Леся Українка.Життєвий і творчий шлях поетеси. Основні мотиви поетичної творчості, її неоромантичний струмінь

Життєвий і творчий шлях поетеси. Основні мотиви поетичної творчості, її неоромантичний струмінь. Вітаїстична сила, щирість почуттів ліричного героя Лесі Українки – сильної (емоціями, волею, інтелектом) особистості, яка шукає розв’язання найгостріших духовних проблем життя. Леся Українка

Мета уроку: поглибити знання про життєвий і творчий шлях письменниці, основні мотиви поетичної творчості, неоромантичний струмінь, вітаїстичну силу, щирість почуттів ліричного героя Лесі Українки – сильної (емоціями, волею, інтелектом) особистості, яка шукає розв’язання найгостріших духовних проблем життя.

Її мужнiсть, пристраснiсть борця, її стiйкiсть, її непохитнiсть у бiдi,- властивостi, якi вирiзняють не лише поезiю, а й життя великої Лесi Українки. М. Бажан Від часу Шевченкового «поховайте та вставайте…» Україна не чула такого сильного та поетичного слова, як із уст сеї слабосильної, хворої дівчини. І. Франко

ХІХ століття подарувало Україні величезну жіночу постать – геніальну доньку, яка успадкувала найкращі риси своїх попередників: щедрість душі, доброту, любов до отчого краю. Це – безсмертна поетеса, наречена іменем своєї землі – Леся Українка.

На вулиці Саксаганського в Києві стоїть двоповерховий будинок. Це святе місце для кожного шанувальника високого слова Лесі. Тут жила Леся Українка. Тепер у цьому Будинку літературно-меморіальний музей. Ти знову в своїй господі З пером пломенистим в руці. Чолом тобі, улюблена в народі, Як любимі борці лиш й співці. М. Рильський

Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському.

Мати Ольга Петрівна Косач-Драгоманова – відома письменниця і громадський діяч (Олена Пчілка). Батько Петро Антонович Косач – юрист за освітою, людина прогресивних поглядів, знавець світової літератури.

У сім’ї виховувалося шестеро дітей, яких єднала не тільки велика любов, а й дружба, спільні духовні інтереси. Леся – друга дитина в сім’ї, на півтора року молодша за Михайла, якого дуже любила. Леся з сестрами. Леся. Леся з братом Михайлом

На виховання майбутньої письменниці великий вплив мав рідний брат Олени Петрівни Михайло Драгоманов – видатний науковець і громадський діяч. Його Леся називала своїм учителем. Саме йому присвятила перші два вірші, коли їй виповнилося тільки п’ять років.

Моральним прикладом для дівчинки були дві батькові сестри Олександра й Олена – революціонерки-народниці, які віддали своє життя боротьбі із суспільною несправедливістю. Саме тітці Олені Лариса присвятила свій перший вірш «Надія» (1880), намагаючись хоч словом підтримати її на засланні. Олександра Косач-Шимановська. Олена Косач. Ні долі, ні волі у мене нема,Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну,Поглянути ще раз на рідну країну,Поглянути ще раз на синій Дніпро, –Там жити чи вмерти, мені все одно;Поглянути ще раз на степ, могилки,Востаннє згадати палкії гадки…Ні долі, ні волі у мене нема,Зосталася тільки надія одна.

Леся була музично обдарована. Прекрасно грала на фортепіано. Ще з юних літ улюбленими композиторами стали Микола Лисенко, Петро Чайковський, Фредерік Шопен, Людвіг ван Бетховен. Дівчина прекрасно розумілася на малярстві, училася у видатного художника Миколи Мурашка. Із дитинства їй легко давалися мови. Вона володіла німецькою, французькою, російською, латинською, грецькою, англійською, італійською, польською і білоруською. Дуже добре знала світову літературу.

У перших її творах помітні впливи Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Михайла Старицького, Генріха Гейне, але й у них видно виразні впливи Ольги Петрівни і Михайла Драгоманова (псевдонім – Українець) на вибір її мотивів. В українську літературу Леся Українка ввійшла передусім як поетеса мужності й боротьби. Тематично багату її лірику трохи умовно (з уваги на взаємозв’язок мотивів) можна поділити на особиступейзажнугромадянськукраса природиособисті переживаннясоціальні та громадські мотивилюбов до рідного краюпризначення поета й роль поетичного слова. Головні теми її ранніх ліричних поезій:

А вже поезію «Contra spem spero!» (1890) характеризує античне розуміння доблесті (arete), блискуче володіння міфологічними ілюзіями, автокреація жінки-воїна. Саме цей аспект творчості на довгі роки визначав тонус наукового «лесезнавства». Такі основні мотиви поезій «До товаришів», «Товаришці на спомин», «Грішниця», «Slavus — Sclavus», «Fiat nox», «Епілог» і багато інших. Мотив волі набирає в ній досить різноманітних барв: від нескорення традиційному розумінню імперії по індивідуальний вибір modus vivendi, що означає відкриття істини та служіння їй. Зрада на будь-якій площині ототожнюється з трагедією, із вчинком Медеї. Лірика жаги та прихованого тріумфу, пов’язаного з неможливістю зреалізувати свою любов, експонує схему лицарської любові. Лірична героїня – лицар, який співає своїй дамі серця.

У 1890 році Леся Українка написала для молодшої сестри книжку «Стародавня історія східних народів», яка в 1918 році була видана як підручник для національної школи.«На крилах пісень» (1893) – перша збірка, яка відкривається циклом «Сім струн». Побудований на семи нотах, цикл нагадує великий музичний твір. Тут і пісні, і гімни, і колискова, і сонети, і рондо, і ноктюрни. Такого ще не знала світова поезія.

У другій половині 90-х років Леся Українка звертається до драматургії. Перша її драма «Блакитна троянда» (1896) з життя української інтелігенції поширює тематику тогочасної української драми, що доти показувала переважно життя селянства. Далі Леся Українка, широко використовуючи теми й образи світової літератури, розвинула новий жанр – драматичну поему. Особливе місце в її творчості посідають драматичні поеми на теми вавилонського полону з аналогією полону України в Російській Імперії («На руїнах», «Вавилонський полон», «В дому роботи – в країні неволі»). Духовна сліпота стає певним лейтмотивом творчості Лесі Українки.

Серед мистецької спадщини — збірки поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драми-поеми «Кассандра» (1901—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911), «Камінний господар» (1912), «Бояриня» (1913).

У драматичній поемі «Кассандра» (1907) письменниця розвиває метафору людської правди і трагічної істини, яку представляє головна героїня. Угодництво й пасивність поміркованої громади картає поетеса в драматичній поемі «У катакомбах» (1905). Свобода творця – це не служба народові та його утилітарним цілям. Кара за цей вчинок – неможливість творити далі. Мотив вищого покликання митця, який яскраво проявляється вже в циклі поезій «Сім струн» у вірші «Fa» (Фантазіє, ти сила чарівна), в цій драмі набуває особливого загострення.

«Лісова пісня» (1911) – вершина творчості Лесі Українки. У ній показано конфлікт між високим ідеалом і прозаїчною дріб’язковою буденщиною.

Часом приходив відчай, роздирав душу, затьмарював думки. Але Леся розуміла: якщо опустити руки, - то кінець, а так хотілося жити в цьому прекрасному і чаруючому світі. І тоді знову звучала поезія, сповнена оптимізму і віри в торжество людини над злом: Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть, думи сумні!

У щоденнику Леся писала: «Я так любила працювати вночі, коли вся земля відпочивала після неспокійного дня, коли наодинці зі мною була ніч і зорі... Кожна хвилина нічної тиші, коли до мене летючою зіркою спадала муза, була в моєму житті променем сонця!»Як я люблю оці години праці, Коли усе навколо затиха Під владою чаруючої ночі. І тільки я одна неподоланна Врочистую одправу починаю Перед моїм незримим олтарем...

Незважаючи на те, що здоров’я Лесі гіршало і ходити без палиці не могла, вона брала активну участь у громадському житті: була членом Літературно-артистичного товариства; відвідувала літературний гурток «Плеяда»; багато перекладала творів Гейне, Міцкевича, Шекспіра, Данте, Гюго, Байрона. Леся Українка в гуртку «Плеяда»Художник В. Зарецький

У 1899 році Леся Українка вперше зустрілася з Ольгою Кобилянською. Їхня дружба тривала до кінця Лесиного життя.

На початку 1901 року довелося пережити трагедію серця – смерть Сергія Мержинського. Сама нездорова, доглядала за коханим. Він помер у неї на руках. Однієї січневої ночі, сидячи біля ліжка хворого, написала поему «Одержима». Уста говорять: «Він навіки згинув!»А серце каже: «Ні, він не покинув!»Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча? Тремтить- бринить, немов сльоза гаряча, Тут в глибині і б’ється враз зі мною: «Я тут, я завжди тут! Я все з тобою!»

Біль утрати Леся пробує угамувати мандрівкою на Буковину. Враження від цієї подорожі знайшли відображення у творах письменниці. Вона пише твори різних жанрів: драматичні поеми «Кассандра», «Бояриня», драму «Камінний господар», етюди та ін.

У 1903 році вже відома на всю Україну Леся Українка побувала на урочистому відкритті пам’ятника І. П. Котляревському в Полтаві, де зустрілася із найвизначнішими митцями своєї доби. На відкритті пам’ятника   І. Котляревському, 1903, Полтава. Зліва направо: М. Коцюбинський, В. Стефаник, Олена Пчілка, Леся Українка, М. Старицький, Г. Хоткевич, В. Самійленко

У 1907 році Леся вийшла заміж за відомого музикознавця-фольклориста Климентія Квітку, який високо цінував її і надійно підтримував у життєвих бурях. Разом із чоловіком збирала і записувала фольклор. Вони побували в Криму, Італії, Єгипті, Грузії, тому що хвороба, з якою вона вела «тридцятилітню війну», прогресувала.

1 серпня 1913 року відійшла у вічність велика поетеса і жінка з трагічною долею... Їй було 42 роки... З великим сумом люди проводжали в останню путь співачку свободи, людину, яка невпинно сіяла розумне, добре, вічне: Як я умру, на світі запалає Покинутий вогонь моїх пісень, І стримуваний пломінь засіяє, Вночі запалений, горітиме удень. Поховано велику поетесу в Києві на Байковому кладовищі.

Літературна спадщина Лесі Українки належить не тільки українському народові, а й входить до всесвітньої скарбниці художнього слова. Велика поетеса належить до митців, які пережили свій час.

Вам, українцям, є чим пишатися у своїй культурі. Яких людей дала ваша література! Яку славну традицію. Шевченко, Франко, Леся Українка – це не тільки поети величезного таланту й невичерпної творчої енергії, - вони люди з великим людським серцем і розумом, з героїчною силою духу. У них є чого навчитися не тільки українцям! М. Горький. Леся Українка – високоосвічена обдарована особистість з багатим духовним світом, з високими моральними принципами, шляхетна і благородна натура. Завдяки силі волі, витримці, залізному характеру витримала випробовування долі і могла підвести підсумок: «Зрештою, життя моє не було убогим, і сором було б мені плакатись на нього».

Ратушна Наталія Миколаївна - вчитель української мови та літератури Лукашівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської областіАвтор ресурсу

Древаль Н. «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!». Життєвий і творчий шлях Лесі Українки (конспект уроку з української літератури. 10 клас) [Електронний ресурс] / 2. Зеров М. А. Музичка. «Леся Українка. Її життя, громадська діяльність і поетична творчість» : [рецензія] / М. Зеров // Червоний шлях. − 1925. − № 6−7. − С. 327−3303. Коткова Л.І. Владна щирість таланту Лесі Українки [Текст] : урок-лекція з елементами бесіди: 10 кл. / Л. І. Коткова // 4. Марковський М. А. Музичка. «Леся Українка, її життя, громадська діяльність і поетична творчість» / М. Марковський // Україна. − 1926. − Кн. 1. − С. 156−158.http://www.ukrlit.vn.ua/biography/ukrainka.html http://www.aska-life.com.ua/people/Lesia_Ukraynka.html http://www.br.com.ua/referats/Literatura/21645.htm http://beyond.ua/lesya-ukrajinka/СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: ЛІТЕРАТУРА:ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ:

Вшанування пам’яті Великої поетеси

Літературно-меморіальний музей Лесі Українки в Києві Літературно-меморіальний музей Лесі Українки в Києві

Кімната Лесі Українки. На стіні портрет Михайла Драгоманова. 

Столик Лесі, за яким вона любила працювати

У Лесиній кімнаті не було ніяких шпалер. Це було її бажання.

Вітальня сім’ї Косачів

Музей Лесі Українки в Ялті

Літературно-меморіальний музей Лесі Українки в Новограді-Волинському

Музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному

Пам’ятники Лесі УкраїнціКиїв. Крим, Балаклава. Торонто. Луцьк. Новоград-Волинський