Лексичні засоби та склад сучасної української мови у професійному спілкуванні

Відкрите заняття з української мови (за професійним спрямуванням)

 

ТЕМА:

ЛЕКСИЧНІ ЗАСОБИ  ТА СКЛАД СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

Мета: навчити студентів правильно використовувати лексичні норми, дослідити шари лексики української мови, показати синоніми та пароніми української мови за професійним спрямуванням, поширювати словниковий запас студентів-економістів;

розвивати мовлення, мислення, аналітичні здібності студентів; розвивати вміння працювати в групі;

виховувати повагу до думок одногрупників, свідому громадянську позицію.

Тип уроку: комбінований урок з елементами лекції.

Обладнання: словники — Тлумачний словник, словник синонімів української мови, «Крилаті вислови» , «Словник омонімів»; технічні засоби, таблиці, схеми.

ХІД УРОКУ:

І. Організаційна частина.

ІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Записуємо в зошит тему та план уроку.

1.Склад лексики сучасної української мови :

 - за використанням

- за вживанням

- за значенням

- за походженням

2. Багатозначні слова і контекст. Синоніми та пароніми у ділових паперах.

3. Власне українська та іншомовна лексика. Правила вживання іншомовних слів у ділових паперах.

4. Довідково- інформаційні документи. Доповідна і пояснювальна записки, їх  реквізити та  зразки  написання.

 

 

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

На дошці таблиця зі словами:

«Мово рідна! Ти як море, безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю» .

                                                                                            (С. Плачинда)

IV Актуалізація опорних знань.

1.Перевірка Д/З:

Редагування документа. (роздатковий матеріал)

 Розгадайте кросворд

По горизонталі :

1. Матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у зведеному порядку і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу. (ДОКУМЕНТ)

2. Позначка, зроблена службовою особою на документі, що свідчить про його вірогідність або надає йому юридичної сили. (ВІЗА)

3. Стандартна форма документа, що заповнюється окремо конкретними даними. (БЛАНК)

4. Напис службової особи на документі, що являє собою коротке рішення з приводу викладених у цьому документі питань. (РЕЗОЛЮЦІЯ)

5. Необхідний елемент документа. (РЕКВІЗИТ)

6. Точне відтворення оригіналу. (КОПІЯ)

7. Другий примірник документа, виданий у зв’язку з втратою оригіналу. (ДУБЛІКАТ)

8. Точна вказівка місця проживання чи перебування кого-небудь або місцезнаходження чого-небудь, складена за певною формою. (АДРЕСА)

9. Основний реквізит документа. (ТЕКСТ)

10. Відтворення частини документа. (ВИТЯГ)

11. Сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на бланку. (ФОРМУЛЯР)

 

 

 

 

 

				1
			2
			3
4
5
		6
				7
8
	9
				10
			11

 

V Сприйняття і усвідомлення нового матеріалу

«Ну щоб, здавалося, слова...

Слова та голос, більш нічого,

А серце б'ється, ожива,

Як їх почує…»

                                                                         (Т. Шевченко)

Прочитані рядки, а якщо ближче придивитися, то все слова. Слова... слова...

Вони оточують нас, вони вирують навкруг нас, наче море. Вони називають речі, предмети, явища, дії, тобто виконують номінативну функцію. А в сполученні з іншими словами виконують функцію комунікативну.

Вся сукупність слів становить лексику (від гр. lexiс — слово). Розповідь викладача.

Лексика — це слово. А слово — основна одиниця мови. Воно може бути діловим, термінологічним, символічним, образним. Слово — основа мови, мовлення, спілкування. Багатство мови визначається багатством словникового складу.

У сучасній українській літературній мові послуговуються сотнями тисяч слів (360—400 тис). Це свідчить про те, що мова досягла рівня найрозвиненіших мов світу. Українська мова посідає почесне місце серед трьох тисяч мов світу, а за мелодійністю вона, за даними ЮНЕСКО, посідає третє місце у світі. Тож рідну мову має досконало знати кожен, незалежно від професії, вважаючи це знання показником освіти і загальної культури.

 

 

 

Підбір лексики залежить від сфери використання. За використанням розрізняють такі шари лексики сучасної української мови:

- загальнонародна,

- загальновживана

- науково-термінологічна,

- виробничо-професійна

- офіційно-ділова

- специфічно-побутова,

- просторічна

Завдання для аудиторії:

Загальнонародна лексика — це ті слова, які поширені на території, де функціонує українська мова. Вони не обмежені ні діалектичними, ні професійними рамками.

 

«Я запитую в себе, питаю у Вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці.

Де той рік, де той місяць,

Той проклятий тиждень і день,

Коли ми перестали гордитись,

Що ми українці.»

                                                  (В. Баранник)

 Загальновживана лексика становить найбільший за своїм обсягом шар слів української літературної мови. Вона є надбанням кожного носія літературної мови і охоплює різноманітні сфери життя, назви предметів і явищ навколишньої природи.

Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочаться угорі...

                                                                                              (М. Коцюбинський)

Науково-термінологічна.

Виробничо-професійна лексика. Слова, які називають професії, а також предмети й речі цієї професії.

«Які б часи не наставали,

В ціні завжди професіонали,

І вибрав я, це не секрет,

Найкращий університет.»

Університет, директор, бухгалтер, менеджмент, маркетинг, облік і аудит — слова, які характеризують економічну, фінансову галузь.

 Офіційно-ділова лексика. Це слова, вжиті в офіційно-діловому стилі, в ділових документах, в канцелярській мові, в державних урядових колах. Службовці послуговуються книгами «Термінологія ділових людей» , «Ділове мовлення» . Наприклад, можна навести такі слова: реєстрація, розпорядження, рішення, акт, наказ, договір.

Емоційно-забарвлена лексика становить в загальновживаній лексиці окреме нашарування. її стилістичні функції мають свої особливості, які виражаються у певній експресії, емоційній наснаженості.

«Дяка щира тобі, ніченько, чарівниченько,

Що закрила ти моє личенько!

І вам стежки, як мережки,

Що вели мене за березочки.»

                                                          (Леся Українка)

Побутова лексика охоплює слова, що називають побут різних соціальних груп. Це назви одягу, речей, їжі, розваг, звичаїв.

Тут їли різнії потрави,

І все з полив'яних мисок,

І самі гарнії приправи

З нових кленових тарілок:

Свячену голову до хріну

І локшину на переміну,

Потім з підливою індик;

На закуску куліш і кашу,

Лемішку, зубці, путрю, квашу

І з маком медовий шулик.

    

 

 

 Давайте поставимо  правильний наголос в словах.                                       

 — Хто автор слів? З якого твору уривок? У цьому році виповнюється 103 роки від дня відкриття пам'ятника І. Котляревському. Через 206 років «Енеїду» дописав полтавець  Віталій Петрович Закладний. Він дав тлумачення всім стравам, наприклад: сикизка — церковний напій.

Щоб зсувати, які ще існують групи слів у лексиці, давайте звернемось до «Української   граматики» в схемах і таблицях.

Робота з додатковою літературою «Українська  граматика»

(в таблицях та схемах) с.42-44

За вживанням слова поділяються на неологізми і архаїзми.

Неологізми — це нові слова, покликані до життя потребами суспільства.

Неологізми виникають у мові весь час і не лише в галузі суспільно-політичної лексики. Це й нові терміни з науки, літератури, мистецтва: алгоритм, атомохід, геологія, атмосфера. Різна доля наших слів: одні живуть тисячоліття, інші переходять в загальновживану лексику.

Свого часу існувало слово в українській мові — посьолок («Шум акацій... Посьолок і гони... Ми на гору йдемо через гать...» В. Сосюра).

Тепер для позначення населеного пункту використовують слово селище.

Індивідуально-авторські неологізми творяться окремими письменниками; вони образно- індивідуальні.

«Не дивися так привітно,

Яблуневоцвітно...

Не милуй мене шовково,

Ясно-соколово...»

                                                (П. Тичина)

Архаїзми — це застарілі слова, що виходять з ужитку. У них відчувається колорит минулого.

«Тут Січ стояла, тут гули майдани,

димилися козацькі курені,

Змагались семеряга і жупани,

лунали горді і сумні пісні…»

                                                      (М. Драй-Хмара).

2. Викладач. Думка тоді яскрава, протилежна, коли є протиставлення, зіставлення.

Антоніми (від гр. anti — проти і опута — ім'я) — слова з протилежним значенням: ясно — темно; добре — погано.

Дібрати антонімічні слова або словосполучення:

суб'єкт — об'єкт;

внутрішній державний борг — зовнішній державний борг;

з проєктом — без проєкту;

орієнтація на експорт — стратегія на імпорт;

прожитковий мінімум — соціальний максимум;

директор — підлеглий;

абстрактний — конкретний;

імпорт — експорт;

матеріальний — духовний;

ощадливий — марнотратний.

Пригадайте художні твори, у назвах яких використовуються антоніми.

Студент. Антонімічні пари-заголовки втілюють ідею цілого твору:

«Злочин і кара» Ф. Достоєвського

«Батьки і діти» І. Тургенева

«Правда і кривда» М. Стельмаха

«Війна і мир» Л. Толстого

«І мертвим, і живим» Т. Шевченка

«Любов і ненависть» Д. Павличка.

У протилежності виявляється чіткість, яскравість думки. Антоніми широко використовуються у прислів'ях. Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті — утішає. В оформленні документів ділових паперів ми користуємося протилежними вказівними словами: тут — там і вгорі — внизу.

Викладач. Наступний етап нашого заняття — вивчення омонімів.

Омоніми (від гр. homos — однаковий і опута — ім'я) — це слова, різні за значенням, але однакові за звучанням і написанням. У лексикології розрізняють омоніми лексичні, морфологічні, словотворчі.

Практичне завдання:

Із лексичних багатств дібрати омоніми і пояснити:

кадри фільму — кадри (основний склад працівників підприємств, установи);

стан (корпус, тулуб людини) — стан (обставини, умови, самопочуття);

організований захід — захід (протилежний сходу, напрям світу);

економія (заощадження) — економія (великий поміщицький маєток);

оклад (заробітна плата) — оклад (металеве покриття);

універсал-розпорядчий (акт адміністративно-політичного характеру) — універсал (людина, яка володіє багатьма спеціальностями).

Омоніми як зображувально-виразовий засіб досить активно використовуються в художній літературі, народній творчості. Вони увиразнюють думку, а часом надають мовленню відповідного забарвлення.

 Лексика формує мовну картину світу, створює національний колорит. І цей колорит складають передовсім синоніми. М. Рильський говорив: «Багатство синонімів — це ознака багатства взагалі».

Слово синонім грецького походження, «однойменний». Це слова, що мають спільне значення, але відрізняються відтінками значень. Наприклад: лихо, горе, біда, нещастя.

Студент. Надають художньому твору образності, емоційності, досконалості, художнього стилю, по-особливому виявляється краса слова, текст набуває лаконічності, художності. У ділових паперах синоніми дають змогу уникнути повторів, надають точності висловлюваному змісту, офіційності викладу.

Викладач. Поясніть значення  синонімів і словосполучень з професійним спрямуванням:

 

СИНОНІМИ

(від гр.“synonymos”-   ОДНОЙМЕННИЙ)

АВТОРИТЕТ-ПРЕСТИЖ

ЗАМІСНИК-ЗАСТУПНИК

СУСПІЛЬНИЙ-ГРОМАДСЬКИЙ

БІЛЕТ-КВИТОК

РЕКЛАМА-РЕКЛАМАЦІЯ-АФІША

СТАНОВИЩЕ-ПОЛОЖЕННЯ-СТАН

ПРИВЛАСНЮВАТИ-ПРИСВОЮВАТИ

ОДЕРЖУВАТИ-ДІСТАВАТИ-ЗДОБУВАТИ

Викладач. Доберіть синоніми до поданих слів і словосполучень з професійним спрямуванням:

фінансова справа — грошова справа

комерційний — маркетинговий

фахівець — професіонал, майстер

баланс — рахунок

валюта — гроші, асигнації, банкноти

ідентифікувати — ототожнювати

конкуренція — суперництво

ліцензія — дозвіл

облік — обрахунок, обчислення

санкція — дозвіл, схвалено

угода — домовленість, договір

фінанси — кошти, фонди.

Пароніми (від гр. раго біля і опута — ім'я) — це слова досить близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням:

ПАРОНІМИ

(від гр.“para”- поруч,поряд)

АДРЕСАТ-АДРЕСАНТ

АДРЕС-АДРЕСА

АВТОРИТЕТНИЙ-АВТОРИТАРНИЙ

ВИБОРНИЙ-ВИБОРЧИЙ

ДИПЛОМАТ-ДИПЛОМАНТ-ДИПЛОМНИК

ДІЛЯНКА-ДІЛЬНИЦЯ

КАМПАНІЯ-КОМПАНІЯ

ГРИВНА-ГРИВНЯ

ОСОБИСТИЙ-ОСОБОВИЙ

ТАКТОВНИЙ-ТАКТИЧНИЙ

ЕКОНОМІЧНИЙ-ЕКОНОМНИЙ

 

За допомогою даного слова утворіть паронім і поясніть його значення:

1. Субсидія — грошова натуральна допомога; супермаркет — форма сучасного торговельного підприємства;

2. Тара — товарна упаковка; тариф — система ставок;

3. Конвенція — угода, міжнародний договір; конверсія — укладання кредитів, облік валют;

 

3.Власне українська та іншомовна лексика. Правила вживання іншомовних слів у ділових паперах.

Робота з роздатковим матеріалом . (Розглядається схема).

 

 

 

Книжні слова виражають загальні поняття і вживаються у широкому узагальненому значенні: Слова з абстрактним значенням (прогрес, методика), як правило, з суфіксами – ання, - ення, - ття, -ство, - ість, (зайнятість, повідомлення, прибуття) Дієприкметники: працюючий, призначений. Дієприслівники: розглянувши, враховуючи. Вживаються: в усіх формах ділового мовлення. Вимоги: дотримуватися правильного їх утворення й уживання. Термінологічна лексика вживається у специфічній сфері мовлення для точного вираження спеціальних понять і предметів: Інтернаціональні терміни (атом, нота); Терміни українського походження (кут, розчин, а не угол, раствор) Вживаються: в усіх формах ділового мовлення. Вимоги: 1. Не плутати зі звичайними  словами ( гуркіт грому, але: вібраційний грохот). Вживати в одному значенні і зафіксованій у словнику формі (діловодство, а не діло ведення) Уникати недоречних нововведень (наприклад, інжиніринг) Дотримуватися правил утворення похідних форм: акта (документ), акту (процес), актувати, актований, актуючий тощо. Професіоналізми (лексика, властива певній професійній групі людей, поставлених в особливі умови життя і праці): 1. Слово загально- національної мови, вжиті у специфічному значенні або в незвичайній формі ( козел у будівництві, уточнити обсяги тощо) Вживіються: у повсякденному мовленні багатьох працівників підприємства і установ. Вимоги: не бажано вживати у діловому мовленні вузькотехнічну або спеціальну термінологію і не вживати взагалі вузьковідомчі професіоналізми. Іншомовні слова (часто терміни, які запозичені з інших мов): З латинської (мотор, прокурор) З французької (балет) З німецької (шахта, масштаб) З англійської (лідер, комбайн) Вживаються: переважно у писемній формі ділового, наукового і публіцистичного стилів мовлення. Вимоги,1. Ці лова вживати тільки в разі потреби. 2. Не треба вживати в одному документі запозичене й українське слово з одним поняттям.

Отже запишемо основні правила вживання іншомовних  слів у ділових  паперах:

1. Під час написання документів бажано використовувати українські відповідники.
2. В одному і тому ж документі не слід користуватися іншомовним словом і його українським відповідником на позначення того самого поняття.
3. Вживати іншомовне слово лише в тому значенні, яке зафіксоване у словнику.

 

 

Поясніть значення іншомовних слів:

ПРІОРИТЕТ – ПЕРШІСТЬ

ІННОВАЦІЯ -НОВОВВЕДЕННЯ

КОНВЕНЦІЯ- УГОДА

ЦЕЙТНОТ- НЕСТАЧА ЧАСУ

Підберіть українські відповідники:

Апелювати - звертатися

Аргумент- підстава

Брокер-посередник

Генеральний- головний

Дебати- обговорення

Дефект- недолік, вада

Домінувати- переважати

Екстраординарний- особливий, надзвичайний

Репродукція- відтворення

Лексикологія вивчає словниковий склад мови. Подивіться на словники. Словники — це безмежна діяльність слова і людини. Вони будуть помічниками не лише при вивченні цієї теми, а й в подальшій пошуковій роботі, допоможуть дібрати найбільш влучне слово при вивченні ділових паперів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота зі  словниками. Пошукова діяльність

НАЙДАВНІШІ СЛОВНИКИ

‘‘Лексикон …-Лаврентія Зизанія Товстуновського,

виданий як додаток до граматики слов’янської мови,1596

‘‘Лексіконъ славеноросскій и именъ Тлъкованїє’’

   Памва Беринди,1627

   Словник до ‘‘Енеїди’’, І. Котляревського, 1798

   Словарь Української мови, Б. Грінченка, (у 4-х томах), 1907-1909

   Словник Української мови (в 11 томах), 1970-1980

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Довідково- інформаційні документи. Доповідна і пояснювальна записки, їх  реквізити та  зразки  написання.

Робота біля дошки.

Розмістити реквізити доповідної записки.

1.АДРЕСАТ

2.АДРЕСАНТ

3.НАЗВА ВИДУ ДОКУМЕНТА

4.ТЕКСТ

5.ДАТА СКЛАДАННЯ

6.ПІДПИС

Робота з  підручником  С.В. Глущик, О.В. Дияк, С.В. Шевчук « Сучасні ділові папери» стр.87-89

VI Узагальнення і систематизація вивченого матеріалу. Підведення підсумкім:

1. Що  таке  лексика  і лексикологія?

2. Якою літературою ви користувалися при вивченні теми?

3. Назвіть перший український словник. (Словник Памви Беринди, Лексикон Лаврентія Зизанія).

4. Назвіть словники, які ви знаєте.

5. Скільки слів в українській мові?

6. Скільки синонімів, фразеологізмів, крилатих виразів?

7. Скільки мов у світі?

8. Доберіть синоніми до слів: фінанси, держава.

Домашнє завдання

Питання  лекції (2,3,4) вправа №41,43 стр. 233. С.В. Глущик, О.В. Дияк, С.В. Шевчук                  « Сучасні ділові папери»

Висновок:

Ми опрацювали важливу і цікаву тему «Лексичний склад української мови» . Ви побачили красу і багатство рідної мови, навчились використовувати антонімію, синонімію в ділових паперах.

І ми впевнені, що ваш лексичний запас слів з професійним спрямуванням за одне лише заняття значно збагатився, і це — однозначно!

Література:

1. Блик О. П. Українська мова. — К., 1997.

2. Кононенко П. П., Кадомцева Л. О., Мацько Л. і. Українська мова. — К.: Либідь, 1992.

3. Мацько Л.І., Сидоренко О. М. Українська мова. — К., 1992.

4. Пономарьов О. Д. Сучасна українська мова. — К.: Либідь, 2001.

5. Шевчук С В. Українське ділове мовлення. — К.: Літера 2003.

6. Словники.