Лінійка "Чорнобильські дзвони"
Сценарій шкільної лінійки до Дня Чорнобильської катастрофи 26.04.1986
Мета: охарактеризувати Чорнобильську катастрофу як трагедію українського народу і подію планетарного масштабу; на основі документальних джерел,спогадів очевидців розглянути причини та наслідки найбільшої у світі техногенної катастрофи; виховувати особисту відповідальність кожного за все що відбувається навколо; вчити сприймати біду й чужий біль як власні.
Лінійка-реквієм «Чорнобильські Дзвони»
Учень 1: Не можна ні про що мовчати,
Горить тривогою чоло.
Ці вірші, роздуми і факти —
Це все було, було, було.
Ведучий 1: (мелодія - мінор) 1986 рік. 25 років тому. Стояла тепла українська весна. Відроджувалась і оновлювалась природа. Країна збиралася відзначати травневі свята. У місті атомників на Прип'яті спали безтурботним сном. Невеличке містечко Чорнобиль купалося у зелені вишень та яблунь.
Учень 2: Ніч. 26 квітня 1986 року. 1 година 23 хвилини 40 секунд.
Запис вибуху і звуків сирени.
Ведучий 2: Над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало полум'я. Мирна щаслива весна перестала існувати для жителів Полісся і безповоротно закінчилася ера «мирного атома».
Учень 3: Ця аварія стала найбільшою екологічною катастрофою XX століття.
Ведучий 1: В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо.
(звучить набат)
Учень 4: Подій могло не буть тієї ночі,
А скільки сили віддано й життів
За те, що хтось у чомусь поспішив.
Чорнобиль – тільки лиш маленька віха
Загрозливої для людей біди,
Він є відлунням ядерного віку,
Й, можливо, в нім майбутнього сліди...
(на фоні «Реквієма»)
Учень 5: Жилось легковажно.
Жилося безбрежно.
Та вибух дістав нас усіх –
Це – пожежа!
Ведучий 2: Біда, що не мала ні кольору, ні запаху, зігнала з рідних місць тисячі людей. Вони залишили свої домівки, рятуючи себе і своїх дітей, покинули надбане майно, лишили батьківські могили.
Ведучий 1: Анатолій Кургузов, Володимир Правик, Віктор Кібенок, Микола Ващук, Василь Ігнатенко. Імена героїв, які першими ступили на лінію вогню, у вируюче полум'я, смертельну радіацію, рятуючи станцію і людей. Вони не думали про себе: на це не було часу. Вони працювали.
Ведучий 2: Відважними і героями, як відомо, не народжуються. Ними стають. Незважаючи на смертельну небезпеку, деякі пожежники виходили і вдруге, і втретє. На п'яту ранку пожежу було ліквідовано. Ціною життя відважних.
(запалюються свічки)
Учень 6: Нехай пам'ять про загиблих буде вічною.
(розносять свічки до кожного класу)
Вічна слава і вічна пам'ять
Вам, рятівники наші, низький уклін
Вам від врятованого народу.
Оголошується хвилина мовчання.
(Хвилина мовчання). Лунають дзвони
Ведучий 1. Тривожні дзвони Чорнобиля завжди нагадуватимуть: «Нехай не повториться! Нехай земля квітне весною! Нехай повертаються до нас журавлі й несуть на своїх крилах мир, спокій і натхненність».
Учень 7: Над Чорнобилем журавлі летіли –
З вірою вертались навесні.
Мов сніжниця, попелище біле
Розвівалося в рідній стороні.
Не було ні стогону, ні крику –
Тільки шелест виморених крил.
Журавлі несли печаль велику,
Наче тінь невидимих могил.
Виходить учениця у чорному вбранні.
Дівчина. Я вдова Володимира Правика. Йому було 23 роки, але права на помилку він не мав. Він мужньо переносив біль і муки. Мій слов'янський богатир вижив би, переміг би смерть. Але радіація убила все.
Виходить учень у білому халаті.
Лікар. Я лікар. Вже надвечір 26 квітня з Чорнобиля прибули перші потерпілі. Вони обгоріли на 84 %, вони помирали. Зробили все можливе, але перед радіацією ми безсилі.
Ведучий 2: Смертоносна радіаційна хмара нависла над Україною, Росією, Білорусією, Польщею, Німеччиною, Данією, Швецією. Але жодного слова правди не було сказано про величину радіоактивного викиду.
Міністр. Сьогодні підраховано, що сила радіоактивного викиду перевищує радіацію усіх ядерних випробувань, які проводились будь-коли на землі. Від цієї техногенної аварії постраждав кожен п'ятий мешканець Європи.
Учень 8 : Чорнобиль був і є, і завжди буде
В серцях дитячих, мов набатний дзвін.
Ані душа, ні розум не забуде,
Що долю багатьом скалічив він.
Учень 9:. Та Бог нам дав життя і треба жити,
Щоб не музейним експонатом стать,
А вирости людьми і так творити,
Щоби нічим нікого не лякать.
Ведучий 1: Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому.
Ведучий 2:. Урятований світ — найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими.
Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.
Звучить пісня «Молитва» у виконанні О. Білозір.
Учень 10:. Подай у душі доброго вогню —
Хай воскресає світ животворящий,
Хай до нащадків озоветься пращур,
Хай древній рід збере свою рідню.
Очисть від скверни воду нам і кров,
Хай доля нас завчасно не займає...
Пошли нам, Боже, згоду і любов
І той вогонь, що в світі нас тримає.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку