Лекція "Гідросфера та системи Землі" (11 клас, нова програма)

Лекція 7

Розділ ІІ. Загальні закономірності географічної оболонки Землі

Тема 5. Гідросфера та системи Землі

Практична робота 6: Складання та аналіз схеми системи течій у Світовому океані; порівняння впливу холодної та теплої океанічних течії на клімат одного з материків.

Мета: сформувати уявлення про властивості гідросфери; актуалізувати знання про клімат, ресурси гідросфери,  закріпити знання читання карт Світового океану , складання комплексної характеристики об’єктів гадросфери та їх аналізу.

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності студентів:

Знаннєвий компонент:

називає складові Світового океану, найбільші гідрографічні об’єкти материків, України;  формулює залежність між тектонічною, геологічною будовою, рельєфом, кліматом  і водами суходолу; знає формулу обрахунку показника за без забезпеченості  водними ресурсами.

Діяльнісний компонент:

розпізнає на контурних  картах різного масштабу частини Світового океану, найбільші річки, озера; класифікує річки, озера, болота, льодовики за різними критеріями; складає характеристику вод певного регіону (країни) та України; порівнює водозабезпеченість окремих регіонів світу, України; аналізує систему течій у Світовому океані, густоту і конфігурацію річкової мережі території, режим річок; установлює взаємозв’язок між літосферою, атмосферою, гідросферою на прикладі окремих ландшафтів своєї місцевості; використовує фізичні й топографічні карти для характеристики гідрографічних об’єктів; застосовує гідрографічні поняття для опису (характеристики) водних об’єктів; розв’язує задачі на визначення показника водозабезпеченості території.

Оцінно-ціннісний компонент:

оцінює ресурси Світового океану та прісних вод на суходолі, вплив запасів водних ресурсів на розташування водомістких виробництв; визначає рівень безпеки проживання на узбережжях океанів, в районах поширення катастрофічних паводків, повеней, карсту; усвідомлює загрози забруднення вод  Світового океану і суходолу, вплив якості води на здоров’я людей; пропонує способи розв’язання проблеми забруднення річок і водойм своєї місцевості

Обладнання:  фізична карта світу, атласи.

Тип заняття: комбінований ( засвоєння нових знань та практичне використання знань, умінь та навичок).

ХІД  ЗАНЯТТЯ:

І. Організаційний момент                                                                        3 хв.

ІІ. Перевірка  знань           10 хв.

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності                            5 хв.

Вивчення нового матеріалу                                                                    25 хв.

IY.Закріплення нових знань, умінь та навичок,

практична робота               30 хв.

Y. Підсумок заняття                                                  5 хв.

YI.Домашнє завдання                                                   2 хв.

 ІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності 

Найпоширеніший мінерал на Землі – це вода. Вода – особлива речовина, що перебуває у трьох агрегатних станах: твердому (при температурі, нижчій від 0°С – сніг та лід), рідкому (при температурі від 0 °С до 100°С – прозора рідина без смаку та запаху) та газоподібному (при температурі, вищій від 0°С – водяна пара). Вода входить до складу всіх живих організмів. Тіло людини, наприклад, на 65% складається з води. Гриби, водорості та багато інших рослин, особливо тих, що мають соковиті плоди, можуть вміщувати до 98% цієї речовини. На земній кулі міститься близько 1,5 мільярда кубічних кілометрів води, яка утворює водну оболонку планети – гідросферу. На океани та моря припадає 97,4% води і лише 2,6% – це прісні води. Понад 3/4 усієї прісної води розміщено в льодовиках, де вона перебуває у твердому стані.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Запаси води на Землі. Світовий океан та його складові. 

Світовий океан — безперервна водна оболонка земної кори (океаносфера), що оточує материки. Він становить 70,8 % (361 мли км2) земної поверхні, у ньому зосереджено 96,5 % (1370 млн.км3) усіх вод планети. Залежно від будови дна, обрисів материкових берегів, руху вод структура Світового океану складається з океанів, морів, заток і проток.

Майже чверть запасів прісних вод становлять підземні води, значна частка яких у вигляді вічної мерзлоти також знаходиться у твердому стані. Лише 280 тис. кубічних кілометрів – це поверхневі води суші (озера, водосховища, річки, болота), 14 тис. кубічних кілометрів прісної води перебуває в атмосфері в газоподібному стані.

Океан — найбільша частина Світового океану, обмежена материками. Світовий океан поділяють на 4 океани: Тихий (площа 178,7 млн. км2, об'єм води 710 млн.км3, пересічна глибина 3984 м). Атлантичний (91,6; 330; 3602), Індійський (76,2; 283; 3736), Північний Льодовитий (14,7; 18; 1220). Межі океанів проводять по материках та островах, а у водних просторах — по меридіанах мисів: мис Горн (о. Вогняна Земля) між Тихим і Атлантичним, мис Голковий між Атлантичним та Індійським, мис Південний (о. Тасманія) між Індійським і Тихим. Межі Північного Льодовитого океану з Атлантичним — підводні підвищення північніше Північного полярного кола, Тихого — Берингова протока. Окремі дослідники називають п'ятий — Південний океан, до якого включають води Південної півкулі між Антарктидою і південними закінченнями материків Південної Америки, Африки та Австралії. Але на міжнародному гідрографічному конгресі в Монако в 1952 р. було прийнято рішення не виділяти Південний океан у самостійний. Одночасно там же був "ліквідований" Північний Льодовитий океан, який приєднали до Атлантичного океану як внутрішнє Полярне море. Та не всі вчені світу погодилися з цим рішенням, і тому на багатьох картах Північний Льодовитий океан фігурує як самостійний, а також на деяких картах відновлено назву Південного океану.

Море — частина Світового океану, що відокремлена від нього суходолом, підводним підвищенням або островами і має своєрідний гідрометеорологічний режим. За ступенем відокремлення і режимом є внутрішні моря — це ті, що знаходяться глибоко в суходолі і сполучаються з океаном однією або кількома протоками. Наприклад, Азовське, Чорне, Середземне. Окраїнні моря — це ті, що недалеко в суходолі й відокремлюються від океану островами, півостровами і нерівностями дна, як-от Берингове. До міжострівних морів належать Яванське, Сулавесі та ін. Усього на планеті налічується до 60 морів. Вони займають близько 60 % площі Світового океану.

Затока — частина акваторії моря (або океану), що заглиблюється в суходіл і має вільний водообмін з основним водним басейном. За походженням розрізняють океанічні й морські затоки, за формою—воронкоподібні, витягнуті, розгалужені, за властивостями вод — опріснені, солонуваті, солоні, за глибиною—мілководні й глибоководні. Наприклад, Одеська, Біскайська, Бенгальська затоки.

Протока — порівняно вузька смуга води, що розділяє які-небудь ділянки суходолу і з'єднує суміжні водні басейни або їхні частини. Наприклад, Керченська протока сполучає Азовське і Чорне моря.

Вплив процесів у літосфері на природу океанів. Роль океанів у формуванні гірських порід і рельєфу узбережжя.

Взаємодія Світового океану і літосфери відбувається в конфігурації берегової зони, де під впливом хвиль формуються своєрідні форми рельєфу. Енергія хвиль, яка приходить від атмосфери через вітер, зменшується від тертя води об дно, руйнування берегів, транспортування і сортування уламкового матеріалу. Рухи земної кори спричиняють цунамі.

Вплив атмосферних процесів (явищ) на Світовий океан. Роль Світового океану у  формуванні глобальних і місцевих систем повітряних потоків у нижніх      шарах тропосфери.

Характерною особливістю океанічних вод є перебування у вічній і безперервній взаємодії насамперед з атмосферою. При цьому Світовий океан — основне сховище водних запасів планети — відіграє одну з провідних ролей у формуванні неповторного обличчя нашої планети. Світовий океан — найважливіша ланка в ланцюзі одержання й перерозподілу сонячної енергії по земній поверхні. Океан відіграє роль планетарного демпфера (пом’якшувача).

Як писав американський метеоролог Дж. С. Малкус, водяна пара — це основне “пальне” атмосфери, принаймні в її нижніх шарах. Саме в процесі випаровування слід шукати причини, що породжують рух повітря, тобто вітер, який у свою чергу впливає на море, і при цьому відбувається пряма передача механічної енергії морю.

Найтеплішим є Тихий океан (+19,37°С). Друге місце посідає Індійський океан (+17,27°С), третє — Атлантичний (+16,53°С), і найнижча температура –75°С у Північному Льодовитому океані. Найнижча температура морської води — близько –2°С — вода замерзає при такій температурі. Найвища температура поверхні моря (+35,6°С) спостерігається у Перській затоці. Амплітуда коливання морської води становить лише 38°С.

Особливу роль у макропроцесних взаємодіях океану й атмосфери відіграє тепловий бюджет океану. Максимальні теплові потоки в атмосфері рухаються над теплими океанічними течіями, такими як Гольфстрім і Куросіо.

Вплив Гольфстріму дуже позначається на природі Північного Льодовитого океану. Саме завдяки Гольфстріму на північному узбережжі Європи значно тепліше, ніж у Північній Америці на тих самих широтах, а поблизу Північного полярного кола на Лефотенському острові температура досягає середньорічної температури Криму. Роль такої самої “печі” відіграє Куросіо для Японії.

Є багато холодних течій, які також впливають на клімат. Так, із Баффінової затоки виходить Лабрадорська течія, яка несе холодну воду (з айсбергами) із полярних морів. Вважають, що саме вона була причиною трагічної загибелі “Титаніка” в 1912 р. Холодна Перуанська течія біля берегів Південної Америки помітно впливає на атмосферні процеси в цьому районі. Повітряні маси, проходячи над холодними водами цієї течії, не насичуються вологою і не приносять опадів на материк. Саме тому на узбережжі й західних схилах Анд не буває опадів по кілька років — район пустелі Атаками.

Вплив Світового океану має глобальний характер, але океан виступає опосередковано, через загальну циркуляцію. В океані відбуваються такі явища, які не тільки захоплюють людину, а й змушують рахуватися з ними.

Так, тропічні циклони відносять до найбільш грізних явищ природи. Виникають вони над теплими водами тропічних морів і протягом багатьох століть супроводжуються людськими жертвами, руйнуваннями, величезними збитками.

Тропічні циклони називають по-різному. У районі Карибського моря їх називають ураганами, на північному заході Тихого океану — тайфунами, у південно-західній частині Індійського океану та в Аравійському морі — тропічними циклонами.

Ресурсний потенціал Світового океану та вплив людства на стан океанічних вод, запаси мінеральних, біологічних ресурсів. 

Здавна використовуються біологічні ресурси морів та океанів. Проте серед трьох груп океанічних організмів — планктону, нектону і бентосу здебільшого експлуатуються лише запаси нектону (риби і ссавці). їх біомаса складає всього 1% від 35 млрд. т. біомаси всіх морських організмів і дає змогу отримувати до 100 млн. т продукції щорічно. Якщо людство зможе використовувати всі групи живих організмів, то вилов морепродуктів зросте у кілька разів. Концентрація найбільшої кількості морських організмів на континентальному шельфі, особливо на мілководдях (так званих «банках») дає змогу штучно розводити багато видів риб, молюсків, водоростей. Вже зараз марикультура, яка досить інтенсивна лише в країнах Східної і Південно-Східної Азії, дає до 20% всієї продукції моря.

Практично невичерпними є мінеральні ресурси Світового океану, хоч зараз їх експлуатація здебільшого є або технічно неможливою, або економічно неефективною. У кожному км3 води міститься 35 млн. т. солей, що складаються із 70 хімічних елементів.

Енергетичні ресурси океану також величезні і мають різне генетичне походження. Гравітаційна енергія Землі, Місяця і Сонця призводить до виникнення припливно-відпливних явищ. У відкритому океані висота припливних хвиль не перевищує одного метра, але у довгих і вузьких затоках, особливо східних узбереж материків, вони можуть перевищувати 10 м. Саме в таких затоках у Франції, Великобританії, Росії, США, Канаді, Аргентині та багатьох інших країнах можливе будівництво припливних електростанцій (ПЕС) із сукупним виробництвом енергії більше одного трлн. кВт/год. Але через недосконалість технологій і деякі негативні екологічні наслідки сучасних ПЕС їх широке промислове будівництво можливе лише у майбутньому.

  Океан щедро пропонує людині свої багатства: корисні копалини і продукти харчування, ліки і різні види енергії. Проте людина так і не навчилася використовувати ці багатства раціонально. Так, через надмірний видобуток корисних копалин і інтенсивне господарювання виснажуються ресурси океану, а його води забруднюються промисловими, сільськогосподарськими і побутовими відходами, сміттям. Непоправної шкоди океану завдає нафтове забруднення і захоронення в його глибинах шкідливих речовин. Останнім часом посилюється вплив як забруднювача численних морських транспортних перевезень.

Проблеми Світового океану потребують нині від світової громадськості узгодження дій щодо використання ресурсів океану і запобігання подальшому його забрудненню.

Води суходолу, чинники їх нерівномірного розподілу на материках                    та по території України. 

 До вод суходолу, які іноді ще називаються внутрішніми водами, відносять річки, озера, підземні води та природний лід. Чинники їх нерівномірного розміщення на материках: клімат та рельєф. На стан вод суходолу впливає господарська діяльність людства.

За розміщенням води суходолу поділяють на дві великі групи: поверхневі та підземні.

Річки представляють собою найважливішу частину гідросфери. Самий великий річковий басейн у світі – це річка Амазонка (Південна Америка) з притоками.

Озеро є великою за площею замкнутою природною водоймою на поверхні землі. Озера не мають зв’язку зі Світовим океаном, тобто, не з’єднані з морями річками і протоками.

Найбільше за площею озеро у світі – Каспійське море;

Найглибше – озеро Байкал, глибина якого досягає 1630 м.

Всі озера розділяються (за методом утворення улоговин) на такі типи :

вулканічні; тектонічні; запрудні; залишкові; льодовикові; лиманні; карстові; стариці.

Льодовики представляють собою рухомі скупчення льоду. Вони утворюються за рахунок твердих атмосферних опадів. Льодовики бувають двох видів:

покривні; гірські.

Гірські льодовики – це льодовики, які розташовані на гірських вершинах.

Найбільш великими з них є льодовики Паміру і Гімалаїв. Поверхневі льодовики покривають поверхню деяких островів (Гренландія) і Антарктиди.

Льодовики – це дуже важливе джерело прісної води, однак використання їх водних ресурсів – це складний процес. Танення льоду може призвести до негативних наслідків, зокрема затоплення всіх приморських міст світу.

Найбільш поширеними видами штучних водойм є водосховища і ставки.

Україна належить до держав з недостатнім забезпеченням водними ресурсами. Вона – одна з найменш водозабезпечених країн Європи. Водні об’єкти України вкривають 24,2 тис.кв.км, що становить 4,0% від її загальної території  (603,7 тис. кв. км ). До цих об’єктів належать річки, озера, водосховища, ставки, канали тощо. Територія України має не дуже густу річкову мережу ( середнє значення – 0,34 км/кв.км ), тут нема великих природних водойм і небагаті запаси підземних вод. Болота, що були природним регулятором водності річок, нині наполовину осушені. Отже, водні природні ресурси України – це, насамперед, місцевий і транзитний стік річок, водні запаси озер, штучних водойм і підземних горизонтів.

Взаємозв’язок геологічної будови, рельєфу і річкової мережі території.

По поверхні земної кулі річки розподілені украй нерівномірно. На кожному материку можна позначити головні вододіли — межі областей стоку, що поступає в різні океани. Головний вододіл Землі ділить поверхню материків на 2 основних басейни: атлантико-арктичний (стік з площі якого поступає в Атлантичний і Північний Льодовитий океани) і тихоокеанський (стік в Тихий та Індійський океани). Обсяг стоку з площі першого з цих басейнів значно більше, ніж з площі другого.

Густота річкової мережі і напрям течії залежать від комплексу сучасних природних умов, але часто в тій чи іншій мірі зберігають риси колишніх геологічних епох. Найбільшої густоти річкова мережа сягає в екваторіальному поясі, де течуть найбільші річки світу — Амазонка, Конго; у тропічних і помірних поясах вона також буває високою, особливо в гірських районах (Альпи, Кавказ, Скелясті гори тощо). У пустельних районах поширені епізодично поточні річки, що зрідка (при сніготаненні або інтенсивних зливах) перетворюються в могутні потоки (річки рівнинного Казахстану, уеди Сахари, крики Австралії тощо).

Вплив геологічних процесів на формування озер, пластів підземних вод

Більшість озер сформувалось внаслідок рухів земної кори чи вивержень вулканів (ендогенні процеси). Деякі були залишені льодовиками, що відступили, а деякі утворились внаслідок відділення від моря.

Тектонічні озера утворюються в прогинах земної кори на рівнинах (Ладозьке, Онезьке, Верхнє), у прогинах у горах (Маркаколь, Іссик-Куль, Алаколь), у передгірських западинах (Балхаш), у містах великих тектонічних тріщин (Байкал, Танганьїка). Вони великі за розмірами та глибокі. До них належать: Байкал в Євразії; Алберт, Едвард, Танганьїка, Ньяса в Африці; Мертве море на території Ізраїлю.

Вулканічні озера виникають у кратерах згаслих вулканів (озера на о. Ява, озера Больсена, Альбена, Авернське в Італії, Кроноцьке на Камчатці), серед лавових полів або в долинах річок, перегороджених лавою. Озера поширені в областях давньої або сучасної вулканічної діяльності (Японія, Сицилія, Ісландія, Закавказзя, Камчатка). Вулканічні озера є в Українських Карпатах (Липовецьке, Синє, Ворочівське).

Озера екзогенного походження: озера-стариці зустрічаються в заплавах річок; б) плесові озера являють собою розрізнені плеса пересохлих річок; в)дельтові озера утворюються в дельтах великих річок; лагуни та лимани морських узбереж – утворилися переважно внаслідок відокремлення від моря заток наносами (узбережжя Чорного, Азовського, Білого, Балтійського морів).

Карстові озера виникають у районах поширення вапняків, гіпсів, доломітів і утворюються під дією впливу підземних вод на розчинні породи. Улоговини цих озер мають правильну овальну або округлу форму і досить значну глибину. Це озера Світязь, Пулемецьке, Кримне, басейну р. Онега, Кавказу та ін.

Льодовикові озера виникли внаслідок дії льодовика - на кристалічних масивах Скандинавії, Канади; карові виникли на схилах гір (Альпи, Кавказ, Памір тощо);льодовиково-акумулятивні (моренні) утворилися внаслідок акумулятивної діяльності льодовиків і типові для Прибалтики, Полісся, північного заходу Росії. Озера льодовикового походження є в Українському Поліссі (Лука) та в Українських Карпатах (Несамовите, Бребенескул).

Особливу категорію льодовикових озер складають ще малодослідженні озера, які розташовані в районах покривного заледеніння, наприклад, в Антарктиді. В останні роки в Антарктиді відкрито і досліджено значну кількість великих і малих озер, що мають різну площу, температуру, мінералізацію води, льодовий режим (є озера, які скресають влітку або завжди знаходяться під льодом). Прикладом може бути озеро Схід, яке відкрите нещодавно поблизу російської станції «Восток» в Антарктиді. Дзеркало цього озера знаходиться нижче поверхні льодовикового щита приблизно на 3800 м. Воно має площу більше 10 000 км2, довжину 250 км, ширину 50 км, глибину 750 м.

 

Прісна вода як ресурс і чинник розміщення населення та виробництва.

Прісна вода – це необхідна умова для життя людини та її господарської діяльності.  Водні ресурси — винятково важливий чинник як для водомістких галузей промисловості (хімічної, електроенергетичної, металургійної), так і для сільського господарства, розвитку населених пунктів. Організація надійного водопостачання, захист водних ресурсів від забруднення і виснаження набувають у сучасних умовах особливої актуальності.

 

Мінеральні й термальні води: поширення, використання.

Мінеральними називаються природні води, які мають біологічно активні властивості і у фізіологічному відношенні благотворно впливають на людський організм. Ці якості зумовлені підвищеним вмістом у воді в розчиненому стані різних хімічних компонентів чи газів або органічних речовин. До категорії мінеральних можуть бути віднесені води з підвищеною температурою та води, яким властива підвищена радіоактивність.
Таким чином, це лікувальні води, що мають важливе бальнеологічне значення. Вони широко застосовуються для лікування різноманітних хвороб.

Термальні - це теплі та гарячі підземні води, що виходять на поверхню землі у вигляді джерел або видобуваються через свердловини.
З точки зору практичного використання підземні води за температурними ознаками можна рекомендувати для таких цілей: води до 20° найбільш ефективні, для водопостачання; в межах 20-50° — у бальнеології і йодо-бромному виробництві; водами з температурою 50-75° обігрівають теплиці, парники, застосовуються вони і у бальнеології; підземними водами з температурою 75-100°, як правило, теплофікують міста, курорти, сільськогосподарські об'єкти; води з температурою понад 100° можуть використовуватись головним чином в енергетиці.

Територіально в Україні термальні води  локалізовані у Криму та на Закарпатті. Зокрема, у Берегівському районі Закарпаття розвідане високопотужне джерело з температурою 50-52оС, дебет свердловини – понад 1000 м3/добу. Українські термальні води    поблизу с. Нижня Солотвина є аналогом термальних  вод, що біля м. Вісбадена (ФРН). У нашій країні використовують термальні води  для теплопостачання та як мінеральні води.

Водозабезпеченість регіонів і країн світу. Чинники дефіциту води.

Рівень водозабезпеченості населення різних регіонів світу, яке має доступ до води, зменшується. Основними причинами такого явища виступають нерівномірний розподіл водних ресурсів на території планети та зростаюче забруднення водних об’єктів. У той же час за попереднє століття загальне водоспоживання збільшилось у сім разів, а в сфері промислового виробництва – у 21 раз. Такі тенденції пояснюються інтенсивним його розвитком та зростанням водоємності виробництва.

Розподілені водні ресурси між континентами нерівномірно.

Статичних (вікових) ресурсів прісних вод (підземні води, великі озера і льодовики) найбільше мають Північна Америка та Азія, дещо менші — Південна Америка та Африка, найменші — Європа та Австралія.

Відновлювані водні ресурси (річковий стік) також розподілено по земній кулі нерівномірно. Найбільшу величину річкового стоку має Азія (30% стоку всіх річок планети) і Південна Америка (26%), найменшу — Європа (7%) та Австралія з Океанією (5%). Найбільш забезпечено річковою водою (з розрахунку на одного жителя) населення Південної Америки та островів Океанії, найменше — населення Європи та Азії (тут зосереджено 77% населення планети і лише 37% світових запасів щорічно відновлюваних прісних вод).[1].

Серед країн світу найбільші річкові водні ресурси мають Бразилія — 9230, Росія — 4270, США — 2850, Китай — 2600 км3 води на рік.

Причини нестачі води у світі такі: інтенсивне збільшення потреб у воді у зв'язку з ростом чисельності населення планети й розвитком галузей господарської діяльності, що вимагають величезних витрат водних ресурсів. Відбувається втрата прісної води внаслідок скорочення водоносності річок; забруднення водойм стічними водами.

Сучасні системи очищення води. Опріснення морської води

Методи очищення води та принципи роботи очисних пристроїв можна умовно розділити на фізико-хімічні, біологічні та механічні.

Хімічний процес очищення води, як правило, полягає в її хлоруванні чи озонуванні. Вкрай рідко, в особливих випадках, використовуються інші технології.

Сенс фільтрації полягає в тому, що за допомогою деяких засобів (наприклад, іонообмінних смол) можна відокремити від рідини забруднюючі речовини та елементи і тим самим провести фізико-хімічне очищення води.

Під фізичними способами очищення води мається на увазі якийсь фізичний вплив, що здійснюється на неочищену воду. Найпростішою фізичною технологією водоочищення можна назвати кип’ятіння. Інша технологія фізичної очищення – це опромінення води ультрафіолетом. 

Біологічні методи очищення води полягають у тому, що мікроорганізми в процесі переробки органіки, яка є для них поживними речовиною, впливають на процеси окислення і відновлення різних органічних субстанцій. У ході такої переробки стічних вод, мікроорганізми очищають воду від твердих і рідких продуктів життєдіяльності людини і господарсько-побутових органічних забруднень.

Очисні системи, що реалізують біологічні методи очищення води умовно можна поділити на природні і штучні споруди.

Очищення води сріблом відоме людям вже багато століть і сприятливий вплив срібла використовується дуже широко.

Очищення води гідроциклонами – метод використання спеціальних апаратів, здатних розділяти у воді високоабразивні матеріали, в залежності від їх розміру. Подібний метод очищення можна зустріти в промислових галузях. Використовуються гідроциклони для очищення стічних вод, а також для зневоднення різноманітних матеріалів.

Опріснення води ́ — видалення з води розчинених в ній солей до концентрації, яка є допустимою під час використання води для господарсько-питних або технічних потреб.

Для питного водопостачання придатна вода з вмістом розчинних солей не більше 1 г/л. Опріснення води практично може бути досягнуте випаровуванням (дистиляцією), виморожуванням, іонним обміном або електродіалізом.

Опріснення води для промислових і господарсько-питних потреб здійснюється на опріснювальних установках. У 1972 році вперше в світі була введена в дію і діяла майже 30 років атомна опріснювальна установка на базі реактора на швидких нейтронах бн-350 в місті Шевченко (Казахстан, нині місто Актау).

IY .Закріплення нових знань, умінь та навичок

Виконання практичної роботи №6  « Складання та аналіз схеми системи течій у Світовому океані; порівняння впливу холодної та теплої океанічних течії на клімат одного з материків»

Y. Підсумок заняття

Обмін результатами практичної роботи

YI.Домашнє завдання:

1.Опрацювати конспект лекції №7 (інформація  в Googl клас). Написати в зошиті підсумки теми.

Дослідження

1. Система протидії паводкам, повеням, селям і лавинам в окремих районах України. 

2. Карстовий рельєф як приклад взаємодії геосфер.

3. Прозорість води у річці (озері, ставку): від чого залежить і чому змінюється?