Лекція-концерт до ювілею П.І.Чайковського

Про матеріал
Лекція-концерт покликана познайомити слухачів з біографією та творчістю великого композитора Петра Ілліча Чайковського, і присвячена святкуванню 180-річного ювілею композитора. Метою лекції є підвищення загального культурного рівня, розширення кругозору та розвитку творчого потенціалу слухачів. Репертуар музичних номерів, які повинні звучати в лекції, може змінюватися на розсуд лектора, в залежності від підготовленості слухачів. Виконання музичних номерів учнями ДМШ (ДШМ) може тільки вітатися.
Перегляд файлу

Лекція-концерт до ювілею П.І.Чайковського

 

Звучить: «Полонез» з опери П.І. Чайковського «Євгеній Онегін», 6 картина.

 

Добрий вечір, дорогі діти та шановні дорослі!

               Ми        раді          бачити         вас          сьогодні         в         нашому           залі.

Наша зустріч присвячена ювілейній даті - 180 років від дня народження видатного композитора Петра Ілліча Чайковського.

                 Багато              років             тому              Петро             Ілліч                 написав:

«Я хотів би, всіма силами душі, щоб музика моя поширювалася, щоб з кожним днем збільшувалась кількість людей люблячих її, знаходять в ній розраду і підпору».

І ми сьогодні, на початку XXI століття, можемо з упевненістю сказати, що мрія композитора збулась. Його музика — найпопулярніша у світі. Чайковський — геній. Вся його творчість — це дихання небес. Кожна його тема, кожен мотив — жива струна його душі. Це композитор, твори якого найбільш часто виконуються музикантами. Кожна весна, щорічно, асоціюється з його ім'ям, бо 7 травня — день народження великого музиканта.

Звучить: Музика з «Симфонії №5», ІІ частина.

Виховання, початкову освіту, основи культури Чайковський отримав в родині. Сім'я була велика. Його любили, пестили, виховували, як і інших дітей. Але, за словами його няні - Фанні Дюрбе, Петро перевершував старших в здібностях і сумлінності в заняттях. Він був "тихоня" і дуже рідко отримував догани за пустощі. А ось щодо зовнішності, то відрізнявся неохайністю. Вічно з вихорами, недбало одягнений, через неуважність міг будь-де забруднитись. Але варто було, деякий час, побути з цим неохайним хлопчиком, щоб, піддавшись чарівності його розуму, а, головне, серця, — віддати йому перевагу перед іншими дітьми. Його любили всі, тому що відчували, як він любив усіх. Вразливості його не було меж, тому поводитись з ним треба було дуже обережно. Образити, зачепити його могла кожна дрібниця. Це була "скляна" дитина.

Надзвичайний слух і музична пам'ять проявилися в хлопчика дуже рано. Отримавши від матері елементарні поняття про музику, він, уже у п'ять років, цілком правильно підбирав на фортепіано і виявив таку любов до гри, що коли йому забороняли бути біля інструменту, продовжував на чому попало перебирати пальцями. Одного разу, захопившись цим «німим бреньканням» на склі віконної рами, він так розійшовся, що розбив його і дуже сильно поранив собі руку. Ця подія була дуже значною в житті Петра Ілліча. Вона послужила приводом до того, що батьки звернули увагу на непереборний потяг хлопчика і вирішили серйозно поставитися до його музичного розвитку. Була запрошена вчителька музики — Марія Марківна Пальчикова.

Звучить: Музика «Анастасія — вальс», Фа-мажор для фортепіано.

І все ж, попри яскраву обдарованість сина, батьки не думали про музичне майбутнє для нього. Занадто важка і безрадісна була дорога будь-якого артиста, музиканта в тих умовах, коли долі людей вирішували не здатності, а знатність походження і багатство.

Щоб забезпечити майбутнє сина, батьки влаштували його в Училище правознавства — привілейований навчальний заклад, який готував юристів високого класу. Майбутні правознавці отримували хорошу освіту — зокрема, і музичну. У 1859 році, після закінчення Училища, Чайковський був зарахований на державну службу в департамент Міністерства юстиції в чині титулярного радника.

Так тривало два роки. Чим далі, тим сильніше юнак відчував в собі пробудження музичного таланту, приховану, майже непомітну для оточення творчу силу. Назрівала криза, яка повинна була перевернути все життя і направити його у нове річище.

Звучить: фрагмент з балету «Лебедине озеро», 3 дія, Фінал.

Остаточний вибір музики, як свого покликання, стався восени 1862 року, коли Чайковський подав заяву про зарахування його в першу російську консерваторію, яка щойно відкрилась. «Я вступив до щойно відкритої консерваторії, і курс в ній починається днями. Минулого року, — пише він сестрі, — я дуже багато займався теорією музики та тепер рішуче переконався, що рано чи пізно, але я проміняю службу на музику. Не подумай, що я уявляю зробитися великим артистом, — я просто хочу тільки робити те, до чого мене тягне покликання; чи буду я знаменитий композитор чи бідний вчитель, але совість моя буде спокійна, і я не буду мати тяжкого права нарікати на долю і на людей».

 

Тільки тоді, коли Чайковському виповнився вже 21 рік, в ньому вперше, але зате з такою величезною всепереможною силою спалахнуло бажання займатися одним-єдиним, найголовнішим, найулюбленішою справою — музикою.

Звучить: Маслена із фортепіанного циклу «Пори року».

Потрібні були величезна воля, мужність, сила духу, поєднані з геніальними здібностями, любов'ю до мистецтва і вірою в нього, щоб за чотири роки з дилетанта стати майстром. Творчий діапазон Чайковського дуже великий: він став автором 10 опер, 3 балетів, 6 симфоній, 4 інструментальних концертів, 100 романсів і безлічі інших творів.

Слава, яка прийшла до нього ще за життя, поширилася по всьому світу. Свідченням цієї слави було обрання його членомкореспондентом паризької Академії витончених мистецтв в 1892 році та присвоєння почесного ступеня доктора Кембридзького університету в 1893 році.

Здійснилася мрія композитора — його музика стала надбанням народів усього світу. Починаючи з 1958 року, раз на чотири роки, проводять традиційний Міжнародний конкурс музикантів-виконавців ім. П.І.Чайковського. «Музичною весною світу» називають це свято мистецтва. Конкурс — подія світового значення, яке свідчить про невичерпну силу впливу музики на серця людей.

Звучить: Концерт №1 для фортепіано з оркестром, Іч.

 

 

Важко, та й не має сенсу, порівнювати чудові твори великого художника. Незалежно від масштабів жанру: в симфонії й в опері, романсах та інструментальних мініатюрах, він в рівній мірі правдивий і відвертий. Чайковський вважав свою музику сповіддю душі, «на якій багато накипіло і яка за своєю суттєвою властивістю виливається за допомогою звуків».

Звучить: Фрагмент із Симфонії №6 (h-moll), Іч., ПП.

«Зі століття у століття, з покоління у покоління переходить наша любов до Чайковського, до його прекрасної музики, та в цьому її безсмертя» (Д.Шостакович).

 

Дорогі друзі, ось і підійшла до кінця наша зустріч. Ми сподіваємося, що вона не пройшла для вас даром, адже путівником в нашій подорожі була вічно жива, популярна музика великого композитора П.І. Чайковського.

 

Дякуємо за увагу та чекаємо нових зустрічей.

 

 

Список використаних джерел:

1.                    Райзе Е. С. О музыке и музыкантах: афоризмы, мысли, изречения, высказывания. — Ленинград: Музыка, 1969.

2.                    Цуккерман В. A., Выразительные средства лирики Чайковского. — М., 1971. 

3.                    Орлова Е. М. Петр Ильич Чайковский. — М., 1990.

4.                    Інтернет ресурси за запитом: «П.І Чайковський життя та творчість».

pdf
Пов’язані теми
Музичне мистецтво, Сценарії
Додано
24 травня 2020
Переглядів
336
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку