Література рідного краю у 6 класі "Хоча нам в спину й дихає Чорнобиль"

Література  рідного  краю, 6 клас

 

 

 

 

 

 

Тема.  Хоча  нам  у  спину  й  дихає  Чорнобиль…

Мета.  Поглибити  знання  учнів про  творчість  письменників  рідного

            краю,  присвячену  Чорнобильській  трагедії; знання  про  історію

            рідного  краю.

            Формувати  в  учнів  особистісне  ставлення  до  літератури  рідного

            краю,  історичної  пам'яті,  плекання природного  почуття  націона –

            льної  гордості.

            Удосконалювати  навички  виразного  читання.

Обладнання:  книжкова  виставка  « А  льон  цвіте  синьо,  синьо…»,

                          портрети  поетів  Полісся,  карта  Поліського  району, схеми

 

                                               Хід  уроку      

 

                                                                                      Добро  на  землі  роблять,

                                                                                      А  зло  -  творять.

І. Організаційна  частина

- Добрий  день  вам,  любі  друзі,

  В нашім тіснім дружнім крузі

  Проведемо ми урок

  Для допитливих діток.

  Про Поліську сторону

  Повідомим дітвору.

  То ж всідайтеся зручненько

   Попрацюємо гарненько.

ІІ. Актуалізація читацького досвіду школярів

1. Робота з книжковою виставкою.

Вправа «Мікрофон»

– Чому,  на  вашу думку, наша книжкова виставка носить назву «А льон цвіте синьо, синьо…»?

Варіанти відповідей.

а) – Це слова з улюбленої пісні поліщуків «А льон цвіте» на слова нашого земляка Василя Юхимовича.

б) – Колись наші предки вирощували на полях таку технічну культуру.

в) – Цвіт льону – це як символ пам'яті про колись квітучий Поліський край.

 – На виставці представлені збірки :  «Сторона моя Поліська» і « Дорога любові»

Миколи Дубовича;  «Дорога додому» і «Сьогодні знову двадцять шосте…»

Дмитра Герасименка ; поетична антологія «А льон цвіте…»

  Завдяки цим поетичним збіркам ми ознайомимось із духовним життям згорьованого Поліського району через творчість наших земляків. Вони хочуть донести до читачів через свою поезію, пісню, самобутній поліський фольклор

любов до рідного краю та безмежну тугу за сплюндрованою малою батьківщиною.

   Вправа « Гронування»

– А  за що ми любимо рідний край, бережемо і цінуємо ?

 

 

     ІІІ. Активізація читацького мислення

1. «Портретна галерея»

– При підготовці до цього уроку ви вдома працювали у творчих групах. Надамо

слово нашим бібліотекарям.

(Розповіді групи бібліотекарів)

1. й.  Це портрет  Кленца Володимира Броніславовича, який народився 19 січня 1948 року у селі Військова Поліського району.

 

У 1973 році закінчив факультет журналістики  Київського державного університету імені Т. Шевченка.

    Володимир Броніславович прийшов до читачів як ніжний лірик, поет-пісняр. Його поезії – це і біль за долю малої батьківщини автора – Полісся, яким прокотилася лиха чорнобильська віхола, і висвітлення щоденних турбот і проблем, з якими стикаємось ми у своєму житті сьогодні, і просто радість, яка струменить з кожного рядочка, бо білий світ – це не тільки турботи, а це і краса землі, і краса людської душі. 

  Автор 13 – ти літературних збірок. Шість збірок видано для дітей. На його пісенні твори написали музику більше як  20 композиторів. Член НСПУ (1999). Премія ім. С. Гулака-Артемовського. Працював у часописах «Слово і час», «Сільські вісті»; був заступником головного редактора газети «Зірка». Автор збірок гумору й сатири «Лоскіт заштриком» (1992), «Секрет уяви» (1994), «Ніжність і біль» (1995); збірок віршів для дітей «Чом стоніжки ходять босі» (1996), «Абетка небилиць» (1998), «Із лугу йшли ведмедики», «Чарівливий мій край» (2011); збірок пісень «Доброго вам ранку!» (2005; 2009), «Заспівай, веселочко!» (2009). Твори Кленца відзначаються глибоким психологізмом і м’яким гумором.

      Помер у березні 2007 року.У селищі Гостомель 2010 року відкрито пам’ятну дошку.

 

 

 

2 – ий.  Це фото Дубовича Миколи Івановича.

   Народився  12 вересня 1949 року в селі Буда – Варовичі Поліського району.

Навчався в Московському університеті мистецтв. Працював начальником караулу  в ППЧ – 59 смт. Вільча  Поліського району. 26 квітня 1986 року

приймав участь у гасінні пожежі на ЧАЕС.

    Видрукувані збірки віршів та прози «Чорнобильська зона», «Свічечка віри»,

«Сторона моя Поліська», «Яблуня життя».  

 

3 – ій.  Розповім про Ігнатюк Анну Дмитрівну.

                       

Народилася 16 липня 1941 року. Закінчила Київський технікум легкої промисловості. Жила і працювала в смт. Поліське. Працювала в райкомі комсомолу, на поліській швейній фабриці. Після аварії на ЧАЕС переселилась в смт. Іванків Київської області, де і проживає в даний час.

      Ігнатюк Анна Дмитрівна  – керівник народного жіночого аматорського ансамблю «Криничанка», самодіяльна художниця, поетеса, нагороджена відзнакою Президента України «20 років Незалежності» (2011),

4 – ий. А ось Герасименко Дмитро Дмитрович народився 01 січня 1956 року в смт.Поліське. Закінчив Чернігівський педагогічний інститут. Працював учителем фізкультури в школах Поліського району. Після аварії на ЧАЕС переселився в м. Фастів Київської області, де і проживає в даний час.

Вірші почав писати після відселення. Випущено дві збірки, готується до друку третя.

2. Конкурс читців « Джерельце»

(Одна поезія читається 2 – 3 учнями. Один читець зупинився, інший підхвачує

текст поезії й «несе» далі)

– Оголошуємо конкурс на кращого читця віршів про рідний край. Кожен з учасників має інтонацією відобразити той біль і тугу, які автори вклали

у свою поезію. Нехай ваші виступи ллються срібним джерельцем любові до рідної землі.

ВШАНУЙМО ПАМ'ЯТЬ

 

Де б не були  – далеко, близько,

Легко чи тяжко на душі –

Вшануймо пам'ять про Поліське

Село зелене на Ужі.

 

Хай дощ іде, хай хмари низько

І проти вітру лиш грудьми –

Вшануймо пам'ять про Поліське,

Де б не були, земляче ми.

 

Волошки сині там, як небо,

І сон-трава, берези сік,

Нам долі іншої не треба,

Де жив - закінчувати вік.

 

Та атом вирішив інакше,

Живем тепер на чужині,

Душа болить, сумує, плаче,

І б'ється пташкою в вікні.

 

І хай нам пам'ять серце тисне,

Й дорога губиться в імлі,

Ми не забудем про Поліське -

Найкраще місце на Землі.

                                         Дмитро Герасименко

 

ПОЛІСЬКА МОЯ СТОРОНОНЬКА

 

Поліська моя сторононька,

Дорожчої серцю нема.

І донечки тепла долонька.

Що тата за руку трима.

 

І щебет маленького сина,

І краплі дощу на зелі —

Це все -— дорога Україна.

Вона у моїму селі

 

Калиною квітла і співом

В травневім гаю солов'я,

Колоссям зростала і дивом

Ставала — єдина моя.

 

На серці квіт щастя розцвівся —

Так радісно й тепло було.

Чорнобиль жорстоко помстився

І рідне спустіло село.

 

Лишився я в нім із сім'єю,

Щоб в серце усе, до дрібниць,

Ввібрати — прощання із нею

Сільчан, ніби скривджених птиць,

 

Що всі полетіли із зони

У чисті, безпечні місця.

Немов за покійником, дзвони –

Пливли над хатами сільця

 

Мого, де живу я ще, поки

Під листям, осипаним з віт,

Біди не сховаються кроки

І віку ХХ-го слід.

                                   Микола Дубович

 

БІЛЬ

Знову стою на руїнах,

Тут було рідне село...

Мати моя, Україно,

За що це лихо і зло?

Де ви, Луб'янка й Діброва,

Пухів, Бобер, Тараси,

Чи відродилися знову,

Чи не згубили краси?

Вільча і Грезля, й Поліське,

Де в цьому світі ви є,

Де ти, і миле, і близьке

Рідне Полісся моє?

В смутку спинюсь перед дротом,

Що навіки відділив

Землю, орошену потом

Наших батьків і дідів.

В зоні відчуження тиша...

Мертва, як наше село,

Що не існує вже більше,

Наче його й не було.

Земле, загублена, вбита,

В свято до себе не жди...

Ми тебе будем любити

І пам'ятати завжди.

                             Анна Ігнатюк

( Підведення підсумків конкурсу, відзначення роботи бібліотекарів)

IV. Розширення читацького кругозору учнів

    1.Інформаційна хвилина (робота творчих груп)

– Надамо слово нашим публіцистам.

1. Полісся… Край соснових лісів, березових гаїв, річок і озер. А ще – болота… Хіба вони не привабливо – таємничі? Їх оточує оксамитова, шовковиста трава, високий очерет. В кожному лісі – джерело. А в ньому вода – кришталь, п`єш і не нап`єшся. Ліси манять багатством грибів , ягід, звірів і птахів.
2. Прихований нетрями, лісами й болотами край зовні суворих, але дитинно благородних людей, був і залишиться перлиною вміння самостійного виживання навіть без благ і засобів цивілізації.
3. Що є дорожче у людини, ніж той куточок, де вона народилася, виросла, змужніла, відчула смак життя? Наш край – це частинка нашої душі. Ми гордмося і пишаємося своїм отчим краєм, радіємо за всі його успіхи. Ми не зрадимо свій край, бо в наших душах злились воєдино і безмежні луки, і шум віковічних лісів, і вишневі сади, і пісні веселих струмків, і смуток верб, і тихий плин річок.
4. Але дуже багато наших земляків – поліщуків змушені були покинути рідний край. Бо в 1986 році                                                                                                          

Була весна квітуча, щедра, мила,

Буяла радість в кожного в очах.

Ніхто не відав, що суне чорна сила,

Що наступає..жах.               

                                         (К.Кузьменко)

     5. Поліський район зазнав значного радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. Радіоактивний фон і забрудненість ґрунту в смт Поліське і деяких населених пунктах району в 10 разів перевищували радіоактивний фон міста Чорнобиля. Лише восени 1989 року Радою Міністрів УРСР було прийнято рішення про відселення смт Поліське і 26 населених пунктів району, яке тривало до 1999 року. З району було відселено 30 тисяч населення (із 37 тисяч), з 37 населених пунктів

       2. Робота з картою Поліського району

 

3. Вправа «Мозаїка»

– Ви отримаєте записані на окремих папірцях слова, з яких маєте скласти вислів.

           (Під сонця золотими бризками Полісся знову оживе!)

4.Перегляд книжок, коротенький анонс.

– Вашій увазі пропонуються збірки М.Дубовича з нашої книжкової виставки.

У першій збірці «Сторона моя Поліська» (2004 р.) – зболені рядки відчаю, туги,

близьких спогадів про рідний край, друзів – пожежників, могили предків.

                                              Біди квітневі голоси

                                              Ні – ні – торкнуться серця.                                                                                                                                                                      

                                              Рентгени,…бери та кюрі

                                              І села в огорожі

                                              Колючій – хоч заплач бери

                                              В оточенні ворожім…

                             або

                                            Болить мій відчай – незагойна рана:

                                            О як тебе, Полісся, я люблю!

   У другій збірці «Дорога любові» (2007 р.) теплі вірші – спогади про рідне

Полісся переплітаються з ліричними віршами, пейзажною лірикою про природу

Переяславщини, де нині живе поет.

                                            Моя русява Україно,

                                            Полів золочені шовки.

                                            В мені живеш ти солов'їно,

                                            Шумиш теплом Дніпра – ріки.

                                або

                                           То журавлі кричать. До небокраю

                                            Святкова плахта осені пала.

                                            О земле рідна, я тобі співаю,

                                            Бо силу й пісню ти мені дала.      

А ще прошу звернути увагу на книжку «А льон цвіте…» (Поетична антологія

Поліського району Київської області). На обложці книги – сині квіти льону і

блакитне  небо, немов свідчать: Поліський край, як горда птаха Фенікс, відро – диться й заживе повноцінним життям. А починається вона словами нашого

великого земляка Андрія Демиденка:

                            Живіть в віках, живіть віки,

                             Земляки – поліщуки.

У цій книжці ви зможете знайти коротку історичну довідку про Поліський

район і населені пункти району. Також тут представлені вірші не лише ві –

домих поетів Демиденка, Дубовича, Кленца, а й тих талановитих людей,

які зараз проживають у нашому районі – вчителів, лісничих і т.д.

V. Підсумок уроку 

 1.  «Літературний крос»

 Хоч нам у спину й дихає Чорнобиль…

 

• Перед вами вислів , який потребує завершення. До роботи.

    (Можливі відповіді)

• Наші думки спрямовані в майбутнє.
• Ми живемо і творимо добро.
• Ми рідний край свій бережем.
• Під сонця золотими бризками Полісся знову оживе.

2.Висновок

-Слово спостерігачам – статистам.

-У всіх творах, які прозвучали сьогодні на уроці срібною ниткою проходить

почуття синівської любові до такого рідного, хоч і змученого Поліського краю.

3.Декламування поезії «Мій край» А.Т.Купрієнка

Слово декламаторам.

  Я твій смуток люблю і тумани,

  Що тримають на килимах трав.

 Як чудово пройтися слідами,

 Де світанок піснями ступав.

Я люблю своє рідне Полісся,

Свій чудовий, замріяний край,

Де в красі усі фарби злилися,

Солов'ями виспівує гай.

Як тебе не любити , Полісся,

У тривожний, напружений час?

Збережем і поля, і узлісся,

Бо сміливість лишилася в нас.

Тут берези гойдають на вітах

Срібло місяця й музику днів.

А безхмарне блакиття над житом

Слуха гомін барвистих ланів.

Як тебе не любити, Полісся,

Твій казково замріяний ліс,

Де із небом дуби обнялися,

Сосни рвуться ракетами ввись.

VI. Домашнє завдання

–  Домашнім завданням для вас буде скласти сенкан : 1 – му варіанту до

слова Полісся, 2 – му варіанту до слова Чорнобиль.