Ліцензії на програмне забезпечення, їх типи. Поняття інсталяції та деінсталяції програмного забезпечення.

Про матеріал

Ліцензії на програмне забезпечення, їх типи. Поняття інсталяції та деінсталяції програмного забезпечення.

Перегляд файлу

 

ТЕМА: Ліцензії на програмне забезпечення, їх типи. Поняття інсталяції та деінсталяції програмного забезпечення.

Мета:

навчальна: ознайомити з поняттями «програмне забезпечення» й «операційна система»; підвищити рівень засвоєння матеріалу з теми «операційна система»;

розвиваюча: розвивати мислительні процеси дітей та моторику рук, сприяти всебічному розвитку;

виховна: виховувати інтерес до вивчення інформатики.

Тип уроку:    засвоєння нових знань, формування вмінь.

Якщо я зберу ці всі пристрої, підключу (нехай вірно підключу) їх до комп’ютера, чи будуть вони працювати? Так ви праві – вони працювати не будуть, тому що я не встановила так звані драйвера. Теж саме стосується і самого комп’ютера – щойно зібраний комп’ютер схожий на маленьку дитину. На фізичному рівні він може виконувати багато корисних дій, але поки що не знає, як це робити. Тому комп’ютер, як і дитину, треба навчити - тобто занести в його пам’ять потрібну інформацію. Цю інформацію подають у формі спеціальних програм, призначених забезпечити злагоджену роботу всіх частин комп’ютера та правила їх функціонування. Отже, крім важливої та потрібної складової — апаратного забезпечення — для продуктивної роботи комп'ютера потрібне програмне забезпечення.

            Програмне забезпечення (ПЗ) — це сукупність усіх програм, що забезпечують злагоджену роботу компютера і які використовують для виконання різноманітних завдань. 
            Програмне забезпечення буває різним, але є обов’язкова частина, без якої комп'ютер не може працювати. Це системне програмне забезпечення — частина ПЗ, призначена організовувати функціонування комп'ютера.
            Завдяки програмному забезпеченню комп’ютери використовуються практично в усіх сферах нашого життя. Сучасне програмне забезпечення різнопланове. У залежності від функцій, виконуваних програмним забезпеченням, його можна розділити на 2 групи: базове (системне) програмне забезпечення та прикладне програмне забезпечення.
            Базове (системне) ПЗ організовує процес опрацювання інформації в компютері і забезпечує нормальне робоче середовище для прикладних програм: 
Склад базового (системного) ПЗ:

  Операційні системи (ОС):

  однозадачні — в окремий момент часу можуть виконувати лише одну задачу;

  багатозадачні — в окремий момент часу здатні виконувати більше однієї задачі і кількість задач залежить від потужності системи;

  мережеві — із вбудованими можливостями для роботи в комп’ютерних мережах.

  Сервісні програми:

  оболонки — надбудови над операційною системою, які дозволяють просто i з високою наочністю виконувати найуживаніші команди ОС;

  утиліти — спеціалізовані програми, що підтримують комп’ютер у робочому стані й підвищують його продуктивність;

  антивірусні засоби — програми для знаходження і лікування файлів, що заражені комп’ютерним вірусом, а також для запобігання зараження файлів вірусом.

  Транслятори мов програмування;

  транслятори-компілятори — читають всю програму цілком, роблять її переклад і створюють закінчений варіант програми машинною мовою, який потім і буде виконано;

  транслятори-інтерпретатори — перекладають і виконують програму рядок за рядком;

  асемблери — системи програмування, які включають мову асемблера та транслятор з цієї мови, є мовами програмування низького рівня.

  Програми технічного обслуговування:

  тестові програми — використовують для перевірки правильності функціонування пристроїв комп'ютера і для виявлення несправностей у процесі експлуатації, вказують причину і місце несправності;

  спеціальні програми контролю — здійснюють автоматичну перевірку працездатності системи обробки даних перед початком роботи обчислювальної системи.

Прикладне програмне забезпечення призначене для розв’язування конкретних задач користувача та організації обчислювального процесу інформаційної системи в цілому. Найпоширенішими є такі групи програм:

  • текстові, графічні й відеоредактори — програми для створення й опрацювання текстів, графіки і відео;
  • видавничі системи — програми для виготовлення книжок чи іншої поліграфічної продукції;
  • електронні таблиці — програми для опрацювання числових чи текстових даних, наведених у таблицях;
  • системи керування базами даних — програми для опрацювання структурованих великих обсягів даних з різноманітних галузей людської діяльності;
  • WEB-редактори;
  • системи автоматизованого проектування — програми для побудови креслень і керування процесом конструювання різних механізмів;
  • навчальні системи — програми для вивчення різних тем практично з усіх предметів;
  • інструментальні засоби, системи чи середовища програмування — засоби для створення (підготовки й виконання) програм користувачами на основі різних мов програмування: (середовище програмування АЛГО (Навчальна Алгоритмічна Мова), середовища Free Pascal та Delphi (мова програмування Паскаль), C++Builder чи Codeblocks (мови C, C++), JavaBuilder (мова Java) тощо;
  • програми для роботи у мережах тощо.

Програмне забезпечення, як і апаратна складова, є результатом праці багатьох людей. Це теж продукт. Але на відміну від матеріальної складової програмне забезпечення не обов’язково потребує фінансових витрат.
Ліцензія на програмне забезпечення — правовий документ, що визначає правила використання та поширення програмного забезпечення.

Ліцензії на програмне забезпечення, їх типи

 На комп'ютерні програми поширюється дія Закону України «про авторське право і суміжні права», і їх використання можливе лише за умови дотримання вимог цього закону, а також вимог ліцензії, з якою користувач погоджується, установлюючи програму на свій комп'ютер.

Є кілька видів ліцензій на комп'ютерні програми:

1)  комерційна ліцензія – передбачає, що користувач оплачує вартість використання даної програми на одному чи кількох зазначених ліцензії комп'ютерах, серед них розрізняють: а) «коробкові» версії ліцензії продаються, зазвичай для одного екземпляра програми, містять носій на якому записана програма та інструкцію до її використання разом з ключем для встановлення

б)ЕОМ (англійська Original equipment Manufacturer - оригінальний виробник обладнання) – ліцензія, що надається на один екземпляр програмиразом з певними комп'ютерним обладнанням, наприклад з ноутбуком, підтвердженням ліцензії є спеціальна наклейка

в) корпоративна ліцензія - ліцензія на кілька копій програми для використання, наприклад на комп'ютерних навчальних закладів

2) Пробна або trial (випробування) ліцензія на комерційне ПЗ, яка надається для пробного використання програми протягом певного часу (зазвичай близько місяця) або на певну кількість запусків програм. При цьому можуть працювати не всі функції програми

 3) вільного використання або freeware (freeware - вільний товар) - ліцензія передбачає вільне використання програм без виплати винагороди автору, але не передбачає можливості внесення змін у програму;

 4) з відкритим кодом або Free (вільний) Software чи libre (вільний) Software - ліцензія на вільне програмне забезпечення, що передбачає не тільки безкоштовне використання програм але і право на їх модифікацію, внесення змін у програму.

            То в чому ж різниця між безкоштовним та вільним ПЗ ?
            Проблеми сумісності програмного забезпечення
            Багатоплановість електронної складової та програмного забезпечення підводить нас до проблеми уніфікації чи хоча б відповідності стандартам продуктів, представлених на ринку IT. Якщо проблему сумісності за елементною базою вже майже вирішено, то проблема сумісності програмного забезпечення досі ще є актуальною.
            Щодо програмного забезпечення говорять про види сумісності на рівні:

  • виконуваних файлів;
  • сирцевих кодів (програма може бути інтерпретована або скомпільована на різних комп'ютерах під різними операційними системами);
  • форматів файлів даних (програми можуть відрізнятися за інтерфейсом, набором функцій, але працювати з однаковими документами);
  • мережевої сумісності (здатність програм обмінюватися даними по мережі).

Операційна система є головною частиною системного програмного забезпечення — це програмний комплекс, що забезпечує:

  • керування ресурсами — злагоджену роботу всіх апаратних засобів комп'ютера;
  • керування процесами — виконання всіх програм та їх взаємодію з пристроями комп'ютера та даними;
  • інтерфейс (діалог, обмін інформацією) між користувачем та комп'ютером.

Основні функції операційна системи:

  • створення середовища виконання і взаємодії прикладних програм;
  • розподіл (апаратних) ресурсів комп'ютера між прикладними програмами;
  • надання прикладним програмам засобів для ефективного використання пристроїв та виконання типових операції з введення-виведення даних;
  • організація зберігання даних пристроями пам'яті;
  • надання інтерфейсу, за допомогою якого користувачі керуватимуть виконанням прикладних програм та вмістом пристроїв пам'яті;
  • забезпечення взаємодії комп'ютерів у мережах.

Найвідоміші операційні системи: MS–DOS, MS–Windows, UNIX, GNU/Linux, OS/2, MacOS, iOS.

            Операційна система починає працювати одразу після увімкнення комп'ютера. Певну її частину — BIOS — розміщено у мікросхемі сталої пам'яті. Ця частина містить сукупність програм, що після ввімкнення комп'ютера автоматично тестують усі його пристрої та в разі їх справної роботи завантажують в оперативну пам'ять частину операційної системи — програму-завантажувач. Далі вже вона завантажує в оперативну пам'ять комп'ютера потрібні для подальшої роботи модулі операційної системи. Після завершення завантаження ОС керування переходить до командного процесора.
            Поки комп'ютер працюватиме, деяка частина операційної системи завжди залишатиметься в ОЗП. Цю частину ОС називають резидентною. За потреби до оперативної пам'яті буде завантаженоінші частини ОС.
 Структура операційної системи (складові операційної системи)

  • Ядро — центральна частина ОС, що забезпечує прикладним програмам координований доступ до ресурсів комп'ютера (процесорного часу, оперативної пам'яті, зовнішніх пристроїв уведення та виведення інформації), перекладаючи їх команди з мови прикладних програм мовою двійкових кодів, яку розуміє комп'ютер.
  • Драйвери  програми для перекладу вказівок комп'ютера мовою певного пристрою (принтера, сканера, звукової або відеокарти) та навпаки;
  • Утиліти  допоміжні програми, призначені обслуговувати диски, перевіряти комп'ютер, налаштовувати параметри роботи.
  • Інтерфейс  правила взаємодії операційної системи та користувача, які визначають зручність роботи.

Класифікація операційних систем (за цільовим пристроєм):

  • для великих універсальних високопродуктивних ЕОМ (мейнфреймів);
  • для ПК;
  • для мобільних пристроїв;
  • для вбудованих систем;

            До другої половини 1990-х років операційні системи створювали лише для комп'ютерів, причому системи для персональних комп'ютерів і для мейнфреймів (надпотужних серверів) істотно відрізнялися за призначенням і принципами роботи. Наприкінці XX століття значно зросли можливості мобільних телефонів, з'явилися кишенькові ПК, комунікатори (кишенькові ПК із засобами мобільного зв'язку) тощо. Для них також було створено операційні системи. Так виник термін «смартфон» — мобільний телефон з операційною системою. Вбудовані системи забезпечують роботу тисяч різноманітних інтелектуальних взаємодіючих систем, таких як касові термінали, телевізійні приставки, цифрові медіа-програвачі, складна споживацька електроніка, кіоски та торгові автомати тощо.
            Графічний інтерфейс набув поширення в 1990-х роках, а до того майже всі користувачі комп'ютерів працювали з текстовим інтерфейсом. У ньому команди вводили переважно за допомогою клавіатури, а об'єкти ОС подавали у текстовому вигляді їхніми назвами. У деяких випадках текстовий інтерфейс має переваги над графічним, і тому вважати його лише «історичною спадщиною» не варто. Класичний різновид текстового інтерфейсу — командний рядок, тобто поле, в яке користувач вводить вказівки.
            Процес встановлення (інсталяцію) програмного забезпечення на комп'ютер кінцевого користувача виконує:

  • або менеджер пакунків — особлива програма у складі операційної системи (наприклад, APT в Linux, Windows Installer в Microsoft Windows);
  • або засіб встановлення — спеціальна програма у складі самого програмного забезпечення.

            Більшість програм постачають для продажу та поширення у стисненному вигляді. Для нормальної роботи їх потрібно розпакувати, а необхідні дані правильно розташувати на комп'ютері, враховуючи відмінності між комп'ютерами і налаштуваннями користувача. У процесі встановлення виконують різні тести на відповідність заданим вимогам, а комп'ютер необхідним чином налаштовують для зберігання файлів і даних, необхідних для правильної роботи програми.
            Встановлення програмного забезпечення зазвичай включає в себе розташування всіх необхідних програмі файлів у відповідних місцях файлової системи, а також зміну та створення конфігураційних файлів. Менеджери пакунків також виконують контроль залежностей, перевіряючи, чи є в системі необхідні для роботи даної програми пакунки, а в разі успішного встановлення реєструють новий пакунок у переліку наявних.
            Деякі комп'ютерні програми написано таким чином, що їх встановлюють простим копіюванням файлів у потрібне місце. Про такі програми кажуть, що вони не вимагають встановлення, їх поширюють переписуванням.
Встановлення (інсталяція) великих програм буває:

  • типова (typical, normal);
  • мінімальна (minimum);
  • повна (full);
  • керована користувачем (custom).

Вилучення (деінсталяцію) програм потрібно здійснювати за допомогою системних чи спеціальних програмних засобів. Просте вилучення файлів не призводить до вилучення програми з реєстру встановленого програмного забезпечення.

Домашнє завдання 
Вивчити матеріал уроку. Параграф 2.4 сторінка 51, конспект зошиту.

 

docx
До підручника
Інформатика 8 клас (Ривкінд Й.Я., Лисенко Т.І., Чернікова Л.А., Шакотько В.В.)
Додано
24 січня
Переглядів
198
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку