ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ. ШАКІН М.І. «БОРЩІВСЬКА ВІДЬМА»
УРОК УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ У 6 КЛ.
Провела учитель української мови та літератури ХЛ 107 Герасименко В.Є.
ТЕМА: ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ. ШАКІН М.І. «БОРЩІВСЬКА ВІДЬМА»
Мета: познайомити шестикласників з творчістю Слобожанського письменника М.І.Шакіна, проаналізувати його оповідання «Борщівська відьма», розвивати творчі здібності, виховувати любов і повагу до видатних земляків.
Хід уроку.
І. Вступне слово вчителя.
- Сьогодні на уроці, тема якого «Література рідного краю. М.І. Шакін «Борщівська відьма», ми познайомимось з автором цієї книги, непересічною, небуденною людиною, яка живе поруч із нами на нашій благословенній Слобожанщині і є нашим сучасником, яким ми маємо пишатися.
ІІ. Презентація «Життя і творчість М.І.Шакіна».
Микола Іванович Шакін народився в 1952 році в с. Петрівка Шевченківського району Харківської області в родині хлібороба Івана Івановича Шакіна. Трудову діяльність розпочав 1969 року на посаді завідувача бібліотеки в сільському клубі рідного села Петрівка. Потім служив в армії. Тут він здобув звання кандидата в майстри з футболу, ставши в складі збірної бронзовим призером першості Збройних сил СРСР та країн Варшавського договору.
Після демобілізації навчався в Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства. Закінчив аспірантуру. Захистив кандидатську дисертацію, став кандидатом технічних наук. Микола Іванович автор 41 винаходу, що захищені авторськими свідоцтвами та патентами. У його доробку понад сімдесят наукових праць з різних галузей науки і техніки.
Працював М.І.Шакін на комсомольсько-партійній роботі, на посаді директора Печенізького товарно-рибного господарства, потім координатора будівництва газопроводу високого тиску до АГРС «Печеніги». Зараз працює директором фірми «Печенігигазсервис», основним видом діяльності якої є будівництво будівель.
Рідко так буває, але технічний розум Миколи Івановича не вичерпує його обдарувань. Він ще й майстерний художник, автор біля шестисот полотен. Найбільш улюблені його жанри – портрет, пейзаж і карикатура. За час свого захоплення малярством організував і провів 13 персональних і колективних виставок особистих художніх робіт у межах України й за кордоном (у Польщі, Німеччині, Чехії); останні три відбулися у Печенізькому районі.
Ще рідше буває, щоб людина з технічним розумом кохалася в гуманітарних науках. А Микола Іванович саме такий. Його вабить історія, він прагне знати минуле рідного краю. Це його захоплення розщеплюються на два напрямки.
З одного боку, він підтримує археологічні студії, надає фінансову допомогу у виданні збірника наукових праць «Салтово-маяцька археологічна культура: проблеми і дослідження».
Другий напрямок становлять краєзнавчі дослідження М.І.Шакіна, увічнення пам`яті видатних людей нашого краю. Він автор ідеї та виконавець 18 проектів встановлення меморіальних дощок видатним громадським діячам, науковцям, письменникам, керівникам сільськогосподарських та промислових підприємств, які прославили Слобожанщину.
Багато захоплень у Миколи Івановича. За ініціативою М.І.Шакіна створене Печенізьке районне товариство реєстрового козацтва, очільником якого він став. За його фінансової підтримки проводяться турніри з різних видів спорту, в тому числі регіональні обласні змагання з футболу.
Зовсім окреме захоплення – колекціонування старовинних монет. А ще - бджільництво. А зовсім нещодавно М.І.Шакін виступив засновником всеукраїнської літературно-мистецької і краєзнавчої премії імені Петра Василенка, сам зробив ескіз диплома і нагрудного знака.
Учитель: Шакін Микола Іванович – член Національної спілки журналістів, письменників. «Борщовська відьма» - це не перша книжка Миколи Шакіна. Її особливість полягає в тому, що вона занурена в традицію Миколи Гоголя, Г.Квітки-Основ`яненка, Олекси Стороженка, авторів численних українських «химерних» романів, у яких панувала стихія демонології та романтичного світобачення, що заснована на образно-чуттєвому сприйнятті світу. В оповіданні «Борщівська відьма», яке дало назву цієї книжки, автор починає розповідь саме з переконання читача в тому, що він повідомляє бувальщину, тільки сталася вона дуже давно.
ІІІ. Інсценізація уривка
Вчитель:
-Давайте пригадаємо зміст "Борщовської відьми".
Автор:
Ще коли моя бабуся була маленькою, у селах траплялися різні дива з людьми. У Борщовій, що на Печеніжчині, звідки вона родом, жила одна жінка. На вигляд трішки дивакувата. Навіть одягалася тільки в чорне або темно-коричневе. Білої хустки на ній не побачиш. Звали цю жінку Орися. Недобра слава про неї селом ходила.
1 пліткарка:- Подруго, знаєш, які чутки по селу ходять?
2 пліткарка:- Які ж?
1 пліткарка:- А такі! Я чула, що в одного чоловіка відьма корову доїла.
2 пліткарка:- І я таке чула! Скоро зовсім усіх корів на селі передоїть.
Автор:- Якось пізнього вечора молодь повернулась з вечорниць.
Перша:- Ой, добре ж ми у Євдохи на вечорницях повеселилися, наспівалися, натанцювалися!
Друга:- А ще й попрацювали на славу! І попрясти встигли і навишиватись!
Третій:- Дивіться, дивіться! Що це?
Хтось:- Тьху, нечиста! Клубок чорний.
Інший:- Відьомські штучки!
Друга:- Та то Ориська, відьма, клубком прикинулась. Чекай лиха. Ходімо по домівках. Хрестяться. Згинь, нечиста!
Автор:- Із дядьком Демидом і тіткою Якилиною теж трапилося диво. Теплого літнього ранку тітка пішла доїти корову. Зайшовши до хліва, помітила, що та дрібцює на місці. До себе не підпускає ні на крок, брикається, ніби сказилась.
Демид:
- Що трапилось, Якилино?
Якилина:
- Сама не розумію, що з нею. Зовсім не підпускає Квітка до себе. Неначе сам чорт біля неїночував.
Демид:
- Може, й ночував.
Якилина:
- Що ти маєш на увазі?
Демид:
- Та чи мало в нас таких чортів на селі?
Якилина:
- Та досить тобі. Я думала, ти щось путнє скажеш...
- Ой, Боже! Що ж тепер буде? Квітка ж нас всіх годувала. Чим же я дітей кормити буду?
Демид:
- Не плач, Килино, іди до дітей у хату та лягайте спати. А я прослідкую, що вночі діється в нас у хліві.
Автор:
- Настала глибока ніч. Крізь дірку в солом`яному даху господареві було видно зорі. Місяць плив човном. Дядько Демид вдивлявся в Чумацький шлях, який зміївся в темнім небі. Немов бачив своїх предків чумаків, які везуть сіль. Аж раптом перестали сюрчати цвіркуни. Господар насторожився. Двері в хлів почали самі відчинятися. Тілом пішли дрижаки. Соловей затих. Настала мертва тиша. Дядько Демид від побаченого мало не впав з горища. Рука з дійницею наближалася до корови. Та стояла як укопана. Потім побачив, як руки почали доїти корову. Квітка стояла смирно, як і завжди, немов її доїла тітка Якилина. Дядько Демид тихенько дістав палицю з-під сіна. Та як замахнеться нею по руках, що доїли. Руки хутко кудись зникли. Разом із дійницею господар побіг до хати. Розповів усе дружині. Вранці вирішили пидти до баби Ганни.
Баба Ганна пошепотіла над дійницею, поворожила над розтопленим воском і порадила Якилині, як позбавитися відьми.
Якилина ріже ножом навхрест молоко в розпеченій сковороді і читає "Отче наш".
Орися:
- Ой, людонькі добрі! Рятуйте! Не робіть цього. Мені дуже зле.
- Подивіться, що ви мені наробили, ви ж мені руки повідбивали. А тепер іще хочете зі світу білого зжити. Благаю, віддайте мені мою дійницю. І не чипайте молока, бо ви наче мою душу ріжете навпіл.
Демид:
- Що, чортова дочко, погано тобі? Хотіла, щоб наші діти померли з голоду?
Орися:
-Винна, людоньки, винна. Благаю вас усім живим на цьому світі, облиште цей обряд.
Демид:
- Добре, але дійницю тобі теж не віддамо. Іди з миром із нашого двору. І більше не роби такого.
ІV. Словникова робота.
Відьма- жінка з надприродними силами.
V. Бліц-диктант за оповіданням «Борщівська відьма»
- Одного разу прийшов Микола Шульга до (колодязя),
- що на (вигоні) по воду.
- Дивиться, а на стежці лежить («циганська голка»).
- Прив`язав голку з ниткою до (галузки бузку),
- який ріс біля (колодязя).
- Набрав у відра води та й пішов (додому).
- А на ранок люди дивляться і бачать, що Орися прив`язана своїм волоссям до (куща бузку).
- Господар узяв (налигач) і почав накидати корові на роги.
- Відв`язав дядько Демид корову і погнав сам на (пашу).
- Вранці тітка Якилина взяла (дійницю)
- Дядько Демид – (маленький кошик з яйцями)
-
Тітка Якилина за допомогою (чаплії) поставила сковороду в піч на вогонь.
VI. Літературна вікторина. «Найуважніший читач» - Кому із героїв твору належать слова»:
- – Квіта, Квіта! На, їж! (Якилина)
- - Демиде, що з тобою? Чи з Якилиною щось трапилось? (Запитав Іван Хоменчуків)
- – Мабуть, не дала снідати,- жартував (Семен Степанович)
- – А, може, доки Демид пасе корову, Якилина ходить до Павла Бульби,- говорила (Дунька Бабукіна)
- – Тьху! Що з дурнів візьмеш! Мелять язиками казна-що…(Дядько Демид)
- – Демиде, може, й насправді відьма нашу Квітку доїть?- запитуючи, розмірковувала (тітка Якилина)
- – Тпру-у-у-ю. Тпру-у-у-ю.Тш-ш-ш. Тш-ш-ш. (Відьма)
- – Хто там? З добрим наміром чи з лихим ? (Баба Ганна)
- – З добрим…(мовила тітка Якилина)
- – Допомога, бабусю, ваша потрібна, додав (дядько Демид)
- – Ось що, дочко. Прийдеш додому, подоїш корову, розігрієш на вогні сковороду. Виллєш на неї молоко…(Баба Ганна)
- – Ой, людонькі добрі! Рятуйте!..(Орися)
VII. Кросворд. «Автор оповідання -…» по вертикалі.
|
1.Хто одного разу біля колодязя знайшов «циганську» голку?
2 Як звали бабу, що допомогла господарям збавитись відьми?
3 Як звали корову Якилини?
4 Закінчить речення: Під призьбою сюрчали …
5 Вдома дядько Демид прив`язав корову на короткий…
VIII. СЛОВО НАДАЄТЬСЯ ПИСЬМЕННИКОВІ М.І.ШАКІНУ
IX. ПІДСУМОК УРОКУ.
Додатки до уроку.
Шакін Микола Іванович
Владимир РОДИОНОВ, член Национального Союза писателей Украины, Почетный гражданин Чугуевского района и города Чугуева
Кросворд. «Автор оповідання -…» по вертикалі.
1.Хто одного разу біля колодязя знайшов «циганську» голку?
2 Як звали бабу, що допомогла господарям збавитись відьми?
3 Як звали корову Якилини?
4 Закінчить речення: Під призьбою сюрчали …
5 Вдома дядько Демид прив`язав корову на короткий…
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Відьма — жінка з надприродними силами.
Слово «відьма» має давньоруський корінь «вѣдъ», що пов'язаний із значеннями «відати», «знати», «провидіти». В санскриті «veda» означає «священне знання». Тобто можна припустити, що в давнину слово відьма не мало однозначно осудливого значення, та означало жінок що зберігали таємне, сакральне знання. На правобережній Україні археологи знайшли глиняні фігурки жінок-"чародійок", які викликають «небесну воду».
Народна класифікація відьом
Поділяли ВІДЬОМ на дві категорії — "родимих " і «вчених». Природня, або «родима» відьма з'являється коли в кого народжується підряд сім дівчат, а між ними ні одного хлопця, або є представницею третього покоління позашлюбних дівчат чи є просто дочкою відьми (залежно від регіону). Родима відьма могла народитися у матері, котра, будучи вагітною, готувала свят-вечірні страви та ненароком проковтнула вуглинку, або ж коли дитину в утробі матері прокляли «в таку хвилину».
«Вчена» відьма набирається своїх надприродних сил від іншої відьми, або від чорта, взагалі від нечистої сили. Різниця між «родимою» і «вченою» відьмами та, що родима відьма може іноді й направити заподіяну шкоду, але вчена ніколи цього не зробить: «Гірша відьма вчена, як родима»
"Відьма (чаклунка, чародійка, чарівниця, обавниця, потворниця) — популярний демонологічний персонаж українського фольклору. Розрізняли дві "категорії" відьом — родимих та вчених. Останні вважались найбільш активними у здійсненні шкідливих вчинків, бо набували свої знання від досвідчених чарівниць або від самого чорта. Розпізнати відьом дуже важко: вона може бути бабою і дівчиною, красивою і потворною, прибирати вигляд тварин або речей. Для розпізнання Відьми застосовувалися спеціальні магічні прийоми та засоби. Найчастіше відьми виявляли себе серед односельців на великі календарні свята: різдвяно-новорічні, Великдень, Юрія, Івана Купала та ін. Вважалося, наприклад, що коли відкладати кожного понеділка Великого посту по одному поліну та вранці на Паску розкласти з них багаття, то відьма сама прийде і попросить вогню. Побутували уявлення про те, що відьму можна виявити, підсмажуючи молоко на сковороді чи поклавши на поріг розігріту кінську підкову або відварюючи у воді шматок сирого полотна з дев'ятьма застромленими шпильками тощо.
Про батька М.І.Шакіна.
Колишній фронтовик Іван Іванович Шакін з 1950 року керував колгоспом. Вже впродовж перших років його господарювання колгосп зумів вийти до числа кращих у районі, ряд його працівників були відзначені високими урядовими нагородами. У 1958 році голова правління Іван Іванович Шакін, отримав орден «Знак Пошани». У 1957 році колгосп посів перше місце в районі серед колективів молочно-товарних ферм, через два роки артіль «40-річчя Жовтня» було визнано кращою на Шевченківщині за всіма показниками виробництва [191, 30].
За успіхи у збільшенні обсягів виробництва рослинницької і тваринницької продукції
колгосп імені Ворошилова у 1954, 1956 та 1957 роках було делеговано на Всесоюзну сільськогосподарську виставку, де він отримав кілька дипломів другого ступеню і премію у вигляді вантажного автомобіля. Голова правління господарства Іван Шакін тоді був нагороджений великою срібною медаллю і цінним подарунком. У 1957 році комуніста І. І. Шакіна було обрано до складу бюро Шевченківського райкому Компартії України, а загальний стаж його перебування на цій посаді склав півтора десятки років [30].
І. Шакін з хліборобами-ветеранами,
1970-і рр.
ЛУЧИ ДУШИ ЕГО И СЕРДЦА.
Николай Иванович — художник по призванию, ученый и «технарь» по образованию, о чем свидетельствует ученая степень кандидата технических наук. В детстве, как уже отмечалось выше, он всегда что-то моделировал для себя, чтоб, став взрослым, отдавать свой высокий коэффициент полезного действия малой родине, дабы она всей своей преобразившейся красотой впала позже в большую.
Судьба щедро наделила моего героя природными одаренностями, ему лишь оставалось развить их и расширить при наличии в себе глубинной доброты, любви к людям и уверенности в том, что это все сторицей воздастся за благие труды.
Он автор около шестисот своих художественных работ, хранящихся сейчас в частных и общественных коллекциях Украины и за ее пределами — в Польше, Германии и Чехии. Им написаны несколько книг, среди которых книга об отце «Хлебороб Иван Шакин» прямо-таки веет благодатной слобожанской землей с родственно-фольклорной песнею над ней и колокольчиково-васильковой вязью по бровкам колосящихся полей.
Перечень профессиональных дел Николая Шакина в промышленности и в сельском хозяйстве обширен и разнообразен. Вскоре по окончании ХПМЕСХа он занимает должность главного инженера управления ремонта «Облсельгосхозтехника», после переходит на должность главного инженера Харьковского производственного объединения элеваторной и зернообрабатывающей промышленности, где разрабатывает передовые методы научных и практических подходов для повышения уровня всего сельского хозяйства своего края, одерживая авторские свидетельства, публикует научные труды, которые дали ему возможность защитить диссертацию на звание кандидата технических наук в 1991 году. Николай Шакин автор 41 изобретения, защищенного авторскими свидетельствами и патентами.
В мае 1993 года Николай Иванович Шакин направляется на укрепление руководящего состава в Печенежское товарно-рыбное хозяйство на должность директора. Это при нем рыбная отрасль за четыре года качественно и количественно повысилась.
В 1997-98 годах Николай Шакин принимает непосредственное участие в строительстве газопровода высокого давления к поселку городского типа Печенеги, занимая должность координатора и ответственного за столь важное мероприятие.
Кстати, Печенеги — один из последних районов Харьковщины, в то время не имеющий природного газа как альтернативного вида топлива. С 1999 по 2001 годы он работает в Чугуевском горисполкоме, занимаясь вопросами экономики и собственности, без отрыва от производства получает образование магистра государственного управления.
Всю свою жизнь Николай Иванович, где б он не работал, на каких бы высоких постах не находился, занимался благотворительной деятельностью, помогая больным людям выздороветь, повысить свой духовный и культурный уровень, школам — прирасти новыми помещениями, Шевченковскому и Печенежскому районам — приумножить и сохранить историко-культурные ценности.
Суммируя всю эту яркую палитру служения Николая Шакина своему отчему краю и его землякам, мне со стороны, откуда видней, показалось, что окружающее моего героя общество в целом и общественность в частности не все воздали по заслугам своему неистовому поисковику счастья для своего народа ни в 50-летие, ни в 60-летие Николая Ивановича, хотя он, несмотря на все эти «недоборы» заслуженных признаний, продолжает с удвоенным упорством идти, ехать, лететь туда, где б высыхающее устье захолустья забило новыми ключами, и где б могилы давних предков воспряли памятью былой.
Именно одной из благороднейшей своей цели — не быть иванами, не помнящими родства — Николай Шакин отдает все свои силы, проектируя, изготавливая и устанавливая мемориальные доски и надгробные памятники своим давно и только что ушедшим известным землякам. Уже в этом году, установив мемориальную доску выдающемуся российскому ученому, математику, физику, профессору механики, члену-корреспонденту Петербургской академии наук, уроженцу Печенег Харьковской области Дмитрию Бобылеву, он взялся проектировать мемориальные доски и памятники бывшему руководителю Чугуевского района Василию Лапшину, известному поэту Слобожанщины Петру Василенко и в проекте у него на ближайшее время — установка мемориальной доски на фасаде Харьковского писательского дома знаменитому украинскому поэту, ныне, к сожалению, незаслуженно подзабытому Василю Мысыку. А всего Николай Иванович за последние три годы открыл более десяти мемориальных досок известным людям Слобожанщины.
За каждое доброе дело мы должны быть благодарны таким личностям, как Николай Шакин, и дай Бог, чтоб таких людей, исходящих лучами доброты, было все больше и больше.
Владимир РОДИОНОВ, член Национального Союза писателей Украины, Почетный гражданин Чугуевского района и города Чугуева
- Шакін Микола Іванов*ич, переможець премії ім. М. Чабанівського
Згідно з протоколом журі конкурсу від 18 вересня 2014 року визначено лауреатами українських письменників у номінаціях:
1. Художня проза — письменник, художник, краєзнавець Микола Шакін за книжку «Борщівська відьма», Харків, «Майдан», 2014.
Про переможця Конкурсу-2014 в жанрі прози Миколу Шакіна письменника і художника, лауреата премій імені Петра Тронька та Всеукраїнської літературно-мистецької, краєзнавчої премії імені Петра Василенка можна написати цілий трактат. Про таких людей Михайло Чабанівський казав: «добрий як мед»! Це був для нього найвищий рівень характеристики людини. Справді, стільки щедрості, енергії, доброти, мудрості. Про це свідчать його художні твори «Борщівська відьма», «Невідомий звір», «Хрещений шлях» і насамперед його вчинки. На рахунку його сумління багато добрих справ: сам розробив макети і встановив власним коштом 16 меморіальних дошок визначним людям України, за що в народі його охрестили «бранець пам’яті». Народившись 22 травня 1952 року у селі Степанівка Шеченківського району на Харківщині, в сім’ї легендарного аграрія, він став своєрідним оберегом для земляків, їх почесним поводирем у справах духовних і матеріальних. До 105-ї річниці від дня народження письменника-земляка, що відзначатиметься в наступному році, сам розробив і випустив за свій рахунок почесні медалі лауреатам Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Чабанівського, готує документальну книжку «Перлинний світ «Журавлинки». «Кожну зароблену копійку віддаю на благодійність. Пошанування пам’яті видатних українців Харківщини для мене велика честь і відповідальність», — так зазначив Микола Іванович у своєму виступі на святі.
Оксана Хорозова
про публікацію авторської розробки
Додати розробку