Опорний конспект

з предмету

«Основи галузевої економіки і підприємництва»

(для підготовки у закладах П(ПТ)О за ДС

професій ресторанного господарства)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розглянуто на засіданні методичної комісії професій ресторанного господарства.

Схвалено та затверджено науково-методичною радою ДНЗ «Нововолинський ЦПТО». Протокол №1 від 17.01.2018р.

 

 

 

 

 

Укладач Савчук Г.В., викладач професійно-теоретичної підготовки

 

 

 

 

 

Опорний конспект «Основи галузевої економіки і підприємництва». –  ДНЗ «Нововолинський центр ПТО», 2018. – 78с.

 

 

 

 

 

 

 

 

У роботі складені опорні конспекти на кожен урок з тем предмету «Основи галузевої економіки і підприємництва» з професії «Кухар». 

Тестові завдання, розміщені у збірці, будуть корисними для викладачів та учнів під час закріплення та контролю навчальних досягнень.

Тематичний план опорного конспекту складено на основі вимог навчальних програм з предмету.

Вступ

Опорний конспект як засіб навчання сприяє найбільш усвідомленому засвоєнню певних понять, формуванню глибоких знань, їхньої систематизації. Крім того, використання конспекту передбачає управління пізнавальною діяльністю учнів (слухачів), розвиток у них умінь самостійної роботи, самоконтролю.

Досвід роботи показав, що навчання з використанням опорних конспектів розвиває пам’ять, логічне мислення, здатність до аналізу, монологічну мову, розкриває індивідуальні здібності.

 Опорні конспекти є одним із видів стислого запису навчального матеріалу і можуть бути засобом графічного узагальнення вивченого.

 Зміст опорного конспекту включає тільки основу матеріалу, що вивчається, і який подається у вигляді ключових слів, визначень, схем, таблиць, малюнків, шифрованої інформації з вказівкою логічного взаємозв’язку між ними.   

Необхідність розробки опорних конспектів з предметів зумовлюється: по-перше, відсутністю на сьогодні необхідної навчальної літератури; по-друге, невеликою кількістю годин, відведених на предмети, за які викладач має навчити основ матеріалу.

З метою оптимізації процесу викладання та засвоєння знань розробляються науково обгрунтовані принципи відбору навчального матеріалу, визначаються композиції та форми його викладання із збереженням усіх переваг інформаційного, програмового та проблемного навчання.

Використанням опорних конспектів досягається максимальна економія часу, викладач і учні не виконуватимуть рутинної механічної роботи, що вивільнить час для поглибленого вивчення дисципліни.

 

 

Поурочно-тематичний план

з предмета

«Основи галузевої економіки і підприємництва»

Професія: 5122 «Кухар»

№ з/п	Тема
1	1. Економічна наука та її роль у розвитку громадського харчування в Україні Поняття економіки. Громадське харчування і його роль в народному господарстві.
2	Економічні потреби. Товарооборот громадського харчування: вигляди, склад і особливості.
3	2. Економічні системи Сутність та основні компоненти економічної системи. Права власності в економіці.
4	3. Ринкова економіка та її функціонування  Особливості функціонування ринкової економіки
5	Попит, пропозиція та чинники, що їх визначають.
6	Ціноутворення в ринковій економіці. Методи ціноутворення.
7	Сутність конкуренції, її види та методи. Види ринку. Інфраструктура ринку.
8	4. Підприємництво у сфері ресторанного господарства на сучасному етапі Сутність підприємництва та його функції. Особливості функцонування підприємницьких структур в аропромисловому комплексі.
9	Види підприємництва у сфері ресторанного господарства. Етична та соціальна відповідальність підприємництва
10	Бізнес-планування. Механізм заснування власної справи
11	Установчі документи підприємства. Фінансування та оподаткування підприємств громадського харчування
12	Стимулювання праці працівників виробництва в готельно-ресторанному бізнесі. Заробітна плата, види та форми.

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 1. ЕКОНОМІЧНА НАУКА ТА ЇЇ РОЛЬ У РОЗВИТКУ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ В УКРАЇНІ

УРОК 1. Поняття економіки. Громадське харчування і його роль в народному господарстві.

 

У загальному визначенні до економіки відносять усе те, що створено і використовується людиною для забезпечення життя, отримання засобів існування.

 Це пов’язано з такими економічними поняттями, як товар, гроші, ттіна, вартість, економічними установами - акціонерні товариства, фірми, корпорації, фінансово-банковські та страхові компанії.

Слово "економіка" введено у вжиток давньогрецькими філософами Ксенофонтом і Арістотелем. Два грецьких слова "екос" (домашнє господарство) і "номос" (закон) об’єднані в одне "економікос", яке пізніше трансформувалось в "економіку". Уже стародавні греки розуміли, що вести господарство треба економно, раціонально, дотримуючись певних законів і правил.

За багатовікову історію людства господарство та способи його ведення, закони і правила економічного життя зазнали кардинальних змін.

Зміст терміну "економіка" сьогодні - господарство і наука про його ведення. Економіка - це наука про основи господарювання.

 

Економічні знання потрібні

 

         у житті людини:                                         у житті суспільства:

    -для розширення можливостей у                   - для забезпечення гідного рівня              

    виборі майбутньої професії та роботи;       життя, побудови економічно                       

    - для забеспечення свого добробуту і            сильної держави;

    впевненості у завтрашноьму дні;                  - для досягнення соціальної і  полі-

    - для втілення своєї мрії;                                тичної стабільності, рівноправної

    - для розуміння суспільних явищ, що               взаємодії з іншими країнами

   відбуваються в житті країни та світу               

 

    Робоча сила - сукупність фізичних тарозумових здібностей людини.

Праця - продуктивна діяльність людини для створення корисних продуктів.

Предмети праці - те, на що спрямовна діяльність людини (первинні продукти взяті з природного середовища, продукти, які підлягають подальшій переробці).

Засоби праці - все те, за допомогою чого людина діє на предмети праці (інструмент, обладнання, комп’ютери, виробничі будівлі тощо).

Виробництво - це процес створення матеріальних життєвих благ та послуг, призначених для задоволення індивідуальних і колективних потреб, тобто потреб необхідних для існування і розвитку суспільства. Суспільне виробництво складається із чотирьох фаз: виробництво, розподіл, обмін, споживання.

Визначальна роль матеріального виробництва у розвитку суспільства: по-перше, це умова існування самого суспільства, оскільки забезпечує його необхідними матеріальними благами, по-друге, матеріальне виробництво є основою для оснащення усіх галузей господарства засобами праці, сировиною, паливом та іншими необхідними для їхнього функціонування ресурсами; по-третє, у матеріальному виробництві створюється більша частина багатства суспільства, той сукупний національний продукт, який дає змогу утримувати:

• працівників матеріальної сфери;
• працівників нематеріальної сфери;
• невиробничу сферу; - непрацездатну частину населення.

Галузь економіки – сукупність підприємств, які мають спільністю готової продукції, технологій задовольняючих потреб.

Сукупність національної економіки у тому, що вона становить собою сформовану систему національного й суспільного відтворення держави, у якій між собою взаємопов’язані галуз, види й форми громадської праці, сформовані внаслідок тривалого історичного еволюційного розвитку конкретної країни. Вплив на особливості національної економіки надають історичні, залишались культурні традиції, географічне розташування держави, його роль міжнародний поділ праці. Вивченню національної економіки присвячений ряд суміжних із нею наук і навчальних дисциплін:

• Економіка промисловості;
• Економіка будівництва;
• Економіка сільського господарства;
• Економічна теорія.

Структура народного господарства (від лат.structura – порядок) – комплекс виробництв в тій чи іншій країні, що виник з урахуванням поєднання громадського поділу праці, природних ресурсів, історичних традицій і територіальної специфіки.

Поняття «галузь» – основний структурний підрозділ народного господарства, яке є сукупністю підприємств, установ і закупівельних організацій, виконують у процесі громадського відтворення однакові соціально – економічні функції незалежно від територіального розташування відомчої підпорядкованості.

Група однорідних галузей народного господарства утворює сферу народного господарства. Так було в відповідності зі специфікою виробництва, і навіть розподілу і перерозподілу виробничих благ виділяються виробнича і невиробнича сфери.

Виробнича сфера народного господарства – можна адресувати галузі, що виробляють матеріальний продукт.

Невиробнича сфера – галузі, що виробляють невиробничі послуги. Виробничі галузі залежно від використання матеріального продукту та специфіки його створення діляться на: промисловість, сільське господарство й будівництво.

Структура національної економіки – це сукупність історично сформованих стійких,талановитих в відтворенні функціональних зв’язків між різними одиницями національної економіки.

Громадське харчування являє собою особливу специфічну галузь народного господарства. Якщо підприємства харчової промисловості виробляють продукти харчування, але не реалізують їх населенню, а в підприємствах торгівлі організується доставка, зберігання товару і продаж їх, то в підприємствах громадського харчування уособлюються три функції: виробництво обідньої продукції, кулінарійних і кондитерських виробів, реалізація і організація раціонального харчування людей.

Громадське харчування обособлюється і вдосконалюється як галузь господарства в силу виконання нею специфічних функцій, відмінних від прямих функцій харчової промисловості і торгівлі. Основне в громадському харчуванні - організація виробництва і споживання їжі на науково-гігієнічних засадах. В умовах товарного виробництва громадському харчуванні притаманні і торговельні функції.

Громадське харчування України являє собою сукупність підприємств, об'єднаних по ознаці продукції, однорідності, що виробляється сировини ,що споживається, характеризується спільністю організації і технології виробництва, матеріально-технічної бази і форм обслуговування споживачів. Громадське харчування відрізняється також від інших галузей господарства особливим професійним складом кадрів.

Розвиток громадського харчування зв'язаний з іншими галузями господарства і, в першу чергу, з харчовою промисловістю, сільським господарством і торгівлею.

В господарсько-організаційному відношенні громадське харчування об'єднане з торгівлею. Це пояснюється тим, що з реалізацією продуктів харчування в столових, ресторанах, буфетах і інших підприємствах вчиняється роздрібний товарооборот, що входить складником в загальний товарооборот державної і кооперативної торгівлі.

 

 Закріплюємо та узагальнюємо 

1. Що вивчає економіка?

2. Що відноситься до засобів та предметів праці?

3. Яка галузева структура громадського харччування?

4. Як воно зв'язане з іншими галузями економіки?

 Набуваємо практичних навичок 

1. Пригадавши один день із життя вашої родини, визначте, в яких випадках її члени ставали дійовими особами (суб'єктами) економічних відносин.

 ТЕМА 1. ЕКОНОМІЧНА НАУКА ТА ЇЇ РОЛЬ У РОЗВИТКУ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ В УКРАЇНІ

УРОК 2. Економічні потреби. Товарооборот громадського харчування: вигляди, склад і особливості.

Потреби – мотив людини, що спонукує його до діяльності. Визначальними серед них є економічніпотреби. Людина повинна задовольнити  в першу чергу такі першочергові потреби: в їжі, одязі, житлі, культурні, духовні й ін. Потреби зароджуються у формі  об'єктивної мети, конкретної мети людини.

Економічні потреби – це ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукує її до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту й  добробуту членів своєї родини. Економічні потреби тісно пов'язані з виробництвом, обміном, споживанням. Необхідність задоволення економічних потреб спонукує виробництво створювати необхідні  життєві блага. У свою чергу, виробництво, створюючи нові товари й послуги, стимулює розвиток потреб людини. Задоволення економічних потреб здійснюється в процесі споживання.

 

Двоїста природа і закон зростання потреб

Необхідність задоволення потреб
Посилення мотивації економічної діяльності	Формування нових потреб
Закон зростання потреб	Соціальний прогрес

 

По ступені задоволення потреб розрізняють :

а) абсолютні економічні потреби – це максимально можливий обсяг виробництва матеріальних благ і послуг при найбільш сприятливих умовах, які могли б бути спожиті суспільством.

б) реальні економічні потреби – це ті, які задовольняються при оптимальних розмірах виробництвах, при   незначній  завантаженості виробничих потужностей і армії безробітних.

 в) фактичні економічні потреби – виступають у формі реального платоспроможного попиту. Вони визначаються співвідношеннями цін на предмети споживання  й грошових доходів населення.

Розрізняють також : 

1)  фізіологічні потреби   - основні потреби в товарах і послугах, без яких неможливе існування людини; 

2) соціальні потреби – потреби в одержанні освіти, медичних послуг, соціальному страхуванні, вихованні дітей; 

3) духовні потреби – потреби людини у відвідуванні кіно, театру, розвитку особистості. Розвиток і задоволення потреб в остаточному  підсумку залежить від ступеня зрілості економічної системи.

Економічні потреби можна згрупувати навколо потреб:

а) працівника-людини – виникають у виробництві й пов’язані із процесом праці, з можливістю працювати, тобто потреби в якісному вдосконалюванні умов праці (санітарно-гігієнічні умови, фізичної безпеки й т.д.).

б) власника-людини – це потреби в одержанні гідної для сучасного суспільства величини зарплати, у присвоєнні частини прибутку через механізм володіння акціями  підприємства й т.д., а також у володінні товарами тривалого користування.

Економічні інтереси – це усвідомлені  економічні потреби окремих людей, соціальних шарів, груп і класів. Економічні інтереси - знаходять свій прояв у поставлених цілях, конкретних завданнях і діях щодо їхнього досягнення.

Всі кулінарійні вироби, що виробляє громадське харчування, а також покупні товари носять назву продукції громадського харчування.

До продукції власного виробництва відносять сировину і продукти, що пройшли кулінарійну обробку і що отримали вигляд кулінарійного виробу.   

Основну частину продукції власного виробництва складає обідня продукція, що реалізується через лінію роздачі або буфет, а також що відпускається додому. Показником обсягу виробництва цього вигляду продукції є блюдо. В залежності від призначення блюда поділяються на закуски, перші, другі і треті (солодкі) блюда.

Окрім обідньої продукції до продукції власного виробництва відноситься так звана інша продукція: кондитерскі вироби, вироби що випікаються, гарячі напої, напівфабрикати, бутерброди, морозиво і безалкогольні напої власного виробництва, молоко і молочні продукти, якщо вони реалізуються через кухню або буфет, яйца варені і ін.

В склад роздрібного звороту підприємств громадського харчування включаються: зворот по продажу власної продукції і покупних товару безпосередно населенню через обідні зали, буфети, в вигляді відпустки додому, а також від реалізації цієї же продукції і товару через крамниці кулінарії, палатки, розвізну і розносну мережі; зворот від реалізації готової продукції (блюд) і напівфабрикатів власного виробництва різноманітним підприємствам, організаціям і установам (школам, дитячим садам і ін.) для харчування обслуговуваного контингента.

Таким чином, для включення в роздрібний товарооборот не важливо, відбувається чи продаж за рахунок особистих доходів населення або суспільних фондів споживання.

Окрім реалізації продукції населенню для безпосереднього споживання окремі підприємства громадського харчування продають напівфабрикати, кондитерські і випічні вироби іншим підприємствам громадського харчування для доопрацювання або в роздрібну торговельну мережу. Оскільки в даному випадку відпуск продукції одніми підприємствами іншим не означає надходження продукту безпосередно споживачу і рух його триває, цей вигляд реалізації відноситься до оптового обороту громадського харчування.

Сукупність роздрібного і оптового оборотів являє собою валовий зворот громадського харчування. 

 Контрольні питання з теми:

1. Що таке потреби?

2. Які ви знаєте види потреб?

3. Що входить в склад роздрібного товарообороту?

 

ТЕМА 2. ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ

УРОК 3. Поняття економічної системи. Права власності в економіці.

Політична система - це насамперед система управління державою.

Економічна система - спосіб управління економікою країни та відповідніустанови, що його здійснюють.

Законодавча система - це правила, норми й закони, що регулюють поведінку людей, організацій і установ у суспільному житті.

 

Типи економічних ситем
Командно-адміністративна	Ринкова	Змішана	Керована державою

 

 Кожен з них має свій механізм регулювання економічних процесів. Так, регулятором ринкової економіки є ринковий механізм, АКС — планово-державний (адміністративно-командна система управління), ринкової економіки змішаного типу — змішана система регулювання.

Традиційна економічна система

Традиційна економічна система – це спосіб організаціїекономічного життя, за якого всі ресурси перебувають у власності громадян і розподіляються відповідно до давніх традицій.  На питання ЩО ВИРОБЛЯТИ?  - відповідь: те, що виробляли предки. Наприклад,якщо весь рід виготовляв глиняний посуд, то питання що виробляти? не викликає сумнівів: глиняний посуд. Способи обробітку землі, вирощування овочевих культур, приготування страв - все це можна зберігати незмінним багато років. Традиційні технології змінюються дуже повільно. Такі системи існвали давно, проте і в сучасному світі можна знайти приклади країн з традиційною економічної системою:  Бенін, Бангладеш, Гаїті, Гамбію, Малі, Танзанію, Сомалі, Чад, Судан, Ефіопія.

 Основні характеристики такої системи:

1. Панування приватної власності.

 2. Низький рівень економічного і соціального розвитку.

 3. Виробництво, розподіл і обмін базуються на звичаях, традиціях, культових обрядах.

4. Технічний прогрес різко обмежений.

5. Неписьменність населення, перенаселеність, високий рівень безробіття, низька продуктивність праці.

6. Темпи росту населення перевищують темпи росту промислового виробництва.

7. Виключно висока роль держави і силових структур в економіці і політиці.

Командна економіка

За умов командної економіки всі 3 питання розв’язує певний центральний орган, який спершу визначає що і в якій кількості виробляти, й неодмінно контрлює виконання своїх розпоряджень. У такий самий спосіб вирішуються і питання ЯК і ДЛЯ КОГО виробляти.

Командна економіка, або адміністративно-господарська система має такі характерні риси:

1. Суспільна власність на фактори виробництва.

 2. Панування централізованого планування і розподілу економічних ресурсів. 3. Колективне прийняття господарських рішень шляхом централізації планування економічної діяльності.

4. Відсутність будь-якої конкуренції і монополізм виробників.

5. Відсутність ринкової системи стимулювання і мотивації виробників.

6. Панування виробника над споживачем. На ринках при такій системі купується тільки те, що виробляється. Вибору у споживача немає.

 Ринкова економіка

Для ринкової економіки характерне вільне розв’язання головних економічних проблем через встановлення ринкових пропорцій між виробництвом і споживанням за допомогою цін.

Ринкова система – це система господарювання, що базується на приватній власності, ринковому ціноутворенні та конкуренції.

Змішана економіка

Принципи "змішаної економіки" розробляли А.Вагнер, С.Чейз, Дж.М.Кейнс, Е.Хансен, П.Самуельсон та інші. 

Характерними рисами змішаних систем є:

1. Приватна власність у її різноманітних формах.

2. Переплітання, взаємопроникнення і взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший.

Власність - це форма присвоєння матеріальних благ, яка склалася на певному етапі розвитку суспільства, що виражає систему економічних відносин з приводу володіння, розпорядження і користування майном.

Відносини власності виникають між людьми з приводу присвоєння матеріальних і духовних благ. Існує дві сторони економічного змісту власності:

1.матеріально-речова (об’єкт володіння);

2.соціально-економічна (відносини між людьми з приводу володіння і керування майном).

Сутність власності виявляється в її об’єктах і суб’єктах.

 Найважливіші об’єкти власності:

• земля, земельні ділянки, угіддя;
• природні багатства;
• основні виробгничі засоби;
• будинки і споруди;
• матеріально-майнові цінності;
• гроші,валюта, цінні папери;
• коштовності;
• духовно-інтелектуальні цінності;
• інформаційні засоби;
• робоча сила (здатність людини до трудової діяльності.

Приватна власність - основні чинники виробництва (земля, засоби виробництва, капітал, природні ресурси) і вироблений продукт належить приватним особам.

Суспільна власність - це коли три її функції (володіння, користування, розпорядження) належать не одному суб’єктові, а багатьом особам, групі, колективу чи суспільству в цілому. Головними напрямами розвитку власності в Україні є роздержавлення і приватизація.

 

Контрольні питання:

1. Що таке економічна система?

2. Які види економічних систем ви знаєте?

3. Що таке власність?

4. Які види власності ви знаєте?

5. Які на вашу думку переваги і недоліки ринкової системи?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 2. ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ      

УРОК 4. Порівняльна характеристика ринкової та адміністративно-командної економіки. Вплив зміни економічної системи на розвиток ресторанного господарства в Україні.

 

Ринкова економіка - господарство, в якому панує приватна форма власності, а економічна діяльність здійснюється господарюючими суб'єктами за свій рахунок і всі основні рішення приймаються ними самостійно під власну відповідальність  Основні переваги ринкової економіки над адміністративно-командної перераховані нижче.

 Ринкова економіка, на відміну від централізовано керованої (адміністративнокомандної), характеризується двома найважливішими особливостями у відповіді на три основні економічні питання: що, як і для кого виробляти. По-перше, в такій економіці підприємці самостійно відповідають на ці питання. По-друге, підприємці приймають ці рішення, орієнтуючись на ринкові ціни. 

Ринок дозволяє виробникам товарів найбільш швидко і гнучко реагувати на зміну системи потреб. Так відбувається тому, що сигнал від споживача до виробника надходить безпосередньо на ринку, минаючи будь-яких посередників. 

Ринкова економічна система забезпечує більш гнучкі та швидкі механізми впровадження інноваційних проектів і технологій. Використання новітніх досягнень науково-технічного прогресу означає зниження витрат виробництва і, відповідно - зниження ринкової ціни, а так само - зміцнення позицій споживачів і виробників. 

Проте все вищесказане не означає, що в ринковій економіці відсутні недоліки.  У ринковій економіці задовольняються тільки платоспроможні потреби, хоча вони не завжди є найбільш нагальними в даний момент. 

У суспільстві доходи розподіляються вкрай нерівномірно на всіх рівнях його організації. Тому структура виробництва не може бути оптимальною, оскільки в структурі потреб значну питому вагу мають потреби людей з високими доходами, які не відносяться до розряду нагальних. 

Для ринкової економіки найбільшою мірою характерні кризові явища. Вона не здатна сама по собі протистояти таким явищам економіки, як монополізм, інфляція, безробіття, надмірна диференціація доходів, циклічний характер економічного розвитку, що виражається в регулярній зміні періодів економічного підйому періодами економічних спадів.  Існує так само негативний соціально-психологічний аспект ринкової економіки. Із-за необмеженого прагнення господарюючих суб'єктів до одержання прибутку, виникає суспільна атмосфера, в якій губляться такі цінності, як взаємовиручка, здатність прийти на допомогу, забезпечення гідних людини умов праці та ін  Названі негативні властивості ринкової економіки досить серйозні. Тільки за допомогою держави вдасться нейтралізувати багато негативні наслідки ринкової економіки. Тому ринкова економіка в чистому вигляді не існує ні в одній країні.

Планово-адміністративна економіка.

У результаті застосування єдиних негнучких адміністративних форм і методів господарювання, в рівній мірі використовувалися для всіх галузей і регіонів країни, для всіх типів підприємств і організацій, знижувалася продуктивність праці, збільшувалися витрати матеріальних і фінансових коштів. У цілому адміністративно-командна економіка - це господарство малоефективне, важко реформованої і характеризується постійним дефіцитом виробничих ресурсів і товарів для споживання населення. Перехід від адміністративнокомандної економіки до ринкової, що почався в 2-ій половині 1980-х рр.., Виявився тривалим і досить складним процесом, що вимагає зваженої концепції та науково обгрунтованої програми дій, що враховують як загальносвітові цінності, так і особливості, менталітет, ресурсну базу , науковий, технічний потенціал і конкретну соціально-економічну ситуацію в кожній країні з такою економічною системою.

 Україна почала знайомитися із сучасним бізнесом у галузі швидкого харчування ще у 1997 році, коли компанія «McDonald's» відкрила свій перший ресторан у столиці країни. До цього місцева галузь закладів швидкого харчування булла представлена лише їдальнями і кафетеріями радянського типу. Компанія «МсDоnаld's», будучи найбільшим франчайзером у світі, відкрила в 16 містах Україні понад 50 ресторанів і планує відкрити ще 5-6 нових закладів та реконструювати два заклади в Києві. Сума інвестицій у відкриття одного закладу становить $0,5-2 млн. Власні ресторани цієї компанії складають лише 27% від загальної кількості, інші 73% – власність операторів, тобто франчайзі. Поряд із «McDonald's» на українському ринку фаст-фуду функціонують такі підприємства, як «Картопляна хата», «Українське бістро», «Сбарро» та інші. 

Сьогодні ресторанна справа, як зазначалося вище, перебуває лише на стадії зародження. Такий вид бізнесу залишається привабливим як довгострокова інвестиція з вірогідною прибутковістю в 15—20% або незалежно від збитковості як іміджевий інструмент його власника. За інформацією Асоціації ресторанного бізнесу України, темпи розвитку ринку ресторанних послуг коливаються в межах 60-100% на рік.

  Серед ресторанів національної кухні в Україні перевага надається українській – 36,8%. Проте значна увага приділяється і французькій кухні – 21%; італійській, кавказькій, японській по 7,9%; всі інші – 18,5%. Тематичні ресторани також є дуже популярними як серед українців, так і туристів. В Україні вже є певний досвід у створенні таких закладів харчування, найвідоміші з яких у Львові: "Криївка", присвячений героям УПА, планується відкриття автомобільного ресторану; у Києві: «Шинок», «Вулик», «Царське село» – ресторани-музеї – присвячені українським традиціям. 

Отже, можна сказати, що з кожним роком в Україні з`являються все нові види громадського харчування, починаючи від фаст-фудів і закінчуючи тематичними і високо елітними ресторанами, тому необхідно значну увагу приділяти особливостям розвитку даної сфери, а особливо темпам та динаміці його розвитку, слідкувати за тим як реагують на той, чи інший тип ресторанного господарства споживачі, розглядати у контексті їх уподобання.

Останнім часом намітилася стійка тенденція переміщення послуг з організації споживання продукції та обслуговування споживачів із залів закладів ресторанного господарства до робочих місць (офіси, установи); місць відпочинку; місць святкування ювілеїв та інших офіційних та неофіційних святкових подій; до домівки. Ця послуга має назву у міжнародній індустрії гостинності "catering". Послугу з "кейтерингу" здійснюють не тільки заклади ресторанного бізнесу (ресторани, кафе, бари), а також і фірми, створені на базах ресторанів.

Особливості функціонування ринкової економіки

Ринкова економіка - економіка, заснована на принципах вільного підприємництва, різних формах власності на засоби виробництва, ринкового ціноутворення, договірних відносин між господарюючими суб’єктами, обмеженого втручання держави в господарську діяльність.

 Ринкове господарство - суспільна форма організації економіки, заснована на товарному виробництві, що забезпечує взаємодію між виробником і споживачем через ринок.

Суб’єкти ринкового господарства - домашнє господарство, підприємство (фірма), банк, держава. Між суб’єктами ринкового господарства встановлюється система взаємовідносин, яка відображує їхні цілі, взаємовигідні або різноспрямовані інтереси, форми організації та взаємодії з приводу руху різнорідних суб’єктів ринкових зв’язків.

Об’єкти ринкового господарства - товари і послуги виробництва (праця, земля, засоби виробництва, природні ресурси), капітал, гроші, цінні папери, державні пільги та субсидії, соціальні сплати і преференції.

Ідеальний ринок - вільний конкурентний ринок, якому властиві такі ознаки: необмежена кількість учасників ринку; значна кількість продавців і покупців, вільний вхід на ринок і вихід з нього; вільні ціни; однорідність однойменних продуктів, представлених на ринку; відсутність силового тиску одних учасників на інших.

Функціонування ринкової системи передбачає певні її елементи, що у сукупності становлять зміст ринкової економіки

  Елементи змісту ринеової економіки:

1.     виробники і соживачі;
2.     економічна відокремленість об’єктів господарювання;
3.     попит і пропозиція;
4.     ціни;
5.     кокуренція
6.     ринкова інфраструктура (ринкові установи, підприємства, організації, що обслуговують ринок)

 Розвиток ринку відбувається внаслідок дії у всіх економічних законів товарного виробництва:

1.     закону вартості;
2.     закону попиту і пропозиції;
3.     закону грошового обігу;
4.     закону конкуренції;
5.     закону співвідношення індивідуальної та суспільної вартості тощо.

Дія системи економічних законів надає ринку значення саморегулювальної системи, що впливає на функціонування всього товарного виробництва й обігу.

 

Контрольні питання:

 1. Що таке ринкова економіка?

 2. Хто відноситься до суб’єктів ринкового господарства?

3. Які ви знаєте елементи  змісту ринкового господарства?

4. Які можна  вказати переваги ринкової системи?

5. Чи потрібне ринковій системі державне регулювання?

6. Як вплинуло  формування рикової економіки в україні на розвиток громадського харчування?

 

 ТЕМА 3. РИНКОВА ЕКОНОМІКА ТА ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ

УРОК 5.  Попит, пропозиція. Ринкова рівновага

 

Попит на певний товар чи послугу відображає реакцію споживача на власну потребу в ньому та ціну цього товару.

 

 Попит - це залежність між кількістю товару, яку споживач хоче придбати протягом певного періоду, і ціною на цей товар. Іншими словами, попит - це платоспроможна потреба.

 

Економічний закон попиту: чим вища ціна на певний товар, тим менший на нього попит із боку покупців.

Попит залежить не тільки від цінових чинників. Існують так звані нецінові умови, які істотно впливають на бажання споживачів купити товар. На попит впливають такі чинники:

•     рівень доходів населення;
•     розміри ринку певного товару, його кількість у продажу;
•     наявність у продажу товарів-дублерів;
•     суб’єктивні смаки та психологія покупців.

 

Пропозиція - це маса товарів, що є на ринку чи може бути швидко доставлена на нього.

Цю "масу" передбачається продати за певною ціною у визначений проміжок часу.

Обсяг пропозиції змінюється залежно від ціни: чим вища ціна, то за інших рівних умов, вищий розмір пропозиції на ринку цього товару.

 

Закон пропозиції означає, що зі збільшенням ціни обсяг пропозиції зростає, а зі зниженням - падає.

Тобто величина пропозиції на ринку перебуває у прямій залежності від ціни на товар та послуги.

Пропозиція, як і попит, також залежить від різних нецінових чинників - можливості виробити товар, організувати його реалізацію, часові, просторові та, зрештою, ситуаційні (свято, зима, спека чи дощ) або навіть побутові чинники. Вплив цих чинників змінюється через зміну самої пропозиції.

Графік попиту (Крива попиту) — відношення між ринковою ціною товару і грошовим виразом попиту на неї.

Крива попиту показує вірогідну кількість товару, який вдається продати за певний час та за певною ціною. Що еластичніший попит, то вища ціна може бути встановлена на товар. 

Графік пропозиції (крива пропозиції) показує співвідношення між ринковими цінами і кількістю товарів, які виробники бажають запропонувати.

 

 

         Крива попиту                                                       Крива пропозиції

 

Еластичність попиту — це показник, що виражає коливання сукупного попиту, викликані пониженням цін на товари і послуги.

 

Q -  кількість продукції

Р – ціна продукції

Еластичним називається попит при Ed>1.

 Попит нееластичний при Ed<1.

 

Нецінові чинники попиту:

• кількість покупців (збільшення кількості покупців підвищує ринковий попит і навпаки);
• доходи споживачів (пряма залежність між доходами і попитом);
• очікування споживачів(очікування зростання цін майбутньому збільшує попит і навпаки);
• ціни на супутні товари.
• місткість ринку. Чим розвиненіший ринок, тим більше він спонукає економічних суб’єктів до пошуку нових джерел доходу задля збільшення свого платоспроможного попиту;
• кліматичні умови (у курортній зоні пізньої весни, влітку та ранньої осені   зростає попит на купальні костюми, екскурсійні послуги тощо.)

Крім цінових чинників на зміну пропозиції впливають і нецінові чинники. Найважливіші з них — зміна технології виробництва, зміна цін на ресурси, зміна цін на інші товари та ефект очікування.

 

Ринкова рівновага – це стан ринку, за якого обсяг попиту дорівнює пропозиції. (QD=QS). Графічно обидві криві перетинаються  (рис.4.1.) 

 

Ціна рівноваги – це ринкова ціна (P*), за якої обсяг попиту дорівнює пропозиції

 

Задача

 Величини попиту і пропозиції на ринку товарів представлені в таблиці

 

Ціна, грн,Р	Попит, тис. Т	Пропозиція, тис. т
80	4	10
70	5	9
60	6	8
50	7	7
40	8	6
30	9	5
20	10	4

 

 За даними таблиці:

1)   Побудуйте криві попиту і пропозиції.

2) Знайдіть точку ринкової рівноваги, рівноважну ціну та рівноважну кількість продукції.

3) Як зміняться рівноважні ціна та кількість продукції на ринку, якщо зростуть доходи покупців

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 3. РИНКОВА ЕКОНОМІКА ТА ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ

УРОК 6.  Ціноутворення в ринковій економіці. Методи ціноутворення.

 

Ціна - найважливіший показник, оскільки її основною функцією є забезпечення прибутку від реалізації товару.

Суть цілеспрямованої цінової політики в маркетингу - встановлювати на товари фірми такі ціни і так варіювати ними, щоб одержати визначену масу прибутку.

 Методи ціноутворювання:

•                   витрати плюс прибуток;
•                   аналіз беззбитковості і забезпечення цільового прибутку;
•                   орієнтація на попит;
•                   орієнтація на рівень цін конкурентів;
•                   на основі закритих торгів.

 1. Витратний метод. Ціна розраховується, виходячи із суми постійних і змінних витрат на одиницю продукції й запланованого прибутку з урахуванням нижнього порогу ціни. При опосередкованому збуті ціна продажу кінцевому споживачу збільшується на розмір націнки, яка залежить від особливостей товару (сезонність, мода, новизна), а також еластичності попиту за цінами. Витратний метод не враховує ринкових факторів (характер попиту, рівень платоспроможності попиту, політику конкурентів), а ціна, визначена за таким методом, практично завжди завищена і в конкурентній ситуації чревата негативними наслідками для продавця. Однак є й позитивні оцінки цієї моделі: якщо в рамках однієї галузі всі виробники використовують витратний метод ціноутворення, цінова конкуренція мінімальна, а ціни більш реальні й виключають наживу за рахунок покупців. Згідно даного методу ціна визначається за залежністю:

Ц = С + П

де Ц – ціна одиниці товару, грн;

С – собівартість одиниці товару, грн; 

П – величина прибутку, яку бажає отримати підприємство від реалізації одиниці товару, грн.

 2. Метод на основі цільової норми прибутку. Ціна встановлюється таким чином, щоб можна було досягти бажаної норми прибутку на вкладений капітал. Необхідно взяти до уваги, що розрахунки ціни в цьому випадку залежать від обсягу виробництва та реалізації, у зв'язку з чим необхідно визначити критичну точку обсягу виробництва. Критичний обсяг виробництва зменшується внаслідок зниження постійних і змінних витрат, які необхідно враховувати у виробничій фірмі. Крім того, на розраховані ціни впливатимуть ще й ринкові фактори (характер попиту й конкуренція). Ціна встановлюється за допомогою використання формули (за умов випуску одного виду продукції)

Ц = ЗВ +

де ЗВ – змінні витрати на одиницю продукції, грн/шт;

ПВ – постійні витрати за певний період часу, грн; 

Пз – загальна сума прибутку, яку можна отримати від продажу продукції за той самий період, грн; 

К – обсяг продажу продукції, шт.

 3. Метод встановлення ціни на основі відчутної цінності товару обумовлений специфічними підходами до роботи на ринку. Розрахунок робиться на певну категорію покупців, які погоджуються платити гроші не тільки за вартість товару, а й за комплекс інших послуг: доплати, пов'язані з доставкою, обслуговування тощо. Рівень послуг, що надаються, визначити безумовно важко. Тут доречно вести мову про престижні товари, про особливі послуги, за які за різних обставин і різних умов покупець погоджується платити будь-які гроші. Ось чому для фірми важливо бути надзвичайно чутливою до змін попиту на товар. 

4. Вибір ціни на основі рівня поточних цін орієнтує діяльність фірм щодо ціноутворення передусім не на власні витрати, а на ситуацію на ринку, на цінову політику фірм-конкурентів. Поведінка фірм адекватна їхньому становищу на ринку. Фірма-лідер, як правило, диктує свої умови. Дрібніші фірми можуть собі дозволити орієнтуватися на лідера, змінювати ціну після того, як це зробив він. Метод ціноутворення, що орієнтується на рівень поточних цін, досить поширений. Він створює атмосферу справедливого підходу до встановлення ціни в цілому по галузі. А це дає змогу підприємствам отримувати певну норму в прибутку. 

5. Установлення ціни на основі торгів. У процесі торгів кожна фірма конкурсант призначає ціну пропозиції, стежачи за тим, щоб вона була дещо нижчою, ніж у конкурентів, але й не опускалася нижче рівня собівартості. Остаточна ціна на товар встановлюється з урахуванням таких факторів: цінова політика фірми, психологія ціносприйняття, вплив ціни на інших учасників ринкової діяльності. 

  Контрольні питання:

 1.Що таке ціна? Види цін.

 2. Які фактори ціноутворення ви знаєте?

3. Охарактеризуйте цінову політику підприємства. 

4. Які основні методи ціноутворення Ви знаєте? 

5. Охарактеризуйте основні складові елементи ціни. 

 

Задача №1 Визначити ціну одиниці продукції, якщо змінні витрати складають 50 грн./шт., а постійні витрати – 23000 грн. Орієнтований обсяг продажу 200 шт.

 

 Задача №2 Відпускна ціна підприємства 500 грн. Ставка ПДВ 20%, надбавка посередника 15%, торгівельна націнка 25%. На скільки буде дешевше товар, якщо його отримувати безпосередньо від виробника?

 

 

ТЕМА 3. РИНКОВА ЕКОНОМІКА ТА ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ

УРОК 7.  Конкуренція в ринковій економіці. Види ринку. Ринкова інфраструктура

 

Ринок не зміг би функціонувати, якби серед його механізмів не було конкуренції.

Конкуренція - економічне суперництво між виробниками товарів та послуг за вигідніші умови діяльності, продаж товарів і послуг та одержання завдяки цьомумаксимальному прибутку.

 Конкуренція корисна для суспільства: стимулює раціональне використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, змушує виробників постійно поновлювати асортимент, пильно стежити за науково-технічними новинками й активно впроваджувати їх у виробництво.

У ринковій економіці конкуренція виконує такі функції:

•                   сприяє поділові ресурсів;
•                   сприяє взаємодії попиту і пропозиції;
•                   сприяє формуванню ринкових цін;
•                   стимулює зниження витрат виробництва й випуск нових видів продукції тощо.

Водночас конкуренція має і негативні риси: 

•                   є одією з причин безробіття;
•                   спричиняє нерівномірний розподіл доходів між різними групами населення;    
•                   призводить до розорення дрібних товаровиробників;
•                   сприяє концентрації виробництва, а відтак і значному збагаченню великих власників;
•                   породжує монополію зі всіма її негативними наслідками.

 

 Чесна (добросовісна) конкуренція - коли підприємець намагається обійти своїх конкурентів завдяки зниженню собівартості продукції і водночас поліпшення її якості чи інших споживчих властивостей.

Цінова конкуренція означає, що основним методом конкурентної боротьби є ціна. Перемагає той, хто досягає собівартості товару нижчої, ніж ринкова ціна.  

Фірми, які використовують ефективніші методи виробництва, мають можливість дещо знизити ціни. Це приваблює покупців, сприяє швидкій реалізації товару.

  Нецінова конкуренція - це суперництво між конкурентами за покупця, надання товарам нових особливотей - якісних, технічних, дизайну тощо.

Нечесна (недобросовісна) конкуренція спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого становища на ринку шляхом обману споживачів, партнерів і державних органів.

 Серед методів нечесної конкуренції:

• дезінформація покупця про товари та послуги;
• використання товарного знака, фірмового найменування або маркування товару без дозволу господарського суб’єкта, на імя якого вони зареєстровані;
• поширення компрометувальної інформації про товари своїх конкурентів;
• заходи тиску на постачальників ресурсів і банки, щоб вони відмовляли конкурентам у постачанні сировини, матеріалів та у наданні кредитів;
• переманювання провідного ділового персоналу фірм-конкурентів.

Залежно від масштабів конкуренції розрізняють 2 основні її рівні:

Досконало конкурентний ринок - це ринок з найвищим рівнем конкуренції. Досконала конкуренція досягається за наявності такої великої кількості виробників, постачальників і продавців, що жоден з них не може помітно вплинути на ринкову ціну кількістю виробленої продукції. Продукт різних виробників однорідний або настільки подібний, що важко відрізнити продукт одного виробника від іншого. Фірми в умовах досконалої конкуренції можуть вільно входити у ринок або залишати його.

Монополістична конкуренція - це такий рівень конкуренції, де значна кількість фірм чи продавців пропонує подібний, однотопний, але не однаковий продукт.

 Контрольні питання

1. Негативні риси конкуренції.

2. Назвіть типи і методи конкуренції.

3. Що таке чесна конкуренція?

4. Нечесна конкуренція, її методи.

5. Розкрийте поняття "доскональна конкуренція".

 Вправа «Бліц-відповіді (Погано/ Добре)» з використанням чорних і білих карток.

1. Конкуренція спричинює безробіття. 

2. Змушує людей пристосовуватися до нових ситуацій. 

3. Може призвести до перевиробництва товарів. 

4. Поліпшує якість продукції.

5. Підвищує ефективність виробництва.

6. Породжує монополію. 

7. Зменшує доходи найманих працівників. 

8. Призводить до розорення дрібних товаровиробників. 

9. Знижує ціни і збільшує загальний добробут. 

10. Знищує найслабших. 

 

РИНОК — це певна сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів і послуг відповідно до законів  сучасного товарного виробництва До основних учасників ринку належать:

 • споживач (фізична особа, представник домогосподарства, який на ринку готової продукції виступає як основний покупець споживчих товарів, що поставляються фірмами, а на ринку ресурсів — як продавець факторів виробництва, якими володіє);

• фірма (може бути одночасно виробником товарів та їх продавцем на ринку товарів та послуг, споживачем ресурсів та їх покупцем на ринку факторів виробництва). 

 Рис. 1. Структура ринку за економічним призначенням об'єктів ринкових відносин.

 Поняття ринкової інфраструктури. Однією з важливих умов функціонування ринку є наявність добре розвинутої ринкової інфраструктури. Від того, наскільки добре вона розвинута залежить у кінцевому підсумку і ефективність функціонування ринкової економіки. У свою чергу за рівнем розвитку ринкової інфраструктури можна судити і про ступінь розвитку ринку, ринкових відносин у тій чи іншій країні. Тому необхідною умовою дієвості ринкових відносин є створення відповідної інфраструктури ринку.

Інфраструктура — сукупність галузей і підприємств, зайнятих обслуговуванням суспільного виробництва. Розрізняють виробничу, соціальну і ринкову (сфери обігу) інфраструктуру.

Інфраструктура ринку — це система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили.

 Ці функції реалізуються через відповідні елементи ринкової інфраструктури, які можна згрупувати в наступні три блоки:

 1) організаційно-технічна інфраструктура, куди входять товарні біржі й аукціони, торгові доми й торговельні палати, холдингові й брокерські компанії, інформаційні центри і ярмарки, пункти прокату й лізингу, державні інспекції, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації й засоби оперативного зв'язку;

 2) фінансово-кредитна інфраструктура ринку, куди входять банки, фондові й валютні біржі, страхові й інвестиційні компанії, фонди профспілок і інших громадських організацій, тобто всі ті, хто може й займається мобілізацією тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення;

  3) організаційно-дослідницька інфраструктура  ринку включає наукові інститути, які вивчають ринкові проблеми: інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади. Інститути й організації, які входять у цю інфраструктуру вивчають динаміку ринкової ситуації, розробляють стратегію й тактику поводження підприємців на ринку, розробляють прогнози для уряду й підприємців, моделюють наслідки тих або інших рішень, консультують, улагоджують конфлікти між партнерами, готовлять економістів, менеджерів і фахівців з маркетингу.

 

Рис. 1 Ринкова інфраструктура

 

Контрольні питання:

1. Що таке ринок і які основні ознаки ринку?

2. Які основні функції виконує ринок?

3. Охарактеризуйте економічне призначення ринку.

4. Назвіть основні елементи ринкової інфраструктури. 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 4. СУТНІСТЬ  ПІДПРИЄМНИЦТВА. ПІДПРИЄМНИЦТВО У СИСТЕМІ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

УРОК 8. Сутність підприємництва.  Умови розвитку підприємництва в Україні.

 

Підприємець - суб'єкт, що поєднує в собі новаторські, комерційні й організаторські здатності для пошуку й розвитку нових видів і методів виробництва, нових благ і їхніх нових якостей, нових сфер застосування капіталу. Підприємництво - це тип господарського поводження підприємців щодо організації розробки, виробництва й реалізації благ з метою одержання прибутку й соціального ефекту. 

Цікаво, що судячи з досліджень природну (вроджену) здатність до підприємництва мають лише 3-5 % населення у будь-якій країні

 Підприємець - ділова людина, яка займається власною підприємницькою справоюзметою отримання прибутку або забезпечення іншоївигоди.

Основні риси підприємця:

- грунтовна економічна підготовка; - знання з організації виробництва, менеджменту;

 - гнучкість, уміння діяти в умовах конкуренції, нестійкості та ризику;

- загострене почуття інтуіції. 

Підприємництво - ініціативна, самостійна діяльність фізичних або юридичних осіб, спрямована на отримання доходу, прибутку, підвищення іміджу, статусу, не суперечить законодавству і ведеться під власну майнову відповідальність.

Основні ознаки підприємницької діяльності
Самостійність у виборі напрямів і методів діяльності, прийнятті рішень	Прагнення отримати прибуток	Вміння йти на обґрунтований ризик	Новаторство і кмітливість, гнучкість

 

Основні види підприємницької діяльності
Виробнича діяльність (виробництво товарів, надання послуг)	Посередницька діяльність (комерційна, фінансова, страхова, консультаційна)

 

Характерні риси підприємництва:

1) виготовлення нового блага або нової якості того іншого блага;

2) освоєння нового ринку збуту;

3) одержання нового джерела сировини або напівфабрикатів і впровадження нового методу виробництва.

Відповідно до Господарського Кодексу України  у нашій  країні не дозволяється займатися підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян: військовослужбовцем, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх  справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органам державної влади й керування, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Забороняється займатися підприємництвом також певним категоріям громадян, зокрема тим, хто має погашену судимість за крадіжки, хабарництво, інші корисливі злочини й т.п..

Об'єктом підприємництва є певний вид діяльності (виробництво, торгівля, інноваційна справа, посередництво, операції із цінними паперами), що матеріалізується у виробленій продукції (послугах, інформації). 

Підприємництво може застосовуватися у всіх сферах економіки, крім тих, втрата державного контролю над якими завдає шкоди безпеки суспільства й здоров'ю людей. Це виготовлення й реалізація зброї, наркотичних засобів, грошових держзнаків.

Такі види діяльності в Україні, як розвідка й експлуатація корисних копалин, ремонт спортивного, мисливського й іншого видів зброї, виготовлення й реалізація медикаментів і хімічних речовин, виробництво пива, вина, лікеро-горілчаних виробів, цигарок, медична, ветеринарна і юридична практика, вимагають спеціального дозволу - ліцензії. Таким чином, державні органи, які видають їх, можуть регулювати й контролювати зазначені види діяльності.

Державне регулювання підприємництва є напрямом державної політики, спрямованим на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються Конституцією та законами України.

Базою нормативно-правового забезпечення є законодавчі та інші нормативно-правові акти, відповідні норми цивільного, кредитно-фінансового, податкового, адміністративного, трудового та інших галузей чинного законодавства, основним з яких Господарський Кодекс України. Центральним органом, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку та підтримки підприємництва, є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Головне завдання цього органу - формування підприємницької політики, а передовсім - узагальнення практики застосування законодавства з питань підприємницької діяльності, опрацювання пропозицій, спрямованих на вдосконалення його. Крім того, комітет сприяє розвиткові малого підприємництва, системи консультативної та інформаційної підтримки його і готує пропозиції щодо впровадження та вдосконалення механізмів фінансово-кредитної підтримки підприємництва та його зовнішньоекономічної діяльності, координує систему підготовки та перепідготовки кадрів тощо. В Україні створено значну кількість громадських організацій, які мають на меті сприяння підприємництву

  Підприємницька ідея її джерела і методи пошуку, Особливості функціонування підприємницьких структур в агропромисловому комплексі.

За формою власності й організації виділяють такі види підприємництва:

•                   індивідуальне - засноване на приватній власності фізичної особи і його праці (фермери, ремісники, які не застосовують постійно найману працю);
•                   сімейне - ґрунтується на приватній власності громадян-членів однієї родини з можливістю використання найманої праці;
•                   частка, або партнерське, - зі створенням юридичної особи й обмеженою відповідальністю (малі підприємства, суспільства-кооперативи, як правило, користуються найманою працею);
•                   акціонерне - засноване на власності акціонерів (власники цінних паперів - індивідууми, юридичні особи);
•                   орендне - береться за відповідну плату на певний час у користування, що дає йому право бути власником результатів роботи, доходів і розпоряджатися майном;
•                   колективне (народне) - засновано на власності трудового колективу на майно, продукцію й доходи;
•                   інноваційне - ґрунтується на інтелектуальній власності.

 

Найхарактерніші риси підприємництва

1.                   Мати бажання до пошуку нових ідей;
2.                   Уміти об’єднува людей для досягнення кокретної мети;
3.                   Бачити нові способи реалізаці поєднання ресурсів;
4.                   З допомогою розрахунків професійно обгрунтовувати нові якості продукту, техніки тощо та їхню економічну ефективність при використанні;
5.                   Бути спроможним не відступати від задуманого і коргувати свої дії за необхідностю;
6.                   Вміти ризикувати при втіленні задуманого, беручи на себе відповідальність;
7.                   Відчувати майбутні потреби ринку, споживача.

   Підприємництво як явище господарського життя завжди розвивається в певному соціально-економічному й історичному середовищі. Саме тому для його безпосереднього відтворення необхідні певні передумови.

Економічні передумови підприємництва полягають у тому, щоб у суспільстві функціонували багатосуб’єктні (приватні, колективні, державні, кооперативні) власники. Це буде сприяти волі підприємницької діяльності, можливості на свій страх і ризик приймати рішення об використання майна, продукції, прибутків, вибір господарських контрагентів. Тому шляхом створення економічних передумов підприємництва в нашій країні є  роздержавлення й приватизація власності, демонополізація господарств.

Політичні передумови підприємництва передбачають створення в країні сприятливого політичного клімату для підприємництва. Це можливо завдяки розробці й здійсненню стабільної політики в країні. 

 

Юридичні передумови підприємництва ґрунтуються на законах, нормативних актах, розроблених у країні. Останні повинні створити для всіх учасників ринкових відносин однакові «правила гри», тобто надати однакові права й повну волю, не допускати втручання органів державного керування в господарську діяльність будь-якого суб'єкта, за винятком законодавче обумовлених випадків. 

Однак, вищезгаданих передумов мало. Важливе значення має психологічний фактор. Сутність його складається в позитивній суспільній думці щодо підприємництва. Якщо цього не буде, розвиток підприємництва буде стримуватися. 

Підприємство - це основна ланка економіки країни, самостійний господарюючий суб'єкт, що має право юридичної особи й здійснює виробничу,  науково-дослідну й комерційну діяльність із метою одержання прибутку.

Підприємство робить основну масу продукції, має закінчений цикл відтворення, самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатка, товарний знак.

Залежно від форм власності  (приватна, колективна, державна) розрізняють такі організаційні види підприємств - одноособове володіння, партнерство, або суспільство, корпорація (акціонерне товариство), державне підприємство. 

Розрізняють такі види партнерства:

• повне товариство (суспільство з необмеженою відповідальністю);

• товариство з обмеженою відповідальністю;

• змішане (командитне) суспільство.

 

Основні типи підприємств у ринковій економіці за формою власності

Приватна	Колективна (кооперативна)	Державна (суспільна)
Одноосібне володіння	Виробничі кооперативи	Державне підприємство
Партнерство (товариство)	Споживчі кооперативи	Муніципальне підприємство
Корпорація

 

 Корпорація є  юридичною особою, що утворюється об'єднанням на пайові (часткових) основах коштів своїх членів (акціонерів) і відноситься до товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки кожний акціонер відповідає за свої зобов'язання лише власним капіталом. Отже, майновий ризик акціонерів обмежується тією сумою, що вони заплатили за придбані акції.

Державні підприємства засновані на державній власності, що має два рівні: загальнодержавний і комунальний. Відповідно функціонують і два види підприємств.

Комунальні підприємства є власністю адміністративно-територіальних одиниць влади, які використовують їхній потенціал у своїх власних інтересах

 

 Контрольні питання:

1. Як поділяються види підприємницької діяльності за  формою власності і організації?

2. Які риси повинні бути притаманні підприємцю?

3. Які передумови потрібні для здійснення  підприємницької діяльності?

4. Як ви розумієте поняття  «підприємництво», «підприємець» та «підприємницька діяльність»?

5. Які є ознаки підприємництва?

6. Кому заборонено займатися підприємницькою діяльністю?

7. На які види підприємницької діяльності видаються ліцензії?

8. Який  ви знаєте основний законодавчий акт , який регулює підприємницьку діяльність ?

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 4. СУТНІСТЬ  ПІДПРИЄМНИЦТВА. ПІДПРИЄМНИЦТВО У СИСТЕМІ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

УРОК 9. Види підприємництва у сфері ресторанного господарства. Етична та соціальна відповідальність підприємництва

 

Підприємство ресторанного господарства — це виробничо-торгівельна одиниця (їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар та ін.), яка виконує функції забезпечення населення харчуванням (виробництво кулінарної продукції, її реалізація та організація споживання), а також організовує цікаве дозвілля.

До сфери ресторанного господарства належать такі типи закладів: ресторан, кафе, бар, буфет, закусочна, їдальня, кафетерій, фабрика-заготівельня, фабрика-кухня, домова кухня, ресторан за спеціальними замовленнями (catering). Ресторан - загальнодоступне підприємство харчування, звичайно з різноманітним, широким асортиментом страв складного приготування, закусок, кондитерських, алкогольних і безалкогольних напоїв, фруктів, десертів

Одним із видів ресторану є ресторан-бар. Це різновид ресторану, до складу якого входять бар, торговельний зал якого межує з торговельним залом ресторану, або барна стійка, розміщена в торговельному залі ресторану.

Ресторан-їдальня (commissary restaurants) - це різновид ресторану, який організовує харчування в організаціях.

Вагон-ресторан - різновид ресторану, який організовує харчування споживачів послуг залізничних компаній та інших організацій залізничного транспорту.

Кафе - підприємство харчування, яке пропонує гостям обмежений асортимент страв і напоїв, борошняних кондитерських виробів, кисломолочних продуктів у поєднанні з відпочинком і розвагами. Розрізняють кілька видів кафе.

Кафе-кондитерська - підприємство, яке, крім кави, реалізує різноманітний асортимент (близько 15 найменувань) кондитерських виробів. Відвідувачам пропонують свіжі газети і журнали.

Кафе-морозиво - підприємство, в асортименті якого багато видів морозива, гарячі напої, фруктово-ягідні соки, мінеральна вода, спиртне (коньяк, ром, лікер, шампанське). Можливо обслуговування як за допомогою офіціанта, так і самообслуговування.  

Бар - спеціалізоване підприємство швидкого обслуговування з барною стійкою, призначене для реалізації напоїв у різноманітному асортименті, десертів, солодких страв і закусок. Головне призначення бару - дати гостям можливість відпочити в затишному інтер'єрі, послухати музику чи переглянути футбольний матч.

Залежно від асортименту бари поділяються на пивні (знамениті англійські паби), винні, а також коктейль-холи і коктейль-бари, які різняться розмірами та обладнанням.

Буфет - спеціалізоване підприємство харчування, в якому відвідувачі можуть одержати для споживання на місці обмежений асортимент холодних закусок, бутербродів, гарячих й охолоджених напоїв, хлібобулочних і кондитерських виробів, солодких страв нескладного приготування.   

Закусочна виготовляє, реалізує й організує споживання на місці різних страв і закусок нескладного приготування, бульйонів, холодних і гарячих напоїв, хлібобулочних і кондитерських виробів. Розрізняють закусочні:

• за асортиментом реалізованої продукції загального типу;
• спеціалізовані (сосисочна, пельменна, млинцева, пиріжкова, пампушкова, шашлична, чайна, піцерія, гамбургерна тощо).

Їдальня - підприємство харчування, яке виготовляє і реалізує продукцію переважно власного виробництва. Їдальні звичайно працюють у готелях першого класу, іноді - на курортах, на підприємствах, у навчальних закладах.  

Такі заклади часто пропонують комплексні або циклічні меню, а також повний раціон: сніданок, обід, вечерю.

Піцерія - підприємство, яке спеціалізується на приготуванні і реалізації для споживання на місці піци.

Кавова крамниця, чи кав'ярня, - підприємство харчування з обмеженим асортиментом, яке спеціалізується головно на приготуванні кави. Підприємства швидкого обслуговування стають у світі дедалі популярнішими. Їх асортимент звичайно обмежений декількома стравами - холодними, гарячими, бутербродами, напоями, морозивом тощо. На таких підприємствах застосовують самообслуговування з вільним вибором страв

Фабрика-заготівельня - заклад ресторанного господарства, призначений для механізованого виробництва власної продукції, централізованого забезпечування нею інших закладів ресторанного господарства та об'єктів роздрібної торгівлі.

Фабрика-кухня - заклад ресторанного господарства, призначений для централізованого приготування і постачання готової продукції для споживання у різних місцях: в авіакомпаніях, пунктах "їжа на колесах", буфетах, закладах швидкого обслуговування тощо.

Домова кухня - заклад ресторанного господарства, призначений для виготовлення кулінарної продукції власного виробництва та реалізації її домашнім господарствам.

За рівнем обслуговування і переліком послуг, що надаються гастрономічними закладами в Україні, вони поділяються на три класи: люкс, вищий і перший (кафе, їдальні та закусочні на класи не поділяються).

Категорія "люкс" передбачає:

• оригінальне оформлення за індивідуальним проектом інтер'єра;
• замовлені та фірмові страви, напої та кондитерські вироби, страви іноземної кухні. На замовлення споживачів готують страви не включені в меню;
• меблі виготовлені за індивідуальним замовленням, столи з м'яким покриттям, крісла м'які з підлокітниками;
• співвідношення місць за столом: двохмісні столи - 50 %, чотиримісні - 30 %, шестимісні - 20 %;
• виступ оркестру, інструментального чи вокально-інструментального ансамблю, стереофонічну апаратуру високої якості;
• меню друкується національною та двома іноземними мовами;
• посуд високої якості - металевий з мельхіору, порцеляновий з вищої групи оздоблення, скляний виготовляється згідно спеціального замовлення, з кришталю.  

У ресторанах "вищої" категорії повинен бути банкетний зал, бар, коктейль-хол з барною стійкою. Менеджери з обслуговування та офіціанти повинні досконало володіти технікою обслуговування споживачів, знати іноземні мови на необхідному рівні для виконання їхніх обов'язків. На обкладинці для меню, рекламних матеріалах (листівках, буклеті, запрошувальних картках та ін.) окрім назви ресторану, емблеми готельного комплексу, повинен бути малюнок, що відображає тематичну спрямованість закладу. У ресторані споживачам головним чином надають обіди і вечері, при обслуговуванні ділових зустрічей - повний раціон харчування.

"Вища" категорія гастрономічного закладу повинна забезпечувати:

• інтер'єр створюється з урахуванням особливостей підприємства;
• не менше половини асортименту складають замовлені та фірмові страви і напої;
• меблі підбираються відповідно з інтер'єром підприємства. Столи з м'яким покриттям, прямокутні, квадратні, круглі у структурі посадочних місць повинні бути у такій структурі - двохмісних - 20 %, чотиримісних і шестимісних по 40 %; - виступ оркестру, інструментального чи вокально-інструментального ансамблю, обладнання високоякісною стереофонічною апаратурою;
• меню надруковане національною та двома іноземними мовами;
• посуд металевий із нержавіючої сталі підвищеної групи оздоблення, посуд з порцеляни не нижче 10 групи художнього оздоблення. Посуд із скла - не нижче 7 групи художнього оздоблення.

У закладах харчування "першої" категорії необхідно забезпечити:

• інтер'єр з урахуванням особливостей підприємства;
• в меню включаються замовлені та фірмові страви, напої та кондитерські вироби; - меблі відповідно до інтер'єра підприємства;
• співвідношення місць за столами повинно співвідноситись: за двомісними - 10 %, чотирьохмісними та шестимісними, відповідно - 40 %;
• використовується стереофонічна апаратура, дозволяється виступ оркестру, інструментального чи вокально-інструментального ансамблю;
• меню друкується національною мовою;
• посуд металевий з нержавіючої сталі, з порцеляни не нижче 8 групи художнього оздоблення, із скла - не нижче 6 групи художнього оздоблення.

Морально-етичний кодекс підприємця – це систематизований перелік норм, якими повинен керуватись кожний суб’єкт підприємницької діяльності у бізнесі.

ЕТИЧНИЙ КОДЕКС ПІДПРИЄМЦЯ.

Впевненість у користі своєї праці не тільки для себе, але і для суспільства, людей і держави.  Розуміння того, шо люди бажають та вміють працювати, намагаються реалізувати себе разом з підприємцем.  Віра у бізнес, ставлення до нього як до мистецтва, творчої справи.   Визнання необхідності конкуренції та водночас прагнення до співпраці. Повага до себе як до особистості та до будь-якої особистості як до себе.  Повага до будь-якої власності, державної влади, громадських рухів, соціального устрою, законів.  Довіра до інших, повага до професіоналізму та компетентності. Визнання цінності освіти, науки і техніки, інформатики, культури.  Турбота про екологію.  Прагнення до нововведень.  Гуманізм

 

Контрольні питання :

Які ви знаєте види підприємництва у сфері ресторанного господарства?

Чим відрізняється ресторан від кафе?

Назвіть котегорії ресторанів?

Що таке морально-етичний кодекс підприємця?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 ТЕМА 4. СУТНІСТЬ  ПІДПРИЄМНИЦТВА. ПІДПРИЄМНИЦТВО У СИСТЕМІ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

УРОК 10. Бізнес-планування. Механізм заснування власної справи

 

Бізнес-план — це техніко-економічне обгрунтування діяльності підприємств в ринкових умовах, програма його діяльності; він характеризує модель підприємства в майбутньому. Він складається для діючого підприємства, нового виду діяльності або продукції, для нового підприємства. Він потрібен керівникові фірми, акціонерам, інвесторам. Бізнес-план частіше складається на рік, два роки, зрідка на більший період.

Мета бізнес-планування

• визначення рівня життєспроможності та стійкості підприємства;
• виявлення сильних та слабких сторін фірми;
• конкретизація стратегії розвитку через систему кількісних і якісних показників;
• забезпечення підтримки інвесторів та акціонерів;
• зниження ризиків підприємницької діяльності.

Порядок складання бізнес-плану

Порядок складання бізнес-плану залежить від величини підприємства, характеру бізнесу, ринку, економічних, політичних факторів та іншого. Весь процес бізнес-планування включає такі етапи:

• Вивчення методології бізнес-планування на основі літературних джерел.
• Визначення цілей та головної мети — визнання акціонерів, одержання інвестицій, максималізація прибутку.
• Визначення цільових читачів бізнес-плану, що пов'язано з метою бізнес-плану. Це можуть бути інвестори, акціонери, банки, менеджери вищого рівня керівництва.
• Визначення структури бізнес-плану. Він може бути повним або скороченим — на рік чи два.
• Збирання даних для кожного розділу бізнес-плану. Найважливіше значення для успіху бізнесу має маркетинговий аналіз, вивчення ринку, потенціальних споживачів, можливостей конкурентів, слабких та сильних сторін фірми і урахування цих факторів у бізнес-плані.
• Складання бізнес-плану. Це важливий етап, який дає кінцевий результат — бізнес-план. Вихідними є показники обсягів продаж товарної продукції, інвестицій. Практика показує, що бізнес-план має складатися фірмою самостійно або з допомогою консультантів. Написання бізнесплану на замовлення, за дорученням має ряд недоліків.
• Читання, вивчення бізнес-плану. Як правило, бізнес-план надається для читання незацікавленим особам високої кваліфікації. В процесі може бути проведена незалежна експертиза та ділова критика.  Усунення недоліків підвищить якість бізнес-плану.
• Дослідження ринку, план маркетингу, оцінка можливостей фірми щодо інвестицій, термінів початку виробництва, обсягів виробництва, фінансовий план, охорона середовища є обов'язковими складовими бізнес-плану.

Структура бізнес-плану не має строго обов'язкового характеру.  Розділи бізнес-плану  також мають різний ступінь деталізації. Це пов'язано насамперед з специфікою описуваного бізнесу.

Розділи, з яких складається  бізнес-план,  умовно можна об'єднати в два блоки:

• питання маркетингу (опис бізнесу, товар, ринок збуту, конкуренція);
• питання виробничого і фінансового планування (місце розташування, виробництво, кадри, фінансовий план).

Приблизний склад і коло розв'язуваних питань по розділах бізнес-плану  мають такий вигляд:

1.  Титульний аркуш – має коротку назву, дату підготовки (може містити попередження про те, що змiст не підлягає розголошенню).

2.  Обов'язкові представницькі дані:

• назва фірми (ім'я підприємця);
• адреса, телефон, факс;
• чи є дана фірма дочірньою компанією чи входить у фінансову групу;
• статутний фонд i т.iн.

3.  Резюме. Особливістю цього розділу є те, що він складається за підсумками розробки бізнес-плану. Цей розділ повинен містити в концентрованому вигляді основний зміст бізнес-ідеї й очікувані результати  її реалізації:

• коротко   викладену суть проекту;
• стислий опис основних параметрів проекту (очікуваний попит, необхідні засоби і шляхи їхнього отримання, ефективність проекту).

 4.  Опис бізнесу:

• описується організація бізнесу;
• вказуються основні переваги бізнес-ідеї;
• при необхідності даються деякі технологічні подробиці;
• вказується, чи є досвід роботи фірми на даному напрямку.

5. Товар (послуга). Ознайомлення з цим розділом повинне дати можливість одержати досить повну картину майбутнього товару. Для цього треба при викладенні змісту розділу:

• дати конкретний опис товару (включаючи об'ємні й техніко-економічні характеристики);
• описати корисний ефект для споживачів;
• описати можливість удосконалення товару в майбутньому;
• вказати тенденції попиту на аналогічні товари;
• вказати, як вирiшуються питання дизайну, упакування і т.п.

6. Ринок збуту. Матеріал розділу повинен обґрунтовувати майбутній обсяг продаж, тобто мати інформацію про:

• хто буде вашим покупцем;
• яка частка фірми на майбутньому ринку збуту;
• які тенденції розвитку даного ринку;
• як планується відслідковувати можливі зміни потреб клієнтів.  

7. Конкуренція. Цей розділ складається навіть, тоді, коли фірма є монополістом у даній сфері бізнесу на  ринку збуту. Треба враховувати можливість виникнення конкуренції й обміркувати шляхи нейтралізації її негативних наслідків на обсяг продаж. Найчастіше  даний розділ містить відповіді на запитання:

• хто є основним конкурентом;
• які характеристики товару, умови організації бізнесу і т.п. вселяють у вас впевненість в перемозі над конкурентами;
• які ваші слабкі сторони

8. Місце розташування. Вдале розташування фірми може   скорочувати витрати і приносити додатковий доход. 

9. План виробництва. Цей розділ складається більш докладно, якщо є виробнича діяльність. У цьому випадку висвітлюються питання виробничих потужностей, технологій, новацій, матеріального забезпечення. Визначення витрат є кінцевою метою розробки розділу. Наприклад, у ресторанному бізнесі повинні знайти відображення такі витрати, як:

• витрати на оплату праці;
• витрати на утримання апарата управління, території готелю і т.ін.

10. Кадри і управління.  У цьому розділі наводять дані про майбутнє керівництво (досвід роботи в зазначеній сфері бізнесу, освіта, рекомендації).

11. Фінансовий план. Це один з найважливіших розділів бізнес-плану. Він містить у собі:

• баланс підприємства;
• план прибутків і збитків;
• прогноз руху грошових потоків. Як бачимо із  змісту розділів бізнес-плану, його розробка вимагає комплексних знань, починаючи з технології,  організації виробництва і закінчуючи питаннями фінансового менеджменту.

 

Контрольні питання:

1. Що таке бізнес-план?

2. Навіщо потрібен бізнес-план  при заснуванні влсної справи?

3. Яка мета бізнес-плану?

4. Порядок складання бізнес-плану?

5. Які розділи містить бізнес-план?

 

 

 

 

 

ТЕМА 4. СУТНІСТЬ  ПІДПРИЄМНИЦТВА. ПІДПРИЄМНИЦТВО У СИСТЕМІ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

УРОК 11. Установчі документи підприємства. Фінансування та оподаткування підприємств громадського харчування.

 

До основних засновницьких документів, що підтверджують статус юридичних осіб, відносять статут та засновницький договір. Створення малих підприємств, та інших підприємницьких структур без цих документів неможливе. Для тих, що створюватимуть індивідуальні, приватні фірми на правах малих підприємств з індивідуальною формою організації бізнесу необхідним документом є статут підприємства, для повного, командитного товариства з колективною формою бізнесу - засновницький договір, а для акціонерних, товариств з обмеженою, а також додатковою відповідальністю та різних об'єднань підприємств - необхідні обидва ці документи.  

Завдання статуту - дати повне уявлення про правовий статус підприємства (фірми) як самостійного господарського суб'єкта, що має всі права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління і самоуправління, режим формування і використання майна підприємств (фірм), розпорядження його коштами і прибутком. У цьому розумінні статут - це акт підприємства, що внутрішньо регламентується, доповнює та конкретизує більшість положень засновницького договору. Таке призначення статуту виявляється і в його структурі, яка, на відміну від договору, докладніша і, як правило, складається з наступних розділів: „Загальні положення", „Предмет (вид), основні цілі та напрями діяльності" „Зовнішньоекономічна діяльність" „Права фірми" „Майно фірми" „Фонди фірми" „Виробничо-господарська діяльність" „Управління фірмою та її трудовим колективом" „Організація та оплата праці" „Розподіл прибутку (доходу) та відшкодування збитків" „Облік, звітність і контроль" „Припинення діяльності фірми (реорганізація та ліквідація)" (дод. 3).

Суть засновницького договору полягає в тому, що він є одним з різновидів згоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи. Його зміст - об'єднання майна (капіталів) і підприємницьких зусиль з метою отримання прибутку. Тому основним для засновницького договору є визначення всіх параметрів взаємовідносин між учасниками фірми, насамперед майнового та організаційного характеру. Це виявляється і в структурі договору, яка має такі розділи: „Преамбула" „Предмет договору" „Загальні положення договору" „Юридичний статус фірми" „Види діяльності" „Статутний фонд і вклади засновників (учасників)" „Права та обов'язки засновників (учасників)" „Управління фірмою" „Розподіл прибутку (доходу) та відшкодування збитків" „Решта умов" „Відповідальність за порушення договору" „Умови розірвання договору" „Умови та строки набуття договором чинності" 

Засновницькі документи - важливий атрибут підприємницького бізнесу, що підтверджують юридичний статус підприємства, тому потребують професійного підходу до укладання. Тому таку роботу, як правило, доручають фахівцям (юристам, економістам). Разом з тим, користуючись кваліфікованими довідковими матеріалами, а також ознайомившись з основними положеннями законодавчих актів щодо підприємницьких структур, можна провести цю роботу самостійно.

Державна реєстрація завершує процес створення підприємства (фірми). Вона здійснюється у виконавчому комітеті міської (районної) Ради народних депутатів державною адміністрацією за місцем діяльності або проживання суб'єктів бізнесу. Для державної реєстрації необхідно подати такі документи: заповнену реєстраційну картку встановленого зразка (видається органами реєстрації, дод. 5-7), статут чи засновницький договір, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, письмове підтвердження про наявність юридичної адреси, яке подається власником або уповноваженим ним органом, квитанцію, що підтверджує оплату за державну реєстрацію.

 Розглянемо основні форми фінансування діяльності підприємств. Їх здебільшого класифікують за такими критеріями:

а) залежно від цілей фінансування;

б) за джерелами надходження капіталу;

в) за правовим статусом капіталодавців щодо підприємства.

Залежно від цілей фінансування виокремлюють такі його форми: фінансування при заснуванні підприємства;

на розширення діяльності; рефінансування;

санаційне фінансування.

Структурно-логічні взаємозв’язки між окремими формами фінансування наведені в таблилі. 

 

Державне фінансування	Позичковий капітал	Власний капітал	Реструктуризація активів
Зовнішнє	Банківські, комерційні позики	Часткове фінансування (внески учасників та засновників)	Інвестиції
Внутрішнє	Забезпечення наступних витрат і платежів	Нерозподілений прибуток

 

 Матриця форм фінансування 

 За джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють зовнішнє та внутрішнє фінансування; за правовим статусом інвесторів — власний капітал і позичковий капітал. Власний капітал може бути сформований за рахунок внесків власників підприємства або шляхом реінвестування прибутку. 

Позичковий капітал, як і власний, може бути мобілізований із зовнішніх та внутрішніх джерел.

 

 

До зовнішніх джерел формування позичкового капіталу належать:

 кредити банків (довго- і короткострокові);

кредиторська заборгованість за матеріальні цінності, виконані роботи, послуги;

заборгованість за розрахунками (з одержаних авансів, з бюджетом, з оплати праці тощо).

До внутрішніх джерел формування позичкового капіталу можна віднести: нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (у т. ч. так звані стійкі пасиви); доходи майбутніх періодів.

 

Контрольні питання:

1. Що таке статут?

2. Що таке засновницькій договір?

3. Назвіть основні форми фінансування діяльності підприємств?

3. Опишіть порядок державної реєстрації підприємства?

4. Які ви знаєте джерела фінансування  діяльності підприємств?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 4. СУТНІСТЬ  ПІДПРИЄМНИЦТВА. ПІДПРИЄМНИЦТВО У СИСТЕМІ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

УРОК 12. Стимулювання праці працівників виробництва в готельно-ресторанному бізнесі. Заробітна плата, види та форми.

 

Мотивація - це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають її поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації. Мотивація - це сукупність усіх мотивів, які мають вплив на поведінку людини.

Застосування щодо працівника стимулів, з метою активізації його зусиль, підвищення старанності, наполегливості, добросовісності у вирішенні завдань, що стоять перед підприємством, називається стимулюванням. Розрізняють три види стимулювання: моральне, соціальне й матеріальне.

Моральне стимулювання виражається у виникненні в працівника почуття внутрішнього задоволення від результатів своєї роботи. Моральна винагорода спрямована виключно на задоволення вторинних потреб працівника (згідно з теорією Маслоу) й може виражатись у формі публічної подяки з боку керівництва, подання до відзначення державними нагородами тощо. Громадське визнання сприяє підвищенню престижу (подяка, грамота, дошка пошани, присвоєння почесних звань, нагородження орденами чи медалями тощо). В даному разі предметом потреби виступають цінності та явища, які сприяють підвищенню престижу й авторитету об'єкта управління.

Соціальне стимулювання - різновид стимулювання, яке виражається у зміні соціального (як адміністративного, так і загального) статусу працівника. Адміністративний соціальний статус - це становище працівника в організаційній структурі (соціальній ніші суспільства). Винагородою в цьому разі виступає не лише вертикальне переміщення працівника на вищу посаду, але й горизонтальне переміщення на посаду того ж ієрархічного рівня, що більшою мірою задовольняє вторинні потреби працівника (робота більш творчого характеру, з меншим контролем).

Однією з найважливіших форм мотивації праці на підприємствах готельно-ресторанного бізнесу є матеріальне стимулювання. Система матеріальних стимулів праці грунтується на різноманітних спонукальних мотивах, які доповнюють один одного й підпорядковані меті щодо створення матеріальної зацікавленості у здійсненні трудової діяльності.

Фактори
Соціально-психологічні	Економічні	Організаційні
Співвідношення заробітної плати різних груп працівників	Джерела матеріального стимулювання	Тарифна система та схеми посадових окладів
Структура заробітної плати різних груп працівників	Розміри заробітної плати працівників	Форми та системи заробітної плати

 

 Заробітна плата, скорочено зарплата — винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

У більшості країн застосовуються дві основні форми заробітної плати - погодинна та відрядна.

Погодинна заробітна плата - встановлює розмір винагороди залежно від кваліфікації та фактично відпрацьованого часу. У цьому разі підраховують величину плати за годину, робочий день, тиждень, місяць і множать на відпрацьований час.

Погодинну заробітну плату, як правило, застосовують на підприємствах, де переважає регламентований технологічний режим.

Відрядна заробітна плата є похідною від погодинної та передбачає залежність заробітку від кваліфікації працівника та кількості виготовленої продукції.

У разі відрядної форми заробіток зростає прямо пропорційно кількості виготовлених виробів. При цьому встановлюють ступінь інтенсивності праці працівника за допомогою норм виробітку і норм часу.

Форми відрядної заробітної плати :

• пряма відрядна;
• відрядно-преміальна, приякій праця робітників в межах встановленої норми оплачується за прямими відрядними розцінками. А виробіток понад норму- за підвищеними;
• непряма відрядна – використовується при оплаті праці допоміжних працівників і підсобників. Заробітна плата знаходиться в прямій залежності від результатів праці тих працівників, яких він обслуговує.

Норма виробітку - це певний обсяг продукції, який робітник повинен виготовити за певний час.

Норма часу - час, що витрачається на виготовлення одиниці або партії виробів.

Відрядну заробітну плату застосовують переважно на підприємствах, де ще велика частка ручної праці, низький рівень механізації та автоматизації виробництва. В сучасних умовах застосування відрядної заробітної плати передбачає необхідність врахування і таких чинників, як якість продукції, коефіцієнт використання обладнання, економія сировини та матеріалів.

Набули поширення колективні форми оплати праці (бригадна система, акордна оплата).

Заробіток тут залежить від кінцевого результату роботи всього колективу. Між членами бригади заробіток розподіляється за коефіцієнтом трудової участі. Позитивним елементом такої форми оплати є те, що це змушує працівника турбуватися про якісне виконання не тільки свого завдання, а й колективу в цілому.

В умовах переходу до ринкової економіки виникає необхідність узгодження номінальної заробітної плати з реальною.

Номінальна заробітна плата виражається в грошах, які працівники отримують за свою працю протягом певного часу (години, дня, місяця).

Реальна заробітна плата виражається кількістю товарів і послуг, які можна придбати за отримані гроші. Зміни реальної заробітної плати розраховують за допомогою індексу, який визначають як відношення приросту номінальної зарплати до приросту споживчих цін.

 

Порядок обчислення заробітної плати.

Системи оплати праці

 Погодинна форма оплати:

-  пряма огодинна

З_пп=Ф_міс+С

де, Ф_міс- фактично відпрацьований за місяць час;

С- годинна тарифна ставка відповідного кваліфікаційного розряду працівника

- погодинно-преміальна

З_{п прем}=З_пп+Д; Д=

де, Д- сума преміальних доплат за досягнення визначених кількісних та якісних показників

Відрядна форма оплати

- пряма відрядна

З_п.від= Р_{і фі}     Р_і=Т_штС

де,  Р_і – відрядна розцінка за виготовлення одного виробу і-го виду;

N_фі – фактична кількість виробів виробу і-го виду, виготовленних працівником за визначений час, шт; n- кількість видів виробів; Т_шт – час на виготовлення одного виробу і-го виду

- відрядно-преміальна;

Д_с =З_тар, П_вп =

де, З_тар –тарифний заробіток працівника; Д_с – сума преміальних доплат;

П₁ – відсоток доплати за  виконання плану; П₂ – відсоток доплати за кожен відсоток перевиконання плану; П_вп – відсоток перевиконання плану;

N_nл – відповідно фактичний і запланований обсяг випуску продукції за місяць, шт

• відрядно-прогресивна;

З_{в прог} =N_вих ХР_д +(N_ф – N_вих)ХР_підв

 Р_підв =Р_дХ(1+

де, N_вих –вихідна база для нарахування доплат; Р_д –дійсна розцінка за одиницю виробу; Р_підв - підвищена розцінка за одиницю виробу;

• непряма відрядна;

З_від+ (N_фіХ Р_сі)/n, Р_сі =

де, N_фі –фактично виготовлена кількість продукціїпрацівником за зміну;  , Р_сі – непряма відрядна розцінка під час обслуговування і-го працівника; n= кількість основних працівників; С_зм – змінна тарифна ставка підсобника; - плановий випуск продукціїі-м працівником;

Заробіток допоміжних працівників

З_доп= Т_фХСХК_вн,

де, Т_ф –  фактично відпрацьований час допоміжних працівників; С- годинна тарифна ставка допоміжних працівників; К_вн – середній коефіцієнт виконання норми на дільниці. Що обслуговує допоміжний праівник.

 

 Контрольні питання:

1. Що таке "заробітна плата".  

2.Назвіть визначені в Україні джерела коштів на оплату праці.

3.Що таке мінімальна заробітна плата?

4.Назвіть основні форми заробітної плати. Визначення та застосовування погодинної заробітної плати.

5. Поняття про відрядну заробітну плату, норму виробітку і норму часу.

6. Поняття номінальної і реальної заробітної плати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 4. СУТНІСТЬ  ПІДПРИЄМНИЦТВА. ПІДПРИЄМНИЦТВО У СИСТЕМІ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

УРОК 17. Маркетингова діяльність підприємства. Прогнозування прибутку й рентабельності на підприємствах готельно-ресторанного бізнесу

Маркетингові фу нкції — окремі види або комплекси видів спеціалізованої діяльності, що здійснюються в процесі функціонування підприємства як учасника ринку. Орієнтуючись на принципову методологію маркетингу як ринкову концепцію управління і збуту, доцільно вирізнити чотири блоки комплексних функцій, кожний з яких містить у своїй структурі низку підфункцій:

Аналітична функція:

•     вивчення ринку як такого;
•     вивчення споживачів;
•     вивчення фірмової структури ринку;
•     вивчення товару;
•     аналіз внутрішнього середовища підприємства.

Виробнича функція:

•     організація виробництва нових товарів;
•     організація матеріально-технічного забезпечення;
•     управління якістю та конкурентоспроможністю продукції.

Збутова функція:

•     організація системи товароруху;
•     провадження цілеспрямованої товарної політики;
•     організація сервісу;
•     провадження цілеспрямованої збутової політики.

Функція управління:

•     планування маркетингової діяльності;
•     організація маркетингової діяльності;
•     інформаційне забезпечення;
•     контроль маркетингової діяльності.

Загальний дохід підприємства - це сума доходу, отриманого фірмою від продажу певної кількості продукції. (Кількість проданого товару залежить від попиту на нього). Таким чином, TR=PxQ, де TR (Total Revenue) - загальний дохід підприємства або виручка підприємства, P (Price) - ціна, Q (Quanting) - кількість проданої продукції.

 Розрізняють такі види доходу: валовий і чистий.

Валовий дохід підприємства становить грошову виручку від реалізації продукту (виконання робіт чи послуг), інших матеріальних цінностей і майна підприємства (включаючи основні фонди) тощо, зменшену на суму постійних витрат підприємства. Якщо від валового доходу підприємства відняти ще й змінні витрати, то одержують суму чистого доходу підприємства. 

Чистий дохід підприємства - це прибуток підприємства. Підприємець має організувати свою діяльність у такий спосіб, щоб загальні витрати були менше, ніж доход від реалізації продукції фірми. Тільки в такому випадку фірма буде мати прибуток.

ТС < РQ

Загальний доход фірми–це сума доходу, отриманого фірмою від продажу певної кількості продукції.

ТR = PхQ,

Де:  TR–загальний доход;

P–ціна

Q– кількість проданої продукції

Щоб обчислити загальний прибуток фірми, треба від загального доходу відняти загальні витрати фірми, тобто:

TP =TR–TC

Де, ТR–загальний доход;

ТС–загальні витрати;

ТР–загальний прибуток.

До факторів, які діють на утворення прибутку, належать:

•     виручка від реалізації товарів, робіт та послуг;
•     виручка від реалізації інших активів, враховуючи матеріальні запаси та нематеріальні активи;
•     виручка від основних засобів;
•     доходи від пайової участі в інших підприємствах;
•     доходи за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами;
•     перевищення отриманих штрафів, пені над сплаченими.

Розглядаючи розподіл прибутку, слід виділити такі основні напрямки: 

•     направляється в бюджет і позабюджетні фонди;
•     направляється в банк на погашення позик і сплату відсотків;
•     залишається на підприємстві;
•     інші фактори розподілу.

У кінцевому рахунку прибуток підприємства використовується на:

•     нагромадження (виробничий і науковий розвиток);
•     соціальні потреби;
•     покриття збитків та інших потреб;
•     капітальні фінансові вкладення;
•     споживання (виплата дивідендів, відсотків, матеріальна допомога і т.п.)

Рентабельність — поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток.

Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такі три традиційні показники: рівень рентабельності, норму прибутку і приведену до земельної площі масу прибутку. Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:

 де П — валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг);

Вв — виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість).

Рентабельність аграрних підприємств безпосередньо залежить від досягнутого рівня ефективності окремих видів виробництв. Щоб знати, які саме галузі в підприємстві найбільш рентабельні, а які низькоефективні, й на основі одержаної інформації розробити заходи щодо дальшого вдосконалення галузевої структури і підвищення прибутковості виробництва, визначають показники рентабельності (крім норми прибутку) в цілому по рослинництву і тваринництву, а також по тих галузях, продукція яких набула товарну форму.

Контрольні  питання:

1. Що таке дохід підприємства?

2. В чому різниця  між доходом і прибутком?

3. Як розподіляється прибуток підприємства?

4. Що таке рентабельність?

5. Які фактори впливають на рентабельність?

 

Задача

Порівняйте рентабельність продукції за три квартали на основі таких даних:

 

Показник	Одиниці виміру	Квартал року
		І	ІІ	ІІІ
Кількість випущених виробів	шт.	1 500	2 000	1 800
Ціна одного виробу	грн	60	60	60
Собівартість одного виробу	грн.	50	52	48

 

 

 

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

(Тестові завдання відкритої форми з вільно конструйованими відповідями до тем)

 

Тема 1. Мета та завдання сучасної економіки

 

Тестові завдання закритої форми із запропонованими відповідями

Вкажіть одну правильну відповідь:

 

1. Наука про господарство, способи його ведення людьми, відносини між людьми в процесі виробництва і обміну товарів, закономірності господарських процесів – це

а) наука про фінансову діяльність

б) наука про товарообіг

в) наука про ринкові взаємозв’язки

г) наука «економіка»

2. Типи економічних систем

а) марксиська, кейнсіанська 

    б) неокласична, класична 

    в) традиційна, командна, ринкова 

    г) жодна відповідь не вірна

 

3. Традиційні методи виробництва передбачає економічна система, що називається

а) ринковою 

б) традиційною

в) плановою

г) централізованою.

 

4. Економіка як наука виконує такі функції

а) розподільча, контрольна

б) пізнавальна, практична, світоглядна, методологічна 

в) регулююча, контрольна 

г) психологічна, підтримуюча, фінансова

 

5. Сутність грошей як економічної категорії полягає у тому, що гроші – це

а) грошові білети і розмінна монета, що перебуває в обігу

б) загальний еквівалент обміну товарів 

в) золоті й срібні монети

г) банківські картки

 

6. Головна економічна проблема

а) вміння орієнтуватися у сфері бізнесу

б) використання обмежених ресурсів для створення товарів та послуг з метою задоволення безмежних потреб людини

в) раціональне використання ресурсів

г) задоволення потреб людини

 

7. Потреби людей

а) обмежені наявними ресурсами

б) обмежені біологічними можливостями людського організму

в) безмежні

г) жодна відповідь невірна

 

8. Економічна система

а) поєднує індивідуальні ринки, пов’язані один з одним

б) являє собою конкурентну систему установ та координаційних механізмів, які використовуються при вирішенні проблеми ефективного розподілу ресурсів

в) потребує наявності будь-якої центральної влади, яка координує всю економічну діяльність

г) жодна відповідь невірна

 

9. Економічна свобода тримається на

а) конкуренції

б) ієрархії та централізмі

в) приватній власності і вільній підприємницькій діяльності

г) усі відповіді вірні

 

10. Для змішаної економіки характерні риси

а) економічна свобода, державне регулювання

б) рівність, автоматизм регулювання

в) приватна власність і вільне підприємництво

г) директивність планів, державне регулювання

 

11. За видами потреби поділяються на

а) первинні, вторинні, духовні, матеріальні

б) виробничі, невиробничі

в) суспільні, особисті

г) відповідь а, в, б          

 

Вкажіть правильне закінчення твердження:

 

1.               Основна проблема, яку розв’язує економічна наука – …

2. Теорія, що вивчає загальномасштабні економічні процеси та економіку як ціле, обсяг національного виробництва, проблеми грошового обігу і ціноутворення, інфляції, зайнятості та безробіття, бюджетної й валютної систем, зовнішньоекономічних відносин, називається - …

3. Частина економічної теорії, що досліджує національну економіку як ціле –

це …

4. Спосіб суспільної організації виробництва та споживання товарів і послуг – це …

5. Економічні блага, що приймають уречевлену форму – …

6. Блага, що людина спеціально створює і виробляє для задоволення своїх потреб – …

7. Галузь економічної науки, яка вивчає господарство окремої країни в цілому – це …

8. Загальний еквівалент, через який вимірюється вартість усіх товарів і послуг - це …

9. Спосіб організації господарського життя суспільства – …

 

Тема 2. Галузева структура економіки України

Виробничий комплекс України. Основні засади розміщення і розвитку.

Галузева структура промисловості України

 

 Вкажіть одну правильну відповідь:

1. Сукупність організацій, підприємств, установ, що виробляють однорідні товари та послуги, використовують однотипні технології та задовольняють однорідні потреби суспільства

а) галузь промисловості

б) інфраструктура виробництва

в) агропромисловий комплекс

г) жодна відповідь невірна

 

2. Сфера економічної діяльності, в якій створюються матеріальні блага та послуги, призначені для задоволення індивідуальних і колективних потреб

а) виробництво

б) праця

в) обмін

г) розподіл

 

3. Галузева структура промисловості України включає

а) каменеобробна, будівельна галузь

б) транспортна галузь

в) харчова галузь

г) об’єднує в собі всі перелічені галузі та багато інших

 

4. До особливостей сільськогосподарської праці відноситься

а) сезонність

б) тривалий виробничий цикл

в) залежність від природно-кліматичних умов

г) всі відповіді вірні

 

5. Сукупність ланок народного господарства, діяльність яких тісно пов'язана з виробництвом, зберіганням, транспортуванням, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції

а) сільське господарство

б) промисловість

в) агропромисловий комплекс

г) народне господарство

 

Тема 2. Ресурсне забезпечення розвитку продуктивних сил України

 

 Вкажіть одну правильну відповідь:

1. Економічне поняття «обмеженість ресурсів» означає …

а) відсутність у країни певних природних ресурсів

б) неможливість задоволення всіх людських потреб

в) стан ресурсів у період економічного спаду

г) жодна відповідь невірна

 

2. До базових ресурсів відносять

а) природні, трудові 

б) матеріальні, фінансові 

в) природні, матеріальні, трудові

г) усі відповіді вірні

 

3. Про фінансування колективних потреб приймають рішення

а) домогосподарства

б) політичні інститути

в) приватні підприємства

г) усі відповіді вірні

 

4. До інвестицій не відноситься …

а) покупка акцій на фондовій біржі

б) покупка фірмами нового обладнання

в) покупка родиною нового будинку

г) усі відповіді вірні

 

 

Вкажіть правильне закінчення твердження:

 

1. Засоби виробництва, що належать підприємцям і використовуються у процесі створення речей і послуг – це …

2. Юридичні та фізичні особи, які здійснюють вкладання капіталу у вигляді майнових та інтелектуальних цінностей – це …

3. Надання в борг товарів або грошей на умовах їх обов’язкового повернення – це …

4. Сукупність усіх грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні підприємства – це …

5. Довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку) – це …

 

 

 

Тема 4. Виробництво: ресурси, фактори, тенденції

 

 Вкажіть одну правильну відповідь:

1. Цілеспрямована діяльність людей, результатом якої є створення благ – це

а) виробництво

б) товар

в) ефективність

г) корисність

 

2. До структури виробництва відноситься

а) звужене відтворення, просте відтворення, розширене відтворення

б) виробництво, розподіл, обмін, споживання

в) криза, підйом, пік активності, депресія

г) жодна відповідь невірна

 

3. Ресурси виробництва – це

а) земля і її надра

б) працездатне населення країни

в) сукупність усього природного, соціального і духовного, що може бути

використане в процесі виробництва товарів і послуг

г) кошти, що виділяються на виробництво продукції

 

4. Під виробничим процесом розуміють

а) процес зміни форм, розмірів і властивостей предметів праці  

б) процес оброблення  предметів праці на обладнанні визначеного виду 

в) ефективне використання наявних на підприємстві основних фондів 

г) сукупність дій людей, засобів праці та природи, внаслідок яких вихідні  матеріали і напівфабрикати перетворюються на готову продукцію 

 

5. Робоча сила, предмети праці, засоби праці – це

а) фактори суспільного виробництва

б) галузі засобів виробництва

в) форми відтворення

г) жодна відповідь невірна

 

6. Виберіть безперервні виробничі процеси

а) виготовлення швейних виробів 

б) виготовлення бетону, виготовлення хлібобулочних виробів 

в) робота на комп’ютері

г) усі відповіді вірні

 

7. До матеріального виробництва відноситься

а) промисловість

б) сільське господарство

в) будівництво

г) усі відповіді вірні

 

8. До нематеріального виробництва відноситься

а) харчова промисловість

б) сільське господарство

в) медицина

г) легка промисловість

 

Вкажіть правильне закінчення твердження:

 

1. Сукупність дій людей, засобів праці та природи, внаслідок яких вихідні матеріали і напівфабрикати перетворюються на готову продукцію, називають …

2. Сукупність засобів і предметів праці – це …

 

3. Відносини, завдяки яким товари рухаються від виробників до споживачів – це …

4. Використання, вживання, застосування продукції, речей, благ, товарів, послуг з метою задоволення потреб – це …

5. Доцільна діяльність людей, спрямована на задоволення їхніх потреб; процес створення різних видів економічного продукту – це …

6. Процес створення економічних благ – це…

7. Сфера економічної діяльності, в якій створюються матеріальні блага та послуги, призначені для задоволення індивідуальних і колективних потреб – це …

 

8. Об’єкти цілеспрямованої діяльності людини – це …

 

Тема 3. Структура і механізм функціонування ринкової економіки

 

 Вкажіть одну правильну відповідь:

 

1. Як формулюється закон попиту

а) що вища ціна на товар, то більший попит

б) що менша ціна на товар, то менший попит

в) величина попиту перебуває у зворотній залежності від ціни

г) величина попиту перебуває в прямій залежності від ціни

 

2. В ринковій економіці що виробляти вирішує

а) держава

б) виробники

в) споживачі

г) ринок

 

3. Що з нижче перерахованого може розглядатися як ринкова діяльність

а) надання державної субсидії

б) вирощування овочів на городі для власного споживання

в) вирощування картоплі на продаж

г) усі відповіді вірні

 

4. Система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів і послуг між виробниками та споживачами продукції, в результаті яких формуються попит, пропозиція і ринкова ціна – це

а) базар

б) біржа

в) ринок

г) фірма

 

5. Виняткове право на здійснення будь-якого виду діяльності, що надається певній особі, групі осіб або державі – це

а) демократія

б) монополія

в) монархія

г) диктатура

 

6. Процес суперництва між товаровиробниками, постачальниками і покупцями товарів за найвигідніших умов їх виробництва та реалізації гроші – це

а) конкуренція

б) попит

в) спекуляція

г) жодна відповідь невірна

 

7. Попит – це

а) уподобання споживачів (смаки й мода)

б) очікування покупців щодо зміни цін

в) це бажання й можливість виробника запропонувати до продажу товар за певними цінами.

г) бажання і можливість споживача купити певну кількість певного товару за  наявними цінами

 

8. Пропозиція – це

а) очікування покупців щодо зміни цін

б) бажання й можливість

певними цінами

в) зміна рівня цін

г) бажання і можливість споживача купити певну кількість певного товару за наявними цінами

 

9. Нерівноважний стан ринку праці, коли пропозиція праці перевищує попит

а) застійне виробництво

б) безробіття

в) зайнятість населення

г) жодна відповідь невірна

 

10. Ринкова рівновага – це

а) обсяг попиту і пропозиції за рівноважної ціни

б) стан ринку, за якого попит на товар відповідає його пропозиції і жоден суб’єкт господарювання не зацікавлений у зміні цього стану.

в) ціна, за якої величина попиту дорівнює величині пропозиції і яка не виявляє тенденцій до зростання або зниження

г) відповіді а, в

 

11. За економічним призначенням ринки поділяються на

а) ринки досконалої, монополістичної конкуренції.

б) ринки місцеві, регіональні, світові.

в) ринки товарів і послуг, засобів виробництва, фінансовий, робочої сили

г) стихійні, регульовані

 

12. Грошовий вираз вартості товару – це

а) ціна товару

б) собівартість товару

в) націнка товару 

г) жодна відповідь невірна

 

13. Конкуренція – це

а) економічне суперництво виробників та споживачів за кращі умови реалізації власних інтересів 

б) відносини між людьми, що виявляються через обмін, організований за законами товарного виробництва і обігу

в) люди або сім’ї, що мають у власності ресурси та спрямовують отримані від їхнього використання гроші на задоволення власних потреб

г) жодна відповідь невірна

 

14. Ціна, за якою реалізуються товари населенню для їх власного користування, – це ціна

а) закупівельна

б) роздрібна

в) рівноважна

г) оптова

 

15. Ринкова інфраструктура – це

а) сукупність установ, які обслуговують ринок

б) сукупність усіх видів ринків

в) сукупність ринкових установ: бірж, банків, інвестиційних фондів, страхових компаній, дочірніх товариств, служб зайнятості

г) жодна відповідь невірна

 

Вкажіть правильне закінчення твердження:

 

1. Система економічних відносин, що виникають на основі стійкої взаємодії товарного і грошового обігу – це …

2. Форма вираження потреб, яка забезпечена відповідною сумою грошей – це …

3. Форма ринку для торгівлі масовими товарами, ціни на які постійно коливаються – це …

4.Сукупність товарів з певними цінами, яку готові продати виробники – це …

5. Поділ ринку на частини (сегменти) з урахуванням певних особливостей споживачів, які однаково реагують на однакові товари – це …

6. Ціна, яка встановлюється згідно з попитом і пропозицією – …

7. Ринок на якому існує тільки один продавець товару, що не має близьких замінників – це …

8. Відносини між людьми, що виявляються через обмін, організований за законами товарного виробництва і обігу – це …

9. Бажання і можливість споживачів купити певну кількість товарів за наявними цінами – це …

10. Вартість товару, яка виражена в грошах – це …

11.Чим більша ціна товару, тим менший обсяг попиту – це …

12. Ціна, яку встановлює підприємство самостійно і яка нічим не обмежена – це …

13. Суперництво, змагання за досягнення найкращих результатів, економіч-на боротьба між підприємствами за найбільш вигідні умови виробництва і збуту товарів – це …

 

Тема 4. Підприємництво: суть, види, умови функціонування підприємництва. Ризики в підприємницькій діяльності

Вкажіть одну правильну відповідь:

1. Самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність з метою одержання прибутку називається

а) підприємництво

б) бізнес

в) виробництво

г) кооператив

 

2. Підприємницький талант – це

а) здатність людини керувати іншими людьми

б) здатність своєчасно і доброякісно виконувати вказівки інших людей

в) організаційні та управлінські навички, які впливають на результативність виробництва

г) здатність людини організувати власну справу

 

3. Виробниче підприємництво – це

а) діяльність, пов’язана з наданням посередницьких послуг у товарно-грошових операціях

б) діяльність, пов’язана з виробництвом товарів, з операціями та угодами купівлі-продажу товарів і послуг

в) діяльність, пов’язана безпосередньо з виробництвом продукції, товарів, послуг, робіт, інформації

г) жодна відповідь невірна

 

4. Ділова людина, що займається власною підприємницькою справою з метою отримання прибутку або забезпечує іншу вигоду – це

а) фінансист

б) директор

в) власник

г) підприємець

 

5. Інноваційна функція підприємництва – це

а) поєднання передових методів організації праці та виробництва із сучасною структурою управління і контролю господарської діяльності підприємства і фірм

б) мобілізація капіталу, трудових, матеріальних, інформаційних та інтелектуальних ресурсів

в) сприяння матеріалізації нових ідей, здійсненню техніко-економічних розробок, проектів у процесі ринкових перетворень

г) усі відповіді вірні

 

6. До заняття підприємницькою діяльністю не допускаються

а) військовослужбовці

б) особи, які не мають стартового капіталу

в) особи, які не мають спеціальної освіти

г) усі відповіді вірні

 

7. Коли виникає загроза втрати прибутку від підприємницької діяльності, то це

а) припустимий ризик

б) критичний ризик

в) катастрофічний ризик

г) виробничий ризик

 

8. Ризик, що виникає у процесі реалізації товарів та послуг, закуплених підприємцем, це –

а) фінансовий

б) комерційний

в) кредитний

г) виробничий

 

9. Захист від фінансових витрат, який досягається розподілом ризику

а) страхування

б) податки

в) акцизи

г) накопичення

 

10. Банкрутство – це

а) спосіб припинення діяльності підприємства без створення на його основі підприємства-правонаступника

б) система заходів, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища підприємства-боржника з метою запобігання ліквідації

в) визнана судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування процедур ліквідації або санації

г) усі відповіді вірні

 

11. Реєстрацію підприємницької діяльності здійснюють

а) виконавчі органи місцевої влади

б) Верховна рада України

в) Конституційний суд України

г) Міністерство фінансів України

 

12. Ліцензуванню підлягають

а) всі види підприємницької діяльності

б) комерційна діяльність

в) види підприємницької діяльності, що можуть зашкодити здоров’ю громадян, безпеці держави, навколишньому середовищу

г) посередницька діяльність

 

13. Основним показником підприємницької діяльності є

а) підприємницький прибуток

б) обсяг реалізованої продукції, виконаних робіт чи наданих послуг

в) сума сплаченого ПДВ та податку на прибуток

г) усі відповіді вірні

1

4. Матеріальною основою виникнення та розвитку підприємництва є

а) наявність законодавчих актів

б) відповідний тип мислення

в) товарне виробництво

г) жодна відповідь невірна

 

Вкажіть правильне закінчення твердження:

 

1. Самостійна, ініціативна, систематична діяльність господарюючих суб’єктів з виробництвом продукції, яка здійснюється на власний ризик з метою одержання прибутку або власного доходу – це …

 

2. Спеціальний дозвіл на здійснення певних видів підприємницької діяльності – це …

 

3. Метод страхування, зниження ризику витрат, зумовлених несприятливими для продавців і покупців змінами ринкових цін на товар – це …

4. Вид підприємництва, яке пов’язане з обміном, розподілом і споживанням товарів і послуг, називається …

5. Строкове і відшкодоване володіння і користування майном, засноване на договорі – це …

6. Добровільне об’єднання осіб на пайовій основі для здійснення підприємницької діяльності – це …

7. Документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на проводження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку, за умови виконання ліцензійних умов – це ...

 

Тема 4. Підприємство як форма діяльності в умовах ринкової економіки. Основні форми організації підприємств

 

 Вкажіть одну правильну відповідь:

1. Виробнича програма підприємства – це

а) розрахунок максимально можливого обсягу випуску продукції

б) система завдань з виробництва і доставки споживачам продукції в розгорнутій номенклатурі і асортименті, відповідної якості і в певні терміни

в) обчислення планового обсягу випуску продукції, що поставляється на зовнішній ринок

г) встановлення термінів виробництва окремих видів продукції

 

2. Типи акціонерних товариств

а) складні та прості

б) приватні та публічні

в) закриті та приватні

г) прості та приватні

 

3. Найпростіша форма договірного об'єднання підприємств (фірм, компаній, організацій) з метою постійної координації господарської діяльності, не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників членів – це

а) корпорація

б) концерн

в) асоціація

г) консорціум

 

4. Витрати, загальна сума яких за певний час залежить від кількості виготовленої продукції або обсягу виконаних робіт – це

а) змінні витрати 

б) постійні витрати

в) непрямі витрати

г) прямі витрати

 

5. Підприємства, які засновані на приватній власності фізичної особи та її особистої праці, це –

а) приватні

б) акціонерні

в) індивідуальні

г) сімейні

 

6. Фірма – це

а) бізнес, власником якого є одна людина

б) організація, яка володіє одним або кількома підприємствами й використовує кошти та ресурси для виробництва товару або послуг з метою отримання прибутку

в) підприємництво, суб’єкт якого сам не виробляє і не продає продукцію, а виступає тільки посередником у товарно-грошових операціях

г) організація, що здійснює свою діяльність за рахунок бюджетних коштів або спонсорів

 

7. Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з моменту

а) отримання ліцензії або патенту на здійснення певних видів діяльності

б) сплати засновниками вкладу до статутного фонду

в) державної реєстрації

г) створення статуту підприємства

 

8. Договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожному учаснику, називаються

а) корпорація

б) концерн

в) асоціація

г) консорціум

 

9. Види підприємств, які ведуть свою діяльність на основі приватної власності, називаються

а) колективні

б) приватні

в) сімейні

г) комунальні

 

10. Підприємства, які засновані на власності відповідної територіальної громади, називаються

а) колективні

б) приватні

в) сімейні

г) комунальні

 

11. Установчим документом при створенні підприємства є

а) колективний договір

б) договір оренди мана

в) свідоцтво про право власності

г) статут підприємства

 

12. Метою функціонування підприємства на ринку є

а) насичення ринку певними видами продукції

б) задоволення суспільних потреб у певних видах продукції та отримання прибутку

в) створення конкурентного середовища

г) зменшення безробіття

 

13. Виробнича потужність підприємства – це

а) велика кількість обладнання

б) максимально можливий обсяг випуску продукції за певний час, при повному завантаженні обладнання

в) продуктивність обладнання

г) структура основних фондів

 

14. Період часу, протягом якого виріб проходить всі стадії виробничого процесу і перетворюється на готову продукцію, називається

а) технологією

б) виробничим циклом

в) основними операціями

г) періодом оброблення

 

15. Підприємство – це

а) сукупність виробничих підрозділів, які розташовані на спільній території 

б) організаційно відокремлена й економічно самостійна одиниця виробничої  сфери   народного господарства, яка спеціалізується на виготовленні продукції 

в) сукупність працівників 

г) усі відповіді вірні

 

16. Комерційними вважаються підприємства, які

а) мають за мету отримання прибутку

б) всі підприємства, крім органів державної влади та місцевого самоврядування

в) здійснюють торгівлю засобами виробництва

г) мають за мету досягнення економічних та соціальних результатів

 

17. Визначальним в оцінюванні виробничої потужності підприємства є

а) виробнича потужність провідних цехів основного виробництва

б) ринковий попит на продукцію

в) пропускна здатність складського господарства підприємства

г) кваліфікаційний рівень працівників

 

18. Сукупність всіх витрат, що понесені на виготовлення продукції – це

а) ціна продукції

б) обсяг виручки від реалізації продукції

в) собівартість продукції

г) жодна відповідь не вірна

 

19. Сукупність грошових коштів та майна, яка необхідна для організації та початку діяльності фірми

а) майно засновників фірми

б) статутний фонд фірми

в) страховий фонд фірми

г) державні кошти

 

20. Які засновницькі документи підтверджують статус юридичної особи

а) колективний договір

б) установчий договір

в) статут підприємства

г) усі вдповіді вірні

 

21. Яке визначення найбільш повно розкриває сутність підприємця

а) центральна постать ринкової економіки

б) власник

в) господар

г) учасник ринкової економіки

 

22. Збитковим вважається підприємство, де

а) витрати перевищують доходи

б) низька рентабельність

в) низька заробітна плата

г) мала кількість працюючих

 

 

Вкажіть правильне закінчення твердження:

1. Самостійний суб’єкт господарювання, який здійснює виробничу і комерційну діяльність з метою отримання прибутку …

2. Організаційно-відокремлена і економічно-самостійна одиниця виробничої сфери народного господарства, яка спеціалізується на виготовленні продукції, наданні послуг, називається …

4. Сумарні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені у вартісній формі – це …

5. Показник ефективності виробництва, який визначають як відношення прибутку до собівартості виробу і вимірюють у відсотках …

6. Результати легальних дій по завоюванню уподобань споживачів, що забезпечують підприємству переважання над конкурентами в економічній, технічній, організаційній сферах діяльності, це …

7. Надання майна (землі) його господарем у тимчасове користування іншим особам на договірних умовах, за плату – це …

8. Дохід, отриманий власником від використання землі, майна, капіталу, що не потребує від одержувача активної підприємницької діяльності, додаткових зусиль – це …

9. Необхідний дохід, який є своєрідним гарантом для існування фірми у вибраному виді бізнесу, називається …

10. Система норм, які визначають: по-перше, відносини цього підприємства з державою, іншими фізичними та юридичними особами, а по-друге, відносини між партнерами (власниками) цього підприємства – це …

11. За способом включення в собівартість продукції всі витрати поділяються на – …

12. Прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків і відрахувань – це …

13. Грошове вираження різниці між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництво – це …

 

Тема 8. Державна підтримка розвитку підприємства і підприємницької діяльності

 

 Вкажіть одну правильну відповідь:

1. Основний документ, що регулює діяльність підприємства в Україні

а) Закон України "Про підприємства в Україні"

б) статут

в) ліцензія

г) колективний договір

 

2. З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва держава

а) веде політику повного невтручання

б) надає підприємцям цільові кредити

в) здійснює абсолютний контроль підприємницької діяльності

г) жодна відповідь невірна

 

3. Статут підприємства – це

а) зібрання правил, що регулюють діяльність підприємства та взаємовідносини з іншими господарюючими суб’єктами

б) паспорт підприємства

в) фірмовий знак підприємства

г) імідж підприємства

 

4. Колективний договір – це угода між

а) акціонерами щодо розподілу прибутків товариства

б) трудовим колективом підприємства та адміністрацією, або власником

в) засновниками товариства

г) колективом підприємства та галузевим міністерством

 

5. Не належать до завдань, які стоять перед підприємством

а) забезпечення споживачів продукцією

б) створення нових робочих місць та виплата зарплати

в) забезпечення власнику певного рівня доходу

г) можливості підвищення професійного рівня працівникам

 

6. Закон, що регламентує підприємницьку діяльність в Україні

а) «Про господарські товариства»

б) «Про підприємства в Україні»

в) «Про селянське (фермерське) господарство»

г) усі відповіді вірні

 

7. Державне регулювання підприємництва – це

а) обмеження у здійсненні підприємницької діяльності

б) визначення суб’єктів підприємницької діяльності

в) регламентація поведінки суб’єктів підприємницької діяльності

г) усі відповіді вірні

 

Тема 9. Основи організації управління підприємством

 

Вкажіть одну правильну відповідь:

1. У світовій практиці використовують такі інструменти управління

а) ієрархію

б) культуру

в) ринок

г) усі відповіді вірні

2. Методи управління, в основі яких лежить свідоме використання системи економічних законів, матеріальна заінтересованість і відповідальність працівників

а) соціально-психологічні

б) адміністративні

в) економічні

г) жодна відповідь невірна

 

3. В управлінні підприємством виокремлюють такі основні функції

а) планування, організація, контроль

б) мотивація, планування, організація

в) організація, мотивація, контроль

г) планування, організація, мотивація, контроль

 

4. Сукупність принципів, форм, методів, засобів управління виробництвом і виробничим персоналом – це

а) маркетинг

б) менеджмент

в) технологія

г) планування

 

5. Способи впливу на окремих працівників і трудовий колектив загалом, що необхідні для досягнення цілей підприємства, називаються

а) методами управління

б) чинниками продуктивності праці

в) результатами організації праці

г) плануванням діяльності трудового колективу

 

6. Яке з положень розкриває сутність сучасного поняття «маркетинг»

а) маркетинг – це робота на ринку, вивчення й задоволення всіх потреб споживача

б) маркетинг – це наука про поведінку споживача

в) маркетинг – це система організації й управління діяльністю фірми щодо розробки нових видів товарів, їх виробництва і збуту на основі всебічного вивчення ринку й потреб споживачів для отримання прибутку

г) маркетинг – це всі види реклами

 

7. Людина, яка організовує конкретну роботу певного числа співробітників, керуючись сучасними методами, це –

а) менеджер

б) керівник

в) дистриб’ютор

г) маркетолог

 

8. Бізнес-план – це письмовий документ

а) який регламентує діяльність фірми

б) який регламентує відносини між засновниками фірми

в) у якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи і засоби її реалізації

г) усі відповіді вірні

 

9. Одним з завдань маркетингу є

а) визначення потреб підприємства у сировині і матеріалах

б) визначення потреб споживача

в) визначення організаційної структури виробництва

 

10. Підприємці вивчають продукцію конкурентних фірм

а) щоб визначити власні можливості

б) щоб знайти недоліки у власній продукції

в) щоб знайти недоліки у продукції фірм-конкурентів

г) жодна відповідь невірна

 

Вкажіть правильне закінчення твердження:

 

1. Мистецтво керувати, управляти людьми називається …

2. Письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи і засоби її реалізації – це…

3. Стадія бізнес-плану, де розробляється його концепція, тобто ті принципові рішення, які закладаються в його основу – це …

4. Професійний управляючий, який має спеціальну підготовку і здійснює управління підприємством, фірмою, корпорацією – це …

5. Одним з основних  завдань маркетингу є …

6. Система організації й управління діяльністю підприємства (фірми, компанії) щодо розробки (конструювання) нових видів товарів, їх виробництва і збуту на основі всебічного вивчення ринку й потреб споживачів з метою задоволення цих потреб та отримання прибутку – це …

 

7. Спеціаліст з управління виробництвом і оборотом товарів – це …

 

8. Комплексна система організації виробництва та збуту продукції, орієнтована на задоволення потреб і отримання прибутку на ґрунті дослідження і прогнозування ринку – це …

 

 

Тема 10. Кадри підприємства і продуктивність праці

 

 

Вкажіть одну правильну відповідь:

1. Працівники, що виконують суто технічну роботу, здійснюють оформлення документації, облік, контроль та господарське обслуговування – це

а) фахівці

б) професіонали

в) службовці

г) керівники

 

2. Персонал підприємства – це

а) працівники, які мають значний стаж роботи на підприємстві

б) працівники, які мають високий рівень кваліфікації

в) промислово-виробничий персонал підприємства

г) постійні працівники, які отримали необхідну професійну підготовку або мають практичний досвід роботи

 

3. Показник, що характеризує ефективність роботи, називається

а) продуктивністю праці

б) нормою виробітку

в) трудомісткістю праці

г) складністю праці

 

4. Безробіття – це

а) переміщення працездатного населення з одної країни в іншу в пошуках роботи, кращих умов життя

б) складне соціально-економічне явище, при якому частина працездатного населення не знаходить собі роботу

в) припинення роботи доти, поки роботодавці не задовольнять вимоги робітників

г) усі відповіді вірні

 

5. Працездатне населення, яке за своїми віковими, фізичними й освітніми даними відповідає певній сфері діяльності – це

а) трудові ресурси

б) персонал підприємства

в) економічно активне населення

г) жодна відповідь невірна

 

6. Якщо людина звільнилася з роботи за власним бажанням, то виникає безробіття

а) структурне

б) фрикційне

в) природне

г) циклічне

 

7. Здатність конкретної праці створювати певну кількість продукції за одиницю робочого часу – це

а) продуктивність праці

б) ефективність праці

в) економічність праці

г) результативність праці

 

8. До промислово-виробничого персоналу належать

а) керівники

б) спеціалісти

в) службовці

г) робітники

 

9. Професія характеризує

а) вид трудової діяльності

б) відносно вузький вид робіт

в) якість праці

в) складність праці

 

10. До функцій центрів зайнятості населення не відноситься

а) вивчення і прогнозування ситуації на ринку праці

б) організація перекваліфікації робітників

в) організація нових робочих місць

г) виплата допомоги в період пошуку роботи

 

11. Продуктивність праці вимірюється показниками

а) натуральними

б) вартісними

в) трудовими

г) трудовими, натуральними, вартісними

 

12. Центр підготовки кадрів представляє ринок

а) валютний

б) товарний

в) праці

г) фінансовий

 

Вкажіть правильне закінчення твердження:

Здатність людей до продуктивної праці завдяки їхньому здоров’ю, фізичної силі, освіті та професійним навичкам – це …

2. Установа, що здійснює посередництво між працівником і підприємцем при укладанні угоди купівлі-продажу робочої сили, це – …

3. Показник, що характеризує ефективність роботи підприємства називається …

4. Кількість продукції або обсяг робіт, які має виконати один робітник (група робітників) у конкретних виробничих умовах за робочу зміну (робочий день) –

це …

5. Соціально-економічне явище, коли частина працездатного населення не може знайти роботу – це …

6. Явище, яке виникає під час структурної перебудови виробництва й переходу до нових технологій, що потребують нових професій та іншої кваліфікації працівників – …

 

Тема 11. Виробнича діяльність підприємницьких структур.

 Ефективність використання виробничих фондів

 

 Вкажіть одну правильну відповідь:

1. Характерною особливістю основних виробничих фондів є

а) одночасне перенесення своєї вартості на вартість готової продукції

б) тривалий час функціонування у виробничому процесі

в) повна зміна своєї форми і розмірів в результаті участі у виробничому процесі

г) жодна з наведених відповідей невірна

 

2. Основні фонди при зарахуванні на баланс підприємства в результаті їх придбання (будівництва) оцінюються

а) за відновною вартістю

б) за повною первісною вартістю

в) за залишковою вартістю

г) за повною відновною вартістю

 

3. Рівень використання основних виробничих фондів характеризують

а) рентабельність, прибуток

б) фондовіддача, фондомісткість

в) фондоозброєність праці робітників

г) продуктивність праці робітників

 

4. Показник фондовіддачі характеризує

а) обсяг товарної продукції, що припадає на 1 грн. основних виробничих фондів

б) рівень технічної озброєності

в) граничні витрати основних фондів на 1 грн. реалізованої продукції

г) кількість оборотів оборотних засобів

 

5. Техніка у сільському господарстві відноситься до фондів

а) основних виробничих

б) оборотних

в) обігових

г) невиробничих

 

6. Основними показниками, що характеризують обсяг випущеної та реалізованої продукції, є

а) валова продукція

б) товарна продукція

в) реалізована продукція

г) валова, товарна, реалізована продукція

 

7. Частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному технологічному циклі і переносять свою вартість на готову продукцію, називається

а) капіталом підприємства

б) оборотними фондами підприємства

в) основними фондами

г) жодна відповідь невірна

 

8. Власні оборотні кошти підприємства – це ті, які формуються за рахунок

а) дебіторської заборгованості

б) державних дотацій

в) виділених підприємству при його створенні та поповнені за рахунок прибутку

г) банківських кредитів

 

9. Прибуток, що залишається у підприємстві після сплати податків, відрахувань і обов'язкових платежів, називається

а) операційним прибутком

б) чистим прибутком

в) валовим прибутком

г) доходом

 

10. Перевищення доходів від продажу товарів і послуг над витратами на їх виробництво і реалізацію – це

а) прибуток

б) ціна товару або послуги

в) збитки

г) надходження

 

11. Показники, за якими вимірюється прибутковість підприємства, це

а) прибуток і рентабельність

б) попит і пропозиція

в) ціна і конкуренція

г) прибуток і ціна

 

Вкажіть правильне закінчення твердження:

 

1. Засоби праці, які впродовж тривалого часу не змінюють свою зовнішню форму, приймають участь у багатьох циклах виробництва та поступово переносять свою вартість на вартість готової продукції – …

2. Зношування основних виробничих фондів, в результаті чого вони втрачають свої споживчі можливості – …

3. Виробничі фонди, які повністю споживаються впродовж виробничого циклу і повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції – …

4. Витрати, які протягом певного часу не залежать від обсягів виробництва – це …

 

 

Тема 13. Оплата праці

 

 Вкажіть одну правильну відповідь:

 

1. Грошова винагорода за працю – це

а) грошова допомога

б) аванс

в) пенсія

г) заробітна плата

 

2. Форма плати за працю, виконану за певний час, з урахуванням кваліфікації і умов праці – це

а) натуральна

б) погодинна

в) відрядна

г) номінальна

 

3. Винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців – це

а) основна заробітна плата

б) додаткова заробітна плата

в) інші матеріальні та заохочувальні виплати

г) жодна відповідь невірна

 

4. Основна заробітна плата працівника – це

а) виплати працівнику з фонду матеріального заохочення за досягнення підприємством високих кінцевих результатів роботи

б) розмір оплати праці, що визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами

в) законодавчо зафіксовані ставки згідно з рівнем кваліфікації працівника

г) доплати понад розміри, встановлені чинним законодавством

 

5. До сфери державного регулювання оплати праці, згідно з чинним законодавством, належить регулювання

а) мінімальної заробітної плати

б) оплати праці в організаціях, що фінансуються з бюджету

в) розмірів посадових окладів керівників державних підприємств

г) усі наведені відповіді правильні

 

 

6. Мінімальна заробітна плата – це

а) будь-який заробіток, що залежить від результатів праці працівника і визначається тарифними ставками, розцінками, посадовими окладами

б) встановлений державою розмір зарплати, менше якого не може здійснюватись оплата за фактично виконану роботу за повний місяць

в) будь-який заробіток, що за трудовим договором виплачується працівникові за виконану роботу чи надані послуги

г) жодна відповідь невірна

 

7. Основна заробітна плата – це

а) будь-який заробіток, що залежить від результатів праці працівника і визначається тарифними ставками, розцінками, посадовими окладами

б) встановлений державою розмір зарплати, нижче якого не може здійснюватись оплата за фактично виконану роботу

в) будь-який заробіток, що за трудовим договором оплачується працівникові за виконану роботу та надані послуги

г) нарахована працівникові заробітна плата протягом певного періоду

 

8. Чим обмежується нижня границя заробітної плати в Україні?

а) не обмежується

б) рівнем мінімальної заробітної плати

в) прожитковим рівнем

г) рівнем неоподатковуваного мінімуму

 

9. Реальна заробітна плата – це

а) нарахована працівникові заробітна плата протягом певного періоду

б) отримана працівником заробітна плата за вирахуванням прибуткового податку

в) отримана працівником сума коштів за роботу протягом певного періоду

г) кількість товарів і послуг, які можна придбати за отриману заробітну плату

 

10. Сукупність нормативів, за допомогою яких регулюється рівень постійної частини заробітної плати працівників, залежно від видів виробництва, кваліфікації, характеру та умов праці – це

а) тарифна система

б) тарифна сітка

в) тарифна ставка

г) тарифний розряд

 

Вкажіть правильне закінчення твердження:

 

1. Грошова винагорода за працю – це …

2. Маса предметів споживання і послуг, які може придбати працівник за свою номінальну зарплату, називається …

3. Форма оплати праці, при якій заробітна плата нараховується за кількість виробленої продукції – …

4. Винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу – …

5. На підприємствах найбільш часто використовують дві форми оплати праці – це …

6. Сукупність нормативів, за допомогою яких регулюється рівень постійної частини заробітної плати зайнятих працівників на підприємствах – …

7. Види заробітної плати – …

8. Винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці – це …

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної та рекомендованої літератури:

 

1. Александров В.В. Функціонування економічної системи. - Харків, 1999. Андрусенко Г.О. Основи маркетингу. - К., 2005.
2. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва. - К., 2003. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань. - К., 2002.
3. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка / За ред. 3. Ватаманюка, С. Панчишина. - К., 2006.
4. Канченко Т.В., Панченко М.П. Основи економіки. - К., 2003.
5. Ковальчук Г.Л., Мельничук В.Г., Огнєв’юк В.О. Економіка. - К., 2003. Махасюк В., Мельник А., Крупка М., Залога 3. Державне регулювання економіки. - 2-ге вид., випр. та допов. - К., 2000.
6. Ольховіков О.В., Грицишин О.Б. Основи економіки агропромислового виробництва. - К., 2005.
7. Основи ринкової економіки / За ред. В.М. Петюха. - К., 2005.
8. Павловский М.А. Макроекономіка перехідного періоду: Український контекст. - К., 2006. Пиндайк Р., Рубинфельд Д. Микроекономика: Сокр. пер. с англ. - М., 1992.
9. Планування діяльності підприємства / М.А. Бєлов, В.Є. Євдокимова. - К., 2002. Політекономія / За заг. ред. Ю. В. Ніколенка. - К., 2003.
10. Селезнев В.В. Основы рыночной экономики Украины. - К., 2000.
11. Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. - К., 2008. 
12. Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки. - К., 2008