Леся Українка. Життєвий і творчий шлях. Основні мотиви лірики

 

 

Тема: Леся Українка. Життєвий і творчий шлях. Мотиви лірики.

 

Мета:  збагатити знання студентів про Лесю  Українку, допомогти їм скласти цілісне уявлення про неї як людину, митця, громадянина; ознайомити студентів з ідейно-тематичним діапазоном поезії; виробляти навики аналізу ліричних творів; розвивати мислення учнів, вміння висловлювати власні почуття і думки; виховувати в студентів  патріотичні почуття.

 

 Вид заняття : лекція-презентація

 

 

Методи : розповідь, бесіда, комп’ютерна презентація, робота з книгою.

 

Матеріально-технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН: портрет письменниці, виставка її творів, хрестоматія, підручник (1).

 

Література :

1.П.П.Хропко. Українська література : Підручник для 10 класу – К.: Освіта, 1998.- 528с.

2.Є.О.Ломонос. Вивчення творчості Лесі Українки: Посібник для вчителів.К.: Рад. Школа, 1987.- 208с.

 

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ:

1.Організаційна частина

- перевірка наявності студентів:

- повідомлення теми, мети та основних завдань заняття

 

 

2.Повідомлення теми, мети та основних завдань

 

3. Актуалізація опорних знань студентів

- Що ви пам’ятаєте про Лесю Українку з вивченого в попередніх класах?

- Яке справжнє прізвище Лесі Українки?

- Які твори Лесі Українки ви  вивчали в попередніх класах?

 

4. Мотивація навчальної діяльності

 

Викладач

Життя і творчість Лесі Українки – це поєднання душевної краси, сили, таланту, цілеспрямованості, відданості своєму народу і своїй Батьківщині.  Взірець, завдяки якому ми можемо будувати і власне життя.  Так само як і цей «єдиний чоловік» не коритися долі, а впевнено, без страху дивитися їй в обличчя.

 

 

Леся Українка… Поет-лірик, автор ліро-епічних поем, драматург, прозаїк, публіцист, критик – такі грані художнього таланту Лесі Українки. З її іменем в українську і світову літературу  ввійшов письменник-громадянин, письменник-патріот. Поетеса свідомо поставила свою творчість на служіння народові. Її слова стали «зброєю», «полум’ям».

 

 

5. Сприйняття й засвоєння студентами навчального матеріалу

 

Викладач

 

 Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871р. в м. Новградї- Волинському (Житомирська обл.), в родині повітового службовця-юриста Петра Антоновича Косача та відомої української письменниці, громадської діячки Олени Пчілки, сестри Михайла Драгоманова.

(демонстрація слайдів)

 

      Леся Українка            Олена Пчілка (мати Лесі)            Батько

 

 1882р.- переїзд до села Колодяжне (Волинь). Вродині шестеро дітей, їх виховували в дусі національної культури. В родині розмовляють українською мовою, читають українські книжки, святкують шевченківське свято, носять національний одяг.

 

(демонстрація слайдів)

 

Леся полюбляє музику. Грає на фортепіано, виявляє композиторські здібності, з 10 років починає писати вірші, а з 13 років вже друкується.

 

Робота з підручником. Виразне читання поезії

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала.

А хто стрічався на шляху зо мною,

Того я щирим серденьком вітала.

«Самій не довго збитися з путі,

Та трудно з неї збитись у гурті».

Я йду шляхом, пісні свої співаю:

Та не шукайте в них пророчої науки,—

Ні, голосу гучного я не маю!

Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки,—

Скажу я: «Разом плачмо, брате мій!» —

З його плачем я спів з'єднаю свій...

 

А ще любила, малювати, вишивати, працювати в городі. Була веселою дівчиною, любила співати і танцювати.

 

Повідомлення студента №1

 В будинку Косачів майже кожні вихідні збиралася прогресивна інтелігенція: письменники, художники, музики; влаштовувалися міні-виставки, домашні концерти та спектаклі. Серед близького оточення майбутньої поетеси були відомі культурні діячі: Михайло Драгоманов (її дядько по матері), М.Старицький, М.Лисенко. Леся  росте талановитою дівчинкою. Мати, Ольга Петрівна, не погоджувалася із систематичною освітою для своїх дітей, вважаючи, що жодний навчальний заклад не зможе приділити дитині ту кількість уваги, яка необхідна для розвитку творчих здібностей, тому відмовилася віддавати дітей до школи. Всі діти Косачів  початкову освіту здобували вдома. Лесі, як старшій, більше всього приділяли уваги. В ранньому дитинстві особливо яскраво вона проявляє талант до музики: вже в п’ять років Леся добре грає на піаніно та пише маленькі музичні п’єски. Їй пророкували яскраву музичну кар’єру . Але всі надії розбила хвороба

 

       З братом Михайлом  

 

Викладач

 В січні 1881р. вона Леся пішла  на річку подивитись хрещення води, простудилась і заслабла. Почала боліти права нога, яка і раніше давала про себе знати, але ще ніхто не знав, яка страшна хвороба стоїть за цим.

 

Повідомлення студента №2

 Спочатку лікарі поставили діагноз ревматизм. Батьки зверталися до найкращих лікарів, до народних знахарів. Лесю лікували мазями, травами, заговорами, але все було марно – хвороба прогресує та підіймається вгору по тілу дівчинки і досягає рук. Через страшенний біль від занять музикою прийшлося відмовитися. А остаточний діагноз взагалі вразив усіх – туберкульоз кісток.  Тридцятирічна війна з хворобою була затяжною і жорстокою. Це була війна життя і смерті. Вона забрала в Лесі дитинство, юність, не давала нормально жити. Муки нестерпні, болі роздираючі робили Лесю стійкою, розвивали в неї незвичайну силу волі. Лікарі згадували, які болісні уколи приймало це ніжне створення , і жодного стону, жодного нарікання…

 

 

Викладач

 Саме тоді Леся пише відому поезію-елегію «До мого фортепіано»

(читання  та аналізування вірша)

 

За рекомендаціями лікарів Леся змушена була  нерухомо лежати в ліжку, але і їй самій так було легше.  Саме тоді Леся полюбила книжки, бо інших розваг у неї тепер не було, а література допомагала забутися, давала їжу розуму та душі. Книжки привозилися в садибу Косачів ящиками. Леся читала російською, німецькою, французькою. Батьки не втрачали надії, возили дівчинку на лікування до Криму, Германії, Італії, але нічого не допомагало

 

                          1888 рік                                         

 

Тридцятирічна війна з хворобою була затяжною і жорстокою. Це була війна життя і смерті. Вона забрала в Лесі дитинство, юність, не давала нормально жити. Муки нестерпні, болі роздираючі робили Лесю стійкою, розвивали в неї незвичайну силу волі. Лікарі згадували, які болісні уколи приймало це ніжне створення , і жодного стону, жодного нарікання…

Часто хотілося кричати, припасти до землі, віддати їй  свої муки. А забуття, свою втіху Леся зна­ходила у праці, в слові, в боротьбі.

 

В одному з щоденників Леся писала:

«Я любила працювати вночі, коли вся земля відпочивала після неспокійного дня, коли наодинці зі мною була ніч і ті зорі, на дивились через віконце у мою кімнату.

Кожна хвилина нічної тиші, коли до мене летючою зіркою спада­ла Муза, була в моєму житті променем щастя».

 

Робота з підручником. Виразне читання поезії

 

Як я люблю оці години праці,

Коли усе навколо затиха

Під владою чаруючої ночі,

А тільки я одна неподоланна

 Врочистую одправу починаю

 Перед моїм незримим олтарем...

 

 

Часом приходив відчай, роздирав душу, затьмарював усі думки, але вона розуміла: якщо опустиш руки – то кінець. Саме так виникає вірш-гімн Лесиного життя  “Contra spem spero”.

(читання та аналізування вірша)

 

 

 

Викладач

З 1891р. вірші Лесі друкуються у львівських журналах “Зоря”, “Дзвінок”; а у 1893 році  виходить перша збірка  “На крилах пісень», а згодом і  “Думи і мрії”(1899р.), “Відгуки” (1902р.). Письменниця знала більше десяти мов, вітчизняну і світову літературу, історію, філософію. Так, наприклад, у 19 років вона написала для своєї сестри підручник «Стародавня історія східних народів».

  Псевдонім Леся Українка, вона обрала під впливом прикладу дядька Михайла Драгоманова, що користувався придбаним ім’ям Українець. Початок роботи Лесі Українки над прозовими жанрами пов'язаний з діяльністю гуртка київської літературної молоді «Плеяда». Тут готували видання для народу з історії, географії, перекладали твори російських та зарубіжних письменників; гуртківці писали і власні твори, які оцінювались на конкурсах. Так були написані і деякі оповідання Лесі Українки.

У 1894 – 1895 роках Леся Українка перебувала в Болгарії у Драгоманова. У Болгарії була написана переважна частина циклу політичної лірики «Невільничі пісні». Нове явище в її творчості — сатира, спрямована проти українського буржуазного націоналізму та клерикалізму.

З 1893 року вона перебуває під таємним наглядом, підтримує тісні зв'язки з особами, які були на засланні.

 З подругою О. Кобилянською                           З мамою

 

В особистому житті на Лесю знову чекала трагедія.

 

Повідомлення студента №3

 Ольга Петрівна була впевнена, що ніхто не  зможе відверто покохати нещасну, хвору дівчину. Якщо на вечорі в будинку Косачів хтось з молодих людей приділяв увагу Лесі, Ольга Петрівна завжди впевняла всіх у тому, щоб відмовити цій людині від будинку. Вона впевняла всіх, що хлопців цікавлять лише гроші родини, а не багатство душі Лесі. Але все одно, не зважаючи на свою безпорадність та контроль матері Леся зустріла своє перше кохання. Його звали Сергій Костянтинович Мержинський .

 

 Він був наполовину поляк. Революціонер, хворий на чахотку, але мріяв про подвиги. В дім Косачів його привів дядько. Цей романтичний хлопець одразу сподобався Лесі. Він був ніжним  та чуйним до Лесі, зміг розділити почуття хворої. Але це кохання було приреченим. Вони обидва були хворі. До того ж Леся фізично залежала від матері. А Мержинський не сподобався Ользі Петрівні, яка була впевнена, що йому потрібна не Леся, а гроші на революцію. Швидко Мержинському було відмовлено від будинку Косачів. Леся страждала, писала йому найніжніші листи, вмовляла матір дозволити їм одружитися, але матір була невмовна.

«Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборенно, нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене. Як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя?»

 

У 1901 році прийшла звістка, що Мержинський в Мінську застудився і стан його здоров’я різко погіршився. Тоді 30-річна Леся проявила не властиву їй рішучість: втекла з дому від матері і поїхала до коханого. Це було дуже ризиковано: вона погано ходила та швидко втомлювалась, але її вело кохання.

 

Все, все покинуть,
до тебе полинуть,
Мій ти єдиний,
мій зламаний квіте!
Все, все покинуть,
з тобою загинуть,
То було б щастя,
мій згублений світе!
Стать над тобою
і кликнуть до бою
Злую мару,
що тебе забирає,
Взять тебе в бою
чи вмерти з тобою,
З нами хай щастя і горе вмирає.

 

 

Леся встигла побачити Сергія живим. Він помирає в неї на руках, в її обіймах. В ніч після смерті Мержинського, обливаючись сльозами Леся написала драматичну поему «Одержима». За одну ніч – і після цього не виправила ні рядку! Пізніше вона згадувала: «Признаюсь, що я писала  в таку ніч, після якої тепер буду довго жити, якщо вже тоді залишилася живою»

 

Уста говорять: «Він навіки загинув!»

А серце каже: «Ні, він не покинув»!

Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?

Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча,

Тут в глибині, і б’ється враз зі мною:

«Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

 

Леся шість років носила траур за Сергієм , але доля посміхнулася їй знову: вона знову закохалася – і знову була коханою!

 

Повідомлення студента №4

   Його звали Климент Квітка – вчений, фольклорист, збирач народних пісень. Спочатку схожість інтересів а згодом і кохання єднає цих двох людей.

Климент – мовчазний, неговіркий відчував в Лесі рідну душу: ніжну, втомлену від страждань. Він поділився з нею своїми бідами і стражданнями. Справа в тому, що Климент Квітка виховувався  не в рідній родині. Його мати була жінкою легкої поведінки, знаходилася під наглядом поліції, але  вона часто приходила в дім, де приютили її сина, та шантажувала нових батьків Климента погрозами, що забере дитину. Зрозуміло, що їй потрібні були гроші, а не дитина, але хлопчик цього не розумів, і постійно боявся, що його віддадуть цій розмальованій жінці. А найстрашніше – він дізнався, що вона і є його справжня матір! Тому все своє життя Климент мріяв про справжню родину. Леся і стала його родиною, не дивлячись на заборону матері, яка вважала, що Квітка бідний ті нездатний забезпечити родину, а до того ж він був молодшим за Лесу по віку. Климент і Леся повінчалися 27 липня 1907р.

 

 

                                          Клемент Квітка (чоловік)

 

 Ольга Петрівна переслідувала закоханих, навіть зверталася до церковних служителів із проханням визнати шлюб дочки недійсним. Але поважних причин, крім хвороби Лесі  вказати не змогла, тому закохані залишилися чоловіком і жінкою. Але стосунки з матір’ю розірвалися. Леся так писала сестрі: «Це, я бачу, мама ревнує, але я свого ставлення до Климента не зміню. Дуже тяжко, фатально, що жодна моя дружба, або симпатія, або любов не могли обійтися без цих материнських ревнощів». В одному Ольга Петрівна була права: молодий чоловік з важкістю годував родину, а Лесі потрібно було дороге лікування, щорічні поїздки до Італії та Єгипту. І це дійсно було потрібним для згасаючого життя Лесі . А згасати вона почала, через примхи долі, як раз коли була щасливою. Леся продавала придане, коштовності, зберігаючи лише бібліотеку. Їй допомагали сестри, а через них і матір , бо відкрито допомагати вона не могла - це мало значити, що вона підкорилася вибору доньки, а вона цього не хотіла. Ольга Петрівна продовжувала закидувати Климента гнівними листами, в яких звинувачувала його, в тому, що він женився на грошах родини Косачів-Драгоманових.

 

ВикладачВосени 1911 року стан здоров’я Лесі  погіршується, хвороба прогресує. Через велику кількість ліків, що приймала Леся, починаються проблеми з нірками.

 

Хто вам сказав, що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука,

Чи пісня й думка кволі?

Ви чули, раз я завела

Жалі та голосіння,—

То ж була буря весняна,

А не сльоза осіння...

Але останні роки життя поетеси стали  плодючими в творчому плані. В останні роки  у творчості Лесі Українки переважає драматургія. За порівняно короткий час було написано понад двадцять драматичних творів, які відкрили нову сторінку в історії театральної культури.

 

                                            Останнє фото Лесі (1913 р.)

 

 

  Останні роки життя живе в Грузії, де служив її чоловік. До останніх хвилин не залишає літературу. Уже не підводячись з ліжка, диктує матері поеми та вірші.

 1 серпня 1913р. в Сурамі (Грузія) помирає. Її тіло перевезли до Києва, поховали на Байковому кладовищі.

 

 

 

                                             Могила поетеси в Києві

 

 

 

 

 

 

«Сила і різносторонність таланту».

Серед поетичної спад­щини великої поетеси чимало творів громадянського і політичного характеру. Навіть особистий біль, туга і тривога в її віршах пере­плітаються з проблемами всієї України. Недарма вже після появи першої збірки віршів Лесі Українки І. Франко писав: «Україна, на наш погляд, нині не має поета, щоб міг силою і різносторонністю свого таланту зрівнятися з Лесею Українкою». Ці слова справед­ливі і в наш час, бо в усіх її творах на першому плані завжди поста­ють мужність і оптимізм, віра в себе і в свою країну.

Духовна єдність з народом, глибокі національні почуття будили в душі письменниці протест проти соціального й національного гно­блення України. З переживань і болю народжувалася мужня, за­клична громадянська поезія, що будила людей до боротьби і праці в ім'я народу.

 

 

 

Дім-музей Лесі Українки в Ялті

 

 

 

 

 

 

       Пам’ятник на рідній Волині                                   м. Ковель

 

 

Викладач

 

Талант Лесі безгранний. Духовна єдність з народом, глибокі національні почуття будили в душі письменниці протест проти соціального й національного гноблення України. З переживань і болю народжувалася мужня, заклична громадянська поезія, що будила людей до боротьби і праці в ім’я  народу.

 

Колективне  складання таблиці

 

Основні мотиви лірики Лесі Українки:

1. Патріотичні та громадянські ( ”Напис в руїні”, “І все-таки до тебе думка лине”, “Товаришці на спомин”…).
2. Мотив молодості і кохання (“Все покинуть, до тебе полинуть”, “Твої листя завжди пахнуть зов’ялими трояндами”).
3. Вияв палкої любові до рідної землі . Пейзажна лірика.(“Стояла я і слухала весну”, “Давня весна”).
4. Філософські мотиви (“Якби вся кров моя уплинула отак”, “Напис в руїні”).
5. Роль і призначення  поета та поетичного слова (“ Contra spem spero”, “І все-таки до тебе думка лине”, “ Слово, чому ти не тверда криця”, “Як я люблю оці години праці”.

 

В поезії  “Contra spem spero”( 1890), назва якої в перекладі з латині означає “без надії сподіваюсь”, Леся Українка висловлює оптимістичну віру в своє поетичне покликання.

 Тема: почуття і роздуми людини, яка наперекір долі прагне  до повноцінного діяльного життя.

 Основний мотив : людина стає сильною тоді, коли висловлює готовність “сіять квітки на морозі”, поливати їх сльозами, поки не розтане лід і не зійдуть квіти добра і щастя.

 Цей вірш – це гімн життя Л.Українки, її програма.

 

Отже, у праці – щастя й призначення поета. Л.Українка добре розуміла, що поет в Україні повинен бути не тільки глашатаєм, речником народу, а й проводирем його.

 

 

 

 

6. Закріплення вивченого матеріалу

(перегляд відео-роліка про життя Лесі Українки)

 

 

7.   Видача домашнього завдання :1, с. 267-291, 2, с. 64-80, вивчити вірш

“Contra spem spero”

 

 

 

 

 

Розробив викладач : Бєлякова Я.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки України

Рубіжанський політехнічний  коледж

імені О.Є. Порай – Кошиці

Луганського національного університету

імені  Тараса Шевченка

 

 

 

 

 

 

 

Методична розробка заняття з використанням інформаційних технологій

 

 

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

 

Леся Українка. Життєвий і творчий шлях. Мотиви лірики

(лекція-презентація)

 

 

 

 

 

 

Розробив: викладач

Бєлякова Я.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2010

 

 

Тема. Леся Українка. Життєвий і творчий шлях. Мотиви лірики

 

Мета:  збагатити знання студентів про Лесю  Українку, допомогти їм скласти цілісне уявлення про неї як людину, митця, громадянина; ознайомити студентів з ідейно-тематичним діапазоном поезії; розвивати мислення студентів, вміння висловлювати власні почуття і думки; на прикладі життя поетеси виховувати силу волі, цілеспрямованість, прагнення до самоосвіти, активну громадянську позицію,  патріотичні почуття.

 

 Вид заняття: лекція-презентація

 

 

Методи : розповідь, бесіда, експрес-повідомлення, комп’ютерна презентація, робота з книгою, аналізування

 

Матеріально-технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН: портрет письменниці, хрестоматія, підручник (1), відео-проектор,  відео-ролік «Обличчя української історії. Леся Українка»

 

Література :

1.П.П.Хропко. Українська література : Підручник для 10 класу – К.: Освіта, 1998.- 528с.

2.Є.О.Ломонос. Вивчення творчості Лесі Українки: Посібник для вчителів.К.: Рад. Школа, 1987.- 208с.

 

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

1.Організаційна частина

- перевірка наявності студентів:

- повідомлення теми, мети та основних завдань заняття

 

2.Повідомлення теми, мети та основних завдань

 

3. Актуалізація опорних знань студентів

- Що ви пам’ятаєте про Лесю Українку з вивченого в попередніх класах?

- Яке справжнє прізвище Лесі Українки?

- Які твори Лесі Українки ви  вивчали у  попередніх класах?

 

4. Мотивація навчальної діяльності (вступне слово викладача)

 

 

5. Сприйняття й засвоєння студентами навчального матеріалу

 План лекції

1. Дитинство Лесі та початок літературного шляху.
2.  «Мій зів’ялий квіте!» (Сергій Мержинський і Леся Українка).
3. «Забута тінь» (Леся і Климент Квітка).
4. Основні мотиви лірики поетеси.

 

 

6. Закріплення вивченого матеріалу

(перегляд відео-роліка про життя Лесі Українки)

 

 

8.    Видача домашнього завдання :1, с. 267-291, 2, с. 64-80, вивчити вірш

“Contra spem spero”