Лекція "Сучасні педагогічні технології як основа реалізації інноваційних програм фізкультурно-оздоровчої роботи Нової української школи"

Про матеріал
"Сучасні педагогічні технології як основа реалізації інноваційних програм фізкультурно-оздоровчої роботи Нової української школи" Очікувані навчальні результати: ✔ розуміння важливості використання інноваційних виховних технологій у формуванні ключових компетентностей учнів Нової української школи; ✔ застосування сучасних підходів до організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку.
Перегляд файлу

 

Сучасні педагогічні технології як основа реалізації інноваційних програм фізкультурно-оздоровчої роботи

Нової української школи

 

Очікувані навчальні результати:

     розуміння важливості використання інноваційних виховних технологій у формуванні ключових компетентностей учнів Нової української школи;

     застосування сучасних підходів до організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку.

Мета: сформувати уявлення ефективності використання сучасних підходів до організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку у контексті Концепції Нової української школи.

Завдання:

     надати педагогам сучасне поняття інноваційних виховних технологій і його основних складових;

     розкрити педагогічні технології, спрямовані на формування у підростаючого покоління  ключових компетентностей;

     стимулювати слухачів до висловлювання, використання різних способів розв’язування ситуативних завдань, без страху помилятися;

     визначити базової інформації про головні вимоги до сучасного уроку;

     визначити способи організації заняття на основі інтерактивних методів навчання.

Форми контролю: проведення самооцінки щодо  поставленої проблеми.

 

Матеріал для обов’язкового вивчення.

Теоретичний матеріал лекції.

Потреба в розробці та впровадженні в практику сучасних здоров’язберігаючих освітніх технологій в систему фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку обумовлена тим, що в Україні останнім часом чітко визначилась негативна тенденція погіршення здоров’я підростаючого покоління.

Сучасні здоров’язберігаючі освітні технології навчання, що здійснюються на сучасному етапі розвитку у вітчизняній системі загальної середньої освіти, слід розглядати у змісті навчання і виховання учнів; методах і технологіях навчання та виховання учнів; формах, змісті, структурі, формах і методах управління закладом освіти.

В системі фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку розглядають здоров’язберігаючі освітні технології як процес створення, поширення й використання нових засобів (нововведень) для розв'язання тих педагогічних проблем, які досі розв'язувались по-іншому; продукти інноваційної освітньої діяльності, які характеризуються процесами створення, розповсюдження та використання нового засобу (новизни, нововведення) в галузі педагогіки та наукових досліджень; нові форми організації праці та управління, нові види технологій, які охоплюють не тільки окремі установи й організації, але й різні сфери діяльності; результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем а також використанні цих нововведень у найрізноманітніших галузях і сферах діяльності.

Для того, щоб слідувати вимогам часу, сучасному вчителю початкових класів, який викладає фізичну культуру слід змінювати підходи та запроваджувати здоров’язберігаючі освітні технології за допомогою використання сучасних підходів навчання і створення психологічного комфортного середовища. Обов’язковими умовами сучасних фізкультурно-оздоровчих підходів є висока активність вчителів, які проходять перепідготовку у навчальному процесі, опора на їхній індивідуальний досвід, створення на заняттях проблемних ситуацій.

Сучасні підходи до фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку вирішують наступні завдання:

       визначення перспективних напрямків підготовки й перепідготовки кадрів;

       інтенсифікація навчального процесу, створення спадкоємних науково-методичних основ навчання;

       удосконалення наукової організації та методичного забезпечення навчально-виховного процесу, поширення передових форм і методів навчання;

       удосконалення змісту освіти й напрямків підготовки відповідно до професійних потреб.

Поняття «інновація» на сьогодні в педагогічному середовищі дуже активно обговорюється. Під педагогічними інноваціями розуміється процес залучення до практики освітніх технологій, у результаті впровадження, яких підвищуються показники досягнень структурних систем і компонентів освіти.

Інноваційні педагогічні технології – це набір процедур, які вдосконалюють професійну діяльність і призводять до запланованого результату. Вони відрізняються від новаторських методик та педагогічної майстерності тим, що завжди сприяють підвищенню ефективності систем навчання та виховання, незважаючи на досвід роботи вчителя та його професіоналізм; є цілісним проектом навчально-виховного процесу; передбачають постійний зворотній зв’язок між викладачем та слухачем.

Інноваційні технології навчання в системі неперервної педагогічної освіти мають суттєві відмінності. Традиційне навчання більш орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю сутністю, є формою передавання інформації та засвоєння знань. Натомість інноваційні технології навчання в системі неперервної педагогічної освіти, перш за все, орієнтовані на запитання та пошук. На відміну від традиційних, інноваційні технології навчання ініціалізують весь потенціал учнів: рівень та обсяг їх видів компетентностей, самостійність, здатність до прийняття рішень, до взаємодії тощо.

Інновація виявляється:

       по-перше, тим, що інновації завжди містять нове рішення актуальної проблеми;

       по-друге, тим, що використання інновацій призводить до якісно нових результатів, що зв’язані зі зміною рівня інтелектуального і психологічного розвитку особистості;

       по-третє, тим, що впровадження викликає якісні зміни інших компонентів системи.

 

Тренінг - це вид групового та індивідуального навчання. Особливість тренінгу в тому, що його учасники навчаються, виконуючи практичні завдання тренера. Обсяг практичної частини тренінгу повинен бути як мінімум дорівнює теоретичної, а в ідеалі перевищувати її.

Тренінг триває, як правило, недовго. Головна відмітна риса тренінгу - моделювання та вирішення практичних завдань. 

Тренінг – це одночасно:

       процес пізнання себе та інших, який необхідно зробити цікавим і неповторним;

       неформальне, невимушене, конструктивне спілкування;

       ефективна форма опанування знаннями;

       інструмент для формування умінь і навичок;

       форма розширення власного набутого досвіду;

       спеціальна технологія, яка допомагає краще зрозуміти та усвідомити власний світ, зробити своє життя успішним;

       керівництво власними бажаннями та діями.

Метою тренінгу є: підвищення рівня інформованості і розширення знань учасників, розвиток комунікативної компетентності учнів, формування цінностей і життєво важливих переконань та напрацювання необхідних практичних навичок відповідальної поведінки по відношенню до свого життя та оточуючих.

Для того, щоб досягти узагальненої мети, потрібно розвивати комунікативні уміння:

       уміння вступати в контакт;

       уміння ставити питання;

       уміння вести "малу розмову";

       уміння стимулювати учня до формування  відстоювати власну позицію;

       уміння почути і зрозуміти те, що мав на увазі учень;

       уміння сприйняти і зрозуміти те, що учень не в змозі був висловити;

       уміння передати учню, що його почули і зрозуміли;

       уміння вирівнювати емоційне напруження у бесіді

Цілями проведення тренінгів можуть бути:

       інформування (про певні явища) та набуття учасниками тренінгу нових професійних навичок та умінь;

       формування навичок співпраці, засад толерантності шляхом визначення межі власної терпимості та поваги до прав і свобод інших людей;

       формування навичок аналізу першоджерел і означень;

       формування навичок логічного мислення, аналізу, вибору і презентації інформації або проблематики;

       опанування новими технологіями в професійній діяльності, сфері;

       зменшення чогось небажаного (проявів моделей соціально неприйнятної поведінки, стилю неефективного спілкування, особливостей реагування тощо);

       зміна стереотипів, поглядів на проблему, процес навчання, аби усвідомити його переваги та зрозуміти, що він може надавати наснагу та задоволення;

       підвищення здатності учнів  щодо позитивного ставлення  як до себе так і до життя;

       пошук ефективних шляхів розв’язання поставлених проблем завдяки об’єднанню в тренінговій роботі спеціалістів, які мають різний фах; представників різних відомств, які впливають на розв’язання цих проблем;

       розвиток ассертивної поведінки.

Тренінгу притаманні певні атрибути.

       До яких належать:

       тренінгова група (клас);

       тренінгове коло;

       спеціально обладнане приміщення (тренінговий клас)  та приладдя для тренінгу (фліпчарт, маркери, аркуші паперу, ножиці, клей, стікери, тощо);

       тренер (вчитель);

       правила групи;

       атмосфера взаємодії та спілкування;

       інтерактивні методи навчання;

       структура тренінгового заняття;

       оцінювання ефективності тренінгу.

 

Тренінгова група – це спеціально створена група або клас, учасники якої за сприяння ведучого (тренера) включаються в інтенсивне спілкування, спрямоване на досягнення визначеної мети та розв’язання поставлених завдань (цілей уроку).

Тренінгова група (клас) зазвичай включає 20-25 осіб. Така кількість  дозволяє оптимально використати час та ефективно навчати учнів.

Тренінгові заняття можуть бути різної тривалості: від 45хв. До 3-х годин (2-4 академічні години, тривалістю 45 хвилин кожна) до декількох днів поспіль.

Робочі місця для учасників у приміщенні можуть бути розташовані по-різному, але доцільно уникати «аудиторного» та «шкільного» стилів. Добре, коли стільці для учасників розташовуються півколом – це сприяє створенню неформальної атмосфери, забезпечує можливість кожному бачити всіх учнів тренінгу, підкреслює рівнозначність позицій усіх учнів. Це сприяє створенню атмосфери відкритості, настрою, розвитку довіри, уваги, пізнавального та особистісного інтересу, сприймання учасників одного до одного.

Тренінг проводить тренер (вчитель), котрий спілкується з учнями «на рівних», тобто є таким самим учасником тренінгової групи (класу), як і інші учасники.  Тренер (вчитель) одночасно є й каталізатором усіх процесів, які відбуваються в групі, «керманичем» групи на шляху до досягнення визначеної мети тренінгу та повинен розуміти настрій кожного учня та відрізняється від інших учасників тим, що:

       володіє інформацією щодо означеної теми;

       знає методику проведення тренінгових занять;

       вміє працювати з аудиторією і володіє методикою навчання дітей;

       володіє навичками ведення тренінгової групи (регулює групові процеси, знає, як зацікавити учнів, зняти напруження, спрямувати клас на конструктивне розв’язання проблеми тощо);

       постійно підвищує свій тренерський потенціал;

       знає методи оцінювання результатів тренінгу і вміє їх застосовувати.

Проведення тренінгу – не мистецтво, а скоріше технологія. Кожен учитель здатен оволодіти нею. Тим більше, що навіть використання інтерактивних форм  тренінгу дуже позитивно сприймаються учнями і надихають педагогів на вдосконалення своєї майстерності.

До тренінгу потрібно ретельно готуватися. Перш за все потрібно скласти план.

План може мати різні форми (таблиця, перелік послідовних дій, схема,  тощо), але принципово є те, і це добре слід засвоїти майбутньому тренеру (вчителю), що план тренінгу слід скласти обов’язково. Природно, це не означає, що тренінг пройде повністю так, як було заплановано, проте план допоможе тренеру дотримуватися основних питань, які мають бути опрацьовані в ході роботи групи, інакше неможливо досягти поставленої мети тренінгу.

Скласти план можна за наведеною таблицею:

 

№ з/п

Назва вправ

Час проведення

Необхідні матеріали

Примітки

 

 

 

 

 

 

 

 Під час тренінгу неодмінно виникає багато побічних тем для обговорення, і кожна з них виявляється більш чи менш привабливою для учасників. Проте їх опрацювання слугуватиме іншим цілям. Тим часом термін заняття спливатиме, і обов’язкові питання можуть залишитися не розглянутими. Тож саме завчасно складений план допоможе дотримуватися обраної теми та дістатися бажаної мети. 

Ключові поняття:

       Інноваційні технології навчання;

       Інноваційні педагогічні технології.

Питання для обговорення:

  1. Які методи використовуються в тренінгах?
  2. У чому різниця між традиційними та інноваційними методами навчання?
  3. Якими інноваційними педагогічними технологіями має володіти кожен вчитель?

Питання для самоконтролю:

  1. Якими компетентностями має обов’язково володіти сучасний педагог?
  2. Які зміни мають відбуватися в системі неперервної педагогічної освіти?

Рекомендовані джерела:

  1. Бевз Г.М. Технологія проведення тренінгів з формування здорового способу життя молоді / Г.М. Бевз, О.П. Главник. – К.,2005. – 172с.
  2. Буренко В.М. Роль викладача у створенні сприятливих умов для навчання дорослих / В.М.Буренко // Теоретичні питання освіти та виховання : зб. наук. праць. – К. : КНЛУ. – 2009. – № 17 – С. 179-181.
  3. Вітвицька С.С. Сучасні технології навчання / С. С. Вітвицька // Основи педагогіки вищої школи : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К., 2006. – Гл. 2.2. – С. 146–175.
  4. Воронцова Т.В. Профілактика ризикованої поведінки: [посіб. для вчителя] / Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. —  К.: ЗАТ «Алатон», 2004. – 255с.
  5. Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. Захисти себе від ВІЛ: Методичний посібник для педагога-тренера (за програмою тренінгового курсу «Формування здорового способу життя та профілактика ВІЛ» для учнів 15-18 років.- Київ:Освіта, 2013.- 167 с.
  6. Воронцова Т.В.,Пономаренко В.С. Основи здоров’я. 5 - 9 класи. Посібники для вчителя. - Алатон, 2008.- 264 с.
  7. Гвоздій С.П. Інтерактивні методи у підготовці майбутнього вчителя до викладання основ здорового способу життя / Гвоздій С.П. // Проблеми освіти. – 2006. – №49 – С.90-94.
  8. Даниленко Л.І. Управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах / Л.І. Даниленко. – К. : Міленіум. 2004. – 358 с.
  9. Комар О.А. Основні положення інтерактивного навчання /О.А. Комар // Інтерактивні методи навчання у початковій школі упоряд. О.М.Кондратюк. – К.: Шкільний світ, 2011. – С.4-16.
  10. Мікулак Н.М. Здоров’язберігаюча освіта: теорія і технологія створення школи культури здоров’я: навчально-методичний посібник. -Дніпропетровськ: Інновація, 2013.- 76 с.
  11. Москаленко Н.В. Педагогічні інновації у фізичному вихованні /Москаленко Н.В. // Спортивний вісник Придніпров’я. – 2009. – №1. – С. 19-22.
  12. Москаленко Н.В. Сучасні підходи до організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми шкільного віку / Н.В. Москаленко // Спортивний вісник Придніпров`я. – 2007. - №1. - С. 16-21.
  13. Шапран О.І. Інноваційна політика в галузі реформування початкової школи /Шапран О.І.// Школа першого ступеня: теорія і практика: Збірник наукових праць Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту ім. Г.С.Сковороди. – Вип. 1. – Переяслав – Хмельницький, 2001. – 201с. – С.35-45.

 

Тестове завдання

визначення обізнаності педагогів з інтерактивними методами навчання.

  1. Володієте Ви інтерактивними формами навчання?

       Так

       Ні

  1. Що таке інтерактивне навчання?

       Співпраця учня та вчителя;

       Співпраця учнівського колективу;

       Робота за індивідуальним планом.

  1. До інтерактивних форм навчання належать:

       Групова робота;

       Спостереження;

       Навчання у процесі практики;

       Робота з досвідом, що мають учасники.

  1. Під час інтерактивного навчання учень стає:

       Суб’єктом навчання;

       Об’єктом навчання;

       Активним учасником подій.

  1. Які сильні сторони інтерактивних методів навчання?

       підвищення  процесу засвоєння інформації;

       учні стають більш дисципліновані;

       фронтальне опитування.

  1. Що необхідно, щоб зацікавити учнів навчанням?

       Використовувати традиційні методи навчання;

       Створити вимушену атмосферу під час уроку;

       Поставити за мету виховання особистості;

       Підняти активність учнів;

       Складність матеріалу, що вивчається, привести у відповідність до рівня підготовленості учнів.

  1. До якого виду навчання відноситься тренінг?

       Групового;

       Індивідуального.

  1. У чому полягають відмінності традиційного навчання від тренінгової форми навчання?

       Тренінг орієнтований більш на правильну відповідь;

       Тренінг орієнтований на запитання та пошук;

       Тренінгові форми навчання ініціалізують весь потенціал учнів: самостійність, здатність до прийняття рішення;

       Тренінг на відміну від традиційного навчання за своєю сутністю, є формою передання інформації та засвоєння знань.

  1. Тренінг це:

       спеціальна технологія, яка допомагає краще зрозуміти та усвідомити власний світ, зробити своє життя успішним;

       керівництво власними бажаннями та діями;

       неформальне, невимушене, конструктивне спілкування;

       процес пізнання себе та інших, який необхідно зробити цікавим і неповторним.

  1. Які методи використовуються в тренінгах?

       презентація;

       робота в парах;

       рольова гра;

       мозковий штурм;

       лекція;

       обговорення.

 


 

docx
Додано
8 лютого
Переглядів
125
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку