ЛИНЕ ПІСНЯ КОБЗАРЯ Літературно - музичне свято

ЛИНЕ ПІСНЯ

КОБЗАРЯ

Літературно - музичне свято

 

ЛИНЕ ПІСНЯ

КОБЗАРЯ

Літературно - музичне свято

Мета: розширити знання учнів про певні періоди життя та творчість Тараса Шевченка, ознайомити з творами письменника, які було покладено на музику. Розвивати вокально – хорові здібності учнів, вчити їх слухати і співати пісні на слова Кобзаря. Розвивати інтерес до культурної спадщини свого народу, почуття прекрасного. Виховувати любов і повагу до спадщини, яку нам залишив поет.

 Обладнання: святково прибрана сцена: портрет Тараса Шевченка, рушники, написи на аркушах – сторінки життя і творчості Кобзаря, виставка його творів, репродукції малюнків. Біля портрета на плакаті – слова «Заповіту», бандура.

 Вислови на демонстраційних картках:

• Шевченкові пісні молодіють,
  Бо люди з ними живуть, працюють і мріють.
• Наша дума, наша пісня
  не вмре, не загине.
• Не цурайтесь

Того слова,

Що мати співала,

Як малого сповивала,

З малим розмовляла.

 Красиво і світло у нашій світлиці,

Квіти на вікнах стоять.

Сьогодні у нас – Шевченкове свято,

 І хочеться всіх привітать!

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил и живої снаги,

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка!

Іде весна, ясна весна

Моя квітка, розвилася,

І спогад нам несе вона

Про вічного Тараса.

Щороку в березні до нас

Значний приходить день:

Це ж народився наш Тарас,

Творець палких пісень.

Пісня на слова Т. Шевченка

«Встала весна, чорну землю сонну розбудила»

Встала весна, чорну землю

сонну розбудила.

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила.

І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї

Землю, убрану весно,

Вранці зустрічає.

Учитель:

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять геніального українського поета, художника, борця за волю народу Тараса Григоровича Шевченка.

У день народження Т. Шевченка дорослі й діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні й цим висловити свою шану Великому Кобзареві.

 

 

 

Грицько Бойко

ПРО ДІДУСЯ ТАРАСА

В зелені квітучій

Канів на Дніпрі.

Пам’ятник на кручі,

На крутій горі.

 

Чом дорослі й діти

Цю торують путь?

І для чого квіти

Всі сюди несуть?

В нас на Україні

В кріпаках колись

У старій хатині

Хлопчик народивсь.

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі,

Він ягняток пас.

Вмерли мамо й тато…

Сирота в дяка, -

Тут була в хлоп’яти

Грамота гірка.

В пана – бусурмана

Козачком служив.

В Петербурзі згодом

Панові годив.

Ой, яка охота

В хлопця малювать! –

Та тяжка робота –

Пану догоджать…

Нишком він малює

Статуї в саду,

Та в ночі віршує

Про людську біду.

І хоч він картини

Добре малював, -

Скільки ж бо хлопчина

Тих знущань зазнав!

 

Та в людському морі

Стрілися брати,

Що зуміли в горі

Йому помогти.

Викупили його друзі!

Вільним став Тарас!

Чому ж серце в тузі?

Біль чому не згас?

Гнули люди спини

На панів лихих

Кріпака – людину! –

Пан продати міг

Мучились в неволі

Будні трударі, -

Про кріпацьку долю

Пише в «Кобзарі».

Мріє про свободу

Молодий Тарас,

Щоб дала народу

Щастя світлий час.

Цар його в солдати

В дикий край заслав,

Малювать, писать

Кат забороняв.

Та малює й пише

Він таємно там.

Гнівні його вірші

Страх несли панам!

За ясну свободу,

Світле майбуття,

Він віддав народу

Все своє життя!

 

Як дітей любив він! –

Мріяв, щоб малі

Скрізь росли щасливі, -

На усій землі!

На Вкраїні милій

Канів на Дніпрі.

Тут його могила,

На крутій горі.

В ній лежить великий

Наш співець Тарас.

Він у всіх навіки у серцях у нас!

І дорослі, й діти

Цю торують путь,

І вінки, і квіти

Всі сюди несуть.

Тож як будеш часом

В Каневі колись, -

Дідусю Тарасу

Низько поклонись.

(на сцену виходять двоє дітей)

 - В похилій хаті край села,

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка – мати, вбита горем.

Благословенна та година,

Як народила мати сина!

Перші дитячі роки, коли живі були і дідусь, і батько, й мати, були в Тараса найщасливіші. Він зростав тоді у чуйності й родинному теплі. Мати була ніжна, чутлива, роботяща жінка. Вона любила розмовляти з сином, розповідати казки, співати колискові.

 

ІНСЦЕНІЗАЦІЯ

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре , свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив… Матусе, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь – ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це видно далеко.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила на яскравіше.

Мати. Старайся, мій хлопчику. (Гладить його по голові і співає колискову.)

 Виконання української народної пісні «Спи, дитинко, спи».

Спи, дитинко, спи,

Очки зажмури!

Можеш, спину, тихо спати

Над тобою твоя мати

Шепче молитви.

Спи, дитинко, спи,

Спи, дитинко, спи,

 

 Народні пісні Тарасик чув із самого дитинства від мами, сестрички, діда, лірників і кобзарів. Ще малим хлопчиком, почувши нову пісню, він одразу переймав її слова й мелодію. Не випадково вся його творчість пов’язана з народними піснями. Без пісні Шевченко не міг жити.

 

Виконання пісні «Зацвіла в долині» (муз. А. Філіпенка)

Зацвіла в долині червона калина,

Ніби засміялась дівчина – дитина.

Любо, любо стало, пташечка зраділа,

Пташечка зраділа і защебетала.

Почула дівчина і в білій свитині

З біленької хати вийшла погуляти.

Український народний танець «Кривий танець» (з віночками)

У виконанні дівчат.

(виходять два учні)

Твір «Зоре моя вечірняя». Т. Шевченко написав, перебуваючи у в’язниці на засланні. Це розмова поета з вечірньою зіркою. Він просить зірку знайти над горою  і розповісти йому про чарівну красу України.

 

 Використання пісні «Зоре моя вечірняя» (муз. Я. степового, сл.

Т. Шевченка).

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи , як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

Як широка сокорина

Віти розпустила,

А над самою водою

Вода похилилась.

 Пісня «Тече вода з – під явора». Текст цієї пісні написав Т.  Шевченко за місяць до смерті. Сам в цей час хворий поет душею рвався в Україну з Петербурга. Своїм друзям казав, що дочекається весни і в Україну, там полегшає йому! А поки що душа його линула на рідну землю, і в поезії оживала її чарівна краса. Цей твір – ніби маленька казка.

Тече вода з – під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явор молодіє,

А кругом їх верболози

Й  лози зеленіють.

Тече вода із – за гаю

Та попід горою.

Хлюпочуться качаточка

Поміж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

 

 Уявімо собі холодне підземелля з широкими кілометровими стінами Петропавлівської фортеці в Петербурзі. Тут, у казематі, захований від усього світу, на допитах і в очікуванні вироку провів Шевченко найстрашніший місяць свого життя. Його кати, мабуть, луснули б від злості, коли б довідались, що їхній арештант і тут, у казематі, пише вірші.

 

 І серед них – «Садок вишневий коло хати». Ця поезія – сонячна струна в його кобзі. Створену далеко від України

Є в жахливій царській катівні, вірш вражає любов’ю до життя, до людей праці, до рідної природи – всього, що зветься Україна.

 Вірш «Садок вишневий коло хати»

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати,

вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх:

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.

 Т. Шевченко любив народний фольклор.

Завжди записував цікаві тексти. Він записав 63 народні пісні та залучив їх до своїх творів народні пісні. Багато пісень на слова поета стали народними.

 Пісня «Вітер в гаї»

Вітер в гаї нагинає

Лозу і тополю,

Лама дуба, котить полем

Перекотиполе

Так і доля того лама,

Того нагинає,

Лише котить, а де спинить

І сама не знає

 Композитори різних країн світу писали музику на вірші Т. Г. Шевченка. А український композитор М. Лисенко написав більше ніж на 100 творів Кобзаря! І видав окремою книжкою музичні твори «Музика до Кобзаря». Дослідники нараховують понад 2000 композицій на слова Т. Шевченка, а весь «кобзар» містить 227 творів.

 Звучить пісня у виконанні вчителя музичного мистецтва.

 У 1970 р. Гордій Гладкий, який жив у Полтаві, написав музику до «Заповіту», що стала народною і здобула світову славу. Запальні слова «Заповіту» надихали і надихатимуть покоління людей і тих, хто рвав кайдани, і тих, хто нині будує нову, самостійну державу – Україну.

 Виконують чи слухають «Заповіт» завжди стоячи, вшановуючи пам’ять великого сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка.

Прошу зал встати.

Звучить «Заповіт»

(фонограма)

Ми чуємо тебе, Кобзарю,

Крізь століття,

І голос твій нам душі окриля.

Стає в новій красі

Крізь лихоліття

Твоя, Тарасе, звільнена земля

Важке, але світле в Тараса життя,

А пам’ять про нього нетлінна!

Його вільні думи ідуть в майбуття…

Шануймо поета уклінно.

Уклін тобі, Тарасе,

Великий наш пророче,

Для тебе вірно б’ється

Те серденько дитяче.

За тебе вічно б’ється,

За твої заповіти,

Чого батьки не зможуть,

Те сповнять їхні діти.

Спи спокійно, Тарасе!

Нащадки твої

Словом шани й любові

Тебе пом’януть.

І народу України

Заповітів священних твоїх

Не забуть!

Пам’ять про Шевченка

Не вмре, не загине,

Хай живе і квітне

В серці України!

 

Пісня «Молитва за Тарасів заповіт»

Зволь нам, Мати Божа,

Силу й долю дати,

Для рідного краю

Жити й працювати.

Дай щоб ми сповняли

Заповіт Шевченка,

Щоб цвіла у щасті

Україна – ненька.