Для того, щоб навчальний матеріал сприймався більш доступно, для розвитку пізнавального інтересу та мотивації учіння молодших
школярів все частіше використовуються дидактичні казки . Доведено, що за наявності інтересу, позитивних емоційних переживань знання засвоюються ґрунтовно, міцно. Тому, завдання вчителя полягає в тому, щоб пробудити бажання вчитись і пізнавати непізнані речі, розвивати творчість, мислення.
КАЗКА ПРО БУКВОСПОЛУЧЕННЯ
ДЗ І ДЖ
У відомому нам місті Алфавіт всі букви між собою були дуже дружні. Кожен допомагав один одному як міг: будували слова , речення, тексти. Вони завжди приходили один одному на допомогу.
Та були такі букви, які найбільше подружилися між собою, і коли вони ставали разом, то завжди були як одне ціле, і їх не можна було виділити і відділити одне від одного. Вони дуже боялися, що їх роз’єднають і тісно трималися за руки. Та так , що кожен бачив дві букви, та чув один звук. Це були букви «Де», «Зе» і «Же» . Останні дуже поважали букву «Де» і радо ставали після неї. І коли вони стояли після неї, тоді вони зливалися в один звук [ДЗ] і [ДЖ]. Ці букви дуже любили грати в словесні ігри, утворюючи нові слова: дзвінок, дзюрчить, дзявкає,дзиґа, джунглі, джерело, джміль…І це їх дуже тішило. Цікаво було те, що кожен раз вони позначали різний звук: то приголосний твердий, то приголосний м’який. Але завжди вони залишалися вірними друзями.
Коли до них приходили в гості букви «І» « Ю» «Я» «Є» «Ь», то вони тоді позначали м’який, а коли приходили «А» «О» «У» «Е» «И», то - твердий.
Часом буква «Де» давала можливість цим буквам стояти попереду неї. І тоді вже вони позначали кожна окремий звук.
В місті панував мир і спокій.