з визначенням знань, умінь, навичок, яких повинні набути учні в результаті роботи над проектом.

2. Презентація ситуацій, які дозволяють виявити одну чи кілька проблем з обговорюваної тематики.

3. Висування гіпотез розв'язування виявленої проблеми («мозковий штурм»). Обговорення й обґрунтування кожної з гіпотез.

4. Обговорення методів перевірки прийнятих гіпотез у малих групах(у кожній групі по гіпотезі), обговорення можливих джерел інформації для перевірки висунутої гіпотези.

5. Обговорення оформлення результатів.

6. Робота в групах над пошуком фактів, аргументів, які підтверджують чи спростовують гіпотезу.

7. Захист проектів (гіпотез рішення проблеми) кожної з груп з опануванням всіма присутніми.

8. Висування нових проблем.

У зв'язку з розвитком засобів комп'ютерних телекомунікації широке розповсюдження одержують дистанційні освітні проекти, в яких беруть участь учні із різних шкіл, міст, країн.

Навчальний телекомунікаційний  проект — це спільна навчально-пізнавальна творча або правова діяльність учнів-партнерів, організована на основі комп'ютерних телекомунікацій, яка має спільну мету — дослідження деякої проблеми, узгоджені методи, способи діяльності, спрямована на досягнення спільного результату діяльності

Телекомунікація — передавання інформації на відстань за допомогою електронних засобів. Комп'ютерні телекомунікації — передавання інформації з одного комп'ютера на інший у будь-якій точці земної кулі. Комп'ютерні телекомунікації дозволяють учням і вчителям з різних країн світу спілкуватися між собою.

Тематика і зміст телекомунікаційних проектів повинні бути такими, щоб їх виконання цілком природно вимагало залучення властивостей комп'ютерних телекомунікацій. Іншими словами, далеко не всі проекти, якими б цікавими і практично значущими вони не здавалися можуть відповідати характеру телекомунікаційних проектів

Телекомунікаційні проекти виправдані педагогічно в тих випадках, коли в ході їх виконання

•    передбачаються численні, систематичні, разові або тривалі спостереження за тим або іншим природним, фізичним, соціальними іншим явищем, які потребують збирання даних у різних регіонах для вирішення порушеної проблеми,

•    передбачається порівняльне вивчення, дослідження того чи іншого явища, факту, події, яка відбулася чи має місце в різних місцевостях для виявлення певної тенденції або прийняття рішення, розробки пропозицій тощо,

•    передбачається порівняльне вивчення ефективності використання одного і того самого або різних (альтернативних) способів вирішення однієї проблеми, однієї задачі для виявлення найефективнішого, прийнятною для будь-яких ситуацій рішення, тобто для одержання даних про об'єктивну ефективність способу вирішення запропонованої проблеми,

•    пропонується спільна творча розробка деякої теми, будь-то чисто практична або творча робота (створення журналу, газети, веб-сторінки, п'єси, книги, музичного твору, пропозицій щодо вдосконалення навчального курсу, педагогічного програмного продукту, спортивних, культурних спільних заходів, народних свят та ін ),

•    передбачається провести захоплюючу пригодницьку спільну комп'ютерну гру, змагання

Особливості використання телекомунікаційних проектів  

Телекомунікаційний проекти, як і проекти будь-якого іншого вид.  Можуть бути ефективні лише в контексті значної концепції навчання і виховання. Вони припускають відхід від авторитарних методів навчання, з одного боку, але з іншого, передбачають ретельно продумане і концептуально обґрунтоване поєднання з різноманіттям методів форм і засобів навчання. Це лише компонент системи освіти, а не сама система

•       Організація телекомунікаційних проектів потребує спеціальної і досить ретельної підготовки як вчителів, так і учнів.

•       Телекомунікаційні проекти дозволяють не тільки передавати учням певну суму знань, а також навчити здобувати ці знання самостійно за допомогою різноманітних досліджень, експериментів пошуків, зокрема використання глобальної комп'ютерної мережі Інтернет, уміти користуватися одержаними знаннями для розв'язування нових пізнавальних і практичних завдань

•       Учителі й учні в процесі роботи в телекомунікаційному проекті набувають комунікаційних навичок і вмінь, тобто вміння працювати в різних групах, виконуючи різні соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника та ін.).

 

Розділ 3. З ДОСВІДУ РОБОТИ.

3.1 Метод проЕКТІВ  НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ.

Метод проктів є сучасним методом, який дуже доцільно використовувати на усіх етапах узагальнення та систематизації знань.

Проектний метод завжди орієнтований на самостійну роботу учнів. За допомогою нього учні не тільки отримують суму тих чи інших знань, але і навчаються здобувати ці знання, користуватися ними для розв'язання пізнавальних і практичних завдань. Метод проектів не є принципово новим у світовій практиці. Він виник ще на початку нинішнього століття в США, його називали також методом проблем і пов'язували з ідеями гуманістичного напряму в освіті. У сучасній педагогіці він використовується не замість систематичного предметного навчання, а поряд з ним, як компонент системи освіти.

Робота за методом проектів - це відносно високий рівень складності педагогічної діяльності. Якщо більшість загальновідомих методів навчання вимагають наявності лише традиційних компонентів навчального процесу - вчителя, учня і навчального матеріалу, який необхідно засвоїти, то вимоги до навчального проекту - абсолютно особливі:

• Наявність соціально значущої задачі (проблеми) - дослідницької, інформаційної, практичної.
• Планування дій по вирішенню проблеми.
• Дослідницька робота учнів.
• Таким чином, відмітна риса проектної діяльності - пошук інформації, яка потім буде оброблена, осмислена і представлена учасникам проектної групи.
• Результат роботи над проектом - продукт.
• Підготовлений продукт повинен бути представлений громадськості, і представлений досить переконливо, як найбільш прийнятне засіб вирішення проблеми. Таким чином, проект вимагає презентації.

Тобто проект - це “п'ять П”:

Проблема - Проектування (планування) - Пошук інформації - Продукт - Презентація.

Метод  проектів на уроках базового курсу інформатики.

Цей курс орієнтований на забезпечення обов'язкового загальноосвітнього мінімуму підготовки школярів з інформатики. Він спрямований на оволодіння учнями методами і засобами інформаційної технології вирішення завдань, формування навичок свідомого і раціонального використання комп'ютерів у своїй навчальній, а потім професійної діяльності.

Однак при навчанні інформатики виникає цілий ряд проблем:

• недостатність і нерівномірність загальної підготовки учнів;
• низький рівень мотивації навчання (не тільки в області інформатики, але і у всіх інших дисциплінах);
• динамічність розвитку змісту курсу інформатики.

Необхідно вибрати один або кілька методів і форм навчання, що дозволяють максимально вирішити ці проблеми. І ось тут на допомогу може прийти використання методу проектів.

Проектний метод активізує пізнавальні здібності, розкриває творчі можливості, враховує інтереси учня. Ця форма роботи забезпечує облік індивідуальних особливостей учнів, відкриває великі можливості для виникнення групової, пізнавальної діяльності.

Наведу орієнтовний приклад тем, які я пропоную учням на своїх уроках. Будь яку вибрану тему проекту з інформатики можна брати за основу, доповнювати та змінювати відповідно до інтересів дитини.

Дані теми робіт  розташовані за розділами та темами, що вивчаються учнями на предметі інформатика.

 

Системи числення.

Арифметичні дії в позиційних системах числення.

Виведення ознак подільності в різних системах числення.

Двійкова система числення.

Дії над числами в різних системах числення.

З історії систем числення.

Історія систем числення.

Недесяткові системи числення.

Від звичайних дробів до двійкових.

Позиційні системи числення.

Представлення чисел за допомогою систем числення.

Ознаки подільності в різних системах числення.

Римська система числення.

Системи числення.

Системи числення Стародавнього світу.

Способи представлення чисел в різних системах числення.

Стародавні системи числення.

Я моделюю ЕОМ в трійковій системі числення.

Історія комп'ютера (ЕОМ)

Абак і його різновиди.

Архітектура ЕОМ "по фон Нейману".

Історія Інтернету.

Історія розвитку обчислювальної техніки.

Історія системи числення і розвиток обчислювальних машин.

Обчислювальні засоби минулих років.

Перші електронно-обчислювальні машини.

Соробан - улюблені рахівниці японців.

Токарний верстат або механічний комп'ютер.

Хто винайшов арифмометр.

Що таке перфокарти?

 

Алгоритми

Алгоритми в нашому житті

Алгоритми рішення текстових завдань.

Алгоритми витягання квадратних і кубічних коренів.

Алгоритм рішення рівнянь

Алгоритми. Структурний підхід в алгоритмізації.

Алгоритм виготовлення орнаменту.

Алгоритм рішення рівнянь.

Програмування

Автоматизована система контролю відвідувань навчального закладу.

Автоматизована система управління персональними даними учнів школи.

Анімація з використанням координат.

Використання комп'ютерних технологій для реалізації рішень систем лінійних рівнянь.

Геометрія завдань лінійного програмування.

Делфі-додаток "Побудова графіків основних математичних функцій".

Дослідження інформаційної провідності соціальних мереж.

Електронний підручник "Навколишній світ".

Програма для тестування.

Електронні таблиці (Microsoft Excel)

Діаграми і їх використання.

Методи рішення систем лінійних рівнянь в додатку Microsoft Excel.

Побудова графіків кривих в Microsoft Excel

Рішення систем рівнянь в Microsoft Excel.

Рішення завдань за допомогою програми MS Excel.

Використання комп'ютера для досліджень функцій і побудови графіків.

Соціологічне опитування

Створення презентацій (Microsoft PowerPoint)

Електронне портфоліо учня.

Створення електронної вікторини.

Створення навчального посібника "Open Office. Calc".

Створення навчального посібника "Open Office. Impress".

Створення навчального посібника "Open Office. Writer".

Створення цікавих тестів.

Графічні редактори

Використання редакторів векторної графіки для побудови перерізів многогранників.

Інтерактивні інструменти програми "Corel DRAW".

Комп'ютерне моделювання розгорток правильних многогранників.

Панель інструментів програми "Corel DRAW".

Загальні теми проектів з інформатики

Інформація та інформаційні процеси.

Антивіруси. Аналіз антивірусів.

Використання електронних тестів на уроках математики.

Вплив комп'ютера на психіку дітей.

Комп'ютер і його дія на поведінку, психологію дитини.

Комп'ютерні тести з математики.

Комп'ютерні віруси.

Наприклад, розглянемо проект на тему: «Інформація та інформаційні процеси».

Вікова група: учні 5 - 7 класів

Тип проекту: інформаційний

Планований результат: створення учнем альбому з підбіркою повідомлень, ілюстрацій, аналізом представленого матеріалу і власними коментарями про складові комп`ютера та їх призначення. Презентація проводиться при вивченні теми «Скалдові комп'ютер» у формі прес - конференції.

Цілі: закріпити навички учнів управлінням інформаційними процесами, а саме, обміном, зберіганням та обробкою інформації. Формування навички самостійного виконання завдання, а також потреби до розширення свого кругозору.

Тривалість: 2-3 місяці

Проект  на тему «Соціологічне опитування»

При вивченні інформаційних технологій цікавим виходить проект «Соціологічне опитування», де старшокласники, склавши анкету і провівши соціологічне дослідження за обраною ними ж суспільно значущої теми, обробляють отримані матеріали в Excel.

Тип проекту: дослідницький.

Планований результат: отримання кількісних характеристик різних соціальних явищ, їх ілюстрація.

Мета: відпрацювання навичок збору інформації шляхом проведення анкетування, практичне використання наявних знань для обробки результатів за допомогою Excel, самонавчання побудови діаграм за отриманими таблиць.

Предметно-змістовна область: інформатика і будь-яка область навколишньої дійсності.

Тривалість: два уроки і час для підготовки домашнього завдання.

Використовується робота в групах. Для представлення результатів можлива демонстрація підготовленої презентації, створення Web-сторінки.

Описані проекти дають уявлення про можливості включення елементів проектної діяльності викладання базового курсу інформатики. Аналіз рівня їх виконання дозволяє зробити наступні висновки:

• проектна діяльність дозволяє вирішити проблему різнорівневої комп'ютерної підготовки учнів. Кожен працює в своєму темпі, освоюючи посильні навички і вміння;
• оцінка, виставлена не за відтворення пройденого матеріалу, а за старання самостійно розширити свої знання, знайти їм практичне застосування, вміння працювати в колективі є хорошим стимулом для подальшого навчання;
• метод проектів дає можливість організувати практичну діяльність у цікавій для учнів формі, направивши зусилля на досягнення значущого для них результату.
• освоєння програмних засобів та обчислювальної техніки стає більш осмисленим, робота учнів усвідомленої, захоплюючою, пізнавально вмотивованою.

3.2 Метод проектів в початкових класах.

Організовуючи проектну діяльність у початковій школі, учитель має враховувати вікові й психолого-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку. Дитина молодшого шкільного віку має невеликий життєвий досвід, тому і коло соціально значущих проблем, з якими вона могла мати справу, вузьке, її уявлення про такі проблеми мало диференційовані, однопланові. Проблема проекту, яку ми пропонуємо молодшому школяреві, має бути соціально детермінованою та знайомою і цікавою для нього. Тому теми дитячих проектних робіт краще вибирати із змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей.

 Вимоги до проектної роботи в початкових класах:

1. Контроль за виконанням проектних завдань має бути ретельніший (більша кількість консультацій і спостережень за веденням проектної документації), адже теоретичних, практичних знань та вмінь у молодших школярів ще бракує.

2. Проекти для початкової школи здебільшого мають бути короткотривалими (обдаровані учні, які випереджають у своєму розвитку однолітків, можуть успішно розробляти і довготривалі проекти).

3. У роботі з усім класом слід віддавати перевагу рольовим, інформаційним, творчим проектам — ці види діяльності завжди цікавили молодших школярів.

4. Для пошукової діяльності бажано спочатку залучати дітей з підвищеною навчальною мотивацією — їхні дослідження можуть зацікавити інших учнів.

5. У ролі перших проектів у початковій школі варто обрати групові. Це надасть можливість диференційовано розподілити проектне завдання: після здійснення проекту кожна дитина вважатиме себе здатною брати участь у його виконанні. Учитель отримає уявлення про можливості кожної дитини (зокрема для пропозицій щодо індивідуальних проектів у подальшому) і виділить лідерів, які зможуть очолити майбутні проектні групи.

6. Значну увагу необхідно приділяти презентації проектів: запрошувати на неї батьків, учнів інших класів (такий підхід створює мотивацію для подальшої роботи).

7. Учитель на початку проектування повинен підвести учнів до вибору теми.

8. Теми учнівських проектів мають бути різноманітними, їх не слід регламентувати та виділяти більш значущі.

9. Робота над проектами у початкових класах не повинна бути вимушеною, учні мають працювати добровільно.

  З використанням методики проектних занять учні освоюють базові технічні навички і конкретні моделі діяльності з застосуванням засобів інформаційних і комунікаційних технологій (ІКТ). Учень виконує завдання, що є осмисленими, цікавими і важливими особисто для нього, і при цьому:

• освоює моделі навчальної діяльності,
• здобуває конкретні технічні навички у використанні ІКТ, одержує представлення про широкий спектр технічних рішень (устаткування й інформаційних ресурсів),
• одержує найбільш істотні базові знання з області інформаційних технологій,
• розвиває навички спілкування.

Загалом, курс навчання інформатиці можна представити у вигляді великого міжпредметного проекту, у якому виділяються більш дрібні проекти, як індивідуальні, так і групові. Робота в одному проекті може природним образом перетікати в наступний проект. Наприклад, проект «Родове дерево» служить природним продовженням проекту «Моя родина», а цей – проекту «Моє ім'я».

У ході навчальної діяльності кожен учень, а також клас у цілому, формує свій особистий інформаційний простір. Цей простір містить у собі мультимедіа-твір класу і кожного учня, а також інші інформаційні об'єкти, у тому числі – результати проектної роботи.

У молодших школярів доцільно формувати не тільки елементи комп'ютерної грамотності, але й початкові знання основ інформатики, здійснювати пропедевтику її фундаментальних понять і способів діяльності. Використання методу спрямовано на розвиток пізнавального інтересу учнів, формування активної, самостійної позиції.

У 2-3 класі у вигляді проектів мої учні роблять  добірку ребусів, загадок на тему, що вивчається,  з  обов'язковою презентацією у формі гри з класом.

У 4 класі я розподіляю проекти по досліджуваних лініях курсу.

Лінія «Моделювання»:

• Моделі своєї кімнати і презентація у формі гри «Йдемо в гості»
• Графічні моделі процесів і проведення гри «Вгадай процес»

Лінія «Алгоритмізація»:

• Опис послідовності дій, які діти виконують щодня і презентація у вигляді гри «Роботи».
• Типи проектів у початковій школі: інформаційні, ігрові;
•  за тривалістю: короткострокові (2 - 4 уроки).

Проект з інформатики в початкових класах може бути представлено не тільки за допомогою презентації, а й вигляді лепбука. Такі проекти дуже подобаються учням початкової школи. Учні молодших класів виконують їх  в групах. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Дуже велике значення в процесі навчання, а саме на уроках інформатики приділяється узагальненню та систематизації знань. Це той етап, на якому утворюється цілісна картина теми та міцнішими стають знання та навички.

У процесі засвоєння нових відомостей важливо дбати не тільки про якість, а й про тривалість збереження в пам’яті результатів праці, адже без міцних знань не може йтися про розвиток дитини: мислення й пам'ять тісно пов’язані між собою. Серед засобів, які забезпечують міцність знань, умінь і навичок, повторенню належить виняткова роль, оскільки воно виконує незамінні функції у навчальному процесі: запобігає забуванню вивченого, допомагає актуалізувати здобуті раніше знання для успішного та якісного усвідомлення нового навчального матеріалу, дає змогу сформувати й удосконалити практичні уміння і навички, уточнити і поглибити засвоєне. Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок є важливим чинником для кожного уроку, проте особливого значення цей процес набуває на уроках узагальнювального повторення, коли увага учнів зосереджується на найважливіших питаннях теми (розділу), взаємозв’язках між ними.

Моїм улюбленим методод є метод проектів.

Метод проектів є однією з інноваційних педагогічних технологій, що відповідає вимогам Національної доктрини розвитку освіти щодо переходу до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, коли увага переноситься на процес набуття школярами знань, умінь, навичок, життєвого досвіду, які трансформуються в компетенції.

  На основі отриманих результатів роботи можна зробити висновок, що метод проектів дійсно є засобом ефективного та якісного навчання учнів.

  Я вважаю, що під час проектної діяльності, починаючи з молодшого шкільного віку, діти набувають таких вмінь і навичок, як: самостійно знаходити спосіб здобуття знань, формулювати запитання до вчителя з метою отримання інформації, знаходити декілька варіантів розв’язання проблеми, висунення власної гіпотези; в учнів розвиваються прагнення до творчості та саморозвитку, бажання і здатність самостійно вчитися.

  Учні застосовують знання, здобуті під час проектної діяльності, на уроках, у всеукраїнських інтерактивних конкурсах, олімпіадах. 

Крім того, учні вчаться відстоювати свою власну думку, водночас знаходячи компроміс, підтримувати інших під час виступу. Поліпшуються відносини у колективі.

  Метод проектів дає змогу дитині та її вчителеві піднятися на вищий рівень розвитку і повірити у свої можливості.

 

 

 

 

Література

1. Васильев В. Проектно-исследовательская технология: развитие мотивации // Народное образование.— 2000.— № 9.— С. 177–180.
2. Метод проектів : особливості застосування в початковій школі : Посіб. для вчителів початкових класів, слухачів курсів підвищення кваліфікації, студентів педагогічних факультетів вищих навчальних закладів.— К : Київський міський педагогічний університет ім. Б. Д. Грінченка, 2009.— 42 с.
3. Силів Л. Шкільний курс інформатики: формування ІКТ- компетентності учнів / Лариса Силів. // Школа. – 2014. – №12. – С. 90–94.
4. Синишин Л. Можливості використання персонального комп'ютера вчителями початкової школи / Леся Синишин. // Початкова школа. – 2011. – №11. – С. 51–52.
5. Сідляр Т. Розвиток пізнавальних процесів . Психолого-педагогічний супровід навчально-виховного процесу / Т. Сідляр. // Психолог. – 2006. – №41. – С. 27–32.
6. Смоляк В.М. Методичний посібник. Методика інформатики в початковій школі.-Запоріжжя.-2005р.             
7. Співаковський О. Методика застосування ІКТ у початковій школі / О. Співаковський, Л. Петухова, В. Коткова. // Початкова осівта. – 2013. – №18. – С. 39 – 47.
8. Тимчина Н. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у початковій школі:переваги та недоліки / Н/Тимчина. // Завуч. – 2011. – №15. – С. 10–12.
9. Турченюк О. Комп’ютер на уроках у початковій школі / О. Турченюк, Н. Прохорова. // Інформатика. – 2013. – №6. – С. 12–15.
10.  Хомич С. Використання мультимедійних засобів у навчально-виховному процесі початкової школи / С. Хомич. // Початкова школа. – 2010. – №11. – С. 41 – 43.
11.  Хомич С. М. Мультимедійні засоби навчання у початковій школі / С. М. Хомич. // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2014. – №4. – С. 29 – 32.