Урок - діалог з поетесою Ніною Супруненко

«Поезія – це завжди неповторність»

(урок-діалог з поетесою Ніною Супруненко)

Мета уроку: продовжити знайомство з літературою і мистецтвом Харківщини – творчістю сучасної харківської поетеси Ніни Супруненко; вдосконалювати навички аналізу ліричного твору; розвивати творчі здібності учнів; виховувати відчуття краси поетичного слова.

Обладнання: портрет поетеси; збірки творів, ілюстрації до збірок, фотовиставка, відеозаписи

Форми роботи: проблемне питання, випереджувальне завдання, пошукова робота, робота в групах, порівняльний аналіз, заочна подорож у майстерню поета, діалог з поетом, виїзне творче завдання.

Епіграфи: Народилося слово непросто, нелегко.

                   Я йому щирість серця свого віддала,

                   Щоб крилатим було і летіло далеко,

                   Щоби музика в ньому і пісня цвіла!

                                                                                  Н.Супруненко

Проблемне питання: У чому полягає неповторність лірики Н.Супруненко?

Хід уроку

1. Мотивація навчальної діяльності учнів. Читання віршів учителем (або аудіазапис)

Поселився в мене домовик

По обіді, в п’ятницю звичайну,

На полиці, де пузатий чайник

Висунув обпечений язик.

       Глечик гордо в стелю задививсь,

       Писанки здивовано мовчали,

       Начебто ніяк не помічали

       Гостя, що недавно появивсь.

Волохатий, очі-камінці,

Вії-стріли, вже руді від часу...

Він мені сподобався відразу –

Тихо-добрий в злому світі цім!

        Хай живе отут перед вікном,

        Тут йому не буде, певно, гірше.

         Я йому свого нового вірша

         Прочитаю тихо перед сном.

Хай у нього не болить душа,

Як моя колись переболіла!

Я чаклунка, хоч говорять, біла.

Не беру ні з кого ні гроша!

          Я йому за так наворожу

          Довгих добрих днів в моєму домі,

          На полиці постелю соломи –

          Й недовіри зітремо межу!

Він мені повірить, як собі,

Чемно і терпляче все дослуха,

Пошкребе себе за правим вухом –

І не буде більше у журбі!

           В соняшниках штора – зашумить

           І ревниво китицями блимне!

           Я ж домовику почну нестримно

           Говорить, про що мені болить.

А тоді розчинемо вікно

В сад весняний зоряно-пахучий...

Я тебе згадаю неминуче,

Посміхнуся, засумую знов.

          Поруч волохатий домовик

          Про своє, домовикове, дума.

          Буде в нього менше туги й суму –

          Значить, домовик до дому звик!

Зорі сяють – боляче очам

(Я таки ворожка справді вміла!)

... Чаклувать тебе лиш не хотіла.

Жду, коли до мене прийдеш сам.

Питання: Які думки й почуття викликав у вас цей вірш? Якби у вас була можливість, про що б хотіли ви спитати автора?

      Автор цих віршів – молода, красива, дуже приваблива, розумна, надзвичайно талановита жінка, яка живе й працює в нашому місті Харкові. Її ім’я  Ніна Антонівна Супруненко. Завдяки своєму поетичному дару        йвеликій працелюбності, вона стала відомою не лише в Україні, але  й  далеко за її межами.  Саме творчості Ніни Супруненко присвячений наш урок.

2. Робота над темою уроку.

1. Повідомлення учнів (випереджувальна пошукова робота в групах)

Орієнтовні матеріали для виступів:

• Ніна Супруненко  народилася на квітучій полтавській землі, серед широких ланів під спів солов’в і жайворонків, кування зозуль під знаком Близнюків в останні хвилини весни. Дитинство її було багатим: крім батьків і старшої сестри, мала двох дідусів і двох бабусь, які мешкали тут же в Новоселищі і ділилися всім, що знали:  і народними піснями, і піснями на власні слова, і казками, і вишитими рушниками. Після закінчення школи – навчання у Лохвицькому медичному училищі, де шуміли верби над Сулою і біліли на луках ромашки. Потім – робота операційною сестрою у 4 міській лікарні. Подорожі прекрасними полтавськими землями, де протікають Ворскла і Псьол, де поля обрамлені сокирками і волошками. Потім – одруження і переїзд до чоловіка в Харків. І весь цей час – захоплення поезією, народним театром, подорожами, спортом.

• Потім – народження сина Антона, а через два роки – вступ  на навчання до Харківського державного інституту культури на режисерське відділення. Після закінчення – робота завідуючою інтернаціональним відділом Палацу студентів, численні поїздки       на молодіжні фестивалі й форуми різними містами України. У 1990 році – народження доньки Олесі й вихід у Києві першої книги – «Дарунок долі», присвяченої батькові Антону Івановичу Микитенко. У 1990 році Н.Супруненко прийнята до Спілки письменників України.

•  
• Н.Супруненко навчалася в Київській державній академії керівних кадрів культури та мистецтва, магістратурі інституту післядипломної освіти Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Згодом вийшли книги поезій: «Цветные сны» (Київ, 1993), «У лабіринтах болю і розлук» (Київ, 1995, 1996), «Звезда, упавшая вчера» (Москва, 1997), «На обрії душі» (Рівне, 2002), «Вітри протиріч» (Київ, 2003), «Полиновий світ» (Рівне, 2004), «Времена жизни» (Москва, 2004), «Закономерная случайность» (Харків, 2006), «Преодоление» (Москва,2007), «Межа часу» (Харків, 2007) «Оттиск ладони» (Харків, 2008), «Сонце осені» (Харків, 2008), «Вселенная» (Харків, 2008), та дитячі книги «Сашеньке в подарок» (Київ, 2003), «Загадки для маляток» (Харків, 2008).

• Багато поезій Ніни Супруненко покладено на музику. Її пісні виконують Ваган Гурджан, Анастасія Доро, Тамара Кадацька, Анатолій Мельніков, Юлія Прядко, Людмила Рубан, Марія Стецюк, Катя Чілі, Марина Чиженко, Валентина Шаровська, заслужені артисти Олег Дзюба, Валентин Перехрест, Олена Плаксіна, Андрій Тимошенко, тріо «Купава», народні артисти Володимир Болдирєв, Ніна Шестакова, Юрій Рихальський та ін. Поезії перекладені на інші мови народів світу, друкувалися в Австралії, Вірменії, Великобританії, Білорусі, Німеччині, Польщі, Чувашії.

У 1998 році Ніні Супруненко присуджена Почесна медаль «За кращу книгу 1997 року» Ради Міжнародного видавництва «Берегиня».   У 1999 році стала лауреатом  премії імені Олександра Олеся. Нагороджена Срібним Хрестом ОБВУ Великобританії (2003), орденом Святої великомучениці Варвари (2006). Зараз  Супруненко Ніна Антонівна - Заслужений діяч мистецтв України, начальник Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації.

• Така буваю стомлена до краю,

Душею й тілом майже не жива.

Та пролісок розквітлий помічаю –

Й народжуються радісні слова.

Й кудись зникає втома безпросвітна,

А в душу сонце пильне загляда,

І кожна гілка радісна й привітна,

Немов себе до рани приклада.

2. Заочна подорож у творчу майстерню поетеси.

Учитель: Ось і відбулося наше знайомство з Ніною Супруненко. Настав час доторкнутися до таємниці народження Поезії. Про те, як народжується поетичне слово, кожний автор міг би розповісти по-своєму.

Пошукове завдання: знайти в поезіях українських авторів сповідь про те, як народжуються вірші.

Л.Костенко:

Ще слів нема. Поезія вже є.

Світ незбагненний здалеку і зблизька.

Початок є. а слова ще нема.

Ще дивен дим, і хата ще казкова,

І ще ніяк нічого ще не звуть.

І хмари. Не прив’язані до слова,

От просто так – пливуть собі й пливуть.

Учитель: А як же народжується вірш Ніни Супруненко? Можливо, відповідь криється в одному з її творів? Наша пошукова група знайшла таке поетичне признання поетеси:

Терплю страждання й прикрощі –

Терплю!

Пручаюся,

Невдачам не корюся,

Не скаржусь ні сестрі,

Ані матусі –

Терплю, терплю, терплю, терплю!

Коли ж терпінню наступа кінець,

Немає сили,

Щоб терпіти більше,

Народжує веселі

Світлі вірші

Мій найвірніший друг –

Мій олівець!

Ухожу в четыре стороны,

За стихами ухожу…

Душу разделяю поровну

Меж тем, что напишу!

Я ищу стихотворенья

Ы в полях, и на лугах –

И в прекрасном настроении,

И когда тревожит страх.

Страх за землю нашу хрупкую –

Новый век ей по плечу?

Вместе с дикою голубкою

В зелен-рощу я лечу,

Облечу всю землю русскую,

Ветром вольным подышу…

Напишу, что сердце чувствует –

Всё от сердца напишу!

По стихи хожу, как по воду –

К речке, роднику, ручью…

Не люблю стихов по поводу –

По сердцу стихи люблю!

3. Діалог з поетом – виїзне творче завдання (можна зустрітися з поетесою і взяти в неї інтерв’ю)

Учитель: Сьогодні у нас урок-діалог з поетом-сучасником. Оскільки Н.Супруненко – наша сучасниця й живе в нашому рідному місті, маємо можливість зустрітися з нею й розпитати про те, що нас цікавить.

Орієнтовні питання:

• Коли Ви почали писати вірші?
• Про що Вам найбільше подобається писати?
• Чи можна назвати Ваші поезії автобіографічними?
• Від кого успадкували Ви свій поетичний дар?
• У чому Ви бачите сенс свого особистого і творчого життя?
• На чим Ви працюєте зараз?
• Творчістю яких українських і зарубіжних поетів Ви захоплюєтесь?
• Що б Ви хотіли побажати учням – своїм читачам?

4. Знайомство з поезією Н.Супруненко. Етап проектування.

Учитель: Отже, слово народилося. Давайте послухаємо його. (Читання віршів підготовленими учнями)

1. Не вмію без тебе радіти…

Не вмію без тебе – все!

І квіти для мене – не квіти,

Якщо їх не ти несеш!

І річка – холодновода!

Й зозуля у лісі – німа!

…В житті не знаходжу броду,

Коли тебе поруч нема…

2. Босоніж стати хочеться в траву,

Відчути біль і радості Землі,

сестрицею назвать стару вербу,

Що часто в сни приходила мої.

А день весняний сонце розсіва,

Цілує, пестить все живе вокруг,

Крізь пальці пророста густа трава,

Запрошує відвідать тихий луг…

І хочеться лишитись назавжди

У світі мрій дитячих і надій

(Із чистою прозорістю води,

Із сонцем, що купається у ній).

Кульбаби квітку в коси заплести,

Дістатися долонями хмарин…

Весняну свіжість в серці пронести

До найостанніших хвилин.

3. Звучать вірші у виконанні автора (відеозапис)

Учитель: Ви ознайомилися з віршами Н.Супруненко. що вас особливо схвилювало? Що вразило? Які рядки здивували своєю незвичайністю?

(Учні цитують рядки з поезій Н.Супруненко)

     Як бачимо, вірші поетеси насичені різноманітними засобами художньої виразності. А ще вони багаті на незвичайно яскраві образи. Про улюблені образи Н.Супруненко розкажуть нам наші «літературні критики», які поділяться результатами своєї пошукової діяльності.

Завдання класу: під час виступу «літературних критиків» складіть асоціативний кущ до основних образів поезій.

Матеріали для роботи:

Пити захочу – нап’юся роси,

Їсти захочу – повітря ковтаю.

Скільки на світі добра і краси,

Щирості, щедрості, квіту, розмаю!

Трави безсмертні ростуть з-під землі,

Рвуться уперто до сонця, як птахи!

Серце моє забуває жалі –

І притупляються розпачі й страхи.

Як же я віддано вдячна тобі,

Травню коханий, мій лікарю вірний, -

Це я без тебе в невірі й журбі,

Ну а з тобою – щаслива безмірно!

Робота в групах: Учні складають асоціативний кущ до образів. Під час роботи звучить пісня на вірші Н.Супруненко.

3. Етап рефлексії.

Учитель: Ось і скінчився урок. Але не скінчилася поезія. Вона має дивовижну здатність пробуджувати в душі людини бажання доторкнутися до таємничого світу поетичної творчості. Дехто з вас також пробує писати вірші. Пропоную послухати їх.

(Учні читають власні вірші)

4. Підведення підсумків уроку. Домашнє завдання.

    Ітак, відбувся діалог з поетом-сучасником. На завершення хотілося б почути відповідь на поставлене на початку уроку питання: у чому ж неповторність лірики Н.Супруненко?

(Відповіді учнів)

    Відзвучали останні рядки. Але діалог з поетесою не закінчився.  Сподіваюся, що кожний із вас ще довго зберігати в пам’яті теплоту слів, яскравість образів, красу звуків.  До наступного уроку напишіть листа харківській поетесі Н.Супруненко. Нехай в ньому прозвучать ваші думки    з приводу почутого на уроці, поділіться своїми враженнями від знайомства з поезією нашої землячки й нашої сучасниці.

5. Оцінювання роботи учнів на уроці.