26 вересня о 18:00Вебінар: Особливості статевого виховання у школах України

Ліна Костенко. Творчий шлях. Особливості індивідуального стилю (філософічність, історизм мислення, традиційність, інтелектуалізм, публіцистичність). «Страшні слова, коли вони мовча

Про матеріал
Мета уроку: ознайомити учнів із життєвим та творчим шляхом Ліни Костенко; розкрити жанрове й тематичне розмаїття її творчості; познайомити з особливостями індивідуального стилю; опрацювати ідейно-художні особливості поезії «Страшні слова….», формувати світогляд учнів, розвивати навички аналізу поетичних текстів, навички аналізу та синтезу; виховувати любов до поезії.
Перегляд файлу

Ліна Костенко. Творчий шлях. Особливості індивідуального стилю (філософічність, історизм мислення, традиційність, інтелектуалізм, публіцистичність). «Страшні слова, коли вони мовчать…»    ліричний роздум про значення слова в житті людини, суть мистецтва.

 

Мета  уроку:  ознайомити  учнів  із  життєвим  та  творчим  шляхом  Ліни Костенко; розкрити жанрове й тематичне розмаїття її творчості; познайомити з особливостями  індивідуального  стилю; опрацювати ідейно-художні особливості поезії «Страшні слова….», формувати  світогляд учнів, розвивати навички аналізу поетичних текстів, навички аналізу та синтезу; виховувати любов до поезії.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання:  аудіо- та фотоматеріали, тексти поезій, роздатковий матеріл.

 

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться —

у мене жодних претензій нема

до Долі — моєї обраниці.

                            Л. Костенко

 

І. Організаційний момент

Перевірка підготовки учнів до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Узагальнююче повторення.

Микола Хвильовий «Я (Романтика)»

Літературний диктант.

1.Назва нового (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла у  літературу  та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги»  (десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років…

2.Назвати прізвища 4-х поетів – шістдесятників, творчість яких була вивчена у 11 класі

3. Вказати назву поезії та іі автора


Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.


4. Вказати назву поезії та іі автора


Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні,
Ступцювало і душу, й тіло,
Вже б, здалося, нащо мені?


5. Вказати назву поезії та іі автора


Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.


6. Вказати назву поезії та іі автора


І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце,-
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари на небі...


 

Слово вчителя.

У кожного з поетів свій неповторний голос, своє особливе бачення світу. Читаючи вірші Тараса Шевченка й Лесі Українки, В. Симоненка й   М. Вінграновського, І. Драча й Д. Павличка, ми бачимо багатовимірність, різнобарвність усього, що нас оточує , учимося відчувати, сприймати напівтони й напіввідтінки, глибше усвідомлюємо неповторність кожної миті життя. Українську  поезію сьогодні важко уявити без Ліни Костенко. У її дивовижному поетичному голосі гармонійно поєдналися зво¬рушлива ніжність жінки й твердість духу справжнього борця, філософська заглибленість у проблеми буття й пристрасна емоційність трибуна.

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Оголошення теми й мети уроку.

1.Аудіозапис поезії «Крила»

2. – Які твори Л.Костенко ви ще знаєте?

 

Проблемне питання:

Чому і чим популярна поезія Л.Костенко у сучасному світі?

 

Слово вчителя. Ліна Василівна Костенко — це мужність і зрілість сучасної української поезії, її безкомпромісність, непоступливість у принципових, доленосних питаннях, небуденний талант у поєднанні з почуттям відповідальності перед минулим, сучасним і майбутнім.

     Життя Ліни Костенко — це урок безкомпромісності, совісності й принциповості. Усім цим і дорога для нас наша талановита сучасниця, справді народна українська поетеса Ліна Василівна Костенко.

 

ІУ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

Виступи учнів – біографів.

    1 учень.  У народі кажуть, що 19 березня прилітають із вирію лелеки — птахи в українському фольклорі обожнювальні й тотемні.

Мабуть, саме вони принесли в цей день у далекому 1930 р. в сім’ю ржищівського вчителя немовля -  дитину, яка назвали Ліною.

Батьки майбутньої поетеси Ліни Костенко — високоосвічені порядні люди — учителювали. З ранніх літ прищеплювали дитині високі моральні, етичні та естетичні смаки, подавали літературні, фольклорні та історичні взірці для наслідування. На все життя Ліна перед собою мила приклад батька — Василя Костенка, поліглота-самородка (знав 12 мов), педагога від Бога, який за потреби міг на найвищому рівні викладати всі предмети в школі. Родина Костенків зазнала суворих переслідувань у роки сталінщини.

Одного страшного дня було заарештовано батька та забрано від сім’ї на цілих десять років. Маленька Ліна тоді ще й не уяв­ляла, що таке бути дочкою «ворога народу», вона просто не могла примиритися в душі, за що й чому її такого доброго, розумного, інтелігентного татка так безцеремонно й брутально принизили, відірвали від неї й матері.

   У повоєнні роки Ліна почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро», який редагував Андрій Малишко.

 Вона надовго запам’яталася ровесникам і навіть уже відомим талантам не тільки аристократичною красою, яка свідчила про глибоку духовність допитливого дівчатка-підлітка, а й дивовижно свіжими віршами, оригінальним поглядом на світ і вмінням відтворити побачене несподіваними словами.

Раннє дитинство Ліни минало «над берегами вічної ріки» —понад Дніпром. Коли дівчинці минуло 6 років, родина перебралася до Києва. Тут дівчинка закінчила середню школу, навчалася в педагогічному інституті. 1952 р. вступила до Московського літературного інституту імені М. Горького, який закінчила з відзнакою (1956).

     Була однією з перших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на межі 1950-1960 рр. Період так званих «шістдесятників» створив новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, атипове, щось авангардне, але безжальне та максимально критичне щодо влади та тодішнього режиму.

2 учень. На початку 1960 р. брала участь у літератур­них вечорах київського Клубу творчої молоді, але на своєму літературному шляху довелося Ліні Костенко пережити майже п’ятнадцятилітнє невизнання її як митця. Це був сумний період у житті письменниці , зокрема й в історії української літератури взагалі. Хоча й тоді вона писала. Не зламалася, не зневірилася, не занепала духом, а шліфувала своє поетичне слово.

Починаючи з 1961 р., її піддавали критиці за «аполітичність», був знятий з плану знімання фільм за сценарієм Л. Костенко «Дорогою вітрів».

8 квітня 1963 р. на ідеологічній нараді секретар ЦК КПУ з ідеології                   А. Скаба заявив: «Формалістичні викрутаси зі сло­вом неминуче призводять до викривлення і затемнення ідейно - художнього  змісту твору. А що справа саме така, свідчать деякі твори молодих поетів М. Вінграновського, І. Драча,                        Л. Костенко.» Це був сигнал до погрому покоління шістдесятників.

1963 р.— зняли з друку книжку віршів Л. Костенко «Зоряний інтеграл», книжку «Княжа гора» зняли з верстки.

1964-1965 рр. були, очевидно, часом переоцінки цінностей, зокрема світоглядних. Л. Костенко не належала до якихось дисидентських організацій, але коли в 1965 р. почались арешти української інтелігенції, підписувала листи протесту проти арештів  української інтелігенції. Була присутня на суді над                М. Осадчим і М. Зваричевською у Львові. Під час суду над братами Горинями кинула їм квіти. Разом з І. Драчем звернулася до редакції журналу «Жовтень» (тепер «Дзвін») і до львівських письменників з пропозицією виступити на захист заарештованих. Письменники  не зважилися на протест, але подали в суд клопотання з проханням передати на поруки Б. Гориня як наймолодшого з заарештованих. Усе це не вплинуло на перебіг судів, але мало величезне моральне значення.

Травень 1966 р.— у Спілці письменників України, де таврували «націоналістичних відщепенців», частина молоді влаштувала овацію                          Л. Костенко, яка відстоювала свої позиції й захищала І.Світличного,                     О. Заливаху, М. Косіва й Б. Гориня.

1968 р.— написала листи на захист В.Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна». Після цього ім’я Л. Костенко в радянській пресі довгі роки не згадувалося. Вона працювала «в шухляду».

1969 р. в діаспорі було видано велику збірку «Поезії», до якої ввійшло все краще, створене на той час поетесою, зокрема вірші, що поширювалися в «самвидаві» через заборону тогочасною цензурою.

1973 р.— потрапила до «чорних списків», складених секрета­рем ЦК КПУ з ідеології В. Маланчуком. Лише 1977 р., після від­ходу В. Маланчука, вийшла збірка віршів «Над берегами вічної ріки», а 1979 р., за спеціальною постановою Президії СПУ,— історичний роман у віршах «Маруся Чурай», що пролежав без руху 6 років.

1977 р. Ліна Костенко повернулась у поезію — вийшла дру­гом її збірка «Над берегами вічної ріки», через два роки — роман у віршах «Маруся Чурай»,      1980 р.— збірка «Неповторність», 1987 р.— збірка «Сад нетанучих скульптур». 1989 р. побачила і піт збірка «Вибране».

     1999 р. був написаний історичний роман у віршах «Берестечко» й окремою брошурою видана лекція «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала», прочитана 1 вересня 1999 р. в національному університеті «Києво-Могилянська академія». Ліна Василівна стала почесним професором Національного університету "Києво - Могилянська академія",  студенти  із трепетом ходили на її лекції, пишаючись тим, що можуть слухати "титана" українського слова.                                                                                                                                           

    До  болю зачіпає поетесу Чорнобиль. У її творчості він стає символом катастрофи глобальних масштабів. Багато років Ліна Василівна самовіддано працює у зоні відчуження, намагаючись відродити і зберегти культурні цінності унікального етносу Полісся.

3 -й учень. Сім’я Ліни Костенко.

 1.Чоловіки.

  •    Єжи-Ян Пахльовський (1930), польський письменник, одно­курсник  Л. Костенко під час навчання в Московському літе­ратурному інституті імені М. Горького.
  •     Цвіркунов Василь Васильович, керівник Київської кіностудії Імені Довженка в 1960-х рр.

2.Діти.

  •     Пахльовська Оксана Єжи-Янівна, культуролог.
  •     Цвіркунов Василь Васильович-молодший, програміст.

3. Відзнаки.

Почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Почесний доктор Чернівецького національного університету, 2002

Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1987, за роман «Маруся Чурай»)                                                                                                                                                     Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені О. Теліги (2000).

Нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (березень 2000).

     Відмовилася від звання Героя України, відповівши: «Політич­ної біжутерії не ношу!». Присуджено премію імені Франческа Петрарки, якою Консорціум венеціанських видавців відзна­чає твори видатних письменників сучасності (1994).

Торонто. Світовий конгрес українців нагородив Л. Костенко своєю найвищою відзнакою — медаллю Святого Володимира (1998).

4 -й учень.


Романи.

«Записки українського самашедшого» (Київ, видавництво «А-ба-ба-га-ла-ма-га», 2010).

5.Поеми.


  •   «Маруся Чурай».
  •   «Берестечко».
  •   «Дума про братів Неазовських».
  •   «Скіфська одіссея».
  •   «Сніг у Флоренції».

6.Поезії.


  •   «Вже почалось, мабуть, майбутнє...».
  •   «Віяло мадам Полетики».
  •   «Життя іде, і все без коректур...».
  •   «На конвертики хат літо клеїть віконця,як марки...».
  •   «Моя любове! Я перед тобою...».
  •   «Мій перший вірш написаний в окопі...».
  •   «Очима ти сказав мені: люблю...».
  •   «Пастораль XX сторіччя».
  •   «Пелюстки старовинного романсу».
  •   «Пісенька з варіаціями».
  •   «Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить...».
  •   «Розкажу тобі думку таємну...».
  •   «Світлий сонет».
  •   «Старенька жінко, Магдо чи Луїзо!..».
  •   «Тут обелісків ціла рота...».
  •   «Українське Альфреско».
  •   «Умирають майстри...».
  •   «Хай буде легко. Дотиком пера...».
  •   «Чекаю дня, коли тобі скажу...».

7. Переклади.

Твори Ліни Костенко перекладено англійською, білоруською, естонською, італійською, німецькою, словацькою та французь­кою мовами.


8. Кіносценарії.

«Перевірте свої годинники» (1963, спільно з А. Добровольським) — про українських поетів, загиблих під час Другої світової війни. Фільм знятий                1964 р., але на екрани не вийшов. Він був так перероблений під назвою «Хто повернеться — долюбить», що Л. Костенко відмовилася від авторства.

9. Театральні постанови за творами.

Харківський театр «P.S.» випустив дві вистави за творами Ліни Костенко:

«Горохове плем’я» — поетична вистава за поезіями Ліни Кос­тенко та Олени Теліги.

«Циганська Муза» — драматична поема, прем’єра вистави відбулася 15 березня 2010 р.

У 2018 р. ми очікуємо від Ліни Костенко нову прозову книгу. Це буде велика несподіванка. Вона над нею вже кілька років працює, закінчує. Це художньо-історична. Ми поки говоримо, як позначити жанр, так як це не роман і не есеїстика”, – сказав ПОЕТ І ВИДАВЕЦЬ  і. Малкович.  Він також розповів, що у 2018 році його видавництво “А-ба-ба-га-ла-ма-га” перевидасть “Марусю Чурай” Костенко.

Слово вчителя. Лірика Ліни Костенко різнобічна та всеохоплююча:

  • Людина і війна ( «Мій перший вірш, написаний в окопі»)
  • Молитва високої жіночої душі (« Моя любове! Я перед тобою….»)
  • Філософські роздуми про сенс життя (« Життя іде, і все без коректур…»)
  • Значення слова в житті людини, суть мистецтва («Страшні слова, коли вони мовчать…»)

( Учні зачитують фрагменти поезій)

 

Виконання тестових завдань.

1. У якому році народилася Ліна Василівна Костенко?


а) у 1918 році;

б) у 1930 році;

в) у 1935 році;

г) у 1964 році.


2. Місце народження майбутньої поетеси:


а) с. Обухів на Київщині;

б) с. Шилівка на Полтавщині;

в) м. Ржищів на Київщині;

г) м Носівка на Чернігівщині.


3. Ким працювали батьки Ліни Костенко?


а) учителями;

б) лікарями;

в) інженерами;

г) художниками.


4. Який вищий навчальний заклад закінчила Ліна Костенко?


а) Московський літературний інститут;

б) Київський педагогічний інститут;

в) Київський художній інститут;

г) Київський інститут народної освіти.


5. Яку назву має перша збірка поетеси, що вийшла в 1957 році:


а) «Мандрівки серця» ;

б) «Зоряний інтеграл» ;

в) «Проміння землі»;

г) «Вітрила».


6. Хто з видатних поетів - «шістдесятників» писав: « Її третя книга має принципове значення. Уже одним фактом свого існування вона перекреслює всю тріскучу і плаксиву писанину деяких ліриків…» :


а) Дмитро Павличко;

б) Юрій Мушкетик;

в) Василь Симоненко;

г) Іван Драч.


7. Яку назву має збірка віршів Ліни Костенко для дітей?


а) «Бузиновий цар»;

б) «Вітрила»;

в) «Мандрівки серця»;

г) «Неповторність».


8. З якої поезії ці слова:

Людина нібито не літає,

А крила має, а крила має,


а) «Світлий сонет»;

б) «Крила»;

в) «Життя іде і все без коректур»;

г) «Кольорові миші.»


9. Найбільш влучне жанрове визначення твору Ліни Костенко «Маруся Чурай»:


а) історична пісня;

б) історичний роман у віршах;

в) драматична поема;

г) історична драма.


10.Події якого історичного періоду описані в романі «Маруся Чурай»:


а) початку козаччини;

б) відлиги;

в) Хмельниччини;

г) Руїни.


11. Які твори Ліни Костенко в 1987 році були відзначені державною премі єю України ім. Т. Г. Шевченка?


а) збірка «Неповторність»;

б) збірка «Бузиновий цар»;

в) збірка «Сад нев’янучих скульптур;

г) роман у віршах «Маруся Чурай».


12.Поет, літературознавець Оксана Пахльовська — це:


а) подруга Ліни Костенко;

б) дочка Ліни Костенко;

в) сестра Ліни Костенко;

г) мати Ліни Костенко.


 

Слово вчителя. Світ рятувало Слово. У Великобританії вже більше 50 років у шпиталях лікують поетичними текстами, поетичними записами. У стародавніх цивілізаціях поезія супроводжувала всі сакральні й взагалі значимі для історії народу процеси: народження і смерть, війна і мир, ритуальні свята и наукові відкриття. Це є розуміння мови як складової здоров’я людини, а відтак і здоров’я нації. У вірші «Страшні слова, коли вони мовчать» поетеса написала про те, що поезія є по-справжньому неповторним явищем духовного життя української нації.  

Виразне читання поезії  «Страшні слова, коли вони мовчать…».

Обмін враженнями щодо прочитаного.  Бесіда:

- Які враження у вас викликали ці поетичні рядки?

- Над якими питання роздумує поетеса?

 

Складання паспорта поезії.  «Страшні слова, коли вони мовчать…»

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: філософська.

Провідний мотив: ліричнии роздум про значення слова в житті людини, суть мистецтва.

  Віршовий розмір: ямб.

 Тип римування: перехресне.

 Художні засоби: епітети (страшні слова, безсмертний дотик); метафори (слова мовчать, причаїлись); антитеза — (краса й потворність, асфальти й спориші) тощо.

Бесіда:

  • Хто з поетів ще звертався до питання значення мистецтва слова в житті людини?

( Учні зачитують фрагменти поезій)

 


Слово, чому ти не твердая криця,

Що серед бою так ясно іскриться?

Чом ти не гострий, безжалісний меч,

Той, що здійма вражі голови з плеч?

                                    (Леся Українка)

 

Як гул століть, як шум віків,

Як бурі подих — рідна мова,

Вишневих ніжних пелюстків,

Сурма походу світанкова,

Неволі стогін, волі спів,

Життя духовного основа. (М. Рильський)

 

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б'ється — ожива,

Як їх почує!                        (Т. Шевченко)

 

Слово — полова,

Але вогонь в одежі слова —

Безсмертна, чудотворна фея,

Правдива іскра Прометея.(Іван Франко)

 

 

 

Як добре на душі,

коли нема боязні

за слово праведне,

що визріло в тобі… (Дмитро Павличко)

 

Я глухоти не зможу перенести,

Бо не вкладе ніхто в печальні жести

Шум Черемоша, співи солов'я;

Дивитися на радощі обнови,

Та материнської не чути мови, -

Ото була б загибель - смерть моя.

                                    (Дмитро Павличко)

 

Не поет, хто забуває

 Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!

                                      (Леся Українка)


 


О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! вгорі спинися,

Осяй мій край і розлетися

Дощами судними над ним. (О.Олесь)

 

Поезія, як океанська хвиля —

бурхлива й тиха водночас.

Думкам дарує ніжності вітрила,

 

 

 

Поезіє, сонце моє оранжеве!

Щомиті якийсь хлопчисько

Відкриває тебе для себе,

Щоб стати навіки соняшником. (І.Драч)


щоб гостротою правди покарати нас

Поет — це той, хто пробиває мури

Та вміє словом душу прокричать.

                                        ( Андрій Яремко)

 

 

Порівняльний аналіз поезій «шістдесятників» :

«Балада про соняшник» І.Драч

Історія написання: Іван Драч як представник «шістдесятництва» осмислює у своїй творчості чимало філософських питань, одним із яких для нього стає й питання поезії, народження поета, водночас, як митець-експериментатор, він свої роздуми вкладає в оригінальну форму — баладу-притчу.

Рік створення: 1962.

Збірка: «Соняшник».

Рід: лірика + епос (ліро-епос).

Жанр: балада; притча про красу й силу поезії з елементами балади (олюднення образів сонця й соняшника)

Тематичний різновид: філософська лірика.

Тема: народження людини-творця, людини-поета.

Ідея: поет повинен прагнути високості в поезії, укорінюючись при цьому в рідному ґрунті, у національній творчості; тільки той творець може відкрити сонце поезії, хто, поглянувши на це сонце, навіки ним захоплюється.

Мотиви: «джерело творчості», «покликання», «велич поезії», «рідна земля».

Спосіб змалювання бешкетного хлопця-«соняшника» як майбутнього митця І в Івана Драча чимось нагадує жартівливі міркування про прихід у літературу Остапа Вишні (Павла Губенка) у «Моїй автобіографії».

Образи: олюдненої природи: соняшник (майбутній митець), сонце (поезія, джерело натхнення); природи: груші-гнилиці, горобці; предметів і явищ: велосипед, млин.

Образи в поезії неоднопланові: метафоричні поєднані з реальними. В об-I разі соняшника вбачається людина, яка відкриває для себе джерело поетичної творчості — сонце.

«Балада про соняшник» є розгорнутою метафорою, де буденні непоетичні образи (груша, млин, пісок) набувають глибшого звучання.

Композиція (сюжет): складається з 2-х частин — притчової (живе соняшник; своєю поведінкою нагадує звичайного хлопця, який бігає наввипередки, рве груші-гнилиці, купається коло млина, стріляє горобців із рогатки; різниться від хлопця тим, що має шорстке тіло; одного разу, купаючись, соняшник побачив сонце «у червоній сорочці на випуск», що їхало на велосипеді; соняшник просить сонце покатати його на велосипеді) й роз’яснювальної («Поезіє, сонце моє оранжеве! / Щомиті якийсь хлопчисько / Відкриває тебе для себе, / Щоб стати навіки соняшником»).

Система віршування: вірш написаний верлібром, або білим віршем, — неримованим нерівнонаголошеним віршем. Такий спосіб віршування інколи

кваліфікують як окрему систему віршування (тобто не силабічну, не тонічну, не силабо-тонічну).

Віршовий розмір: не визначається.

Строфа: нестрофічна будова.

Римування: відсутнє.

Художні засоби виразності: епітет, персоніфікація та ін.

 

«Страшні слова, коли вони мовчать…» Л.Костенко

Історія написання: філософські питання про сутність поезії, про місію митця для Ліни Костенко (особливо для неї, яка пішла у «внутрішню еміграцію» на знак протесту проти відновлення тоталітаризму в СРСР і понад 16 років змушена була писати «в шухляду»), як і для всіх «шістдесятників», були особливо актуальними, що вилилося в низку творів, де ця проблематика стає осердям уваги.    

Рік написання: 1977.

Збірка: «Над берегами вічної ріки».

 Тема: слово в житті людини, сутність поезії.

 Ідея — показати силу слова: «Людині бійся душу ошукать».

 Вид лірики: філософська.

 Жанр ліричний вірш.

 Напрям: модернізм. Течія: неоромантизм.

Провідний мотив твору. Роздуми поетеси про значення слова в житті людини, про сутність поезії. Композиція твору. Невеликий за розміром у три строфи вірш наповнений почуттями й експресією. Перша строфа твору — це одне складнопідрядне речення, у якому кожне підрядне речення посилює звучання головного.

 Образи твору. Ліричний герой — це людина, що знає силу слова й відчуває відповідальність за їх використання: «Хтось ними мучився, болів…» Філософські роздуми поетеси над словом і творчістю породжують в уяві читача образ ліричного героя, який висловлює свої думки щодо проблеми добору слів, завдань мистецтва у суспільстві.

Римування — перехресне: мовчать — почать, причаїлись — чиїмись (абаб):

Віршовий розмір — вірш написано п’ятистопним ямбом із пірихієм.

Художні засоби: епітети: «страшні слова», «безсмертний дотик»; метафори «слова мовчать, причаїлись», «хтось ними (словами) плакав, мутився, болів» оживлюють, олюднюють слова; анафора: у першій строфі другий і третій рядки починаються словом «коли*, яке підкреслює і пояснює оксиморон «слова мовчать»; антитези: «краса й потворність», «асфальти й спориші» змальовують і різноманітність світу, і його повторюваність, узагальнюючи словами «Усе було», і підводять до висновку: «Поезія — це завжди неповторність».

  У вірші «Страшні слова, коли вони мовчать» Ліна Костенко закодувала своє розуміння значення слова в житті суспільства і кожної людини. Поетеса впевнена, що митці, як ніхто інший, мають обережно й відповідально ставитися до сказаного, адже «поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Буває важко знайти потрібні слова, які б не «були уже чиїмись», але поети тому й несуть це звання, що вміють словом торкатися наших душ і пробуджувати світлі почуття

 

 

Звучить поезія «Біль єдиної родини»

Слово вчителя.

 А ось такими рядками розпочинається інтернет-добірка пісень: «Ліна Костенко є видатною сучасною українською поетесою. Усім своїм життям і творчістю вона довела світові свою незламність і палку любов до України. Творчість Ліни Костенко — визначне явище в українській літературі новітнього часу, її прикметною рисою є інтелектуалізм — рух, поезія, злети думки, яка осягає великі історичні простори... Тому не дивно, що поезія Ліни Василівни так красиво і легко лягає на музику. Українські митці створили чимало романсів і пісень на слова Ліни Костенко. Пропонуємо вам насолодитися відео-концертом наших українських виконавців та композиторів»

 

Звучить романс "І як тепер тебе забути?"

(сл. Ліни Костенко, муз. Ольги Богомолець):

Бесіда:

  • Особливостями поетичного стилю Л.Костенко дослідники вважають:

філософічність,

історизм мислення,

традиційність,

 інтелектуалізм,

 публіцистичність.

Доведіть правильність їх думки.

( Вона філософськи осмислює зміст життєвих проблем, розкриває най­суттєвіші почуття людини, її неповторність і складність, супереч­ливість і красу.

Історизм поезії Ліни Костенко ніколи не був просто фіксуванням певних подій - поетеса завжди будує мости між минулим та сучасним, і навіть майбутнім. Прагне пояснити сьогодення заради прийдешнього. Кожен історичний твір перегукується з близькими поетесі подіями. Часто за образами бачиш її саму.

Прикметною рисою творчості поетеси є інтелектуалізм — рух, поезія, злети думки, яка осягає великі історичні простори, напружено шукаючи ключів до таємниць буття людини, нації, людства… Пошук цей нерідко пов’язаний з “інтенсивним переживанням культури”, а не лише з безпосереднім спогляданням плину життя. Спілкування з великим культурним досвідом людства та його творцями, осмислення парадоксів історії, у школі якої сучасна людина далеко не завжди виглядає розумним учнем, загострюють відчуття дисгармонійності й невлаштованості світу наприкінці XX ст., яке в поезії Ліни Костенко постає як вельми драматичний акт у житті людської цивілізації. З подібних відчуттів та висновків виникають апокаліпсичні мотиви в її поезії. Але кінцева зупинка в цьому прямуванні до нелегких істин нашого драматичного часу — все ж не відчай та безнадія, а гостре жадання краси (досконалості), затишку, людяності, бажання пропекти байдужу свідомість, достукатися до розуму, пробудити людську гідність…

 Публіцистичність як атрибут поезії Костенко перейшла у внутрішню якість, потвердилась насамперед багатогран¬ністю образного світорозуміння і світобачення. Поривання і прагнення сучасника завжди в центрі ідейно-естетичних пошуків поетеси.)

Бесіда:

  • А чим є поезія для вас?

Виконання творчого завдання

(Для зразка. Уривки з творів.

1.Я вважаю, що мені поталанило, тому що я розумію та люблю поезію. Ну, звичайно, не всю. Бувають і погані вірші. До того ж смаки людей різноманітні, як і поетичні твори.

     Мені ближче сучасні поети. Зараз читати нові вірші допомагає Інтернет. Часто знаходжу там твори, які подобаються. Імен авторів я потім, мабуть, не згадаю. А от поезії залишаються в пам’яті.

    Звичайно, я люблю українську класичну поезію. Справжнім генієм є Тарас Шевченко, і рівних йому немає. Дуже ніжна та водночас бунтівна, сильна поезія Лесі Українки. “Ще не було епохи для поета, але були поети для епох” – ці слова точно про них написала Ліна Костенко.

     Також прекрасна лірика Максима Рильского та Володимира Сосюри. А які чудові вірші про кохання писав наш поет Павло Тичина! Читаєш та відчуваєш, що вони неначе торкають струни серця.

 

2.Що таке слова? Всього лише те, що допомагає нам розуміти один одного. А що таке поезія? Це стихія, в якій ми можемо висловлювати наші думки, не боячись осуду або нерозуміння. Коли людину відвідує муза або приходить натхнення, його вже не втримати — енергія і рядки б’ють зсередини, виривають серце і просяться на папір.

   Натхнена  людина бере в руки ручку, папір і починає творити. При цьому потоки необхідних слів лягають на аркуші в рівні стовпчики, підкреслюючи римою закінчення слів для співзвучності. Але не тільки рима є в поезії, є ще й життя, людське життя, яке нас оточує або яке ми хочемо створити.

   Завдяки поезії, люди можуть і висловити, і сприйняти багато того, що їм в житті  не дає спокою і ятрить серце. Але не кожному дано управляти словом, як будь – яким  знаряддям праці, тільки дійсно гідні здатні римами і рядками розпалити в душах людей багаття пристрасті і міць духу.

 

 3.  Поезія... Чи потрібна нам у житті ця річ? Чи потрібно їй приділяти стільки часу? Чи, можливо, їй давно уже слід заблукати у минулому? На ці запитання я маю тільки одну відповідь. Так, поезія безперечно потрібна нам у житті, потрібна як чисте повітря, як сонце, як їжа і вода, як спілкування...

     «Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється, ожива, як їх почує!», – говорив до нас Тарас Шевченко. І це беззаперечна істина. Бо справді, що ж таке поезія? На це питання конкретної відповіді нема. Кожен розуміє це поняття по-своєму. Особисто для мене поезія – це те, що не дає мені згаснути. Поезія додає мені снаги у житті. Це щось прекрасне, без чого я просто не вмію жити, без чого не уявляю життя. Поезія навчила мене цінувати дружбу, ніколи не здаватися, навчила відстоювати свої права, любити батьківщину, золоте сонце, зелену траву, барвисті квіти, спів соловейка, шепіт вітру, голубий безмежний простір неба... Вона промовляє до мене сильним голосом Шевченка і Франка, ніжними устами Ліни Костенко і Лесі Українки... Поезія вчить мене жити. І за цю науку я буду вдячна їй до кінця свого життя.

     Дуже прикро, що не кожен здатен розуміти поезію. Прикро, що для багатьох це просто рядки, які вивчають напам’ять для оцінки на уроці, а вже через день забувають.

     Люди приходять і відходять. Але те, що вони принесли із собою, залишається. Мистецтво – вічне. Його не можна знищити.

     Я дуже пишаюся тим, що в сучасній українській літературі визначною постаттю виступає талановита поетеса Ліна Костенко, творчість якої мені дуже подобається. Усім би нашим співвітчизникам прихилитися до її поезії, відчути її вірші, і тоді, безумовно, світ став би значно добрішим.)

V. Підведення підсумків уроку.

Проблемне питання: Чому і чим популярна поезія Л.Костенко у сучасному світі?

 

VI. Домашнє завдання
1. Опрацювати зміст поезій «Українське альфреско», «Хай буде легко. Дотиком пера…», «Я вранці голос горлиці люблю…», «Недумано, негадано…» і приготуватись до їх ід. – худ. Аналізу.
2. Вивчити напам’ять один вірш.
3. Написати лист письменниці.

4. Узагальнююче повторення. Юрій Яновський. Роман у новелах «Вершники».

( «Дитинство», «Шаланда в морі»)

 

 

 

 

docx
Додано
25 серпня
Переглядів
32
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку