Листопад: неймовірна краса

                                  Листопад: неймовірна краса

      Листопад… Назва цього яскравого, барвистого місяця говорить сама за себе.

Різнокольорове листя летить яскравою хмаринкою зверху вниз, кружляє у вишуканому вальсі, притягує увагу перехожих, спостерігачів,  не байдужих людей до краси навколишнього світу. Навіть аромат повітря змінюється на квітковий, приємний, загадковий. Здається, що весь світ стає розфарбованим, як у калейдоскопі скельця, які розташовуються в певну малюнкову мозаїку, що очей не відведеш.

      Осінь – загадкова, чудова, неймовірна, найкраща, як і кожна пора року. Осіннє небо щодня змінює свої барви: кучеряві білі, темно-сині, ніжно голубі, просто прозорі – і всі чудові, ніжні, по-осінньому прекрасні. Здається, прокидаючись, піднімаючи очі до неба, переміщуєшся в нову казку, у зовсім інший просторовий вимір, неповторний, але такий привабливий. Вітер високо підіймає свої крила, усе, що може взяти на них, завзято кружляє в загадковому вальсі… І народжується нова казка, красива неймовірно, небачена раніше; така, що бере за душу; мрійлива й  несподівана.

       А сьогодні зранку й упродовж усього дня прохолодний вітер зриває з дерев залишки осіннього листя; не можуть утримати його тендітні клени, ніжна вербиця…Зеленими стоять замріяні берізки. Не поспішають скидати листя вишні, яблуні, сливи. Ялинки ж ніколи не змінюють свого вбрання, вони стрункі, ошатні, тендітні й неймовірно красиві…

          Листопаде місяцю, будь мирним,

          Теплим, тихим і щасливим!

          Хай люди миром дихають, живуть.

          І хай у небі мирному, прекрасному

          Лебеді  щастя радісно пливуть!

      Просто чудово, коли немає ніякої загрози, відсутні тривоги та обстріли, люди не відчувають жаху, не поспішають, не біжать стрімголов в укриття: вони захищені, вони в безпеці. Мають бажання й можливість спокійно й натхненно працювати, виконувати завдання, проявляти ініціативу, займатися улюбленими справами чи просто відпочивати.

       Звичайно, листопад не буває без холоду, адже йому в спину дихає грудень.

Коли подув шалений вітер, два струнких клени та висока вербиця залишилися зовсім без листя. Оголені віти дерев стриміли до неба, ніби руки людей, і благали захисту чи допомоги. А по небу швидко пробігають великі темно-сірі хмари,  вони опускаються все нижче й нижче, мовби хочуть  дізнатися, що відбувається на землі, серед людей.

       Під кінець дня голосне птаство розлетілося по своїх надійних домівках, місцях  проживання, щоб швидше нагодувати малечу,  ретельно підготуватися до  теплої та зручної ночівлі. Вечір опустив свою темну ковдру на землю.    Мирної та  доброї ночі всім!