Урок розроблено згідно програми літератури рідного краю (Тернопільщина). Подається коротка біографічна довідка про письменника-земляка,ідейно-художній аналіз поезії "Хліб".Використано матеріали з фольклору про Деметру - богиню Землі,твори інших письменників,однозвучні з темою про хліб. Розроблені тематичні матеріали з уроку можна використати на позаурочному заході,пов"язаному з вихованням в учнів бережливого ставлення до хліба,хліборобської праці,обрядів,де використовується хліб.
Матеріал до уроку літератури
Тема: Література рідного краю.
«Він вічний і святий цей житній хліб
Так, як життя,добро,кохання,правда» Борис Демків «Хліб».
Мета. Ознайомити з творчістю поета рідного краю Бориса Демківа, визначити провідний мотив вірша,зробити його ідейно-художній аналіз,виховати почуття поваги та шани до хліба.
Перебіг уроку
Вступне слово
Отче наш, що є на небесах!
Нехай святиться Ім'я Твоє.
Хай прийде Царство Твоє,
нехай буде воля Твоя
як на небі, так і на землі.
Хліб наш насущний дай нам сьогодні.
І прости нам провини наші,
як і ми прощаємо винуватцям нашим.
І не введи нас у спокусу,
але визволи нас від лукавого.
Бо Твоє є Царство, і сила, і слава
навіки. Амінь.
« Хліб наш щоденний дай нам сьогодні»- просить у Бога людина,творячи щоденну молитву,бо хліб – найбільша святість за всіх часів і в усіх народів. Ця святість,ця пошана до хліба передавалась з покоління до покоління,дітям,онукам…
«Не кидайсь хлібом,він святий,» -
В суворості ласкавій,
Бувало,каже дід старий малечі кучерявій.
«Не грайся хлібом,то ж бо гріх,»-
Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало,каже мати.
Бо красен труд,хоч рясен піт,
бо жита дух медовий
Життя несе у людський світ
І людські родить мови.
Хто зерно сіє золоте,в землі палку невтому,
Той сам пшеницею зросте
На полі вселюдському.
Про хліб сказано багато добрих слів,складено прислів’їв,приказок,загадок,його оспівали поети і мислителі,він прославлявся в піснях,думах,легендах.
Оголошення теми та мети уроку
Вітер в горах заснув,
Ліг сосні на рамена,
Вечір зорі в росі
Розгубив золоті,
Я для тебе зірву
Синє листя ромена -
Найчарівніше зілля землі.
Приспів:
Ти на мене чекай
На хрещатій дорозі,
Збережи назавжди
Щире серце мені.
Я тобі принесу
В голоснім передгроззі
Щонайкращі квітки запашні...
І у кожнім листку
Нерозгадана тайна.
Найтепліші слова
В пелюстках тихзвучать.
Ніжну квітку ромена
Чародійною здавна
Називають гуцули з Карпат.
Приспів.
А якщо не прийдеш
Вітер наче серена
Буде плакати так
Сам один в самоті...
І зів"яне в журбі
Синє листя ромена -
Найчарівніше зілля землі.
Борис Демків після закінчення Львівського університету подався освоювати мовчазні й похмурі степи Казахстану,Зауралля,як тоді називали «цілину». Першим цілинникам хліб діставався величезними зусиллями й навіть героїзмом,то була справжня битва за нього. Пишучи вірш «Хліб», автор зображує в поетичних рядках велику любов і пошану до святого хліба,повагу до тих,хто його вирощує.
Читання поезії
Ти освяти цей хліб, що на столі
Любов'ю тих, що впали на світанні
На ще не зораній плугатарем ріллі,
Прикривши поле в мент війни останній.
Ти посоли цей хліб сльозою тих,
Які смаку його ще не впізнали,
Коли над ними стогін неньок стих,
Що вже по смерті матерями стали.
Ти поклади цей хліб на рушнику,
Як нашу правду і красу, і силу,
Захищені від підлості і куль,
Мов гімн життєвий передавши сину.
Ти уяви на срібнім лемеші
Важку, политу потом чорну скибу,
І пригорни окраєць до душі,
і ти пізнаєш ціну цьому хлібу.
І лиш тоді у буйності весіль
Ти молодятам на любов і славу
Із перснем долі щедрі хліб і сіль
подарувати будеш мати право.
Словникова робота: мент,скиба,леміш…
Бесіда за прочитаним та ідейно-художній аналіз поезії :
Справді,все починається з родючої ниви,з важкої праці на ній.
«О,Деметро! Мати,земле моя! В біло-рожевому вінку з весняних квітів,у смарагдовій накидці з зелених шат – ти прекрасна!»
Хто ця богиня,на честь якої складалися гімни?
Це Деметра. Мати-земля,богиня родючості. Так називали її давні греки. Вона найшановніша з-поміж усіх богинь. Не прогнівиш її,і мине небагато часу,як зернята пшеничні,кинуті у ріллю,перетворяться на стеблинки,паростки,що згодом зігнуться під важким колосом. Так було давно. Так буває завжди.
Мій пращур брів із пралісу густого,
Як звір голодний,бо не вполював.
Остання сила гаснула у нього,
І,падаючи між високих трав,
Хапавсь у порятунку за стеблину.
Здавалось,на самісінькім краю.
І ненароком у руці живинку
Відчув,затис,як знахідку свою…
Тоді,можливо,і з'явилось жито,
Коли мій пращур залишивсь живим,
Коли на сито пальців – перше сито
Зерно просіяв і наситивсь ним.
Відтоді до людей хліб не приходив легко,бо його ні в теплиці не виростиш,ні від негоди не захистиш. А якої праці,зусиль слід докласти і пролити поту,щоб із маленького зернятка отримати смачний буханець.
Жито,жито. Немала дорога
Від зернин розсипистих малих
До буханки хліба золотого,
До окрайчика в руках твоїх.
Малий пшеничний колосок.
А скільки вимагає сили,
Щоб і посіяли у срок,
І вчасно на полях скосили.
Переливчасто гуркоче трактор на лану,
Ллється,ллється із сівалки зерно в борозну.
Проросте воно й запахне полем,чебрецем.
Стане в мами під руками теплим буханцем.
Дасть мені матуся скибку: «Донечко,гляди,
Ти на вулицю гуляти з хлібом не іди.
Бо опустиш ненароком,стопчеш чобітьми.
В буханець отой пахучий душу вклали ми.»
Здається,так звично: маєш хліб на столі – цінуй його,цінуватимеш хліб – матимеш його.
Але були у нашій історії чорні сторінки:
Голодний 33-ій рік. Голодний день.
Іде,не йде,повзе по мертвих,
Й хвалити Бога,хоч повзе.
В селі весна повзе на ліктях,
Повзе по мертвих і живих.
В долині сонце ловлять діти,
Що дзвінко капає із стріх.
І п'ють опухлими вустами
Оту живицю молоду.
Їм жить і жить,та над полями
Знов ворон каркає біду.
У той голодний 33 рік тисячі селян ішли в місто,де вільно продавали хліб, та сільським жителям - ні. Блокували дороги,але люди пробиралися туди і ,не знаходячи порятунку,падали на вулицях.Щоби порятувати від голоду дітей,залишали їх в установах,лікарнях,на вулицях.
Пісня «Летіла зозуля»
(Троє зі свічками)
Рано до молитви щиро руки зложу
І буду просити Бога й Матір Божу:
Молю тебе Мати щирими словами,
Змилуйся над нами.
Нагодуй голодних,
Одягни невзутих,
Підійми скривджених,гнаних і забутих.
Дай рости на щастя України-мами.
Змилуйся над нами.
Дитинство Бориса Демківа припало на тяжкі роки Другої світової війни. Зачитаймо ці рядки у вірші про це.
Важко усвідомити,якою була історія хліба і чим виміряна його ціна у ці роки.
Солдатський хліб – черствий сухар
І в казанку незмінна каша.
Ми винесли страшний тягар
Така вже ,видно,доля наша.
Спогад.Одна старенька бабуся береже шматок блокадного хліба.У той час говорили: «Ріжу,ріжу,а кров не тече».А їй тоді здавалось,що розріжуть хліб - і з нього потече кров,як з рани людської.
Коли бабуся розгортає полотно,дивиться на скам'янілий окраєць і плаче.Для неї це найсвятіше.
Не дай,Боже,повторення цих подій,а ця згадка лишиться нехай символом страждань і мужності.
У нашому селі стоїть пам'ятник Солдату. На камені викарбувані імена тих,хто не повернувся із боїв Другої світової.А потім на цих полях орали,сіяли хліб.
Гарячою кров'ю зросили тут кожен обніжок сини,
Такої звитяжної сили не знали ще зроду лани.
Не знали врожаю такого ці мінами зриті поля.
Стрічає бійця молодого рясними житами земля.
Зникають за обрієм грози,мов слід пережитих часів.
Покоси,покоси,покоси – ужинок великих трудів.
Хліб - наша святість. Старенькі бабусі ніколи не візьмуть спечений хліб із печі чи зі столу голими руками. За звичаєм, це робили з рушником. Зачитаймо про це ще раз у вірші Бориса Демківа.
- А в яких обрядах на Україні має бути хліб? ( хрестини,весілля,похорон,Різдво,Великдень,випровадини,зустріч гостей)
- Які прислів'я знаєте про хліб?
Як бачите,нема,певно,в Україні звичаю чи обряду,в якому би обійшлося без хліба.
У Бориса Демківа це так:
Чи на весіллі,чи в дні поминальні скорботи,
Ти споконвіку на покуті,хлібе,у нас.
Міра єдина роботи й солоного поту
У формі хлібини зупинений радості час.
Образу хліба вклонімося….
Підсумок роботи.
Заключне слово. Тож возрадуймося хлібові,що на столі,віддаймо шану тим,хто зростив його,зібрав і змолов у семи млинах мучицю,рукам,котрі подарували духмяні,схожі на сонце,паляниці. Хай завжди він,совість наша,буде в хаті,лежатиме,прикритий вишитим рушником,свіжий,святий,і найпершою молитвою нашою буде хвала хлібові,щоби був на столі в кожній оселі,не черствів,бо кажуть:як черствіє хліб – черствіють душі.Тож не дамо зчерствіти душі. Пам'ятайте це завжди.
Домашнє завдання