Лінгвістичні казки на уроках української мови. Казка про відмінки.

                                                                              Казка про відмінки

           Жили –були  в місті Іменник  семеро братів – відмінків. Всі вони між собою були дуже дружні.  Часто любили грати в словесні ігри, ставлячи до слів різні запитання.

           Найстаршого звали Називний. Він був головний і завжди всі слова, які  до них приходили запитував : Хто ти? Що ти?

Його брат - Родовий , завжди був у пошуку. Він постійно когось або щось  шукав  і ставив всім запитання:  Кого нема? Чого нема? Найщедрішим був Давальний відмінок, він завжди хотів з кимось поділитися і запитував Кому дати? Чому дати ?

Найбільше таланило для Знахідного відмінка. Де б він не був, завжди щось знаходив. Правда, не завжди знав що, тому всім ставив запитання : Кого або Що  я знайшов? Орудний відмінок  часом  гнівався на старшого брата, через те, що сам хотів всіма керувати, тому постійно запитував: Ким або Чим я буду керувати?

 Місцевий відмінок  був дуже розумний і завжди знав своє місце. Він повинен був дізнатися  На кому прийшли? На чому приїхали? Він завжди вказував на місце і стояв переважно з прийменником.  А найменший – сьомий  брат-відмінок називався  Кличний . Він  був дуже скромний,  нікому  і ніколи не ставив запитання, але завжди  кликав на допомогу .

        До братів – відмінків часто приходили слова в гості і  з кожним відмінком вони  набували різної форми, проте  їхнє значення   від цього не мінялося.