ДМИТРІВСЬКА ГІМНАЗІЯ
Визирської сільської ради
Одеського району Одеської області
Всеукраїнська акція «Птах року - 2022»
Лепбук
( для учнів початкової школи)
Вчитель : Кудряну Тетяна Вікторівна
Мета:
Тип лепбука : навчальний .
Вид за формою : інтерактивна папка з 2 розворотами.
Призначення : для учнів початкової школи.
Предмети : літературне читання , українська мова , я досліджую світ, образотворче мистецтво.
Завдання :
Навчальні:
Розвиваючі :
Виховні :
Сторінка 1
(Природознавча)
«Ластівочка чорно – біла
Під дахом гніздо ліпила…» ;
Сторінка 1
Сторінка 2
Пізнавальна
Прилетіла ластівка
До нас навесні,
Принесла сміх-радості
На своїм крилі.
Засвітило сонечко
І запахли квіти,
Прилетіла ластівка,
Щоб весну зустріти .
Автор : Н. Красоткіна
Вибились промінчики любенького сонця,
Прилетіли ластівки до мого віконця.
Сповнилися звуками сині небеса.
Ожила, засяяла вранішня краса.
Зацвіли черешеньки, вишеньки повсюди,
Зацвіли, мов квіточки, і зраділи люди.
Автор: Н. Красоткіна
Ластівка – це швидка пташка,
Її їжа – будь-яка літаюча комашка.
Вона крила довгі має
І в повітрі трюки виробляє.
Гніздо під стріхою будинку
Ластівка будує.
І її дзвінкий спів
Кожна людина чує.
Автор: С. Усенко
***
Малесенька ластівка зранку мені
співає-щебече пісні весняні
і весело в’ється вгорі над вікном,
і має привітно стрілчастим крилом.
Автор : О.Олесь
“Ластівки-будівники”
Від зорі і до зорі
Все працюють трударі.
Ліплять гнізда ластівки,
Ластівки-будівники.
Хоч не мають рук, рук —
Дзьобиками стук-стук!
Носять глину і пісок,
Соломинки і пушок.
Подивіться, скільки хат
Для майбутніх ластів’ят!
Автор : Г.Бойко
***
Літом Ластівка Літає,
Ластів’ят маЛих навчає:
“Не Лінуйтесь, Ластів’ята,
Вчіться Літечком Літати,
Бо, як Літо відЛітує,
Ми за море помандруєм”.
Автор : Г.Бойко
***
Без діла не сиділи ми ніколи,
Якась робота в кожного була…
Кінчалось літо, ми ішли до школи,
А в школі — море щастя і тепла…
Нам ластівки про школу сповіщали,
Вони завжди в серпневі літні дні
На проводах рядочками сідали
І щебетали там свої пісні.
Автор: Н.Красоткіна
а на весну додому прилітає.
а соловей його кінчає.
осінь накликає.
годину обіцяють.
не робить весни.
щасливий рік.
***
Маленька, чорненька, співає, щебече,
Під стріхою з глини зліпила гніздечко,
Роздвоєний хвостик, як ножички, має.
Як звати цю пташку хто знає?
***
Привітала нас піснями із весною
І живе з нами під стріхою одною.
***
Швидко скрізь цей птах літає,
Безліч мошок поїдає,
За вікном гніздо будує,
Тільки в нас він не зимує.
***
Гніздо під дахом – спритно будує,
Пташенят своїх постійно годує,
Перед дощем дуже низько літає,
Цю пташку, кожна дитина знає.
***
Не сорока, і не шпак,
Біла грудка, чорний фрак,
Як літає над землею,
То чекайте дощ за нею.
***
На стінці зліплене кубло –
Тирса, сіно та стебло.
Пташка чорно-біла
До нас прилетіла.
Гарна пташка отака,
Звати її …
Анатолій Варваров «Виросли діти» Тетяна Кутова «Ластівки з дитинства»
Марія Забродська «Вісники весни» Юлія Карнас «Ластівки»
Олена Славська «Ластівки» Микола Білас «Гуцулка з ластівками»
Сторінка 2
Сторінка 3
Розвивальна
Багато-багато років тому правив світом страшний змій Жерикров. Харчувався він лише самою кров’ю. Нікого не жалів. А підлий комар був у нього на побігеньках. Гукнув одного разу змій комара і наказує йому:
— Облети усю землю й покуштуй кров усіх живих істот. А коли повернешся, розкажеш мені, в кого найсолодша кров. Тих я зводитиму з світу.
Полетів комар. Виконав наказ і повертається назад. Дорогою зустрів ластівку.
— Куди літав? — питає та.
— За наказом повелителя мого облетів усю землю, щоб дізнатися, в кого найсолодша кров.
— Ну і в кого ж?
— Найсолодша кров у людини, — пропищав комар.
Ластівка занепокоїлась.
— Не кажи, комаре, змієві правди. Людина добра, не губи її.
— Ні, скажу!
Ластівка знову:
— Благаю тебе, не роби людині зла, вона мій друг і захисник.
А комар:
— Ні, скажу!
Прилетів комар до Жерикрова, а ластівка вже кружляє.
— Ну, — засичав змій, — розповідай про все, що розвідав. Не дай Боже, скажеш неправду…
— Володарю мій і повелителю, — почав комар, — скажу тобі щиру правду, нічого не приховаю.
Найсмачніша, найсолодша кров у…
Хотів він сказати «у людини», та не встиг. Ластівка стрімголов кинулась на комара і відщипнула йому гострим дзьобом кінчик язика. Заметався комар над змієм, але нічого не може вимовити.
А ластівка весело джеркоче:
— Я знаю, Жерикров, що хотів сказати твій прислужник: найсолодша кров у змія.
Розлютився змій, скрутився в клубок, стрибнув у небо, роззявивши пащу. Але ж нема пташки, проворнішої за ластівку. Метнулася вона вбік і Жерикров тільки її за хвостик схопив. Та рвонулася ластівка і втекла від лютої смерті.
А страшний змій з трьома пір’їнками в зубах упав з висоти на землю вдарився об камінь та й навіки затих.
Ось чому в ластівки хвостик, мов ріжки, і ось чому люди так люблять цю пташку.
Розіграй в ролях казку
Сторінка 3
Загальний вид лепбука