Лекція з дисципліни "Економіка і нормування праці" на тему: "Доходи населення та рівень життя"

Тема. Доходи населення і рівень життя

Мета. Сформувати уявлення про реальні і номінальні доходи населення, поясними суть диференціації доходів і її причини, ознайомити з показниками рівня життя.

Розвивати логічне і аналітичне мислення, вміння виділяти головне, узагальнювати.

Виховувати професійні навики.

Вид заняття. Лекція-візуалізація

Література.

1. Азаренкова Г.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: посібник / Г.М. Азаренкова. – К .: «Ліра-К», 2010.
2. Грішнова O.A. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник / O.A. Грішнова. – К.: «Знання», 2009. – 390 с.
3. Гриньова В.М., Шульга Г.Ю. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. Посіб. / В.М. Гриньова, Шульга Г.Ю. – К.: «Знання», 2010. – 310 с.
4. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. Посіб. / За ред. Назарової. – К., 2010. – 573 с.
5. Економіка праці і соціально-трудові відносини: Навчальний посібник / Акіліна О.В., Ільїч Л.М. – К.: Алерта, 2010. – 734 с.
6. Іляш О.І., Гринкевич С.С. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навчальний посібник / О.І. Іляш, С.С. Гринкевич. – Київ: «Ліра-К». 2010. – 476 с.
7. Колот A.M. Економіка праці і соціально-трудові відносини:   Підручник / / [А. М. Колот, О. А. Грішнова, О. О. Герасименко та ін.]; за наук. Ред. Д-ра екон. Наук, проф. А. М. Колота. – К: КНЕУ, 2009. – 711 с.
8. Пащенко Л.H. Економіка праці та соціально-трудові відносини – Львів: «Магнолія», 2009. – 260 с.
9. www.ubr.com.ua
10. www.busines.com.ua

 

Хід заняття

І. Організаційно-вступна частина

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Які види доходів ви знаєте?
2. Від чого залежить рівень доходів населення?

ІІІ. Повідомлення теми і мети заняття

План

1. Доходи населення
2. Диференціація доходів населення
3. Прожитковий мінімум і якість життя

 

ІV. Вивчення нового матеріалу

V. Узагальнення та систематизація знань

VI. Підсумок заняття. Домашнє завдання

• Що необхідно зробити в Україні, щоб підвищити доходи населення і рівень життя?

Азаренкова Г.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: посібник / Г.М. Азаренкова. – К.: «Ліра-К», 2010 (с. 222 – 295).

 

1. Доходи населення

Доходи населення – сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного, інтелектуально стану людини.

Доходи населення це інструмент для визначення рівня добробуту населення.

Ринкова економіка орієнтує населення на підвищення добробуту за рахунок трудової активності, ініціативи і підприємництва поряд з підтриманням соціально захищених верств населення.

Розрізняють грошові і натуральні доходи.

Натуральні – продукти, які отримують домогосподарства від домашнього або підсобного господарства.

 Грошові – формуються за рахунок:

1) оплата праці – винагорода за виконану роботу, оплата відпусток, святкових днів, премії. Розмір заробітної плати найбільш впливає на рівень доходів населення.

2) соціальні трансферти – пенсії, стипендії, соціальні допомоги, страхування, відшкодування витрат інвалідам.

3) дохід від підприємницької діяльності – винагорода підприємцю за ризик і виконання ним своїх функцій.

Особливості цього доходу: він не є стабільним, частка доходу має інвестуватися, підприємці часто не йдуть в оплачену відпустку, не мають оплачених лікарняних, не вносять грошей у пенсійний фонд.

Доходи населення від власності включають:

1.   проценти за вкладами в кредитних організаціях, банках;
2.   відсоток за цінними паперами;
3.   компенсація за вклади громадян;
4.   дохід населення від продажу нерухомості. 

Виділяють номінальні і реальні доходи.

Номінальні – величина нарахованих виплат і натуральних доходів (те що отримали).

 Реальні – номінальні доходи скореговані на рівень інфляції (те, що можемо купить).

Др = Дп / Іц

Др – реальні доходи;

Дн – номінальні доходи;

Іц – індекс цін.

Сукупний дохід охоплює всі види грошових доходів, а також вартість натуральних надходжень від підсобного господарства і вартість безоплатних послуг, що отримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів.

Сукупні доходи поділяються на загальні і чисті.

Загальні – містять усі надходження і доходи до сплати податку (все що заробили).

Чисті – кошти, що залишилися після сплати податку.

Використання сукупного доходу здійснюється за такими напрямками:

•    споживчі витрати,
•    податки, збори, платежі,
•    заощадження.

В сучасних умовах значна частина доходів є прихована, вони пов’язані з тіньовою економікою, що являє собою приховану економічну діяльність:

1) приховані або зменшені доходи до оподаткування;

2) неоформлена економічна діяльність або неоформлені працівники на роботу;

3) незаконна економічна діяльність (наркотики, зброя, ядерні елементи…);

4) корупція.

 

2. Диференціація доходів населення

Диференціацію доходів можна наочно показати через співвідношення рівня доходів 10% найбагатших і 10% найбідніших груп населення. В Україні таке співвідношення у 1992 році було 1:5, в 2001 році – 1:14.

Величина доходів і різниця між ними обумовлена такими факторами:

1. соціально-демографічні (вік, стать);
2. соціально-професійні (освіта, спеціальність, професія,                                                                                     кваліфікація);

3. політичні (політична ситуація в країні);

4. економічні (рівень розвитку економіки, заробітної плати).

В усіх економічних системах здійснюється регулювання доходів, що є основою соціальної політики. Державне регулювання доходів являє собою систему заходів контролюючого, законодавчого, виконавчого характеру, які сприяють нормальному відтворенню робочої сили її розвитку і послабленню соціальної напруги.

Політика доходів полягає у перерозподілі через державний бюджет за допомогою податкової системи сукупних доходів громадян країни з максимальною ефективністю та соціальною справедливістю.

Таке регулювання сприяє підвищення доходів незаможних, усуває диспропорції в отриманні доходів, сприяє зниженню соціальної напруги.

Розмір соціальних виплат для населення залежить від економічних можливостей держави. Перевищення величини соціальних виплат над податковими надходженнями зумовлює інфляцію та дефіцит.

Політика доходів має ґрунтуватися на таких принципах:

1.   соціальна справедливість,
2.   соціальне партнерство усіх верств населення,
3.   право на працю і достойну винагороду,
4.   право на  професійне об’єднання і захист своїх інтересів.

Державне регулювання доходів ґрунтується на таких методах:

1 – законодавчі методи – розробка законів і нормативної бази, які регулюють доходи (споживчий бюджет, ставки податків…);

2 – економічні методи – визначення мінімальної заробітної плати,регулювання цін на товари першої необхідності, стимулювання зайнятості;

3 – адміністративні – розробка стандартів, контроль за їх дотриманням, розробка мінімально допустимих параметрів життя;

4 – погоджувальні (соціальне партнерство) – узгодження між собою дій уряду, підприємців і профспілок щодо виплати заробітної плати  і створення умов праці.

 

3. Прожитковий мінімум і якість життя

Прожитковий мінімум – показник обсягу і структури споживання основних товарів і послуг на мінімально допустимому рівні, що забезпечує нормальне існування певних груп населення.

Згідно з міжнародних норм заробітна плата, пенсія, стипендія, соціальні допомоги мають орієнтуватися на розмір прожиткового мінінімуму.

На розмір прожиткового мінімуму впливають потреби населення, природно-кліматичні умови, національні традиції, щільність населення (1км² – 80 осіб).

Бюджет прожиткового мінімуму являє собою вартісну оцінку натурального набору прожиткового мінімуму.

 У світовій практиці застосовують 2 основні підходи до побудови бюджету прожиткового мінімуму (БПМ):

1. нормативний метод – ґрунтується на науково обґрунтованому, мінімально необхідному рівні споживання.

2. статистичний метод – на основі статистичних даних аналізуються закономірності споживання і реально відображають вподобання і купівельну спроможність населення.

БПМ розраховується в такий спосіб:

•         визначається набір продуктів споживання,
•         визначаються середні ціни на ці товари,
•         визначається вартісна оцінка БПМ.

Профспілки України розробили методичні підходи для розрахунку прожиткового мінімуму. Згідно з ним визначається споживчий кошик, в який  входять продукти харчування, комунальні послуги, комунальні послуги, непродовольчі послуги, транспортні послуги.

 

5.  Рівень життя – соціально-економічна категорія, яка відображає ступінь розвитку і задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб населення, а також умови для розвитку суспільства.

Відповідно до концепції МОП кожна людина має право на такий життєвий рівень, який необхідний для підтримання здоров’я і добробуту сім’ї.

Згідно з рекомендаціями МОП рівень життя відображає такі показники:

1.   ВВП на душу населення;
2.   реальні доходи;
3.   тривалість життя;
4.   рівень освіти;
5.   структура споживання;
6.   забезпеченість житлом, зв’язком, транспортом, соціальними послугами.

Рівень життя населення визначається в цілому по країні, по окремих територіях.

Рівень життя населення залежить від економічного потенціалу і визначається величиною ВВП і структурою його використання.

Розмір і динаміка національних доходів залежить від багатьох факторів:

1 – продуктивність праці,

2 – зайнятість,

3 – галузева структура,

4 – обсяг інвестицій.

Національний дохід ділиться на фонд нагромадженні і споживання.

Фонд нагромадження – частина національного доходу, що використовується на розширене відтворення, збільшення невиробничих фондів, створення державою резервів і запасів.

За рахунок другої частини національного доходу формується фонд споживання – кошти, які витрачаються на особисті потреби чи невиробничу сферу.