Лекція "Гломерулонефрити"
Методична розробка лекційного заняття із внутрішньої медицини, спеціалізація Лікувальна справа
Волинська обласна рада
Управління охорони здоров’я Волинської облдержадміністрації
Вищий комунальний навчальний заклад
«Ковельський медичний коледж»
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТИ
з дисципліни
«ВНУТРІШНЯ МЕДИЦИНА»
для спеціальності «Лікувальна справа»
Підготувала викладач
внутрішньої медицини
Кравчик Л.В.
1.Тема заняття:Гострі та хронічні гломерулонефрити
Навчальна дисципліна: Внутрішня медицина
Спеціалізація: Лікувальна справа
Кількість годин: 2
2. Результати навчання:
- . Фахові компетентності
- знання:
здатність
- дати визначення поняття гломерулонефриту;
- назвати етіологічні та сприяючі чинники гломерулонефриту;
- відтворити класифікацію ГГН та ХГН;
- визначати патогенетичний механізм гломерулонефриту;
- описати клінічні симптоми ГГН та ХГН ;
- складати список необхідних обстежень;
- назвати основні групи препаратів для етіотропного та патогенетичного лікування гломерулонефриту;
- підготувати пацієнта до забору сечі для досліджень, інтерпретувати їх результати;
- назвати заходи профілактики гломерулонефриту.
- розуміння:
здатність
- розпізнати гломерулонефрит;
- оцінювати гемодинамічні показники пацієнта, температуру тіла, частоту дихальних рухів;
- передбачати розвиток ускладнень;
- пояснювати різницю між гострим та хронічним гломерулонефритом.
- застосування знань:
здатність
- виявити основні симптоми, виділити провідний синдром;
- оцінювати стан пацієнта;
- провести збір анамнезу захворювання;
- демонструвати об’єктивне обстеження хворого(огляд, дослідження властивостей пульсу, вимірювання АТ, вимірювання температури тіла, підраховування ЧДР);
- організовувати підготовку пацієнта до додаткових методів дослідження;
- аналіз:
здатність
- диференціювати больовий синдром у черевній і поперековій ділянці;
- аналізувати дані лабораторних досліджень і додаткових методів обстеження;
- упорядковувати етапи надання невідкладної допомоги при ускладненнях згідно алгоритму;
- інтерпретувати дані УЗД;
- співвідносити клінічні дані з даними УЗД;
- виконувати призначення лікаря.
- синтез:
здатність
- обґрунтувати встановлення діагнозу гломерулонефриту;
- формулювати діагноз згідно сучасної класифікації;
- розробити план обстеження пацієнта із ГГН та ХГН;
- планувати тактику ведення пацієнта із гломерулонефритом;
- пропонувати профілактичні заходи.
- оцінювання:
здатність
- аргументувати правильність встановлення діагнозу, вибору тактики лікування, диспансерного спостереження, профілактичних заходів;
- оцінювати правильність виконання забору сечі для досліджень, вимірювання АТ, дослідження властивостей пульсу, вимірювання температури тіла, підрахунку ЧДР, визначення симптому Пастернацького;
-
критикувати свої дії, порівнювати з протоколом надання меддопомоги, діями колег.
- Загальні компетентності
здатність
- застосовувати знання у практичних ситуаціях та приймати обґрунтовані рішення,планувати та управляти часом;
- спілкуватися державною мовою як усно, так і письмово;
- вчитися і оволодівати сучасними знаннями;
- бути критичним і самокритичним;
- приймати обґрунтовані рішення;
- працювати в команді;
- володіти навичками здійснення безпечної діяльності;
- сформувати уміння спілкуватися з хворим та його рідними;
- навчити працювати самостійно та в команді, виконуючи призначення лікаря;
- здатність продукувати нові ідеї;
- проявляти емпатію до хворого та його рідних.
3. Методи навчання:
3.1. Словесні методи навчання
3.1.1Пояснення – коментування навчального матеріалу, використовується в процесі закріплення знань під час опитування.
3.1.2. Інструктаж
Вступний інструктаж – знайомство студентів із правилами техніки безпеки.
Поточний інструктаж – здійснюється в процесі виконання роботи студентами.
3.1.3. Бесіда
Вступна бесіда – знайомство з темою заняття (актуальність, мотивація навчальної діяльності).
Евристична бесіда – підведення студентів до самостійних висновків, формулювань, визначень.
Катехізична бесіда – проводиться на основі чітко сформульованих запитань викладача та відповідей студента.
3.1.4. Розповідь
Описова розповідь
3.1.5. Дискусія – обговорення роботи в малих групах, при використанні ділових ігор, кейс-методів.
3.2. Наочні методи навчання
3.2.1. Ілюстрування – схеми, малюнки.
3.2.2. Демонстрування – навчальних відеороликів, виписок із історій хвороб, результатів дослідження крові, сечі, інструментальних методів.
3.3. Практичні методи навчання
3.3.1. Тренувальні вправи – розв'язування ситуаційних задач.
3.4. Інтерактивні методи навчання
3.4.1 Метод мікрофона.
3.4.2. Метод незакінченого речення.
3.4.3. Ромашка запитань Блума.
3.4.4. Кейс-метод.
4. Методи контролю:
- Методи усного контролю: метод мікрофона, методика незакінченого речення, мозковий штурм.
- Методи педагогічного спостереження.
5. Міжпредметна інтеграція:
|
№ п/п |
Дисципліни |
Знати |
Уміти |
|
І. |
Попередні (забезпечуючі) дисципліни
6. Загальний догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка
|
Фахову термінологію українською мовою
Основи теорії держави й права
Психологічні основи спілкування
Сечові та статеві органи. Процеси виділення
Загальну характеристику, причини та механізми розладу клубочкової фільтрації, канальцевої реабсорбції. Основні форми порушення діурезу і складу сечі. Поняття про недостатність нирок, її форми, причини та прояви.
Клінічні симптоми захво-рювань нирок. Спостереження і догляд за хворими з порушенням функції нирок і сечових шляхів
|
Використовувати українську мову в процесі навчання та праці Орієнтуватись у системі права України, а також в юридичних актах, що мають безпосереднє відношення до майбутньої роботи Розпізнати тип хворого за поведінковою реакцією; скласти план поведінки медичного працівника з пацієнтами різних типів клінічних класів Визначити органи сечової та статевої системи, їх топографію і проекцію на скелет. Діурез, склад сечі Загальну характеристику, причини та механізми розладу клубочкової фільтрації, канальцевої реабсорбції. Основні форми порушення діурезу і складу сечі. Поняття про недостатність нирок, її форми, причини та прояви. Допомогти хворому в ліжку під час сечовипускання; застосу-вати сечоприймач; провести катетеризацію сечового міхура мяким катетером. Визначити добовий діурез, добовий баланс |
|
ІІ. |
Наступні дисципліни, ті, що забезпечуються
Всі клінічні дисципліни |
Основні скарги та симптоми, характерні для захворювань нирок. Гострий гломерулонефрит, визначен-ня, етіологія, патогенез. Клінічна картина гострого гломерулонефриту, усклад-нення, методи діагностики. Лікування, диспансеризація хворих. Хронічний гломеру-лонефрит, визначення, етіологія, патогенез, класифікація. Клінічна картина, лабораторно-інструментальна діагнос-тика, диспансеризація хворих. Профілактика гломерулонефритів, особ-ливості догляду за хворими.
|
Обстежити пацієнтів із гострим та хронічним гломерулонефритом; скласти схему додаткових методів дослідження, підготувати пацієнтів до лабораторних та інстру-ментальних досліджень; оцінити результати лабораторного досліджен-ня; надати невідкладну допомогу у разі еклампсії, гострої лівошлуночкової недостатності, гострої ниркової недостатності; заповнити медичну документацію, виписати рецепти |
|
ІІІ. |
Внутрішньопредметна інтеграція між темами даної дисципліни
|
Основні скарги та симптоми, характерні для захворювань нирок. Гострий гломерулонефрит, визначен-ня, етіологія, патогенез. Клінічна картина гострого гломерулонефриту, усклад-нення, методи діагностики. Лікування, диспансеризація хворих. Хронічний гломеру-лонефрит, визначення, етіологія, патогенез, класифікація. Клінічна картина, лабораторно-інструментальна діагнос-тика, диспансеризація хворих. Профілактика гломерулонефритів, особ-ливості догляду за хворими.
|
Обстежити пацієнтів із гострим та хронічним гломерулонефритом; скласти схему додаткових методів дослідження, підготувати пацієнтів до лабораторних та інстру-ментальних досліджень; оцінити результати лабораторного досліджен-ня; надати невідкладну допомогу у разі еклампсії, гострої лівошлуночкової недостатності, гострої ниркової недостатності; заповнити медичну документацію, виписати рецепти |
6. Література:
Навчальна:
Основна
- Єпішин А.В. Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.768 с.
- Середюк Н.М. Внутрішня медицина: терапія. Київ: Здоров’я, 2005.686 с.
- Швед М.І. Терапія. Тернопіль: Укрмедкнига, 2007. 647 с.
Додаткова
- Антропова Т.О. Невідкладні стани в терапії. Київ: Здоров’я, 2007. 158с.
- Круглікова В.М., Шевцова Л.І. Практикум із внутрішніх хвороб у модулях.Київ: Медицина, 2008. 245 с.
- Мостовий Ю.М. Сучасні класифікації та стандарти лікування розповсюджених захворювань внутрішніх органів. Вінниця: Центр ДЗК, 2016. 687 с.
- Шегедин М.Б. Медсестринство в Україні: навч. посібник. Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. 458 с.
Методична
Основна:
1.Губенко І. Я.,Карнаціка О.С. Основи загальної і медичної психології, психічного здоров'я та міжособового спілкування. Київ: ВСВ Медицина, 2013. 296 с.
2.Максименко С. Д.,Філоненко М. М. Педагогіка вищої медичної освіти: підручник.Київ: Центр учбової літератури, 2014. 288 с.
3. Філоненко М. М. Методика викладання у вищій медичній школі на засадах компетентнісногопідходу.Київ, 2016.88 с.
Додаткова:
1. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій. Автор-укладач Наволокова Н.П. Харків:Вид.група «Основа», 2012. 176с.
- План та організаційна структура заняття:
|
№ П/П |
Основні етапи лекції та їх зміст |
Тип лекції, методи і засоби активізації студентів, обладнання |
Розпо-діл часу в % або хв. |
|
1. |
Підготовчий етап Визначення актуальності теми, навчальних цілей лекції та мотивація
|
Див. п. 1 і 2 |
5 хв. |
|
2. |
Основний етап
План викладення лекційного матеріалу
|
Тематична лекція Графологічні структури Схеми Питання Тестові завдання Ситуаційна задача Медичний інструментарій Презентація (слайд-шоу) |
70 хв.
|
|
3. |
Заключний етап
Завдання для самопідготовки студентів |
Див. орієнтовну карту для самопідготовки студентів Тема для само- підготовки : Пієлонефрит Література: Швед М.І. Терапія. Тернопіль: Укрмедкнига, 2007. с……………… |
5 хв. |
8. Підготовчий етап. 5 хв
Організаційна частина заняття.
Привітання, встановлення психоемоційного зв'язку зі студентами, перевірка присутності на занятті, зовнішнього вигляду.
Повідомлення теми, мети заняття.
Тема заняття: Гломерулонефрит.
Мета заняття:
вивчити етіологію, патогенез, клінічні прояви гломерулонефриту, основні принципи діагностики та лікування; навчитися проводити диференційну діагностику больового синдрому у черевній порожнині та поперековій ділянці; навчитися проводии підготовку хворого до додаткових обстежень, інтерпретувати дані ЗАК та ЗАС.
Мотивація навчальної діяльності:
Зміна кліматичних умов, висока індустріалізація, порушення екології, міграція населення і багато інших чинників ставлять усе більше вимог до організму людини і сприяють зниженню його акомодаційних можливостей. Тому хвороби нирок зустрічаються частіше, ніж інші хвороби.
Сечовидільна система забезпечує виведення з організму азотистих шлаків, рідини. Ця система регулює АТ, об’єм циркулюючої крові, підтримує кислотно-лужну рівновагу та електролітний обмін в організмі. Захворювання нирок і сечових шляхів дуже небезпечні. Тривалість життя пацієнта із захворюваннями нирок залежить від клінічних форм хвороби, функціонального стану нирок і своєчасної діагностики. Актуальність вивчення різних питань із нефрології і зацікавленість широкого кола лікарів цією проблемою обумовлені тим, що захворювання нирок посідають значне місце серед хвороб, а також тяжкістю прогнозу, складною діагностикою і проблемою раціонального лікування цієї групи хворих.
Від фельдшера, його професійних здібностей залежить своєчасність діагностики, а саме головне – надання невідкладної допомоги хворим, у яких виник гострий стан унаслідок хвороб нирок.
9. Основний етап. 70 хв
Визначення. Гломерулонефрит - це двобічне, у більшості випадків імуноопосередковане ураження нирок з переважно клубочковою локалізацією патологічних змін (Л.А. Пиріг, 1995).
В основному, ГН вважається самостійною нозологічною формою захворювання нирок. Однак нерідко він розглядається, як збірне поняття, яке об’єднує різні гломерулопатії, чи є наслідком ураження нирок при інших (системних) захворюваннях та патологічних станах.
Етіологія, патогенез. Етіологічним чинником ГН в класичному варіанті є стрептококова інфекція різноманітної локалізації, зумовлена гемолітичним стрептококом групи А.
Водночас, збудником ГН можуть бути стафілококи, пневмококи, мікоплазми, адено та риновіруси, вірус гепатиту В.
Важливим етіологічним фактором ГН вважається переохолодження організму.
Схема патогенезу ГН
Антигенна стимуляція (бактерії, віруси, мікоплазми)
↓
Формування імунних комплексів (антиген, антитіло, комплемент С3),
які мають різний електричний заряд
↓
Фіксація циркулюючих імунних комплексів на структурних сегментах стінки клубочків (формування субендотеліальних, інтрамембранозних, субепітеліальних, мезангіальних депозитів)
↓
Формування цитокінів
↓
Хемотаксис поліморфно ядерних лейкоцитів, моноцитів, еозинофілів
Активація протеолітичних ферментів
↓
Розчинення генетично чужих фіксованих імунних комплексів
↓
Ушкодження капілярів клубочків (збільшення проникливості їх базальної мембрани для компонентів плазми);
Схема хронізації процесу
Контакт тромбоцитів з ушкодженим ендотелієм
↓
Гіперагрегація тромбоцитів, функціональна активація
↓
Збільшення синтезу тромбоксану А2
↓
Порушення регіонарної гемодинаміки і підвищення проникливості судинної стінки
Класифікація.
Таблиця 4.1.
Класифікація ГН (за Пирогом Л. А. 1995 р.)
|
Форма |
Варіант |
Стадія |
Додаткова х-ка |
|
Гостра |
сечовий синдром, нефротичний синдром |
|
Гематуричний компонент, Гіпертензія Затяжний перебіг |
|
Хронічна |
те саме |
|
Гематуричний компонент, Фаза загострення, ремісії |
|
Швидко-прогресуюча |
|
Доазотемічна, азотемічна |
|
Згідно даних сучасної світової літератури, для характеристики гломерулонефриту використовують класифікаційні елементи, приведені в наступній таблиці.
Таблиця 4.2.
Класифікаційні ознаки гломерулонефриту
|
Гломеруло-нефрит |
Синдром |
Процес |
Наяв-ність гіпер-тензії |
Функція нирок |
Розвиток на тлі |
|
Гострий Швидко прогре-суючий Хронічний |
сечовий нефри-тичний нефро-тичний |
активний ремісія |
наявна відсутня |
без порушення функції з порушенням функції |
Систем-ного захворю-вання васкуліту (ANCA+) |
Примітка: ANCA+ - наявність антинейтрофільних цитоплазматичних антитіл.
Гломерулонефрит вважають гострим за його тривалості до 1 року. Враховуючи нерідко прогресуючий перебіг, під час формулювання діагнозу принциповим є визначення понять “гострий” і “хронічний” гломерулонефрит. Хронічним є процес, який триває понад 1 рік. Перебіг і прогноз гломерулонефриту визначають за морфологічним субстратом, який отримують під час нефробіопсії. Стан функції нирок має значення лише за наявного її порушення.
Приклад формулювання діагнозу.
1. Гострий гломерулонефрит, нефротичний варіант, артеріальна гіпертензія.
2. Хронічний гломерулонефрит, нефротичний варіант, фаза ремісії, ХНН-О.
3. Швидкопрогресуючий гломерулонефрит, доазотомічна стадія.
Клінічна картина.
Гострий гломерулонефрит.
- Сечовий синдром: олігурія, почервоніння сечі або сеча у вигляді м’ясних помиїв, протеінурія, мікро- чи макрогематурія, циліндрурія (гіалінові, зернисті, еритроцитарні), наявність у сечі епітеліальних клітин, зменшення клубочкової фільтрації.
- Набряковий синдром: набряки обличчя, повік з’являються вранці, можлива анасарка, гідроторакс, гідроперикард, асцит, селективна або не селективна протеїнурія (до 60 – 90 г/л).
- Синдром ураження серцево-судинної системи: задишка, кровохаркання (при синдромі Гудпасчера), артеріальна гіпертензія, гостра лівошлуночкова недостатність (серцева астма та набряк легень), поширення тупості серця, ритм галопу, ослаблення І тону, акцент ІІ тону на аорті, схильність до брадикардії, зміни на очному дні (звуження артеріол, феномен “перехресту”, набряк пипки зорового нерва, точкові крововиливи.
- Мозковий синдром: біль голови, погіршення зору, підвищена м’язева та психічна збудливість, зниження слуху ,безсоння, ангіоспастична енцефалопатія (еклампсія).
Основні симптоми еклампсії: після скрикування або глибокого вдиху виникають тонічні і клонічні судоми поперечносмугастих дихальних м’язів та діафрагми, втрата свідомості, ціаноз обличчя, шиї, набухання шийних вен, розширення зіниць, виділення шуми з рота, прикус язика, шумне дихання, напружений пульс, підвищення артеріального тиску, ригідність м’язів, патологічні рефлекси.
- Синдром запального ураження клубочків: біль у попереку, гарячка, лейкоцитоз, прискорена ШОЕ, гіпо- та гіпергамаглобулінемія.
Хронічний гломерулонефрит (ХГН). N03.
- Сечовий синдром: протеїнурія (до 3г на добу), циліндрурія (гіалінові, зернисті циліндри), еритроцитурія, рідко – лейкоцитурія.
- Нефротичний синдром: набряк нижніх кінцівок, попереку, спини, гідроторакс, асцит, перикардит, дистрофічні шкірні рубці на передній черевній стінці, стегнах, бокових поверхнях грудей, розриви шкіри в найбільш стоншених ділянках шкіри, гіпо- та диспротеїнемії, гіперхолестеринемія.
- Гіпертензивний синдром: біль голови, погіршення зору, безсоння, явища гострої лівошлуночкової та хронічної серцевої недостатності, минаючі розлади мозкового кровообігу, гіпертензивна ретинопатія, ознаки гіпертрофії лівого шлуночка, коронарної недостатності, дистрофічні зміни міокарда, збільшення серцевого викиду, підвищення загального периферичного судинного опору, сповільнення периферичного кровотоку.
- Астенічний синдром: загальна слабкість, підвищена втомлюваність, безсоння.
- Анемічний синдром: знижений рівень гемоглобіну в крові.
- Синдром дисемінованого внутрішньосудинного зсідання (ДВЗ): високий рівень продуктів деградації фібрину в плазмі крові, зниження рівня антитромбіну ІІІ та фібринолітичної активності, зниження протромбінового індексу, підвищення агрегаційної здатності тромбоцитів, зміни рівня фібриногену в залежності від морфологічного варіанту ГН.
Швидкопрогресуючий ГН. N01.
Характерний гострий початок з розвитком сечового, нефротичного, гіпертензивного, астенічного, мозкового синдромів, а також з проявами серцево – судинної недостатності, енцефалопатія, синдрому ДВЗ.
Діагностичні критерії диференціального діагнозу.
Діагностика ГГН ґрунтується на наявності тріади симптомів (набряки, гіпертензія, зміни сечі), а також на причинному зв’язку з інфекційними захворюваннями та переохолодженням.
ХГН діагностують на підставі перенесеного в минулому ГГН і наявності основних синдромів: сечового, нефротичного, гіпертензивного.
Основний метод верифікації діагнозу ГН – прижиттєва біопсія нирок.
Перебіг, ускладнення, прогноз.
ГГН у 40–60% завершується видужанням, у решти хворих переходить у хронічну форму чи у швидкопрогресуючий ГН. Рідко бувають смертельні наслідки ГГН. Перебіг ХГН залежить від клінічного варіанту:
- ХГН з нефротичним синдромом може персистувати, або часто рецидивувати.
- ХГН з сечовим синдромом характеризується монотонним перебігом.
Умовою прогресуючого перебігу є високий ступінь протеїнурії (особливо в поєднанні з еритроцитурією), а також неселективна протеїнурія. Швидке прогресування ХГН відзначається в осіб похилого віку, у чоловіків при наявності вогнищ хронічної інфекцій, частих респіраторних інфекцій, хронічних захворюваннях легень. Такий перебіг притаманний для всіх типів мембранопроліферативного, фокально-сегментарного, фібропластичного ГН.
У випадку ГН з мінімальними змінами і мезангіопроліферативного – перебіг тривалий, стабільний. Швидкопрогресуючий ГН призводить до летального наслідку приблизно протягом 2-х років від початку захворювання. Прогноз несприятливий у більшості випадків.
Ускладнення ГН. Серцева недостатність, еклампсія, крововилив в мозок, гостра та хронічна ниркова недостатність, гострі порушення зору (сліпота в наслідок спазму та набряку сітківки).
Лікування ГН. Режим: показана госпіталізація в терапевтичне або спеціалізоване нефрологічне відділення. Ліжковий режим до зникнення набряків та артеріальної гіпертензії (в середньому – 2 – 4 тижні).
При гострому швидкопрогресуючому та загостренні хронічного ГН.
Лікувальне харчування:
- Обмеження кухонної солі та рідини;
- Обмеження простих вуглеводів;
- Обмеження вживання білків;
- Зниження енергетичної цінності раціону з врахуванням енергозатрат організму;
- Виключення з раціону екстрактивних речовин;
- Повне забезпечення потреб організму у вітамінах та мінеральних речовинах;
Етіотропне лікування: показане при доведеній ролі стрептококової інфекції:
- високі титри проти стрептококових антитіл;
- позитивні результати змивів носоглотки на стрептокок;
- чіткий зв’язок з перенесеними ангіною, скарлатиною, росистим запаленням шкіри, тощо).
Пеніцилін призначають по 500 тис. ОД через 4 год. Дом’язево протягом 10-14 днів.
Можна застосовувати також напівсинтетичні пеніциліни (оксaцилін, ампіокс по 0,5 г в/в 4 рази на добу) або еритроміцин по 0,25 г 6 разів на добу.
Патогенетичне лікування включає:
- Імунодепресивна терапія (глюкокортикоїди, цитостатики):
Преднізолон в дозі 1 мг/кг на добу протягом 1,5-2 місяців з наступним зменшенням дози на 2,5-5 мг через кожних 5-7 днів.
Азатіоприн (імуран), 6-меркаптопурин по 2-3 мг на 1 кг маси тіла (150 – 200 мг) на добу.
Циклофосфамід по 1,5-2 мг/кг (100-150 мг) на добу.
Лейкеран по 0,2 мг/кг на добу.
Сандімун (циклоспорін) по 5-7 мг/кг на добу.
Тривалість курсу лікування цитостатиками 4-8-10 тижнів. Надалі – підтримуючі дози (1/2 чи 1/3 від оптимальної) протягом 4-6 міс.
При одночасному застосуванні преднізолону та цитостатиків призначають половинні дози препаратів.
При високій активності ГГН, ХГН, швидкопрогресуючому перебігу та різко вираженому – нефротичному синдромі показана пульс-терапія: Метил преднізолон (метилпреднізолон, солюмeдрол) – щодня довенно крапельно по 1000мгм2 препарату впродовж 3-х днів. Надалі продовжують лікування преднізолоном дозою, яку хворий приймав до пульс-терапії. Для пульс-терапії застосовують циклофосфамід по 10-20 мг/кг х 1 раз на 4 тижні.
Існує поєднана схема пульс-терапії за І.Є. Тереєвою, 1995.
1-й день 600-1200мг циклофосфаміду і 1000мг метил преднізолону; 2, 3-й дні – по 1000мг метилпреднізолону.
Лікування антикоагулянтами та антиагрегантами.
Гепарин по 5000–10000 ОД через кожних 4–6 год. Курс – 6–8 тижнів.
За 1–2 дні до завершення лікування гепарином призначаються непрямі антикоагулянти протягом 1 – 2 місяців.
Фенілін за схемою:
1-й день по 0,03 х 3 рази в день, надалі по 0,045 – 0,06 мл на добу.
Курантил 225 – 400мг на добу протягом 6 – 8 тижнів. Підтримуюча доза 50 – 75 мг – 6 – 12 міс.
Тиклід по 250 мг 2 рази на добу.
Трентал по 0.2 – 0,3 г на добу.
- Застосування нестероїдних протизапальних засобів.
Вольтарен (ортофен) 75 – 150мг на добу протягом 4 – 8 тижнів.
Індометацин по 50 мг на добу.
Бруфен (ібупрофен) по 400 мг на добу.
Амінохінолінові сполуки по 0,5 – 0,70 гр на добу протягом 3 – 6 тижнів, надалі в підтримуючій дозі 0,25 гр декілька місяців.
Плаквеніл по 0,2 ( 1 таб) 1 раз на добу впродовж 8 – 12 місяців.
Симптоматичне лікування:
- Лікування артеріальної гіпертензії.
(див. розділ “Лікування артеріальної гіпертензії”);
- Лікування набрякового синдрому:
Гіпотіазид по 50 – 100 мг на добу;
Фуросемід по 40 – 80 мг на добу;
Триампур по 1 табл 2 - 3 рази на день;
Верошпірон (альдактон) по 75 – 200 мг на добу Ф.В.: табл. По 0, 025;
- Лікування гематуричного компоненту:
Амінокапронова к-та 5 % р-н по 100 – 150 мг 1 – 2 рази на добу протягом 3 – 5 днів довенно краплинно. Ф.В.: флакон 5% р-н 100,0;
Етамзилат 2,5 % р-н по 2 мл дом’язево 2 рази на добу 7 – 10 днів, надалі по 1 – 2 табл. 3 рази на добу.
Аскорутин по 1 табл 3 рази на добу.
Аскорбінова к-та по 0,05 – 0,1 3 рази на добу.
Пасивна терапія анти – HLA – антитілами:
Застосовується сироватка, отримана від жінок, сенсибілізованих до HLA- антигенів, що відбулася внаслідок попередніх вагітностей, несумісних за системою HLA. Курс лікування: 2 – 4 довенозних введень плазми, кожне об’ємом не більше 225 мл.
Еферентна терапія.
- плазмофорез 1 – 2 рази на тиждень .
- гемосорбція 1 – 2 рази на тиждень.
Фітотерапія ГН проводиться із застосуванням настоїв та відварів наступних лікарських рослин: корінь петрушки, кора дуба, квітки ногідок, насіння льону, вівса, листя м’яти, трава споришу, сушениці болотної, чебрецю, деревію, звіробою, хвоща польового, пастушої сумки та інші. Рекомендуються свіжі ягоди та фрукти: чорниць, суниці, смородина, обліпиха, кавуни, яблука, груші, виноград.
Профілактика. Спеціальні заходи відсутні. Рекомендовано уникати респіраторних та інших інфекцій, їх своєчасне лікування, уникнення алергічних станів, дотримання здорового способу життя. Хворим протипоказані щеплення та вакцинації. Заходи вторинної профілактики також включають: завчасне виявлення та лікування ГГН, стабілізація та гальмування процесу прогресування ХГН. У кожному конкретному випадку необхідно вирішити питання переривання вагітності.
Особи, які перехворіли на ГНН, а також хворі на ХГН, звільняються від значних фізичних і розумових навантажень від роботи під час нічних годин, а також їм протипоказана робота пов’язана з переохолодженням, важкістю, тривалим перебуванням у вертикальному положенні.
Санаторно – курортне лікування. Приморські кліматичні курорти на Південному березі Криму, а також Трускавець
10. Матеріали методичного забезпечення
основного етапу заняття
Структурно-логічна схема змісту теми заняття
Контрольні питання для індивідуального опитування
Метод мікрофона
- Гострий гломерулонефрит, дайте визначення.
- Назвіть чинники гострого гломерулонефриту.
- Які синдроми характерні для цього захворювання.
- Які ускладнення можуть виникати у разі гострого гломерулонефриту?
- Назвіть принципи лікування гострого гломерулонефриту.
- Дайте визначення хронічного гломерулонефриту.
- Причини хронічного гломерулонефриту.
- Назвіть клінічні ознаки хронічного гломерулонефриту.
- Принципи лікування.
- Які методи діагностики застосовують у разі гломерулонефриту?
Метод незакінченого речення
1. Гломерулонефрит це…
2. Найчастіше причиною гломерулонефриту є …
3. Для гломерулонефриту характерна наявність наступних синдромів:…
4. Для діагностики гломерулонефриту призначають наступні методи…
5. Рівень білка у сечі при гломерулонефриті становить…
6. Пацієнти із гломерулонефритом лікуються стаціонарно…
7. Гострий гломерулонефриту часто закінчується …
8. При хронічному гломерулонефриту загибель ниркової тканини призводить до розвитку…
9. Етіотропне лікування – це застосування…
10.Диспансерний огляд хворих на гломерулонефрит проводиться не менше ніж…
Метод "Ромашка запитань Блума"
Прості питання:
- Які чинники викликають гломерулонефрит?
- Що сприяє розвитку захворювання?
- Які синдроми характерні для гломерулонефриту?
- Які додаткові методи діагностики слід призначити для підтвердження діагнозу?
Уточнюючі питання:
- Чи правильно я зрозуміла, що причиною гломерулонефриту є тільки інфекційні чинники?
- Чи правильно я зрозуміла, що гострий гломерулонефрит завжди виліковний?
Практичні питання:
- Які інструментальні методи діагностики можна застосувати для діагностики гломерулонефриту?
Інтерпретаційні питання:
- Чому виникає гломерулонефрит?
- Чому може бути неефективним стандартне лікування?
Творчі питання:
- Що буде, якщо пацієнт із хронічним гломерулонефритом не дотримується рекомендацій з приводу лікувальних заходів?
Оцінні питання:
- Які існують критерії оцінки стану пацієнта?
- Як можете оцінити ефективність лікування гломерулонефриту?
Тестові завдання
- Назвіть основні синдроми, які характерні для гострого гломерулонефриту.
Еталон відповіді
2. Виберіть додаткові методи дослідження, які застосовують для діагностики гломерулонефриту:
- Загальний аналіз крові
- Загальний аналіз сечі.
- ЕКГ.
- Копроцитограма.
- Біохімічний аналіз крові.
- Спірометрія.
- Рентгенографія органів грудної клітки.
- УЗД.
- Аналіз сечі за Нечипоренком.
- Ангіографія.
Еталон відповіді
1, 2, 3, 5, 8, 9
Встановіть відповідність між групами лікарських засобів
та їх представниками
|
Групи препаратів |
|
|||||||||
|
Вера- паміл |
Бісо- пролол |
Предні-золон |
Гепарин |
Еритро-міцин
|
Ділтіа- зем |
Куран-тіл |
Коріол |
Вольта-рен |
||
|
b-адрено блокатори |
|
+ |
|
|
|
|
|
+ |
|
|
|
Антагоністи кальцію |
+ |
|
|
|
|
+ |
|
|
|
|
|
Глюкокорти-костероїди |
|
|
+ |
|
|
|
|
|
|
|
|
Антиа греганти |
|
|
|
+ |
|
|
+ |
|
|
|
|
Антибіотики |
|
|
|
|
+ |
|
|
|
|
|
|
Нестероїдні протизапальні препарати |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Еталон відповіді:
|
Групи препаратів |
|
|||||||||
|
Вера- паміл |
Бісо- пролол |
Предні-золон |
Гепарин |
Еритро-міцин
|
Ділтіа- зем |
Куран-тіл |
Коріол |
Вольта-рен |
||
|
b-адрено блокатори |
|
+ |
|
|
|
|
|
+ |
|
|
|
Антагоністи кальцію |
+ |
|
|
|
|
+ |
|
|
|
|
|
Глюкокорти-костероїди |
|
|
+ |
|
|
|
|
|
|
|
|
Антиа греганти |
|
|
|
+ |
|
|
+ |
|
|
|
|
Антибіотики |
|
|
|
|
+ |
|
|
|
|
|
|
Нестероїдні протизапальні препарати |
|
|
|
|
|
|
|
|
+ |
|
Ситуаційна задача (типова)
Виклик додому машини ШД. Хвора К., 45 років, непритомна. Зі слів родичів, занедужала 5 днів тому, коли підвищилася температура тіла до 39ºС, з´явилися набряки на обличчі, сеча – червонуватого кольору. За 2 тижні до цього хворіла на лакунарну ангіну. Сьогодні з´явилися блювання, судоми, хвора знепритомніла.
Об´єктивно:стан тяжкий. Шкіра бліда. Набряки на обличчі. Пульс 92 уд/хв. АТ 180/110 мм рт. ст. Дихання гучне, запах сечовини. Тони серця приглушені. Живіт м’який, чутливий на всьому протязі. З вечора не було сечовипускання.
Запитання:
- Попередній діагноз, назвіть симптоми.
- Тактика фельдшера.
Еталон відповіді
- Гострий гломерулонефрит, полісиндромний варіант. Гостра ниркова недостатність.
-
Надати невідкладну допомогу:
- Спокій;
- Зігрівання;
- Профілактика аспірації блювотних мас;
- Внутрішньовенно краплинно – 200-300 мл 5% розчину глюкози;
- Лазикс – 2 мл.
3.Транспортувати у відділення реанімації та інтенсивної терапії
Ілюстративні матеріали
Будова нефрону
Гемодіаліз
1 –судинний доступ
2 – кров поступає в апарат для очищення
3 – насос крові
4 – діалізний апарат
5 – діалізатор
6 – свіжий діалізуюючий розчин
7 – використаний діалізатор
8 – кров повертається в організм після очищення
11. Заключний етап ( 5 хв)
Матеріали методичного забезпечення
заключного етапу заняття
Практичні рекомендації.
Для профілактики захворювань нирок потрібно:
- Звертатися до уролога при появі дискомфорту в попереку.
- Тримати поперек в теплі, одягатися по сезону.
- Споживати воду в кількості не менше 2,5 літра на добу.
- Не допускати сильну спрагу влітку.
- Не переїдати, їсти регулярно і дрібно.
- Менше їсти кухонної солі.
- Обмежити шоколад, жирні і гострі страви, каву і бульйони. 8. Вживати тільки кип'ячену воду.
Навчальні завдання для самостійної роботи:
|
№ п/п |
Навчальні завдання
|
Вказівки до виконання |
|
1. |
Повторити будову органів сечовидільної системи |
Складіть схематичні малюнки |
|
2. |
Повторити особливості спостереження та догляду за пацієнтами з хворобами органів сечовиділення
|
Складіть графи логічної структури |
|
3. |
Вивчити клінічну картину гострого та хронічного гломерулонефриту |
Складіть алгоритм обстеження пацієнта |
|
4. |
Вивчити лікування гломерулонефриту
|
Складіть тест на відповідність груп лікарських засобів та самих лікарських засобів |
- Підготувати реферат на тему: Заходи профілактики захворювань органів сечовидільної системи.
Підготувати презентацію на тему: Гемодіаліз.
- Виписати рецепти на препарати, які застосовуються для лікування гломерулонефриту (не менше 10 рецептів).
про публікацію авторської розробки
Додати розробку