Література рідного краю. А.І.Кульчицький

Сценарій зустрічі з Кульчицьким А.І.

«Співець любові і краси»

Пісні, як люди,

мріють і живуть,

Пісні, як люди,

плачуть і сміються…

Вони до нас

з віків далеких йдуть

І в душах наших

щедро відгукнуться

Вед.  «Мистецтво, як істинно велика людина:   ноги - в землі, а очі – в небі». Саме з  

                       таким  ключем підходимо до віршовано-музичної творчості Анатолія           

                       Кульчицького.

Вед.  Де витоки його пісенної творчості? – важко сказати. Здається, від народження 

                       свого потягнувся до поетичного слова до музики, а відтак і до художньої 

                       самодіяльності.

Вед.  В доробку пісняра-композитора – десятки і десятки пісень як на вірші знаних, так 

                        і місцевих поетів.

Вед.  Багатьом власним віршам автор доточує крила і тоді вони постають перед нами у 

                        блакитних шатах і лоскітно бентежать душу. За мелодійністю пісні соковиті, за

                        тематикою і жанровою направленістю – розмаїті. В цьому їх привабливість і сила.

Вед.  У чому ж полягає феномен Анатолія Кульчицького?

Вед.  У тому, що він виступає в триєдиному творчому вимірі – як поет, як музикант і як 

                        виконавець? Та в його мелодіях, голосі, слові є найголовніше – жива душа!... 

                       Дума, яка любить, болить, співпереживає!... Пісня без душі – порожній звук. Пісні 

                        ж Анатолія Кульчицького слухають, співають, люблять.

Вед.  Душа в пісні – ото певно, і є найголовніша таємниця творчості митця. Коли 

                        звучить пісня Анатолія Кульчицького, серце повниться найщирішими почуттями. 

                        І байдужих немає.

Коли з душі, як з пісні,

  пісня ллється

Красива, вічна, чиста,

  як дитя,

Я розчиняю навстіж своє серце,

І в світ пливуть найкращі почуття…

Вед.  Анатолій Іванович, безумовно, є однією з найяскравіших творчих особистостей, 

                        які працюють нині в жанрі української авторської пісні.

  Ви спробуйте його розшукати в місті: від зорі до зорі у справах, поїздках, а ще – 

                        зустрічі, зустрічі, зустрічі…

Вед.  Жоден з місцевих авторів навіть молодого покоління не веде такого активного 

                       громадського життя, як Анатолій Іванович. Митця знають і шанують на Київщині 

                       всі – від юного школяра до людини похилого віку. Його серце й душа, його щира 

                       пісня – для простих людей. Іти до людей, творити для людей – то його найперше 

                       життєве кредо.

Вед.  Характерно, що Анатолій Іванович ніколи не називав себе композитором, а 

                       завжди запевняв, що він лише «мелодист». Майстер глибоко переконаний: мелодія 

                       – основа пісні, а якщо має ще й високохудожній текст, неодмінно западе в серце.

Вед.  Анатолій Кульчицький не лише особисто представляє власну творчість, але й має 

                       своїх аматорських та професійних виконавців.

Вед.  Анатолій Іванович – заслужений працівник культури України, член президії 

                       Українського фонду культури, лауреат Міжнародної премії ім. В. Винниченка та 

                       міської літературно-мистецької премії ім. І.С. Нечуя-Левицького, член «Золотого 

                       фонду» м. Білої Церкви, почесний громадянин м. Вишгорода, нагороджений 

                       медаллю «За подвижництво в культурі» (1998 р.), автор більше п’ятисот пісень та 

                       п’ятьох вокальних циклів.

Вед.  Аналізуючи творчість Анатолія Кульчицького, доходимо до висновку, що рушієм 

                       його творчості є Любов! Так, саме любов – до пісні, до України, до людей… Він 

                       любить усе чисте, світле і прекрасне, а все зле намагається зробити добрим за 

                        допомогою слова й музики.

Вед.  Україна в поезії Анатолія Івановича – образ персоніфікованого, по самі вінця 

                        переповнений щирою ніжністю та любов’ю, бо до серця пригортають 

                        найдорожче.