Літературознавча хвилинка. Метафора - один із основних тропів: образний вислів, у якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший за подібністю. Епітет - визначення при слові, що впливає на його виразність, допомагає йому набути нового значення або смислового відтінку, підкреслює характерну рису, визначальну якість певного предмета або явища, збагачує мову новим емоційним сенсом, додає до тексту певної мальовничості, насиченості. Епітет належить до найуживаніших поетичних прийомів (тропів).
Завдання: потрібно прочитати цитати із віршів поетеси і спробувати пояснити, як це характеризує письменницю:1. Я вибрала Долю собі сама.І що зі мною не станеться,У мене жодних претензій нема. До Долі – моєї обраниці.2. Мій перший вірш написаний в окопі,На тій сипкій від вибухів стіні,Коли згубило зорі в гороскопіМоє дитинство, вбите на війні.5. Але не бійся прикрого рядка. Прозрінь не бійся, бо вони як ліки. Не бійся правди, хоч яка гірка,Не бійся смутків, хоч вони як ліки. Людині бійся душу ошукать,Бо в цьому схибиш – то уже навіки.3. Митцю не треба нагород,Його судьба нагородила. Коли в людини є народ, Тоді вона уже людина.4. Є вірші – квіти. Вірші – дуби.Є іграшки – вірші.Є рани.Є повелителі і раби.І вірші є – каторжани.6. Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія – це завжди неповторність,Якийсь безсмертний дотик до душі.7. Для мене лиш той край є найкращим,Де виросли крила мої.
А й правда,крилатим ґрунту не треба. Землі немає,то буде небо. Немає поля,то буде воля. Немає пари,то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина?А що ж людина?Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має!Вони, ті крила,не з пуху-пір’я,а з правди,чесностіі довір’я. У кого – з вірностіу коханні. У кого – з вічногопоривання. У кого – з щиростідо роботи. У кого – з щедростіна турботи. У кого – з пісні,або з надії,або з поезії,або з мрії.. Людина нібито не літає... А крила має. А крила має!
Кольрові миші Давно,іще в шістсот якомусь році,ну, цебто більш як три віки тому,коли носили шпаги ще при боціі розважали стратами юрму,коли відьом палили при народі,оли наук не знали ще ладом,—кажу, давно, кажу, у Вишогродіпідсудна Анна стала пред судом. Було тій Анні, моше, десять рочків.Її привів розлючений сусід. Багряне листя, кілька тих листочків,останнє листя із кленових вітбуло на стіл покладене, як доказ,і шаруділо тихо на сукні. Осінне сонце, яблуко-недоквас,стояло в голих кленах у вікні.І той сусід сказав тоді у тиші:— Паноне судді! Я її привів. Вона робила ... корольові мишіз оцих ось жовтих і сухих листків. Ото складе листочок до листочка,два рази хукне — так і побіжать. У мене діти, в мене син і дочки,у них цяцьки так жужмом і лежать. Вони були нормальні і здорові,а ця чаклунка збила їх з пуття. Вночі їм сняться миші кольорові. Од тих мишей немає нам життя!Тоді суддя в судейській чорній мантіїсказав:— Життя — це справа без гарантії. Чаклунок ми караєм по закону. Перехрестіться, пане, на ікону. Скажіть суду: вона із димаря. Чи вам ті миші згризли сухаря,а чи прогризли у підлозі нірку?Сусід сказав,, що миші ті якразтакої шкоди не чинили зроду,що в господарстві наче все гаразд,а йдеться швидше про моральну шкоду. Суддя спитав: — Вони на вас гарчать?— Та,— каже,— ні. Але вони яскраві.—Два рази хукнув писар на печать... Сиділа тихо дівчинка на лаві. Був сірий день. І сірий був сусід.І сірий стіл. І сірі були двері.І раптом нявкнув корольовий кіт. Залив чорнилом вирок на папері.
Бесіда. Коли відбуваються події,зображені у творі?Яка пора року зображена?Чому пізня осінь?Доведіть,посилаючись на текст. Якої шкоди ,на думку сусіда,завдала Анна його дітям?У чому звинувачує сусід Анну?В чому виявилось чаклунство Анни? Чи справді вона робила живих мишей? Чому сусід, хоч ті миші не завдали йому ніякої шкоди, привів дівчину до суду? Що стало поштовхом до цього? А може, сусід має рацію, “захищаючи” своїх дітей від впливу Анни? Адже людям, що “не такі, як усі”, живеться складно, навколишні часто їх не розуміють. Отже, яким постає перед нами сусід?