|
Єзупільський ліцей
Вчитель Паркулаб М. Є.
Тема: Образний портрет Марусі Чурай на тлі історичної дійсності. Маруся
Чурай у зіставленні з іншими образами.
Мета: * дати образну характеристику Марусі Чурай, розглянути її постать на
тлі тогочасної історичної дійсності та в зіставленні з образами Гриця
Бобренка, Івана Іскри, мандрівного дяка; з’ясувати значення образу
Марусі та її пісень в українській літературі;
* спонукати старшокласників до глибоко осмислення і засвоєння
морально-етичних, духовних, естетичних уроків життя героїні та
самої поетеси;
* удосконалювати вміння і навички образної характеристики героїв,
виразного читання;
* виховувати в учнів почуття власної гідності, порядність і вірність,
шляхетність у стосунках;
* формувати почуття власної відповідальності за долю рідної землі та
причетності до всіх подій, що відбуваються на Україні.
ЦІЛІ УРОКУ
Учні знатимуть: хто така Маруся Чурай і яке значення цього образу в
українській літературі, на тлі яких історичних подій відбувається
драма в особистому житті героїні.
Учні вмітимуть: давати образну характеристику героїв твору у зіставленні з
іншими, працювати з текстом.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: портрет Ліни Костенко, Марусі Чурай, текст роману, виставка
творів поетеси, мультимедійна дошка, музичний супровід.
Методи, прийоми і форми роботи: випереджаюче завдання, учнівська
презентація, аналіз образу, евристична бесіда, виразне читання, робота
з текстом твору, різні види тестувань.
Епіграф уроку. Ця дівчина—не просто так, Маруся. Це—голос наш.
Це—пісня. Це—душа.
ХІД УРОКУ
І. Мотиваційний етап.
1. З’ясування емоційної готовності учнів до уроку.
Бувають дні, коли ми радіємо сонцю, захоплюємося шелестом зеленого листу, дивуємося красі пелюстки та стеблиночки. В такі миті для нас по-особливому світить сонце, шумить ліс, по-іншому промовляють до нас кущі і трави, зоряне небо. Бувають дні, коли ми задумуємося про те, що відбувається в нашій державі, що чекає нас завтра, що ми самі можемо зробити для того, щоб покращити своє життя і життя своїх рідних. В такі хвилини багато хто з нас прагне сіяти навколо себе зерна любові і доброти, хтось бере в руки Біблію, твори Т.Г.Шевченка, Лесі Українки чи Л.В.Костенко, щоб разом з ними пройтися сторінками історії, прилучитися до чистих джерел їх творчості.
2. Актуалізація суб’єктивного досвіду й опорних знань.
Це було у 80-ті роки минулого століття. Відбувався пленум правління Спілки письменників України з питань поезії. Один з молодих літераторів перевіряв запрошення учасників пленуму. І нізащо не хотів пропустити жінку без запрошення, яка виявилася…відомою поетесою, авторкою «Марусі Чурай» Л.В.Костенко. Він не знав її в обличчя, як і не знало багато інших людей. І Ліна Василівна тоді сказала збентеженому молодикові: «Ми з вами розминулися на ціле покоління!» На щастя, ми з вами не розминулися з творчістю нашої великої сучасниці, знаємо її в обличчя, з насолодою читаємо її поезію, вчимося у неї ставлення до життя, до світу, до природи, до людей, до мистецтва.
ІІ. Цілевизначення і планування. Оголошення теми і мети уроку.
Отож, сьогоднішній урок—урок моральності і духовності, урок шляхетності і вірності, чесності і незрадливої любові до України. Бо саме ці риси ми знаходимо в головній героїні Марусі Чурай з однойменного роману Л.В.Костенко. Ми повинні дати образну характеристику цієї талановитої української піснетворки, розглянути її постать на тлі тогочасної історичної дійсності та в зіставленні з образами Гриця Бобренка, Івана Іскри, мандрівного дяка.
Красива я була, правда?
Схожа на свою матір.
Смілива я була, правда?
Схожа на свого батька.
Співуча я була, правда?
Схожа на свій народ.
То хто ж вона, ця талановита легендарна співачка, що, за переказами, жила в Полтаві і якій приписують авторство низки пісень(23): «Ой, не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвіт встали козаченьки» та інші? Хто з героїв твору Ліни Костенко сказав про Марусю слова «Ця дівчина—не просто так, Маруся. Це—голос наш. Це—пісня. Це--душа», які є епіграфом сьогоднішнього уроку?
ІІІ. Опрацювання нового матеріалу.
-
Учнівська презентація (випереджаюче завдання).
Легендарна піснярка Маруся Чурай—не видумана, а реальна постать. Про це свідчив знавець літератури і фольклору Владіміров, а
О. Шкляревський написав і опублікував у 1877 році в журналі «Бджола» розвідку-нарис про неї. Рік народження Чураївни—приблизно 1625. Вважають, що вона була дочкою козацького старшини—урядника полтавського добровільного козачого полку Гордія—і полтавської трудівниці Ганни. Гордій Чурай разом з гетьманом Павлюком у битві під Кумейками (1637) потрапив у полон до польського гетьмана Потоцького і був страчений у Варшаві. Маючи чудовий голос і ліричну душу, Маруся спромоглася на велике кохання до козацького сина Гриця Бобренка. Про їхнє кохання нам уже відомо. Про останні дні життя Чураївни є дві версії. Одна стверджує, що Маруся померла в одному з жіночих монастирів через рік після описаних у романі подій, інша—що померла від сухот. Другу версію і використала Ліна Костенко у своєму романі.
Фольклорист О. Шкляревський описав портрет Марусі Чурай, який висів на стіні у діда відомого українського письменника Г.Ф.Квітки-Основ’яненка і нібито був змальований з натури: «Маруся була справжня красуня:невелика на зріст, трохи худорлявенька, мініатюрно складена, струнка, з маленькими ручками і ніженьками, з привітним виразом ласкавого, засмаглого личка, на якому виступав рум’янець, з карими очима та густими бровами і довгими віями… Голівку дівчини покривало розкішне, чорне, як смола, волосся, заплетене ззаду в густу широку косу до колін. Чарівність дівчини довершував маленький ротик з білими, як перламутр, зубками, закритий, мов червоний мак, рожевими губками…Але при цьому у Марусі було круте, трохи випукле, гладеньке, сухе чоло і трохи дугоподібний, енергійний, з горбинкою ніс.» На основі цього опису свою картину намалював художник Самусєв. Прекрасні портрети створили також українські художники Ф. Матвієнко, С. Тищенко, Ю.Чумак. У Полтаві стоїть пам’ятник Марусі Чурай.
До образу Марусі Чурай у літературі митці зверталися дуже часто. Згадаймо історичну повість О.Шаховського «Маруся—малоросійська Сафо», драми українських митців Г.Бораковського «Маруся Чурай—українська піснетворка», М.Кропивницького «Дай серцю волю—заведе в неволю», М.Старицького «Ой не ходи, Грицю», поеми Л.Боровиковського «Чарівниця», С.Руданського «Розмай», драматичну поему В.Самійленка «Чураївна»…
-
Постановка проблемного питання.
ВЧИТЕЛЬ. Для Ліни Костенко Маруся Чурай—не просто вродлива дівчина, яка прагне бути щасливою. Вона—натура творча, а тому особлива, з ніжною, вразливою душею, яка вбирає в себе радощі і болі простих людей як свої. «Ця дівчина—не просто так, Маруся. Це—голос наш. Це—пісня. Це—душа».
ТО ДОЛЯ МАРУСІ ЧУРАЙ—ЦЕ ТРАГЕДІЯ ОСОБИСТОСТІ ЧИ ДРАМА МИТЦЯ?
Ось питання, на яке ми повинні знайти відповідь.
3. Евристична бесіда.
Образ дівчини на тлі панорамного реалістичного зображення України ХVІІ століття глибоко романтичний. Маруся росла в сім’ї Гордія і Ганни Чураїв, яка була збудована на довір’ї, взаєморозумінні й любові.
● Чим стали для Марусі її батьки? ( Прекрасні вродою, душею і помислами, батьки стали для Марусі ідеалами жіночої краси й чоловічої мужності).
● Чому вчила мати Марусю? ( Бути мужньою, не показувати на людях свого страждання).
● Про що мріяла Маруся? ( про таке кохання, яке було у її батьків).
● Яким хотіла бачити Гриця? ( Таким, яким був її батько).
● А яким насправді був Гриць? ( У його характері було чимало хороших рис, але вони, на мою думку, є впливом перш за все Марусі. Він мужній і сміливий у боях. Але під впливом матері у нього зароджується бажання скористатися ситуацією, отримати винагороду за попередні чотири роки, змарновані у боях. Він каже Марусі, що «щастя треба красти». Дуже добре зразу його розпізнала мати Марусина, вона сказала, що у нього двоїлася душа).
● Що про нього говорили герої твору( Яким Шибилист,мати Марусі, сама Маруся)? Грицько ж, він міряв не тією міркою.
В житті шукав дорогу не пряму.
Він народився під такою зіркою,
Що щось в душі двоїлося йому ( Яким Шибилист, с.19)
Земля, земля… А небо твоє де?
Як будеш так розношувати душу,
Вона, гляди, із совісті спаде ( мати Марусі, с.43).
Наш батько з тих, що умирали перші,
А Гриць Бобренко—з тих, що хочуть жить (мати Марусі, с. 44).
Такий зробивсь—не прозирнеш у душу.
Якийсь чужий—мені чи вже й собі? ( Маруся, с. 43).
● Чому Гриць виріс саме таким?Чи мав він з кого брати приклад? Чому?
( Гриць виростав у сім’ї, де панували прокльони і сварки. І причиною тих сварок були не злидні, а нестримне бажання матері якнайшвидше розбагатіти ціною надривної праці. Ще більше її озлобила раннє вдівство. Вона стала грубою, бездушною, нездатною співчувати. Яким Шибилист звинувачує її у відсутності навіть материнської любові, бо найголовнішим для неї було багатство. Замість того, щоб оплакувати смерть свого сина, вона знайшла аж 17 свідків, щоб тільки це допомогло покарати Марусю. Бобренчиха не відчуває мук совісті, що жорстоко зламала життя власному чоловікові, який через щоденну перевтому і докори та недогляд дружини трагічно загинув. Доля Грицевого батька була гіркою. І саме мати винна в тому, що сталося з Грицем. Переживаючи, що син її повернеться з походу калікою, вона заохочує Марусю вірно чекати на нього. А потім оббріхує її, намагається одружити сина з багачкою Галею Вишняківною).
● Чому розпочалося роздвоєння душі Гриця?( Зовнішність Гриця не гармонувала із внутрішньою суттю героя—заземленої і пересічної особистості. Він перебував під впливом матері, яка хотіла бачити своєю невісткою дочку осавули Федора Вишняка Галю, найбагатшу дівчину на всю округу, а не бідну сироту Марусю. Тому мати намагається все зробити для того, щоб Гриць посватав саме Галю, впливає на сина різними способами. У присутності Гриця вона наговорює на Марусю і вихвалює Галю, говорить, що не дасть йому з Марусею грошей. І саме під впливом матері Гриць зраджує своє кохання і сватається до Вишняківни. Його душа роздвоїлася).
● Що говорить про себе самого Гриць? Чи усвідомлював Гриць те, що робив? ( Так, усвідомлював, тому і говорив про себе так: Я мучуся. Я сам собі шуліка.
Є щось в мені так наче не моє.
Немов живе в мені два чоловіка,
І хтось когось в мені не впізнає. С.72.
Відступник я. Нікчемний я і ниций. С.73.
● З яким літературним героєм і якого твору можна порівняти Гриця?
( З Лукашем із «Лісової пісні» Лесі Українки).
● Що між цими героями є спільного? ( Роздвоєння душі, вони зрадили своєму коханню).
● Чи були вони покарані за свою зраду і як? ( Гриць помер, бо випив отруєне зілля, що Маруся приготувала для себе, а Лукаша було перетворено на вовка, і він в такій подобі спокутував свій гріх. Гриць покарав себе судом власної совісті: до безславної смерті його привело роздвоєння душі, сіре життя і докори сумління).
● Чи труїла насправді Маруся Гриця? Для кого вона приготувала те зілля?
● Чому тоді на суді не призналася?чому не плакала, адже слізьми могла розчулити суддів? Як це характеризує Марусю? ( Мати завжди вчила Марусю бути мужньою, не показувати на людях своїх сліз. Крім того, дівчина не уявляла свого життя без Гриця, вона вважала смерть для себе легкою карою. Її душа померла разом з Грицем. Та й Гриця її зізнання вже не повернуло б назад).
● Хто став на захист Марусі Чурай у суді? ( Іван Іскра, Лесь Черкес, козацтво, Яким Шибилист).
● Хто такий Іван Іскра?Що ми знаємо про нього? ( Іван, полковий обозний, реєстровий козак Полтавського полку, був сином Якова Остряниці. Це сміливий, мужній, рішучий воїн, його цінує і поважає Богдан Хмельницький. Він виростав у сім’ї, в якій думали перш за все за Україну).
● Як він ставився до Марусі?( Іван щиро кохав Марусю і боляче переживав її трагічну історію. Він двічі рятував Марусі життя: коли витягнув її із Ворскли і коли привіз указ про помилування від гетьмана. Він емоційний та рішучий, стає на захист Марусі на суді. Після того, як вона повертається з прощі, він пропонує Марусі одружитися).
● Які слова говорив на захист Марусі Іван у суді? ( Ця дівчина не просто так, Маруся. Це—голос наш. Це—пісня. Це—душа. с.28). ВИСНОВОК: отже, Іван захищав Марусю не тільки як кохану, але перш за все як митця.
● Якої думки про Івана Маруся?( Іван у Марусиному трагічному житті став їй найближчим другом. Прощаючись з Іваном перед смертю, вона сказала такі слова: «Прощай, Іване, найвірніший друже, шляхетна іскро вічного вогню!»--с.145).
● То що єднало Марусю з Іваном? ( Їх єднала дружба, переживання за долю України. Обоє виростали в сім’ях, в яких батьки воювали за волю рідної землі і дбали не про багатство. Сам Іван говорив: «Ми з нею рідні. Ми одного кореня. Мабуть, один лелека нас приніс. Батьки у нас безстрашні й невпокорені і матері посивілі від сліз»--с.128. ).
● Що усвідомлював Іван, коли поспішав до Богдана Хмельницького?
( Якщо я впаду,--неврятована пісня, задушена пісня в петлі захрипить.—
с.78).
* То ким була Маруся для Полтави і для козаків? ( Вона була митцем, з
творами якого Полтавський полк виходив на битви. Її пісні піднімали
бойовий дух козаків).
Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це—голос наш. Це—пісня. Це—душа.
Коли в похід виходила батава,--
Її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
Звитяги наші, муки і руїни
Безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
Що клекотів у наших корогвах!
ВЧИТЕЛЬ. Марусині спогади—своєрідні екскурси в минуле—показують нам і Гриця, і Івана, і саму Марусю. У характері Гриця чимало хороших рис, і майже всі вони—наслідок впливу Марусі. Навіть героїзм у боях і ризикована втеча з полону теж викликані її жертовністю і любов’ю: «І жде мене невінчана жона». Проте змінити внутрішню суть людську не можуть ніякі впливи. Тому і став Гриць зрадником, відступником. А хто сьогодні зрадив дівчину, завтра може зрадити Україну. Гриць кається перед Марусею, оправдовує себе, що не робить йому честі:
Життя—така велика ковзаниця.
Кому вдалось, не падавши, пройти?
Під час перепросин Гриць зруйнував останню фортецю любові. Тому так трагічно звучать слова дівчини:
Це ж цілий вік стоятиме між нами.
А з чого ж, Грицю, пісню я складу?
* Як ви розумієте ці слова? ( Щоб творити, треба мати чисту душу).
ВЧИТЕЛЬ. І ось день страти. Маруся готова прийняти смерть.
Вона ішла туди, як до вершини.
Були вже риси мертві і застиглі,
І тільки вітер коси ворушив.
І тільки якось страшно, не до речі,
На тлі тих хмар і зашморгу, була
Ота голівка точена, ті плечі,
Той гордий обрис чистого чола.
ВИРАЗНЕ ЧИТАННЯ УЧЕНИЦЕЮ УРИВКА З РОЗДІЛУ «СТРАТА»
(перших десять строф, с.81-82).Під тиху музику.
ВЧИТЕЛЬ. І хтось із гурту
Якась вона не схожа на убивць.
Злочинниця,--а так би й зняв би шапку.
На смерть іде,--а так би й поклонивсь.
* Що вам нагадує дорога Марусі Чурай до страти? ( Дорогу Ісуса Христа
на Голгофу). Кожен з нас іде на свою Голгофу і несе свій, по силі саме
йому, хрест. Не легший, не важчий. А такий, який зможе понести. А у
поетів цей хрест важчий вдвічі, бо митець несе і свій тягар, і тягар
народний.
● Як Маруся сприйняла помилування? (З розчаруванням—«і вмерти не дали»).
● Які слова з універсалу Богдана Хмельницького були найпереконливішими у виправданні Марусі? ( Чурай Маруся винна ув одному:
Вчинила злочин в розпачі страшному.
Вчинивши зло, вона не є злочинна,
Бо тільки зрада є тому причина.
Не вільно теж, караючи, при цім не
Урахувати також і чеснот.
Її пісні—як перло многоцінне,
Як дивен скарб серед земних марнот.
Тим паче зараз, як така розруха.
Тим паче зараз, при такій війні,--
Що помагає не вгашати духа,
Як не співцями створені пісні?
Про наші битви на папері голо.
Лише в піснях вогонь отой пашить.
Таку співачку покарать на горло,--
Та це ж не що, а пісню задушить!
● То яку роль відіграє митець у житті народу, держави? ( Велику, бо
саме пісня Марусі Чурай підтримувала бойовий дух козаків, саме з її
піснею залишали вони Полтаву, вирушаючи на битву).
ВЧИТЕЛЬ. Після помилування Маруся іде в Київ на прощу. В дорозі зустрічає мандрівного дяка-філософа.
* Яким постає перед нами мандрівний дяк? ( Старий чоловік, «очі в нього тихі та ласкаві», добрий чоловік, мудрий. Він розповідає Марусі про Україну. Дяк сам писав історію, тримав рукописи в своїй торбі, яку у нього вкрали. Торба собою символізує духовну окраденість українського народу).
* Кого уособлює мандрівний дяк? ( Змарновані сили кращої національної інтелігенції, які не реалізувалися і загинули так само безслідно, як і оті могили на полях по дорозі з Лубен до Києва). На думку критика Анатолія Макарова, дяк є прообразом Григорія Сковороди, людини освіченої, великого патріота своєї землі.
* Яку роль відіграв дяк у долі дівчини? ( Дяк відчув стан душі Марусі,
своїми розповідями він прагнув переконати її в необхідності творити і
замінити цим писану історію:
Історію ж бо пишуть на столі.
Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.
Ми пишем плугом, шаблею, мечем,
Піснями і невільницьким плачем.
Саме через призму пам’яті дяка, через його розповіді Маруся осягає
величезну трагедію України і зло національного безпам’ятства. Вона
розуміє, що її душевний біль у порівнянні із всенародним є мізерним.
● Що починає усвідомлювати Чураївна, побачивши спалені і зруйновані
села, міста, церкви? ( Свою причетність до долі рідної землі, її історії, її
біди).
● А чи причетні ми до тих подій, що відбуваються сьогодні в Україні? Чи будемо ми відповідати перед своїми нащадками за те, що діється сьогодні?
● Чи творила Маруся Чурай пісні після повернення із прощі? Як ви думаєте, чому? (Ні. Вона написала тільки дві пісні: «Ой не ходи, Грицю» та про Вишневецького «У Полтаві на риночку». А не писала пісень, мабуть, через всі біди, які звалилися на неї: смерть коханого і матері, хвороба, повна самотність, трагедія України).
ВЧИТЕЛЬ. Коли дід Галерник запитав Івана про Марусю, «чи вона співає
чи уже мовчить», той відповів, що «то уже не співи. То уже підбита
чайка отак, упавши, на степу ячить». Пригадайте розділ «Облога
Полтави» і розмову Івана з Марусею.
● Що пропонував їй Іван? ( Одружитися. «Якби ти стала мені за дружину, яка б то радість увійшла в мій дім!»
● Чому Маруся йому відмовила? ( Моє життя—руйновище любові,
Де вже ніякий цвіт не процвіте.
…Якби тепер, мабуть, я заспівала,
Було б це вже хрипіння, а не спів.
Так і живу, без голосу, німа.
Пісень немає—і мене нема.
● З героїнею якого літературного твору можна порівняти Марусю Чурай? ( З Мавкою із «Лісової пісні» Лесі Українки).
● Що їх єднає? ( Мавка, як і Маруся Чурай, красива, щира, обдарована дівчина. Вони обидві чуйні і добрі, здатні на сильне і самовіддане почуття. Обидві були зраджені. І Мавка, І Маруся є творчими особистостями, духовно багатими).
То доля Марусі Чурай—це трагедія особистості чи драма митця? Чому ви так думаєте? ( Маруся—високоталановита, цілісна, духовно багата особистість. Її трагедія в тому, що більшість оточуючих сприймали поетесу і її талант на побутовому рівні, не розуміли її. Вона була самотня, важко було їй з людьми, а людям з нею. Особисте горе зробило її життя «руйновищем любові». А талант живився любов’ю, без неї вона стала «без голосу, німа», пісень не було і Марусі не стало. В цьому драма її як митця).
* Що спільного є у ставленні до України у Ліни Костенко і в Марусі Чурай? ( Я думаю, що образ Марусі Чурай—це частково і сама Ліна Василівна, а думки Чураївни є і думками письменниці. Вони обидві безкомпромісні, сильні і творчі натури. Обох болить душа за Україну, обидві вони живуть її болями і стражданнями).
ВЧИТЕЛЬ. У своєму романі Ліна Костенко драматично і вражаюче стверджує, що найбільша трагедія України в тому, що вона не залишає для світу й нащадків писаної власної історії. Тільки генії ще рятують цю землю від повного занепаду. В романі такою показана насамперед Маруся Чурай і фрагментарно Богдан Хмельницький, який добре усвідомлює призначення цієї дівчини для України. «Ця дівчина—не просто так, Маруся. Це—голос наш. Це—пісня. Це--душа».
Трагедія Марусиного особистого життя в тому, що вона зламалася під тягарем зради Гриця, що втратила талант саме в той час, коли Україна найбільше потребувала її пісень. Ліна Костенко робить натяк, що митець повинен бути вищим від особистого, його призначення—служіння своєму народові. Вона також висловлює думку про потребу правдивого й об’єктивного відтворення національної історії : «Вмирати вмієм, по степах гасати, але себе не вмієм написати».
IV. Рефлексивно-оцінювальний етап.
1. Розв’язування тестів двох видів.
А ми зараз покажемо, що «вміємо писати і себе захищати», виконавши два види тестувань. Одна група виконуватиме завдання на відповідність «Хто так сказав? Про кого?», які спроектовані на мультимедійну дошку, інша—розв’язуватиме тести в програмі , яка дасть вам змогу перевірити правильність виконання завдань.
 
-
Перевірка виконання тестів.
● Як ви виконали тестові завдання?
● Скільки балів отримали?
● Які помилки допустили?
● Що викликало труднощі?
● На що слід звернути увагу вдома і довчити?
-
Домашнє завдання.
Написати домашній ( контрольний) твір на одну із тем:
-
«Нерівня душ—це гірше, ніж майна».
-
«Зрадити в житті державу—злочин, а людину—можна?»
-
Доля Марусі Чурай—трагедія особистості чи драма митця?
-
Мозаїка кохання в інтимній ліриці Ліни Костенко.
VI. Підсумок.
Підвести підсумок хочу словами Марини Цвєтаєвої, які вона присвятила Анні Ахматовій: «Короновані ми тим, що одну з тобою топчем землю, що небо над нами те ж саме!»Нам і справді випала честь жити в одну епоху з Ліною Василівною, з творів якої струменить цілюща духовність, що виховує Людину, Патріота, Гуманіста. Вона і сьогодні у віці 80 років продовжує писати. Вже у цьому році вийшов друком її перший прозовий роман «Записки українського самашедшего» та нова поетична збірка «Річка Геракліта». Ліна Костенко. Саме такі, як вона, «держать небо на плечах. Тому і є висота».
-
Використана література.
-
Поезія: Ліна Костенко. Олександр Олесь. Василь Симоненко. Василь Стус.—Київ:Наук. думка,2008.—272 с.: портр.—(Б-ка школяра).
-
Ольга Слоньовська. 11 клас. Конспекти уроків з української літератури. Нове прочитання творів.—Камянець-Подільський: Абетка, 2003.—429-489.
|
