Головний персонаж — «українець за походженням» — рішуче повстає проти української мови та культури. Людина цілком денаціоналізована роками чиновницького запобігливого плазування, Мазайло зненавидів свою приналежність до колись уярмленого «другосортного» народу, через яку він не міг дістатися на «вищий щабель службової ієрархії.»

Несмілива, навіть затуркана людина, що роками звикла принижуватися перед чиновницько-бюрократичною братією вищого рангу і прислухатися до свого емоційнополохливого серця.

У сім’ї ж під впливом перемоги-удачі Мина виступає грубим, войовничим деспотом. Саме в прізвищі він убачає причину своїх службових і життєвих поразок. «Мазайло» для нього, як камінь на шиї, тавро його соціального рабства.

Він загрожує синові, який не хоче міняти прізвище і прихильно ставиться до українізації: «Заставлю! Виб’ю з голови дур український! А як ні — то через труп переступлю. Через труп!..» або «Уб’ю!.. Вижену з дому!»

Слово «українець» для нього страшне і ненависне, він воліє бути, у крайньому разі, малоросом,— усе ж ближче до «великої нації»: «Українцями звуться ті, хто вчить нещасних службовців так званої української мови»

Тимчасова «відлига» — «українізація» — нічого не вирішувала, бо в підсвідомості пересічних українців вже зафіксовано їхню меншовартісність. Недаремно Мазайло говорить: «Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади».

Ця людина не дуже розумна, обмежена та смішна, адже має поверхневі погляди, вважаючи, що зміна прізвища повністю змінить його життя. При цьому Мина як особистість не являє собою нічого видатного. У нього немає ні здібності, ні талантів. Це лише людина, яка одержима дурною ідеєю, без почуття гідності. Він манкурт, тобто особа, що відмовилася від свого народу та національності.

Сестра Мазайлихи, що живе в Курську, зображена, як недалека, дурна жінка, що нездатна пояснити та довести свою думку: “Всі козаки говорили по-руському. Донські, кубанські, запорозькі. Тарас Бульба, наприклад,.. — Доводи? Будь ласка, — доводи. Да єтого нє может бить, потому што єтого нє может бить нікада.”. Вірила в ідею комунізму, але на відміну від Макія, не бачила українців, як окрему націю:”Ах, я завжди казала, кажу і казатиму, що якби мені років десять скинути, я б сама вписалась у комсомол. Ух, і комсомолка б з мене вийшла! Ух!” 

“Ну, милії ви мої люди, невже ви не довіряєте, і кому?.. Мені, Мотроні Розторгуєвій, з Курська?... У вас-то, мої милі, пошана до руської людини, нарешті, до Курська єсть?” — Мотя вважала, що вона чимось краща за інших, якщо вона руська людина. Взагалі, неодноразово прослідковується зверхнє ставлення Моті до своїх родичів, тільки через те, що вона росіянка, а вони “малороси”: “Тьотя Мотя владно зацокотіла каблучкою: — Слово маю я! Милії ви мої люди! Яка у вас провінція, ах, яка ще провінція! Ой, яка ще темрява! Про якусь українську мову споряться і справді якоюсь чудернацькою мовою балакають. Боже! У нас, у Курську, нічого подібного!”, “Маю пропозицію: змінити прізвище "Мазайло" на інше, більш людське”, “— Боже!.. По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной.”

Як вже було зазначено, тьотя Мотя не поважала ані українську (хахляцьку) мову, ані українців, як окрему націю, вважала це “австріяцькою видумкою”, часто насміхалася:”—А якби ви знали, якою огидною, репаною мовою вони говорять на сцені. Невже й ваші українці такою говорять? (з уривку про “Дні Турбіних”)Жах!

До речі, невже правда, що "акушерка" поукраїнському "пупорізка" ? Пупорізка? Ха-ха-ха…”

Російську мову вважала розкішною,прекрасною, а от українська не така, та й українці не такі:огидливі, осоружні,грубі, дикі. На думку тьоті Моті українцям має бути взагалі соромно називати себе українцями.

(з уривку про “Дні Турбіних”, вона дуже любила цю виставу)

Також вона—  голова дискусії, щодо зміни прізвища, але була досить необ’єктивною. Видно було, що вона підтримувала Мина і робила все для того, аби він переміг.

                Характеристика образу

1.Килина Мазайло (Мазайлиха) - дружина Мина, войовнича міщанка, яка зневажає українську мову, культуру та все, що стосується України, у всьому підтримує свого чоловіка.

2.Стосунки з дітьми - дуже погані, постійно сваряться, сперечаються. Сина навіть починає ненавидіти. Дуже зла та дурка жінка, хоче досягти свого, не дивлячись на спосіб досягнення та незважаючи на інтереси інших (навіть сім’ї).

3.Намагається бути не такою, як є насправді. (намагається бути шляхетною дамою, хоча сама постійно пліткує, підглядає).

4.Не вміє слухати інших, вважає себе найрозумнішою, можна сказати - егоїстка.

5.Тільки і вміє хизуватися собою перед дзеркалом, охати, ахати, хоча вважає, що вона - “пуп Землі”.

яка зовсім зневажає українську культуру, мову та все, що стосується України. яка зовсім зневажає українську культуру, мову та все, що стосується України.

Син Мина та Лини, на відміну від батька мріє не змінити прізвище, а додати до нього Квач:

“Рина:

— А Мокій не тільки не зна про це, а навпаки — мріє, ти розумієш, мріє до нашого прізвища Мазайло додати ще Квач.”; Зовнішність:

“Увійшов Мокій, юнак з чорним висипом, під носом і по підборіддю, з мрійними, але злими очима. Хотів гримнути на сестру, та побачив, що вона не сама”; Захоплюється українською мовою:

“Мокій — А знаєте, як по-вкраїнському сказати: з золотим обрєзом? — Ану, як? Мокій піднесено: — Книжка з золотими берегами. Правда, прекрасно?”; Відрікся від батька, коли дізнався про зміну прізвища:

“Баронова-Козино — Так! Мазайла! Він ще казав, що не треба запам'ятовувати прізвища, бо не сьогодні-завтра має змінити його у загсі на інше... Мокій аж потемнів: — Мій папа?.. Прізвище? Баронова-Козино — А ви його син?.. Вибачте, не знала. Хоч ви похожий на вашого папу. Боже, як похожий... Скажіть — змінили вам прізвище? Папа ваш так турбувався... Воно справді якесь

чудне.

Либонь, малоросійське? Мокій глухим, здушеним голосом: — Однині... у мене папи нема! ”; Хотів навчити Улю української мови:

“Мокій — Хотілося сказати, а тепер ще охотніше скажу: Улю! Давайте я вас українізую! Уля мало

Ілюстрації - “Мина Мазайло” в коміксах: https://skripnikmarina.ucoz.ua/photo/kulish_mikola/mina_mazajlo/43

Документ з підібраними мною цитатами для цитатної характеристики персонажів Лини та Рини Мазайло: https://docs.google.com/document/d/12TN_t8xY8z838RA4yCQb4fShmNrT9JaVuLtj-pAq890/edit?usp=sh aring

Перегляд слайдів у редакторі-розробнику Figma:

https://www.figma.com/proto/wXc8DgQvDeWq6Cp0qi9xS5/%D0%BA%D0%B8%D0%BB %D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D1%82%D0%B0-%D0%BC%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0% B8%D0%BD%D0%B0-%D0%BC%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE?pa

ge-id=0%3A1&node-id=15%3A117&viewport=-282%2C970%2C0.17&scaling=scale-down-wid th

Уля - “метод повернення” Мокія в родину (стратег - Рина)

Рина: “Тим-то і поклалась я на тебе, Улько, що ти маєш такі очі, губи, узагалі прекрасну базу маєш”

●     найпростіша дівчина свого кола - обожнює люстерко, носити гарні речі, шукає собі “підходящу партію”, заздрить Олі Семихатковій, яка “зловила” комуніста з гарною мускулатурою;

Уля в екранізації

             1991 року                                   ●         М. Куліш усюди підкреслює простоту й “неособливість” героїні -

(режисер Сергій          “Як усяка Уля, Уля — кіноманка”, “Уля - як Уля”, говорячи про те, що Проскурня)    таких Уль надзвичайно багато, ніякої родзинки вона не має

●     план зваблення Моки пішов трохи не за планом - дівчина насправді закохалася в українофіла й почала по-справжньому “база” + “укрмова”   “українізуватися” поступово разом із Мокієм

необхідні умови для ●       Уля слухняно виконує всі прохання Мокія прочитати, обдумати й зваблення Мокія       запам’ятати, але хлопця цікавить не вона, а чи змістовно

проходить її “перелицювання” в справжню українку