Література_рідного_краю_З_криниці_пам_яті_

З криниці  пам'яті

Урок присвячую до Дня визволення Нікопольщини від фашистських загарбників (8 лютого)

(За творчістю Г. Біленка)

Заздалегідь творча група готувала матеріали про дитинство поета, яке припало на окупаційні роки, а також матеріал про звільнення Нікопольщини від фашистських загарбників.

У зливах із свинцю і сталі

Під безперервний гул гармат,

Гнав звіра лютого все далі

Безсмертний, доблесний солдат

                                                                                           Г. Біленко «Солдат війни»

Мета: ознайомити учнів із творами Г. Біленко, що присвячені Великій Вітчизняній війні, формувати громадянську відданість і національну самосвідомість;

розвивати образне мислення, зацікавленість поезією, збагачувати та вдосконалювати мовлення учнів, виробляти вміння зіставляти факти і робити висновки;

виховувати повагу до особистості та творчості до митця, вміння співпереживати, плекати високу духовність, почуття патріотизму, національної гідності

Хід уроку

І. Вступне слово вчителя

Притишено звучить у грамзапису пісня «Журавлі». Вчитель читає вірш Григорія Біленко «Так є і буде»

Червнева ніч… А небо!.. Наче килим,

Оздоблений мільярдами зірок…

Старезних верб опущені вітрила,

І сріблом зір прикрашений ставок…

 

А над водою музика лунає –

То відзначає молодь «випускні»…

Щасливі, юні… Ще ніхто не знає,

Які страшні судилися ці дні…

 

Усе це є. Усе було і буде,

Аж поки світ існує для людей…

Та виплодяться божевільні люди

І божевільних носії ідей.

 

Тоді розірве тишу на світанку

Вогонь гармат і гуркіт літаків,

І тисячі зміїно – сірих танків

Посунуть вглиб нескорених країв.

 

І зазвучить чужа гортанна мова…

І пройдуть орди вояків СС…

Проллються ріки праведної крові,

І спалахнуть пожежі до небес…

 

І буде бій чотири довгих роки…

Стіною там стоятиме народ…

І вистоїть!.. А потім – крок за кроком –

І день, і ніч тіснитиме заброд.

 

Як хробака, розтопче хижу зграю,

Як звіра, в лігво знову зажене.

І там доб’є… над світом пролунає

Клич перемоги, й морок промине…

 

… І новий день. І небо, наче килим…

Цвіте салют гірляндами зірок…

І майорять розгорнуті вітрила,

І знову тихо плещеться ставок.

 

Над краєм пісня крила розгортає –

День Перемоги, славний ювілей.

Так є і буде… без кінця і краю,

Аж поки світ існує для людей…

• А яка ваша думка, діти, чи актуальна нині воєнна тема? (Узагальнюю роздуми школярів)

2)  Так, війна – це історія життя, враженого незагоїними  ранами втрат. Це – обірвані на самому початку мрії про майбутнє, сподівання на довге і щасливе життя, останній потиск руки, останній поцілунок, останній погляд найдорожчої людини, втрачене дитинство… Війна увірвалася в наше життя. Немов чорний смерч затьмарила сонячне небо димом пожеж, боляче поранила серце трикутними осколками похоронками.

• Зваживши на те, що ми уже знайомі з автобіографією Г.Біленко  не станемо переповідати життєвий шлях поета, а зупинимося лише на події, присвяченій Великій Вітчизняній війні.
• Що ви, діти, знаєте про дитинство Г. М., яке припало на окупаційні роки.

Г. Біленко розповідає про своє дитинство так:

І учень. Дитинство припало на окупаційні роки. З тієї пори особливо врізалися в пам'ять два дні:  перший, коли через моє село проходила колона німецької техніки під бравурні мелодії губних гармоній, і другий – день визволення села від фашистських загарбників, коли знову сунула величезна ворожа колона, але вже добряче поколошкана радянськими військами. Вона грузла в українських чорноземах, і німцям довелося її спалити, а самим, під натиском наших військ, поспішно втікати.

ІІ учень. Під час війни жилося не просто нелегко, а зовсім нестерпно. Батько – на фронті, а мати з усіх сил намагалася дати раду нам – дітям.

       Бачати скруту, ми намагалися прийти на поміч і матері, і самим собі. Міцна дружба з юних літ поєднувала мене із сестрою Галиною та братом Олександром. Найменші та найближчі за віком, ми завжди трималися гурту і були, як нерозлийвода. Разом гралися, разом допомагали мамі або вирушали на «промисли» в степ (ловити ховрахів) і, звичайно, гуртом боронилися у вуличних «баталіях» ,коли вони траплялися.

ІІІ учень. Як тільки вигнали ворогів з нашого села, дітей віком від одного до десяти років прийняв дитячий садок, який утримувався на кошти колгоспу, і нас там годували безоплатно молочною затіркою і кашею, щоб ми не потерпали від недоїдання. Так у найважчі роки, коли на заході ще гриміли бої, і в час післявоєнної розрухи та неврожайних років народна влада піклувалася про своє підростаюче покоління, рятуючи його від голоду. Той період ніколи не зітреться з моєї пам’яті.

Учитель. Час не  стоїть на місці. Його стрімкий потік усе  далі й далі віддаляє нас від страшних подій воєнної пори. Та не забуваємо ми про ті страхіття, бо не маємо на те ні морального, ні людського права. Бойовий і трудовий подвиг нашого народу, його надлюдські муки і терпіння – приклад для нас, зобовязання і заповіт берегти мир, зміцнювати злагоду, дружбу народів, не допустити зневіри. До цього кличе нас пам'ять про людей, які загинули у полум’ї війни, забов'язують рани ветеранів, усіх учасників та  свідків нелюдських випробувань  цією страшною війною. Не забувати все це -  завжди сучасно.

• Послухайте, як це говорить поет у своєму вірші «Будь проклята вічно, війна!»

Я солдатом не був, але я її бачив,

В моїм ріднім краю лютувала вона.

Світ роздерла навпіл. Світ воює і плаче…

Будь же проклята вічно,

Ненаситна війна!

 

В морі крові і сліз Батьківщина конала,

В нескінченному вирі страждань і тривог.

Та мільйони людей вже мета окриляла:

Перемога – за нами!

З нами – Правда і Бог!

Усе життя Григорій  Матвієнко жив за велінням совісті – за себе і за тих, хто не повернувся з війни. Він пам’ятав незабутні імена…

Виразне читання поезії та їх аналіз

Ні, не забуті ваші імена!

Уже давно закінчилась війна,

Та ще ятряться спогади, як рани…

Ваш не померкне подвиг, партизани…

І не забуті ваші імена…

 

Стояли на невидимих фронтах,

Вітчизни захищаючи свободу.

За долю українського народу

Життя не шкодували у боях.

 

Фашистські підривалися склади,

Із рейок сходили ворожі ешелони –

То партизанські діяли загони,

Боронячи Вітчизну від біди.

 

Пізнали вашу силу вороги:

У них земля горіла під ногами…

Квитались партизани з ворогами –

Ніхто не знав такої ще снаги.

 

Терзали вас запроданці колись –

ОУН УПА – ганьба для України –

Із засідок стріляли вам у спини…

Тепер вони в герої потяглись.

 

Віками пам’ятатиме народ,

Що в них по лікті руки в братній крові…

Не діждуться народної любові,

Адже служили псами у заброд…

 

2) опалена юність

Дітям війни  

Замітають вітри ті дороги, де юність ходила, -

Їй нема вороття: не пускають буремні роки…

У далекій імлі білосніжні не мріють вітрила,

Не приходять у сни легкокрилі човни – байдаки…

 

Там гриміла війна і дрижала земля під ногами,

Розривалося небо і вили свинцеві дощі –

То Вітчизна мою піднялася на бій з ворогами

І, стікаючи кров’ю, боролася вдень і вночі.

 

Опалила війна світлу молодість в жерлі вулкана,

Та надія на краще в серцях непогасно жила…

В сорок п’ятім прийшла Перемога така довгождана,

Аби порость нова знов до сонця з руїн проросла.

 

В повоєнні роки працювали і вчились наукам.

Будували дороги і сіяли хліб на полях.

І щоб краще жилося прийдешнім і дітям, і внукам,

Віддали їм у спадок свій важко торований шлях…

 

Замітають вітри ті дороги, де юність ходила, -

Їй нема вороття: не пускають буремні роки…

Лиш вриваються в сни обеліски на братських могилах,

Та не сняться ніколи веселі човни – байдаки…

 

3) вам не буде прощення

Історикам – фальсифікаторам

Зупиніться – то пам’ять. Її оскверняти не треба.

Наче міна піхотна – ножищами не наступіть.

Бо у відповідь вибухне так, що засвітиться небо:

Світла пам'ять ніколи зневаги й брехні не терпить…

 

Вам не буде прощення за дику, цинічну наругу,

Бо повстануть полеглі з могил, із боліт і води

І мовчазно ітимуть, зникаючи десь аж за пругом,

На вустах не лишаючи докір німий назавжди.

 

Не принижуйте доблесть і славу звитяжця – народу:

То не ви заступили Вітчизну у пеклі війни,

А мільйони солдат, що ніколи не вернуть з походу,

Бо життя віддали, аби вільно росли їх сини.

 

Вам прощення нема від прийдешніх і нині живущих,

Від полеглих солдат і живих ветеранів війни:

Їхній подвиг, як стяг, він у наших серцях невмирущий –

Боронили від рабства свою Батьківщину вони…

 

Зупиніться – то пам'ять. Її оскверняти не треба.

Наче міна піхотна – ножищами не наступіть,

Бо у відповідь вибухне так, що засвітиться небо:

Світла пам'ять ніколи зневаги й брехні не терпить…

1. Які думки викликала у вас ця поезія?

2. Що хотів сказати митець у своїх творах?

3. Визначити тему подій

4. Яке ваше враження від віршів?

5. Продовжить фразу  «Мене вразив вірш…», тому що…

Учитель. Діти, а що ви знаєте про роки війни у нашому селі Олексіївка

Повідомлення учня.

Олексіївка . Велика Вітчизняна війна.

Інтенсивний розвиток економіки і культурний ріст села Олексіївка були перервані нападом на нашу країну німецьких загарбників у 1941 році. Під час Вітчизняної війни олексіївці активно брали участь в героїчній боротьбі проти фашистських загарбників. За проявлений героїзм у боротьбі з фашистами Матюк Арсен Васильович і Бабак Іван Ілліч удостоєні звання Героя Радянського Союзу і нагороджені Золотою Зіркою. Барабаш Петро Йосипович брав участь у русі опору в Чехословаччині, загинув у січні 1945 року. Захищаючи Батьківщину в боротьбі з ворогом загинуло 166 чоловік наших односельців.  А всього учасників Вітчизняної війни з села Олексіївки 511 чоловік.

Учитель.  У Григорія Біленка є немало віршів, присвячених земляком. Твір «Визволення»  присвятив 112 воїнам – героям, що полягли під час визволення його рідного села.

Визволення

Вже близько ревіли гармати,

Гриміли запеклі бої.

І тихо втішала нас мати:

• Не плачте, маленькі мої.

То ворога лютого, злого

Нарешті женуть із села.

Молімося ж, діточки, Богу,

Щоб воля жадана прийшла…

Терпляче всю нічку чекали –

Були ми тоді ще малі –

І чули, як далі і далі

Відкочувавсь гуркіт землі…

 

А вранці, як вийшли із хати,

Повірить очам не могли:

Селом ясночолі солдати,

Осяяні сонцем ішли.

 

Як радо ми їх зустрічали,

Як усмішку всюди цвіли…

І сумно у бій проводжали –

За обрій солдати ішли…

 

… Щоразу, як осінь заплаче

Сумним журавлиним «курли»,

Не птахів у небі… неначе

Отих сто дванадцять я бачу,

Що в нас за селом полягли…

Учитель.  До 65 – річчя Великої перемоги Григорій Матвійович підготував разом з односельчанами «Книгу пам’яті»  про загиблих на фронтах 192 земляків, серед яких було більше 10 прикордонників, що служили у Брестській фортеці і на інших прикордонних заставах. Вони першими впали у нерівних боях з фашистами. Їм присвячено твір «Квіти пам’яті»  збірка «Подвиг».

Учениця читає поезію.

Учитель. Пам’ятаймо! Радянські воїни у роки Великої Вітчизняної Війни здійснили

Учениця. 595 повітряних,

Учень. 160 танкових,

Учениця. 16 морських таранів;

Учень. 506 екіпажів спрямували свої літаки на військо і техніку ворога

Учениця. 407 воїни закрили своїм тілом амбразури дотів і дзотів;

Учень .1206 героїв підірвали себе і ворогів на позиціях;

Учениця .11608 воїнів удостоєні звання героя радянського союзу (серед них є діти: Валя Котик, Володя Дубінін, Льоня Голіков, та інші);

Учень. Більше 7 млн. чоловік нагороджені орденом і медалями.

Певно, поет був би радий дізнатися, що і в нашому класі є учні, які пробують свої сили в поезії. Послухаймо вірші юних поетів, присвячені Великій Вітчизняній Війні. (Учні читають власні твори)

 Макаренко Анна

Пам'ять про подвиг

Війна, війна – жорстока і страшна, -

Ти стільки горя людям завдала:

Усе в руїнах – села і міста…

У кожний дім лиха біда прийшла.

Палало небо, плавилась земля,

Тужили рідні зранені поля…

Та став народ наш велетом в бою,

Грудьми Вітчизну заслонив свою…

В травневі дні спішили до воріт:

Чекали рідні воїнів з доріг…

І мати затужила не одна:

Синів забрала люта, зла війна.

Давним – давно війни скінчився жах,

Хліба вруняться рясно на полях,

Та в обелісках пам'ять все живе,

Хвилин мовчання у сльозах пливе…

 

Мій доземний уклін

Де ти, прадіде мій? У якій стороні,

У якому краю вічним сном спочиваєш?

І тривога, і сум ятрять серце мені:

Де могила твоя, там лиш вітер гуляє…

 

Як багато я хочу тобі розказати

Про життя у селі і про нашу родину,

Як пишаюсь тобою, як хочу все знати

Про подвиг безсмертний в боях за Вкраїну.

 

Мій доземний уклін, любий прадіде мій,

За це небо блакитне і сонце яскраве…

Крізь життя пронесу світлий образ я твій

І звитягу бійців, їхню доблесть і славу…

 

Безрідна Руслана

«Я хочу, щоб всі пам’ятали…»

Я хочу,щоб всі пам'ятали

Ті роки воєнні,страшні,

Як гинули люди,вмирали

В жахливому вирі війни,

Як там відчайдушно у битвах

Боролись "радянські полки"…

За воїнів рідних в молитвою

Благали і діти й батьки…

Літом-невблаганно минати,

Однак не забудемо ми :

Дочасно зістарилась мати,

Бо син не вернувся з війни,

Поліг за майбутнє прекрасне –

За мир і життя на землі, -

Щоб сяяло сонечко ясне

І мирно пливли кораблі.

Я хочу,щоб всі пам'ятали

Ті роки воєнні,страшні,

Щоб подвиг святий шанували

І мир берегли на землі.

Підсумок уроку.

• Які б епітети ви підібрали до слова війна?
• Що треба завжди пам’ятати
• Який повчальний висновок можна зробити з уроку?

Оцінювання учнів.

Домашнє завдання.

Підготувати повідомлення про рідних чи близьких, які були свідками тих страшних часів.